4. Сатурн обертається навколо Сонця за 29,46
земних років на середній відстані 1427
млн км. Екваторіальний діаметр верхньої
межі хмар — 120 536 км, а полярний на
кілька сотень кілометрів менший
5. Орбітальні характеристики
Епоха J2000
Велика піввісь 1 433 449 370 км
9,582 а. о.
Перигелій 1 353 572 956 км
9,048а. о.
Афелій 1 513 325 783 км
10,116 а. о.
Ексцентриситет 0,055 723 219
Орбітальний період 29,4571 років
Синодичний період 378,09 діб
Середня орбітальна швидкість 9,69 км/с
Нахил орбіти 2,485 240° до екліптики
5,51° до сонячного екватора
Довгота висхідного вузла 113,642 811°
Аргумент перицентру 336,013 862°
Супутники 62
6. В атмосфері Сатурна
міститься 94% водню і
6% гелію (за об’ємом).
Його маса у 95 разів
більша за масу Землі,
магнітне поле
потужніше в тисячу
разів. Вважається, що
Сатурн має невелике
ядро з силікатів і
заліза,
покрите льодом і
глибоким шаром
рідкого водню.
7. Невисока контрастність кольорів на видимому диску
Сатурна пов’язана з тим, що через низькі
температури в надхмарній атмосфері Сатурна, де
пари аміаку виморожуються, утворюється шар
густого туману, який ховає структуру поясів і зон,
тому на Сатурні вони помітні не так чітко, як на
Юпітері.
8. Сатурн має помітну
систему кілець, що
складаються
здебільшого з
частинок криги,
меншої кількості
важких елементів і
Символ Сатурна пилу.
9. Фізичні характеристики
[1]
Екваторіальний радіус 60 268 ± 4 км
9,4492 Землі
Полярний радіус 54 364 ± 10 км
8,5521 Землі
Сплюснутість 0,09796 ± 0,00018
10 [2]
Площа поверхні 4,27×10 км²
83,703 Землі
14 [3]
Об'єм 8,2713×10 км³
763,59 Землі
26
Маса 5,6846×10 кг
95,152 мас Землі
10. Фізичні характеристики(2)
3
Середня густина 687 кг/м
Прискорення вільного падіння 10,44 м/с²
на поверхні 1,065 g
Друга космічна швидкість 35,5 км/с[3]
[4]
Період обертанн 10 год. 34 хв 13с ± 2с
Екваторіальна швидкість обертання 9,87 км/c
[3]
Нахил осі 26,73°
Пряме піднесення пн. полюса 21 год 10 мін 44 с
317,68143°
Схилення пн. полюса 52,88650°
Альбедо 0,342 (Бонд)
0,47 (геометричне)
Видима зоряна величина від +1.47 до −0.24[5]
11. Сатурн належить до газових гігантів: він складається
переважно з газів і не має твердої поверхні. Маса
планети у 95 разів перевищує масу Землі, однак
середня густина Сатурна становить усього 0,69 г/см³,
це єдина планета Сонячної системи, чия середня
густина менша від густини води
12. Середня відстань між Сатурном і Сонцем
становить 9,58 а.о. (1430 млн км). Оскільки
ексцентриситет орбіти Сатурна дорівнює 0,056,
то різниця у відстані до Сонця в перигелії та
афелії становить 162 млн км. Рухаючись із
середньою швидкістю 9,69 км/с, Сатурн
обертається навколо Сонця приблизно за 29,5
років (10 759 днів). Відстань Сатурна від Землі
змінюється в межах від 8,0 до 11,1 а.о. (1195—
1660 млн км), середня відстань під час
протистояння — близько 1280 млн км. Сатурн і
Юпітер обертаються майже в точному
резонансі (2:5).
13. Періодом обертання Сатурна
навколо осі вважають 10 годин 34
хвилини і 13 секунд. Точна
величина періоду обертання
внутрішніх частин планети
залишається невідомою. Коли
апарат «Кассіні» 2004 року досяг
Сатурна, за
спостереженнями радіовипромін
ювання було виявлено, що період
обертання внутрішніх частин
помітно перевищує період
обертання в «Зоні 1» та «Зоні 2» і
становить приблизно 10 год 45 хв
45 с (± 36 с)
14. Походження Сатурна пояснюють дві основні гіпотези.
Згідно з гіпотезою «контракції», склад Сатурна, подібний
до Сонця (велика частка водню), і, як наслідок, малу
густину можна пояснити тим, що під час формування
планет на ранніх стадіях розвитку Сонячної системи в
газопиловому диску утворилися масивні «згущення», що
дали початок планетам, тобто, Сонце і планети
формувалися однаково. Ця гіпотеза не може пояснити
відмінності у складі Сатурна і Сонця
15. Потік сонячної енергії, що досягає Сатурна, у 91 раз менший, ніж біля
Землі. Температура на нижній межі хмар Сатурна становить 150 К.
Однак, тепловий потік від Сатурна вдвічі перевищує потік енергії, яку
Сатурн отримує від Сонця. Джерелом цієї внутрішньої енергії може
бути енергія, що виділяється за рахунок гравітаційної диференціації
речовини, коли важчий гелій повільно занурюється в надра планети
Сатурн та його кільця в ультрафіолетовому спектрі
16. Дослідження планети
Вперше спостерігаючи
Сатурн у телескоп (у 1609—
1610 роках) Галілео
Галілей помітив, що Сатурн
виглядає не як єдине
небесне тіло, а як три тіла,
що майже торкаються одне
одного, і висунув
припущення, що це два
великих «компаньйони»
(супутники) Сатурна. Два
роки по тому Галілей
повторив свої
спостереження і, на свій
подив, не виявив
супутників
17. Починаючи з 1675 року
планету вивчав Кассіні.
Він помітив, що кільце
складається з двох
частин, розділених
помітним проміжком —
щілиною Кассіні, і
відкрив ще кілька
великих супутників
Сатурна: Япет, Тефію,
Діону і Рею.
18. У 1990-х Сатурн, його
супутники і кільця
неодноразово
досліджувалися космічним
телескопом Хаббл.
Довготривалі спостереження
дали чимало нової
інформації, яка була
недоступна для «Піонера-
11» і «Вояджерів» під час їх
одноразових прольотів повз
планету. Також було відкрито
кілька супутників Сатурна і
визначено максимальну
товщину його кілець.
19. Вимірами, що здійснені 20-21 листопада 1995 року, було
визначено їх детальну структуру. У період максимального
нахилу кілець (2003 року) було отримано 30 зображень
планети в різних діапазонах довжин хвиль. Ці зображення
дозволили вченим краще вивчити динамічні процеси, що
відбуваються в атмосфері. Також широкомасштабні
спостереження Сатурна здійснювалися Південною
Європейською обсерваторією в період з 2000 по 2003 рік.
