свысвы

1. ТЕМА: Вікові зміни скелету тулуба, кінцівок, черепа. Постава
Література:
- Анатомия и физиология детей младшего школьного возраста./Петришина О.Л.,
Попова Е.П. - Перевод с русского. - Киев : Вища школа, 1982, - Укр., с. 63.
- Антипчук Ю.П та інші. Анатомія і фізіологія дитини (з основами гігієни)./
- Практикум.- К: Вища школа, 1984, с. 77.
- Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов в.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами
гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. – К.: Професіонал, Центр
учбової літератури, 2009, с. 129-135.
- Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М.: Просвещение,
1990, с. 147-151, 164 -166.
Студенти повинні знати: фізіологічні вигини хребтового стовпа, особливості
форми грудної клітки, скелету верхніх і нижніх кінцівок та черепа дітей.
Повинні уміти: визначити стан постави дитини
ІНСТРУКЦІЯ:
1. Прочитайте матеріал підручника, користуючись малюнком знайдіть
основні утворення скелету тулуба.
2. Прослідкуйте, як відбувається ріст хребтового стовбура, зазначте це
у вигляді таблиці:
Вік Вікові кількісні зміни хребтового стовбура
До 1,5 років
1,5-3 роки 7-9 років
Період статевого дозрівання
- Якісні зміни хребтового стовбура.
- Поясніть, як формуються вигини хребта з віком.
- Запишіть визначення понять: лордоз, кіфоз.
3. При вивчені вікових змін кісток грудної клітки зверніть увагу на зміну форми
грудної клітки; причини, які викликають її зміни. Як впливає фізична культура на
будову грудної клітки?
4. Які кістки входять до складу скелету верхньої і нижньої кінцівок?
- Як відбувається процес окостеніння кісток поясу верхніх кінцівок і вільної
кінцівки?
- Чим утворений тазовий пояс? Які вікові зміни в будові і рості відмічають в
формі тазу? Відмінності в формі тазу дівчат і хлопців.
- Зміни кісток стопи з віком.
5. Охарактеризуйте вікові особливості кісток черепу. Особливості будови і
сполучення кісток черепу новонародженої дитини і дитини першого року життя.
6. Що називають поставою? Чим характеризується правильна постава?
Порушення постави і її причини. Формування постави.
Питання для самоконтролю:
1. Виберіть правильне твердження щодо розвитку хребтового стовбуру дітей:
А). у новонародженої дитини хребетний стовп майже прямий;
Б). усі вигини хребта дитини в 1 рік фіксовані;
В). найінтенсивніше хребет росте у перші 2 роки життя;

2. Г). до 14 років окостенілими є всі частини тіл хребця.
2. Виберіть правильне твердження щодо розвитку скелета дітей:
А. грудна клітка до 12-13 років набуває форму, що у дорослих;
Б. у новонародженої дитини череп повністю окостенів;
В. склепінчастість стопи формується коли дитина починає ходити;
Г. окостеніння фаланг пальців завершується у 7 років;
Д. у новонародженого кістки зап’ястку тільки окреслюються.
3. Виберіть правильне твердження щодо розвитку скелета дітей:
А. у новонародженого об’єм мозкового черепа менший лицьового;
Б. протягом першого року життя змінюється форма грудної клітки;
В. статевих відмінностей в будові черепа немає;
Г. процес окостеніння зап’ястку закінчується у 10-13 років;
Д. після 9 років виявляються відмінності у формі тазу хлопчиків і дівчат.
4. Позначте головні умови формування постави:
А. перетягування живота у верхній частині тугими гумками чи поясами;
Б. раціональний розпорядок дня;
В. гармонійний розвиток м’язових груп;
Г. сон на м’якому ліжку.
Д. заняття фізичними вправами.
5. Виберіть із переліку ті ознаки, які характеризують порушення постави:
А. симетричне розташування плечей і лопаток;
В. голова висунута вперед, плечі зведені вперед;
С. пряме тримання голови;
D. приплюснута грудна клітка;
Е. випнутий живіт, запалі груди.
