Журнал МІСТО

1. МІСТО | 1

2. 2 | МІСТО

3. МІСТО | 3

4. 4 | МІСТО
Секрет щасливої
усмішки
Без болю, страху та дискомфорту, натомість за лічені хвилини можна
отримати навіть цифровий дизайн майбутньої усмішки. Стоматологія нині
нагадує радше наукову фантастику, адже завдяки використанню сучасного
обладнання та новітніх підходів у роботі дозволяє не просто якісно лікувати
зуби, але й чітко прогнозувати увесь процес та уникати багатьох проблем
у майбутньому. Проте головне тут – потрапити до справді хорошого
фахівця. Якими технологічними новинками
сьогодні користуються професійні стоматологи,
у чому секрет успішного лікування та що
допомогло створити DYNASTY Dental Clinic цілком
виправданий імідж прогресивного медзакладу,
розповідає головний лікар клініки Юрій Гундяк.
Як сьогодні виглядає візит до лікаря,
якого колись боялись?
Стоматологія є однією із найбільш технологічно
розвинених сфер. І наша клініка йде у ногу з часом.
У процесі лікування ми задіюємо максимальну кіль-
кість цифрових технологій. Тож усі майбутні маніпу-
ляції та реставрації можна спрогнозувати до най-
менших деталей, а сам план лікування прорахувати
із точністю у 90%, що дуже важливо для пацієнта.
Він одразу може зорієнтуватися, яким чином все від-
буватиметься, скільки часу триватиме та якою буде
вартість – усе прозоро та без будь-яких підводних
каменів. Сучасні інструменти дозволяють не лише
чітко спланувати увесь комплекс робіт цілої команди
різнопрофільних спеціалістів, але й тут же, на місці,
продемонструвати людині, як виглядатиме її усміш-
ка в майбутньому, після завершення лікування.
То у чому ж полягає інноваційність
процесів лікування?
Усі маніпуляції, які здійснюються в порожнині
рота пацієнта, відбуваються під оптичним збіль-
шенням. Наші спеціалісти працюють з операційним
мікроскопом, починаючи від звичайної гігієни і
закінчуючи встановленням ультратонких кераміч-
них вінірів. Цей метод дозволяє нам спилювати
менше тканин зуба та краще бачити й діагностувати
усі проблеми – чи то звичайний карієс, чи початок
якогось важчого захворювання. А завдяки наявності
інтраоральних сканерів ми можемо одразу показати
пацієнту стан його зубів, стан оклюзії. Усе це візуа-
лізується у 3D-форматі, тож людині не треба чекати
на результати додаткової діагностики – вона отри-
мує їх тут же.
ЗДОРОВ’Я | ЯКІСТЬ

5. МІСТО | 5
DYNASTY Dental Clinic – це сучасний центр стоматологічних послуг
у самісінькому центрі міста Яремче.
Чекаємо вас за адресою: вул. Руднєва, 13, тел.: (068) 649 35 11
/dynasty_clinics
Не менш важливими у процесі
лікування є і матеріали…
Більш ніж 7 років тому ми відмовилися від мате-
ріалів, у яких ми не впевнені, і цілком виключили з
наших послуг альтернативну продукцію, яка не дає
позитивних результатів або не має високих показ-
ників зносостійкості чи естетики. Своїм клієнтам ми
пропонуємо лише найкращі, які сьогодні є на ринку
стоматології. Ми давно не працюємо з матеріалами,
які можуть змусити людину постійно лікуватися.
Навпаки, ми прихильники того, щоб у подальшому
наші пацієнти приходили до нас лише на контроль-
ні огляди чи мінімальні корекції, але аж ніяк не
на комплексні перебудови знову. У цьому ще одна
перевага нашої клініки.
Та головне в успішній роботі – це
команда. Хто працює над створенням
щасливих усмішок ваших пацієнтів?
Головна особливість нашої клініки – це командний
підхід. У нас працюють лише вузькопрофільні спе-
ціалісти, тобто немає лікарів, які водночас роблять
усе. Якщо мова йде про лікування кореневих ка-
налів, то лікар займається професійно лише ними.
Якщо це реставрація, то фахівець працює лише у
цій сфері. Відповідно свою роботу наші спеціалісти
виконують надзвичайно якісно.
Чому це настільки важливо?
Неможливо досконало вивчити і знати одразу все.
Життя не вистачить, щоб опанувати тонкощі кожного
напряму стоматології. А в нас спеціаліст виконує одну
і ту ж маніпуляцію щодня. Відповідно він фокусується
максимально деталізовано, максимально точно на усіх
нюансах виконання цієї роботи. У нашій команді пра-
цюють 10 лікарів – як місцеві, з Яремче, так і ті, котрі
приїжджають до нас із Долини, Львова, Тернополя
та Харкова. Це і ортодонти, і хірурги. Ексклюзивність
нашої клініки в тому, що ми зібрали команду топових
спеціалістів, яка максимально зацікавлена в кінцевому
результаті. Це люди, які мають надійну репутацію та
відоме ім’я у стоматологічних колах. Тому наші паці-
єнти отримують максимум.
А з якими проблемами найчастіше па-
цієнти до вас звертаються?
За рівнем складності пацієнти бувають надзвичай-
но різні. Але знову ж таки, повертаючись до філо-
софії нашої клініки, завдяки командному підходу
навіть найскладніші випадки можна з легкістю ви-
лікувати. Тому що поруч є надійні люди, які завжди
допоможуть спланувати та виконати будь-який про-
єкт. Обмежень немає – від лікування найменшого
карієсу до комплексних перевтілень, коли усмішка
пацієнта змінюється кардинально і відповідно лю-
дина почуває себе значно впевненіше. Ми не під-
лаштовуємо наші вініри під усмішку, що вже існує,
а стараємося максимально комплексно підійти до
ситуації. Ми аналізуємо, як рухається щелепа клі-
єнта, як він усміхається, як працюють його м’язи,
як усе це виглядає з точки зору естетики. Таким
чином успіх досягається не лише у функціональній
роботі, коли пацієнту комфортно пережовувати
їжу, але й щодо зовнішніх параметрів. Команда тут
вирішує все.
Клієнти здебільшого місцеві чи все-
таки приїжджі?
Зізнаюся, я ніколи не вірив у стоматологічний ту-
ризм і в те, що він тут може працювати. Але це факт.
Уже понад 5 років ми успішно працюємо з пацієнта-
ми, які приїжджають до нас з різних куточків Укра-
їни. У середньому 60 – 70% – іногородні, які зверта-
ються до нас за рекомендаціями інших лікарів.
Рекомендація від колег – це неабияке
визнання…
Так. Ми часто проводимо стоматологічні курси. До
нас приїжджають лікарі з усієї країни, а до повно-
масштабної війни були і спеціалісти з-за кордону.
Наша команда досить відома серед лікарів-стома-
тологів, і направлення до нас здебільшого роблять
саме колеги. Або ж і самі стають нашими пацієн-
тами. З одного боку, це надзвичайно приємно, а з
іншого – велика відповідальність. Бо, як правило,
це дуже складні випадки. Але ми завжди тримаємо
марку.
ЗДОРОВ’Я | ЯКІСТЬ

6. 6 | МІСТО
6 | МІСТО
матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами.
Суспільно-політичний журнал
Засновник: Сергій Романюк
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за
погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Івано-Франківськ
Виконавчий директор:
Лариса Фреїшин
Головний редактор:
Тетяна Соболик
Журналісти:
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Тимчук
Ольга Рега
Літредактор:
Мар’яна Бодак
Дизайн та верстка:
Олександра Афанасьєва
Комерційний директор:
Юлія Кміта
Тел.: (050) 237 99 81
Відділ реклами:
Анна Угорчак
Тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
Тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
Тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
Тел.: (050) 202 70 52
Свідоцтво про державну реєстрацію:
ІФ №608-377ПР від 15.02.2022
Друк:
ТОВ «Арт Студія Друку»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Загальний наклад:
10 000 примірників
Адреса редакції:
м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 24-А
Редакційна пошта:
mistomagazine@gmail.com

7. МІСТО | 7

8. 8 | МІСТО
Тетяна Соболик
Ірина
Фаріон:
Радикальну свободівку Ірину Фаріон, яка попереджала про небезпеку з боку
росії ще задовго до 2014 року, у 2022-му сприймають інакше. Попри те, що
риторику свою вона не поміняла. Міняються самі українці. Тим часом Ірина
Фаріон стає все більш популярною.
«МІСТО» поговорило з нею про мову, історію, Степана Бандеру та сучасних
політиків.
«Я була тією Кассандрою,
хоч мене і кляли останніми
словами»
ПОЛІТИКА | СЕНСИ

9. МІСТО | 9
Пані Ірино, хочу почати з поляків. У нас з
ними, як і з росіянами, теж спільне історичне
минуле. І на багато речей ми з ними дивилися
по-різному. Зараз Польща нам дуже допомагає.
Чи забули ми назавжди те, що було у минулому?
Як можна забути героїчну українську історію?
Змагання українців із поляками – це змагання за
свою незалежність. Вони окупували наші терени з
кінця XIV століття, а ми звільнилися від цієї окупації
у XX столітті. Колосальний повстанський рух на чолі
зі Степаном Бандерою – це найгероїчніша сторінка
у нашій історії. Але після смерті Степана Бандери
Степан Ленкавський очолив ОУН і сказав блискучу
фразу, її треба засвоїти кожному: «Наше майбутнє з
Польщею важливіше за наше минуле». А наше мину-
ле – святе, бо це боротьба за самого себе.
Сьогодні Польща – наш партнер і побратим з дуже
простої причини: вони розуміють, якщо ми не зупи-
нимо росію під Харковом, то вона буде під Краковом.
Україна бореться не тільки за свою незалежність,
а й за свободу усієї Европи. Так, як свого часу Київ
зупинив монголо-татар, так сьогодні ми зупиняємо
цю орду, дику і варварську.
Тому про наші стосунки з Польщею нема сенсу
говорити. Треба максимально возвеличувати наших
провідників – Коновальця, Бандеру і Шухевича. У
поляків свої герої, а в нас – свої. Зараз інший час. І
сьогодні вистачає мудрості Польщі та Україні спіль-
но стояти проти одвічного ворога.
Як ви ставите-
ся до ініціативи
президента дати
полякам всі ті самі
права, які є в укра-
їнців, крім права
голосу?
Я би не воліла цього
коментувати, особли-
во у час війни. Тому
що те, що поляки
роблять для україн-
ців у Польщі, це не
зіставити абсолютно
ні з чим. Якщо прези-
дент пропонує якісь
такі преференції для поляків, то, очевидно, це на час
війни, а не на час постійного співробітництва.
А от за наших «прекрасних» переселенців, які
повезли у Польщу брудний московський язик, мені
дуже соромно. Що собі думає велика польська нація
про тих, хто за 31 рік не вивчив мови Тараса Шев-
ченка? Чи можуть собі поляки уявити, що хтось
серед них не знає мови Адама Міцкевича? Ось про
що нам треба думати, а не про преференції, які дає
Зеленський полякам.
Війна оголила струпи, які полізли зараз усією Ев-
ропою з їхнім рускім язиком. У нас набагато склад-
ніші всередині країни проблеми, ніж ті, які стоять на
межі взаємин чи то з Польщею, чи то з Чехією. Взає-
мини з Угорщиною поза розумінням, це все одно, що
путін на заході.
Чи потрібно пояснювати, що демонізація ро-
сією Бандери досить штучна?
Нехай бояться. Нехай ноги підгинаються, і нема
чого знімати їм той страх. Тому що страх – це ознака
рабства. Якщо вони раби, то хай трясуться.
Степан Бандера очолював національно-визвольний
рух, його основне завдання було створити соборну са-
мостійну незалежну українську державу. І якщо їхній
мозок не здатен сьогодні цього переварити, то вони
заслуговують на те, що вони отримали. Малі ніколи не
здатні осягнути великих. А позаяк маленькі вибирали
завжди неадекватну владу, то ця влада нічого не ро-
била для поширення інформації про Степана Бандеру,
Романа Шухевича, Євгена Коновальця та інших.
Нема чого пере-
живати, що постаті
демонізуються. Моя
постать також де-
монізується. І мені
плювати. Сильна
людина бере до рук
книжку і читає. Якщо
ти живеш в Україні, то за 31 рік можна знайти будь-
який спосіб, щоб відкрити для себе постаті Бандери,
Шухевича і Коновальця. Якщо вони цього не зро-
били, то вони або розумово відсталі, або політично
упереджені. Я колись це питання адресувала Миколі
Азарову. Тепер я адресую всім тим, які не догнали
ще, хто такі Бандера, Шухевич і Коновалець.
Путін воює саме з бандерівським духом. І я пере-
конана, що якби уся країна була одержима бандерів-
ським духом, то здохли би путін і вся москва, а без
того нам до цієї перемоги йти і йти. І йти кількістю
численних жертв. Тому що найкращі платять за най-
гірших. Тому що гірші не мали клепки в голові, щоб
відкрити для себе істинну дорогу України. А дорога
тільки одна – націоналістична.
У нас освітні реформи роблять з кожним мі-
ністром. Це нормально?
Міністри представляють ту чи іншу політичну
силу, яка має більшість у парламенті. Після Майда-
ну люди собі обрали тих, хто не має жодного сто-
сунку до української ідеї. А вони почали знищувати
освіту, продовжуючи шлях Дмитра Табачника.
Герострати на чолі освітньої
сфери вилучили з навчальних
програм усі базові твори,
які насправді формують
національну свідомість.
І небо не витримало.
Тому почалася ця війна
ПОЛІТИКА | СЕНСИ

10. 10 | МІСТО
25 листопада 2014 року колишній очільник Киє-
во-Могилянської академії, – а це один із найретро-
градніших навчальних закладів України, починаючи
із XVII століття, – ставши міністром освіти і науки,
вилучив з обов’язкової програми у вищих навчаль-
них закладах українську мову та історію України. До
такого не додумався навіть Табачник.
А ще вони фактично зупинили кар’єрне зростання
професорів і доцентів. Щоб стати професором чи до-
центом, тепер україністам треба писати англійською
монографії. Якщо спочатку нас розстрілювали з
допомогою російської мови, то тепер, щоб зупинити
українське відродження, вони вигадали новий спосіб
– англійську, але під прикриттям інтеграції.
Чи у Польщі англійську мову вивчають замість
польської? Чи в Чехії англійську вивчають замість
чеської? Ні. Це сильні, самодостатні, великі народи.
Натомість ті, яких приводять до влади, нав’язують
нам англійську замість московської. Все, аби лиш
не червоно-чорне чи бандерівський рух. Так вони
і вигадують програми на догоду своїй нікчемності,
їхні програми – це виплід хворого духу, який не має
жодного національного стрижня. Про все це треба
говорити в освітніх програмах, щоб змінювати харак-
тер виборця.
Але ви, напевне, теж бачите, як публіка змі-
нюється?
Ціна зміни фантастична, правда? Ціна зміни –
спалений Маріуполь, відсутня Волноваха, окуповані
Луганщина і Донеччина, ядерний тероризм. Все це
нам за любов до ката. І це не мої слова, а Тараса
Григоровича Шевченка. Але нікчеми вилучили «Ве-
ликий льох» Шевченка із ЗНО. «Розритої могили» та
«Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні…»
– теж нема.
Герострати на чолі освітньої сфери вилучили з
навчальних програм усі базові твори, які насправді
формують національну свідомість. І небо не витрима-
ло. Тому почалася ця війна. З нашого боку, сподіва-
юся, що національно-визвольна. З їхнього боку – це
останній крах. Крім того, це дзвінок до лицемірної,
підступної, хитрої Европи. Це дзвінок і до Америки,
яка разом з москалями нас роззброювала у 90-му
році, коли вони спільно із росією домовилися, щоб
позбавити ядерного статусу нашу державу. А тепер
платимо всі.
Ви з тих людей, які можуть дозволити собі
сказати: «А я казала». Відчуваєте себе проро-
чицею?
Так, я була тією Кассандрою, мене всі кляли остан-
німи словами. В 2014 році я казала, що це москов-
сько-українська війна. Все почалося ще з «Беркута»,
який стріляв на Майдані в 2014 році, це були став-
леники путіна. Хтось їх покарав? Та що виборці тоді
зробили? Викинули геть із законодавчого органу
свободівців. Що їм то дало? Легше стало, що націо-
налістів нема у парламенті?
Мені влади не треба. Мені потрібна справедли-
вість, гідна освіта, наука, яка вільна від чужих впли-
вів і наративів. Але зараз я не можу на це вплинути,
бо не в комітеті з питань освіти і науки. Ось це і є
плата за те, що народ не поважає тих патріотів, які
насправді здатні вивести його з неволі.
Якби вас запросили до реформування освіт-
ньої програми, ви б погодилися?
Я вже сотворила нову освітню програму дав-
ним-давно і роблю це послідовно з 2012 року. Це мої
програми «Ген українців» і «Велич особистості». До
ПОЛІТИКА | СЕНСИ

