Download to read offline
Default
- 1.
- 2. Про себе: Подобається, колилюди вміють цінувати те, що мають. Не подобається, коли люди нудять світом. Подобається, коли життя є в міру спонтанне і в міру сплановане. Не подобаються будь-які крайнощі.
- 3. Про книжки Як читачі видавець найбільше цікавлюся українською та зарубіжною літературою для дітей. Для душі також люблю читати науково- популярні книги з гуманітаристики. Не можу притомно відповісти на питання – навіщо і що люди повинні читати? Вважаю, що це інтимний індивідуальний процес і не конче необхідно його аргументувати, розжовувати й перетворювати на патетику.
- 4. Про мрії Мрій дужебагато, малих і великих, «оперативних» і тих, що тривають роками. Практично щодня з’являється мінімум одна нова. Мрії мої більшою мірою духовні, однак є й не менш важливі матеріальні. Оскільки мрій багато, то багато з них і збуваються. А якщо котрась не збувається або стає неактуальною, то її можна або замінити, або відтермінувати на трішки.
- 5. Про Грані-Т Це моєперше і єдине місце роботи, на якому я подорослішала і стала самостійною, навчилася спілкуватися з людьми різного віку, різної вдачі, знайшла нових друзів і хороших знайомих, здобула гігантський професійний досвід, пережила багато хорошого і чимало недоброго, однак в результаті все пішло лише на користь. І головне для мене – я у видавництві знайшла себе.
- 6. «Є категорія книжок,які, перейшовши в електронний формат, втратять свою сутність і природу» — Ви зазначали, що «Грані–Т» не беруть участі «у всіх без розбору національних (державних і приватних) книжкових конкурсах». Чого, на ваш погляд, не вистачає нашим рейтингам? — Як на мене, книжковий конкурс передбачає оцінку КНИЖКИ, а не тексту в ній (тоді це літературний конкурс для письменників), не малюнків (тоді це конкурс для ілюстраторів), не мистецтва друку (тоді це конкурс для поліграфістів) і так далі. Також мене дивує, коли проза оцінюється разом із поезією — що краще, один метр чи один літр? Інколи конкурси є вагомим додатком до діяльності котрогось із культурних діячів, які їх, власне, й зініціювали (в такому разі «кулуарні штуки» перемагають головну мету конкурсу). Дивує й те, що статус перемоги книжки в котромусь із українських книжкових конкурсів жодним чином не впливає на її соціалізацію — кількома анонсами все й обмежується, а далі життя триває, як і до того. І найбільше мене насторожують заяви про те, що конкурс має на меті вироблення якогось «канону» літератури. Так само доволі химерно сприймаються конкурси, які набувають форми приватної вечірки — хай то й буде культурна вечірка, без голосних назв і заяв...
- 7. Олена Мовчан: «Змінусів, доклавши зусиль, можна робити плюси» «Штучність чи примус нічим не прикриєш» — Пані Олено, за яких умов книгу можна назвати мистецьким витвором? — Це дуже загальне й дуже відносне визначення — «мистецький витвір». Для когось таким є срібне тиснення чи позолочений корінець, для когось — високооплачуваний художник, для когось — величезний формат... Той факт, що члени журі, які оцінюють книжки на міжнародних конкурсах, визнають книжку «мистецьким витвором», — це наслідок професійної діяльності всіх учасників творчого та виробничого процесу — від автора до друкарів. І, звісно, якщо це зроблено з любов’ю, бо штучність чи примус нічим не прикриєш.
- 8. Створене з душею —Свого часу творці рукописних книжок виступали проти друкованих, вважаючи останні, так би мовити, «бездушними». Нині спостерігається схожа ситуація, адже деякі прихильники паперової книжки говорять, що електронна не виконує важливу естетичну функцію. Як ви вважаєте, чи може електронне видання бути мистецьким витвором, естетичним, створеним із душею? — Створене з душею — так, це може бути. Узагалі, будь–що можна зробити талановито й професійно. Тому від категоричних формулювань у бік критики електронних видань я утримаюсь. Однак є категорія книжок, які, перейшовши в електронний формат, втратять свою сутність і природу. Такими є більшість наших видань, альбоми й книжки для дітей. «Грані–Т» наразі не планують видавати електронні книжки, не бачимо доцільності.
- 9. Інтервью з ОленоюМовчан — Однак «Грані–Т» випускають книжки шрифтом Брайля і в межах власного соціального проекту «Доторкнутися до слова»... — Саме так, і ми неодмінно продовжимо цей проект, незалежно від участі в програмі «Українська книга». Наразі складно спрогнозувати їх кількість на наступний навчальний рік, оскільки ми це робимо власним коштом, без будь– якої допомоги. Але почнемо ми з трилогії Степана Процюка про перше кохання — «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце», «Аргонавти».
- 10. НЕВІГЛАСТВУ — БІЙ! —За офіційною інформацією, українці купують усе менше книжок. Чи планують «Грані– Т» створювати проекти, що спрямовані на промоцію читання? — Ми це робимо щодня кожним своїм кроком. Передусім наступного навчального року продовжимо щорічний регіональний конкурс «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу»; для вчителів — «Всеукраїнський конкурс на найкращий конспект уроку з позакласного читання у 5–9 класах загальноосвітніх навчальних закладів». Будуть традиційні зустрічі школярів із письменниками у школах, низка конкурсів для дітей, у тому числі й у соціальних мережах (ми єдині з видавців, хто нині працює над підвищенням культури користування iнтернетом у дітей, а не бідкається про поганий його вплив). Конкурси для дітей у соціальних мережах більшість батьків дивують і бентежать водночас, адже вони звикли до конкурсів, які проводять у школах під пильним наглядом учителів i бібліотекарів, а в соціальні мережі вони взагалі забороняють дитині заходити, оберігаючи її від «поганих впливів». Однак ми пропонуємо їм подивитися на ситуацію інакше і припинити боротися «з вітряками» — з iнтернетом, що став невід’ємною реалією нашого часу. І варто пам’ятати, що з мінусів можна робити плюси, доклавши зусиль, увімкнувши фантазію і виявивши довіру до власної дитини. Долучити дитину до культури спілкування в iнтернеті — це невід’ємна складова цивілізації, яку не можна ігнорувати чи оминати.