6. Виберіть правильне твердження щодо розвитку скелета дітей:
А. у дівчат таз вищий і вужчий, ніж у хлопців;
В. кістки зап’ястку стають чітко видними до 7 років;
С. у перші роки життя грудна клітка стиснута з боків і має форму конуса;
D. процес зростання кісток черепа триває протягом першого року життя;
Е. у новонародженої дитини склепінчастість стопи не виражена.
Відповіді запишіть у таблицю:
№ питання 1 2 3 4 5 6
№ відповіді
ФОРМА ПЕРЕВІРКИ:
1. Перевірка зошитів.
2. Усне опитування.
3. Робота студента за карткою.

3. ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
Вікові зміни скелета тулуба, кінцівок, черепа
У скелеті людини розрізняють: хребетний стовп, грудну клітку, череп, верхні кінцівки
з плечовим поясом і нижні кінцівки з тазовим поясом.
Хребетний стовп людини складається з 33—34 хребців, між якими лежать хрящові
прокладки — міжхребцеві диски, які надають хребтові гнучкості.
Кожен міжхребцевий диск складається з драглистого ядра і фіброзного кільця,
утвореного волокнистим хрящем.
З віком висота дисків змінюється. У хребетному стовпі розрізняють 7 шийних, 12
грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 4—5 куприкових хребців. У дорослої людини
крижові хребці зростаються в одну кістку — крижі, а куприкові — у куприк.
Хребетний стовп займає приблизно 40 % довжини тіла і є основним стрижнем,
опорою. Хребетні отвори всіх хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься
спинний мозок.
Хребець складається із циліндричного тіла, дуги і семи відростків. Непарний задній
відросток остистий, пара поперечних відростків є місцями прикріплення зв’язок і
м’язів. Дві пари суглобових відростків — верхніх і нижніх — слугують для
рухомого сполучення (суглоби) з такими відростками хребців, розташованих вище і
нижче. Між тілом і дугою хребця е хребетний отвір.
Перший шийний хребець — атлант — складається з передньої і задньої дуг з
невеличкими горбиками посередині. Другий шийний хребець — епістрофей — має
над своїм тілом звернений угору зубоподібний відросток, по якому повертається
вправо і вліво атлант разом із черепом. Решта шийних хребців мають відносно
невелике тіло, великий хребцевий отвір, роздвоєний на кінці, й отвори на поперечних
відростках. Грудні хребці мають типову будову, а поперекові відрізняються дуже
масивними тілами, їх короткі й товсті остисті відростки відходять від дуги майже
горизонтально.
Процес окостеніння хребетного стовпа починається у внутрішньоутробному періоді.
До 14 років окостенілими є тільки середні частини тіл хребців. Повне окостеніння
окремих хребців закінчується до 21 —23 років.
До 1,5 року хребетний стовп росте нерівномірно; від 1,5 до 3 років відносно
уповільнюється ріст шийних і верхніх, хребців, а в 10 років енергійно ростуть
поперекові та нижні грудні хребці.
У новонародженої дитини стовп майже прямий, характерні для дорослої людини
вигини тільки окреслюються і розвиваються поступово.
Першим з’являється шийний лордоз (вигин, спрямований опуклістю вперед), у 6—7
тижнів, коли дитина починає тримати голівку. До 6 місяців, коли дитина починає
сидіти, утворюється грудний кіфоз (вигин, спрямований опуклістю назад). Коли
дитина починає стояти і ходити, утворюється поперековий лордоз, з утворенням якого
центр ваги переміщується назад, перешкоджаючи падінню тіла у вертикальному
положенні. До року є всі вигини хребта.
Викривлення хребетного стовпа вбік — сколіоз (нерідко розвивається у дітей зі
слабким фізичним розвитком у результаті тривалого сидіння, при неправильній
поставі, при невідповідності розмірівмеблів пропорціям тіла школярів).
