In 2016, Ukraine switched from Candidate of Sciences programs to European-style structured PhD postgraduate studies. This presentation discusses the quality risks faced by the new programs.

1. Ризики неналежної якості
нових українських програм
підготовки аспірантів
Євген Ніколаєв
1

2. 2
93%
97% 98% 97% 100% 99% 96% 92%
80%
72%
94%
63%
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Прийом в аспірантуру у 2005-2016 рр.,
у % до 2009 р.
Укладено за даними:
Статистичний бюлетень «Підготовка наукових кадрів» за 2010 і 2016 рр.
10470
осіб
6609
осіб

3. У 2016 р.:
◦ в аспірантуру вступили 6,6 тис. осіб
◦ це становить 4,2% від кількості
випускників ВНЗ – спеціалістів і
магістрів відповідного року
◦ це на третину менше
за набір аспірантів
у 2011 р.
3

4. Конкуренція аспірантури
із іншими сегментами ринку праці
◦ аспірантура малоприваблива для кращих
випускників ВНЗ
◦ аспіранти вимушено працюють в інших
організаціях, маючи в аспірантурі гарантований
офіційний статус та (для іногородніх) недороге
житло
◦ звужені кар’єрні можливості усередині української
academia: звільнення (вихід на пенсію) працівника
кафедри або наукового відділу не означає
відкриття відповідної вакансії, оскільки
скорочується кількість студентів, навчальне
навантаження та фінансування наукових установ
◦ обмежено можливості підготовки дисертації
авторами з-за меж академічного середовища
(скасовано статус здобувача)
4

5. Освітня складова
підготовки аспірантів
◦ аспірант має здобути компетентності:
i. глибинні знання зі спеціальності;
ii. світогляд, етика, культурний кругозор;
iii. навички дослідника;
iv. іноземна мова
◦ станом на кінець 2017 р. стандарти вищої
освіти для підготовки аспірантів ще не
розроблені й не затверджені
◦ ВНЗ/наукові установи поки що вільні
наповнювати освітню підготовку
аспірантів будь-яким змістом у цих
рамках
5

6. Загальні ризики для належної
освітньої підготовки аспірантів
◦ нестача часу на опанування необхідних
компетентностей (максимальний обсяг освітньої
програми – 60 кредитів ECTS)
◦ недостатньо висока якість викладання навчальних
дисциплін
◦ слабка попередня підготовка аспірантів
◦ у т.ч. унаслідок «перехресного» вступу на іншу
спеціальність, ніж та, за якою одержана вища освіта
◦ недостатнє фінансування навчальних годин для
проведення занять з аспірантами за рахунок
коштів державного замовлення (чинна нормативна
база гарантує оплату державою тільки 50 годин
наукового керівництва та виплату стипендії)
◦ академічна мобільність не є обов’язковою
складовою підготовки аспіранта
6

7. Забезпечення необхідного рівня
володіння іноземною мовою
◦ в аспірантурі обов’язково опанувати іноземну мову
на рівні В2, бажано – на рівні С1
◦ аспіранти мають різний рівень володіння
іноземною мовою на момент вступу
◦ необхідно опанувати не лише іноземну мову, а й
техніки академічного письма нею
◦ законодавство рекомендує відводити на іноземну
мову 6-8 кредитів ECTS  нестача часу
◦ маловідомі організації пропонують іспити з
видачею сертифіката про належне володіння
іноземною мовою:
◦ ризик визнання фіктивного документа про
володіння іноземною мовою, оскільки визнання
таких документів покладене на ВНЗ/наукову установу
7

8. Навички дослідника
◦ дуже широке коло навичок, які можна викладати:
◦ загальний огляд методів наукових досліджень
◦ комп’ютерна обробка даних, «великі дані»
◦ статистика
◦ академічне письмо
◦ проектний менеджмент
◦ проведення навчальних занять, риторика
◦ управління інтелектуальною власністю, тощо
◦ в освітній програмі треба обирати, на які з цих
питань робити акцент (все осягнути достатньо
глибоко – неможливо)
◦ ризик недостатньої релевантності висвітлених
дослідницьких методів потребам конкретного
аспіранта
8

