3. Вступ
Інформаційна освіта населення - це вимога XXI століття, це
нагальна необхідність. З'явилися нові поняття -
"інформатизація суспільства", "інформаційне суспільство",
"інформаційна культура" і т.д. Відстати в області
інформаційних технологій та їх використання - це приректи
країну на залежність від інших. Особлива актуальність
створення системи дистанційної освіти (ДО) сьогодні
обумовлена цілим рядом факторів. Серед них - величезні
території, розвиток ринкової економіки, посилення міграції
населення, науково-технічні центри зосереджені у великих
містах, формування нових потреб населення до освіти та
інші.

5. 1. Історія та етапи створення та застосування
технології дистанційної освіти. Вся історія
існування і розвитку людського суспільства
нерозривно пов'язана з питаннями створення,
передачі, переробки і зберігання інформації. Можна
виділити кілька інформаційних революцій,
пов'язаних з істотними перетвореннями суспільних
відносин внаслідок кардинальних змін у сфері
обробки інформації. Перша інформаційна
революція пов'язана з винаходом писемності. Цей
якісний скачок в обробці інформації призвів до
можливості передачі знань від покоління до
наступним поколінням.

6. Друга інформаційна революція (середина XVI ст.) Викликана
винаходом друкарства, яке радикально змінило способи
зберігання, обробки і передачі інформації.
Третя інформаційна революція (кінець XIX ст.) Обумовлена
винаходом електрики, завдяки якому з'явилися телеграф,
телефон, радіо, що дозволяють оперативно передавати і
накопичувати інформацію в будь-якому обсязі.

7. Четверта інформаційна революція (70-і рр.. XX ст.)
Пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і
появою персонального комп'ютера. На мікропроцесорах
та інтегральних схемах створюються комп'ютери,
комп'ютерні мережі, системи передачі даних
(інформаційні комунікації).

8. 2.Розвиток глобальної освіти в XX столітті.
У 1989 р. в США створено систему публічного телемовлення
(PBS TV), яка являє собою консорціум 1500 коледжів і
телекомпанії. PBS TV включає в себе кілька навчальних
програм, які передаються по чотирьох освітнім каналах.
Особливе місце серед них займає програма навчання дорослих,
яка пропонує курси в різних областях науки, бізнесу,
управління.

9. Розквіт освітнього телебачення припадає на 1960-1980 роки,
коли Латинська Америка і багато інших країн інтенсивно
впроваджували його. Однак основний слабкістю
телебачення, використовуваного в якості засобу навчання,
було те, що воно не забезпечувало зворотного зв'язку. Різні
телевізійні освітні проекти, реалізовувати в багатьох країнах
світу, так і не змогли залучити таку кількість учнів, завдяки
яким освітнє телебачення з'явилося б більш економічною
альтернативою традиційному навчанню. Незважаючи на те
що телебачення знайшло нову сутність у формі відео, йому
продовжувало бракувати функції динамічного взаємодії, що
є серцевиною процесу утворення. Тому в даний час
навчальний телебачення може грати лише другорядну роль у
навчанні, доповнюючи ДО, що проводиться за допомогою
телекомунікаційної супутникової освітньої технології.

11. У 1993 році в США відкритий міжнародний університет
бізнесу, де навчаються 30000 студентів з використанням
дистанційних освітніх технологій. Одним з найбільш
авторитетних в області дистанційної освіти сьогодні
визнається Пенсільванський університет (Penn State
University). Його досвід використовувався ЮНЕСКО при
створенні концепції віртуального університету.
Дистанційні освітні бізнес-програми складають 25% всіх
дистанційних освітніх програм в Америці. Такі компанії як
General Motors, Ford, Wal-Mart, Federal Express здійснюють
підвищення кваліфікації персоналу через приватні
корпоративні освітні мережі. Внутрішню супутникову
освітню мережу використовує для цих цілей корпорація
IBM.

12. У середині 60-х років деякі американські інженерні коледжі
приступили до використання телебачення для надання учбових
курсів працівникам найближчих корпорацій. Ці програми
виявилися настільки успішними, що вони стали прецедентом
"розповсюдження високоякісної освіти" для студентів з різних
міст.
3.Особливості дистанційної освіти в Америці.

13. На початку 90-х років понад 1100 студентів вивчали
дистанційним методом програми NTLJ на інженерну ступінь
за активної участі комерційних корпорації-роботодавці.
Багато з отримали ступінь магістра NTU відзначили, що
вони не змогли б цього зробити яким-небудь іншим шляхом.
Досвід NTU був вивчений і рекомендований як модель для
міжнародного електронного університету.

14. За програмами дистанційної
освіти в США сьогодні навчаються більше 1 млн
студентів, з 1989 р. приймаючих навчальні курси через
Систему публічного телемовлення (Public Broadcasting
System, PBS - TV). Програма навчання дорослих (PBS
Audit Learning Service) з 1990 р. взаємодіє з 1500
коледжами та місцевими станціями (Brock 1990).
Програма пропонує курси в різних областях науки,
бізнесу, управління. Навчальні курси, що передаються по
чотирьох освітнім каналах, доступні по всій країні, а через
супутники в інших країнах.

16. Висновок.
У новій навчальній середовищі знання стають
структурованим продуктом. Вони мають надзвичайну
гнучкістю і можуть дати учням безпрецедентний контроль
над змістом, часом, місцем і темпом навчання. Такі знання
здатні також стимулювати уяву і творчий підхід викладачів
та учнів і добре відповідають різним навчальним стилям
учнів, особливо, більш молодих поколінь, вихованих на
візуальному сприйнятті телебачення.

17. Існують, однак, небезпечні моменти. Електронні технології є
інструментами, а не самоціллю, і важливо вибрати
інструменти, відповідні освітньої мети, а не намагатися
підігнати навчання під новітню технологію. Хоча викладачі
сфери дистанційної освіти вже мають багатьма системами та
підходами, необхідними для ефективного використання нових
технологій, слід проявити обережність і переконатися, що вони
завжди розумно їх застосовують і при цьому постійно
зустрічають відповідну підтримку учнів. Серйозний комплекс
проблем обумовлений вартістю технології в зіставленні з
доступом до неї і правом справедливості, а також вже
проявившимся нерівністю в інформаційному забезпеченні
всередині окремих країн і між країнами.

19. Список літератури.
1. Авер'янов, Л.Я. Освіта для всіх - реальність вже сьогодні,
Дистанційна освіта. / / Збірник статей. - Бібліотека РГІУ,
2004.-Режим доступу:
http://www.iu.ru/biblio/archive/do_sbornik/ 2. Матеріали
Міжнародної конференції «Інформаційні та дистанційні
технології в освіті: шлях у XXI». / / Право та освіта 1999,
№ 1. - С. 48-54. 3. Матеріали журналу «Відкрите Освіта»,
1997, № 2. - Режим доступу: http://www.e-joe.ru/