види відповідальносі

1. Система ООН
з захисту прав людини
Підготував студент Ситнюк Михайло

2. ПЛАН
1. Вступ
2. Комісія ООН з прав людини
• Підкомісія щодо заохочення і захисту
прав людини
• Консультативний комітет Ради з прав
людини
• Досягнення та діяльність Комісії
3. Рада ООН з прав людини
• Процес утворення та принципи роботи
• Завдання Ради
• Членство у Раді
• УПО
4. Управління Верховного комісара
ООН з прав людини
5. Міжнародні конвенційні органи
6. Захист прав людини в рамках
спеціалізованих установ ООН
7. Рада ООН з прав людини та Україна
8. Джерела та література

3. Система ООН з захисту прав людини
1. Вступ
Особливе місце в системі ООН щодо захисту прав людини
займала до її розформування (16 червня 2006 року) Комісія з
прав людини.
У 2006 році Комісія Організації Об'єднаних Націй з прав людини
була замінена Радою з прав людини Організації Об'єднаних
Націй із забезпечення дотримання норм міжнародного права в
галузі прав людини.
3

4. 4
2. Комісія з прав людини
Комісія ООН з прав людини була створена 10 грудня 1946
року за рішенням Генеральної асамблеї ООН від 16
листопада 1946 року на основі статті 68 Статуту ООН. На неї
було покладено надання допомоги Економічній і
Соціальній Раді ООН (ЕКОСОР) при виконанні нею завдань
з захисту прав людини.
Комісія була уповноважена представляти ЕКОСОР пропозиції, рекомендації та
доповіді з питань захисту прав людини. Держави, в яких мало місце порушення
прав людини, відповідали на поставлені Комісією питання.
Якщо окрема ситуація визнавалася досить серйозною, Комісія могла провести
розслідування з залученням групи незалежних експертів, потім відповідно до
отриманої інформації закликала ці держава провести необхідні зміни
законодавчого та практичного характеру щодо захисту прав людини.

5. 5
2. Комісія ООН з прав людини
За багато років Комісія створила численні механізми по встановленню фактів порушень в області прав людини. Велика
кількість питань, які стосуються прав людини при надзвичайних ситуаціях, становищу корінних народів та національних
меншин, сучасних форм рабства, питання справедливого судового розгляду, утримання під вартою і т.п. обговорювалися в
Підкомісії із заохочення і захисту прав людини (далі також - Підкомісія).
Заснована в 1947 р. Підкомісія щодо запобігання дискримінації і захисту меншин (первинна назва, потім
Підкомісія щодо заохочення і захисту прав людини) була наділена Комісією ООН з прав людини наступними
функціями:
• Робити дослідження, особливо в світлі Загальної декларації прав людини, і давати Комісії з прав людини
рекомендації, що стосуються попередження дискримінації будь-якого роду і пов'язані з правами людини і
основними свободами і з захистом расових, національних, релігійних та мовних меншин;
• Виконувати будь-які інші функції, які можуть бути покладені на неї Економічною і соціальною радою або
Комісією з прав людини.
Підкомісія проводила свої сесії один раз на рік і представляла доповідь Комісії. Члени Підкомісії (спочатку їх було 12,
потім 26) обиралися Комісією в їх особистій якості - як експерти, а не як представники держав. Проте їх кандидатури
повинні були представлятися урядами, а їх обрання регулювалося конкретними правилами справедливого географічного
розподілу. Компетенція Підкомісії поступово розширювалася, і до неї ставилися не лише проблеми дискримінації та захист
меншин, а й, по суті справи, питання захисту прав людини в цілому.
• Підкомісія щодо заохочення і захисту прав людини

