1. Внутрішня будова
птахів.

2. У птиць вона складаютьсѐ з великого числа
Травна система відділів. Замість зубів у птиць ю роговий дзьоб,
гострі краї ѐкого дозволѐять захоплявати,
утримувати, а інколи і подрібнявати їжу. В роті
(1) їжа змочуютьсѐ слиноя. Довгий стравохід
(2) у зернодних і хижих птиць розширяютьсѐ в
зоб (3). Потім їжа поступаю в залозистий
Язик Мускульний
шлунок (4), де піддаютьсѐ дії шлункового соку.
Із залозистого шлунку вона проходить в
шлунок мускульний (5). Його стінки утворені сильними
Глотка м'ѐзами і вистелені щільноя оболонкоя
(кутикулоя). У порожнині мускульного шлунку
Залозистий Підшлункова знаходѐтьсѐ дрібні камінчики, ѐкі птицѐ
Рот залоза заковтую з їжея. При скороченні м'ѐзових
шлунок стінок вони перетираять їжу. Перетерта їжа
поступаю в тонкий кишечник (6). У його
Стравохід Сліпі початковий відділ відкриваятьсѐ протоки
Вхід в кишки печінки (8) і підшлункової залози (9). Під
трахея впливом їх ферментів і ферментів залоз стінок
Клоака тонкого кишечника їжа перетравляютьсѐ
остаточно, поживні речовини всмоктуятьсѐ.
Наступний відділ, товста кишка (9) короткий.
Отвір На межі тонкої і товстої кишки знаходѐтьсѐ два
клоаки сліпих відростки. У останньому відділі травної
системи, клоаці (10), куди відкриваятьсѐ також
Зоб протоки статевих залоз і сечоводи, залишки їжі
не затримуятьсѐ і швидко викидаятьсѐ через
клоачний отвір назовні. (Це ще одне
пристосуваннѐ до польоту). Птахи споживаять
Печінка Кишка багато їжі, вона швидко перетравляютьсѐ із-за
інтенсивного обміну речовин.

3. Дихальна система Через ніздрі (1) повітрѐ потраплѐю в
глотку (2), від неї відходить довга
трахеѐ (3). У місці розділеннѐ трахеї на
два центральні бронхи (4) ю
розширеннѐ, нижнѐ гортань (5), за
рахунок голосових зв'ѐзок вона граю
роль голосового апарату. Легені (6)
птиць на відміну від легень рептилій ю
щільними губчастими тілами. Основу
їх складаять численні трубочки:
вторинні і третинні бронхи. Важливу
роль в диханні граять повітрѐні мішки.
Центральні бронхи проводѐть повітрѐ
в задні повітрѐні мішки (7). З них
Повітрѐний повітрѐ поступаю в легені. Збагаченнѐ
простір в Легені крові киснем відбуваютьсѐ в стінках
третинних бронхів (парабронхов),
кості
рѐсно обплетених капілѐрами. З
легенів повітрѐ поступаю в передні
повітрѐні мішки (8). З них через
центральний бронх і трахея повітрѐ
виводитьсѐ назовні.
Трахеѐ Бронхи Повітрѐні
мішки

4. Подвійне диханнѐ птахів
Трахеѐ
Повітрѐні мішки
Бронхи
Легені
Шлѐх
повітрѐ
при
диханні
птаха в
польоті
Видих повітрѐ
Вдох повітрѐ

5. Кровоносна На відміну від рептилій серце
(1) у птиць чотирикамерне.
система Потоки крові не змішуятьсѐ. У
лівій половині серцѐ кров
артеріальна. Вона поступаю до
всіх органів тіла по судинах
великого кола кровообігу.
З лівого шлуночку кров прѐмую
по правій дузі аорти (2), в спинну
аорту (3), від ѐкої відходить
безліч артерій (4), що приносѐть
артеріальну кров до всіх органів і
тканин. Вони ділѐтьсѐ на
капілѐри (5). Післѐ того, ѐк кров
віддаю кисень і збагачуютьсѐ
вуглекислим газом, вона
збираютьсѐ у венозні капілѐри,
ѐкі об'юднуятьсѐ у вени.
Найбільші з них переднѐ (7) і
заднѐ (8) порожнисті вени, ѐкі
впадаять в праве передсердѐ.
Від голови венозну кров в
передня порожнисту вену
приносѐть парні ѐремні вени (9).

