Засоби милозвучності в Українській мові

1. Презентація на тему:
“ Засоби
милозвучності
української мови “
Виконала Позняк Єлизавета

2. Наша українська мова недарма співоча і солов’їна!
Все через те, що вона така милозвучна.
Звуки в мовленнєвому потоці організовуються так,
щоб їх легко було вимовляти, щоб вони були
розбірливі для слухача і щоб гармоніювали між
собою. Усе це надає мовленню мелодійності,
приємного звучання, тобто милозвучності. Цій
вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко
не завжди їй відповідають слова іншомовного
походження. Покликання засобів милозвучності -
зробити наше мовлення більш приємним слухові,
мелодійнішим. Їх дотримання робить сприймання
тексту легшим і для слуху, і для зору.

3. Цю ознаку української мови помітив видатний учений І.
Срезневський. Ще в минулому столітті він відзначав, що
українська мова – "це мова поетична, музикальна,
живописна". Мелодійністю української мови захоплювались
Л. Толстой, А. Чехов, В. Самійленко, А. Метлинський та інші.

4. Нині мелодійне українське слово чарує всіх, хто слухає або
читає його. Досягається це насамперед милозвучністю
української мови. Евфонія (від грецького euphonia –
милозвучність) – галузь фоностилістики. Вона вивчає
здатність фонетичної організації мови до мелодійного
звучання, створення звукозображення у висловлюванні
відповідно до його змісту і художнього призначення.
Евфонічність української мови – характерна ознака
усіх її стилів. Щоб дотримуватись милозвучності мовлення,
свідомо уникати недоречності у вживанні звуків, треба
знати евфонічні засоби й уміло ними користуватися. Для
створення мелодійного звучання мовлення служать різні
фонетичні засоби.

5. Основні закони милозвучності української мови:
Правило Приклади
Українська мова уникає збігу
голосних. Збіг голосних в
українських словах
допустимий лише на межі
префікса і твірної основи:
вона йде (пор. він іде),
буду ввечері
(пор. був увечері),
павук (пор.рос. паук),
руїна пор. рос. руина).
виорати, приозерний,
переінакшити.

6. Українська
мова уникає
важкого для
вимови збігу
приголосних:
а) запорозький (запорож+ський), французький (француз+ський),
кравецький (кравець+ський), ткацтво (ткач+ство) (див. Зміни
приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий) -ств(о));
б) їжджу (а не “їзджу”), щепа (а не “счепа”), козаччина(а не
“козацьчина”) (див. Уподібнення приголосних за місцем
творення);
в) радісний (радість+ний), проїзний (проїзд+ний), дошка (а не
“дощка”) (див. Спрощення в групах приголосних);
г) щастя (а не “щасття”), Поволжя (а не “Поволжжя”), жовчю (а
не “жовччю” і не “жовч’ю”) (див. Подовжені м’які приголосні)
ґ) розібрати (роз+брати), надіслати (над+слати), підігріти
(під+гріти) (див. Правопис і та и в префіксах);
д) сказав усе (а не “сказав все”), він іде (а не “він йде”).

7. Якщо доводиться вибирати між
збігом голосних і збігом
приголосних, то, як
правило, насамперед усуваємо
збіг голосних (хай навіть при
цьому виникне збіг
приголосних):
росте вглиб і вшир (а не
“росте углиб і ушир”),
вірю в справедливість (а не
“вірю у справедливість”).

8. Допускається збіг голосних,
якщо між ними є пауза
(тоді пауза важить, що й
приголосний):
а вони — утікати;
а ти — іди додому;
роман-епопея Л.Толстого
“Війна і мир”, роман І. С.
Тургенева “Батьки
і діти”, (після слів війна,
батьки робиться невелика
пауза, бо названі тут поняття
протиставляються);
але: море й степ,
гори й долини (після слів море,
гори такої паузи нема).

9. Щоб уникнути важких для
вимови збігів однакових
приголосних, перед в, ф, св, зв,
тв, дв, сф і под. навіть після
roлосних вживаємо у:
Сумний був час; товариші мої
пішли у військо. (Леся
Українка.)
На алеї парку з’явився гладкий,
вусатий дядько у фартусі, з
мітлою в руках. (Л.Дмитерко.)

10. В іншомовних словах та в
деяких словах переважно
книжного походження нема
чергування у — в, і — й:
був на Уралі, вступив
до інституту, виконав
вправу, уклали угоду.

11. Відхилення від цих правил
допускається лише в
художній літературі, де це
зумовлено вимогами ритму,
але й тут порушення
милозвучності мови
небажане:
1. Яка упевненість в ході
швидкій гримить.
(В. Сосюра.)
2. Курява на вулицях
вляглась. (І. Нечуй-
Левицький.)

13. Дякую за увагу!