Статеві системи тварин. їх будова.

1. За розташуванням у організмі самок статеві органи ділять на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх статевих органів (organa genitalia externa) належать статеві губи,
присінок (переддвер’я піхви) та клітор; до внутрішніх (organa genitalia interna) –
піхва, матка, яйцепроводи та яєчники
Тема : Морфологічні та фізіологічні особливості статевих органів самок та самців
сільськогосподарських тварин
1. Статеві органи самок. Морфологічні , фізіологічні особливості органів статевої
системи самок с.-г. тварин різних видів.
Статеві органи самки мають тришарову стінку, що складається з слизової оболонки
(зсередини), серозної ззовні і розташованих між ними поздовжнього та
кільцевого шарів мускулатури

2. Зовнішні статеві органи тварин
А.-корови , Б-кобили, В-свині, Г-суки.
1-соромітні (статеві) губи, 2-статева (соромітна) щілина, 3-анус, 4.
– промежина, 5.- дорсальне сполучення статевих губ, 5‘-
вентральне (нижнє) сполучення статевих губ

3. Статеві губи (labia pudendі) – дві валикоподібні вертикальні
шкірно-м’язові складки, що формують вульву і облямовують з боків
статеву щілину і вхід у геніталії.
Зовнішня поверхня їх вкрита ніжною, складчастою, безволосою шкірою,
внутрішня – слизовою оболонкою, вистеленою плоским багатошаровим
епітелієм. Товща губ утворена пухкою сполучною тканиною та м’язовими
волокнами, що формують стискач присінку та вульви (m. constrictor
vulvae)
Клітор (clitoris, cunnus) – це гомолог чоловічого статевого члена, лише
без сечовипускного каналу. Розташований в нижньому куті статевої щілини і
складається з тіла, головки і крайньої плоті.Він утворений двома
печеристими тілами, які прикріплюються ніжками до сідничних горбів. Клітор
зверху вкритий фіброзною оболонкою, яка формує кільцеподібну складку.
Клітор сприймає подразнення, що виникають під час осіменіння чи
парування, і посилює чи послаблює моторику матки.
Промежина – розташована між анальним отвором та верхнім кутом
статевої щілини. Довжина у ВРХ складає приблизно 12 см.

4. Присінок (переддвер’я піхви) (vestibulum vaginae) – мускульна трубка, що роз-
починається від статевих губ і продовжується краніально до з’єднання з піхвою.
На межі з піхвою на нижній стінці присінку біля присінково-піхвової складки є отвір
сечовипускного каналу ,що у корів, в менший мірі у свиней,
овець та кіз, розділений поперечною складкою на дві частини: власне отвір і
сліпий мішок – дивертикул. У середині присінок вистелений слизовою оболонкою,
вкритою плоским багатошаровим епітелієм.. У товщі слизової оболонки присінку, з
його боків, у зоні клітора є два ряди трубчастих залоз (малі вестибулярні залози),
що відкриваються декількома вивідними протоками. Секрет цих залоз містить
багато феромонів, що дозволяє самцям легко виявляти самок у стані охоти
(секрет володіє бактерицидними властивостями). Крім того, на глибині 1,5–2 см
від статевої щілини, ближче до верхнього кута вульви, у слизовій оболонці
розташовані великі залози присінку (бартолієві вестибулярні залози). Залози
присінку секретують весь час, лише з різною інтенсивністю, зволожуючи стінки і
очищаючи їх від механічних часточок та мікрофлори. Цьому сприяє і просторове
розміщення присінку – косо вниз і назад, завдяки чому сеча і слиз, що стікають,
поступово видаляють сторонні механічні частинки.

