lya llllllllllllllllll

1. Тема:Історія розвитку та
особливості функціонування
масових відкритих
дистанційних курсів у
Великобританії

2.  План
 1. Аналіз історичного розвитку дистанційного навчання.
 2. Велика Британія та країни Європи.
 3. Головні напрями використання і впровадження ІКТ в країнах Європи.
 4. Характерні чинники розвитку дистанційних і відкритих університетів.
 5. Віртуальні університети.

3.  1.Як показав досвід, для держави дистанційна освіта — достатньо недорога
форма навчання. Середня оцінка світових освітніх систем показує, що ДН
обходиться на 50% дешевше за традиційні форми. дорогих, ціна яких складає
декілька тисяч доларів. В кінці 1997 року в 107 країнах світу діяло близько
1000 навчальних закладів, що мають дистанційну форму навчання. Кількість
тих, хто отримав вищу освіту, використовуючи таку форму навчання, в 1997
р. складала близько 50 млн чоловік, в 2000 р. — 90 млн, за прогнозами в 2023
р. складатиме 120 млн чоловік9.

4.  Вивчення досвіду впровадження дистанційної форми навчання в
системи освіти різних країн дозволило виділити 10 основних
мотиваційних причин, що використовуються навчальними
закладами для організації системи ДН. Перерахуємо їх в міру
убування значущості:
 1. Поліпшення якості навчання.
 2. Потреба учнів у вдосконаленні знань/умінь.
 3. Переваги нових педагогічних технологій.
 4. Зростаючий попит на нову форму навчання.
 5. Отримання доходів.
 6. Можливість постійної взаємодії педагогів і учнів.
 7. Необхідність виживання в інформаційному суспільстві.
 8. Можливість скорочення витрат на реорганізацію освіти.
 9. Наказ міністерства.
 10. Зменшення штату адміністративного персоналу.

5.  3. Піонером в області використовування дистанційної форми
навчання в Європі став Відкритий університет Великобританії, який
заснований в 1969 році, — навчальний заклад нового типу, світовий
лідер в області дистанційної освіти. В 1996 році на семи його
факультетах навчалося близько 215 тисяч чоловік. Навчання за
програмами Відкритого університету Великобританії ведеться в 21
країні. Також у Великобританії розповсюдженням дистанційної
освіти займається Інститут освіти Лондонського університету, який
забезпечує високі стандарти навчання.

6.  Сьогодні дистанційна форма навчання практикується в багатьох країнах
Європи, забезпечуючи отримання освіти високого рівня. Так, наприклад, в
Іспанії Національний університет дистанційної освіти, заснований
Парламентом Іспанії в 1972 році, проводить ДН за програмою вищої освіти для
всіх, хто з різних причин не може навчатися в традиційних університетах.

7.  Свої особливості має дистанційна освіта в Німеччині. Вона починалася з
централізованої дистанційної підготовки фахівців вищої освіти, що
планувалася заздалегідь. Приєднання східних земель дало можливість
розширити ринок дистанційних послуг. Яскравим прикладом навчального
закладу, що здійснює дистанційну підготовку фахівців, є Заочний університет
міста Хаген (земля Північний Рейн-Вестфалія). Університет надає освітні по-
слуги більше ніж 50 000 студентам на рік. Однак зауважимо, що диплом про
вищу освіту одержують не більше 20% від контингенту тих, хто навчається, в
результаті великого відсіву студентів, котрі не витримують високих вимог.

8.  Урядами більшості Європейських країн були прийняті документи, які
направлені на підтримку впровадження ІКТ в навчальні заклади країн з
метою підготовки індивідуумів для життя в інформаційному суспільстві. Це
сприяло розробці нових концепцій і підходів в області вивчення і
використання ІКТ в різних сферах діяльності для всіх громадян.
 Можна виділити три головні напрями використання і впровадження ІКТ в
країнах Європи:
 навчання викладачів з використання ІКТ;
 розвиток і розповсюдження освітніх інформаційних ресурсів;
 розвиток технологічної інфраструктури.

9.  Результатом стало створення великої кількості центрів ДН в навчальних
закладах і створення організації, що підтримує і сприяє впровадженню і
розповсюдженню ДН в Європі (European DistanceEducation Net).

10.  Можна відзначити, що для розвитку дистанційних і відкритих університетів
характерні два чинники:
 - використання досвіду та інфраструктури заочної освіти, мережі
регіональних центрів для становлення нових освітніх моделей на базі
сучасних інформаційних технологій;
 - розробка нових економічних і організаційних механізмів освітнього
процесу в ході зміни його технологічної основи.

11.  Інституційна дистанційна модель університетської освіти стала активно
розвиватися останніми роками. Консорціум університетів (від
латинського consortium — співучасть, співтовариство) є комерційним
підприємством, що надає комунікаційні і адміністративні послуги за
поданням навчальних курсів, розроблених традиційними університетами,
що входять в консорціум для дистанційного навчання на базі
різноманітних освітніх технологій. Таким чином, консорціум
університетів об'єднує і координує діяльність декількох університетів на
основі сучасних інформаційних технологій. Можна сказати, що
консорціум університетів здійснює брокерський зв'язок між студентами і
традиційними університетами для забезпечення дистанційного кавчання.

12.  Як приклад віртуального університету можна привести Інтернет університет
CASO — http: //www.caso.com. В даний час цей університет, залучає багато
акредитованих навчальних закладів для розробки і надання курсів, пропонує
велику кількість університетських інтерактивних курсів в різних предметних
областях, таких, як аеронавтика, мистецтво, економіка, медицина, історія,
іноземні мови, література, право, управління, математика, психологія, соціологія і
ін. Курси доставляються за допомогою комп'ютерної мережі Інтернет з
використанням аудіо і графіки. Ці курси можуть бути заліковими і незаліковими.
Найбільш важливим є можливість отримання вченого ступеня в цьому Інтернет
університеті.

13.  В області одержання додаткової професійної освіти виділяється діяльність
такого віртуального університету, як Спектрум — http://www.vu.org. Як
заявляють його творці, «наш віртуальний кампус на веб є найбільшим
навчальним співтовариством онлайна в Інтернеті, і більш ніж півмільйона
людей з 128 країн навчаються в наших віртуальних класах».

14.  Віртуальний університет — це нова організаційна форма сучасної освіти, що
надзвичайно швидко розвивається. Для обговорення і пошуку вирішення
проблем і перспектив розвитку віртуальних університетів видається, наприклад,
спеціальна електронна газета Virtual University Gazette — http:
//www.geteducated.com. Найбільш наочно нові тенденції в безперервній освіті
можна показати на прикладі «Відкритого університету» Великобританії. В його
склад входять більше 250 навчальних центрів, де навчаються більше 200 тисяч
чоловік.

15.  Використані джерела
 1. studopedia.com
 2. wikipedia.org
 3. pidruchniki.com.ua
 4. http://buklib.net/
 5. http://osvita.ua/