Nayiblsha pdzemna-observatorya-ta-pershiyi-radoteleskop

1. НАЙБІЛЬША ПІДЗЕМНА ОБСЕРВАТОРІЯ
Однією з найвідоміших обсерваторій, що спеціалізується на виявленні нейтрино,
є обсерваторія Супер-Каміоканде, розташована в Японії у шахті Мозумі на глибині 1000 м
під землею. Вона складається з циліндричного резервуара (41,4 м заввишки і 39,3 м
у діаметрі) та містить 50000 тон надчистої води. Обсяг резервуара розділений надбудовою
з нержавіючої сталі на область внутрішнього детектора (33,8 м у діаметрі і 36,2 м
заввишки) та на область зовнішнього детектора, який становить решту об’єму резервуара.
На надбудові встановлено фотоелектронні трубки 50 см у діаметрі, які облицьовують
внутрішній детектор, і ФЕП-трубки* діаметром 20 см, які облицьовують зовнішній
детектор. Внутрішній та зовнішній детектори оптично відокремлені прикріпленим до
надбудови синтетичним матеріалом тайвеком, нетканим поліетиленовим волокном
високої щільності, і чорнолистним бар’єром.
1
Модель нейтринного детектора
Супер-Каміоканде
*ФЕП — фотоелектронний помножувач, пристрій, призначений для підсилення слабкого світлового
сигналу й перетворення його в електричний

2. 2
Взаємодія нейтрино з електронами або ядрами молекул води може створити заряджену
частинку, що рухається швидше, ніж швидкість світла у воді (не слід плутати з перевищенням
швидкості світла у вакуумі). Це створює конус світла, відомий як черенковське
випромінювання, оптичний еквівалент звукового удару. Черенковське випромінювання
проектується у вигляді кільця на стінці детектора і реєструється ФЕП-трубками. Точка
взаємодії, кільцевий напрямок нейтрино визначається завдяки інформації про час
і заряд, записані кожною ФЕП-трубкою. Від різкості краю кільця можна зробити висновок
про тип частинки. Багаторазове розсіювання електронів велике, тому електромагнітні дощі
викликають нечіткі кільця. Високорелятивістські мюони, на відміну від цього, подорожують
майже прямо через детектор і викликають кільця з гострими краями.
Нейтринний детектор Супер-Каміоканде Інженери оглядають фотодатчики Супер-Каміоканде
з метою модернізації

3. 3
ПОЯВА І ВДОСКОНАЛЕННЯ РАДІОТЕЛЕСКОПА
Радіотелескоп був винайдений завдяки появи радіоастрономії. Можливості такого
телескопа перевищують можливості звичайних майже в 10000 разів. Винайдення
радіотелескопа пов’язують з ім’ям американського фізика Карла Янського. У 1931 р.,
досліджуючи радіозавади, що виникли під час грози, він випадково виявив
радіовипромінювання космічного походження, що виходило від Чумацького Шляху на хвилі
14,6 м. Вже за шість років по тому радіоінженер Ґроут Ребер сконструював перший
радіотелескоп для дослідження космічного радіовипромінювання — рефлектор діаметром
9,5 м. За його допомогою було проведено низку успішних оглядів зоряного неба.
Перший у світі
радіотелескоп Ребера
У найпростішому вигляді радіотелескоп складається
з антени, приймача та реєструючого пристрою. Радіо-
телескоп може тільки приймати сигнали з космосу,
а радіолокатор може випромінювати потужний сигнал та
приймати віддзеркалену від космічного об’єкта луну. Деякі
з відомих радіотелескопів є також радіолокаторами.
Радіотелескоп-
інтерферометр.
Нью-Мексико, США