5. Піхва (vagina) служить органом парування і вивідним каналом при
народженні плода; це відносно широка перетинчасто-м’язова трубка, що
охоплює спереду шийку матки, а ззаду переходить у присінок. У
краніальній частині стінка піхви розширюється куполоподібно навколо
шийки матки, утворюючи склепіння. Для слизової оболонки піхви
характерна дрібна поздовжня та поперечна складчастість. У слизовій
оболонці передньої частини піхви є бокалоподібні клітини, що
продукують слиз, який її зволожує. Зверху піхва стикається з прямою
кишкою, а нижня її стінка щільно зростається з уретрою. На межі між
присінком і піхвою у приматів, а іноді й у молодих кобил і свиней,
зберігаються залишки так званої дівочої плівки (сечовий клапан).
Слизова оболонка піхви вкрита багатошаровим плоским епітелієм.
Матка є порожнинним перетинчасто-м’язовим органом, у якому під час
вагітності розвивається плід.
За своєю будовою матки ссавців поділяються на три типи: дворогі,
двороздільні та подвійні. Дворога матка у коней, ослів та інших однокопитних.
В ній розрізняють добре розвинене тіло і два роги. У корів, кіз і овець матка
двороздільна з слабо розвиненим тілом і зрощеними задніми частинами рогів;
матка свиней та м’ясоїдних тварин наближається до двороздільної, а у
гризунів – подвійна з двома самостійними шийками.

6. Основу матки становить непарне, дещо сплющене зверху вниз тіло.
Тіло матки краніально продовжується в парні роги матки.
Тіло матки, звужуючись у каудальному напрямі, переходить у непарну шийку
матки.
Слизова оболонка матки -ендометрій —вистелена циліндричним
епітелієм з окремими війчастими клітинами, рух війок спрямований у бік
піхви.
У слизовій оболонці міститься багато маткових залоз —які виділяють секрет
для живлення зародка. Залози в матці розміщені нерівномірно, у корови вони
в основному в рогах.
М’язова оболонка матки - міометрій —значно розвинута і надає матці
потовщеного вигляду. Вона складається з трьох шарів непосмугованої
м’язової тканини: зовнішнього — поздовжнього і внутрішнього — колового
Серозна оболонка матки - периметрій—з боків матки переходить у парну
широку маткову зв’язку, яка підвішує цей орган до хребта
На слизовій оболонці рогів матки жуйних є специфічні беззалозисті
утворення –зародки материнських плацент, карункули, які під час
вагітності значно збільшуються і разом з судинною оболонкою плода
утворюють складний орган – плаценту.

7. Шийка матки (cervix uteri) – це товстостінний м’язовий канал, що з’єднує
порожнину матки з піхвою. Каудальна частина - виступає на 2-3 см в піхву.
Слизова оболонка – одношаровий циліндричний епітелій, здатний
продукувати слиз. Слизова оболонка створює поперечні та повздовжні
складки. Поперечні складки слизової оболонки спрямовані своїми
верхівками до піхви (утворюють розетку) , чим створюють оптимальні
умови для витікання слизу.

8. Яйцепроводи, маткові або фалопієві труби – тонкі покручені
трубочки, розміщені у стінках широких маткових зв’язок, що з’єднують
яєчник з маткою і є місцем запліднення яйцеклітин. Черевний кінець
яйцепроводу розширений лійкоподібно і має нерівні оторочені краї
(кайма яйцепроводу), частково з’єднані з яєчником.
У яйцепроводі розрізняють три ділянки: перешийок, що прилягає до рогу
матки, ампулу– середня частина та лійку – розширена частина, що
відкривається біля яєчника. Стінка яйцепроводу складається з трьох
шарів – слизового, м’язового і серозного. Слизова оболонка
яйцепроводу вкрита циліндричним миготливим епітелієм і зібрана у
поздовжні складки.

9. Органи розмноження свині
1.Тіло матки.
2.Шийка матки.
3. /6. Роги матки.
4.Яйцепровід.
5.Лійка яйцепровода.
7.Бурса яєчника.
8.Широка маткова зв'язка
9.Спеціальна зв'язка яєчника.
10.Брижа яйцепровода.
11.Звужувач вульви.
12.Сечовий міхур.
13. Піхва.
14. Присінок піхви.
15.Зовнішній отвір уретри.
16.Клітор.
17.Статеві губи.

10. Статеві органи самок
А.- Вівці, Б.- Свині, В.- Собаки,
Г.- Крільчихи
1. Роги матки, 2. яйцепровід, 3.
лійка яйцепроводу, 4. яєчник, 5.
карункули, 6. широка маткова
зв'язка, 7. тіло матки, 8. шийка
матки, 9. піхвова частина шийки
матки, 10. піхва, 11. дівоча пліва,
12. отвір сечовипускного каналу,
13. переддвер'я піхви, 14. статеві
губи, 15. препуціальна ямка
клітору, 16. отвір вестибулярних
залоз, 17. сечовий міхур.

