1. ПРОГРАМА
INTEL®"НАВЧАННЯ ДЛЯ
МАЙБУТНЬОГО"
СОЦІАЛЬНІ СЕРВІСИ WEB 2.0
СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКИХ,
СТУДЕНТСЬКИХ І ВИКЛАДАЦЬКИХ
СПІЛЬНОТ
НА БАЗІ МЕРЕЖЕВИХ СЕРВІСІВ
ВЕБ 2.0
Київ
Навчально-методичний центр
«Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні»
2007

2. Патаракін Є.Д. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі
мережевих сервісів Веб 2.0.- К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із
удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2007.- 88 с. / В надз.: Програма
Intel®"Навчання для майбутнього". Соціальні сервіси Web 2.0
ISBN 966-8487-41-9
У практичному посібнику розглядаються можливості, які відкривають для
спільної діяльності соціальні сервіси. Мережеві спільноти допомагають нам думати
разом і розширюють наше мислення. Дякуючи розвитку мережевих спільнот ми
отримуємо можливості спостерігати у мережі інтелектуальну діяльність інших людей.
Ми можемо відтепер не лише читати тексти і звіти, які вони пишуть, а й спостерігати,
як вони шукають інформацію, як вони класифікують створене й знайдене, як вони
використовують мережеві спільноти. Ми можемо спостерігати, використовувати і
копіювати невеликі фрагменти дій, які щоденно роблять у мережі інші люди. Внаслідок
повторення простих операцій ми можемо через мережу переймати способи дії інших
людей і вчитися результативніше.
Цей інноваційний посібник призначений для навчання педагогів, студентів і
всіх тих, хто хоче використати у своїй організаційній практиці сучасні мережеві
сервіси.
© Intel Corporation, 2007. Усі права захищені. Жодна частина даної книжки не може бути відтворена в
будь-якій формі будь-якими засобами без письмового дозволу власників авторських прав.
Intel, емблема Intel є зареєстрованими товариними знаками корпорації Intel і її підрозділів в США та інших
країнах. Наведені у книжці назви інших продуктів або організацій можуть бути товарними знаками
відповідних власників.
ISBN 966-8487-41-9
© Intel Corporation, 2007.
© Навчально-методичний центр «Консорціум із
удосконалення менеджмент-освіти в Україні»,
2007

3. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
3
ВСТУП
«Побудова учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі
мережевих сервісів Веб 2.0» ― це інноваційний посібник, призначений для навчання
педагогів, студентів і всіх тих, хто хоче використати у своїй організаційній практиці
сучасні мережеві сервіси. У посібнику розглядаються принципи організації
навчальних мережевих спільнот, способи організації колективної діяльності:
 спільний пошук і зберігання інформації;
 створення й спільне використання медіаматеріалів;
 спільне створення й редагуванню гіпертекстів;
 спільне редагування й використання презентацій у мережі;
 спільне редагування й використання карт і схем.
Подано класифікацію й наведено приклади сервісів Веб 2.0. Прописані прості
дії, на основі яких ми можемо використовувати ВікіВікі, блоги, народні класифікатори
для формування творчого й критичного мислення, толерантності, дослідницької
діяльності на основі мережевих матеріалів.
Ось як виглядає структура посібника з використання Веб 2.0 сервісів:
Малюнок 1. Структура посібника з використання Веб 2.0 сервісів

4. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
4
ЧАСТИНА 1.
ПЕДАГОГІКА МЕРЕЖЕВИХ СПІЛЬНОТ
РОЗДІЛ 1. МЕРЕЖЕВІ СПІЛЬНОТИ
Про віртуальні спільноти прийнято говорити як про спільноти, у яких люди
спілкуються один з одним за допомогою інформаційної мережі Інтернет. Технічно
мережа Інтернет складається із цілого ряду пластів, ― від реальних дротів, що
передають біти інформації по всьому світу, до веб-браузерів, які одержують ці біти й
виводять на екран тексти й картинки. Функціонально мережа Інтернет ― це
комунікаційне й інформаційне середовище, в якому люди й програми обмінюються
повідомленнями.
Поняття віртуальної спільноти вважається новим, хоча ще американський
філософ і педагог Джон Дьюї розглядав імовірність існування таких спільнот і
справедливо зазначав, що книга або письмо можуть створити більш тісний зв'язок
між людьми, розділеними величезною відстанню, ніж той зв'язок, що існує між тими,
хто живе під одним дахом. Навчання визначається інструментами й об'єктами, які
використовує учень. Дії над об'єктами вимагають спілкування. Це спілкування із
приводу дій й об'єктів має першорядне значення для навчання. Про те, наскільки
важливими є засоби, якими ми користуємося у своїй діяльності, писав, насамперед,
Джон Дьюї, і цей напрям отримав назву інструменталізму. Розроблені ним ідеї
інструменталізму досить часто зводять лише до його фрази "навчання через дію".
При цьому забувають, що Дьюї завжди розглядав дії в контексті людської культури.
Найважливішою складовою навчання Дьюї вважав діяльність, яка б була спрямована
на досягнення реального, конкретного результату завдяки використанню відповідних
матеріалів, засобів і технологій.
Термін «віртуальна спільнота» був уведений Говардом Рейнгольдом ―
дослідником соціальних відносин у мережі й одним із засновників спільноти WELL ― в
1993 році в книзі "Virtual Community" [Rheingold H., 1993]. У цій книзі Рейнгольд
обговорює різні приклади комунікацій між членами соціальних груп на базі списків
розсилання, списків новин, багатокористувацьких спільнот, IRC.
Діяльність і мислення людей завжди опосередковані інструментами й
об'єктами. Люди ніколи не діють у вакуумі або якомусь гіпотетичному універсумі
діяльності. Будь-яка діяльність завжди пов‘язана з використанням засобів діяльності
й матеріальних об'єктів. Будь-яка сутність стає дійсно об'єктом, який ми сприймаємо,
тільки в контексті діяльності й використання. Відповідно, будь-який об'єкт мислиться
й сприймається нами тільки в контексті певної діяльності. Будь-який сприйманий
нами об'єкт обов'язково має здатність проводити, здійснювати діяльність і мислення.
Ми можемо освоїти тільки ті сутності, які можна представити як матеріальні об'єкти.
Рейнгольд визначив віртуальні спільноти як соціальні об'єднання, які
виростають із Мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення досить
довго й толерантно. Для Рейнгольда ключовою ознакою спільноти є відкрите
обговорення, спілкування групи людей за допомогою інформаційної мережі Інтернет.
Ми підкреслили у визначенні Рейнгольда слова про те, що соціальні об'єднання
виростають із Мережі, оскільки думка про те, що такі об'єднання виростають

5. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
5
мимовільно, а не можуть бути спеціально спроектовані, організовані або створені в
наказовому порядку, є важливою для визначення характеру мережевих спільнот.
Теоретичне осмислення мережевих спільнот як окремого й особливого
феномена починається порівняно недавно. При цьому найбільша увага приділялася
особливостям взаємодії партнерів за допомогою мережі електронних комунікацій.
Досить рідко аналізу піддавалася спільна діяльність невеликих мережевих груп.
Більшість досліджень в останні роки були зосереджені на описі відмінних рис
спільнот, на тому, який відбиток накладає та чи інша форма комп'ютерної комунікації
на взаємини між членами спільноти.
У працях Уеллмана та його школи мережева спільнота аналізується як
звичайна спільнота, тільки реалізована в середовищі електронних комунікацій
[Wellman B., Gulia M., 1998]. Хоча сучасні комунікації й змінили світ навколо нас, ми,
як і раніше, відчуваємо себе членами певних соціальних світів. Ми досі пов'язані з
іншими людьми спорідненням, дружбою, роботою, сусідством або спільними
інтересами. Сьогодні, багато в чому завдяки розвитку інформатики, категорія
мережевої спільноти активно використовується соціальними науками й дає змогу
поглибити наше розуміння соціальних феноменів. Комп'ютерна мережа Інтернет і
мережа документів Всесвітня павутина поєднують між собою не тільки комп'ютери й
документи, але й людей, які користуються цими комп'ютерами й документами. Коли
комп'ютерна мережа поєднує людей або організації, то ми маємо справу вже із
соціальною мережею. Комп'ютерна мережа складається з безлічі машин, поєднаних
між собою дротами. Соціальна мережа складається з великої кількості людей,
об‘єднаних між собою такими соціальними взаєминами, як дружба, спільна робота
або інформаційний обмін.
Мережеві спільноти й сама модель навчання в спільнотах обміну знаннями
викликають нині гарячий інтерес в організаторів і розробників навчального процесу.
Така модель видається однією з найперспективніших, насамперед для дистанційного
навчання. Якщо ми розглянемо різні моделі сучасного дистанційного навчання, то
побачимо, як відбувається поступове зрушення від централізованої моделі до
зграйних (рос. «стайных») мережевих взаємодій. Багато в чому це пов'язано з тим,
що розвиток кібернетики та інформатики змінили ставлення до систем
централізованого шкільного навчання в суспільстві. Для засвоєння сучасної
інформаційної культури учні потребують не стільки інструкцій, які приходять із
центру, скільки доступу до світу комунікацій. Учням треба дати можливість
самостійно створювати цифрові об'єкти, обмінюватися такими об'єктами й
обговорювати цю діяльність з іншими учнями й наставниками. За цих умов система
освіти змушена буде шукати нового підґрунтя й нових організаційних форм, які
враховували б зрушення, що відбуваються в суспільстві. Згодом ієрархічна система
керування й передачі інформації визнається неефективною. На зміну централізованій
моделі приходять моделі, в яких набагато більше уваги приділяється горизонтальним
зв'язкам між членами спільноти. Поступово в соціологічних дослідженнях формується
нове уявлення про виробничі, комерційні, сервісні й інші організації, як про
"гіперзв'язані" і децентралізовані мережеві спільноти з відкритим доступом.
Кібернетичний та інформаційний підхід до структури такої сучасної організації дає
змогу визначити її як спільноту, що самоорганізується. Ця спільнота складається з
людей, знань, програмних агентів, цінностей і практик у певному місцевому оточенні.
Мережева спільнота є інформаційною системою. Така система динамічно
розвивається, і її стійкість не в однодумності і єдиноначальності, а в її розмаїтості.
Так само як і екологічні системи, інформаційні системи й мережеві спільноти не
можуть бути спроектовані й не можуть бути побудовані. Вони можуть бути тільки
вирощені. Усередині бізнес-організацій відбувається децентралізація навчальних
процесів. Поступово в бізнесовому середовищі формується модель під назвою
«навчальна організація» або «організація, що будує знання». У рамках цієї моделі всі

6. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
6
члени організації є повноправними членами спільноти й постійно засвоюють нові
навички й працюють щодо поширення своїх знань. Для бізнес-організацій процеси
навчання своїх співробітників грають життєво важливе значення, тому вони
приділяють навчанню і його ефективності величезну увагу й суттєво стимулюють
дослідження в галузі когнітивної психології. Організації й окремі люди усе сильніше
залежать від навколишнього соціального середовища. Люди усе більше залучаються
до спільної діяльності, і при цьому вони усе більше незалежні в тому, як, коли і яким
саме чином вони беруть участь у колективній діяльності. Як компенсацію за
зростання залежності людина отримує можливість самостійно планувати власний час
і розпорядок власної діяльності. Обов'язковість використання сучасних технічних
засобів компенсується зростанням приязності цих засобів і можливістю
використовувати їх на власний розсуд. Модель мережевих спільнот виступає як
форма організації обміну знаннями між учнями й учителями, що використовують
спільні граничні об'єкти для реалізації різних проектів.
Завдяки мережевій підтримці перед спільнотами обміну знаннями
відкриваються нові можливості щодо подання своїх цифрових архівів і залучення
нових членів. З розвитком комп'ютерних технологій у спільнот обміну знаннями
з'являються нові форми для зберігання знань і нові програмні сервіси, що
полегшують управління знаннями й використання цих знань новачками, що
перебувають на периферії спільноти. Мережа Інтернет відкриває нові можливості для
участі школярів у професійних наукових спільнотах. Приєднання до спільноти
означає насамперед доступ до ресурсів цієї спільноти. Ці ресурси можуть бути як
матеріальними, так і нематеріальними. Одним із найцікавіших напрямів у вивченні
мережевих спільнот є вивчення тих можливостей, які вони відкривають для середньої
та вищої освіти. Сьогодні існують й активно розвиваються численні мережеві
спільноти обміну знаннями, в яких беруть участь професіонали. Такі реальні дорослі
дослідницькі спільноти відкривають величезні можливості перед освітою. По-перше,
вони спираються на значні інформаційні ресурси, які зберігаються в базах даних
різних інститутів пам'яті і доступ до яких надають спеціалізовані програмні агенти.
По-друге, багато професійних мережевих спільнот, як, наприклад, ACM, існують
довго й успішно. У своїй практиці ці спільноти активно використовували
найрізноманітніші форми організації, починаючи зі списків розсилання й BBS і
закінчуючи блогами та WikiWiki. Розвиток комп'ютерних технологій розширив
можливості для дискусій усередині цих спільнот, доповнивши практику регулярних
конференцій новими можливостями. Навчальні спільноти можуть не тільки
використати матеріали та сервіси професійних спільнот, але й багато чому навчитися
у них щодо організації діяльності. Професійні мережеві спільноти, як правило, є
вдалими прикладами спільнот побудови знань.
Інформаційні технології дають змогу істотно полегшити організацію
досліджень, до яких можуть бути залучені безліч учнів у всьому світі за підтримки
вчених, яким уже немає необхідності бути присутнім у всіх точках проекту, для того
щоб прикласти до цих точок свої досвід і знання. Комп'ютерні мережі відкривають
учням доступ до людей, дають їм змогу спостерігати за науковими дискусіями,
порівнювати різні погляди, брати участь у діяльності спільнот обміну знаннями. Саме
ці нові можливості мережевого партнерства можуть залучати дітей, що випали з
офіційного навчального процесу.
Цифрова пам'ять, агенти й мережа суттєво розширюють не тільки наші
розумові здібності, але й поле для спільної діяльності й співробітництва з іншими
людьми. Мережеві спільноти обміну знаннями можуть поділитися своїми колекціями
цифрових об'єктів і програмними агентами з освітою. Учні й учителі потребують
освоєння об'єктів, знань і практик у професійному контексті. Представники місцевих
професійних спільнот прагнуть залучити до своїх рядів нових учнів, просунути в
суспільство свої об'єкти, знання й практики. Мережеві спільноти ― це дорога, по якій
рух відкритий в обидва боки.

7. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
7
Спільноти обміну знаннями сьогодні є найперспективнішими формами
організації ділової, наукової й творчої діяльності. Педагогіка мережевих спільнот є
окремим напрямом теорії навчання. Діяльність у середовищі мережевих спільнот
природно пов'язана з освоєнням таких важливих для наукової освіти навичок, як
критичне мислення та колективна творчість.
Глибокий системний аналіз відносин суспільства й освіти зробив на початку
70-х років Іван Ілліч. Навчальна спільнота, слушність якої відстоював Ілліч, не
обмежувалася рамками школи, а містила в собі всі ресурси, які могли служити цілям
навчання усередині міста. Можна вважати, що в працях Ілліча вперше було
сформульовано модель педагогіки місцевих спільнот, що базувалася на місцевих
інформаційних ресурсах [Illich I., 1972, 1973, 1982]. Ілліча цікавили не стільки цілі
освіти, скільки зміст навчального середовища. На його думку, людина звичайним
чином самостійно прагне вибирати кращі шляхи навчання й необхідно тільки
визначити, які компоненти повинні бути присутніми у навчальному середовищі, щоб
навчання проходило комфортно й ефективно. Відповіді на ці запитання Ілліч
спробував знайти у шостому розділі своєї книги «Суспільство без шкіл», що
називалася "Навчальна павутина". У цьому розділі Ілліч перерахував і докладно
розглянув ресурси і служби, необхідні для успішного функціонування навчальної
мережевої спільноти усередині міста. Пізніше ці компоненти були доповнені низкою
авторів, але загальні принципи побудови навчальної мережі були прописані й
апробовані ще в 1972 році.
Ілліч вважав, що людині для успішного навчання необхідні такі складові:
навчальні ресурси, до яких належать книги, засоби діяльності, навчальні ігри;
1. Приклади для наслідування й система, що підтримує обмін навичками й
уміннями.
2. Партнери, з якими можна було б змагатися, співробітничати, сперечатися й
розмовляти однією мовою.
Крім перерахованих обов'язкових для навчання складових, Ілліч сподівався
на участь експертів, які могли б оцінювати результати навчальної діяльності.
Необхідно відзначити, що Ілліч у рамках своєї навчальної павутини пропонував усім
охочим виступити в ролі вчителів з тих питань, в яких вони впевнені у своїй
компетентності, і в ролі учнів з тих питань, в яких вони б хотіли отримати додаткові
знання. Він припускав, що спільнота обміну знаннями може збігатися в межах із
цілим містом. Можливість участі у такій навчальній спільноті не обмежувалася
періодом шкільного навчання. Будь-хто міг отримувати необхідні знання в міській
навчальній мережі. Учасники мережевої спільноти в навчальній павутині міста
постійно виконують повторювані дії, які приводять до індивідуального освоєння
знань і засобів і поповнення колективного сховища знань. З концепцією навчальної
павутини як середовища для спільного навчання тісно пов'язана й концепція дружніх
засобів, яку розробляв Ілліч у своїй іншій книзі ― «Дружні засоби» [Illich, 1973]. У
цій книзі можна знайти найбільш розгорнуте обґрунтування необхідності таких
дружніх засобів. Ілліч пише, що люди потребують не просто володіння речами, а й
можливості користуватися ними так, як їм заманеться, перетворюючи речі відповідно
до власних смаків і потреб. Для людини життєво необхідно не просто сприймати й
споживати інформацію, але діяти активно, отримуючи результат як винагороду за
свої дії. Філософія Ілліча вплинула на розвиток освіти і на процес впровадження
інформаційних засобів у навчання. Ключове питання, яке поставив Ілліч у своїй
роботі ― "Які люди і які речі повинні оточувати людину, щоб вона добре вчилася?",
― зберегло свою актуальність і сьогодні. Сформульований Іллічем підхід, коли
об'єкти й інші люди розглядаються як необхідні засоби для розмірковування й
навчання, отримали свій розвиток у роботах Пітера Сенджа, Сеймура Пейперта та
Мітча Рєзніка [Senge P., 1998, Пейперт С., 1989, Resnick M., 1999, 2003].

8. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
8
В останні роки дослідники педагогічних моделей навчання звертають увагу на
спільноти, в яких ієрархічна структура виражена слабко або не виражена взагалі. До
таких спільнот належать насамперед спільноти обміну знаннями. Термін community of
practice («спільнота практики» або «спільнота обміну знаннями») уперше
використали Дж. Лав та Е. Венгер на позначення групи людей, залучених до спільної
діяльності [Lave J., Wenger E., 1991].
Надалі концепція спільноти обміну знаннями отримала розвиток у працях
Венгера й активно використовувалася для аналізу відносин, які складаються
усередині найрізноманітніших організацій і мереж. Членство у спільноті обміну
знаннями поєднане з освоєнням тих об'єктів, які використовують у своїй діяльності
члени спільноти ― засоби, тексти, символи тощо. До цих же засобів та об'єктів
належать і категорії й системи класифікацій, якими користується дана спільнота.
Поступово ці об'єкти й системи класифікації стають дедалі більш звичними й
домашніми, і людина відправляє їх в сферу підсвідомого. Вона уже не замислюється,
чому використовує засіб саме в такий спосіб. Більше того, вона навіть не бачить
можливості використати цей засіб інакше. Сучасні інформаційні технології створюють
програмне й інформаційне забезпечення, яке використовують представники
найрізноманітніших спільнот.
Багато мов програмування створювалися так, щоб бути й мовами
програмування й навчальними засобами. Засоби й об'єкти, за допомогою яких ми
пізнаємо навколишню реальність й обмінюємося знаннями з іншими людьми, містять
у собі усі можливі реальні та віртуальні об'єкти: матерію, засоби, техніки, ідеї, історії
й спогади і т. п. Всі ці об'єкти використовуються членами спільноти, і стосовно цих
об'єктів між членами спільнот існують публічні й непублічні домовленості. Якщо ми
поглянемо на спільну діяльність у контексті спільної практики, то між окремими
локальними галузями знань завжди існує напруга. Її неможливо позбутися, оскільки
вона виникає в результаті взаємодії різних спільнот обміну знаннями або різними
соціальними світами. Ця напруга підтримує постійні відносини між різними
спільнотами й приводить до створення об'єктів, які використовуються різними
спільнотами.
Такі об'єкти, розташовані на межі різних спільнот і використовувані різними
спільнотами, називають граничними об'єктами. Уперше поняття «граничні об'єкти»
було використано під час аналізу відносин усередині музею, де опудала мертвих
птахів однаково успішно використовувалися і професійними вченими, і
спостерігачами птахів ― початківцями. Надалі це поняття почали широко
застосовувати при аналізі відносин, що складаються на межі декількох соціальних
світів.
Засоби й об'єкти використовуються по-різному усередині кожної спільноти.
Наприклад, столяри й оздоблювачі по-різному використовують такий інструмент, як
стамеска. Хіміки й мікробіологи по-різному використовують пробірки й газові
пальники. Кожна спільнота бачить світ крізь призму власних уявлень, власних
ментальних моделей. Мають значення не тільки властивості самого засобу, але й
властивості, якими даний засіб наділений у межах спільноти.
Концептуальні засоби віддзеркалюють культуру, всередині якої вони
використовуються, так само, як індивідуальний досвід й очікування користувачів.
Засіб знаходить своє значення не тільки безпосередньо, через свої власні
властивості, але й у ході домовленостей між членами спільноти. Використання засобу
не обмежується абстрактною концепцією. Фізики й інженери використовують спільні
математичні формули ― всяк до своєї потреби.
Граничні об'єкти не просто підкреслюють складності й неясності у відносинах
між різними соціальними світами. Граничні об'єкти ― це звичайна, канонічна форма

9. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
9
існування всіх об'єктів у нашому людському оточенні. Для того, щоб члени спільноти
могли обмінюватися знаннями й уміннями, спілкуватися між собою з робочих питань,
зовсім не обов'язково, щоб вони працювали над одним спільним проектом. Цілком
достатньо того, що їхня діяльність здійснюється в одній сфері, і вони можуть
спостерігати й обговорювати діяльність один одного. У цьому випадку вони можуть
використовувати досвід один одного.
До ресурсів спільноти належать не тільки об'єкти й інформація, але й люди,
які мають знання й можуть бути прикладом для наслідування. Учень прагне не
просто засвоїти якусь суму знань, він прагне затвердитися усередині даної соціальної
групи. Пропуском, що дозволяє людині проникнути в спільноту й посісти там гідне
положення, є знання й уміння. Чим більше проблемних ситуацій спостерігає людина,
чим більше проблем, у вирішенні яких він взяв участь, тим вищий його статус у
спільноті. Статус експерта передбачає, що людина має такий багаж знань і досвіду,
що вона може використати цей досвід навіть у нестандартних, незнайомих ситуаціях.
Венгер підкреслював, що на практиці ми можемо спостерігати процес спрямованого
навчання, який, проте, не супроводжується жодним реальним учінням. Точно так
само ми можемо спостерігати навчання поза яким-небудь спеціально організованим і
спрямованим процесом навчання.
Діяльність людей і те, як вони використовують засоби в цій діяльності, не
можуть розглядатися окремо від культури. Культура й використання засобу рівною
мірою визначають те, як людина-практик бачить світ. З іншого боку, спосіб бачення
визначає культурне розуміння і світу та засобів діяльності. На жаль, учні часто
дістають засоби й завдання щодо їхнього використання поза всяким зв'язком з
навколишньою культурою. Для того щоб освоїти засіб, мало одержати його у своє
розпорядження й почати ним користуватися. Необхідно ще сприйняти культуру
використання цього засобу. Навчання значною мірою є процесом соціалізації,
протягом якого люди вчаться говорити, читати, писати, стають школярами,
співробітниками офісу, дослідниками і т. д. Жодна дитина не народжується
школярем, точно так само, як вона не народжується скрипалем. Процес входження у
шкільну культуру, процес становлення дитини школярем передбачає засвоєння
навичок поведінки і дій, властивих даній шкільній культурі.
Навчання відбувається в спільнотах, де навчальною практикою є участь у
житті суспільства. Навчання діяльності відбувається в процесі спілкування учня й
інших членів спільноти. Це спілкування в епоху веб 2.0, складається не тільки зі слів,
але й зображень, мультимедіа й багато чого іншого. Це спілкування створює велику
розмаїтість динамічних і взаємозалежних ресурсів, які створюються не тільки
експертами, але й усіма членами спільноти, включаючи учнів.
Мабуть, найпоширеніша помилка щодо навчальних спільнот пов'язана з тим,
що спільнота є доповненням до навчального курсу. Тобто передбачається, що в нас є
навчальний курс, і ми до нього додаємо засоби, які дають змогу людям обговорювати
навчальні матеріали. Це надзвичайно поширений підхід, коли обговорення й
спілкування між людьми має вторинний, додатковий характер. Курс закінчується ―
спільнота розпадається. У реальності відносини повинні бути іншими ― наявні
ресурси повинні бути підпорядковані обговоренню.
Спільнота має першорядне значення. Ресурси мають другорядне значення й
існують остільки, оскільки існує спільнота. Навчальне середовище завжди є
міждисциплінарним. Воно не може бути сконструйоване спеціально для навчання
геометрії або філософії. Навчальне середовище відтворює додаток певної наукової
дисципліни в реальному світі: будування будинку, керування літаком, розслідування
злочину.

10. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
10
Розв‘язання кожної з перерахованих проблем вимагає вивчення кількох
дисциплін. Навчальні можливості реалізуються у формі взаємодії з іншими людьми, у
формі вивчення навчальних об'єктів або у формі взаємодії з викладачем, але всі ці
можливості вбудовані в навчальну оболонку. Знання витягається з контексту ситуації
й переноситься тільки на подібні ситуації. Люди міркують, вирішують проблеми,
роблять висновки, взаємодіють один з одним залежно від соціальних процесів і свого
соціального оточення. Навчання є вплетеним в соціальне оточення, діяльність і
спілкування кожної людини.
Практична участь у діяльності спільноти обміну знаннями дає можливість
освоїти засоби, за допомогою яких діють, міркують і сприймають навколишній світ
члени спільноти. Для опису початкової участі, у ході якого новачки вступають у
спільноту, використовується спеціальний термін ― легітимна периферійна участь
(LPP ― legitimate peripheral participation).
Спільна діяльність, до якої залучені члени спільноти, породжує організаційну
структуру. Члени спільноти користуються спільними ресурсами й засобами,
обговорюють форми й методи діяльності. Новачки, потрапляючи усередину
спільноти, стають членами певного роду. У результаті входження до спільноти на них
поширюється можливість легітимної участі в діяльності та обговоренні. Саме завдяки
участі у такій спільній діяльності, переймаючи правила й навички поведінки й
мислення, прийняті в даній спільноті, вони і навчаються.
Технології й соціальні інститути виступають зовнішніми факторами стосовно
окремої людини. Вони визначають ієрархічну драбину, шкалу цінностей, систему
відносин, які людина має засвоїти у процесі своєї освіти, у процесі побудови своєї
особистої культури. У ході освіти учень не тільки оволодіває сумою знань і практик,
але й засвоює системи цінностей, прийняті в тих спільнотах, доступ до яких був для
нього відкритий. Ми всі є членами безлічі спільнот обміну знаннями. Членство в
таких групах є комплексним процесом. Воно може розрізнятися тривалістю ― у
деяких спільнотах ми затримуємося ненадовго, у деяких залишаємося протягом
усього життя.
Метафора спільнот обміну знаннями дуже плідна й дає можливість підкреслити
спільний і діяльнісний аспект навчання. У рамках цього підходу всяке навчання
розуміється як спільна діяльність, що обов'язково вимагає зацікавленої участі інших
людей, які діють у даній галузі знань або у подібних галузях. Праці Венгера і його
послідовників спричинили неабиякий інтерес до теми спільнот та їхньої ролі у
навчанні. Концепція спільнот обміну знаннями одержала найбільший розвиток в
галузі керування організаціями, системах перепідготовки кадрів і безперервного
навчання. Для всякої спільноти питання передачі й освоєння знань мають велике
значення. Для педагогічних спільнот ці питання особливо актуальні, оскільки
професійні інтереси його членів з самого початку пов'язані з передачею знань.
ПЕДАГОГІКА МЕРЕЖЕВИХ СПІЛЬНОТ ТА ЇЇ КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Інформаційні технології змінюють способи нашого мислення та спілкування з
іншими людьми. Цифрова пам'ять звільняє нас від необхідності тримати дані й зв'язки
між цими даними в голові. Як писав Ваннавер Буш, «нашій душі буде легше літати,
якщо ми звільнимо її від вантажу запам'ятовування, знаючи, що завжди зможемо
повернутися до своїх записів». Тепер ми можемо довірити записи цифровій пам'яті, а
зв'язки між записами ― програмним агентам. Завдяки мережі ми тепер можемо
одержати доступ до своїх записів, перебуваючи в будь-якій точці земної кулі.
Цифрова пам'ять, програмні агенти й мережа надзвичайно розширюють наші

11. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
11
розумові здібності. Ще більш неймовірно вони розширюють поле для спільної
діяльності й нашого співробітництва з іншими людьми. Ми можемо поділитися своїми
колекціями, можемо спільно використовувати наші цифрові об'єкти й програмні
агенти, можемо спілкуватися між собою, утворюючи віртуальну спільноту. Люди
приходять у мережеві спільноти, щоб ділитися знаннями, запитувати й навчатися в
інших людей, шукати однодумців і виконати дії, які не під силу зробити поодинці.
Комп'ютерна мережа (Інтернет), мережа документів (Всесвітня павутина) і
програмне забезпечення (соціальні сервіси) об‘єднують між собою не тільки
комп'ютери й документи, але й людей, які користуються цими комп'ютерами,
документами й сервісами. Завдяки мережевим зв'язкам мимовільно формуються нові
соціальні об'єднання. Такі спільноти не можуть бути спеціально спроектовані,
організовані або створені в примусовому порядку. Ми можемо лише створити умови,
які б полегшували формування таких спільнот. Завдяки мережевій підтримці перед
спільнотами обміну знаннями відкриваються нові можливості щодо представлення
своїх цифрових архівів і залучення нових членів. З розвитком комп'ютерних
технологій у спільнот обміну знаннями з'являються нові форми для зберігання знань і
нові програмні сервіси, що полегшують керування знаннями й використання цих
знань новачками, що перебувають на периферії спільноти.
Комп'ютерні комунікації сьогодні формують нове поле інформаційної культури,
у якому реалізується діяльність сучасного суспільства. Саме мережі становлять нову
соціальну морфологію наших суспільств, а поширення "мережевої" логіки значною
мірою позначається на ході та результатах процесів, пов'язаних з виробництвом,
повсякденним життям, культурою й владою. Перед освітою стоять завдання
формування особистості, конкурентноздатної та успішної в електронному
інформаційному середовищі. Цілком виправдано, якщо й пошук розв‘язання цих
завдань ми шукатимемо в середовищі інформаційних, комп'ютерних і мережевих
дисциплін. Однією з основних тенденцій розвитку утворення у зв'язку із цим є
перегляд концепцій організації навчальної діяльності. У навчальній практиці процеси
формування мережевих, децентралізованих моделей навчання сьогодні ще мало
помітні, але саме мережеві технології готують для них ґрунт. Модель навчання в
мережевих спільнотах обміну знаннями постає однією з найбільш перспективних
моделей дистанційного навчання. Поступово відбувається перехід від
централізованої моделі до горизонтальних мережевих взаємодій. Зараз, коли в
суспільстві змінюється система організації виробництва й відносини між людьми з
ієрархічної системи переходять у площину більш децентралізованих, можна очікувати
на відповідні зміни і в моделях навчання.
Педагогіка мережевих спільнот є швидкорозвивальним напрямом теорії
навчання. Цей напрям базується на таких ключових принципах:
Навчання визначається інструментами й об'єктами, якими
користується учень. Дії над об'єктами вимагають спілкування. Це спілкування із
приводу дій й об'єктів має першорядне значення для навчання.
Навчання визначається середовищем, в якому відбувається освоєння
нового знання. Уперше модель педагогіки місцевих спільнот, що базувалася на
місцевих інформаційних ресурсах, була сформульована в працях Івана Ілліча. З
концепцією навчальної павутини як середовища для спільного навчання тісно
пов'язана й концепція дружніх засобів. Для людини життєво необхідним є не просто
сприймати й споживати інформацію, але діяти активно, одержуючи результат як
винагороду за свої дії.
Навчання відбувається в спільноті обміну знаннями, де новачки
поступово стають експертами через практичну участь у розв‘язанні проблем
усередині конкретної галузі знань.

12. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
12
Конективізм. Конективізм ґрунтується на теоріях мережі,
складноорганізованих систем і систем, що самоорганізуються. Навчання ― це
процес, який відбувається у невизначеному, туманному й мінливому середовищі, в
якому постійно відбуваються зрушення основних елементів. Цей процес не може
повністю перебувати під контролем особистості. Навчання може підтримуватися
ззовні й полягає в поєднанні інформаційних джерел. Це об'єднання інформаційних
вузлів дає нам змогу підніматися на більш високий рівень розуміння. Конективізм
підкреслює нестійкий, динамічний характер навчання. Наші рішення базуються на
підґрунті, що постійно змінюється.
Навчання ― це процес створення мережі. Вузлами можуть бути зовнішні
сутності, які ми можемо використати для формування мережі (люди, організації,
бібліотеки, веб-сайти, книжки, журнали, бази даних або будь-яке інше джерело
інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів, які ми
підключаємо у формі джерел інформації й знань. Навчання, що відбувається в нашій
голові, є формуванням внутрішньої нейронної мережі. Навчальні мережі (мережі, що
навчаються) можна розглядати як зовнішні структури, які ми постійно створюємо й
перебудовуємо, щоб іти в ногу з часом, постійно здобувати досвід, створювати й
підключати нові зовнішні знання. Навчальні мережі можуть сприйматися як внутрішні
структури, які існують у нашій свідомості й перебувають у постійному процесі
створення моделі розуміння.
Конективізм виходить із того, що рішення приймаються на основі підстав, що
швидко змінюються. Нові знання постійно здобуваються, і життєво важливо
розрізняти різницю між важливими й неважливими знаннями. Уміння бачити, коли
нове знання змінює ландшафт на підставі рішень, прийнятих учора, важливо.
Принципи конективізму:
1. Навчання й знання вимагають розмаїтості підходів і можливості вибрати
оптимальний підхід.
2. Навчання ― це процес формування мережі підключення спеціалізованих
вузлів і джерел інформації.
3. Знання перебувають у мережі. Картину світу малює юрба.
4. Знання можуть існувати поза людиною. Технології допомагають, сприяють
нам у навчанні.
5. Здатність дізнаватися про нове важливіша, ніж накопичення знань.
Здатність розширювати свої знання важливіша, ніж накопичення знань.
6. Навчання й пізнання відбуваються постійно ― це завжди процес і ніколи
не стан.
7. Ключова навичка сьогодні ― здатність бачити зв'язки, розпізнавати
патерни й бачити сенс між галузями знань, концепціями та ідеями.
8. Своєчасність (точність, оновлюваність знань) ― необхідна риса сучасного
навчання. На зміну папок прийшли потоки.
9. Навчання є прийняттям рішень. Крізь призму мінливої реальності нам
постійно доводиться робити вибір того, чому вчитися. Правильний вибір сьогодні
може виявитися помилковим вибором завтра, тому що змінилися умови, в яких
приймалося рішення.

13. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
13
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СЕРВІСІВ ВЕБ 2.0
Мережева педагогіка розвивається в тісному зв'язку з мережею Інтернет і
прямо залежить від стану й концепцій розвитку Всесвітньої павутини. Сучасна
концепція розвитку павутини одержала назву Веб 2.0.
Появу терміна Веб 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею Тіма О'Рейлі ― "What Is
Web 2.0" від 30 вересня 2005 року. Треба відзначити, що обговорення нових
можливостей і поява нового класу задач і програм О'Рейлі почав ще в минулому
столітті у статті про комп'ютери, програмне й інформаційне забезпечення. Основну
критику в цій статті й у всьому збірнику праць ідеологів вільних програм було
спрямовано на перехід від світу, в якому основою інформаційної діяльності були
комп'ютери та встановлене на них програмне забезпечення, до світу, де платформою
для спільних дій слугує Всесвітня павутина й інформаційні додатки. Традиційне
програмне забезпечення вбудовувало невелику кількість інформації у велику
кількість програмного коду. Наприклад, текстові (MS Word) і графічні (PhotoShop)
редактори значно більші за обсягом, ніж документи і малюнки, які в них
створюються. Соціальні сервіси вбудовують невелику кількість програмного
забезпечення у велику кількість інформації.
Доунс [Downes S., 2005] відзначає, що із середовища, в якому люди
отримували інформацію, читали новини, слухали радіо, дивилися телевізор,
Всесвітня павутина стає платформою, на базі якої відбувається спілкування людей,
причому сучасний словник містить різноманіття мультимедійних форматів. Розвиток
інформаційного забезпечення на основі Веб-платформи в перші роки XXI століття
супроводжувалося появою величезної розмаїтості веб-сервісів, які підтримували різні
потреби й активності користувачів. Важливо відзначити, що інформаційні сервіси
нового покоління з особливою повагою ставилися до користувачів і розглядали їх як
авторів та співавторів мережевого контенту. Дії, які виконують користувачі
мережевого інформаційного забезпечення, є досить простими: зробити вибір, купити
або продати, ввести невелику кількість інформації, розмістити в мережі документ,
фотографію або відеофайл, зберегти посилання на знайдений документ і т. д.
ВЕБ 2.0 З ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПОГЛЯДУ ― ЦЕ AJAX, API ТА RSS
AJAX
AJAX (від англ. Asynchronous JavaScript and XML ― «асинхронний JavaScript та
XML») ― це підхід до побудови інтерактивних користувацьких інтерфейсів веб-
додатків. При використанні AJAX веб-сторінка не перезавантажується повністю у
відповідь на кожну дію користувача. Замість цього з веб-сервера довантажуються
тільки потрібні користувачеві дані. AJAX ― один із компонентів концепції DHTML.
Ajax-додатки дають можливість позбутися переривчастого процесу взаємодії з веб-
додатком завдяки проміжному елементу між користувачем і сервером ― движку Ajax.
Замість того щоб завантажувати сторінку на початку роботи додатка, браузер
завантажує Ajax-движок, написаний на JavaScript і зазвичай захований у
невидимому фреймі. Цей движок відповідає за відображення веб-сторінки та за
взаємодію додатка із сервером. Ajax-движок дає можливість користувачеві
здійснювати взаємодію із сервером асинхронно, тобто незалежно від звернення до
сервера. Отже, користувач не бачитиме чисту сторінку в браузері або іконку
піскового годинника в очікуванні відповіді сервера. AJAX базується на двох основних
принципах:
 використання DHTML для динамічної зміни змісту сторінки;

14. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
14
 використання технології динамічного звернення до сервера «на льоту»,
без перезавантаження всієї сторінки повністю.
Використання цих двох принципів дає змогу створювати значно зручніші веб-
інтерфейси користувача на тих сторінках сайтів, де необхідною є активна взаємодія з
користувачем. AJAX набув найбільшої популярності після того, як компанія Google
почала активно використовувати його при створенні своїх сайтів. Користувач
заходить на веб-сторінку та натискає на якийсь її елемент.
 Скрипт (на мові JavaScript) визначає, яка інформація є необхідною для
оновлення сторінки.
 Браузер відправляє відповідний запит на сервер.
 Сервер повертає лише ту частину документа, на яку прийшов запит.
 Скрипт вносить зміни з урахуванням отриманої інформації (без повного
перезавантаження сторінки).
RSS
RSS ― це стандарт публікації на веб-сайтах оновлюваної інформації. Rich Site
Summary («збагачене зведення сайту») є одним із перших XML-додатків, що швидко
набули широкої популярності. RSS дає можливість не просто посилатися на сторінку,
а й підписуватися на неї, одержуючи оповіщення щоразу, коли сторінка змінюється.
Динамічними стали не сторінки, а посилання на них. Посилаючись на веблог, ви
посилаєтеся на сторінку з контентом, котрий постійно змінюється, і яка містить
пермалінки (постійні посилання) для кожного індивідуального запису й нагадує про
кожну зміну. І RSS-фід ― це набагато більш чіпка прив'язка до сайту, ніж, скажімо,
закладка або посилання на конкретну сторінку.
Завдяки застосуванню RSS адміністратори часто оновлюваних веб-сайтів, до
яких належать мережеві щоденники, групи, ВікіВікі, народні класифікатори типу
Делішес або Флікр, отримують простий стандартний метод для оповіщення світу про
події, що відбуваються. Оскільки таке оповіщення реалізується стандартно, авторам,
які працюють над наповненням змісту веб-сайтів, немає потреби робити додаткові
зусилля й розповідати світу про те, що вони опублікували нову розповідь у
щоденнику, розмістили нову статтю в енциклопедії, помістили нову фотографію або
додали нові посилання до певної категорії. Ті, хто хочуть бути в курсі цих подій, уже
підписалися й одержали інформацію з підписки RSS.
Веб 2.0 як рух є скоріше соціальним, ніж технологічним феноменом. Він
передбачає активну участь людей у наповненні мережі матеріалами, в обміні своїми
навичками й уміннями. Відкритість API для розвитку Веб 2.0 значно менш важлива,
ніж відкритість учасників руху, їхня готовність ділитися своїми матеріалами, своїми
знаннями й уміннями.
Серед різноманіття способів класифікації сервісів Веб 2.0 найбільш простою є,
мабуть, користувацька класифікація за способом використання:
1. Мережеві щоденники.
2. Спільний пошук інформації.
3. Спільне зберігання закладок.

15. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
15
4. Спільне зберігання медіафайлів: фотографії,
схеми, малюнки; презентації, відео, документи,
карти знань, аудіозаписи.
4. Спільне редагування документів,
електронних таблиць.
5. Колективне редагування гіпертекстів
(ВікіВікі, НПЖ).
Малюнок 2. Класифікація сервісів Веб 2.0
РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ВЕБ 2.0
Розвиток інформаційного забезпечення на основі Веб-платформи в перші роки
XXI століття супроводжувався появою величезної кількості різноманітних веб-
сервісів, які підтримували різні потреби й активності з особливою повагою ставилися
до користувачів і розглядали їх як авторів та співавторів мережевого контенту.
Соціальні сервіси й діяльності усередині мережевих спільнот відкривають перед
педагогічною практикою такі можливості:
1. Використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних
ресурсів. У результаті поширення соціальних сервісів у мережевому доступі
накопичується величезна кількість матеріалів, яка може бути використана з
навчальною метою. Мережеві спільноти обміну знаннями можуть поділитися своїми
колекціями цифрових об'єктів і програмними агентами з освітою.
2. Самостійне створення мережевого навчального змісту. Нові сервіси
соціального забезпечення радикально спростили процес створення матеріалів і
публікації їх у мережі. Тепер будь-хто може не тільки одержати доступ до цифрових
колекцій, але й взяти участь у формуванні власного мережевого контенту. Сьогодні
новий контент створюється мільйонами людей. Вони, як мурахи у загальний
мурашник, приносять у мережу нові тексти, фотографії, малюнки, музичні файли.
3. Освоєння інформаційних концепцій, знань і навичок. Середовище
інформаційних додатків відкриває принципово нові можливості для діяльності, в яку
надзвичайно легко втягуються люди, що не володіють спеціальними знаннями з
інформатики. Нові форми діяльності пов'язані як з пошуком у мережі інформації, так і
зі створенням та редагуванням власних цифрових об'єктів ― текстів, фотографій,
програм, музичних записів, відеофрагментів. Участь у нових формах діяльності дає
змогу освоювати важливі інформаційні навички ― повторне використання текстів і
кодів, використання метатегів тощо.
4. Спостереження за діяльністю учасників спільноти практики. Мережа
Інтернет відкриває нові можливості для участі студентів у професійних наукових

16. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
16
спільнотах. Цифрова пам'ять, агенти й мережа надзвичайно розширюють не тільки
наші розумові здібності, але й поле для спільної діяльності й співробітництва з
іншими людьми.
5. Створення навчальних ситуацій, в яких ми можемо спостерігати й
вивчати недоступні раніше феномени. З розвитком соціального забезпечення
мережева діяльність або мережева поведінка інших людей стає для нас усе
доступнішою. Спільні дії учасників сучасних мережевих об'єднань найчастіше мають
децентралізований характер. Таку форму спільної діяльності можна назвати
зграйною. Як форма пташиної зграї утворюється в результаті здійснення кожним
птахом простих операцій, так і складна поведінка мережевої спільноти формується в
результаті індивідуальної поведінки окремих учасників, діями яких ніхто не керує.

17. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
17
ЧАСТИНА 2.
МЕРЕЖЕВІ ЩОДЕННИКИ
РОЗДІЛ 1. ЗНАЙОМСТВО З БЛОГАМИ
Термін "блог" ― blog ― походить від англійського слова, що позначає дію ―
Web-logging або блогінг ― вхід у Всесвітню павутину або веб, у якій людина веде
свою колекцію записів. Як правило, це особисті записи, що нагадують щоденник.
Часто записи містять анотовані посилання на інші ресурси, опубліковані в мережі.
Кожне повідомлення, опубліковане усередині блога, має свій URL ―
адресу, за якою до повідомлення можна звернутися.
Ця проста ознака ― стійкість посилання ― відіграє важливу роль при
встановленні відносин між людьми й повідомленнями. Якщо у повідомлення немає
стійкої мережевої адреси, то воно не має статусу мережевого документа. На таке
повідомлення не можна послатися з іншого мережевого документа, і воно не може
бути знайдене програмними агентами.
Простота публікації, ясна метафора щоденних записів у мережевий щоденник
забезпечили приплив нових авторів. Крім того, з'ясувалося, що людям значно
цікавіше читати новини й замітки, підготовлені не з метою реклами й просування
власного імені. Ясність і доступність блога викликають інтерес багатьох дослідників,
які розглядають його як варіант особистого освітнього простору. У блозі прийнятий
зворотний порядок запису. Найсвіжіші записи публікуються зверху. Для ведення
блога потрібний тільки доступ до мережі й бажання представляти свої матеріали. Як
правило, автором записів у блозі є одна людина. Автори декількох блогів часто
об‘єднуються в соціальну мережу, відслідковують записи один одного, залишають
відгуки й замітки на полях чужих щоденників.
Мережевий щоденник використовується з різною метою:
 Блог є своєрідним персональним інформаційним помічником, що зберігає
записи й посилання. Це такий помічник для письма й розмірковування за допомогою
комп'ютера.
 Блог використовується як середовище для записів подій власного
наукового, ділового або особистого життя, яке робитися для себе, сім‘ї або друзів.
Багато хто вважає, що така форма є більш зручною, ніж розсилання масових
повідомлень електронною поштою.
 Блог може бути використаний як середовище для мережевої спільноти.
Таке використання блога цілком припустиме й виправдане, оскільки численні блоги
мають додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті
повідомлення мультимедійні та html-фрагменти, можливість перехресних зв'язків між
декількома гілками дискусій.