11. МІСТО | 11
речі, вони в університеті «Львівська політехніка»
заведені у навчальну програму. І з курсу риторики,
і з курсу сучасної української мови, і з курсу укра-
їнської мови за професійним спрямуванням. Крім
того, я знаю, що вчителі масово використовують ці
програми на уроках історії, української літератури
та української мови.
Але якби запросили у міністерство на дорад-
чому рівні?
Вони мене панічно бояться. Вони можуть нас до-
пустити до місцевої влади, як, до прикладу, в Іва-
но-Франківську, Тернополі, Кам’янці-Подільському
чи Хмельницькому. Але для них повна паніка, якби
ми знову зайшли у Верховну Раду, тому що це ламає
їхній спосіб мислення. Вони – люди совка, і з того
совка вони не виходитимуть ще дуже довго, про це
свідчать їхні міністр культури та міністр освіти.
А президент?
Щодо Зеленського єдине, що можу сказати: хлоп
поки що не скапітулював. Я не знаю, що в голові
оцього хлопця, на прізвище Зеленський, але знаю,
що він мобілізував світ проти навали, яка називаєть-
ся «дика москва».
А про це кричала тільки «Свобода». І російську
мову ми перші заборонили у львівському транспорті.
Я це зробила у 2010 році, коли була депутатом об-
ласної ради. Останніми словами мене кляли тоді. А
через 12 років це рішення прийняли по всій Україні.
У 2010 році справді тяжко було зрозуміти
доцільність таких рішень.
Якщо знати нашу історію, то не тяжко. Вони
вбивають нас з 1658 року. У Батурині, після того як
програв Іван Мазепа, вони замордували і вирізали
наших 15 тисяч. Настромили їхні голови на палиці
і пустили кров річкою. Мордували нас голодом, ви-
нищили всю інтелігенцію. Хто ті люди, які «поют на
руском» далі? Це біоістоти.
Людина – це передусім носій культури національ-
ної. І тільки тоді її приймає весь світ. Символом Анг-
лії є носій національної культури на прізвище Шек-
спір. А символом французької національної культури
є, до прикладу, Гюго. Не існує генія поза межами
національної культури. Це я апелюю до тих людей, у
яких з щелепою проблеми. Чи з мізками.
Ми маємо бути максимально жорсткими зараз до
людей, які цього не розуміють. Тому що вони нас
заганяють у могильну яму, тешуть нам домовину. І
вони знову підуть голосувати і оберуть чортзна-кого.
Як ви радите сприймати тезу, що українська
– болюча і плаксива і дітям її тяжко вчити в
школі?
У кожній літературі є сльози і радість. Скажіть,
якщо ваша бабця пережила трагедію, ви маєте про
цю трагедію не говорити? Ви маєте танцювати на
її могилі брейк-данс чи що? Це поняття має бути
відкинене. Це не плаксива історія чи література. Це
література й історія героїв. Якщо ти не герой, то ти
не здатен оцінити героїв ні в історії, ні в літературі.
Якщо істоти, які це говорять, не прочитали «Во-
линь» Уласа Самчука або «Сад Гетсиманський»
Івана Багряного, то їм треба закрити рота.
У нашій літературі є все. Щоб українська літерату-
ра відбулася як світова, вона мала спершу розсмія-
тися «Енеїдою» Котляревського, згодом розплакати-
ся «Марусею» Квітки-Оcнов’яненка, а потім гучно,
гордо, на весь світ заявити про себе «Кобзарем» Та-
раса Шевченка. Ось це і є синтез нашої літератури.
Сміх, сльози і велика гордість. Не гідність, цього
сьогодні замало, а гордість. І тільки абсолютний ду-
рень сьогодні не здатен осягнути і зрозуміти цього.
У час онлайну хочеться спитати, де можна
зустріти справжню Ірину Фаріон?
Бачу, пішла стрімка зацікавленість до мене, що
вже не можу спокійно перейтися вулицею. По-пер-
ше, є мій ютуб-канал «Ірина Фаріон», де є 210 тисяч
підписників. Далі є ще один канал, який називається
«Студія Фаріон», де я щосуботи, з 18.00 до 19.30,
проводжу прямі трансляції з культури мови. Це для
тих, хто хоче навчитися української. Я не просто
критикую, а даю відкриті лекції і роблю це системно
з травня цього року, без жодного передиху.
Далі є мій телеграм-канал «Ірина Дмитрівна»,
інстаграм «Ірина Фаріон» та фейсбук «Ірина Фарі-
он», де картинка «Слово – меч духовний». Оце мої
правдиві соціальні мережі і канали. До них можуть
усі долучитися і працювати впритул.
Наостанок хочу додати: ми переможемо обов’яз-
ково, тільки не треба компромісити зі злом, тому що
це гріх. Так ми помножуємо зло, яке приходить і нас
вбиває. А це ми маємо вбивати їх, бо казав Тарас Гри-
горович: «…і вражою злою кров’ю волю окропіте».
Я не знаю, що в голові
оцього хлопця, на прізвище
Зеленський, але знаю, що він
мобілізував світ проти навали,
яка називається «дика
москва». А про це кричала
тільки «Свобода»
ПОЛІТИКА | СЕНСИ

12. 12 | МІСТО
Ольга Рега
Володимир
Омелян:
«Перемагають
оптимісти»
Цю розмову ми записували телефоном, адже Володимир Омелян, як і сотні
тисяч українських чоловіків та жінок, зараз боронить державу в лавах
Збройних cил України. Успішний дипломат, відомий політик та колишній
міністр інфраструктури після повномасштабного вторгнення росії, не
вагаючись, взяв до рук зброю. Про ілюзії, яких варто позбуватися, бачення
України після перемоги та відповідальність перед тими, хто століттями
здобував незалежність, – в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «МІСТО».
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ

13. МІСТО | 13
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ
Ви зараз служите у лавах Збройних cил Укра-
їни. Взяти до рук зброю вирішили ще до повно-
масштабного вторгнення? Вагань 24 лютого
не було?
Не було жодних вагань, бо насправді, ще коли
я був міністром, для себе постановив і виконував,
що кожного місяця я маю бути на фронті – не для
фотографій, а з нашою армією. Я це робив, виїжд-
жаючи на декілька днів, до тижня, до хлопців на
передову. Тому з 24 лютого, коли почалася велика
війна, в мене все було готове. Я просто одягнувся,
взяв штурмовий рюкзак, зброю і пішов записуватися
в лави ЗСУ.
У вікіпедії вказано, що ви правнук Богдана
Лепкого…
Якщо зовсім точно – двоюрідний праправнук.
Наскільки знання про таких видатних пред-
ків впливало на формування вас як особисто-
сті? Це в сім’ї обговорювалося?
Так, звичайно, це в сім’ї обговорювалося. Ми дуже
шануємо пам’ять Лева і Богдана Лепких. Мама мені
не раз розповідала, як її старші сестри зустрічалися
з ними. Це почуття, з одного боку, гордості, з друго-
го – великої відповідальності. Бо ти розумієш, що не
можеш підвести свій рід. І якщо не вдасться стати
кращим, то бодай не гіршим.
Ваш двоюрідний брат – Василь Сліпак. Перед
ним, мабуть, відповідальність не менша…
Я взяв його псевдо (Міф, – ред.) і продовжую його
справу. Бо в мене є, окрім загальнодержавного
обов’язку, особистий – помститися за брата. І я хочу
довести його справу, яка є нашою спільною справою,
до кінця – перемоги над москвою і бажано – спален-
ня кремля у тому чи іншому вимірі – фізичному або
метафізичному.
Ваша сторінка у фейсбуці – це як посібник для
оптиміста, публікації завжди покращують на-
стрій. Як вдається тотально уникати зради?
Перше, що я для себе зробив 24 лютого, – припи-
нив критикувати чинну владу і особисто Зеленсько-
го, бо вважаю, що в час війни ці дискусії мають не-
гативний ефект для держави. По-друге, ми ж хочемо
перемогти. І ми переможемо! Перемагають завжди
оптимісти, а песимісти, на жаль, ні.
От, власне, про критику влади. Чи справді
потрібно на все заплющувати очі?
Я вважаю, що зараз не можна втручатися у вій-
ськові справи. Головнокомандувач Збройних cил
України на своєму місці, і ми вважаємо його справж-
нім, найбільшим героєм держави. Будь-які поради
чи публічна критика можуть тільки зашкодити спра-
ві, а не допомогти.
Ви щодня пишете на своїй сторінці у фейсбу-
ці про наслідки введення санкцій проти росій-
ської федерації. Наскільки масштабними вони
є станом на сьогодні?
На моє глибоке переконання, ті процеси, які відбу-
ваються з російською економікою, співмірні з 1917
роком, коли російська імперія повністю розвалилася
і це призвело до значних бунтів і громадянських війн
у самій імперії. З Україною була інша ситуація – вій-
на була не громадянська, а повноцінна. Росіяни тоді
хотіли знову відновити контроль над нами. На жаль,
їм вдалося. Але всі економічні процеси вказують на
Наскільки санкції мають
вплив на пересічного
мешканця російської
федерації – тут дискусійне
питання, бо люди йдуть
грабувати і вбивати заради
унітаза. Але всі інші
позиції: еліта, середній
клас, який ще не встиг
виїхати і втекти з росії, –
безумовно, це відчули

14. 14 | МІСТО
те, що росія закривається, вона отримала фактично
повний бан на імпорт західних технологій, без чого
не може розвиватися як держава, її експорт суттєво
обмежено. Наскільки санкції мають вплив на пере-
січного мешканця російської федерації – тут диску-
сійне питання, бо люди йдуть грабувати і вбивати
заради унітаза. Мабуть, їм санкції не зовсім і страш-
ні. Але всі інші позиції: еліта, середній клас, який
ще не встиг виїхати і втекти з росії, – безумовно, це
відчули. І заяву щодо можливого повного обмежен-
ня виїзду туристів з російської федерації до країн
Європейського Союзу дуже негативно сприйняли
росіяни і, зокрема, російська еліта. Бо вони думали,
що з фальшивими чи виданими на чуже прізвище
паспортами їхні діти, онуки, коханки, дружини змо-
жуть далі подорожувати Європою, але виглядає, що
і ця опція буде закрита.
Чи не буде надто великою спокусою для ок-
ремих країн лишитися на російській газовій
голці?
Я думаю, що останні ілюзії стосовно росії розві-
ялись. Тепер вже еліта і Європейського Союзу, і
НАТО чітко розуміє, з ким вони мають справу. І на-
віть після заміни режиму путіна не буде вже сліпої
віри у можливість побудови демократії в росії. Тому
залежність від газу теж стрімко скорочується. Ми
бачимо падіння обсягів постачання, причому тут
теж цікаво: не тільки європейці відмовляються від
купівлі російського газу, але й сама росія хоче по-
карати Європу відсутністю російського газу – і тим
ще більше себе добиває. Газпром практично втратив
європейський ринок, і російські нафтові компанії
відчувають те саме.
Зараз у нас потужна підтримка світу. Але
наскільки сильним залишається російське лобі
у різних країнах? Чи є шанс у росії знову зміц-
нити свої позиції?
Безумовно, воно є. Я вважаю, що після заборони
туристичних поїздок до Європейського Союзу треба
вводити суворий перегляд тих російських громадян,
які отримали посвідку на постійне місце проживан-
ня чи навіть легалізувалися як громадяни ЄС чи
Сполучених Штатів, для того щоб їх теж видворю-
вати з країн, бо це п’ята колона, яка може підірвати
будь-яку державу зсередини. Ми бачимо продовжен-
ня роботи російської пропаганди. От, зокрема, вбив-
ство доньки так званого ідеолога путіна – це чітка
операція ФСБ для того, щоб подати світу: бачите,
що відбувається – вбивають невинних дівчат. Хоча
насправді про цю людину ніхто не знав до того і не
буде знати після. Її роль має виключно сакрально-ін-
формаційне значення для російської пропаганди.
Але я думаю, що тут теж не спрацює, бо захід, маю-
чи вже по всьому світу випадки отруєння полонієм й
іншими речовинами російськими спецслужбами, не
вірить у правду росії.
Я все своє життя був
американістом і вважаю,
що тільки в союзі з
потужними демократіями
Україна може досягти
значних успіхів. Всі інші
варіанти нейтральності,
російської окупації ми
вже випробували, і
вони призвели лише до
численних жертв
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ

15. МІСТО | 15
Зараз відбувається крах ілюзій щодо
низки міжнародних інституцій: Amnesty
International, ОБСЄ. Вони збережуть свій вплив
чи приречені відійти у минуле?
Коли ми живемо вперше в якихось подіях, то
вони для нас багато в чому є шоковими і, скажімо,
прем’єрою чогось. Але якщо проаналізуємо історію,
то це все вже відбувалося не раз у минулому. Будь-
яка міжнародна інституція не готова до потрясінь.
Вони спрямовані на планомірний перебіг процесів.
Коли відбувається війна, та ж Ліга Націй виявляєть-
ся недієздатною. У минулому є багато таких при-
кладів. Тому я думаю, що ця війна в Європі теж буде
таким тригером очищення і перебудови міжнарод-
ної архітектури в контексті як безпеки, так і міжна-
родних відносин.
Як зміниться розстановка сил у світі після пе-
ремоги України? І наскільки вона вже змінилася?
Тут дуже простий вибір. У нас вибір між минулим
і майбутнім. Вибір між нормальною демократією, де
поважають права і свободи кожного, та автократією,
де все вирішує одна людина. Вибір між, за великим
рахунком, Сполученими Штатами Америки і Кита-
єм. Я все своє життя був американістом і вважаю,
що тільки в союзі з потужними демократіями Укра-
їна може досягти значних успіхів. Всі інші варіанти
нейтральності, російської окупації ми вже випробу-
вали, і вони призвели лише до численних жертв.
Від початку повномасштабного вторгнення
українці вже чули чимало прогнозів щодо три-
валості війни. Варто тішити себе якимись
ілюзіями чи все-таки працювати, не орієнтую-
чись на жодні дати?
Я вважаю, що в нас має бути єдина ціль – пере-
мога. І на цьому мають бути сконцентровані наші
ресурси, вміння та емоції. Дати ставити – річ не-
вдячна. Війна – це завжди виснаження обох сторін, і
перемагає той, хто має більше сил. Я переконаний,
що Україна має більше сил завдяки підтримці Заходу
і росія програє в цій війні. І це буде перша величез-
на перемога такого порядку, мабуть, з XVII сторіччя,
над росією, коли ми власними руками зруйнуємо
російську імперію, яку свого часу самі й створили.
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ

16. 16 | МІСТО
Відбудова України скільки часу може зайняти?
Тут теж не потрібно мати ілюзій. Чомусь є така
стала публічна думка, що ось закінчилася війна
перемогою і наступного дня ми повернемося в 23
лютого 2022 року або ще краще – в якісь там золо-
ті часи. Цього не буде. Повоєнна відбудова завжди
займає багато часу – від 5 до 10 років щонайменше
при величезній концентрації всіх зусиль. Але я пе-
реконаний, що, попри смерті і руйнування, Україна
лише виграє від цієї війни.
Треба чекати перемоги чи дещо потрібно від-
будовувати вже тепер?
Має бути передусім підготовка на рівні проєкту-
вання, на рівні обрання моделі, на рівні формування
команд. Бо питання не в кількості російських репа-
рацій, які ми отримаємо: чи це буде пів трильйона,
чи трильйон, чи 5 трильйонів доларів. Питання
в тому, щоб на кожен долар репарацій прийшло
щонайменше 15 доларів прямих іноземних інвес-
тицій. От тоді це буде велика перемога України, це
буде побудова іншої України. Але це неможливо
буде зробити, якщо ми не запропонуємо струнку
економічну модель і не присягнемося на Біблії, на
Конституції, на Корані, на чому завгодно, що ми не
будемо її міняти впродовж наступних 20 років. Якщо
ми не запропонуємо прогресивне оподаткування,
яке буде найкращим, найлегшим, найсучаснішим у
світі, якщо ми не скажемо, що верховенство права
– це основний критерій нашої держави і закону та
суду підкоряється будь-хто, в тому числі і президент
України, от без цього ми не зможемо виграти дру-
гий етап. А якщо ми не виграємо другий етап, то, на
жаль, війна повториться знову через покоління.
Зараз про цивільні польоти над Україною
можна тільки мріяти. Та все ж. Івано-Фран-
ківський аеропорт після перемоги: чи є потен-
ціал для міжнародного авіасполучення з Іва-
но-Франківськом?
Потенціал є величезний. Але, на жаль, історія
аеропорту дуже сумна. І насправді на місці Зелен-
ського я переймався би цією історією. Це і його облич-
чя. Я хочу сучасну Україну, і пан Зеленський міг би це
показати на прикладі Івано-Франківського аеропорту,
не чекаючи завершення війни. Оголосити проєкт
відбудови, знайти кошти на нього і після перемоги,
наступного дня, почати масштабне будівництво.
Чи маєте мрії, які хочете втілити після пе-
ремоги?
Я дуже хочу, щоб ці всі втрати (на жаль, вони
є величезними – особисто поховав вже більше як
десять побратимів) не були марними. Бо люди пішли
вмирати за Україну, яка має відбутися. Зараз Украї-
на бореться за право свого існування, за право бути
сучасною нацією. Після війни я обов’язково докла-
дуся до побудови України. І я би хотів, щоб мрія моя
і побратимів, в тому числі полеглих, втілилася, бо
іншого шляху розвитку в нас немає.
Питання не в кількості
російських репарацій, які ми
отримаємо: чи це буде пів
трильйона, чи трильйон, чи 5
трильйонів доларів. Питання
в тому, щоб на кожен
долар репарацій прийшло
щонайменше 15 доларів
прямих іноземних інвестицій
ПОЛІТИКА | ФРОНТОВЕ

17. МІСТО | 17
«Хоча детейлінг нині лише набу-
ває популярності в Україні, влас-
ники автівок все частіше надають
перевагу саме йому. І поняття
традиційної мийки поволі відхо-
дить у минуле. Чому? Тому що
послуги, які пропонує наша сту-
дія, – це комплексний і детальний
догляд за автомобілем. Головною
його особливістю є увага до всіх
деталей, а не просто миття кузова
чи натирання пластику у сало-
ні, – розповідає співзасновник
студії Назар Синеджук. – Чима-
ло людей не знають, як правильно
дбати про свою машину. Саме
тому з часом на ній з’являються
подряпини, замитості, затертості
та сколи. І звичайною мийкою
тут уже не допоможеш. Як і при
специфічних забрудненнях. Ми ж
маємо спеціальну «хімію», яка у
правильних руках професіоналів
дозволяє творити чудеса. На-
справді догляд за автомобілем –
це ціла наука».
Очищенню, поліруванню та
захисту піддаються практично всі
елементи кузова: як внутрішні,
так і зовнішні. Антигравійна плів-
ка, переконують професіонали, –
найкращий захист авто від дріб-
них пошкоджень, який на сьогодні
існує. Захистити можна як окре-
мий кузовний елемент, так і зони
ризику чи увесь кузов. І коли під
час їзди «зловите» камінець, він
просто замортизує, не залишив-
ши на машині жодного дефекту.
Навіть якщо під час експлуатації
покриття дещо понищиться, його
з легкістю можна переклеїти, а
сама автівка залишиться цілою
та не потребуватиме фарбуван-
ня. Окрім антигравійних плівок,
хлопці клеять вінілові – для зміни
кольору авто. А також плівки
з різноманітними принтами та
малюнками будь-якого дизайну.
Популярна послуга – антихром,
коли хромовані зовнішні елемен-
ти заклеюють чорним кольором
для ефектнішого вигляду авто.
Також для захисту використову-
ють гідрофобні покриття: воски,
рідке скло, кераміку та антидощ.
Це також дозволяє повернути
автомобілю втрачений із роками
колишній блиск. Популярними є
послуги з реставрації сколів та по-
дряпин. Пошкодження очищують,
ретельно полірують, маскують та
надають «заводського» вигляду.
«Наші працівники, – наголошує
Назар Синеджук, – увесь час
проходять навчання із професій-
ного детейлінгу у спеціалізованих
сертифікованих центрах. Окрім
того, топові в Україні майстри на
наше запрошення проводять такі
курси підвищення кваліфікації
і на базі нашої студії. У «VOLT
DETAILING» є і власна школа де-
тейлерів. Тут ми навчаємо секре-
тів професійного догляду за авто-
мобілем усіх, хто хоче опанувати
цю справу. Нашими випускниками
стали з десяток людей, і полови-
на з них або уже відкрили власну
студію, або успішно працюють у
цій сфері. Є й автовласники, які
люблять самі доглядати за своїм
авто, але розуміють що це спра-
ва відповідальна – приходять на
одне-два заняття, навчаються за
усіма новітніми технологіями,
працюють із професійними ма-
теріалами і одразу бачать ефект.
Якщо порівнювати традиційну
мийку і нашу студію, то це як
звичайна перукарня і барбершоп,
тільки для автівок. Тут ми дбаємо
про кожну «волосинку», і ефект
від такого догляду значно яскраві-
ший. І емоції – відповідні».
Діє у студії і послуга самооб-
слуговування. Клієнти можуть
обрати та забронювати зручний
час і попрацювати зі своїм авто
самотужки. Тут створені усі умови
для комфортної мийки, поліруван-
ня чи хімчистки. А якщо ви таки
хочете віддати свою автівку про-
фесіоналам, але залишитися «без
коліс» на кілька годин для вас
не варіант – скористайтеся «під-
мінним авто». Актуальна і цікава
послуга – «консьєрж сервісу»:
вашу автівку заберуть і привезуть
ідеально чистою вам додому. Для
максимально зручного очікування
на студії облаштували відповідну
клієнтську зону, де є кава, кальян
та ігрова приставка «Денді» – ви
можете приємно провести тут
час, поки ваша автівка миється.
БАРБЕРШОП ДЛЯ АВТІВОК
У цьому салоні важлива кожна деталь. Буквально. Адже увага до дрібниць – це
основа преміумдогляду за автомобілем. А «VOLT DETAILING» наче спа-салон
для вашої улюбленої «ластівки». Полірування кузова, відновлення прозорості
фар, антигравійний захист, нанесення захисного покриття, хімчистка чи
професійна мийка – тут точно знають, як зберегти розкішний вигляд автівки,
наче з салону, повернути їй колишній блиск та захистити від дрібних
пошкоджень у майбутньому.
Ми чекаємо вас на одній із трьох локацій у Івано-Франківську:
вул. Довженка, 4 ● вул. Ленкавського, 17 ● вул. Незалежності, 249-Б
тел.: (096) 814 15 46 /volt.detailing voltdetailing.com.ua
БЛИСК | ДЕТАЛІ ВАЖЛИВІ

