Моріс Жозеф Равель –

(7 березня 1875 - 28 грудня 1937 ) -
     французький композитор,
  представник імпресіоністичного
             напрямку
•   Народився 7 березня 1875 в Сибурні (поблизу Сен-Жан-де-Люз),
    недалеко від кордону з Іспанією, у будинку на бульварі Нивелль,
    перейменованому на бульвар М. Равеля ще за життя композитора
    (випадок в історії музики дуже рідкісний).
•   Від матері Равель успадкував любов до іспанської музики, що
    знайшла вираження в таких творах, як «Хабанера», «Болеро»,
    «Іспанська рапсодія», опера «Іспанська година».
•        У 12 років він був уже досить підготовлений, щоб вступити в
    молодший клас Паризької консерваторії, а в 14 - стати студентом.
•   Формування особистості М. Равеля
    відбувалося у тісному контакті з родиною.
    Батько – інженер – винахідник –
    прищеплював любов до математики і
    техніки (до кінця життя М. Равель буде
    захоплюватися заводними іграшками і
    навіть конструювати їх). Інженер Равель
    водить сина в кафе «Нові Афіни», де
    атмосфера насичена суперечками про
    театр, живопис, музику.
•        Саме в ці роки композитор
    утверджується в переконанні, що вища
    майстерність художника полягає в
    раціональному, ощадливому доборі
    виразних засобів. Навіть у ранніх творах –
    жодної зайвої ноти, у всьому ідеальний
    розмір.
•   З 1901 по 1905, Равель кілька разів спробував завоювати
    найвищу композиторську нагороду - Римську премію,
    однак всі спроби закінчилися невдачею. В 1905 році, коли
    Римська премія дісталася В.Галуа, Равель залишає
    консерваторію.
•   У консерваторії Равель подружився з іспанським
    піаністом Р. Віньєсом, що став першим виконавцем
    творів композитора. Протягом наступних років, Равель
    давав концерти як піаніст і диригент, виконував
    переважно свої твори (в 20-х рр. здійснив концертне
    турне країнами Європи й Північної Америки), виступав з
    музично-критичними статтями.
•   Під час 1-й світової війни 1914-18
    вступив добровольцем у діючу армію,
    став водієм санітарної служби. Але і в
    армії, у праці і нестатках він не
    розлучався з нотами. Війна
    спричинила глибоко драматичні твори
    Равеля, у тому числі фортепіанний
    концерт для лівої руки, написаний на
    прохання австрійського піаніста П.
    Вітгенштейна, що втратив на фронті
    праву руку; загиблим друзям він
    присвятив фортепіанну сюїту
    "Гробниця Куперена" (1917).
•   В 1928 Равель здійснив тріумфальне
    гастрольне турне в США. У 1932 році
    гастролював разом з Маргаритою
    Лонґ.
• У 1932 році М.Равель потрапив в
  автокатастрофу, що серйозно підірвало його
  здоров'я.В останні роки життя, через важку
  прогресуючу хворобу (пухлина мозку) Равель
  припинив творчу діяльність. В 1937 М.Равелю
  робили складну нейро-хірургічну операцію,
  яка мала відновити його сили, однак операція
  пройшла невдало і невдовзі композитор
  помер. Похований на цвинтарі паризького
  передмістя Леваллуа-Перр.
•      Післявоєнні роки – роки тріумфу М. Равеля. Він збагатив
    музику творами, написаними в самобутній, чіткій манері. Нові
    фарби, нечувано багата оркестрова палітра, ніби відлита з
    бронзи – і все це пронизано темпераментом і незламною
    логікою.
•         М. Равель був блискучим піаністом, найтоншим знавцем
    таємниць «фортепіанної звучності».

равель

  • 1.
    Моріс Жозеф Равель– (7 березня 1875 - 28 грудня 1937 ) - французький композитор, представник імпресіоністичного напрямку
  • 2.
    Народився 7 березня 1875 в Сибурні (поблизу Сен-Жан-де-Люз), недалеко від кордону з Іспанією, у будинку на бульварі Нивелль, перейменованому на бульвар М. Равеля ще за життя композитора (випадок в історії музики дуже рідкісний). • Від матері Равель успадкував любов до іспанської музики, що знайшла вираження в таких творах, як «Хабанера», «Болеро», «Іспанська рапсодія», опера «Іспанська година». • У 12 років він був уже досить підготовлений, щоб вступити в молодший клас Паризької консерваторії, а в 14 - стати студентом.
  • 3.
    Формування особистості М. Равеля відбувалося у тісному контакті з родиною. Батько – інженер – винахідник – прищеплював любов до математики і техніки (до кінця життя М. Равель буде захоплюватися заводними іграшками і навіть конструювати їх). Інженер Равель водить сина в кафе «Нові Афіни», де атмосфера насичена суперечками про театр, живопис, музику. • Саме в ці роки композитор утверджується в переконанні, що вища майстерність художника полягає в раціональному, ощадливому доборі виразних засобів. Навіть у ранніх творах – жодної зайвої ноти, у всьому ідеальний розмір.
  • 4.
    З 1901 по 1905, Равель кілька разів спробував завоювати найвищу композиторську нагороду - Римську премію, однак всі спроби закінчилися невдачею. В 1905 році, коли Римська премія дісталася В.Галуа, Равель залишає консерваторію. • У консерваторії Равель подружився з іспанським піаністом Р. Віньєсом, що став першим виконавцем творів композитора. Протягом наступних років, Равель давав концерти як піаніст і диригент, виконував переважно свої твори (в 20-х рр. здійснив концертне турне країнами Європи й Північної Америки), виступав з музично-критичними статтями.
  • 5.
    Під час 1-й світової війни 1914-18 вступив добровольцем у діючу армію, став водієм санітарної служби. Але і в армії, у праці і нестатках він не розлучався з нотами. Війна спричинила глибоко драматичні твори Равеля, у тому числі фортепіанний концерт для лівої руки, написаний на прохання австрійського піаніста П. Вітгенштейна, що втратив на фронті праву руку; загиблим друзям він присвятив фортепіанну сюїту "Гробниця Куперена" (1917). • В 1928 Равель здійснив тріумфальне гастрольне турне в США. У 1932 році гастролював разом з Маргаритою Лонґ.
  • 6.
    • У 1932році М.Равель потрапив в автокатастрофу, що серйозно підірвало його здоров'я.В останні роки життя, через важку прогресуючу хворобу (пухлина мозку) Равель припинив творчу діяльність. В 1937 М.Равелю робили складну нейро-хірургічну операцію, яка мала відновити його сили, однак операція пройшла невдало і невдовзі композитор помер. Похований на цвинтарі паризького передмістя Леваллуа-Перр.
  • 7.
    Післявоєнні роки – роки тріумфу М. Равеля. Він збагатив музику творами, написаними в самобутній, чіткій манері. Нові фарби, нечувано багата оркестрова палітра, ніби відлита з бронзи – і все це пронизано темпераментом і незламною логікою. • М. Равель був блискучим піаністом, найтоншим знавцем таємниць «фортепіанної звучності».