13. Яєчники (ovarium s. oophoron) – статеві залози, у яких утворюються та
дозрівають яйцеклітини і виробляються статеві гормони – естрогени і
прогестерон.
Зверху яєчники вкриті білковою оболонкою, внутрішня поверхня якої
вистелена зародковим епітелієм (у кобил зародковий епітелій вкриває лише
ділянку заглибини на яєчнику – овуляційну ямку). З клітин зародкового шару
формуються фолікули. Під зародковим шаром розташована фолікулярна
зона (кірковий шар) знаходяться фолікули на різних стадіях дозрівання.
Далі розташований мозковий шар – (судинна зона), складається із
сполучнотканинного остова, м'язових волокон та розгалуженої сітки
кровоносних судин.

19. Розвиток фолікулів у свині перед
овуляцією
А.) Утворення блідого п'ятна.
Б.) Помітне вип'ячування.
В. )Фолікул перед овуляцією.

26. Термін настання статевої зрілості залежить від виду тварини, породи, статі, клімату,
утримання, наявності нейросексуальних подразників (самців, самок).
Статева зрілість - період у житі тварин , коли вони досягають такого ступеня фізіологічного
розвитку, що спроможні відтворювати собі подібних.
Гонади тварин (яєчники та сім’яники) починають виконувати подвійну функцію – виробляти
дозрілі, біологічно повноцінні статеві клітини та функціонувати як залози внутрішньої секреції,
виробляючи у фізіологічно достатній кількості статеві гормони, відбувається складна морфологічна
перебудова організму тварини, тварина набуває характерних для виду та статі зовнішніх рис,
формуються вторинні статеві ознаки, а на далі розвиваються третині статеві ознаки.
Первині та вторинні статеві ознаки обумовлені генетично, їх структура закладена в
заплідненій яйцеклітині.
До первинних статевих ознак – відносять ті ознаки, що пов’язані з репродуктивною
системою, характерними особливостями будови статевих органів.
Вторинні статеві ознаки – не приймають безпосередньої участі в процесі розмноження, але
сприяють сексуальному відборі. Розвиваються в період статевого дозрівання.
Третині статеві ознаки – складна система поведінки тварини, що має генетичну основу та
доповнюється в індивідуальному житті тварини і є продуктом еволюції виду.

27. Проте слід мати на увазі, що статеве дозрівання тварини наступає значно раніше
завершення основного її росту та розвитку, і отже, що лише по настанню статевої зрілості ні в
якому разі не можна судити про готовність тварини до відтворення нащадків. Передчасне
використання тварин, особливо в умовах неповноцінної годівлі та незадовільного утримання,
негативно позначається на її здоров’ї та продуктивності, а також на здоров’ї та послідуючій
продуктивності її приплоду.
Фізіологічна зрілість – завершується формування організму, тварина може використовуватися для
відтворення нащадків без негативно впливу на її здоров’я та продуктивність, а також на здоров’я
та майбутню продуктивність її приплоду.
Фізіологічна зрілість характеризується:
1. Досягненням самицею 65-70% маси тіла стандарту породи,
2. Вік:
3. Екстер'єр типовий для даного виду та породи.

28. Статева та фізіологічна зрілість у самців наступає пізніше, ніж у самок.
Основною ознакою настання статевої зрілості у самців є утворення у сім'яниках
сперміїв, здатних запліднювати яйцеклітини. Статеві рефлекси з'являються у ще
більш раній період. Так наприклад у бугайців в 5 місячному віці проявляються статеві
рефлекси, а здатність до парування формується у 6-8 місяців. Раннє парування
тварини пов'язане з посиленою затратою енергії та пластичних речовин, на
вироблення статевих продуктів і спаровування призводить до затримки росту та
розвитку, до пригнічення дальшої статевої функції.
Не рекомендується також надто зволікати з першим паруванням самців, оскільки це
може призвести до зниження сперміогенезу, онанізму, імпотенції.