6. 6
2. Комісія ООН з прав людини
Відповідно до Резолюції 5/1 від 18 червня 2007 р. Ради ООН з прав людини Підкомісія щодо заохочення і захисту
прав людини була перетворена в Консультативний комітет Ради з прав людини. Генеральна Асамблея ООН
Резолюцією 62/219 від 22 грудня 2007 затвердила це рішення Ради.
Комітет складається з 18 експертів, які виступають у своїй особистій якості.
У вересні 2002 р. Генеральним секретарем ООН було підготовлено доповідь під назвою "Зміцнення Організації
Об'єднаних Націй: програма подальших перетворень". У цій доповіді було зазначено, що Комісія з прав людини є
однією з найважливіших складових частин Організації і народи всього світу чекають від неї захисту своїх прав і допомоги в
поліпшенні умов життя при більшій свободі. Держави - члени Комісії зобов'язані шукати шляхи підвищення ефективності її
роботи. Завдання ООН полягає в тому, щоб розвивати досягнуті успіхи і надавати допомогу в створенні і зміцненні в кожній
країні національної системи захисту прав людини.
Розвиваючи ініціативу Генерального секретаря ООН, Комісія з прав людини на своїй сесії 2005 року прийняла
постанову, в якій дозволила акредитованим національним правозахисним установам виступати в рамках їх мандатів в
Комісії по всім пунктам її порядку денного. Ця зміна мала велике значення, оскільки була пов'язана зі зміцненням статусу і
підвищенням ефективності діяльності національних правозахисних установ.
• Консультативний комітет Ради з прав людини

7. 7
2. Комісія ООН з прав людини
Значним досягненням у діяльності Комісії з прав людини стало прийняття на 61-й сесії Основних принципів та
керівних положень, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень
міжнародних норм в області прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права.
В рамках підготовки до 60-річчя ООН Генеральний секретар ООН представив доповідь про хід здійснення Декларації
тисячоліття. У цьому всеосяжному документі під назвою "При більшій свободі: до розвитку, безпеки і прав людини
для всіх" Генеральний секретар відзначив заслуги Комісії з прав людини, вказавши, що Комісія дала міжнародному
співтовариству універсальну правозахисну базу, що включає Загальну декларацію прав людини, два міжнародних пакти і
інші основні договори з прав людини. Однак зниження авторитету і професіоналізму Комісії все більше підриває її здатність
виконувати найважливіші завдання в області захисту прав людини, оскільки держави - члени ООН прагнуть бути членами
Комісії не для того, щоб зміцнювати права людини, а для захисту себе від критики.
У зв'язку з цим в доповіді було запропоновано державам - членам ООН прийняти рішення про заміну Комісії з прав
людини меншою за складом Радою з прав людини в якості одного з головних органів ООН поряд з Радою Безпеки і
ЕКОСОР або в якості допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН. Створення Ради, на думку Генерального секретаря,
відновило б правам людини велику значимість.
• Досягнення та діяльність Комісії

8. 8
3. Рада ООН з прав людини
Генеральна Асамблея ООН 15 березня 2006 року прийняла резолюцію про заснування в Женеві замість
Комісії з прав людини — Ради з прав людини — в якості допоміжного органу Генеральної Асамблеї.
Відповідно до рішення ГА ООН Рада відповідає за сприяння загальній повазі та захисту всіх прав людини та
основних свобод для всіх без будь-яких відмінностей на справедливій і рівній основі.
Рада уповноважена розглядати ситуації, пов'язані з порушенням прав людини, включаючи грубі та
систематичні порушення, і вносити відповідні рекомендації.
Рада в своїй роботі керується принципами універсальності, неупередженості, об'єктивності та невибірковості,
конструктивного міжнародного діалогу та співробітництва з метою сприяння заохоченню та захисту всіх прав
людини - громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних, включаючи право на розвиток.
• Процес утворення та принципи роботи

