Профілактика суіциду у підлітків

1. ПРОФІЛАКТИКА
СУЇЦИДАЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ У
ПІДЛІТКІВ

2. ЖИТТЯ
МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ
КРИШТАЛЕВА ВАЗА,
ЯКА В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ МОЖЕ
“ЗІРВАТИСЯ”
В “БЕЗОДНЮ НЕПОРОЗУМІННЯ”
ТА “Р О З Б И Т И С Я” …

3.  Суїцид – це дія дитини, що спрямована
на позбавлення себе життя.
 Суїцидальна поведінка – це прояв
суїцидальної активності – думки, наміри,
висловлювання, погрози, спроби, замахи
на життя.

4.  Суїцидальна поведінка поділяється
на такі типи:
 Демонстративна поведінка
Способи суїцидальної поведінки частіше за
все проявляються у вигляді порізів вен,
отруєння не ядовитими ліками,
симуляція повішання.
 Афективна суїцидальна поведінка
Спроби повішання, отруєння токсичними
та сильнодіючими препаратами.
 Істинно суїцидальна поведінка
Частіше за все це повішання.

5. ОСНОВНІ ФАКТОРИ,
які сприяють спробі
суїциду

6. несприятливі стосунки з
батьками

7. труднощі, пов'язані зі школою

8. проблеми взаємин
із друзями,
в основному
з протилежною
статтю

9. Прояви
суїцидальної
поведінки

10. 1. Зовнішній вигляд та поведінка.
- сумний вираз обличчя;
- уповільнена мова;
- короткі відповіді;
- відсутність відповідей;
- патетична інтонація;
- схильність до ниття;
- бездіяльність;
- рухова збудженість.

11.  2.Емоційні порушення
 - сум, пригнічення;
- злоба, роздратованість;
- неприязне ворожнече ставлення до оточуючих;
- почуття ненависті до благополуччя оточуючих;
 - почуття фізичного незадоволення;
 - апатія по відношенню до себе;
 - вмотивована та невмотивована тривожність;
 - постійне очікування біди, страх перед чимось;
 - поганий настрій при позитивних подіях.

12. 3.Психічні захворювання.
 -Депресія;
 - неврози;
 -маниакально-депресивний психоз;
 -шизофренія.
4.Оцінка власного життя
 - Песимістична оцінка свого минулого;
 -вибіркове пригадування негативних подій;
 - песимістична оцінка свого теперішнього
стану;
 -відсутність перспективи в майбутньому.

13. 5.Взаємодія з оточуючим.
- уникнення контактів з оточуючими, пошуки співчуття;
 - капризність, егоцентрична направленість на свої
страждання.
6.Вегетативні порушення.
 - сльозливість, розширення зрачків;
 - сухість у роті («симптом сухого язика»), тахикардия;
 - відчуття недостачі повітря,порушення сну;
 - відчуття кома у горлі, відсутність почуття сну;
 - фізичний та душевний дискомфорт;
 - запори, зниження ваги тіла або підвищення ваги тіла;
 - зниження апетиту, їжа сприймається без смаку;
 - покращення або погіршення стану до вечора.

14. Хто піддається суїциду
 Особи, які вживають наркотики, токсичні
препарати (хронічне вживання).
 Особи з афективними розладами, особливо з
важкими депресіями.
 Особи, які втратили близьку чи рідну людину.
 Особи, які смертельно хворі.
 Особи, які критично відносяться до себе.
 Підлітки з невідповідністю між очікуваними
успіхами в житті та реальними досягненнями.
 Особи з психічними та фізичними хворобами.

15.  Правила активного слухання:
 слухати уважно, звертати увагу не лише
на слова, а й на невербальні прояви учня
(міміка, пози, жестикуляція};
 перевіряти, чи правильно зрозуміли слова
учня, використовуючи за необхідності
прийоми активного слухання;
 не давати порад учню; не оцінювати учня.

16. «Методи дослідження»
- Діагностичне інтерв’ю з сімейним анамнезом;
- тест Личко «ПДО»;
- тест фрустраційної толерантності
Розенцвейга;
- тест «визначення направленості особистості
Баса».
- тест тривожності Теммл –Дорки-Амен;
- опитувальник Вашека

17. Заходи з неповнолітними, в яких
спостерігаються прояви суїцидальної
поведінки
- Навчання соціальним навикам та вмінням долати стрес.
- Надання соціальної підтримки з допомогою залучення сім’ї, школи,
друзів може проводитися соціально-психологічний тренінг
проблем – пошук соціальної підтримки, її сприймання та надання.
- Індивідуальні та групові заняття, з метою підвищення самооцінки,
розвитку адекватного відношення до власної особистості
- Групові та індивідуальні консультації з неповнолітніми.
- Розбір кризових ситуацій в колективі класу.
- Зустрічі з сім’єю;
- Надання рекомендацій з налагодження дитячо-батьківських
стосунків, зміни, у разі необхідності, стилю виховання,
переадресування до інших спеціалістів.

18. КОЛИ ДО ВАС
ЗВЕРТАЄТЬСЯ
ДИТИНА,
ВИ ПОВИННІ:

19. СЛУХАТИ – ПІДБАДЬОРЮВАТИ ДИТИНУ,
- ГОВОРИТИ З НЕЮ
ДОВІРЛИВО,
- НЕ НАДАВАТИ ПОРАД;
- НЕ НАМАГАТИСЯ ЗНАЙТИ
ПРОСТИХ РІШЕНЬ.
СПРОБУВАТИ УЯВИТИ СЕБЕ, ЯК БИ
ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЛИ НА МІСЦІ ДИТИНИ.

20. БУТИ ЧЕСНИМ …
ЯКЩО СЛОВА АБО ВЧИНКИ ДИТИНИ
ЛЯКАЮТЬ ВАС, СКАЖІТЬ ЇЙ ПРО ЦЕ;
ЯКЩО ВИ ПЕРЕЖИВАЄТЕ АБО НЕ
ЗНАЄТЕ, ЩО РОБОТИ, СКАЖІТЬ ЇЙ ПРО
ЦЕ.

21. ПОДІЛІТЬСЯ ПОЧУТТЯМИ
 КОЖНИЙ КОЛИСЬ ВІДЧУВАЄ СУМ,
БІЛЬ ТА БЕЗНАДІЙНІСТЬ;
 НАДАЙТЕ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ
ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВОНА НЕ ОДНА.