6. Видільна система
Заднѐ
порожниста вена Спинна Система органів виділеннѐ у
аорта птиць пристосована до
Наднирник інтенсивного обміну речовин, в
результаті ѐкого в організмі
утворяютьсѐ багато шкідливих
Нирка продуктів білкового обміну, ѐкі
повинні швидко
випорожнѐтисѐ. Крупні нирки
(1) лежать в поглибленнѐх
тазових кісток. Від них
Сечовід відходѐть сечоводи (2), ѐкі
впадаять в клоаку. Продуктом
виділеннѐ ю сечова кислота,
ѐка у виглѐді кашкоподібної
Клоака
сечі через клоаку разом з
фекаліѐми виводитьсѐ назовні.

7. Нервова Нервова система птиць підрозділѐютьсѐ
на центральну і периферичну.
Центральна нервова система складаютьсѐ
система з головного і спинного мозку. Складно
влаштовані півкулі переднього мозку (1),
попереду ѐких розташовані невеликі
няхові долі (2). Порівнѐно невеликий
проміжний мозок зверху повністя
прикритий великими півкулѐми. Добре
розвинений середній мозок (3) із
зоровими горбами і мозочок (4), ѐкий
забезпечую координація рухів. Мозочок
частково прикриваю довгастий мозок (5).
Спинний мозок (6) маю розширеннѐ
в тих місцѐх, де крупні нерви
відходѐть до кінцівок.
Периферична нервова система (7)
утворена черепно-мозковими
нервами і нервами, що відходѐть
від спинного мозку. Завдѐки
прогресивному розвитку
центральної нервової системи птиці
відрізнѐятьсѐ складноя
поведінкоя.

8. Органи чуттѐ . Органи зору
1 - переднѐ камера
2 - заднѐ камера
3 - рогова оболонка
4 - судинна оболонка
5 - сполучна оболонка
6 - кришталик
Причина чудового зору пернатих коренитьсѐ в
особливому пристрої їх сітківки , що складаютьсѐ з
безлічі чутливих до світла клітин: колбочок та
паличок . У лядини в області ѐкнайкращого зору,
де спроектоване лінзоя кришталика на сітківку
зображеннѐ сприймаютьсѐ ѐк найбільш чітке, ю до
200 000 паличок і колб, тоді ѐк у каняка тільки
колб налічили понад мільйон. Сітківка птиць
подібна до самої дрібнозернистої плівки, здатної
передавати найдрібніші деталі зображеннѐ. Птиці
бачать світ у всьому багатстві його кольорів і
відтінків. Відзначимо, що у рептилій кольорового
зору немаю, а серед всіх ссавців щасливоя
здатністя розрізнѐти кольори наділені тільки
представники рѐду приматів, а отже, і ми з вами.

9. За своюя будовоя очі птахів мало чим відрізнѐятьсѐ від очей інших хребетних тварин, але
помітно виділѐятьсѐ своїми дуже великими розмірами. Око африканського страуса по
величині не поступитьсѐ оку слона. У деѐких хижих птиць очі буваять більшими, ніж у лядей.
У черепі птиці очі займаять дуже багато місцѐ, праве і ліве очні ѐблука настільки великі, що
майже стикаятьсѐ один з одним, будучи розділеними лише тонкоя міжочноѐмковоя
перетинкоя. У більшості пернатих зір переважно монокулѐрний. Очі із-за свого великого
розміру дивлѐтьсѐ в різні боки, так що всѐкий предмет птицѐ може бачити тільки одним оком.
Це породжую певні труднощі з визначеннѐм точного розташуваннѐ предметів в просторі і
практично позбавлѐю птиць стереоскопічного зору. Пернаті частково виходѐть з положеннѐ,
розглѐдуячи об'юкт, що цікавить їх, поперемінно то правим, то лівим оком. Багатьом, ймовірно,
траплѐлосѐ бачити, ѐк забавно вертить головоя курка або голуб, придивлѐячись до лежачого у
них під ногами насіннѐчка.

10. Очі страуса більші , за його мозок.
Сова - юдина птицѐ, що кліпаю з
розплященими очима.
Кури здатні розрізнѐти всі
кольори веселки.

11. • Гострота зору
• Американським дослідникам вдалосѐ визначити гостроту зору боривітру
(Cerchneis), птиці з родини соколиних (Falconidae). Її зір в 2,6 разу гостріше
лядського. Якби лядина володіла таким зором, вона була б здатна прочитати
вся таблиця длѐ визначеннѐ гостроти зору на відстані близько 90 м.