18. 18 | МІСТО
Богдан Скаврон
Якщо завтра
настане мир
Понад пів року в Україні триває гаряча фаза розв’язаної росією війни, яка, за
задумом господаря кремля, мала бути таким собі кількаденним бліцкригом.
Тепер уже зрозуміло, що до її завершення ще далеко: з одного боку,
відчайдушний спротив українців та невпинна підтримка країн Заходу, а з
іншого – маніакальне прагнення путіна продемонструвати всю «міць російської
зброї» перетворюють російсько-українську війну на один із тих глобальних
конфліктів, який може не вщухати десятиліттями.
Якою буде повоєнна Україна:
кілька можливих сценаріїв
з досвіду інших країн
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ

19. МІСТО | 19
Та, як свідчить історія, рано чи пізно закінчуються
навіть найтриваліші війни. Щоправда, наслідки для
країн, які були полем бою, бувають дуже навіть різ-
ними, а завершення бойових дій зовсім не означає
повного миру та спокою.
За прикладами далеко ходити не треба – від часу
останньої світової війни на планеті було чимало
гарячих точок, деякі з яких жевріють досі. Ось лише
декілька найбільш показових варіантів розвитку
подій.
Хорватський сценарій
Це один із найоптимістичніших варіантів, і поча-
ти хотілося б саме із нього. До того ж Хорватія та
Україна мають багато схожих історичних рис, і в цій
подібності є певна надія.
Хорватія, як і Україна, упродовж століть перебу-
вала під владою різних імперій, вона була частиною
комуністичної союзної держави Югославії і навіть
проголосила незалежність майже в той самий час
– 25 червня 1991 року. Щоправда, вести збройну бо-
ротьбу із сепаратистами хорватам довелося фактич-
но відразу після утворення власної держави.
У 1990 році серби, які жили на території Хорватії,
заявили про утворення Сербської автономної області
Країна (щось на кшталт «Л/ДНР», – авт.), а наступ-
ного року – про вихід зі складу хорватської держави
і приєднання до сусідньої Сербії (аналогія з укра-
їнською ситуацією також очевидна, – авт.). І хоча
автономним сербським територіям було запропоно-
вано особливий правовий статус у складі Хорватії,
вони від нього відмовилися. Влітку 1991 року поча-
лася сербська агресія, під час якої хорвати з важки-
ми та кровопролитними боями втратили контроль
над деякими територіями.
Активна фаза хорватської оборонної війни за
незалежність тривала близько року, припинити
збройний конфлікт вдалося завдяки розміщенню
миротворців ООН вздовж лінії припинення вогню.
Однак третина Хорватії опинилася під сербською
окупацією.
Період перемир’я хорвати використали для того,
щоб укріпити та розбудувати свою армію. У 1995
році керівництво самопроголошеної держави серб-
ських сепаратистів відмовилося увійти до складу
Хорватії на правах широкої автономії, після чого
хорватський уряд заявив, що змушений розпочати
військову операцію для відновлення суверенітету
над втраченими територіями.
Операція «Буря», до розробки якої начебто були
причетними американські інструктори, розпочала-
ся 4 серпня 1995 року і тривала всього 84 години.
Упродовж цього часу було відновлено хорватський
суверенітет майже на всіх територіях, захоплених
сербськими сепаратистами. Остаточне повернення
до складу Хорватії решти бунтівних регіонів відбуло-
ся у 1998 році за посередництва перехідних міжна-
родних адміністрацій, які здійснювали там тимчасо-
ве управління.
Відвоювавши незалежність своєї держави, хорвати
досить швидко розпочали процеси євроінтеграції. У
2005 році, через десять років після закінчення руй-
нівної війни, яка завдала збитків країні на 50 мільяр-
дів доларів, Хорватія подала заявку на вступ до ЄС.
1 липня 2013 року після проведеного референдуму
ця країна стала 28-м членом Євросоюзу.
Гарантією безпеки держави у майбутньому стало
приєднання Хорватії у 2009 році до НАТО – процес
тривав 9 років, розпочавшись ще у 2000 році.
Тепер Хорватія класифікується Світовим банком
як країна з високим рівнем доходу та посідає 46-те
місце в індексі людського розвитку. В економіці краї-
ни переважає сфера послуг, за якою йдуть промис-
ловість та сільське господарство. Важливим джере-
лом доходу став туризм.
Гарантією безпеки держави у
майбутньому стало приєднання Хорватії
у 2009 році до НАТО – процес тривав
9 років, розпочавшись ще у 2000 році
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ

20. 20 | МІСТО
Ізраїльський сценарій
Ізраїльсько-палестинський конфлікт схожий із те-
перішньою війною Росії проти України бодай тим, що
вороги держави Ізраїль відмовляють їй навіть у праві
на існування. Як свідчать заяви путіна перед почат-
ком повномасштабного вторгнення, таку ж позицію
займає і кремль щодо України.
Від самого початку свого виникнення Ізраїлю
довелося вчитися захищати свою територію. Одразу
після масових переселень тисяч сіоністів до Пале-
стини, яка на той час перебувала під протекторатом
Великої Британії, тут почали організовувати сили
самооборони Га-Аґана, які стали предтечею ЦАХАЛу
– Армії оборони Ізраїлю.
Конфлікт розпочався із нападів арабського насе-
лення (фелахів) на ізраїльські поселення, які ви-
никали на придбаних євреями у місцевих феодалів
землях. Це збройне протистояння з кожним деся-
тиліттям набирало все більш кривавого розмаху і не
припиняється дотепер.
Після Другої світової війни за рішенням ООН на
землях Палестини повинні були виникнути дві дер-
жави – єврейська та арабська. Однак у 1947–1949
роках вибухнула перша арабо-ізраїльська війна, в
результаті якої Ізраїль проголосив незалежність,
а Палестинської арабської держави так і не було
створено.
Свого апогею протистояння досягло у 1967 році,
коли відбулася Шестиденна війна, під час якої Ізраїль,
перебуваючи в оточенні агресивних арабських сусідів
Єгипту, Сирії, Йорданії, а також Іраку і Алжиру, що
стягнули свої війська до його кордонів, завдав превен-
тивного удару (це так ніби ЗСУ, не очікуючи вторгнен-
ня путінських військ, зробили те, що хотів показати на
карті Лукашенко, – авт.). У результаті воєнної опера-
ції Ізраїль захопив Синайський півострів і Сектор Гази
у Єгипту, Голанські висоти у Сирії, Західний берег
річки Йордан і Східний Єрусалим у Йорданії.
Сектор Гази, як і Західний берег Йордану, три-
валий час залишався під військовим контролем
(фактично окупацією) Ізраїлю, саме тут виникають
найзапекліші збройні сутички, звідси найчастіше
відбуваються обстріли ракетами ізраїльської терито-
рії. У серпні 2005 року Ізраїль вивів свої війська і лік-
відував свої поселення в Секторі Гази. Після цього
до влади в регіоні (внаслідок демократичних вибо-
рів) прийшло терористичне угруповання ХАМАС,
яке позиціонує себе як палестинський рух опору.
Відповідно атаки на Ізраїль ще більше посилилися.
ХАМАС виступає за звільнення не тільки Сектора
Гази та Західного берега річки Йордан, але й інших
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
Сьогодні Ізраїль – це
країна, яка має один з
найвищих показників
за кількістю військових
на тисячу населення: з
9 мільйонів громадян у
збройних силах служить
170 тисяч осіб, у резерві
перебуває ще 500 тисяч

21. МІСТО | 21
територій, що вважаються палестинськими. Рух
ставить за мету цілковите знищення Ізраїлю та ство-
рення натомість ісламської теократичної палестин-
ської держави. Підтримку бойовикам цієї організації
надає Іран, створюючи бази на території сусідньої з
Ізраїлем Сирії.
Найпопулярнішою ідеєю вирішення давнього
конфлікту є пропозиція про створення двох держав.
Саме цієї позиції дотримується Захід, загалом її
підтримує також Ізраїль. Але угруповання ХАМАС
не готове до такого «гуртожитку», палестинські
націоналісти та релігійні фанатики прагнуть стерти
з політичної карти ізраїльську державу.
Тож сьогодні Ізраїль – це країна, яка має один з
найвищих показників за кількістю військових на ти-
сячу населення: з 9 мільйонів громадян у збройних
силах служить 170 тисяч осіб, у резерві перебуває
ще 500 тисяч. Це дозволяє у будь-який час за необ-
хідності протистояти не лише армії однієї із кра-
їн-сусідів, але й їх військовій коаліції. В цій державі
популярним є гасло: «Народ будує армію, а армія
будує народ».
Для захисту від постійних обстрілів Ізраїль створив
власну систему протиракетної оборони «Залізний
купол», а для протидії загрозам з боку терористів
ізраїльські спецпризначенці активно залучаються до
таких заходів, як викрадення людей або ліквідація
визначених осіб. Ймовірно, Ізраїль володіє ядерною
зброєю, хоча офіційно про це ніколи не повідомляв.
Корейський сценарій
За умови «втоми» країн Заходу від затяжної війни
в Україні, змін у політичному керівництві сьогодніш-
ніх наших союзників, на жаль, не можна виключати
песимістичних сценаріїв її завершення, коли лінія
фронту перетвориться на тимчасовий адміністратив-
ний кордон. Одним із найнеприємніших прикладів
того, як у цілісній країні, населеній одним народом,
утворюються дві держави з цілком протилежними
цінностями, може слугувати теперішня ситуація на
Корейському півострові.
Як відомо, тут існують дві держави: Корейська
Народно-Демократична Республіка (КНДР) та Респу-
бліка Корея. Їх поява була наслідком переділу світу
після Другої світової війни, коли Корею, яка перебу-
вала під японською окупацією, визволили з одного
боку американські, а з іншого – радянські війська.
За домовленістю між США і СРСР країну розділили
на дві зони по 38-й паралелі, після чого союзники
приступили до формування перехідних урядів для
подальшого об’єднання в цілісну державу під єди-
ним керівництвом. Але домовитися про це не вдаєть-
ся до цього часу.
Відносини між сусідніми штучно утвореними дер-
жавами загострювалися через сповідування різних
політичних ідеалів: в Південній Кореї розвивали
ринкові відносини, у КНДР на чолі з вождем Кім Ір
Сеном будували комунізм. У 1949–1950 роках поча-
ли відбуватися дрібні сутички вздовж кордону, які
згодом перейшли в повномасштабну війну.
На сесіях ООН в агресії звинувачували саме
КНДР, якій відкрито надавали допомогу китайські
добровольці та таємно – військові інструктори з
Радянського Союзу. Бойові дії велися з перемінним
успіхом, але без глибоких проникнень на територію
ворога. Зрештою 27 липня 1951 року було укладено
перемир’я: угоду про припинення вогню з одного
боку підписали командувачі військ КНДР та Китаю,
з іншого – США під прапором ООН.
Аж через двадцять років, у 1972-му, обидві країни
підписали спільну заяву, згідно з якою вони взяли
курс на єднання, ґрунтуючись на принципах мирно-
го діалогу, самостійності, не спираючись на зовнішні
сили. Втім, мало хто вірить у можливість повного
злиття держав в одне ціле, адже причина конфлікту
Північної і Південної Кореї криється саме в несуміс-
ності політичних режимів і принципів управління
державою.
Щоб зрозуміти, в якому світі вимушені жити сьо-
годні громадяни КНДР, не достатньо пам’ятати так
званий совок: навіть за часів сталінізму Радянський
Союз, здається, не перевершував диктаторський
режим Північної Кореї. У КНДР держава забирає у
своїх громадян основні права і нав’язує їм тоталітар-
ні правила.
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ
У Північній Кореї
дотепер функціонують
концентраційні табори, в
яких за політичні злочини
перебуває близько 200 тисяч
жителів країни

22. 22 | МІСТО
У Північній Кореї дотепер функціонують концен-
траційні табори, в яких за політичні злочини перебу-
ває близько 200 тисяч жителів країни. Спеціальний
закон передбачає, що разом із політичним в’язнем
інтернується вся його сім’я до третього покоління.
Цей страшний закон був створений для того, щоб
люди не тікали з таборів. Якщо в’язень утікає, вби-
вають всю його сім’ю. 40% в’язнів у цих концтаборах
вмирають від недоїдання.
Хоча в КНДР відбуваються вибори, але щоразу
виборцям пропонують проголосувати за єдиного
кандидата, тож у підсумку 100% голосів здобуває
чинний глава держави. Зрештою, у Північній Кореї
навіть живуть за власним календарем – літочис-
лення тут ведуть від дати народження «великого
вождя» Кім Ір Сена, тобто від 15 квітня 1912 року, а
отже, тепер у КНДР 110-й рік.
Економіка Північної Кореї строго централізована.
Лише від 2015 року тут почали відбуватися деякі
реформи, однак досі ВВП на душу населення тут ста-
новить всього 1800 доларів США, а це 197-ме місце в
світі. У Південній Кореї ВВП у 18 разів вищий.
Водночас Північна Корея демонструє здатність
розробляти ядерну зброю, про створення якої МЗС
КНДР уперше відкрито заявило 10 лютого 2005
року.
Сирійський сценарій
Найгіршим, але водночас найнеймовірнішим для
України розвитком наступних подій став би той
варіант, який світ зараз спостерігає у Сирії. Для
цього, щоправда, слід би було припустити, що новим
українським лідером раптом стане якщо не сам
Янукович, то його політичний клон – тобто політик,
повністю залежний від москви.
Понад десять років тому, у березні 2011-го, на
хвилі так званої арабської весни у різних сирійських
містах розпочалися антиурядові виступи, які пере-
росли у збройне повстання та громадянську війну.
Основними вимогами опозиції були відставка прези-
дента Башара Асада та його уряду, а також прове-
дення в країні демократичних виборів.
Невдоволення правлінням авторитарного клану
Асада було посилене домінуванням у владних та вій-
ськових структурах Сирії членів партії Баас і пред-
ставників нечисленної громади алавітів (відгалужен-
ня шиїтів), до якої належить всього 12% населення
країни, зокрема сам президент Асад. Це викликало
обурення серед мусульман-сунітів, релігійної течії іс-
ламу, до якої належить близько 3/4 населення Сирії.
Курдська меншина також була невдоволена прав-
лінням Асада та брала участь у протестах. Окрім
міжрелігійних та міжетнічних протиріч, зростанню
протестних настроїв сприяли економічні проблеми
та корупція у вищих ешелонах влади.
Сирійський конфлікт характеризувався запекли-
ми бойовими діями, обстрілами населених пунктів,
гоніннями релігійних меншин, масовими вбивствами
й численними воєнними злочинами проти мирного
населення. Сирійський уряд кілька разів застосував
проти своїх громадян хімічну зброю.
У травні 2011 року Дамаск опинився у міжнарод-
ній ізоляції. Євросоюз запровадив пакет санкцій
проти Сирії. Він передбачав заборону на ввезення у
країну зброї для того, щоб «змусити сирійський уряд
відмовитися від силового придушення невдоволення
громадян і провести справжні демократичні пере-
творення». Згодом ембарго посилили. Санкції проти
Сирії запровадили не тільки США і ЄС, а й Ліга араб-
ських держав.
Утриматися при владі Асад зумів за підтримки
іранських «добровольців» з Корпусу стражів іслам-
ської революції, бойовиків ліванської «Хезболли» і
загонів шиїтів-іракців. Ледь не вирішальну роль зі-
грала «рука москви»: росія відправила на підтримку
сирійського уряду літаки і засоби ППО.
Збитки, яких зазнала сирійська економіка за роки
збройного протистояння, спецкомісія ООН оціню-
вала у 259 млрд доларів, але ця сума продовжувала
зростати в міру тривання конфлікту, кінця якому
досі не видно.
У сценаріях постасадівської Сирії, які розглядають
експерти, дедалі частіше йдеться про розпад краї-
ни і появу на її уламках нових утворень. Майбутня
фрагментація Сирії — найбільш імовірний варіант
завершення сирійського конфлікту, який «завдяки»
зусиллям москви протриває ще не один рік.
Сирійський уряд кілька
разів застосував проти своїх
громадян хімічну зброю
ПОЛІТИКА | ГАРЯЧІ ТОЧКИ