29. Статевий цикл, стадії та феномени
Статевий (естральний) цикл – складний нейрогуморальний рефлекторний процес, що
супроводжується комплексом фізіологічних і морфологічних змін в статевих органах і в усьому
організмі самки від однієї стадії збудження до другої.
У вагітних самок статеві цикли припиняються і поновлюються в післяродовий період.
Розпочинаються статеві цикли з настанням статевої зрілості самки і повторюються з певною
періодичністю аж до настання старості. У вагітних самок статеві цикли припиняються і
поновлюються лише після закінчення післяродового періоду.
За Хіппом Проестру Еструс Метеструс Діеструс
За Братановим Фолікулінова Лютеїнова
За Студєнцовим Збудження Гальмування Зрівноваження
Фази статевого циклу
За Хіппом – класифікація грунтується на морфологічні зміни у статевій системі із змінами
поведінки тварин.
За Студєнцовим - в основу запропонованої ним класифікації покладено зміни нервових процесів
(збудження та гальмування), поведінки тварини та морфологічної будови статевих органів.
За Братановим - в її основу закладено зміни гормонального статусу самки.

30. В естральному циклі розрізняють такі цикли (фази) :
1) проеструм (prooestrum) – передтічкова, підготовча стадія, коли статеві органи перебувають
під домінуючим впливом граафового фолікула, а секреторна активність жовтого тіла поступово
знижується;
2) еструс (oestrus) – стадія вираженої статевої активності, коли морфологічні
зміни у статевій системі доповнюються активною секрецією маткових залоз, виді-
ленням назовні тічкового слизу і змінами поведінки тварини;
3) метеструм (metoestrum) – коротка перехідна стадія, що співпадає з терміном
утворення в яєчнику на місці фолікула, що овулював, жовтого тіла;
4) діеструм (dioestrum) – період активного жовтого тіла, що супроводжується
зворотним розвитком статевих органів та спокійною поведінкою тварини.
У диких тварин та тварин із сезонним розмноженням є ще одна стадія – анеструм
(anoestrum) – видовжений період затримання статевої активності

31. Розвиток у 50-х роках в СРСР ідей нервізму наштовхнув професора А. П. Студєнцова
на розробку вчення про статевий цикл і трактування його саме з цих позицій.
У основу запропонованої ним класифікації покладено зміни нервових процесів
(збудження та гальмування), поведінки тварини та морфологічної будови статевих
органів.
А. П. Студєнцов розділив статевий цикл на три стадії: 1) збудження;
2) гальмування та 3) зрівноваження.
Слід підкреслити, що поряд з морфологічними змінами у статевих органах і змінами
поведінки тварини статевий цикл справді супроводжується суттєвими змінами у
центральній нервовій системі.
Домінанта – тимчасове “панівне” вогнище збудження у центральній нервовій
системі, що гальмує роботу інших центрів, підпорядковуючи всі сили організму
забезпеченню найважливішої на даний час функції. Головними домінантами процесу
відтворення є статева, материнська, родова та лактаційна.

32. Розпочинається статевий цикл з формування статевої домінанти, яка,
розповсюджуючись на кору головного мозку, сексуалізує вищу нервову діяльність,
переключає її на підготовку самки до запліднення, викликаючи у неї комплекс
морфологічних, фізіологічних, біохімічних змін у її геніталіях, змін її поведінки.
Після запліднення розвивається домінанта вагітності, що з часом переходить у
родову, а тоді лактаційну і з часом, разом з розсмоктуванням жовтого тіла, знову
формується статева домінанта.
Класифікація А. П. Студєнцова, не дивлячись на окремі недоліки, є у нас поширеною, тому ми
викладемо її за прийнятим трактуванням. У цій класифікації розрізняють три стадії:
1. Стадія збудження – перш за все, проявляється такими характерними ознаками
(феноменами): тічка, загальне збудження, статева охота, овуляція, що виникають у
наведеній послідовності. Поява та прояв кожного з феноменів стадії збудження статевого циклу
визначаються пороговою чутливістю до естрогенів рецепторних зон відповідних ефекторних
органів.
Спочатку з’являється тічка (найменший поріг чутливості у рецепторів геніталій), згодом на неї
нашаровується загальне статеве збудження і
тоді охота.
Тічка (oestrus), що співпадає в часі з фазами проеструм+еструс у класифікації Хіпа),
характеризується сильною гіперемією та підвищеною секрецією залоз усіх ділянок геніталій
самки з виділенням назовні великої кількості слизу.
Шийка матки під час тічки розкривається і крізь неї вільно виділяється назовні яйцепровідний та
матковий слиз, який спочатку буває чистим, прозорим, в’язким, а під кінець тічки мутніє,
виділення його зменшується і нарешті цілком припиняється, рН слизу має слабколужну реакцію
(від 7 до 8).