12. • Органи слуху .Побачити пташині вуха важко. Можна й помилитися. Наприклад, у багатьох
сов з боків голови стирчить пір'я, що дуже нагадує вуха або ріжки. Одну з найзвичайніших сов
Европи так і прозвали — вухатою. Але насправді совині «вуха » є не чим іншим, як прикрасами, і
з органами слуху ніякого зв'язку не мають. У всіх птиць вушні отвори відкриваються під очима,
повністю приховані під оперінням і зовні їх не видно. Діапазон частот коливань повітря, що
відчуваються органами слуху і сприйманих як звуки, у птиць приблизно такий же, як у людини.
У чому пернаті нас перевершують безумовно, так це в умінні розрізняти і аналізувати надкороткі
звукові імпульси і що розділяють їх такі ж короткі паузи. Серії, складені такими звуками і
паузами, на наш слух звучать як одне єдине, птиця ж чує і оцінює кожен з елементів серії
окремо. Чують птиці добре, проте по гостроті слуху більшість видів птахів поступаються ссавцям.
Вони вловляять навіть слабкі звуки,
котрі попереджаять про небезпеку.
Багато нічних хижаків ловлѐть здобич в
темноті на слух. Хоча птиці чуять звуки в
достатньо широкому частотному
діапазоні, вони особливо чутливі до
акустичних сигналів особин свого виду.
Як показали експерименти, різні види
сприймаять частоти від 40 Гц (хвилѐста
папужка) до 29 000 Гц (зѐблик), проте
зазвичай верхнѐ межа чутності не
перевищую у пернатих 20 000 Гц. У голуба
верхнѐ межа слуху - 12 000 Гц, курки -
38 000, співочих птиць - 20 000 гц.

13. • Ехолокація
• Декілька видів птиць, що кублѐтьсѐ в темних печерах, уникаять там ударів об перешкоди завдѐки
ехолокації. Цѐ здатність спостерігаютьсѐ, наприклад, у гуахаро (Steatornis caripensis) з Тринідаду і
півночі Південної Америки. Літаячи в абсолятній темноті, він випускаю «черги» високих звуків і,
сприймаячи їх віддзеркаленнѐ від стін печери, легко в ній оріюнтуютьсѐ.
• У знаменитій печері Гуахаро, описаній ще Гумбольдтом, кублитьсѐ близько 300000 гуахаро Вони
вилітаять назовні тільки ночами, а длѐ оріюнтації в темноті користуятьсѐ ехолокаціюя. Їх сонари
менш досконалі, ніж у кажанів і дельфінів. Тому гуахаро не помічаять в темноті об'юктів, що маять
невеликі розміри. У печерах гуахаро дуже шумно. Ще на вході чуюш оркестр пташиних криків і
гучних локаційних клацань. Птиці видаять зловісні пронизливі крики, що нагадуять плач і стогони.
• Ехолокаціюя користуятьсѐ і стрижи, що мешкаять в Індонезії і на островах Тихого океану. У різних
видів ціх стрижів сонари працяять на різних частотах: 2000 до 7000 Гц. Цікаво, що коли птицѐ
сидить, її эхолокационный апарат не працяю; локаційні імпульси посилаятьсѐ тільки у польоті (при
помаху крилами). Не працяю сонар ціх птахів і на світлі. Поляять стрижи тільки 40 хвилин на день.

14. • Нюх
За допомогоя
• Експериментально доведено, що, наприклад, великі морські птиці
буревісники відчуваять запах риби за три кілометри. А ось альбатроси няху шпаки
відчуваять запах приманки (шматок м ѐса) аж за тридцѐть кілометрів! прекрасно
Але морські птиці - не юдині представники пернатих, що володіять розрізнѐять види
такими незвично чутливими носами. рослин. А навіщо
їм це потрібно?
Виѐвлѐютьсѐ,
вони вплітаять в
свої гнізда стебла
деревія,
золотарника,
дикої моркви і
інших рослин, що
володіять
токсичністя по
відношення до
бактерій і комах.
Ці трави можуть
зменшити
кількість
паразитів в гнізді
на 80 відсотків!

15. Самим кращим няхачом слід визнати новозеландську
птиця ківі, у ѐкої ніздрі знаходѐтьсѐ на кінці довгого
дзьоба і носові порожнини в результаті витѐгнуті. Ці
особливості дозволѐять їй, встромивши дзьоб в грунт,
виняхувати землѐних черв'ѐків та інший підземний
корм.
А здатність реагувати на запах грифів-
індиків (Cathartes aura) використовували в
своїх інтересах працівники комунального
господарства США длѐ виѐвленнѐ витоку
газу на газопроводах. З ціюя метоя вони
почали додавати до складу природного
газу, що транспортувавсѐ, речовину із
запахом тухлого м'ѐса. Побачивши грифів,
що крутѐтьсѐ над трасоя газопроводу,
службовцѐм компанії залишалосѐ тільки
ретельно обстежувати це місце.