23. МІСТО | 23
Ми усі зараз перебуваємо у постійній емоційній
напрузі. І це подвійний ризик розвитку серцево-су-
динних захворювань. Будь-який стрес може супрово-
джуватися і зростанням частоти серцево-судинних
скорочень, підняттям артеріального тиску, рівня цу-
кру в крові. Особливо у людей, які мають цукровий
діабет. І про всі ці нюанси сьогодні треба пам’ятати.
Є таке поняття як хронічний стрес, а ми уже понад
пів року живемо у ньому. Цей стан породжує викид
адреналіну, йде спазм судин, порушується крово-
обіг, і у моїй практиці були випадки, коли навіть на
фоні чистих судин, коли немає жодних звужень чи
бляшок, молоді люди у 33 роки отримували інфаркт
через сильний стрес. Тому стресувати теж треба
дуже обережно.
Стрес – один із чинників розвитку гіперто-
нічного кризу. Кому він страшний?
Як правило, гіпертонічний криз може трапитися
і в людей, які уже мають гіпертонічну хворобу, і у
тих, які її не мають, але схильні до таких реакцій на
стрес, як різке підвищення тиску та пришвидшене
серцебиття. Цей стрибок може відбутися навіть на
фоні повного здоров’я. В одних людей поріг гіперто-
нічного кризу може бути 180 на 100, а в інших він
може настати і при тиску 130-140. Основні симпто-
ми – це виражені головні болі, почервоніння обличчя
і відчуття страху смерті. Тобто людина може навіть
не знати, що з нею діється. Тому я завжди кажу:
коли болить голова, одразу міряйте тиск. І якщо
вже він піднявся, обов’язково його треба знизити.
Є найпростіші препарати, які рекомендують ліка-
рі? Прийміть їх. А якщо вкрай погано – викликайте
«швидку», адже гіпертонічний криз може призвести
до інсульту або інфаркту.
Як зрозуміти, що вже необхідна саме невід-
кладна допомога?
Якщо до усіх перерахованих вище симптомів
додався ще й пекучий біль у ділянці серця, за гру-
диною, або ж з’явилася задишка, якої до цього часу
не було, час негайно дзвонити медикам. Передовсім
будьте на зв’язку зі своїм лікарем. Я, до прикладу,
по можливості завжди відповідаю пацієнтам. Ок-
рім того, у нас зараз дуже добре працює «швидка».
Якщо вам не знадобиться невідкладна допомога,
то черговий лікар у будь-якому разі порадить що
робити.
Як подбати про себе людям, у яких вже є сер-
цево-судинні захворювання?
Тут є золоте правило: продовжуйте приймати всі
ліки, які раніше призначав лікар. Регулярно, а не
лише, коли припече. І тоді, навіть якщо трапиться
гіпертонічний криз, він протікатиме без важких
наслідків. Не варто пити таблетки лише, коли у вас
підвищився тиск. Якщо у вас вже є гіпертонічна
хвороба, цукровий діабет, ви маєте приймати ліки
постійно. Тоді буде результат.
Як можна все-таки уберегти себе від стресу
та його наслідків?
Під час війни складно мати холодну голову і не
хвилюватися. Але все одно є кілька способів, які
можуть допомогти організму знизити стрес. Пе-
редовсім – не змінюйте своїх звичок. Окрім того,
чудово відволікають будь-які фізичні навантаження
та вправи. Старайтесь не залишатися на самоті і
намагайтесь спілкуватися із близькими та друзями.
І найкращий помічник у боротьбі зі стресом – це сон.
Спати треба 7-9 годин. Зрозуміло, що у кожного ор-
ганізму є свої норми сну, але він повинен тривати не
менше шести годин. В іншому випадку організм не
відпочиває, і кожне таке недосипання ще більше по-
глиблює стрес. Ще одна універсальна порада – знай-
діть собі якусь роботу або хобі. Не сидіть увесь час у
новинах, ґаджетах чи телефонах. Дозуйте інформа-
цію. І якщо не можете самі впоратися із тривогою,
зверніться до психіатра чи психолога. Сьогодні, як
ніколи, треба любити себе, дбати про себе і навіть у
найгіршій ситуації спробувати віднайти позитив.
ПОПІКЛУЙТЕСЯ ПРО СВОЄ СЕРЦЕ
Через війну кожен із нас перебуває у постійному стресі: ми переймаємося
власною безпекою, хвилюємося за рідних, близьких та країну загалом. А до
того ж ще й «живемо» в новинах, які далеко не завжди втішні і часто стають
причиною чергової хвилі тривоги. Такий стан може провокувати розвиток і
загострення хронічних серцево-судинних захворювань. Тож про золоті правила
для гіпертоніків, а також про те, як подбати про своє серце в умовах війни
і коли саме необхідна невідкладна допомога медиків – говоримо із сімейним
лікарем, кардіологом Ларисою (Лесею) ПАНЧУК.
м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18,
тел.: (067) 474 75 40, (067) 342 72 78, (066) 854 74 47
/klinikasimeina
ЗДОРОВ’Я | ПОРАДИ

24. 24 | МІСТО
З вірою
у перемогу
Боротьба за перемогу
нині відбувається
не лише на фронті.
Кожен має бути
максимально корисним
на своєму місці
– волонтерити,
працювати,
підтримувати
економіку. На посту
і нотаріуси. Про
те, яку надважливу
роль вони сьогодні
виконують, як
змінилася робота у час
війни та що допомагає
залишатися вірним
професії, говоримо із
приватним нотаріусом
Наталею ЧІПКО.
ШЛЯХ | БУТИ ЕФЕКТИВНИМ

25. МІСТО | 25
Наталю, розкажіть, що спонукало обрати
для себе таку відповідальну професію?
Бажання допомагати людям і цікавість до розв’я-
зання проблем. Юриспруденція має дуже багато
напрямків. Здобувши юридичну освіту, ти можеш
обрати професію адвоката, судді, прокурора, слід-
чого чи нотаріуса. І моя – не менш важлива і цікава,
ніж усі інші. А ще це гармонійна посада для жінки.
Мені завжди хотілося рухатися вперед, розвиватися
та вдосконалюватися. І тут я маю цю можливість. У
нотаріаті я вже 20 років і не уявляю для себе кращої
роботи: цілком задоволена своїм статусом, переко-
нана, що на правильному шляху, допомагаю людям і
вирішую їхні проблеми.
Як вплинула на роботу нотаріусів повно-
масштабна війна?
Ми почали ще більше працювати. У перші дні –
буквально 24 на 7 і практично без вихідних. Багато
людей виїжджали, переживаючи за майбутнє своїх
дітей, тож їм потрібен був дозвіл на виїзд. Зрозумі-
ло, що доступ до державного реєстру нерухомості
був повністю обмежений, тож будь-які дії з майном
були неможливі, але і без цього роботи більш ніж
вистачало. Кожен, хто хоча б раз у житті мав справу
з оформленням документів, добре розуміє, наскільки
важливою є роль нотаріуса. Йдеться ж і про посвід-
чення довіреності фізичних осіб, заповіти, свідоцтва
про право на спадщину та безліч інших нотаріаль-
них дій. Тож головне завдання було – бути ефектив-
ним на своєму місці.
В умовах воєнного стану ми уже живемо
більш як пів року, що змінилося? З чим сьогодні
звертаються люди?
На жаль, війна вивела на перший план питання
про відкриття та ведення спадкових справ. Таких
звернень дуже багато. Що важливо – раніше із за-
явами про прийняття спадщини необхідно було звер-
татися до нотаріуса у встановлений законом термін,
а на час дії воєнного стану цей строк збільшений
та внесені зміни щодо можливості місця заведення
спадкової справи. Адже маємо дуже багато внутріш-
ньо переміщених осіб, які приїхали з окупованих
територій чи рятувались із місць бойових дій. Що
стосується нерухомості, реєстри відкриті, і ринок
поступово відновлюється. А ось питання оформлен-
ня дозволу на виїзд неповнолітніх і досі залишається
актуальним. Ми продовжуємо працювати. І не про-
сто виконуємо свою роботу, але й усіляко підтримує-
мо тих, хто до нас звертається.
Тобто доводиться бути ще й трішки психо-
логом?
Так. У мене дуже багато таких болючих історій.
Приходять батьки, чиї діти загинули, захищаючи
Україну, і у мене серце розривається від їхніх сліз.
Буває, що коли вони йдуть, доводиться зачинятись і
самій приходити до тями. Але намагаюся підтриму-
вати їх і працювати далі. Буває, що й безкоштовно
надаю послуги військовим чи переселенцям. Для
нас усіх це непростий час і сильний стрес. Але три-
маємося.
Що допомагає не опустити рук?
Мене не покидає спорт. Я вже 8 років займаюся
йогою. І, можливо, якраз оці медитації дають мені
трохи спокою і сил. Також, звісно, підтримка моїх
рідних, розуміння того, чому я віддаю усю себе ро-
боті. І вдячність людей: дуже приємно, коли до тебе
повертаються знову і знову. Та найбільше мотивує
рухатися далі все-таки віра – віра у наших людей та
Збройні сили України. Саме тому я нікуди не виїж-
джала і не збираюсь. Завдяки вірі у перемогу ми усі
й тримаємось. Це наша країна, і ми все здолаємо.
Два десятиліття у нотаріаті – це чималий
досвід, а чи не закрадалась коли-небудь думка
змінити професію?
Ні, це точно моє. До повномасштабного вторгнен-
ня я задумувалась над тим, що хотіла б спробувати
себе у акторстві чи індустрії моди. Але сьогодні я
чітко розумію, що на своєму місці. Я завжди хоті-
ла допомагати людям, і зараз у мене є ще більше
можливостей для цього. Війна чітко розставила всі
акценти, перевернула нашу свідомість, і я вкотре
переконалася, що нічого змінювати не буду. Я ефек-
тивна тут.
м. Івано-Франківськ,
вул. Гетьмана Мазепи, 28/12
тел.: (097) 540 51 12
ШЛЯХ | БУТИ ЕФЕКТИВНИМ

26. 26 | МІСТО
Тетяна Соболик
Харків:
ненависть
до росії зростає
«Російське командування вирішило перемогти нас ударами по підстанціях.
Позбавити світла, води… Really? Тих, хто пережив лютий і березень.
Втратив дім. Жив у метро. Спить на ліжку з бетонних блоків у випаленій
квартирі з картиною на голій стіні. У погребі, у підвалі, в коридорі. Тих, хто
без зарплати водить трамвай, тролейбус, асфальтує ями від ракет, по кілька
разів забиває вікна і дахи. Хто щодня гасить пожежі від вибухів. Розбирає
завали у пошуках живих чи мертвих. Вилучає уламки з малих, старих,
витягає їх з того світу. Або – проводжає в останню путь. З ранку до ночі
волонтерить. Росія хоче перемогти цих людей? Жалюгідні потвори про…рали
бій, драпають, аж гай гуде. Ракети по обленерго, водоканалу, житлу – це
все, на що вони здатні. Росія – держава-г..мно, держава-гній, держава-сцикун.
Слава Збройним силам України!» – написала харківська журналістка Тетяна
Федоркова на своїй сторінці у фейсбуці 12 вересня.
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
28 серпня російські військові знову вдарили
ракетами по будівлі Харківської обладміністрації
Фото: «Медіапорт»

27. МІСТО | 27
Не здалися
Тетяна за цей час опублікувала не один допис про
війну. Всі вони – емоційні та сповнені ненависті до
росіян. І це зрозуміло. Її рідний Харків страждає чи
не найбільше. Але водночас він відбивається і не ко-
риться. Харків’яни не здадуться і не здадуть. І росія
теж тепер це знає, саме тому вона щодня по 20-50
разів обстрілює місто.
Пів міста зруйновано. Загиблих тяжко порахувати.
А люди лагодять, працюють, волонтерять, воюють і
чекають на перемогу.
«По-перше, масовані обстріли пояснюються тим,
що Харків не здався у перші хвилини, – каже Таня
Федоркова. – По-друге, ми за 30 км від Білгорода,
їм легко нас обстрілювати. Ракети летять до нас 40
секунд. Тяжко зрозуміти, чому вони це роблять. Але
логіка така, що вони обстрілюють інфраструктуру,
де теоретично можуть бути війська. Хоч я не відки-
даю думки, що вони косі та тупі, тому потрапляють у
житлові будинки».
Не вірили
Тетяна не вірила до 24 лютого, що розпочнеть-
ся повномасштабна війна. Гадала, як і багато хто,
що це буде локальна колотнеча на Донбасі. Тепер
розуміє: це через те, що влада заспокоювала, у тому
числі і місцева. Казали, що і укриття готові, і люди.
Виявилося, це не так. Ніхто не знав, що робити, на-
віть системи екстреного оповіщення не було.
Так, в першу добу Тетяна з родичами перехову-
валася у метро. Далі довгий час жила у маминому
погребі. Чула гул літаків, удари. Потім ЗСУ збили
перший російський літак, і вони почали менше літа-
ти над Харковом, а згодом й зовсім припинили.
Таня живе вже вдома. Але їх обстрілюють так, що
ігнорувати повітряні тривоги не може дозволити
собі ніхто. Неодмінно треба знати, де найближче
укриття чи метро. Далеко ходити не можна, треба
завжди бути поблизу місць, де є можливість швидко
сховатися.
Їх обстрілюють
так, що
ігнорувати
повітряні
тривоги не
може дозволити
собі ніхто.
Неодмінно
треба знати,
де найближче
укриття чи
метро
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Ракетний удар рф
по центру Харкова 6 вересня
Фото: «Медіапорт»

28. 28 | МІСТО
Не помиримося
«Мама ніяк не змінилася. Психологічно змін жод-
них, бо це інше покоління. Іноді дивуюся: те, що на
городі цвіте, важливіше за те, що в небі літає. А нас
рятувала та відволікала робота», – розповідає про те,
як війна вплинула на неї і її рідних, журналістка.
Найбільша зміна, яку відчула Тетяна та її родина, –
це те, що вони люто ненавидять все російське. А все
тому, каже, що помирають харків’яни. Їх вдома чи
на вулиці вбивають ракети. Серед них можуть бути
родичі чи сусіди. Люди не знають, чи доживуть до
завтра. Тому ненависть тільки зростає.
«Може, серед харків’ян і залишилися придурош-
ні, які думають, що треба миритися з росією, але їх
нема серед мого оточення. І серед людей, яким я
довіряю. Зараз всі люто ненавидять росію, більше,
ніж будь-коли», – акцентує дівчина.
Може, серед харків’ян і
залишилися придурошні, які
думають, що треба миритися
з росією, але їх нема серед
мого оточення. І серед людей,
яким я довіряю. Зараз всі
люто ненавидять росію,
більше, ніж будь-коли
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
У серпні росія розбомбила два гуртожитки у Харкові.
Десятки людей загинули
Фото: «Медіапорт»

29. МІСТО | 29
Не святкуватимуть
Збройні сили України звільнили Харківщину за
лічені дні. Це захоплює. Контрнаступ був такий
швидкий, що тяжко було повірити, що це відбуваєть-
ся насправді. Як каже Таня, вони й не сподівалися,
що Ізюм можна так швидко звільнити. Пів року там
люди жили в окупації і були певні, що цей жах три-
ватиме до весни.
«Бійці розказують, що люди стають на коліна пе-
ред ними, що вони ніколи не бачили нікого у такому
відчаї, що це пониклі, голодні люди. Хоч є, звісно, і
неадекватні, але їх мало», – розповідає Тетяна.
Зараз всі чекають на перемогу. Хоч переможно-
го настрою насправді нема. Багато загиблих – як
цивільних, так і на фронті. Найстрашніше, що навіть
порахувати складно всі людські втрати.
«Я не знаю, чи святкуватимемо ми перемогу, –
міркує харків’янка, – бо в нас пів міста розбито.
Мабуть, замість святкування, ми візьмемо лопати в
руки і підемо прибирати та будувати. Тут дуже бага-
то роботи».
Не забувати
Тетяна недавно їздила на Київщину. Там їй здало-
ся, що люди почали забувати, що йде війна. Пере-
конана, так не можна. Треба пам’ятати, що зараз
відбувається на Сході.
«Багато людей страждають, втрачають дітей ма-
леньких. Треба зважати на чужі почуття, розуміти
оцей етичний момент», – каже дівчина.
Вона сподівається, що українці, які зараз живуть у
місцевостях, де більш спокійно, допомагають ар-
мії та волонтерять. І додає, що пишається власним
містом.
«Люди не їдуть з Харкова, бо відчувають свою
місію. Хочуть допомагати, чим можуть: волонтерять,
підвозять, шукають самотніх, щоб нагодувати чи
допомогти іншим чином. Ще ніколи не бачила місто
таким згуртованим. І таких історій безліч», – підсу-
мовує Тетяна Федоркова.
Люди стають на коліна
перед ними, що вони
ніколи не бачили нікого
у такому відчаї, що це
пониклі, голодні люди
Багато людей страждають,
втрачають дітей маленьких.
Треба зважати на чужі
почуття, розуміти оцей
етичний момент
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Фото: «Медіапорт»

30. 30 | МІСТО
Світлана Тимчук
У країні війна,
а ви...…
Повномасштабне вторгнення росії одразу змінило кожного українця та
увімкнуло чорно-білий режим життя. У березні навіть звичайний похід на
манікюр здавався зрадою та безглуздим витрачанням коштів, які можна було
б задонатити на ЗСУ. Але з часом люди почали звикати. Ні, не до війни, а до
життя під час неї.
Сім місяців минуло, а й досі точаться суперечки, чи можна дозволяти собі
звичне життя та відпочинок, поки наші хлопці в окопах. Та чи знає хтось, як
насправді має бути?
ВІЙНА | ПИТАННЯ

31. МІСТО | 31
Відчуття провини
Франківка Жанна Сулятинська розповідає, що у
перші дні війни події, що відбувалися, взагалі не
вкладалися у голові. І хоч вона оптимістка, проте па-
нікувала і плакала. Та все одно переказувала кошти
на потреби ЗСУ, продовжила ходити на роботу, і з
часом її життя нормалізувалось.
«З початком війни мій неповнолітній син виїхав
за кордон і є постійна тривога через те, що відбува-
ється в країні, – ділиться франківка. – Сказати, що я
себе в чомусь обмежую, не можу. Просто я й раніше
дозволяла собі небагато».
Зараз Жанна увійшла у звичний ритм життя, а
нещодавно повернулася від сина з Чехії, звідки вони
на декілька днів їхали на море. Пригадує, як перети-
нала кордон, було відчуття, наче тікає з країни. Хоч
і знала, що повернеться за 10 днів.
«За кордоном я ще більше переживала за те, що
відбувається в Україні. Гадала, що, поки мене немає,
з рідними може щось трапитися, – ділиться жінка.
– Коли була в Чехії, ще більше слідкувала за нови-
нами, аніж вдома. А як їхала назад, розуміла, що
повертаюся у війну, і страх нікуди не міг подітися».
За словами Жанни, почуття провини перед хлоп-
цями, які в окопах, спочатку було дуже сильним і є
й зараз. Але вона розуміє, що немає сенсу плакати
і ще більше розхитувати нервову систему. Це не
допоможе. Тож, поки в жінки все відносно спокійно,
вона планує працювати й пристосовуватися до нових
реалій.
Відмова від спиртного
Як тільки розпочалася війна, багато знайомих,
друзів та родичів прикарпатки Софії Адамської
добровільно пішли на фронт. Їхня беззастережна
готовність захищати свою державу дуже надихнула
дівчину. Тоді для неї було важливо показати, що
вона теж здатна хоча б чимось пожертвувати. І Со-
фія повністю відмовилася від алкоголю.
Спочатку не планувала ніяких термінів. Надалі
сподівалась, що 24 серпня зможе відзначити пів
року без алкоголю, День Незалежності та День Пе-
ремоги.
«Але, на жаль, поки що День Перемоги перено-
ситься. Тож спиртне я так і не вживаю. Мені так
комфортно, і я ні на мить не шкодую про своє рі-
шення, – ділиться Софія. – Я думаю, що вживати
алкоголь, веселитися, коли наші хлопці на фронті,
щонайменше неправильно».
Алкоголь підтримує бізнес
Тема алкогольних напоїв у період війни є доволі
складною. Та якщо вживання спиртного є особистою
справою кожного, то питання його продажу стало
всеукраїнським.
Нагадаємо, з 26 лютого майже на всій території
України реалізацію алкогольних напоїв заборонили.
І на Прикарпатті тривалий час алкоголь не продава-
ли.
З 13 березня на Івано-Франківщині підприємцям
дозволили торгувати пивом. З 4 квітня дозволили
реалізацію будь-якого алкоголю з 12:00 до 16:00, а
наказом від 3 серпня – з 10:00 до 21:00.
Олена, адміністраторка місцевого ресторану, роз-
повідає, що продаж алкоголю у воєнний період – це
палка з двома кінцями. З одного боку, така заборона
дуже шкодить діяльності закладів, оскільки втрача-
ється багато грошей. А з другого, є розуміння, що
зараз війна і варто, щоб люди не вживали спиртного,
бо їхній розум має бути тверезий.
«Певний час наш заклад навіть був закритий, бо
без продажу алкоголю прибутку не було зовсім, –
розповідає Олена. – А зараз кількість відвідувачів,
які замовляють алкоголь, така ж, як до війни. Та й
вечірня атмосфера майже як раніше».
За словами адміністраторки, вона зауважила одну
річ: здебільшого у заклад перестали заходити ті
люди, знайомі чи близькі яких зараз на війні.
Щастя напоказ
Ярослав Гуменюк, засновник громадської органі-
зації «Разом-ІФ», переконаний, що люди не повинні
афішувати своє щасливе життя у соціальних мере-
жах. Він каже, що підліткам, які на своїй хвилі, ще
можна це пробачити. Але коли свідома людина, яка
добре знає, як живуть суспільство та армія, починає
чванитись, це просто дико.
«Я вважаю, що це неадекватно, і треба, щоб ці
люди задумались, що вони дратують своєю пове-
дінкою суспільство, а особливо хлопців на фронті, –
наголошує чоловік. – А про матерів та дружин, яким
привезли тіло воїна з фронту, вже й не кажу… Коли
людина не усвідомлює, в який час живе, то вона або
без громадянської свідомості, або в неї якісь пробле-
ми з мораллю».
Прикарпатка Софія Адамська зізнається, що спо-
чатку у неї було категоричне ставлення до публіку-
вання будь-яких історій чи дописів у соцмережі. З
часом це змінилося. Тепер дівчина виставляє історії
в інстаграмі, але більшість з них – з обмеженням для
«близьких друзів».
«І це щось таке дуже спокійне або якісь власні
фото. Якщо ти цього дійсно хочеш, чому себе обме-
жувати? – говорить дівчина. – Але сторіз із якоїсь
вечірки – ні. Я вважаю, це ненормально. Усе-таки
ВІЙНА | ПИТАННЯ
Почуття провини перед
хлопцями, які в окопах,
спочатку було дуже сильним
і є й зараз. Але немає
сенсу плакати і ще більше
розхитувати нервову систему