33. Матка збільшується, тургор її зростає, вона починає скорочуватися. За ступенем розкриття шийки
матки та кількістю виділюваного слизу можна розрізняти перший, другий та третій ступінь тічки.
Діагностують тічку оглядом зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки, дослідженням
тічкового слизу, клінічними та лабораторними методами.
Збудження (загальна реакція – reactio) – зміна поведінки тварини, що наступає слідом за
появою тічки (дещо пізніше від її початку) і проявляється загальним занепокоєнням тварини,
лякливістю, іноді злосливістю, зменшенням апетиту, а то й зниженням молочної продуктивності.
Однією з головних рис цього феномену є потяг самки до самця – вона плигає на нього чи на
інших самок, не забороняє іншим самкам плигати на себе, проте не дозволяє самцю робити на
себе садку. В основі розвитку цієї ознаки лежить дозрівання у яєчнику фолікула і зростання
секреції у ньому естрогенних гормонів. У міру збільшення концентрації останніх наростають
ознаки тічки та статевого збудження, що врешті переходить у статеву охоту.
Статева охота (libido sexualis) – позитивна статева реакція самки на самця, яка намагається
наблизитися до нього, приймає позу для статевого акта, часто здійснює акт сечовипускання з
послідуючими ритмічними скороченнями статевих губ, допускає садку і статевий акт.
У окремих видів тварин охота супроводжується яскраво вираженим рефлексом
нерухомості – самка наближається до самця, приймає позу для статевого акта, підіймає хвіст,
вигинає спину, в неї ритмічно скорочуються м’язи стискача статевої щілини і стискача присінку,
вона допускає садку плідника та коїтус.

34. Овуляція (ovulatio) – завершення дозрівання фолікула з прориванням його та витіканням
фолікулярної рідини разом з яйцеклітиною. У одноплідних тварин звичайно овулює 1–2
фолікули, у овець – 4–5, свиней – до 32.
У більшості свійських тварин овуляція буває спонтанною і наступає, як правило, вночі чи
вдосвіта (у тихій і спокійній обстановці), хоча акт спаровування та інші нейросексуальні
подразники її прискорюють.
У окремих тварин, як правило гризунів, овуляція буває спровокованою і наступає у кролиці через
10–24 години, норки – через 36–48 годин, соболиці – через 72–84 годин після коїтусу. У яєчниках
таких тварин завжди є дозрілі фолікули, а коїтус є тим актом, що запускає в хід механізм овуляції.
У кролиць овуляцію можна також спровокувати механічним подразненням піхви скляною
паличкою. У самок окремих видів тварин із спровокованою овуляцією може відбуватися і
спонтанна овуляція.
2. Стадія гальмування. Зразу після овуляції ознаки збудження у тварини по-
слаблюються і згасають ознаки тічки.
Гіперемія слизових оболонок зникає, зменшується об’єм усіх ділянок геніталій, відбувається
зворотний розвиток залоз статевої системи, припиняються виділення тічкового слизу і
відшаровуються зроговілі шари епітелію (чому в піхвовому мазку виявляються тепер переважно
ядерні клітини, лусочки та велика кількість лейкоцитів). Шийка матки закривається, самка
заспокоюється, позитивне ставлення її у попередній стадії до самця тепер змінюється негативним, а
навіть агресивним; вона може вдарити (відбій), вкусити самця чи просто втікає від нього.
Поновлюється поступово апетит, рівень молочної продуктивності, поліпшується якість молока,
змінюється відповідним чином і склад молока. В яєчнику на місці фолікула, що овулював,
утворюється жовте тіло.