При швидкому окостенінні скелета після 10—12 років викривлення хребта можуть
залишитися на все життя, що негативно вплине на розвиток грудної клітки і на роботу
органів дихання, загальний фізичний розвиток ї дитини, її здоров’я.

4. Грудна клітка утворює кісткову основу грудної порожнини, у якій містяться легені,
серце, стравохід, печінка, дихальне горло і великі судини.
Із 12 пар ребер, що утворюють грудну клітку, 7 пар верхніх називаються справжніми,
вони переходять у хрящі, якими з’єднуються з грудною кісткою. 8-ма, 9-та, 10-та.пари
ребер називаються несправжніми, їх хрящові кінці з’єднуються з хрящем ребра, що
знаходиться вище, ll-та і_ 12-та пари ребер хрящів не мають, їх передні кінці вільні.
Груднина — плоска непарна кістка, яка складається з рукоятки (верхня частина), тіла
(середня частина) і мечоподібного відростка. Між цими частинами містяться хрящові
прошарки, які до 30 років костеніють.
Верхній отвір грудної клітки закривається в тілі людини трахеєю, стравоходом,
кровоносними судинами і нервами, що проходять у ній. Нижній отвір замикається
діафрагмою. Міжреберні проміжки затягнуті міжреберними м’язами. Так утворюється
герметично замкнена грудна порожнина.
У перші роки життя грудна клітка стиснута з боків і має форму конуса, її
передньозадній розмір більший за поперечний. У зв’язку з посиленим ростом ребер,
розвитком легень грудна клітка поступово розширюється, і в 12—13 років вона
набуває такої форми, як у дорослої людини. У дорослої людини грудна клітка широка,
з переважаючим поперечним розміром, що пов’язано з вертикальним положенням
тіла, при якому нутрощі давлять масою в напрямку, паралельному груднині.
До 12—13 років формування грудної клітки закінчується, і вона відрізняється від
грудної клітки дорослої людини тільки розмірами. У період статевого дозрівання
грудна клітка дуже швидко росте, причому влітку швидше, ніж узимку. Грудна клітка
дітей дошкільного і молодшого шкільного віку дуже еластична і піддатлива. Тому при
тривалій неправильній поставі, а також при сильному стягуванні тіла поясом, можуть
статися викривлення грудної клітки і порушення її розвитку. Це, у свою чергу,
позначається на розвитку і діяльності легень, серця та великих кровоносних судин, які
містяться в грудній порожнині.
Скелет верхньої кінцівки складається з вільної кінцівки — руки і плечового пояса,
який з’єднує її з тулубом.
У верхній частині спини розташовані дві плоскі, трикутної форми кістки — лопатки;
на задній їх поверхні є високий міцний гребінь, до якого прикріплюються м’язи. За
допомогою суглобів лопатка сполучається з ключицею і плечовою кісткою. Ключиця
— довга трубчаста кістка, зігнута подібно до букви «S». Лопатки і ключиці утворюють
пояс верхніх кінцівок.
Скелет верхньої кінцівки складається з плеча, передпліччя і кисті, у якій розрізняють
зап’ясток, п’ясток та фаланги пальців.
Плечова кістка має довге трубчасте тіло з напівкулястою голівкою на верхньому кінці
й блокоподібну на нижньому. Верхня голівка входить у суглобову западину,
утворюючи рухомий плечовий суглоб. Передпліччя складається з ліктьової і
променевої кісток. Кістки передпліччя сполучаються з плечовою кісткою і утворюють
складний ліктьовий суглоб. Із зап’ястком кістки передпліччя утворюють
променевозап’ястковий суглоб еліпсоїдної форми.
