Продовжуємо мандрувати країнами Європи с котом Кексом! Знайомимося з європейськими письменниками: відеобіографія «Загадковий Андерсен»

3. У невеликій країні Данії є
маленький острів Фюн, а на
нім місто Оденсе, яке може
здаватися маленьким або
великим, дивлячись як
вважати. Тепер в одному
хмарочосі можуть жити
шість тисяч чоловік, а в
1805 році шість тисяч жили
у всьому місті Оденсе, і при
цьому воно було столицею
острова Фюн.

4. На околиці стояв будинок на
три квартири. В першій жив
Капелюшник з дружиною і
трьома дітьми. В другій -
Рукавичник з дружиною та
шістьма дітлахами. А в третій,
найменшій, оселився Швець із
дружиною та одним-єдиним
сином Гансом Крістіаном
Андерсеном .

5. Діти Капелюшника та
Рукавичника гралися разом, а
син Шевця завжди ходив сам.
Адже замість того, щоб
стрибати й бігати по двору, він
полюбляв мріяти про далекі
подорожі.

6. Коли Гансу Крістіану було 4 роки,
сім’я переїхала до іншого
будинку

7. Хлопчик дуже любив слухати маму
й тата. Мама розповідала йому про
те, як у дитинстві батьки посилали
її просити милостиню на вулицю. А
їй було так соромно це робити!
Дівчинка ховалася під мостом і
запалювала сірники - один за
одним. І з кожним спалахом
уявляла собі, як у теплих затишних
домівках люди смажать велику
соковиту качку. Або печуть пиріжки
з яблуками!

8. А тато постійно читав і перечитував синові казки, водив його гуляти за
околиці тихого міста Оденсе, яке, напевно, все-таки було маленьким, якщо
вже через декілька хвилин можна було вийти в поля.

9. Батько дуже рано помер, але все-таки встиг зробити ще
одну велику справу — сходити з сином в театр, який, уявіть
собі, був в дуже маленькому місті Оденсе. Після цього
хлопчик почав фантазувати, вигадувати кумедні історії,
ставити їх зі своїми ляльками.

10. Після смерті батька Ганс Крістіан
пішов працювати на фабрику.
Однак довго там хлопець не
протримався. Маючи чудовий
голос, ораторські здібності, він
часто декламував своїм
товаришам по роботі вірші, а ті
залюбки виконували за нього
роботу.
Та якось один із підмайстрів почав
глузувати з юнака, що в нього
голос, як у дівчини, - ніжний,
тихий, соромливий. Такі жарти не
сподобались Гансу, і він залишив
роботу.

11. Андерсен пішов з дому, коли
йому виповнилося
чотирнадцять років. Він
переїхав до Копенгагену, де
намагався стати співаком і
актором. Та не склалося.
І він пішов вчитися.
Але оскільки він не мав
необхідної підготовки, його
зарахували у другий клас
гімназії разом із маленькими
хлопчиками. Та він не лише
наздогнав, а й перегнав решту
учнів. А потім і став студентом
університету.

12. У Копенгагені Андерсен почав писати.
Спочатку вірші, п'єси і водевілі, потім
романи, але його твори довго нікому не
подобалися.
Тільки у 1835 році Ганс Крістіан, вже
тридцятирічний, ще бідний і майже нікому
невідомий , написав, нарешті, на листі
паперу: «Йшов солдат по дорозі: раз-два!
раз-два! Ранець за спиною, шабля на боці,
він йшов додому з війни.»
Це була казка «Кресало». І це був початок
нового життя не тільки для довгов'язого
дивного данця на прізвище Андерсен, але
для всіх людей, що уміють читати.

13. Вікна квартири
Андерсена в Копенгагені
виходили на канал, де в ті
часи вирувало справжнє
портове життя. І кораблі
привозили йому сюжети
для нових казок з різних
місць землі.
І може саме тут під
вікном Андерсена звила
гніздо та ластівка, яка
повідала письменникові
про крихітну
Дюймовочку?

14. А потім були створені казки «Принцеса на горошині»,
«Русалонька», «Дикі лебеді» та інші , що принесли
всесвітню популярність Андерсену.

15. Про визнання датського казкаря свідчить цікава історія,
яку розповіла Оксана Іваненко.
У письменника була улюблена паличка з пальми з якою він
ніколи не розлучався. Але якось письменник забув її в
одному із закордонних готелів і згадав про це тільки на
пристані. Андерсен попросив передати паличку в Данію
через когось із земляків.
Якими тільки видами транспорту він не добирався: плив
пароплавом, їхав омнібусом, потім поїздом. І раптом в
Единбурзі, коли пересідав на лондонський поїзд, його
наздогнав кондуктор іншого поїзда і передав йому паличку.
Виявляється, вона проїхала тим же шляхом, що і її власник,
із причепленим папірцем, на якому було написано
«Датському письменникові Гансу Крістіану Андерсену».