35. 3. Стадія зрівноваження (за Хіпом – діеструм) – сформоване жовте тіло стає тимчасовою
залозою внутрішньої секреції, що виробляє гормон прогестерон, який тепер проявляє домінуючий
вплив на геніталії і весь організм самки. у слизовій оболонці матки згасають і зрівноважуються з
дегенеративними змінами, окремі клітинні елементи відмирають, шийка матки закривається,
стінка матки тоншає і у відповідь на подразнення при ректальному дослідженні скорочується.
У яєчнику, поряд з активним жовтим тілом, є примордіальні та вторинні фолікули. Окремі
примордіальні фолікули ростуть (малий ріст), перетворюються у вторинні, інші піддаються
атрезії, продовжується регресія жовтих тіл попередніх циклів. Проте, дозріваючих порожнинних
(третинних) фолікулів немає, їх дозрівання гальмується жовтим тілом. Загальний стан тварини
зрівноважений, вона байдуже або негативно реагує на самця.
Статевий цикл у самки, його стадія збудження, проявляється чотирма ознаками – тічкою,
загальним збудженням, охотою та овуляцією. Такий цикл є повноцінним. Оптимальним часом для
осіменіння є період охоти. Проте іноді та чи інша ознака стадії збудження
протягом статевого циклу може не проявлятися. У таких випадках говорять про неповноцінний
статевий цикл, який буває анестральним (безтічковим), ареактивним (привідсутності
загальної реакції), алібідним (без охоти) чи ановуляторним (без овуляції).
При випадінні двох ознак неповноцінний цикл може бути ареактивно-алібідним, анестрально-
ановуляторним і т. п.

36. Феномени статевого циклу звичайно проявляються у певній послідовності та
синхронності; якщо вони протягом певного часу, наприклад, 48 годин у корів, проявляються
практично одночасно, говорять про синхронний статевий цикл, якщо ж неодночасно, з
інтервалом у декілька днів, говорять про асинхронний статевий цикл.
У самок її статева функція набуває певної ритмічності, статеві цикли у неї періодично
повторюються протягом цілого репродуктивного життя.

37. У одних вони повторюються у невагітної самки багато разів протягом року. Це поліциклічні, чи
як називають окремі зарубіжні автори, поліестральні тварини. До них належать однокопитні,
велика рогата худоба та свині. У інших видів тварин (суки, кішки, більшість диких тварин)
протягом року проявляється лише один-два рідко три статевих цикли. Це моноцилічні
(моноестральні) тварини. Статевий цикл у них відзначається значно більшою протяжністю
лютеїнової стадії. Нарешті, у частини тварин (вівці, кози, верблюдиці, буйволиці) статева
функція має сезонний характер, статеві цикли у них проявляються лише в певну пору року
(статевий сезон), як правило, весною чи восени, з тривалим періодом статевого спокою у
проміжках між ними. Таких тварин відносять до поліциклічних тварин із статевим сезоном.
Статевий сезон – це пора року, протягом якої у тварин активізується статева функція.
Змінюючи умови утримання тварин (вкорочуючи тривалість світлового дня, знижуючи
температуру приміщень, коректуючи відповідним чином склад раціонів і т. ін.), можна змінити
ритм статевих циклів і навіть добитися постійного його ритму у тварин з сезонною циклічністю
і отримувати таким чином у овець, наприклад, замість одного – два окоти на рік.
У старих тварин, в зв’язку з розвитком регресивних дегенеративних процесів у геніталіях та цілому
організмі самки, відповідними змінами обміну речовин статева функція гальмується і поступово
згасає. Наступає клімакс чи клімактеричний період (climax – стареча неплідність).

38. Вид
тварини
Стадія
збудження
першого
статевого
циклу
після
родів, днів
Тривалість
статевого
циклу, днів
Тривалість
стадії
збудження,
днів
Тривалість
тічки, діб
Тривалість
статевого
збудження
(загальної
реакції) ,
днів
Тривалість
статевої
охоти, год
Час
овуляції
після
закінчення
статевої
охоти, год
корови 18-25 18-21 3-5 2-3 3-5 16-18 10-15
вівці 16-30 14-19 2-3 1-2 1-2 24-36 24
кобили 5-7 21-24 7-14 2-12 6-12 5-7 В кінці
статевої
охоти
свині 12-20 20-21 1-3 1-3 1-2 48-60 24

39. Нейрогуморальна регуляція статевої функції у тварин
Нейрогуморальна регуляція статевої функції самок
Загальна регуляція статевої функції у тварин здійснюється центральною
нервовою системою шляхом складних нейросекреторних процесів, що
перебігають суворо ритмічно у гіпоталамо-гіпофізарній системі з виділенням
гонадотропін-рилізінг фактора (гонадотропін-рилізінг гормону, Гн–РГ) у
гіпоталамусі, гонадотропних гормонів у гіпофізі та статевих гормонів у
гонадах.
Крім згаданих гормонів у регуляції статевої функції беруть також участь
гормони наднирників, щитовидної залози, тимусу, проте вони впливають на
ці процеси непрямим шляхом. Останнім часом увагу дослідників привертає
епіфіз – нейроендокринна залоза, що впливає на статеве дозрівання ссавців,
але деталі цього процесу недостатньо вивчені. Відомо лише, що через нього
реалізуються світлові впливи.
“Ініціатором” статевої циклічності у самок є гіпоталамус.

