Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.
Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.
Українські народні символи та обереги..pptxssuserb263391
Народні символи України – це те, що найбільше любить і шанує народ.
Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх
вишивають на сорочках, рушниках. Вони уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Народні символи – це наші святині.
Кожна нація має свої рослинні символи, що стали для багатьох народними. Вагомі рослинні символи в Україні - це калина, верба, барвінок, дуб, тополя, чорнобривці, вишня, соняшник, мальва, волошки, мак, колоски. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.
Українські народні символи та обереги..pptxssuserb263391
Народні символи України – це те, що найбільше любить і шанує народ.
Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх
вишивають на сорочках, рушниках. Вони уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Народні символи – це наші святині.
Кожна нація має свої рослинні символи, що стали для багатьох народними. Вагомі рослинні символи в Україні - це калина, верба, барвінок, дуб, тополя, чорнобривці, вишня, соняшник, мальва, волошки, мак, колоски. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.
Український вінок: прикраса чи оберіг? (Віртуальна етнорозвідка)estet13
Сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок - один з найдавніших символів нашої країни.
Неможливо уявити україночку без яскравого віночка на голові. Термін «вінок» є збірним поняттям, майже в кожному етнографічному районі він мав іншу назву. Окрім загальних - вінок, вянок, перев’язка, чільце з ХІХ-початку ХХ ст. побутували такі назви як: коробуля, лубок (Поділля), теремок (Чернігівщина), капелюшиня, фес (Буковина), корона, перта (Закарпаття), цвіток, квітка (Наддніпрянщина), косиця, плетінь (Гуцульщина), коруна (Лемківщина), гібалка (Переяславщина, Подніпров’я).
Вінки мали значні територіальні відмінності.
Так, у Середньому Подніпров’ї розмір квітів поступово зменшується в напрямку потилиці, коли в інших місцях (на Поділлі) «квітчалися» в протилежному напрямку.
На Західній Україні звиті вінки прикрашали уплітами, ґерданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку тощо, на Івано-Франківщині доповнювали уплітками - жмутами різнокольорової вовни, яку прив’язували до кіс і опускали на плечі. Гуцулки носили звиті вінки зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір’я - карабулі. На Західній Україні у вінок вплітали маленькі металеві пелюстки. Подекуди використовували березову кору, роблячи з неї діадему, прикрашаючи тканиною та коштовностями, а внизу підвішуючи бляшки чи намистинки.
На Вінниччині у святкові дні дівчата прикрашали голову волочковими вінками, основу яких робили з чорної, а деталі з різнокольорової тасьми, чорного плису, на які нашивали різнобарвні вовняні кульки (кутасики), нитки, намистини, ґудзики.
Різновидом вінка була «квітка» - стрічка з нашитими на кружечок з вовняної тканини з двох боків квітками із призбираних стрічок, нашитих, яку оздоблювали намистинками, бісером.
Вінки Полісся свідчили про майновий стан дівчини: чим заможніша, тим пишніший вінок. Так, у небагатих селянок віночок являв собою переплетений обруч, тоді як у заможних дівчат міг складатися з кількох перевитих обручів, і навіть інколи походив на суцільну квіткову шапку, яка покривала всю голову. Більшість вінків носилося без стрічок, їх вплітали лише у весільні.
Про особливості підбору квітів та стрічок для вінка, про символіку та захисну силу розповість презентація від відділу мистецтв.
1. Про народні символи складено багато пісень і
легенд, вони використовуються в обрядах,
звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках.
Народні символи – це наші святині.
2. Вона своїми коренями
скріплює береги, очищає
воду. Коли копали
криницю, то кидали
шматок вербової колоди
для очищення води. У
відро з водою клали
вербову дощечку, а на неї
ставили кухлик для пиття
води. Це була своєрідна
народна гігієна.
3. Завдяки своїм колючкам
терен здобув собі славу
доброго захисника садиб
у давнину - до двору,
обсадженого терном, не
міг пробратися ніякий
дикий звір. Пізніше стали
вважати, що терен
захищає від нечистої
сили. Таке практичне
значення цього
невисокого деревця.
4. Завжди любили
люди цілющу
красуню калину, яка
є символом дівочої
краси, ніжності.
Вона росла біля
кожної хати.
Калиною
прикрашали
весільний коровай.
5. Символом сили,
могутності, довголіття
є дуб. Матері своїм
синам на сорочці
вишивали листя дуба,
щоб син був сильним,
міцним. Спали на
дубових меблях, які, за
повір'ям, додавали під
час сну сили.
6. Цю рослину назвали
так на честь кохання
юнака Бара і дівчини
Вінки. Барвінком
прикрашають
весільний коровай,
його садять біля хати.
Він зеленіє навіть під
снігом. Барвінок є
символом кохання.
7. Береза завдяки своїй
білій корі стала
символом чистоти,
дівочої ніжності. Вона
також вважалася
оберегом від злих духів,
тому її часто садили
біля хати, щоб милувала
око і захищала садибу.
8. Улюбленим птахом є
лелека. Його назвали на
честь божества добра і
кохання - Леля. Ну, а як
відомо - від кохання
народжуються діти. От і
приносить їх у наші
домівки лелека.
9. У вирій вона повинна
відлетіти раніше, щоб
відкрити його для інших
птахів. Тому не встигає
вона висидіти пташенят і
підкидає яйця в чужі
гніздечка. У народних
піснях її порівнювали з
матір'ю, яка побивається
за своїми дітьми
називали лагідно
"зозуленькою-матінкою".
10. Український народ дуже
співучий. Давня легенда
розповідає про пташку,
пісні якої стали
перекладом на пташину
мову пісень нашої
Батьківщини. Ця
пташка - соловей.
11. Символом туги за рідним
краєм є журавель. Це
щемливе відчуття, яке
чути у курликанні
журавлів, відчуває
людина, коли вона далеко
від Батьківщини.
"Журавлі кру, кру,
В чужині умру,
Доки море перелечу,
Крилонька зітру"