9. 9
3. Рада ООН з прав людини
До завдань Ради входить:
• Сприяти просвітницькій та навчальній діяльності в області прав
людини;
• Служити форумом для обговорення усіх питань, пов’язаних з правами
людини;
• Виносити рекомендації Генеральній Асамблеї щодо подальшого
розвитку міжнародного права в галузі прав людини;
• Сприяти повному виконанню зобов'язань в галузі прав людини,
прийнятих державами;
• На основі об'єктивної і достовірної інформації проводити всеосяжні
періодичні огляди виконання кожною державою її зобов'язань в
області прав людини таким чином, щоб забезпечити максимальне
охоплення і рівне поводження з усіма державами;
• Своєчасно реагувати на надзвичайні ситуації в області прав людини;
• Діяти в тісній співпраці з урядами, регіональними організаціями,
національними установами з прав людини і громадянським
суспільством;
• Представляти щорічну доповідь Генеральної Асамблеї.
• Завдання Ради

10. 10
3. Рада ООН з прав людини
Протягом року після проведення першої сесії Рада зобов'язана переглядати й удосконалювати функції і обов'язки Комісії з
прав людини для збереження системи спеціальних процедур, експертних консультацій і процедур оскарження.
За постановою Генеральної Асамблеї ООН до складу Ради входить 47 держав-членів, кожна з яких обирається більшістю
членів Генеральної Асамблеї шляхом прямого таємного голосування; члени Ради обираються на основі принципу
справедливого географічного розподілу:
 Група африканських держав - 13 місць;
 Група азіатських держав - 13 місць;
 Група східноєвропейських держав - 6 місць;
 Група держав Латинської Америки і Карибського басейну - 8 місць;
 Група західноєвропейських та інших держав - 7 місць.
Члени Ради виконують свої повноваження протягом трьох років і не мають права на негайне переобрання після двох
наступних один за одним строків повноважень.
Членство в Раді відкрито для всіх держав - членів ООН. При виборі членів Ради приймається до уваги внесок кандидатів до
справи сприяння та захисту прав людини. Генеральна Асамблея ООН більшістю в дві третини голосів присутніх і голосуючих
членів може призупинити членство в Раді будь-якого члена Ради, який здійснює грубі та систематичні порушення прав
людини.
• Членство у Раді

11. 11
3. Рада ООН з прав людини
У своїй діяльності члени Ради зобов'язані підтримувати найвищі
стандарти заохочення і захисту прав людини. При цьому вони можуть
бути піддані періодичній перевірці протягом терміну їх повноважень.
Передбачено, що Рада буде регулярно збиратися на свої засідання
протягом року та проводити не менше трьох сесій на рік. Загальна
тривалість цих сесій повинна становити не менше 10 тижнів. При
необхідності можуть бути проведені спеціальні сесії на вимогу одного
з членів Ради за підтримки однієї третини членів Ради.
9 травня 2006 в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку на сесії Генеральної Асамблеї ООН відбулося обрання першого складу нового
органу ООН - Ради з прав людини. За 47 місць боролися на конкурентних засадах 63 держави. Голосування проходило в три
тури.
Європу представляли такі країни як Польща, Чехія, Румунія, Угорщина, Україна, Азербайджан, Росія, Великобританія,
Німеччина, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Швейцарія.
• Членство у Раді

12. 12
3. Рада ООН з прав людини
Значною мірою ефективність діяльності Ради визначається функціонуванням механізму Універсального
періодичного огляду (УПО), за допомогою якого проводиться огляд виконання всіма державами-членами ООН їхніх
зобов’язань у галузі прав людини.
Держави повинні представити коротку типову доповідь про виконання своїх зобов'язань в галузі прав людини,
закріплених в універсальних міжнародних договорах і нормах звичаєвого права. Управління Верховного комісара ООН з
прав людини буде готувати зведення відповідної інформації з різних джерел, яка також буде враховуватися в процедурі
огляду. Потім Рада розглядатиме ці документи, ставитиме додаткові питання і формулюватиме рекомендації. Огляд
повинні проходити всі держави - члени ООН.
Упродовж першого циклу (2006-2011 рр.)
УПО довів свою ефективність як справедли-
вий, транспарентний механізм, який діє на
основі принципу рівних підходів та критері-
їв до усіх без винятку країн. У травні 2012
року розпочався другий цикл УПО.
• УПО