32. 32 | МІСТО
в країні війна і ми повинні зберігати хоча б якісь
моральні рамки».
У соціальних мережах прикарпатки Віталії Дубові-
цької можна побачити багато різноманітного кон-
тенту. Це і звичне життя, і відпочинок, і благодійні
публікації. За її словами, 80% соцмереж складає
особисте життя, а 20% – різні репости, спрямовані
на підтримку країни та хлопців у ЗСУ. Дівчина пе-
реконана, що публікація звичного життя в інтернеті
вже стала нормальним явищем.
«Ми звикли до війни, й життя все ж таки продов-
жується. Його неможливо поставити на паузу. Люди
у відносно безпечних місцях одружуються, про-
довжують працювати, донатити, ну і просто жити,
– ділиться Віталія. – Думаю, публікувати у цей час
щось чи ні – справа кожного, але для мене це цілком
нормально».
Дівчина вважає, що людина сама повинна розу-
міти, коли доречно виставляти фото з відпочинку.
Адже, наприклад, коли вся стрічка інстаграму
заповнена фотографіями мами і її дитини, яка заги-
нула від ракетного удару у Вінниці, то виставляти
фото чи відео, де тобі весело, взагалі неправильно.
Повинна бути якась фільтрація, що саме і коли пу-
блікувати. Головне – бути патріотом, підтримувати
ЗСУ, донатити, працювати й робити все для перемо-
ги України.
Розуміти, що війна
Прикарпатський боєць з позивним Довбуш вважає,
що українці могли б бути більш свідомими. Адже у
місцях, де відносно спокійно, по людях взагалі не
видно, що у країні тривають військові дії. Він переко-
наний, що ті люди, яких війна не зачепила, не відчу-
вають її та не відчуватимуть, поки їх це не зачепить.
Чоловік розуміє: якщо людина переймається через
події в Україні й постійно допомагає, то вона теж
хоче розслабитися. Та й кожен має право на якийсь
відпочинок.
«Але свідома людина не влаштовуватиме гучних
дійств, – переконаний Довбуш. – Ну, нам тут не
впливає, веселяться люди чи ні. Мене більше турбує
їхня позиція. Хтось на війні заробляє, а хтось взагалі
не переймається нею. Мене зачіпає те, що люди не
до кінця усвідомлюють, яка біда відбувається».
Боєць каже, поки на передовій, час від часу захо-
дить у соцмережі, щоб поспілкуватися з рідними, і
переглядає стрічку. Різноманітний контент сприй-
має адекватно, мовляв, всі мають право вибору.
Не виставляти
туси в соцмережі
Боєць з Івано-Франківської громади з позивним
Раптор на війні понад пів року. Каже, те, що люди
ведуть звичний спосіб життя, для нього більш ніж
очікувано. Адже вони вигорають, забувають, що у
країні війна, ще й коли вона десь далеко. Хлопець
розуміє, що людям хочеться відпочити та повесе-
литись, особливо тим, хто звик до такого способу
життя.
ВІЙНА | ПИТАННЯ
Коли людина не
усвідомлює, в який час
живе, то вона або без
громадянської свідомості,
або в неї якісь проблеми з
мораллю

33. МІСТО | 33
«Але можна було б не виставляти це напоказ.
Адже ми всі ці речі бачимо в інтернеті, – говорить
захисник. – Якщо ці люди так люблять туси та ак-
тивне життя в соціальних мережах, чому вони не
поширюють петицій про ротацію особового складу,
про порядок надання відпусток, які зараз доступні
тільки за сімейними обставинами? Це у мене має
бути хтось при смерті, щоб я поїхав, чи що?»
За його словами, багато петицій за доволі корот-
кий час набирають потрібну кількість голосів. Нато-
мість петиція про ротацію тих, хто з самого початку
захищає Батьківщину, за місяць набрала тільки 7
з 25 тисяч підписів. Каже, те, що про це ніхто не
говорить, є дуже образливим. Мовляв, декілька про-
стих кроків: авторизуйся, підпишись, зроби репост з
посиланням – і все, маєш плюсик у карму.
Раптор пояснює, що його ставлення до теперішніх
тусівників нейтральне, якщо при цьому вони дона-
тять, висвітлюють події, пов’язані з війною.
«А тим, кого це все не хвилює, – ганьба, – наголо-
шує боєць. – От така моя думка».
То як бути?
Франківська психологиня Валерія Худзіцька по-
яснює, що зараз обставини життя людей у нашій
країні дуже різні. Тобто ми маємо одночасно віднос-
но безпечні регіони і ті, які під постійним обстрі-
лом, прифронтові території, території бойових дій і
окуповані.
Найбільш здоровим є усвідомлення цього і нама-
гання жити у своїй частині реальності, не підміняю-
чи її на іншу. Це дуже непросто, адже в країні війна
і люди емоційно дотичні до усіх подій. Тобто ми мо-
жемо читати новину про ракетний обстріл Харкова і
водночас бачити спокійну вулицю у власному місті.
І якщо хочеться відсторонитися і горювати, треба
собі це дозволити, але якщо хочеться відчути себе
живим – варто зробити щось для себе.
«Зараз потрібно робити речі, які дозволяють люди-
ні триматись, зменшують тривогу й можуть додати
сил та витривалості, – пояснює психологиня. – Цей
вибір індивідуальний, він визначається внутрішніми
орієнтирами та потребами».
Якщо почуття провини перед бійцями захоплює
повністю, варто звернутись до спеціаліста. А зага-
лом, каже Валерія, ми усі живемо з певним рівнем
тривоги, страху, провини й сорому. Щоб вони пов-
ністю зникли, потрібно, аби змінились обставини.
Та відчуття провини перед військовими може тран-
сформуватись у вдячність, якщо сфокусуватися на
тому, що вони роблять для нас.
А що з соцмережами?
Психологиня пояснює, що соціальні мережі – ве-
лика і важлива частина нашого життя. Це, так би
мовити, наша цифрова ідентичність. Публікації в них
– спосіб комунікації, прояву себе, отримання уваги,
фіксації життєвих подій.
«Але ми переживаємо зараз дуже різні реальності.
Хтось із ваших друзів чи знайомих у соцмережах
втратив близьку людину, дім чи роботу. Хтось щодня
хвилюється за життя близьких і своє. Хтось отримав
радісну звістку, – говорить Валерія Худзіцька. – Ми
не можемо знати й враховувати усі обставини, але
реакції на публікації можуть бути дуже різними, й
про це варто пам’ятати, якщо ви хочете оприлюдни-
ти світлини, відео чи дописи».
За її словами, когось ці публікації можуть підтри-
мати, когось принизити, когось розсмішити, комусь
зробити боляче, а когось залишити байдужим. Із
соцмережами так було завжди, але зараз ситуація
більш напружена. Тому і реакції можуть бути ім-
пульсивними й гострішими.
Чи варто зважати на біль
військових?
Поважати й враховувати біль військових, їхніх
рідних та й будь-якої людини чи соціальної групи
потрібно, пояснює психологиня. Але ми не можемо
передбачити, що відчує конкретна людина в певний
час, адже на це впливає багато чинників. Тут дово-
диться орієнтуватися на власні моральні цінності,
етичні принципи, емпатію і чутливість.
«Ми можемо запитувати й дізнаватись, а відтак
висловлювати своє розуміння і співпереживати.
Повністю підлаштувати свою поведінку до можливих
реакцій і почуттів навколишніх нереально і нездо-
рово, – наголошує фахівець. – Якщо раптом наша
поведінка виявилась недоречною, ми когось ранили
або були нечутливими, завжди можна взяти відпові-
дальність за це та попросити вибачення».
ВІЙНА | ПИТАННЯ
Петиція про ротацію тих,
хто з самого початку захищає
Батьківщину, за місяць
набрала 7 з 25 тисяч підписів
Усі живемо з певним рівнем
тривоги, страху, провини й
сорому. Щоб вони повністю
зникли, потрібно, аби
змінились обставини

34. 34 | МІСТО
Наталя Мостова
Як діти
волонтерять
заради перемоги
Навіть коли ти маленький, це не означає, що не можеш нічим допомогти
своїй країні. Прикарпатські дітлахи стрижуть волосся, печуть смаколики,
танцюють, в’яжуть, віддають заощадження, продають малину і вазони… І все
задля підтримки української армії. Кажуть, їхні дитячі забаганки ще можуть
почекати – наприклад, до перемоги.
ЖИТТЯ | ДОПОМОГА

35. МІСТО | 35
ЖИТТЯ | ДОПОМОГА
Танцюють
11-річна франківка Альбіна Кулакова дуже надих-
нулась різними благодійними справами, які діти
роблять для підтримки армії. Дівчинка вирішила теж
допомогти – тим, що чудово вміє, – танцювати. Вона
вже шість років займається сучасною хореографією і
має багато нагород.
«Танцюю для ЗСУ» – саме таку доброчинну акцію
влаштувала Альбіна в середмісті Івано-Франків-
ська – посеред Стометрівки. Понад годину дівчинка
танцювала майже без упину. За перший раз вдалося
назбирати близько п’яти тисяч гривень.
Альбіна каже, що й надалі буде продовжувати свій
благодійний танцювальний проєкт. Танцюватиме в
різних локаціях Івано-Франківська. Хоче назбирати
велику суму і передати її Сергію Притулі, бо йому
довіряє найбільше.
Дівчинка налаштована дуже рішуче. Говорить, що
має важливу ціль, тож танцюватиме, допоки її не
досягне або допоки дозволить погода.
В’яжуть
Франківці Євгенії Артиш лише 11 років, а вона
вже добре вміє в’язати іграшки в техніці амігурумі.
Гачкувати Євгенію навчала мама. Потім дівчинка
вдосконалювала навички, дивлячись відеоуроки.
Свої іграшки Євгенія продає, а виручені гроші від-
дає на потреби українських військових.
Також вона бере участь у благодійних ярмарках та
в’яже жовто-сині обереги для солдатів. Вояки навіть
надіслали їй відео з подякою.
Зараз дівчинка має далеко не одне замовлення,
причому навіть з-за кордону.
Прообразами забавок стали Зеленський, Залуж-
ний, Арестович, а ще Євгенія в’яже Паляничку,
Байрактара і ось-ось створить нового персонажа –
червоно-чорного Зайця-Бандерівця.
Стрижуть волосся
Заради армії 8-річна Уляна Ляшенко, уроджен-
ка Луганська, яка зараз живе на Франківщині,
не тільки обрізала і продала своє волосся, а ще
й пожертвувала заощадження, за які планувала
придбати ноутбук. Це було її самостійне рішення,
яким Уляна дуже пишається.
Загалом Улянці вда-
лося зібрати 10 тисяч
гривень, які її мама вже
перерахувала на потре-
би армії. Окрім того,
військовим передали і
вірша, який написала
дівчинка.
Софійка Донскова з
Рогатина теж підстригла
свої коси, щоб виручені
кошти – 2000 гривень
– так само передати на
потреби українських
воїнів. Дівчинка обрізала
майже пів метра золоти-
стих локонів. Побачила
таку ідею три роки тому.
Але тоді її волосся було ще надто коротким, тож Со-
фійка взялась ростити косу. Тепер, коли спостерігає
за дивовижними подвигами наших ЗСУ, вирішила,
що пора втілювати задумане.
Продають смаколики
Коломийські школярі Христина і Олексій Сама-
нови продають домашню випічку для допомоги
українським захисникам. До благодійного продажу
залучена вся сім‘я: тато забезпечує продуктами,
мама відповідає за асортимент і випікання смаколи-

36. 36 | МІСТО
ків, а 11-річна Христя та 14-річний Олексій займа-
ються збутом – продають усі смаколики просто під
будинком на вулиці Михайла Павлика, що неподалік
міського озера в Коломиї.
10-річна Євгенія Ганжа з Івано-Франківська сама
випікає та продає смаколики, а вторговані гроші
віддає благодійному фонду «Повернись живим». У її
асортименті печиво з арахісом і рогалики з маком.
Благодійну ініціативу починала з подругою, але
зараз їй допомагає мама. Разом вони шукають нові
рецепти, закуповують продукти та готують солодо-
щі.
На цьому дівчинка не хоче зупинятися. Євгенія
приймає замовлення онлайн, тому купити смако-
лики з Івано-Франківська та допомогти українській
армії можуть і ті, хто живе за кордоном.
Допомагають
у волонтерському штабі
9-річний іванофранківець Максим Кваснюк – най-
молодший волонтер «Спільноти святого Егідія».
Раніше хлопець роздавав їжу людям, які опинилися
у складних життєвих обставинах. А після вторгнен-
ня почав допомагати переселенцям.
У волонтерському домі спільноти Максим не тіль-
ки пропонує їм чай і смаколики, роздає продуктові
набори, пледики, але й підіймає усім настрій. Ка-
жуть, дитина – дуже світла і позитивна.
Шиють екоторби
9-річний волонтер Данилко на рівні з дорослими
долучається до наближення нашої перемоги. Він
власноруч шиє екоторбинки. На зібрані від продажу
кошти хлопчик закупив та передав нашим воїнам
235 пар шкарпеток.
ЖИТТЯ | ДОПОМОГА

37. МІСТО | 37
Віддають заощадження
Брати Владислав та Олександр з Коломиї давно
мріяли про гіроскутер. Але почалася повномасштаб-
на війна. І хлопці вирішили віддати заощадження на
потреби воїнів 10-ї гірсько-штурмової бригади. Стар-
ший братик пожертвував 2000 гривень, а молодший
– 1000 гривень.
Але на цьому історія не завершилася. Щирість
юних благодійників так вразила волонтерів-
«едельвейсів», що буквально за два дні хлопчики
отримали в подарунок новенький гіроскутер. А ще –
прапор із шевроном Десятки та побажаннями.
8-річний Матвій Луцишин свої 900 гривень, які
наколядував під час Різдва, не вагаючись, віддав на
ЗСУ. Хлопчина дуже хотів навушники, але подумав,
що для хлопців в армії ці гроші зараз потрібніші. А
навушники можуть ще трохи почекати. До перемо-
ги, наприклад.
Рідні Матвійчика підтримали і низку його наступ-
них акцій для ЗСУ. Спершу малий виставив на аукці-
он власноруч намальовану картину. 450 гривень, які
виручив, переказав для армійців. А щойно біля хати
доспіла малина, взявся її продавати. Акцію назвав
«Купи малину – підтримай Україну». Швидко втор-
гував 550 гривень – і так само все віддав на потреби
армії.
P
.S. «МІСТО» одразу акцентує, що ми не мали на
меті згадати всіх, адже дуже багато наших діток до-
помагають армії і працюють задля перемоги, робля-
чи багато різних справ. І всіх згадати неможливо.
Цим матеріалом ми хочемо тільки підтримати тих
дітей, які допомагають, і надихнути тих, хто можли-
во вагається, долучатися чи ні.
ЖИТТЯ | ДОПОМОГА

38. 38 | МІСТО
ЖИТТЯ | ДОЛЯ
Наталя Мостова
«Яка ж я
москалька?
Я українка»:
Голод, холод і страх у підвалі,
втеча під обстрілами і поміж
мінами, втрата дітей і
внуків. У свої 79 років Галина
Савченко з Сєвєродонецька
через війну втратила все,
що мала. А мала багато.
Опинилася сама-самісінька на
Франківщині. Лиш з рюкзаком
і пенсійною карткою.
Після поневірянь стареньку
прихистили волонтери з БФ
«Час добра і милосердя». У
їхньому Будинку матері і
дитини було якраз останнє
вільне місце. Ніби чекало саме
на цю бабусю.
історія бабусі-переселенки