До складу зап’ястка входять вісім невеличких кісточок, які розміщені у Два ряди і
з’єднані між собою рухомо. П’ясток: Складається з 5 подібних між собою довгих
кісток. Фаланг у кожному пальці по три і лише у великому пальці — два. Кістки
зап’ястка утворюють склепіння, повернуте угнутістю до долоні. У новонародженої
дитини вони тільки окреслюються, далі поступово розвивається, їх добре видно вже в

5. 7 років, а процес їх окостеніння закінчується в 10—13 років. На цей час закінчується
окостеніння фаланг пальців.
Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки — ноги. Тіло
дорослої людини утворене двома тазовими кістками, які з допомогою малорухомих
суглобів сполучаються з крижами в замкнуте кільце. У дітей і підлітків кожна тазова
кістка,складається з трьох кісток: клубової, сідничної і лобкової, з’єднаних між собою
хрящовою тканиною. Ріст їх починається з початком статевого дозрівання і
закінчується у 18—20 років. Після 9 років виявляються відмінності у формі таза
хлопчиків і дівчаток: у хлопчиків таз вищий і вужчий, ніж у дівчаток.
Нога людини складається зі стегна, гомілки і стопи. Стегнова кістка — найбільша і
найдовша кістка скелета людини. Голівка стегнової кістки входить у вертлужну
западину таза, утворюючи кульшовий суглоб. Гомілка складається з великої та малої
гомілкових кісток, які лежать паралельно і з’єднані між собою міжкістковою
перетинкою. Стегнова кістка утворює з великою гомілкою колінний суглоб, до складу
якого входить і колінна чашечка — маленька кісточка трикутної форми, розміщена в
сухожилку чотириголового м’яза стегна.
У стопі розрізняють передплесно, плесно і фаланги пальців. Передплесно складається
з семи добре розвинених кісток розміщених у два ряди. Найбільші з них — таранна і
п’яткова. Спереду від таранної і п’яткової містяться човноподібна, кубоподібна і три
клиноподібні кістки.
Плесно утворене 5 довгими кістками, які задніми кінцями зчленовуються з кістками
передплесна, а з передніми — з фалангами пальців.
Стопа людини утворює склепіння, яке спирається на п’яткову кістку і на передні кінці
кісток плесна. Розрізняють поздовжнє і поперечне склепіння стопи. Поздовжнє
склепіння стопи властиве лише людині, і його формування пов’язане з прямоходінням.
У новонародженої дитини, склепінчастість стопи не виражена, вона формується
пізніше коли дитина починає ходити.
При тривалому сидінні та стоянні, перенесенні великих вантажів, носінні вузького
взуття зв’язки розтягуються, що призводить до сплющення стопи (плоскостопість).
Захворювання на рахіт також може сприяти розвитку плоскостопості.
Череп — скелет людини, у якому розрізняють дві частини: мозкову (черепну коробку)
і лицьову. До складу мозкового черепа входять вісім плоских кісток:
1 — лобова, яка закриває порожнину черепної коробки спереду. Усередині лобової
кістки, над надбрівними дугами, є порожнини — лобні пазухи, сполучені з
порожниною носа, звідки в них проникає повітря; 2 — середина черепної кришки
утворена двома тім’яними кістками, які за допомогою зубчастого шва з’єднуються
одна з одною, а також з лобовою і потиличною кістками;
3 — лускатим швом тім’яні кістки сполучаються зі скроневими, які утворюють бічні
поверхні черепної коробки. Усередині скроневих кісток лежать органи слуху і
рівноваги, до яких веде зовнішній слуховий прохід;
4 — потилична кістка утворює задню стінку мозкового черепа і його основу. У нижній
частині потиличної кістки є великий потиличний отвір, через який спинний мозок
з’єднується з головним;
5 — в утворенні основи черепа бере участь клиноподібна, або основна, кістка, на
верхній поверхні якої є заглибина — турецьке сідло, у якій міститься нижній мозковий
придаток — гіпофіз,
6 — решітчаста кістка лежить у верхньому відділі носової порожнини у вирізці

6. лобової кістки. Крізь численні отвори решітчастої кістки від головного мозку до
слизової оболонки носа проходять гілочки нюхового нерва.