40. Сприймаючи інформацію про стан організму та довкілля, гіпоталамус аналізує її,
інтегрує і перетворює у певний вид нейрогормону (рилізинг-фактору (рилізинг-
гормону)). Дія рилізинг-фактору спрямована на гіпофіз. Нервові клітини
гіпоталамусу виробляють біля 10 нейрогормонів, що через
гіпофіз контролюють секрецію гормонів у гонадах та інших залозах внутрішньої
секреції.
Гіпоталамічні нейрогормони –низькомолекулярні білки, які стимулюють, або
пригнічують синтез та секрецію певних гормонів клітинами аденогіпофіза.
Нейрогормони (рилізинг-фактори) поділяються - 1. ліберини, 2. статини
Ліберини, стимулюють вивільнення тропних гормонів з гіпофізу у кров
(фоліберин, пролактоліберин, тиреоліберин і т. ін), інші – статини
(пролактостатин, соматостатин, меланостатин) – гальмують їх виділення.
Ліберини, що посилюють синтез ФСГ та ЛГ називають гонадоліберином
(гонадотропін рилізинг-гормон (Гн-РГ)).
Статини, контролюють секрецію пролактину - (пролактостатин (пролактин-
інгібуючий фактор), меланіну - меланостатин (меланоцитостимулюючий гормон)).

41. Необхідною умовою для виникнення та перебігу статевого циклу є
наявність 2 груп гормонів – гонадотропні та гонадальні (оваріальні).
Розрізняють 3 гонапдотропних гормони, що виробляється гіпофізом:
-фолікулостимулюючий (ФСГ, фолітропін),
-лютенізуючий гормон (ЛГ, лютропін),
-лютеотропний гормон (ЛТГ, пролактин).
Фолікулостимулюючий гормон чи фолітропін (ФСГ,) є альбуміном з
вуглеводним радикалом. Він стимулює овогенез, ріст і розвиток вторинних
фолікулів до антральної стадії. Проте, під впливом тільки фолітропіну
фолікули не досягають стадії повного росту і секреторної активності, а лише
готуються до подальшого впливу лютропіну.
У самців фолітропін стимулює розвиток покручених каналиків сім’яників та
сперміогенез.
Лютеїнізуючий гормон чи лютропін (ЛГ,) є глюкопротеїдом. Він прискорює
дозрівання фолікулів, викликає лютеїнізацію фолікулярних клітин, овуляцію і
утворення жовтого тіла, його дія буває чітко вираженою лише після
попередньої дії фолітропіну.
У самців лютропін стимулює секреторну діяльність інтерстиціальних
клітин сім’яників (клітин Лейдіга).

42. Лютеотропний гормон (ЛТГ або пролактин, лактотропін, його ще
називають лютеотропіном, лактогенним гормоном) виділяється гіпофізом
лише після утворення жовтого тіла. Він володіє багатосторонньою дією –
стимулює ріст і секреторну діяльність жовтого тіла, ріст молочних залоз і
лактацію, діючи безпосередньо на епітелій альвеол молочної залози,
попередньо підготований естрогенами чи прогестероном. Пролактин є
синергістом лютропіну і додатково стимулює розвиток жовтих тіл та
утворення прогестерону. Інкрецію пролактину стимулюють естрогени, а
прогестерон – її гальмує.
Гонади (яєчники та сім’яники) є третьою ланкою у регуляції статевої
функції, яку вони здійснюють через статеві гормони.
Гонадальні гормони :
-фолікулярні гормони, або естрогени;
-гестагени - гормон жовтого тіла, або прогестерон;
Відомі три види естрогенів – естрадіол (найбільш активний), естріол, естрон.