39. МІСТО | 39
«Галина Андріївна?» Крізь паркан видно бабусю,
зігнуту вдвоє, – висмикує траву на подвір’ї.
«… Так, я… Ага! Ви, мабуть, журналістка. Ну ж бо,
не стовбичте за воротами, заходьте… А я трохи на-
воджу лад у дворі – не можу без роботи сидіти. Поки
рухаюся – чую, що живу. У спині три грижі, в серці
кардіостимулятор. Але сидіти каменем все одно не
буду. Я тоді помру».
Бабуся веде на другий поверх до своєї кімнати.
Крихітна, але затишна: ліжко, тумба, шафка, вікон-
це.
«Цю постіль дали дівчата, ще один комплект у
церкві подарували, – показує пані Галина. – Знаєте,
я ж втікала з самим рюкзаком, а там лиш документи
і пенсійна картка. Більше нічого не взяла – не було
коли, та й вже не було що. Все поховали бомби. Дві
квартири, дача… Нічого більше нема».
Плаче.
Все мало бути добре
Галина Андріївна майже все життя прожила в
Сєвєродонецьку, тяжко працювала. Ким тільки
не була: зварювальником, муляром-штукатуром,
склярем, бетонярем, санітаркою у відділі «важких»
хворих.
До пенсії доробилася до двох квартир і дачі. Квар-
тири віддала сину і доньці, а з чоловіком переїхали в
будиночок у селі. Після його смерті знову вернулася
в місто. Жила в «малосімейці». Тішилася своїми ва-
зонами, вовтузилася з внуками-правнуками, ходила
до церкви – все, як у людей.
А потім 24 лютого росіяни почали бомбити. Пер-
ший раз бахнуло після обіду. Скло у вікнах зразу
посипалося. Тоді другий раз. Третій. Жінка хапну-
ла рюкзак, кинула туди тисячу гривень і пенсійну
картку.
Побігла в школу поруч. Усі туди тікали. В підвал.
З дітьми, інвалідними візками, собаками-котами…
Крики, плачі, всі налякані. Хаос.
Посунула техніка: БТРи, танки. Знову вибухи. Без-
перестанку сипалося.
Минали дні, а люди сиділи у підвалі. Голод, спрага.
Дикий холод. Світла, газу нема. Тіло німіє, бо навіть
нема місця, аби випростатися. Лиш закуняєш, а тут
як бахне – стіни аж тріщать. Випорожнення – у паке-
тик, і далі кудись у школу... Від жахливого смороду
забивало памороки...
У якоїсь дівчини почалися пологи. Там і народила.
«Швидка» просто не могла приїхати – все навколо
вибухало.
Коли чули начебто якесь затишшя, хтось пробував
бігти додому. Багато більше не повернулися, бага-
тьом забракло буквально кількох десятків метрів,
аби вскочити назад у підвал, – так і лишалися валя-
тися посеред вулиці. Люди боялися вийти з укриття,
аби відтягнути тіло. Танки місили ті тіла з грязю-
кою.
«Їсти хочеться, пити хочеться, помитися хочеться,
– згадує бабуся. – Де мої діти-внуки? Чи живі? Зв’яз-
ку нема. Сидиш скорчена, заклякла у тому підвалі і
не знаєш, прилетить зараз тобі на голову чи не при-
летить. Два тижні я пробула там. Лиш тричі вибіга-
ла додому. З жахом дивилася, як посікли вогнем мої
вулиці, все в диму. І втікала назад у підвал».
Нема куди
подіти стареньку
«Галю, в машині є одне місце. Виїжджаємо вже.
Не знаю куди. Куди очі бачать. Чи по дорозі загине-
мо, чи тут під завалами… По дорозі принаймні є хоч
якийсь шанс вижити. Їдеш?» – жінка дивилася неса-
мовитим поглядом. Галина Андріївна за два тижні
здружилася з нею. Сиділи весь час поруч.
«Божечку, яка це була дорога… – зі сльозами
згадує бабуся. – Мости позривані. Треба об’їжджа-
ти полями. Міни. Стріляють з усіх боків. Машини
горять. Повно блокпостів. Ми всі в грязюці. Ні, ви не
зрозумієте цього жаху…»
Заночували в людей на Харківщині, потім у Вінни-
ці. Осіли в глухому селі на Тернопільщині. Галину
Андріївну лишили в хаті в старенької бабусі, решта
розселилися далі по селу.
ЖИТТЯ | ДОЛЯ
Минали дні, а люди сиділи у підвалі.
Голод, спрага. Дикий холод. Світла,
газу нема. Тіло німіє, бо навіть
нема місця, аби випростатися. Лиш
закуняєш, а тут як бахне – стіни аж
тріщать. Випорожнення – у пакетик

40. 40 | МІСТО
«Добра бабця була, молилася весь час, заспоко-
ювала мене, бо я часто плакала, – розповідає пані
Галина. – Насадила їй огірків-помідорів, зробила
порядок з грядками».
Так вони прожили три місяці, аж поки до бабусі не
приїхало одразу кілька сімей з Харкова. У хаті бра-
кувало місця. Окрім того, в селі ні аптеки, ні навіть
медпункту. А Галині Андріївні терміново треба було
обстежити серце, купити ліки, без яких не може
обійтися, спина страшенно боліла.
Їй порадили їхати в Яремче, дали контакти жінки,
яка прихистить, і посадили на прямий автобус. Жін-
ка справді дала кімнату: ліжко, тумба, електрочай-
ник, замість дверей – штора, туалет – надворі, вода
– в криниці. Доба – 250 грн. Якщо треба електропли-
ти, аби приготувати їжу, – ще плюс 50 грн.
Бабуся пожила дві доби і порахувала, що не витяг-
не. Взяла свій рюкзак, вийшла надвір і кинулася до
перших-ліпших людей – просити допомоги. Ті напра-
вили в міську раду в Надвірну, звідти – в Івано-Фран-
ківськ. Там з кабінету в кабінет – нема куди подіти
стареньку. Аж поки якась працівниця не перейняла-
ся історією пані Галини: «Мені шкода цю бабусю. Я
її не кину в біді».
Звернулася до волонтерок БФ «Час добра і мило-
сердя», може, в їхньому Будинку матері і дитини
знайдеться місце і для бабці. Знайшлося – якраз
останнє вільне.
«Лиш не виганяйте мене»
За місяць в Івано-Франківську Галина Андріївна
встигла переробити повно справ: навела лад з усіма
офіційними паперами, обходила лікарів, знайшла
знайомого священника з Сєвєродонецька…
Частенько ходить до «Карітасу», що біля катедри,
– там, де щодня переселенці отримують їжу. Ні,
бабуся йде не поїсти, вона шукає своїх людей – із
рідного Сєвєродонецька. Нехай навіть і не знайо-
мих – аби хоч були з її краю. Обіймаються, плачуть,
переповідають, що чули-бачили, хто вижив, а кому
не вдалося.
Галина Андріївна досі не знає, що з сином. Доньку
недавно знайшла. Вона тимчасово прихилилась десь
на Запоріжжі – метається з дітьми від квартири до
квартири. Самі поки не мають куди подітися, тому
не будуть зараз ризикувати ще й своєю бабусею.
«Дівчатка, ви лиш поки не виганяйте мене, будь
ласка», – старенька дуже боїться знову опинитися
просто неба. Волонтерки БФ «Час добра і милосер-
дя» вкотре заспокоюють, що відпустять бабцю лише
в надійне місце, наприклад, до доньки, коли та вже
зможе десь осісти.
«Знаєте, всюди є люди і людиська. Мені щастить
на людей, – каже бабуся. – Певно, тому що я й сама
все життя любила людей. Зла не робила. Часом чую,
що людей зі сходу України тут називають москаля-
ми. Ну, скажіть, яка ж я москалька? Я – українка».
ЖИТТЯ | ДОЛЯ
Їсти хочеться, пити
хочеться, помитися хочеться,
– згадує бабуся. – Де мої
діти-внуки? Чи живі? Зв’язку
нема. Сидиш скорчена,
заклякла у тому підвалі і не
знаєш, прилетить зараз тобі
на голову чи не прилетить
Галина Андріївна досі не
знає, що з сином. Доньку
недавно знайшла. Вона
тимчасово прихилилась десь
на Запоріжжі – метається
з дітьми від квартири до
квартири

41. МІСТО | 41

42. 42 | МІСТО
Наталя Мостова
З повагою
до бджіл, або
Мед, який робить
священник
У Старі Кривотули, що в Тисменицькій ОТГ, часто приїжджають люди. По
мед до місцевого священника. Він каже, що бджільництво – це не тримати
корову чи свиней. Це філігранна справа – то треба любити. Бо добрий мед
робиться тільки з душею.
ЖИТТЯ | ДАРИ ПРИРОДИ

43. МІСТО | 43
ЖИТТЯ | ДАРИ ПРИРОДИ
Словами важко пояснити
Священник і шкільний вчитель Олег Богак свою
пасіку заснував сім років тому. Цією справою за-
ймалися ще його прадід і тато. Досі зберігся один
батьків дерев’яний вулик, він хоч і непрактичний,
важкий, але залишається як реліквія.
Священник каже, що пасіка – це його віддушина:
аромат меду, гул бджіл – словами важко пояснити.
Любив то з дитинства. А бойове хрещення пройшов у
студентські роки: коли знімав рій, його покусали пів
сотні бджіл. Добре, що лікарня була поруч.
Позаторік отець Олег отримав 415 тисяч гривень
на розвиток сімейної пасіки. Гроші дісталися у рам-
ках проєкту підтримки малого та середнього бізне-
су однієї з українських торгових мереж.
«Того дня ми з дружиною у франківському супер-
маркеті купували облицювальну плитку, – розповідає
Олег Богак, – зареєстрували чек для участі в проєк-
ті. Через деякий час зателефонували і повідомили,
що я увійшов до фіналу й маю представити свій
бізнес. Пасіка не була моїм бізнесом, просто хобі. З
20 учасників п’ятеро виграли. Офіційно я виграв 415
тисяч, але за мінусом податків взяв 320 тисяч».
За ці кошти чоловік придбав легкі поліуретанові
вулики, спеціальні костюми, нові бджолородини, об-
ладнання для пакування вуликів, димарі, механічну
медогонку, яку переобладнали на електричну.
А ще купив бджолоплатформу – спеціальний при-
чіп, за допомогою якого можна вивозити одночасно
36 вуликів у місця, де багато рослин-медоносів.
Тут багато науки
У Старих Кривотулах медодайна база слабенька.
Колись меду за сезон брали багато, бо в селі у кож-
ному дворі була липа. А одне 50-річне дерево липи
дає приблизно відро меду. Поступово їх повирізали,
роблячи коло хати сучасний ландшафтний дизайн.
Лишилося не більше як три десятки.
Тому в період медозбору вулики – на кочівлі. Тобто
з початку травня і до другої половини серпня бджіл
удома немає. Всі вулики вивозять у поля та ліси.
«Починаємо з ріпакових полів – у травні якраз
цвіте, – пояснює пасічник. – Далі переїжджаємо
на акацію. Потім час липи. І тоді – до лісу на мали-
ну-ожину, на буркун. У лісі завжди є що збирати.
Стараємося знайти таку місцину, аби неподалік ще
й були соняшники».
Каже, щоразу доводилося домовлятися з госпо-
дарями полів. Але цьогоріч самі аграрії вже почали
запрошувати пасічників і навіть платили незначні
дотації за кожну бджолородину, яка перебувала на
їхньому полі. До речі, у Західній Європі саме так це і
працює, адже бджоли запилюють культури, а отже,
збільшується врожайність.
Раніше на таких кочівлях вулики пильнував або
охоронець, або сам Олег Богак – жив там у наметі.
Тепер уже використовує електронних сторожів і фо-
топастки. Та й кожен вулик має свій GPS. Але раз на
тиждень туди все одно треба приїхати – обслужити.
«Знаєте, то можна розповідати кілька днів без упи-
ну, – сміється Олег Богак. – Є повно різних нюансів,
бо бджільництво – це не тримати корову чи свиней.
Це філігранна справа. Тут багато науки».
Одне 50-річне дерево липи дає
приблизно відро меду. Поступово
їх повирізали, роблячи коло хати
сучасний ландшафтний дизайн

44. 44 | МІСТО
У міру покусані
Зараз у пасічника 56 бджолосімей. Зі своїми
бджолами священник обходиться по-чесному. Все,
що бджоли принесуть у магазинний корпус вулика,
– то є його. А мед, який у гнізді, – їхнє. Бо ж багато
пасічників забирають увесь мед, а бджолам дають
цукровий сироп.
«Спочатку бджоли збирають нектар, далі переро-
бляють його в мед, вивітрюючи звідтіля всю вологу
за допомогою помахів крил, – пояснює отець Олег.
– Така собі вентиляція кожного вулика. У цей час
аромат на пасіці – неймовірний. Далі готовий мед
бджілки починають запечатувати восковою кри-
шечкою – це означає, що мед зрілий і пасічник вже
може його качати».
Цікаво, що кожна бджолосім’я має свій характер. З
одними можна працювати без захисної маски – такі
миролюбні, а інших навіть відкрити важко – лю-
ті-прелюті. Але, як правило, ті, що люблять кусати,
приносять найбільше меду.
Пасікою займається вся сім’я. Дружина Мирослава
допомагає відкачувати мед і годувати бджіл. Двоє
синів теж завжди під рукою.
«Наша сім’я покусана в міру і регулярно, бо від
бджіл не втечеш, – сміється отець Олег. – Зате хво-
ріємо рідко. І я переконаний, що це не випадковість.
Але навіть коли кусає бджола, мені стає її шкода, бо
ж бідолаха одразу вмирає».
Цього року священник зібрав пів тонни меду. Це
не є багато. Частину отець віддає на фронт і для
сиротинців.
Мед зараз подорожчав, як і більшість усього.
Передусім через ціну на паливо, а ще цукор дуже
підскочив у ціні: два роки тому мішок коштував 500
грн, а тепер вартість дійшла аж до 1500. А без цукру
взимку ніяк – самого меду не вистачає для годівлі
бджіл.
Кожна бджолосім’я має свій
характер. З одними можна
працювати без захисної маски –
такі миролюбні, а інших навіть
відкрити важко – люті-прелюті.
Але, як правило, ті, що люблять
кусати, приносять найбільше меду
ЖИТТЯ | ДАРИ ПРИРОДИ

45. МІСТО | 45
«Але ж ти не будеш це пояснювати кожному, хто
приходить по мед, – говорить Олег Богак. – Люди,
хоч і купують, але жаліються, що дорого, та я прин-
ципово не дискутую. Розумію і людей. Зараз часи
такі – нікому не легко».
Чому не ковбасу?
Священник каже, що добрий мед можна визначи-
ти за вагою. Літр має важити не менше як 1300 г.
Також справжній мед з ложки спадає каскадом, а не
ллється, як вода. А ще він повинен кристалізувати-
ся, причому кожен мед має свій період. Найшвидше
кристалізується мед з соняшника – до двох тижнів,
тому часто люди думають, що там намішаний цукор.
На пасіці священника найбільше змішаних медів.
До прикладу, мед лише з акації, який вважається
дуже цінним, взяти важко, бо період її цвітіння –
короткий, а насадження – негусті. Та ще й часто
дощить у травні.
Мед з ріпаку називають українським пломбіром –
на смак і на колір, як морозиво.
«Нам удома найбільше смакує лісовий мед – роз-
кішний букет ароматів. Причому щоразу вдається
новий мікс, – каже отець. – Наприклад, цього року
бджоли кочували в лісі, що поруч з полями гречки і
соняшників. Удався неймовірний смак».
Для свого меду використовує лише скляну тару.
Хоч це і дорожче, але для пасічника то є принципо-
во: натуральний мед хоче скла, а не пластику, навіть
харчового.
У домі священника мед постійно на столі. Дружи-
на додає його до багатьох страв. За рік споживають
приблизно 10 літрів.
«Мене не раз питали: «Як так сталося, що ти ви-
брав бджіл? Чому, наприклад, не магазин, трактори
чи ковбасу? Чому бджоли?» – усміхається отець Олег.
– Бо в мене то від прадіда. Розумієте, це на генному
рівні. Він також любив мед і любив молитися».
ЖИТТЯ | ДАРИ ПРИРОДИ
Священник каже,
що добрий мед можна
визначити за вагою. Літр
має важити не менше як
1300 г. Також справжній
мед з ложки спадає
каскадом, а не ллється,
як вода

46. 46 | МІСТО
Торт «Медівник»
Для коржів:
●яйця – 2 шт.,
●мед – 2 ст. л.,
●цукор – 1 скл.,
●мука – 500 г,
●масло – 50 г,
●сода – 1 ч. л.
Для заварного крему:
●молоко – 500 мл,
●яйця – 2 шт.,
●мука – 2 ст. л.,
●цукор – 150-200 г,
●масло – 100 г,
●ванільний цукор – 1 пакетик.
Спочатку приготувати медові коржі. У каструлю
вкинути яйця, цукор, масло, мед і змішати. Постави-
ти каструлю на невеликий вогонь, помішувати масу
до повного розчинення кристалів цукру. Додати
соду – маса почне пінитися і збільшиться удвічі.
Інтенсивно перемішувати і тримати масу на вогні ще
пів хвилини.
Зняти каструлю з вогню і потроху домішувати
просіяне борошно. Спочатку тісто буде рідким і
гарячим, замішаємо його ложкою – воно поступово
почне густіти. Далі місити руками. Повинно вийти
м’яке, не дуже круте тісто.
Поділити його на 8 рівних частин, сформувати
кульки, обсипати їх мукою, щоб не засохли, накрити
харчовою плівкою і покласти в холодильник.
Готуємо заварний крем. У невеликій каструлі
з’єднати борошно, цукор, ванільний цукор, яйця та
збити вінчиком в однорідну суміш. Додавати пома-
лу молоко і добре розмішувати масу до однорідного
стану.
Поставити на невеликий вогонь. Безперервно пе-
ремішувати молочну масу, особливо на дні каструлі,
щоб не утворилися борошняні грудки. Як тільки за-
варний крем загусне і почне закипати, зняти з плити.
У гарячу заварну масу додати м’яке масло, розмі-
шати до повного розчинення масла. Охолодити крем
до кімнатної температури.
Тепер до випікання медових коржів. Дістати по
одній кульці тіста із холодильника. На посипаній
мукою поверхні або прямо на пергаментному папері
для випічки тонко розкачати медові коржі.
Перенести корж на лист з пергаментним папером
і на ньому ж випікати в попередньо розігрітій до
180°С духовці до золотистого кольору. Час випікан-
ня і температуру потрібно пристосовувати до кожної
духовки індивідуально.
Відразу після випічки зверху на гарячий корж
покласти тарілку або форму потрібного діаметру і
обрізати його, оскільки інакше, вистигаючи, він ста-
не твердим, кришитиметься і ламатиметься.
Обрізки не викидати: вони знадобляться для поси-
пання боків та верху торта.
Так випікати решту медових коржів.
Охолоджені коржі змастити заварним кремом:
боки і верх. Далі рясно посипати подрібненими в
блендері залишками від коржів.
Медівник на кілька годин помістити в холодильник
– для просочення.
Лимонад з медом
З лимона зрізати шкірку, але тільки жовту. Білу – не
чіпати, бо вона дає гірчинку. Коли вода закипіла, ки-
нути туди жовту шкірку. Кип’ятити 5 хв. Додати сік з
чотирьох лимонів. Для аромату – трохи меліси чи м’я-
ти. Коли напій вистигне, додати туди мед – за смаком.
Салат з медовим соусом
Листя салату, рукола, фета, помідори чері – все
змішати. Для соусу: 1 ст. л. меду, 1 ст. л. соєвого
соусу, 1 ст. л. французької гірчиці, олія.
Курячі крильця з медом
Курячі крильця посолити, поперчити. Замаринувати
в соєвому соусі і меду. Пекти в духовці. Крильця вда-
ються соковитими, хрусткими і з гарним кольором.
«Медова» качка
Качку натерти сіллю і перцем. Усередину поклас-
ти порізані яблука зі шкіркою. Найкраще брати ті,
що з кислинкою. Змішати 2 ст. л. меду і 2 ст. л. міц-
ної гірчиці. Цією сумішшю натерти качку. Покласти
в рукав і випікати в духовці.
ЖИТТЯ | ДАРИ ПРИРОДИ
Рецепти