У лицьовому відділі черепа більшість кісток парні: верхньощелепні, носові, слізні,
виличні, піднебінні й нижні носові раковини. Верхньощелепна кістка бере участь в
утворенні очної ямки, носової і ротової порожнини. Вилична кістка, сполучаючись із
виличним відростком скроневої кістки, утворює виличну дугу, до якої прикріпляються
м’язи і зв’язки обличчя. Слізна кістка найменша з усіх кісток. Піднебінна кістка
складається з двох пластинок: горизонтальної, яка утворює задню частину твердого
піднебіння, і вертикальної, яка входить до складу бічної стінки носа. Нижня носова
раковина цілком самостійна кістка, що має форму зігнутої пластинки.
Непарних кісток три: леміш, що утворює верхню частину носової перегородки; нижня
щелепа, що складається з двох частин, які зростаються на другому . році життя, і
невелика підковоподібна кістка під’язикова, яка є місцем прикріплення багатьох
м’язів. Безпосередньо з кістками черепа вона не зчленовується.
Найсильніше кістки черепа ростуть протягом першого року життя. З віком, особливо з
13—14 років, лицьовий відділ росте енергійніше і починає переважати над мозковим.
У новонародженого об’єм мозкового черепа у 8 разів більший лицьового, а у
дорослого у 2—2,5 раза.
У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Лобова, основна і скроневі
кістки складаються з двох частин кожна, потилична кістка поділена на чотири
частини. Процес їх зростання триває 3—4 роки.
Шви між окремими кістками черепа новонародженої дитини не сформовані: їх краї
з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками. Бічні тім’ячка заростають
вже до моменту народження дитини; потиличне заростає на 2—3 місяці життя дитини.
Найдовше заростає лобове тім’ячко — 12—18 місяців. Черепні шви остаточно
формуються тільки в 3—4 роки.
Найінтенсивніше росте череп протягом першого року життя дитини, до 4 років він
росте ще досить швидко, потім його ріст сповільнюється, особливо у віці 7—12 років.
Шви черепа до 30 років житія людини майже повністю заростають. Статеві
відмінності в будові черепа полягають у тому, що чоловічий череп більший, лицьова
частина його більш розвинена, а виступи і горбики, до яких прикріплюються м’язи
виразніші, ніж у черепа жінки
Постава
Нормальна постава. Постава, тобто звична поза при сидінні, стоянні, ходьбі,
починає формуватися з раннього дитинства. Нормальною, або правильною,
вважається така постава, яка найбільш сприятлива для функціонування як рухового
апарату, так і всього організму. Вона характеризується помірними природними
вигинами хребта, симетрично розташованими (без вигинання нижнього краю)
лопатками, розвернутими плечима, прямими ногами і нормальними зведеннями стоп.
Люди з гарною поставою відрізняються стрункістю; голову вони тримають прямо; їх
м'язи пружні, живіт підтягнутий, рухи зібрані, чіткі.
Неправильная постава. Ознаки неправильної постави: сутулість, посилення
природного вигину хребта в грудній області (кіфотична постава) або поперековій
(лордотична постава), а також так званий сколіоз, тобто бічне викривлення хребта.
Сутулість виникає при слабкому розвитку м'язової системи, в першу чергу м'язів
спини. При цьому голова і шия нахилені вперед, грудна клітка сплющена, плечі

7. зведені наперед, живіт дещо випнутий. При кіфотичній поставі всі вище перелічені
симптоми особливо помітні, оскільки, окрім слабкого розвитку м'язів, спостерігаються
зміни в зв'язковому апараті хребта: зв'язки розтягнуті, менш еластичні, в результаті
чого природний вигин хребта в грудної області помітно збільшується. При
лордотичній поставі сильно виражена вгнутість хребта в поперековому відділі вперед,
шийний вигин зменшений, живіт надмірно видається. Сколіози супроводжуються
асиметричним положенням плечей, лопаток і тіла.