13. 13
4. Управління Верховного комісара ООН з прав людини
Пост Верховного комісара ООН з прав людини було засновано Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 48/141 на
її 48-й сесії 20 грудня 1993 року в цілях координації діяльності ООН у сфері захисту прав людини.
Верховний комісар з прав людини призначається
Генеральним секретарем ООН і затверджується
Генеральною Асамблеєю ООН з урахуванням прин-
ципу географічної справедливості на фіксований
термін в чотири роки з можливістю продовження
ще на один термін. Його посаду прирівнюється до
рівня заступника Генерального секретаря ООН.
Верховний комісар повинен бути особистістю, яка
характеризується високими моральними якостями і
чесністю і мати досвід в області прав людини. Він
повинен виконувати свої обов'язки неупереджено,
об'єктивно, невибірково і ефективно і керуватися визнанням того, що всі права людини - громадянські, культурні,
економічні, політичні та соціальні - є універсальними, неподільними і взаємозалежними.
Верховний комісар ООН з прав людини здійснює контроль за діяльністю Управління з прав людини, яке розміщується в
Женеві і служить секретаріатом при Раді з прав людини.

14. 14
4. Управління Верховного комісара ООН з прав людини
Укладаючи угоди з урядами окремих країн, Верховний комісар з прав людини створює в
цих країнах відділення УВКПЛ з мандатом, що передбачають захист і заохочення
прав людини, в тому числі за допомогою проведення заходів зі спостереження за стано-
вищем в області прав людини на території країни. Станом на 31 грудня 2008 р персонал
УВКПЛ налічував в цілому 460 співробітників категорії фахівців і вище (представники 98
країн), з яких 317 вважаються штатним персоналом.
Верховний комісар надає звіт про свою роботу до Ради з прав людини і через Еконо-
мічну і соціальну раду (ЕКОСОР) виносить важливі питання на Генеральну Асамблею ООН.
Як координаційний центр ООН в області прав людини УВКПЛ отримує заяви, в яких
групи людей або окремі особи скаржаться на порушення їх прав. В середньому УВКПЛ
отримує близько 100000 заяв на рік і відсилає їх до відповідних органів ООН, підключаючи
механізми надання допомоги з урахуванням процедури, встановленої в результаті угод
між органами. У УВКПЛ діє цілодобова "гаряча лінія" зв'язку з Женевою факсом 41-22-917-0092, яка дозволяє прийняти
термінові повідомлення про порушення прав людини.
З 1 вересня 2014 обов'язки Верховного комісара виконує йорданський дипломат, принц Зейд Раад аль Хусейн.

15. 15
5. Міжнародні конвенційні органи
Особливу роль в справі міжнародного захисту прав людини відіграють міжнародні конвенційні органи. Такі поділяють на
універсальні і регіональні органи.
Серед регіональних європейських органів слід зазначити Європейський комітет з питань запобігання катуванням
(створений відповідно до Європейської конвенції про запобігання катуванням 1987 г.), а також Європейський комітет з
соціальних прав (створений відповідно до Європейської соціальної хартії 1961 г.). На Американському континенті діє
Американська комісія з прав людини (створена відповідно до Американської конвенції з прав людини 1969 г.), на
Африканському континенті - Африканська комісія з прав людини і народів (створена відповідно до Африканської
хартії прав людини і народів 1981 г.) . В рамках Ліги арабських держав діє Постійна арабська комісія з прав людини.
Універсальні конвенційні органи були створені для контролю за виконанням ряду універсальних міжнародних
договорів:
• Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р.;
• Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р .;
• Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р.;
• Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання 1984 р.;
• Конвенції про права дитини 1989 р.;
• Конвенції про захист прав трудящих-мігрантів і членів їх сімей 1991 р.;
• Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.;
• Конвенції про права інвалідів 2007 р.

