1. Презентація
Учня 8-Б класу
Дудніка Івана Романовича

2. репні (Craniata) — підтип хордових тварин, що містить
хребетних тварин (Vertebrata) і міксин (Myxini), яких
раніше такох групували до Хребетних. Група включає
всіх тварин з черепами, ця ознака і дала назву групі.

3. Хрящові риби (Chondrichthyes) — клас хребетних. Відомі із середнього девону.
Довжина від 6 см до 20 м. Кістяк хрящовий, часто затверділий (обвапнований).
Тіла хребців і ребра є або відсутні. Шкірних кісток немає. Луска, якщо є,
плакоїдна. Лопасті плавців підтримуються еластиновими нитками. 5—7
зябрових щілин, що відкриваються назовні, в деяких 4 щілини, прикриті
шкірною складкою. Плавального міхура немає. Кишечник зі спіральним
клапаном; в серці є артеріальний конус.

4. Скелет утворений хрящовою тканиною. Скелет підрозділяється на
хребет, череп, скелет плавців (кінцівок) та їхніх поясів. Хребет складається з
хребців, має два відділи: тулубний і хвостовий. Хорда зберігається протягом
усього життя у вигляді тонкого тяжа в центрі тіл хребців і заповнює простір
між ними. Хвіст — найрухливіша частина тіла риб, тому його судини
потребують захисту від здавлювання.Череп складається з двох відділів —
мозкового та вісцерального. Пояс передніх кінцівок (плечовий)
представлений хрящовою дугою, пояс задніх кінцівок (тазовий) — непарною
хрящовою пластинкою. Вільні плавці утворюються з рядів хрящів.

5. Головний мозок хрящових риб має ті самі п'ять відділів, що й круглороті, проте
кількість нервових клітин у кожному з них істотно зростає. Великого розвитку
досягають передній мозок і мозочок. З органів чуттів провідним є орган нюху.
Він складається з парних нюхових мішків, що відкриваються назовні ніздрями. У
мішки надходить вода, і розчинені в ній молекули речовин подразнюють чутливі
клітини. Очі в акул розвинені добре, дозволяють розрізняти контури предметів
на відстані 10—15 м. Орган слуху представлений внутрішнім вухом, орган
рівноваги — трьома напівкруглими каналами. Бічна лінія складається зі
скупчення чутливих клітин на тулубі та голові. Кожна така клітина має
виріст, який сприймає рух води.

6. Більшість акул — хижаки. Органом захоплення й утримання здобичі є щелепи.
Вони наділені кількома рядами гострих зубів різноманітної форми. Якщо один
зуб зламається, він замінюється іншим. За своєю природою зуби є
збільшеними лусками. З ротової порожнини їжа потрапляє до глотки, яка має
зяброві щілини. З глотки харчові частинки рухаються в короткий стравохід і
далі в об'ємний шлунок. Тут їжа поволі (до 5 діб) перетравлюється. Далі йде
кишечник (тонка, товста та пряма кишки), де відбуваються завершальні етапи
травлення і процес всмоктування. Товста кишка має внутрішній виріст —
спіральний клапан, що значно збільшує всмоктувальну поверхню. У просвіт
кишки відкриваються протоки печінки та підшлункової залози.
Неперетравлені залишки через пряму кишку потрапляють у клоаку та
виводяться назовні.

7. Органами дихання є зябра. У більшості акул і скатів глотка пронизана п'ятьма
парами зябрових щілин. Кожна щілина утворена зябровою
перегородкою, прикріпленою до відповідної хрящової зябрової дуги. Зябра
являють собою зяброві пелюстки, розташовані по обидва боки від зябрової
перегородки. Вода постійно омиває зяброві пелюстки, густо обплетені
капілярами.

8. Описано близько 350 видів акул, розміром від 15 см (плоскохвоста акула) до
15—20 м (китова акула). Акули значно поширені в морях і
океанах, зустрічаються навіть у прісній воді. Більшість — хижаки, але китова
та гігантська акули живляться тільки планктоном. Акули не мають
плавального міхура і повинні весь час плисти, щоб не потонути. Крім
того, тільки за досить великої швидкості їхні зябра омиваються необхідною
для дихання кількістю води. У сучасних дослідженнях називається 50 видів
акул, потенційно небезпечних для людини