3. КОРОТКО ПРО:
• На відміну від інших договорів Ліги арабських держав, Хартія 2004 року була
розроблена за участю експертів та громадянського суспільства. Проект,
підготовлений Комітетом експертів, був представлений Постійному арабському
комітету з прав людини для ухвалення та передачі Раді Ліги арабських держав. Тим
не менш, Постійний комітет вніс фундаментальні зміни до початкового проекту,
таким чином не дотримуючись міжнародних стандартів у кількох областях.
Загалом, Хартія справедливо вважається покращенням порівняно з її
попередником, оскільки вона включає низку прав людини, які були відсутні у
попередньому.
4. НОВОВВЕДЕННЯ:
• Широке антидискримінаційне застереження, включаючи заборону на підставі інвалідності (стаття3 (1));
• обов'язок держав вживати заходів для підтримки рівності та додаткових заходів для рівності між
чоловіками та жінками (стаття 3 (3))
• «Свобода сповідувати релігію чи переконання (стаття 30), захист культурних прав меншин (стаття 25)
• Відшкодування збитків, компенсація та реабілітація жертв катувань або жорстокого поводження (стаття
8 (2))
• Права участь у життя викладені чіткіше, включаючи свободу створювати асоціації тощо. буд. (стаття 24)
• «Неможливий відступ від зобов'язань за великою кількістю прав, наприклад, гарантії справедливого
судового розгляду не можуть бути скасовані під час надзвичайної ситуації, включаючи право
заперечувати тримання під вартою в компетентному суді (статті 13, 14(6)).
5. ДОКУМЕНТ
• Був прийнятий в 2004 році
• Вступив в силу в 2008 році
• Складається з преамбули та 53 статей
6. ПЕРША ВЕРСІЯ
• Була прийнята в 1994 році
• Підписана Іраком/ратифікована Йорданією
• В силу не вступила
7. ARTICLE 2
• All forms of racism, Zionism and foreign occupation and domination constitute
an impediment to human dignity and a major barrier to the exercise of the
fundamental rights of peoples; all such practices must be condemned and efforts
must be deployed for their elimination. (Усі форми расизму, сіонізму та іноземної
окупації та панування становлять перешкоду людській гідності та головну
перешкоду для здійснення основних прав народів; усі подібні практики мають бути
засуджені та докладені зусиль для їх усунення.)
8. ARTICLE 3
• Men and women are equal in respect of human dignity, rights and obligations within
the framework of the positive discrimination established in favour of women by the
Islamic Shariah, other divine laws and by applicable laws and legal instruments.
Accordingly, each State party pledges to take all the requisite measures to guarantee
equal opportunities and effective equality between men and women in the enjoyment
of all the rights set out in this Charter. (Чоловіки та жінки є рівними щодо людської
гідності, прав і обов’язків у рамках позитивної дискримінації, встановленої на користь
жінок ісламським шаріатом, іншими божественними законами та застосовними
законами та правовими документами. Відповідно, кожна держава-учасниця
зобов’язується вживати всіх необхідних заходів для гарантування рівних можливостей і
фактичної рівності між чоловіками та жінками в користуванні всіма правами,
викладеними в цій Хартії.)
9. ARTICLE 5 AND 6
• Every human being has the inherent right to life.(Кожна людина має невід’ємне право
на життя.)
• Sentence of death may be imposed only for the most serious crimes in accordance
with the laws in force at the time of commission of the crime and pursuant to a final
judgment rendered by a competent court. Anyone sentenced to death shall have the
right to seek pardon or commutation of the sentence. (Смертний вирок може бути
призначений лише за найтяжчі злочини відповідно до законів, що діяли на момент
вчинення злочину, і на підставі остаточного вироку, винесеного компетентним судом.
Кожен, засуджений до смертної кари, має право вимагати помилування або
пом'якшення вироку.)
10. ARTICLE 7
• Sentence of death shall not be imposed on persons under 18 years of age, unless
otherwise stipulated in the laws in force at the time of the commission of the
crime.(Смертна кара не може бути призначена особам, які не досягли 18 років,
якщо інше не передбачено законами, що діяли на час вчинення злочину.)
11. МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Арабська
комісія з
прав людини
Арабський
суд з прав
людини
13. СКЛАД СУДУ (5)
• The Court shall be comprised of seven judges who are nationals of State Parties.
Their number can be increased to eleven judges at the request of the Court and
on the Assembly’s approval. The Court may not include in its primary or reserve
membership more than one judge of the same nationality. (Суд складається з
семи суддів, які є громадянами держав-учасниць. Їх кількість може бути збільшена
до одинадцяти суддів на вимогу Суду та за погодженням Зборів. Суд не може
включати до свого основного чи резервного складу більше ніж одного суддю
одного громадянства.)
14. СКЛАД СУДУ (24)
• 1. Проблеми щодо юрисдикції Суду розглядаються одним суддею.
• 2. Суд збирається в палатах, що перебувають не менше ніж із трьох суддів у кожній
палаті, для розгляду предмета спорів.
• 3. Суддя повинен заявити про всі обставини, за яких можливий конфлікт інтересів
із справами, які він розглядає.
• 4. Суддя може відмовити собі у розгляді справи, яку він розглядає, якщо він є
громадянином держави, яка є стороною в спорі.
15. ПРАВО НА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ(19)
• 1. A State party, whose subject claims to be a victim of a human rights violation, has a right
(Держава-учасниця, підданий якої стверджує, що є жертвою порушення прав людини, має право)
• to access the Court on the condition that the claimant State and the respondent State are party
to the Statute, or if it has accepted the jurisdiction of the Court as referred to in article 20 of the
Statute. (отримати доступ до Суду за умови, що держава-позивач і держава-відповідач є
сторонами Статуту, або якщо вони визнали юрисдикцію Суду, як зазначено в статті 20 Статуту.)
• 2. State parties can accept, when ratifying or acceding to the Statute or at any time later, that
one or more NGOs that are accredited and working in the field of human rights in the State
whose subject claims to be a victim of a human rights violation have access to the
16.
17. СТВОРЕННЯ СУДУ
• Пропозиція про створення Арабського суду з прав людини була однією з низки недавніх ініціатив щодо реформування
системи прав людини Ліги арабських держав (ЛАД), зокрема, викликаної повстаннями, що охопили багато країн
Близького Сходу та регіону Північної Африки, які відомі сьогодні як Арабська весна. Ці повстання підтверджували не
найкращий стан прав людини в регіоні, слабкість гарантій прав людини та відсутність ефективних механізмів примусу
та відшкодування збитків для тих, чиї права були порушені.
• Саме в цьому контексті 24 жовтня 2011 року Генеральний секретар ЛАД Набіль Аль-Арабі призначив колишнього
міністра закордонних справ Алжира Лахдара Брахімі президентом незалежної комісії, щоб виробити пропозиції та
рекомендації щодо реформування та модернізації ЛАД, зокрема її ролі та механізмів, що регулюють її роботу».
• Як окрема ініціатива 15 січня 2012 року уряд Бахрейну подав до 137-ї Ради ЛАД пропозицію про створення
Арабського суду з прав людини. У рішенні 7489 від 10 березня 2012 року Рада привітала ініціативу Бахрейну та
доручила Секретаріату ЛАД за сприяння групи арабських експертів з правових питань «підготувати доповідь про
заснування Арабського суду у світлі регіонального досвіду створення таких судів».
18. СТВОРЕННЯ СУДУ
• Доповіді Комісії Брахімі та групи арабських експертів з правових питань, жоден з
яких не є загальнодоступним, були представлені Генеральному секретареві ЛАД
Набіл Аль-Арабі. Генеральний секретар, у свою чергу, представив їх на саміті у Досі
у березні 2013 року. На саміті в Досі було ухвалено важливе рішення щодо
створення арабського суду з прав людини.
• У вересні 2013 року Рада ЛАД ухвалила рішення про заснування Арабського суду з
прав людини з місцем перебування в Бахрейні. Проект Статуту Суду було
розроблено та схвалено у 2014 році на саміті в Кувейті.