47. МІСТО | 47
Будемо з хлібом
Улюблений ще із дитинства запах та смак свіжоспеченого хліба… А кожний
кондитерський виріб, наче витвір мистецтва, дбайливо створений руками
пекарів. Брошнівська хлібопекарня уже понад два десятиліття тішить своїх
споживачів якісною та неймовірно смачною продукцією. У чому секрет –
говоримо із власниками виробництва Романом та Петром МЕЛЬНИКАМИ.
Більш як 20 років на ринку – суттєвий термін:
з чого починали і чим живе пекарня сьогодні?
ТОВ «Прикарпат-еко-продукт» (добре відоме як
Брошнівська хлібопекарня) –це розвинене вироб-
ництво, оснащене новим та сучасним німецьким
технологічним обладнанням, засноване у селищі
Брошнів-Осада. У далекому 1998-му ми взялися за
випікання хліба в одному з місцевих приміщень депо.
Сьогодні пекарня розташована неподалік тих самих
приміщень, але вже в зовсім інших масштабах. Наша
діяльність спрямована на випуск та реалізацію
натуральної, високоякісної і конкурентоспроможної
хлібобулочної продукції та кондитерських виробів.
Що пропонуєте споживачам/покупцям?
Асортимент надзвичайно широкий. До прикладу,
28 видів хліба, серед яких кожен може обрати свій
улюблений – житній, пшеничний, формовий, подо-
вий. Також є лінійка «вишуканих хлібів»: фруктовий
з чорносливом та курагою, бородінський з насінням
соняшника, з арахісом та родзинками, з коріандром.
Запашна булочна продукція налічує близько 80 видів.
Це різної форми випічка, яку так сильно люблять як
дорослі, так і діти. Не меншим є вибір яскравих кон-
дитерських виробів: пампушки з різноманітними на-
чинками, які розлітаються з прилавків «на ура», а ще
круасани та слойки, перекладинці, сирники, торти,
печиво, кекси, тістечка, корзинки, еклери і мафіни.
Кого забезпечуєте продукцією? Яка географія
її реалізації?
Ще кілька років тому брошнівський хліб продава-
ли лише у Рожнятівському, Калуському і Долинсько-
му районах. А сьогодні ми реалізовуємо продукцію
через власну торгівельну мережу в Івано-Франків-
ській та Львівській областях. На ринку позиціонуємо
себе під ТМ «БХП» та слоганом «Будемо з хлібом».
Всі крамниці та упакування продукції оформлені
у фірмовому стилі. Також співпрацюємо з іншими
мережами магазинів, кафе, ресторанами, лікарнями,
санаторіями, школами та садочками. Робимо все не-
обхідне, щоб організовувати щоденну роботу вироб-
ництва для безперервного забезпечення населення
свіжоспеченою хлібобулочною продукцією.
У чому ваш секрет смачного хліба?
Ми випікаємо натуральну продукцію високої якості
без генетично модифікованих продуктів, тому наш
хліб не містить жодних харчових додатків. Закваски
для пекарні свого часу було розроблено в Австрії. А
для власного розвитку та удосконалення технологіч-
них процесів виробництва щорічно відвідуємо спеціа-
лізовані виставки хлібопекарської промисловості, які
відбуваються як в Україні, так і в Європі. Наша про-
дукція відповідає усім державним стандартам та тех-
нічним умовам. Пекарня навіть має власну атесто-
вану лабораторію для різноманітних досліджень. У
чому секрет? Упродовж усього часу виробництва
ми не зраджуємо традиційним рецептам випікання,
використовуючи при цьому натуральну сировину.
На початку повномасштабної війни багато
підприємств дещо перепрофілювалися під допо-
могу армії – як це було у вас?
Ми співпрацюємо із Товариством Червоного Хре-
ста України, ведемо активну волонтерську діяль-
ність. Ще з 2014 року підтримували воїнів АТО та
їхні сім`ї. Не припиняємо допомагати українським
захисникам і сьогодні. Тому що добре усвідомлюємо,
наскільки це важливо. Ми відправили на потреби
ЗСУ укомплектовані автомобілі з автопарку підпри-
ємства, завантажені необхідними речами та харчами
для солдат на передовій. А також – вантажівку для
потреб жителів із зон бойових дій. Щодня передаємо
воїнам сотні кілограмів печива і буханок хліба. Ми –
надійний тил, що завжди готовий швидко реагувати.
Чи плануються невдовзі якісь зміни, запуск
нової продукції?
Ми не любимо стояти на місці, тому часто розши-
рюємо асортимент як хлібобулочної продукції, так і
кондитерських виробів, щоб йти в ногу з потребами
ринку. Нещодавно запустили нові обладнані лінії з
виробництва лаваша, круасанів, булочних виробів
і глазуровану лінію для кондитерських виробів.
Найближчим часом плануємо запуск нового підпри-
ємства з виробництва борошна. Додатково ще буде
створено 20 робочих місць. Ми завжди вдосконалює-
мось, шукаємо нових можливостей для розширення
обсягів виробництва і випуску нової продукції.
ТОВ «Прикарпат-еко-продукт»
смт. Брошнів-Осада, вул. Шашкевича, 28
тел.: (067) 885 01 06 (Viber,Telegram)
/Брошнівська Хлібопекарня /broshnivska_hlibopekarnya
ЖИТТЯ | ПРОДУКЦІЯ

48. 48 | МІСТО
ЖИТТЯ | ПУБЛІЧНІСТЬ
Марія Лутчин
Від онлайну
до реального
бізнесу
Успіх в інстаграмі – це шалена робота. Тут треба пахати. І якщо п’ять-
шість років тому для того, щоб стати популярним, досить було публікувати
гарні фото, ставити хештеги – і аудиторія сама тебе знаходила, то
зараз потрібно багато часу, грошей та ресурсів, щоб розвиватися. Пандемія
коронавірусної хвороби та війна в Україні також внесли корективи у те, яким
має бути теперішній блог. Щоб залишатися цікавими та в усіх на слуху,
топові блогери мають команди помічників, які забезпечують та координують
роботу.
Заробивши у такий спосіб собі ім’я, аудиторію та добрий фінансовий баласт,
багато хто відкриває власну справу поза мережею. Це салони краси або
крамниці, кав’ярні або ж власний бренд одягу чи білизни.

49. МІСТО | 49
Розвиток та свобода
За даними дослідження HubSpot, проведеного
минулого року, 71% користувачів приймає рішення
про покупку за рекомендаціями в соціальних медіа.
Тому продавати власний бренд, послугу або товар
набагато вигідніше, якщо ти є виробником, каналом
продажів і реклами одночасно.
Експерти з інстаграму відзначають, що відкриття
реального бізнесу – це логічне продовження і
розвиток блогерської справи. А ще – хороший
майданчик для особистісного зростання та втілення
нових ідей.
«Інстаграм – це особистий бренд, це твоя робота,
її тут дуже багато. Блогери йдуть в офлайн, бо
втомлюються, прагнуть чогось іншого. В якусь
мить ти хочеш спокою: відкрити бізнес, який буде
приносити гроші, – і ти будеш жити в достатку, але
тобі не треба буде танцювати в трусах на камеру. І
це нормально, коли ти вичерпуєш себе в блогінгу.
Проте ти звик до якогось рівня життя і хочеш його
зберегти, ті ж гроші мати, тому ти відкриваєш
офлайн, щоб дати собі тут більшу свободу. Всі
люди, які стрибають в блогерство, думають, що тут
гроші на тебе сиплються. Але це не так», – пояснює
таргетолог Дзвіна Ковальчук.
Фахівець зазначає, що потрібно дуже багато
ресурсу вкладати у ведення блогу, щоб був
результат. Тому блогери йдуть в офлайн ще й через
те, що хочуть мати свободу у власному житті.
Мар’яна
Гутак,
23 роки,
664 тисячі
підписників
в Instagram
Шоурум та
постійне свято
Молода, весела та
успішна. Дівчина з села
Нижній Струтин, що на
Рожнятівщині, Мар’яна
Гутак у блозі ділиться
своїм побутом, показує
різні конфузні ситуації та
вчить сприймати життя з
позитивом.
Свій блог дівчина почала
вести з 2018 року як
любительський, бо, як вона
відзначила в одному зі
своїх інтерв’ю, має «багато
енергії і її потрібно було
кудись витрачати».
Перший заробіток в
інстаграмі був від реклами
корму для котів. Тоді
блогерка отримала за це
5 тис. грн. І на додачу
корм для домашнього
улюбленця. Так все і
закрутилося.
Зараз дівчина вже добре
знає, як багатотисячну
прихильність фоловерів
перетворити у чималий
дохід: на заробіток з блогу
дівчина придбала авто та
квартиру.
Усі люди, які
стрибають у
блогерство,
думають, що тут
гроші на тебе
сиплються. Але це
не так
ЖИТТЯ | ПУБЛІЧНІСТЬ

50. 50 | МІСТО
ЖИТТЯ | ПУБЛІЧНІСТЬ
В інстаграмі дівчина відома тим, що рекламує одяг
та різні корисні для дому девайси. Переважно це
речі за доступною ціною, розраховані на покупця із
середнім достатком.
Як розповідає сама Мар’яна, зараз її прибуток від
ведення блогу становить близько 15 000 доларів
у місяць. Дівчина офіційно сплачує податки, тому
каже, що не боїться озвучувати цифри свого доходу.
Спробувала себе Мар’яна і у ролі ментора:
розробила курси блогінгу та як заробляти у
мережі. Щоправда, відгуки про навчання у слухачів
неоднозначні. Дівчину навіть звинуватили у
шахрайстві: мовляв, зібрала чималеньку суму, а
знань належних не дала.
Та Мар’яна чи не однією з перших франківських
інфлюенсерів вийшла за межі мережі та почала
розвивати бізнес офлайн. Минулого року встигла
відкрити шоурум, у якому продає постільну білизну,
рушники, посуд, декор для дому. Напередодні
Нового року запрацювала Мар’янина крамниця
з різноманітними тематичними декораціями та
подарунками, ілюмінацією та ялинками. Вже у 2022
році шоурум доповнився і крамницею з кульками та
прикрасами.
Замовити рекламу у блогерки не так і просто: для
цього ваша сторінка має мати щонайменше 1000
активних підписників та відповідати Мар’яниному
напрямку роботи. Якщо ви не торгуєте одягом,
скажімо, а ведете готельний бізнес, то будьте готові
до того, що можете і не отримати відповіді від
менеджера блогерки – ваші повідомлення просто
ігноруватимуть.
Нам вдалося дізнатися від однієї із підписниць,
якій таки пощастило співпрацювати з Мар’яною, що
реклама (розмовне сторі) обійшлася їй в 11 тисяч
гривень (це з урахуванням 30% знижки).
Власна студія
та зйомки у кіно
Ще більше вимог до
рекламодавців у короля
українського хайпу Діми
Варварука. Так, особисті
профілі на рекламу, як йдеться
на сторінці співпраці, блогер
бере тільки з активною
аудиторією від 10 тисяч
підписників. Комерційні
сторінки рекламуються від 1000
фоловерів, з живими відгуками
та відмітками товару.
Розважальні сторінки
допускаються з кількістю
підписників тільки від 3000 та
якісним контентом.
Не рекламує хлопець
тютюнових виробів, сумнівних
способів заробітку, фінансових
пірамід, косметики, за винятком
подарункових боксів, неякісного
товару, сторінок без відгуків і
відміток з товаром.
Щодо самого блогера, то
популярності він набув після
відомої каверверсії пісні Мевла
«Холодок». Разом з Юлею
Вербинець (Верба) взимку 2020-
го вони відзняли кліп на пісню
«Валентинка». Хоча хлопчина
з Рожнятівського району вже
до цього часу взяв курс на те,
щоб розвивати україномовний
блогерський проєкт на YouTube
«Сільрада», співзасновником
якого він є.
У карантинному травні 2020-го
на орендованій квартирі у центрі
Івано-Франківська Дмитро з
друзями-блогерами Юлією
Вербою та Артемом Паучеком
зняли відео на пісню «Білка».
Пісня відразу потрапила у топи
на Apple Music та посіла першу
сходинку трендів YouTube.
Дмитро
Варварук,
24 роки.
997 тисяч
підписників в
Instagram

51. МІСТО | 51
Салони краси
та власний бренд
Саша Тарнавська, вона ж Саша Бо. Дівоче
прізвище Боднар.
Молода франківка стала першою україномовною
блогеркою, якій вдалося зібрати мільйонну
аудиторію в інстаграмі. Зараз вона успішна
бізнесвумен та мама двох синів.
Саша навчалася на стоматолога, проте своє життя
вирішила не пов’язувати з цією професією. До
популярності заробляла тим, що плела браслети, а
також малювала ескізи для тату.
Блог веде з 2016 року. Головні теми у профілі:
материнство, здоров’я, стиль, подорожі, мотивація.
У 2018 році стала лідером думок за версією
журналу Cosmopolitan. У 2019-му була визнана
найкращим блогером України. У 2020 році увійшла в
десятку найкрасивіших жінок України за рейтингом
від «Фактів ICTV».
Минулого року мережу сколихнуло скандальне
розлучення Саші з її чоловіком-блогером Ігорем
Пустовітом.
Та не блогом єдиним: два роки тому амбітна
дівчина здійснила свою мрію та відкрила салон
краси Stories.by.sashaabo.
Як розповіла Саша в одному з інтерв’ю на YouTube-
каналі ТОР, все почалось з того, що вона завжди
мала велику любов до краси.
«Люблю красу. Я зараз і 5 років тому – це велика
різниця. Почала підкреслювати себе. Кардинально
я не змінювалася, але за рахунок певних нюансів
– таких як форма брів, правильна стрижка, макіяж –
людина дійсно міняється», – відзначила блогерка.
На той час її для співпраці запрошували у різні
салони краси України. Каже, що відвідала понад
100 салонів у Львові, Києві та Одесі і зробила свої
висновки.
«Я дивилася, аналізувала і винесла щось таке
логічне, під себе... Я завжди себе ставлю на місце
клієнта. Я заходжу у свій салон і кажу: «Дівки, чого
коврик криво стоїть?» Завжди все роблю під себе,
щоб я як блогер зайшла і сказала: тут прикольно,
класно», – пояснює Саша.
Також розповіла, що її бізнес (приміщення і його
ремонт) повністю окупився за 9 місяців.
«Якщо класно надаєш послуги, люди завжди
будуть. Якби було реально погано, другий раз ніхто
б не прийшов», – запевняє Саша.
Відтак, окрилена одним успіхом, влітку 2021
року у центрі Івано-Франківська Саша відкрила
косметологічну клініку Stories.aesthetic.clinic і
запевняє, що її бізнес – це про унікальність, а не про
мережу і обсяги.
«Мене питали, чи не хочу я зробити мережу
салонів в інших містах. Мій салон носить моє ім’я.
І уявіть, прийдуть люди у Львові чи Києві, а Саші
Бо там немає, немає присутності. Який сенс салону
в іншому місті, якщо я туди приїжджатиму раз на
пів року просто перерахувати гроші?» – пояснює
бізнесменка.
Попри успішний офлайн-бізнес інфлюенсерка
продовжує рекламувати товари в інстаграмі і
наголошує, що рекламує лише те, що їй дійсно
подобається.
«Ми стараємося врахувати усі ваші побажання,
проте рекламу Саша подає у своєму стилі, знаючи,
на що краще реагує її аудиторія. Саша рекламує
лише те, що їй подобається...» – зазначається на
сторінці кооперації Саші Бо.
У кліпах та на інстаграм-сторінці блогера постійно
присутні його рідні та друзі. Фішка – інстабабця
Оксана, яка стала гідним партнером свого
талановитого онука у відеороботах.
У 2021 році Варварук заявив, що покидає
інстаграм, та, щоправда, своєї сторінки не закрив, а
й далі продовжує її вести. Та відтоді хлопець більше
зосереджується на інших бізнес-проєктах.
Разом з другом-блогером Іваном Дирівим вони
створили медіакомпанію «ГАЛАС». Заробивши ім’я
у медіасфері, хлопці вирішили юридично закріпити
свої напрацювання.
Тепер займаються просуванням україномовного
контенту, організацією конкурсів у інстаграмі,
веденням публічних сторінок, СММ та
продюсуванням. Крім того, пропонують зйомку,
монтаж відео та організацію фотосесій.
У 2022 році у прокат вийшов короткометражний
комедійний фільм «Чарівний глечик», одні з
головних ролей у якому зіграли Дмитро Варварук
та його бабця. Також хлопець засвітився у фільмі
Dzidzio «Де гроші».
За час свого блогерства Діма придбав квартиру,
змінив не одну автівку та допоміг здобути
популярність у інстаграмі численній рідні. А
віднедавна не приховує радості з приводу того, що
незабаром стане татом.
ЖИТТЯ | ПУБЛІЧНІСТЬ
У 2021 році Варварук
заявив, що покидає
інстаграм, та, щоправда,
своєї сторінки не закрив, а
й далі продовжує її вести.
Та відтоді хлопець більше
зосереджується на інших
бізнес-проєктах
Олександра
Тарнавська,
27 років,
1,8 мільйона
підписників
в Instagram

52. 52 | МІСТО
Табу у рекламі: інтимні магазини, неякісний товар,
бізнес-піраміди, тютюнові продукти, політики,
заклади, які Саша не відвідувала особисто, а також
різноманітні розіграші.
З початком війни блогерка активно займається
волонтерством: проводить розпродажі одягу та
активно донатить на ЗСУ.
І, схоже, не збирається зупинятися на
досягнутому. На початку вересня жінка відкрила
вже третій салон мережі Stories — справу її та її
другого чоловіка, лікаря Платона Тарнавського.
У Stories. aesthetic. clinic зібрані послуги естетики
тіла: тут і ін’єкційна косметологія, і інноваційна
стоматологія, і новітня лазерна епіляція, подологія,
гінекологія та масаж.
«Відчуття приємної втоми і трохи гордості –
наважитися відкрити ще один бізнес у розпалі
війни. Та ми віримо, що все буде круто. Тому гроші
вкладаються в Україну, а не за кордон», – так у себе
в інстаграмі написала блогерка.
Блогерка підрахувала, що в день викладає
в інстаграм 3-4 рекламні замовлення,
кожне з яких коштує приблизно 20
тисяч гривень. Це можуть бути дописи
з фотографіями, розмовні stories та інші
формати
ЖИТТЯ | ПУБЛІЧНІСТЬ
Нерухомість,
авто та кав’ярня
Verbaaa – одна із найвідвертіших інфлюенсерок
України. Займатися блогінгом дівчина почала ще в
11 років.
Серед здобутків молодої франківської блогерки,
як пише Вікіпедія, – премія «Кращий лайфстайл-
блогер» від інфлюенсер-платформи Blogger
Zone (2019), топ-30 рейтингу найпопулярніших
інфлюенсерів українського Forbes (2020), перше
місце в рейтингу «Топ-50 блогерів України» за
версією журналу «Фокус» (2021) та «Топ-100
рейтингу найвпливовіших жінок країни» за версією
журналу «Фокус» (2021).
На свої 18 Юля влаштувала грандіозне
святкування: запросила співака Дмитра Монатіка,
ілюзіоністів Magic Five та Юрія Горбунова у ролі
ведучого.
У 19 дівчина заробляє мільйони і не приховує, що
її блог приносить такі прибутки.
В одному з інтерв’ю YouTube-каналу «Ходять
чутки» Юля зізналася, що заробляє від одного
мільйона гривень на місяць. Юлина реклама –
нішевий одяг та косметика, доступні для широкого
загалу покупців. Саме такий напрямок дає
змогу дівчині робити більше реклами, ніж іншим
інфлюенсерам на ринку.
Блогерка підрахувала, що в день викладає в
інстаграм 3-4 рекламні замовлення, кожне з яких
коштує приблизно 20 тисяч гривень. Це можуть
бути дописи з фотографіями, розмовні stories та інші
формати.
Свої гроші Verbaaa витрачає на нерухомість
та авто. Фактично за два роки дівчина не тільки
придбала дорогий автомобіль, але й дві квартири
у центрі Івано-Франківська. А ще має недешеве
захоплення – колекціонує фігури ведмедиків
відомого японського бренду, які коштують чимало.
Про усе це дівчина розповідає у своєму блозі і
наголошує, що сплачує податки, зареєстрована як
ФОП, а її справами займається мама, яка працювала
раніше бухгалтером.
З початком війни в Україні дівчина активно
долучилася до волонтерства, а у липні разом із
коханим хлопцем – блогером Притулою – відкрили в
центрі Івано-Франківська свій перший офлайн-бізнес
– заклад громадського харчування «The Shark».
Як розповідає Юля у своїх сторіз в інстаграмі, ідея
виникла ще задовго до війни. Вже у воєнний час
дівчина сама вирушила за кордон, щоб закупити
обладнання для бізнесу, також багато днів пішло
на те, щоб розробити унікальне цікаве меню та
налаштувати роботу. Каже, що з’їла не одну шаурму
і млинець в інших закладах міста, щоб зрозуміти,
яким має бути продукт у її кав’ярні.
Юлія
Вербинець
(Verbaaa),
19 років,
декілька
сторінок
у Instagram та
понад мільйон
підписників