43. Естрогени активують нервову систему самки і викликають формування у ній
статевої домінанти. У самки виникає статеве збудження, що переходить згодом
у охоту. У статевих органах естрогени діють лише на провідні шляхи – (матку і
піхву), викликаючи їх гіперемію, секрецію і проліферацію, розслаблення
шийки матки і звільнення її від слизу, підвищуючи їх чутливість до
окситоцину. Кубічний епітелій шийки матки, вестибулярні та бартолієві залози
продукують тічковий слиз, збільшується кількість шарів слизової оболонки
матки, васкуляризація та кровообіг у гениталіях, набряк статевих губ,
змінюється поведінка, погіршується апетит, знижується продуктивність.
Крім того, естрогени посилюють розвиток системи проток молочної залози,
особливо при статевому дозріванні молодих тварин, проте вони гальмують
процес лактації.
Жовте тіло функціонує як тимчасова залоза внутрішньої секреції, виробляючи
гормон прогестерон (прогестин, лютеїн, лютеостерон).
Дія прогестерону проявляється у трьох напрямках: а) підготовці ендометрію
до імплантації ембріона і збереженні плода протягом всієї вагітності (при
нестачі гормону вагітність переривається); б) гальмуванні росту міометрію,
стимулюванні його гіпертрофії і гіперплазії; в) стимуляції росту альвеол
молочної залози. Під впливом прогестерону слизова оболонка матки
трансформується, у ній закінчується проліферативна фаза і розвивається
секреторна, що супроводжується розрихленням епітелію ендометрію,
збільшенням вмісту глікогену у його цитоплазмі та секреті маткових залоз.

44. Циклічний характер статевої функції самок можна пояснити:
-наявністю у центральній нервовій системі своєрідного біологічного
годинника чи як ще його називають циклічного центру у вигляді гіпоталамусу;
-періодичним виділенням цим центром рилізінг – гормонів;
-відповідною зміною секреції гіпофізом фолітропіну та лютропіну;
-послідовною зміною в яєчнику секреції естрогенів та прогестерону
(фолікулінової та лютеїнової фаз статевого циклу);
-наявністю системи зворотного зв’язку у ланцюгу гіпоталамус – гіпофіз –
яєчники та формуванням у корі головного мозку статевої домінанти, як
ознаки готовності організму до запліднення.
Якщо статевий цикл завершується заплідненням, то у корі головного мозку
формується материнська домінанта, яка в кінці вагітності проявляється як
родова, а згодом – лактаційна домінанта.
Крім згаданих гормональних впливів, на функцію статевої системи впливають
тіреотропний, адренокортикотропний, соматотропний, а також
негіпофізарні гормони епіфіза, наднирників, щитовидної та інших залоз.

45. Важливу роль в регуляції статевої функції відіграють також такі гормони як:
Простагландини – ПГЕ2 та ПГФ2ά - відіграють роль в овуляції, лютеолізі, а
також впливають на моторику матки та родовий процес.
Окситоцин – утворюється в гіпоталамусі і депонується в задній долі гіпофіза.
Стимулює скорочення міометрію матки.
Інгібін – подавляє секрецію гіпофізом ФСГ, що гальмує дозріванню фолікулів
та сприяє атрезії фолікулів.
Нейрогуморальна регуляція статевої функції самців

46. Нейрогуморальна регуляція статевої функції самців
Зовнішні подразники передаються в кору головного мозку,
де вони аналізуються спеціальними центрами. У відповідь гіпоталамус
виділяє рилізинг-гормон , що впливає на гіпофіз. Останній продукує ФСГ та
ЛГ.
ФСГ – стимулює сперміогенез, ЛГ – стимулює розвиток інтерстиціальних
клітин в сім'яниках. В сім'яниках клітини Лейдига продукують тестостерон.
На даній стадії у самця добре проявляються ознаки статевої активності,
особливо в присутності самки. В цей час задня доля гіпофіза виділяє
окситоцин, активується придаток сім'яника, сперма просувається в ампули
спермієпроводів. Надлишок сперматозоїдів підвищує через ЦНС статеве
збудження самця, продукують секрет передміхурові залози. На фоні
статевого збудження самці стають активними, прискорюється серцебиття та
дихання. Активується центр ерекції, розслаблюється ретрактор. Статевий
член наповнюється кровю. Стає пружним, із сечостатевого каналу
виділяються секрети придаткових залоз. Самець проявляє обнімальний
рефлекс, робить садку. Подразнюється центр еяколяції , що знаходиться в
поперековій ділянці. Коїтус закінчується. Через 5-30 с. згасають усі статеві
функції, нормалізується організм.