2. Той, хто не знає свого минулого, не вартий
щасливого майбутнього.
М. Рильський
Кожна нація світу, кожен
народ тримається на традиціях,
звичаях, символах та
віруваннях. І тільки вивчаючи і
знаючи ці традиції, можна
передавати культурну
спадщину народу, набуту
віками, своїм нащадкам.
3. А ще легенда стверджує,
що цю землю Бог
приберіг для раю, але
змилостивився над
людьми, які шукали собі
пристанища, віддав на
вічне користування.
Віддав, але наказав
любити і берегти, як
зіницю ока. З того часу
шанує наш народ не
тільки землю, а й все, що
на ній росте і живе.
Українці з давніх-давен
працювали на землі. Земля
була їхньою годувальницею,
їхньою захисницею, їхнім
багатством. Люди ніколи не
забували, що отримали її в
подарунок, як мовиться в
одній легенді, від самого
Бога.
4. Народні символи України –
сакрал українського народу.
За втіленням символіки
умовно поділяються на
рослинні і тваринні.
До рослинних символів
відносяться калина, верба,
дуб, тополя, барвінок,
чорнобривці. Вони здавна
уособлюють красу нашої
України, духовну міць
народу, засвідчують любов
до рідної землі.
Серед рослинних символів чи
не найголовнішою є калина.
5. Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні,
- Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
Микола Верещака
Калина –
етнонаціональний
символ України.
Колись у сиву давнину
вона пов'язувалася з
народженням Всесвіту,
вогненної трійці: Сонця,
Місяця і Зірки. Тому і
назву свою має від давньої
назви Сонця – «Коло».
6. Посадіть калину коло серця, щоб цвіла вона в душі…
Батькова калина коло хати,
То ж від неї сяйво під вікном,
Що зігріє нас, як рідна мати,
Цвітом і красою, і теплом.
Батькова калина коло хати,
Я до неї серцем пригорнусь,
Буду кожне гроно цілувати
І снаги, і мужності нап'юсь.
Калина – неодмінний атрибут
оселі українця. Коли починали
будувати хату, калину садили біля
вікна. Казали, що це символ
любові, мудрості.
7. Слабеньким дівчаткам-
немовляткам робили
колисочку із калини.
Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє…
Скільки він мелодій знає!
Я насмілився спитати,
Де він так навчився грати.
Посміхнувсь дідусь лукаво:
- У калини біля ставу.
Калина в лузі квітувала,
Мене матуся колихала,
Тут починається рід наш красний,
Над ґанком сходив місяць ясний.
Калина в лузі квітувала,
Мене матуся колихала.
З гілочки калини хлопчикам
робили сопілочку.
8. Про калину складено багато легенд. В
одній із них розповідається про те, як
вродлива дівчина Калина завела у
болото ворогів-бусурманів. Багато з них
загинули, але загинула і молода
красуня. На місці її загибелі виріс кущ,
який на честь дівчини і назвали
калиною. В калини гіркі ягоди, як і доля
дівчини. Але вони живлять і дають силу
і здоров’я тим, хто любить і шанує
рідну землю.
9. Червона калина є символом
отчого краю, нашої рідної
України. Її вишивали і
вишивають на рушниках,
сорочках, скатертинах.
Вишита сорочка,
рушник та калина – з
цього починається
ненька Україна.
10.
11. Калину з дубом вишивають на рушниках та
чоловічих і жіночих сорочках,
як символи дівочої краси і ніжності,
чоловічої сили і міцності.
13. У запорожців червона
калина була поетичним
утіленням «батьківщини»,
«рідної землі»,
«батьківської хати».
Дух боротьби за волю і щастя України яскраво
уособлено в пісні січових стрільців “Червона калина”:
“Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну гей, гей розвеселимо”.
Ці рядки стали справжнім гімном нашого
національного відродження.
14. Без калини не можна
уявити пісенної
народної творчості, а
пісень про неї не
злічити. Одні назви які
барвисті та милозвучні:
«Ой у лузі при дорозі
зацвіла калина…»,
«Червоная калинонька,
похиле деревце»,
«Ти, червона
калинонько, чому
листя опускаєш»,
«А в лузі калина весь
луг і прикрасила»,
«При долині кущ калини»,
тощо.
15. Оспівана калина у
поезії Т. Г. Шевченка.
У «Кобзарі» слово
«калина»
зустрічається
360 разів!
Красу рідної природи
Тарас Григорович
Шевченко
подає через поетичний
образ калини.
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина – дитина.
Любо-любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Т.Г. Шевченко
16. У своїй творчості до калини зверталась і Леся Українка.
Вірш «Калина»,
Леся Українка написала
після похорону свого
коханого С.Мержинського.
У цьому вірші вона вилила
свій біль.
У своїй драмі «Лісова пісня»
вона 4 рази звертається до
образу калини.
17. Чарівний, але сумний образ калини створив
в своїй поезії Іван Франко.
Вірш “Червона калино, чого в лузі гнешся?”,
давно став піснею, яку часто називають народною.
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?
На радощі світу?
18. Про калину складають не тільки вірші, пісні, а й пишуть
картини. Образ калини зустрічається
в орнаменті петриківського розпису,
а також вона є елементом жіночих прикрас.
Образ калини в мистецтві
19. Калина
не тільки милує, але і лікує.
Є легенда, що калина така цілюща
тому, що виросла з великої дівочої
любові. Калину активно
застосовують у народній медицині
від 99 захворювань. Лікувальними
властивостями володіють кора,
квіти, плоди і гілочки.
Калина -
це харчова, лікарська,
медоносна рослина.
З неї готують варення,
кисіль, компоти,
начинку для цукерок.
Калина також є
фарбувальною рослиною.
21. Неабияка любов народу до калини пов’язана і з назвами
населених пунктів (нараховується понад 100),
якими рясніє мапа України:
Калинівка, Калинів, Калинівське, Калинове,
Калинівщина, Калиновець, Калиновий гай та інші.
22. Калина – символ материнства та рідної домівки. Недарма
кажуть, що «Калина – символ України». Адже наша Україна –
це рідна ненька, яка завжди готова зустріти з хлібом і
сіллю, захистити та сховати від усіх незгод, приголубити та
вибачити всі образи. Бережімо її, вона у нас єдина!