16. 16
5. Міжнародні конвенційні органи
Для контролю за виконанням державами-учасниками своїх зобов'язань за даними договорами було відповідно
створено вісім конвенційних органів щодо захисту прав людини:
• Комітет з прав людини;
• Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок;
• Комітет з ліквідації расової дискримінації;
• Комітет проти тортур;
• Комітет з прав дитини;
• Комітет із захисту прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей;
• Комітет з прав інвалідів.
Комітети складаються з експертів, які є громадянами держав - учасниць відповідного міжнародного договору. Однак
вони не представляють свою державу, а виступають в особистій якості.
Основна функція комітетів полягає в контролі за виконанням державами-учасниками своїх зобов'язань за відповідною
конвенції. Для виконання цієї функції держави-учасники зобов'язані представляти комітетам доповіді: початковий, а
потім періодичні. Деякі комітети можуть також зажадати представлення позачергової доповіді.

17. 17
5. Міжнародні конвенційні органи
Комітети розглядають подані їм доповіді на своїх засіданнях. Зазвичай призначаються доповідачі по кожній
конкретній країні. Обговорення доповідей проходить в присутності представників відповідної держави, члени
комітетів можуть задавати їм питання, роблять запити про надання додаткової інформації.
Після обговорення доповіді члени комітетів приймають свої заключні зауваження, в яких особливо виділяються
позитивні аспекти (де відзначаються успіхи країни з виконання норм тієї чи іншої конвенції), а також проблеми,
що викликають заклопотаність. При цьому комітети дають державі-учасниці рекомендації. Наприклад, такі
рекомендації можуть стосуватися включення в національне право країни норм відповідної конвенції, прийняття
певних законів, тощо.
У ряду конвенційних органів є й інші
повноваження, наприклад Комітет проти
тортур може проводити конфіденційні
розслідування. Відповідно до ст. 20
Конвенції проти катувань Комітет може за
своєю ініціативою провести розслідування.

18. 18
6. Захист прав людини в рамках спеціалізованих установ ООН
В рамках системи ООН чітко розрізняються два рівні органів в галузі захисту прав і основних свобод людини: рівень головних
органів ООН і їх допоміжних підрозділів і рівень її спеціалізованих установ, що розглядають відповідно до своєї
компетенції вужчі, спеціальні питання регламентації правового становища індивідів.
Серед останніх найбільшу активність проявляють Міжнародна організація праці (МОП) та Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури (ЮНЕСКО). Будучи пов'язаними з ООН спеціальними угодами, вони координують зусилля держав і сприяють створенню міжнародно-
правових норм стосовно конкретних груп основних прав і свобод індивіда - трудових, соціальних, культурних та ін.
Для реалізації своїх завдань в області прав людини МОП і ЮНЕСКО наділені широкими повноваженнями. До їх числа, зокрема, відносяться:
• скликання та проведення конференцій, семінарів і симпозіумів з проблем міжнародного регулювання трудових і культурно-освітніх прав
індивідів;
• здійснення наукових досліджень;
• розробка та реалізація комплексних програм міждержавного співробітництва в галузі науки, культури, освіти;
• надання інформаційної та технічної допомоги державам у процесі створення ними відповідних законодавчих, адміністративних та інших
актів.
Однак серцевиною функціональної діяльності спеціалізованих установ ООН, безумовно, є розробка конвенцій і рекомендацій, присвячених
соціально-економічних прав, а також організація контролю за їх здійсненням.
Поряд з Міжнародною організацією праці та Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури питання захисту прав людини
знаходять помітне втілення також у діяльності таких спеціалізованих установ ООН, як Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) та
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

