встановлення демократії в Іспанії після смерті генерала Франка

1. Встановлення демократії в Іспанії
після смерті генерала Франка

2. Громадянська війна
На початку 1930-х в Іспанії повалили монархію, країну проголосили
республікою. У наступні роки до влади приходили то ліві, то праві
партії. Суспільство поступово розділилося на два ворогуючі табори,
періодично спалахували збройні повстання, почастішали теракти.
Нового керманича повстання обирали серед генералітету. І з шістьма
голосами проти двох переміг Франсіско Франко. Насамперед Франко
звернувся по допомогу до нацистської Німеччини і фашистської Італії.
Гітлер і Муссоліні, розраховуючи зробити Франко своєю маріонеткою,
відправили до Іспанії солдатів, зброю і військову техніку. А Сталін
направив радянських солдатів битися на боці іспанських
республіканців. Улітку 1937 року націоналісти під керівництвом
Франко здобували перемогу за перемогою. Наприкінці березня 1939
року вони практично без бою захопили Мадрид. Першого квітня
Франко оголосив про остаточну перемогу.

3. Франкістська Іспанія
У квітні 1939 року, після перемоги у громадянській війні в
Іспанії встановився правий авторитарний режим диктатора
Франсіско Франко. Під політичні репресії потрапили близько
двох мільйонів людей, у країні запровадили жорстку цензуру
і заборону на опозиційні партії. Франко підтримував звʼязки і
з гітлерівською коаліцією, і з її противниками, але зберіг
нейтралітет під час Другої світової війни. Потім домігся
міжнародного визнання, використовуючи протиріччя
світових лідерів під час холодної війни, і провів успішні
економічні реформи. Франко залишався при владі аж до
самої смерті в листопаді 1975 року, жорстоко придушуючи
будь-яке інакодумство.

4. Перехід до демократії
Перехід до демократії припав на період економічної
кризи, головними зовнішніми причинами якої було
дворазове (1973/74 і 1979) підняття цін на нафту
світовими виробниками. Вона тривала довше і була
значно глибша, ніж у найрозвиненіших державах світу.
Протягом всього десятиліття, на яке припали
фундаментальні політичні зміни, Іспанія переживала
сповільнення темпів економічного зростання, постійні
інфляційні процеси, зростання дефіциту бюджету,
збільшення кількості безробітних (із 3,2% у 1974 р. до
12% у 1980 p.).

5. Спадкоємець Франка
Роки, проведені поруч із Ф. Франко, не перетворили Хуана
Карлоса в його політичного однодумця. Все більше
спадкоємець престолу схилявся до ліберально-
демократичного вирішення монархічної проблеми,
поділяючи тезу, згідно з якою монарх втілює в своїй особі
суверенітет народу та виступає в якості гаранта інтересів
усієї нації. Тому Хуан Карлос (іспанці називали його
"ініціатором змін") відмовився від різкого демонтажу
франкістської системи (за негайну ліквідацію
франкістської системи - гасло "демократичного перелому" -
виступала опозиція, представлена комуністами та
соціалістами), а обрав шлях повільних змін, реформ,
отримавши безумовну підтримку народу.

6. Головні політичні сили країни досягли консенсусу стосовно минулого, бачення
сьогодення й майбутнього Іспанії, що сприяло успішному переходу до демократії.
Перехідний період тривав від смерті Ф. Франко до проголошення Конституції 1978 р.
15 червня 1977 р. в Іспанії пройшли перші від 1936 р. загальні демократичні вибори до парламенту.

7. У специфічних умовах, що склалися в Іспанії у другій половині 70-х років, заміна
франкізму парламентською монархією відповідала ситуації та сприяла відновленню
демократичних свобод. Участь монархістів у цьому історичному процесі посилила
позиції демократичного табору, забезпечила базу для компромісу, що дало
можливість покінчити з франкістською формою правління мирними засобами,
об'єктивно сприяло позитивним зрушенням у житті іспанського суспільства та
держави.