18. Євген Патаракін
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
18
У Росії системи колективного блог-хостингу представляють такі адреси:
 http://habr.ru/
 http://dirty.ru/
 http://blogs.mail.ru/
 http://www.liveinternet.ru/
 http://planeta.rambler.ru/
Живий Журнал – один із найбільш яскравих прикладів успішного
використання технології блога. Сервіс одержав величезну популярність серед
російської аудиторії. Кожен користувач або спільнота Живого Журналу формує свою
сторінку, на якій з'являються нові повідомлення. Кожна така сторінка формує
власний новинний потік у форматі RSS. Підписка на новини з будь-якої сторінки
Живого Журналу виглядає як формування стрічки друзів. Додати людину до списку
своїх друзів усередині ЖЖ означає не більш ніж підписатися на ті новини, які він
пише у своєму мережевому щоденнику. У результаті безлічі таких «додавань друзів»
або підписок на RSS-оновлення новинних потоків, у кожного користувача ЖЖ
формується так називана «френд-стрічка». На цій сторінці представлені новини, на
які він підписався.
Для пошуку друзів у ЖЖ існують різні механізми. По-перше, це пошук за
ключовими словами, які люди вказують як свої інтереси. Пам‘ятайте, що ключові
слова – основний механізм пошуку в ЖЖ і вони дають змогу людям зі схожими
інтересами знаходити один одного й об‘єднуватися в групи. Другий спосіб ― це
пошук у переліку тих, кого ваші друзі вже відзначили як своїх друзів. «Друг мого
друга ― мій друг». Третій спосіб ― коли досвідчений автор ЖЖ рекомендує свого
знайомого новачка групі знайомих. Для цього публікуються спеціальні повідомлення
«Дивіться, хто прийшов», після яких у нового члена ЖЖ з'являються друзі-читачі і
йому залишається тільки вибрати з них взаємних друзів. Іноді група людей
об‘єднується на базі ЖЖ у спільноту. Членство в спільноті дає можливість
публікувати свої повідомлення в загальному новинному потоці.
Соціальний сервіс Живий Журнал може бути використаний у педагогічній
практиці в такий спосіб:
Робочі й не дуже робочі записки директорів і вчителів. Як правило, учні
й учителі зустрічаються один з одним в умовах обов'язкового шкільного середовища,
коли й ті й інші виконують продиктовані суспільством ритуальні дії. Що хвилює
вчителя й директора школи у звичайному, реальному житті за стінами школи? Через
технологію Живого Журналу вчитель і директор можуть дати учням та їхнім батькам
доступ до світу неофіційного навчання.
Шкільні щоденники XXI століття. Для багатьох школярів ведення
мережевих щоденників стало звичайною практикою. І це дуже важлива можливість
для вчителя подивитися ― а що там відбувається у світі учнів? У 1998 році в рамках
міжнародного проекту Virtual Classroom було реалізовано навчальний проект "Один
день із життя школяра". Під час проекту учні з різних країн світу представляли в
мережі те, як проходить їхній шкільний день. Тоді це вимагало значних технічних
ресурсів. З розвитком технології живого журналу реалізувати такі проекти стало
значно легше. Ми можемо ознайомлюватися з життям наших учнів, спостерігаючи
їхню мережеву активність.
Подробиці реєстрації в ЖЖ описані в статті «Кнопочник и Тряпочник. Трудно
быть блогом» (http://vio.fio.ru/vio_19/cd_site/Articles/art_1_13.htm).
Путівник по російськомовному LiveJournal ― http://lj.eonline.ru/ ― тут перелік
сервісів, які доступні у зоні російськомовного Живого Журналу.

19. Створення учнівських, студентських і викладацьких спільнот на базі мережевих сервісів Веб 2.0
© 2007 Intel Corporation. Усі права захищені.
19
Сервер живого журналу підтримує спілкування з користувачами на різних
мовах. Ви можете обрати англійську або російську мову. Створення свого Живого
Журналу відбувається легко й швидко. Щоб перейти на російськомовний інтерфейс,
потрібно вибрати «Русский» у лівому верхньому куті меню ― під кнопкою Login.
Ви потрапляєте на сторінку https://www.livejournal.com/create.bml і
дотримуєтеся інструкцій. Інструкції й вимоги типові для сучасного мережевого
сервісу. Вам необхідно:
 вибрати унікальне ім'я користувача, яке може складатися з латинських літер,
цифр і знаків підкреслення;
 повідомити адресу своєї електронної пошти;
 повідомити пароль для авторизованого входу й публікації повідомлень під
своїм ім'ям.
 Безкоштовний рахунок дає можливість Вам вести власний журнал і читати
повідомлення друзів.
Будьте готові до того, що наприкінці процедури реєстрації Вас попросять
підтвердити, що Ви не є програмним агентом і можете прочитати текст, зображений
на картинці.
Реєстрація. Користувач реєструється як дописувач живого журналу. При
цьому він зазначає місце свого географічного проживання і свої особисті інтереси.
Пошук партнерів за інтересами. У формі "Пошук" можна вказати слово, за
яким Ви б хотіли провести пошук. Результат пошуку ― перелік спільнот і
користувачів, які вказали це слово в графі своїх інтересів. Наприклад, на слово
«навчання».
Крім спеціально організованого пошуку агенти Живого Журналу позначають у
Вашому переліку інтересів слова, якими цікавляться й інші користувачі.
Встановлення дружніх зв'язків. Механізм "дружби" дуже простий. На
сторінці журналу автора, який Вас цікавить, Ви натискаєте на його ім'я й потрапляєте
на сторінку "Інформація про користувача".
Перший значок на наступній картинці ― чоловічок зі знаком +. Натисніть на
нього, і його буде додано до списку Ваших друзів.
Після цього тексти, які пише цей користувач, з'являються на динамічній
сторінці Ваших друзів. Таким чином, Ви в курсі того, що пишуть друзі. Крім
стандартних тегів гіпертекстової розмітки усередині Живого Журналу використовують
кілька специфічних тегів, які починаються з буквосполуки LJ:
<LJ user= "dsergein"> ― посилання на іншого автора;
<lj comm="lyubitelisoobsh"> ― посилання на спільноту;
<lj-cut> </lj-cut> ― парний тег, що приховує текст повідомлення за
посиланням "Read more". Його зручно використовувати для публікації візуально
коротких повідомлень, що містять додатковий текст.