Неправильна постава несприятливо позначається на функціях внутрішніх органів:
утруднюється робота серця, легенів, шлунково-кишкового тракту; зменшується
життєва ємність легенів; знижується обмін речовин; з'являються головні болі,
підвищена стомлюваність; знижується апетит, дитина стає млявою, апатичною, уникає
рухливих ігор.
Профілактика порушень постави. Відхилення, які з'явилися в дитячому віці в
поставі можуть надалі привести до утворення стійких деформацій кісткової системи.
Порушенню постави сприяє тривале вимушене сидіння на одному місці, особливо
якщо стілець і стіл не відповідають зросту і пропорціям тіла дитяти. Тому слід
регулярно проводити з дітьми фізичні вправи, рухливі ігри, прогулянки на свіжому
повітрі, зміцнюючи їх здоров'я і опорно-руховий апарат. Не можна допускати, щоб
діти лежали або спали в дуже м'якому або такому, що прогинається під вагою тіла
ліжку, і притому завжди на одному і тому ж боці. Не можна до трьох місяців життя
тримати дитяти у вертикальному положенні, до шести місяців садити, до 9—10
місяців надовго ставити на ніжки. При навчанні ходьбі не слід водити дитяти за руку,
оскільки в цьому положенні його тіло стає дещо асиметричним; корисно
користуватися спеціальними пристосуваннями. Не потрібно дозволяти дітям довго
стояти з опорою на одну ногу, наприклад при катанні на самокатах. Треба стежити за
тим, щоб маленькі діти не стояли і не сиділи навпочіпки тривалий час на одному місці,
не ходили на великі відстані (дозування прогулянок і екскурсій), не переношували
тягачів. Це особливо стосується слабких, хворобливих дітей, а також дітей з ознаками
рахіту. Щоб малята, граючи в пісок, не просиджували довго навпочіпки, пісочні
ящики роблять з лавками і столиками.
Під час занять і їди треба стежити за правильною сидінням дітей. Вимагати від
дитяти правильного сидіння можна тоді, коли меблі відповідають його зросту і
пропорціям тіла. Щоб дитя сиділо зручно і міцно, глибина сидіння стільця повинна
дорівнювати 2/3 стегна, а ширина повинна перевищувати ширину тазу на 10 см.
Висота сидіння стільця над підлогою має бути рівною довжині гомілки разом із
стопою (вимірювати потрібно до підколінної западини, додаючи 2 см на висоту
каблука). При дуже високому сидінні ноги не дістають підлоги і положення тіла стає
менш стійким. При низькому сидінні дитя або відводить ноги убік, що порушує
правильність сидіння і викривляє позу, або підбирає їх під сидіння, що може
викликати відчуття оніміння в ногах, оскільки крупні вени, що проходять в
підколінній западині, сильно удавлюються.
Висота столу над сидінням, або диференція, повинна дозволити дитяті вільно без
піднімання або опускання плечей класти передпліччя на кришку столу. При дуже
великій диференції дитя, працюючи за столом, піднімає плечі, особливо праве, при
дуже малій він згинається, сутулиться.
Щоб дитя могло спиратися об спинку стільця, дистанція сидіння (відстань між
спинкою і краєм столу, оберненим до того, хто сидить) повинна на 3—5 см

8. перевищувати передньозадній діаметр грудної клітки. При цьому дистанція сидіння,
тобто відстань між прямовисними лініями, опущеними від переднього краю стільця і
від заднього краю столу, стає «негативною» — край стільця на 2—3 см заходить під
край столу. При нульовій дистанції сидіння, коли край стільця і край столу
знаходяться на одній прямовисній лінії, і особливо при позитивній дистанції, коли
стілець декілька відсунутий від краю столу, спиратися на спинку стула при виконанні
роботи за столом неможливо.