9. Вимоги до публікацій дисертантів:
фетишизація і профанація якості
◦ зміна вимог до публікацій «для захисту» – найбільш
«гаряче» питання у поточних дискусіях: чи не губимо ми
тут дискусію про наукові результати дисертаційних
досліджень?
◦ сьогодні не висувається жодних ефективних вимог до
якості публікацій дисертанта
◦ низька якість попередньої наукової статті = низька якість
майбутньої статті
◦ система українських «ваківських»/«фахових» наукових
журналів повністю дискредитована: фаховий статус
видання – не свідчення його якості, а часто – навпаки
◦ індексація наукового журналу в будь-якій міжнародній
наукометричній базі даних (у т.ч. Scopus, Web of Science,
Index Copernicus…) також не є гарантією його якості
◦ публікація тез доповіді на заочних інтернет-конференціях
– яскравий приклад імітаційної діяльності
9

10. Вимоги до публікацій дисертантів:
міжнародні статті?
◦ очевидна необхідність представлення українських
досліджень в світі у якісних наукових публікаціях
◦ різні традиції, стилі, вимоги до структури наукових статей
в Україні та у високоякісних іноземних наукових журналах:
навчившись одному стилю, важко перейти на інший
◦ висока вартість якісних публікацій закордоном – міф, що
поширюється завдяки нашій недостатній включеності до
міжнародного наукового процесу
◦ чи багато українських науковців (наукових керівників)
мають навички й досвід якісних іноземних публікацій,
щоб передати його своїм учням?
◦ одна добра наукова стаття (обсягом 1,5-2 друк. арк. –
стандартний обсяг закордоном) зазвичай дає можливість
достатньо повною мірою викласти результати невеликого
дослідження. Чому натомість вимагаємо чимало
«маленьких» статей?
10

11. Вимоги до публікацій дисертантів:
пропозиції
◦ скасувати будь-які офіційні державні вимоги до
публікацій дисертантів
◦ дуже добре перед захистом або після нього
представити результати дослідження в одній
ґрунтовній статті, де було би висвітлено:
◦ місце дослідження серед нерозв’язаних проблем
наукового напрямку
◦ методологія дослідження, його припущення
(гіпотези), обмеження, опрацьовані дані
◦ результати дослідження
◦ дискусія і напрями дальших наукових пошуків
◦ прагнути опублікувати таку статтю у відносно
«сильному» міжнародному виданні
11

12. Епідемія академічної недоброчесності
й плагіату в дисертаціях
◦ в Україні санкції за академічний плагіат або не
застосовуються, або є недостатніми
◦ недостатнє розуміння правил коректного цитування
першоджерел (наприклад, цитата має бути у лапках)
◦ відмінні інтерпретації сутності та видів плагіату
◦ дисертація – самоплагіат статей дисертанта?
◦ комп’ютерні системи пошуку текстових запозичень – не
рішення проблеми, а один із допоміжних інструментів
◦ встановлення при перевірці «на плагіат» допустимого
відсотка тексту, скопійованого з інших джерел, –
фундаментальне нерозуміння природи плагіату та
індульгенція на певний його обсяг
◦ перевірка тексту на наявність плагіату – експертна робота
◦ гарантувати відсутність плагіату неможливо
12

13. 13
Першоджерело інфографіки: http://www.plagiarism.org/
Джерело перекладу українською: http://www.saiup.org.ua/resursy/chy-ya-plagiyuvav-shkala-plagiatu/

14. Джерела
Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора
філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових
установах). Затверджено Постановою КМУ від 23.03.2016 р. № 261
Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти
Чи я плагіював? “Шкала плагіату”
14

15. 15
Євген Ніколаєв
https://fb.com/nikolaev.evgen
yevhen.nikolaiev@gmail.com