19. 19
7. Рада ООН з прав людини (РПЛ) та Україна
Україна надає пріоритетного значення співробітництву з РПЛ у сфері
захисту прав людини, розглядаючи цю діяльність як важливий внесок
у зміцнення міжнародної стабільності і безпеки.
Україна вперше стала членом РПЛ у 2006 р. У 2008 р. нашу країну
було переобрано до складу Ради на другий термін, до 2011 р. З червня
2011 року Україна активно співпрацює з РПЛ у якості спостерігача.
Участь України в роботі Ради і, зокрема, членство в ній (Україна
задекларувала прагнення знову обратись у 2017 р. до складу РПЛ на
період 2018-2010 рр.), розглядається як важливий інструмент зовніш-
ньої політики України, підтвердження відданості нашої держави основоположним принципам, закріпленим у Всесвітній
декларації прав людини, та її готовності відігравати активну роль на міжнародній арені у сфері захисту прав людини.
27 червня 2014 р. у ході 26-ї сесії РПЛ була голосуванням (на вимогу Російської Федерації) ухвалена (при 4-х «проти» - РФ, КНР,
Куба, Венесуела) ініційована нашою країною резолюція ”Співпраця та допомога Україні в галузі прав людини”. Резолюція вітає
співпрацю нашої держави з міжнародними правозахисними механізмами ООН та засуджує порушення прав людини, передусім
на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та на сході України.

20. 20
7. Рада ООН з прав людини (РПЛ) та Україна
Україна є затвердженою стороною всіх основних міжнародно-
правових документів ООН з прав людини.
Також Україна активно співпрацює з Верховним комісаром ООН з прав
людини (з 01.09.2014 р.– представник Йорданії Зеїд Раад Аль Хуссейн)
та очолюваним ним Управлінням. Наша країна підтримує заходи,
спрямовані на зміцнення ролі Верховного комісара та підвищення
ефективності координації діяльності органів і механізмів ООН у
правозахисній галузі.
З середини березня 2014 р. на запрошення Уряду в Україні розгорнуто
Моніторингову місію ООН з прав людини (ММПЛУ), яка регулярно
звітує про стан правозахисної ситуації, передусім в окупованому Криму
та на південному сході нашої держави. Також серед завдань Місії -
підтримка зусиль української влади із зміцнення національної системи
захисту прав людини.

21. 21
8. Джерела та література
1. Репецький В М Міжнародне публічне право: Підручник 2-ге вид. . — К, 2011. 437 с. ISBN 978-617-07-0042-1
2. Асірян Сюзанна Рафіківна. Статус Ради ООН з прав людини у системі Організації Об'єднаних націй // Право і суспільство — № 1-2 / 2014 — С. 298–300
3. Асірян Сюзанна Рафіківна. Створення та діяльність Комісії ООН з прав людини (1946–2006 р.) // Науковий вісник Херсонського державного університету:
Серія Юридичні науки — Випуск 4. Том 2. 2013 — С. 174–106
4. Оцiнка ефективностi нацiональних iнституцiй з прав людини / Харківська правозахисна група. — Харків: Права людини, 2009 р. — 72 с. ISBN 978-966-8919-64-0
5. Антонюк О. В. Малий етнополітологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Антонюк, Ю. В. Бондар, В. І. Волобуєв, М. Ф. Головатий, В. Б.
Захожай; Міжрегіон. акад. упр. персоналом (МАУП). — К., 2005. — 283 c.
6. А. Ю. Мартинов. Загальна декларація прав людини 1948 // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; Національна академія наук
України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2014. — ISBN 944-02-3354-X.
7. Міжнародні стандарти прав людини — О. Зайчук, Н. Оніщенко. Теорія держави і права, підручник, Київ, Юрінком Інтер-2006
8. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
9. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ 1950 //Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — ISBN 966-749-200-1.
10. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. Теорія і практика. – К.: Вид. дім “Києво-Могилян. акад.”, 2007. – 384 с.
11. Гончаренко О.М. Права людини в Україні. – К.: Знання, 2008. – 207 с.
12. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. – К.: Прав. єдність, 2008. – 350 с.
13. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука – К.: Юрид. думка, 2007. – 424 с.
14. Рабіновіч П.М. Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). – Л.: Астрон,
2002. – 192 с.
15. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / уклад. і наук. ред. О. Л. Жуковська. – К. : ВІПОЛ,
2004. – 960 с.
16. Рада ООН з прав людини [Електронний ресурс] // Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві – Режим
доступу до ресурсу: http://geneva.mfa.gov.ua/ua/ukraine-io/human-rights.