53. МІСТО | 53
Cалони оптики «LikeOptika» у Івано-Франківську:
вул. Пилипа Орлика. 1; вул. Шевченка, 45; вул. Гаркуші, 24; вул. Мазепи, 40
/like_optica_if
ОПТИКА
ПОЗИТИВНИХ
ЕМОЦІЙ

54. 54 | МІСТО
У Франківську
масштабний
IF IT FORUM зібрав понад
350 спеціалістів
20 серпня в Івано-Франківську в Університеті Короля Данила провели
масштабний IF IT FORUM. Організатори форуму blago developer спільно з ІТ-
кластером та УКД зібрали понад 350 спеціалістів ІТ-сфери в одному місці,
щоб обговорити проблеми, з якими зіткнулись айтівці в цей нелегкий час, та
напрацювати дієві інструменти для стабілізації цифрового ринку.
Не обійшлося на заході без зіркових гостей: президента корпорації SoftServe
Тараса Кицмея, найкращого економіста за версією Forbеs Романа Шеремети
та співзасновника СЕО 27 Сергія Гнатчука.
Христина Савчин
ПОДІЇ | ІТ-СФЕРА

55. МІСТО | 55
«ІТ-сфера – це індустрія знань. Люди, які задіяні
у ній, стають самодостатніми, глобальними та
працюють по цілому світу, але живуть в Україні.
Фактично одне робоче місце в ІТ створює чотири в
суміжних індустріях. Тобто якщо в компанії працює
100 людей, то навколо створюються супермаркети,
ресторани, будівельні проєкти і тому подібне. Це
дуже важливо для країни, а особливо для нашої. У
нас дуже потужний людський потенціал, який ще
не до кінця запущений в дію. Багато талановитих
людей у пошуках, і ми даємо їм рішення. Такі
заходи важливі не лише для айтішників, а й для
спеціалістів в інших сферах. Усі ми залежні від
емоцій. І треба десь заряджатися. Як мінімум,
сьогодні ми всі класно підзарядилися. Як максимум
– обмінялися думками. Вже після цього кожен
зможе вносити різні зміни до своїх стратегій та
планів і доб’ється кращих результатів», – сказав у
своєму виступі президент корпорації SoftServe Тарас
Кицмей.
На плідну розмову й успіхи в роботі також надихав
мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.
«Наразі Франківськ після Львова є найбільш
привабливим містом для ІТ-сфери. Тому ми тішимося,
що багато ІТ-компаній релокуються, відкривають тут
свої офіси та представництва. Для нас це робочі місця
і люди, які залишаються тут працювати та не їдуть за
кордон. Також це можливість сплачувати податки.
Додатково ця сфера створює певну мережу людей,
які залучені до замовлень ІТ-компаній», – наголосив
голова громад­
и.
Спікери активно обговорювали проблеми
сфери ІТ, які виникли в умовах війни. У пошуках
інструментів їх вирішення ділилися й власними вже
випробуваними кейсами.
«Це дуже важлива подія для нашої спільноти, бо
ми нарешті можемо всі зібратися та поспілкуватися.
ІТ-сфера – це одна з небагатьох галузей економіки,
яка розвивається і продовжує ефективно працювати.
Айтішники дали 3,7 мільярда доларів надходжень до
бюджету за перший квартал, це дуже великі суми.
Надіємося, що так буде і надалі. Тому очікуємо
від влади сприяння для ефективної роботи й самі
старанно над цим працюємо в ІТ-кластері.», –
зазначила Ірина Дарвай, виконавча директорка
Франківського ІТ-кластера.
Організатори кажуть, що це вже третій захід для
внутрішнього ІТ-ринку та релокованих до Івано-
Франківська компаній.
«IF IT FORUM спрямований на допомогу малому
та середньому бізнесу в час війни, щоб знайти
дієві й ефективні інструменти та методи для його
стабілізації. Ми шукаємо шляхи, щоб вижити в
такий екстремальний час кризи. За статистикою,
Франківськ посідає друге місце після Львова
за кількістю релокованих ІТ-спеціалістів. Ми
організували цей форум, щоб вибудувати певну
синергію між нашими айтішниками та тими,
хто приїхав з інших областей, прокомунікувати,
поговорити, зняти напругу, обговорити те, як буде
розвиватися ІТ-ринок в майбутньому, як вижити
в час війни, що робити та на що сподіватися»,
– окреслила цілі форуму Діана Великочий,
співорганізаторка заходу (компанія blago developer).
Ну оминули на зустрічі й обговорення майбутніх
тенденцій цифрового ринку. Ця тема є актуальною не
лише для самих айтівців, але й для керівників різних
навчальних закладів, які готують спеціалістів цієї сфери.
«У світі кожен день щось міняється, все рухається
та не стоїть на місці. У сферу навчання також
потрібно постійно вносити певні зміни, щоб
студент після випуску став конкурентоспроможним
фахівцем та зміг реалізувати себе на ринку праці.
Тому обов’язково варто проводити такі заходи у
різних сферах, щоб ми розуміли, які є виклики,
що потрібно змінити в навчанні та що буде
перспективним у майбутньому», – додав Михайло
Косьмій, перший проректор УКД.
Серед спікерів були:
Іван Дячишин – керівник офісу Intellias та Webmil,
Наталія Мухітдінова – керівниця офісу Eleks,
Володимир Якубовський – Delivery Manager в Avenga
ПОДІЇ | ІТ-СФЕРА

56. 56 | МІСТО
ПОДІЇ | ФОТОЗВІТ

57. МІСТО | 57
УСПІХ ТАМ, ДЕ ПАНУЄ ЛЮБОВ
Кожного свого клієнта вона неодмінно зустрічає з усмішкою. Адже її бутик
– улюблена справа, якою загалом займається уже понад два десятки років. І
переконує: має місію передовсім робити жінок щасливими. Чи то підібравши
їм вбрання, яке личитиме, як ніщо інше, чи підтримавши добрим словом
і порадою. Або ж поділившись секретом власного успіху. Саме про нього
підприємиця Марія ПЕТРУШКО охоче розповідає і нам.
Якби довелося описати себе
всього трьома словами, які б
обрали?
Успішна, впевнена бізнесвумен.
Чому обрали саме власну
справу?
Так склалися обставини в житті.
Свого часу я закінчила торго-
во-економічний коледж, а потім
педагогічний університет. Після
навчання була робота у міській
раді, і вже після декрету я зрозу-
міла: хочу не просто працювати,
а робити щось власне для жінок,
допомагати їм відчувати себе гар-
ними, красивими, щасливими. І я
вирішила започаткувати власну
справу, тісно із цим пов’язану.
Сьогодні ви господиня у влас-
ному бутику «Maria», а з чого
починали?
Спочатку був ринок. І я цього не
соромлюся. Торгувала і в сніги, і
в тридцятиградусні морози. Але
це загартувало мене. Попри усі
випробування, я завжди рухалася
вперед. Я сильна жінка і завжди
долала власні страхи, думала на
кілька років вперед. А ще – не
боюсь творити, живу в гармонії з
собою і радо ділюсь своїм досві-
дом та успіхами з іншими.
Але що є найбільшою моти-
вацією?
Мої діти. Вони завжди мотиву-
вали мене не зупинятися. А ще я
люблю людей. І це моє життєве
кредо. Я не ставлю собі за мету
виключно заробіток. Понад усе
мене тішить, коли люди виходять
з мого бутика усміхнені і щасливі.
Я черпаю натхнення і з нових зу-
стрічей та спілкування з новими
людьми. Це усе й допомогло не
здатися і в часи пандемії, затяж-
них локдаунів. Непрості роки
були, але я пережила цю кризу.
І пишаюся тим, що зуміла не
закритися, старалася, працювала.
А потім свої корективи внесла і
повномасштабна війна… Якраз за
пів року до її початку я і відкрила
бутик.
Чому зважилися на це, адже
й до того часи були непрості?
Так, вже тоді відчувалося заго-
стрення ситуації. Але страху не
було. Мені запропонували від-
крити тут власний магазин і дали
годину на роздуми. Я без вагань
погодилася. Не думаючи ні про
що. Я ж кажу: стояти на місці – це
не моє.
Чи швидко вдалося оговта-
тись? Як змінився формат
роботи?
Після 24 лютого я дозволила
собі не працювати лише перші
два тижні. А потім, коли у місто
почали приїжджати люди, які
рятувалися від обстрілів, і наша
мерія сказала бізнесу відкривати-
ся, я одразу відчинила магазин.
І трапилася зі мною зворушлива
історія. Прийшла до мене жінка
із бажанням придбати собі ко-
стюмчик, довго обирала, але коли
почула ціну, з жалем зізналася,
що грошей на нього їй не виста-
чить, і вийшла з бутика. Не знаю,
що тоді мною керувало, мабуть,
інтуїція, але я вибігла за нею і
попросила вернутись, мовляв,
хочу зробити подарунок – запла-
тите, скільки зможете. І, уявіть,
вона відповідає: «Дякую, бо я
переселенка, грошей обмаль, але
хотілося придбати щось із одягу».
Ця історія мене досі бентежить до
сліз. І я продовжую свою справу.
Поки одні люди допомагають з
амуніцією нашим військовим, у
мене свій напрямок волонтерства
– я при можливості ділюся одягом
із тими, хто його потребує.
Ви казали, що робите жінок
щасливими. Як саме?
Це і є один із прикладів. А ще у
цьому бутику я працюю як психо-
лог (сміється). Жінки ж прихо-
дять і питають: «А чи пасує мені
ця зачіска, а ці брюки?» Одягають
пальто – даю поради. Часом гово-
римо і годину, і дві. Буває, що клі-
єнти і номер телефону запитують.
І повертаються сюди, а значить,
моя праця не минає дарма. Всю
свою енергію я дарую людям, щоб
вони виходили радісні, успішні і
щоб відчували менше того стресу
і напруги, які витають довкола.
А що допомагає триматися
вам?
Я завжди маю витримку і віру.
Віру в людей. Віру у справу, яку
роблю. Окрім того, долати нега-
разди мені допомагає спорт. Якщо
починати день із зарядки, трима-
ти себе у формі, наповнюватися
щоранку енергією, то потім є чим
ділитися із людьми. Та найваж-
ливіше – це підтримка моїх дітей.
Вона дає мені сили.
Чи обмірковували уже якісь
плани на майбутнє?
Ми усі зараз будуємо тільки
короткострокові плани – на тиж-
день-два. Масштабні поки не на
часі. Зараз головне, щоб наші во-
їни успішно побороли той клятий
«руській мір», щоб наша Україна
відродилася, розквітла. Нині на
часі перемога!
м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 26, тел.: (050) 687 96 47 /petrushko_mariia
ШОПІНГ | АТМОСФЕРА

58. 58 | МІСТО
Світлана Тимчук
10 шахрайських
схем
у воєнний
період
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну більшість людей
відразу перестала працювати. Бізнес зупинився, а ймовірність діри в бюджеті
зростала. З часом усі поступово звикали до нової реальності й відновлювали
роботу, аби підтримувати економіку України та мати стабільний дохід.
Аферисти спочатку теж призупинили свої оборудки, але згодом почали знову
наживатися на людях, наче нічого й не змінилось. Тільки умови тепер інші
– воєнні. Тож шахраї до них пристосувались і продовжують набивати свої
кишені краденими грошима.
Начальник відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області
Департаменту кіберполіції Нацполіції Тарас Мороз та старший інспектор
комунікації поліції Івано-Франківщини Анна Сосяк розповіли про основні
шахрайські схеми, пов’язані з воєнним періодом.
ГРОШІ | АФЕРИ

59. МІСТО | 59
7
6
5
4
3
2
1
Псевдоблагодійність.
Багато шахраїв створюють фіктивні благодійні
сторінки у соцмережах. Там «добродії» публікують
інформацію про збори грошей, пов’язані з війною.
Зазвичай для потреб Збройних сил України, для до-
помоги пораненим чи переселенцям. Зрозуміло, що
грошові перекази на ці рахунки так і не доходять до
очікуваних адресатів.
Пасажирські перевезення.
В інтернеті є багато оголошень про надання по-
слуг пасажирських перевезень Україною. Серед них
є і махінації. Цільова аудиторія – люди, які хочуть
виїхати із зони бойових дій. Шахраї спілкуються з
ними в месенджерах й просять кошти за майбут-
нє перевезення. Люди довіряються «перевізнику»,
надсилають передоплату, але зрештою відповіді від
нього так і не отримують.
Незаконний
перетин кордону.
Шахраї примудряються наживатися ще й на лю-
дях, які самі намагаються обдурити закон. Мова йде
про чоловіків призовного віку, яким за певну суму
обіцяють перетин кордону. У кінцевому підсумку
потерпілі навіть не можуть звернутися до правоохо-
ронних органів та повідомити про обман, оскільки
цим заявлять про свої незаконні дії.
Оренда
неіснуючого житла.
Аферисти розміщують оголошення щодо орен-
ди житла на відповідних платформах або створю-
ють клони сайтів певних помешкань. Спілкуються
здебільшого з переселенцями, беруть завдаток за
бронювання і зникають. Тож коли потерпіла особа
приїжджає до помешкання для поселення, телефон
шахрая вже вимкнений, а вона навіть не має куди
подітися.
Злам соціальних акаунтів.
У воєнний період, окрім зламу звичайних акаунтів
у соцмережах, шахраї взялися за сторінки родин
військових. Від імені цієї людини вони або дублюють
оголошення, яке вже раніше публікувалося, або
створюють нове про збір коштів на потреби ЗСУ.
Зазвичай у дописах мова йде про конкретну бригаду
або одного бійця, що виглядає доволі правдоподібно.
Довірливі люди, які щиро хочуть допомогти бійцям,
надсилають свої кошти, але перекази надходять на
рахунок шахрая.
Соціальні виплати.
Людина отримує звичайне SMS-повідомлення з
інформацією про виплату матеріальної допомоги.
У ньому містяться посилання на ресурси, де ніби-
то можна подати заявку на отримання коштів. Там
людям пропонують ввести свої персональні дані та
номер банківської картки для зарахування грошей.
Однак замість отримання обіцяних коштів люди на-
впаки позбуваються їх. А зловмисники автоматично
присвоюють собі гроші потерпілих.
Продаж неіснуючих
товарів.
Цей доволі старий вид крутійства поширений і
зараз. Тепер серед найпопулярніших товарів, які
людина може «придбати» у шахраїв, військова аму-
ніція, талони на пальне та дрова. Зазвичай людей
заманюють низькою ціною. Продавець отримує зав-
даток або повну суму за товар та просто зникає.
ГРОШІ | АФЕРИ

60. 60 | МІСТО
10
9
8
Фішинг.
Усі вищевказані види шахрайства можуть бути
пов’язані зі ще одним – фішингом. Це процес отри-
мання персональних даних людини, яка переходить
за фішинговим посиланням. Є багато фальшивих
сайтів, які візуально дуже схожі на офіційні. Якщо
людина перейшла на цей сайт та вказує усі дані
своєї банківської картки, щоб скористатись певною
послугою, то з її рахунку списуються гроші. Звісно,
ніяких послуг вона не отримує.
Метод соціальної інженерії.
У цьому випадку шахрай дзвонить до людей та
пропонує їм допомогу. Він може представитись ке-
рівником будь-якої благодійної організації чи фонду з
допомоги переселенцям. Пропонує людині зареєстру-
ватись у програмі та виманює в неї персональні дані,
а надалі з рахунку потерпілої особи зникають кошти.
Банківські шахрайства.
Одними з найпоширеніших видів шахрайства у цей
час є банківські. І хоч вони не пов’язані з воєнною
тематикою, зараз багато людей потерпають саме від
них. Зловмисники телефонують до потенційної жер-
тви та представляються співробітниками банку. Далі
розповідають про заблокування її картки та необхід-
ність уточнення контактних даних. Людина довіря-
ється шахраю та сама вказує персональні дані, а в
результаті – позбувається своїх заощаджень.
Інформаційна гігієна
Щоб не стати жертвою аферистів, потрібно до-
тримуватись інформаційної гігієни. Існує декілька
правил:
• Обирайте складні паролі та двоетапну автенти-
фікацію на акаунтах у соцмережах.
• Не вводьте свої паролі на невідомих сайтах.
• Не повідомляйте персональних даних у теле-
фонних розмовах.
• Перевіряйте благодійні організації, яким над-
силаєте гроші.
• Не вказуйте реквізити своєї банківської карти
й CVV-код на невідомих сайтах.
• Перевіряйте гіперпосилання сайтів, на які
переходите.
• Замовляйте товари лише на перевірених сай-
тах та обирайте накладний платіж.
• Прив’яжіть свою sim-карту до паспорта.
• При використанні ґаджетів користуйтеся
тільки ліцензійним програмним забезпеченням та
оновлюйте його. Воно стежить, щоб ваш пристрій не
був інфікованим сторонніми факторами.
• В онлайн-банкінгу скористайтесь послугою
підключення одноразового пароля при здійсненні
будь-якого платежу.
• Час від часу перевіряйте платіжні операції на
наявність сумнівних.
ГРОШІ | АФЕРИ

61. МІСТО | 61
Медична студія Бенько
● Вакцинація
● Сімейний лікар (декларації)
● Педіатр (декларації)
● Дитячий імунолог
● Алерголог
● Акушер-гінеколог
● Отоларинголог
● Дитячий ортопед-травматолог
● Дерматолог
м. Івано-Франківськ,
вул. Гетьмана Мазепи, 160–А
тел.: (095) 21 25 626
(096) 21 25 626
/medicalstudio.benko
/Медична студія Бенько
ЗДОРОВ’Я | ПОСЛУГИ

62. 62 | МІСТО
Уляна Пилипець
Гривню
врятує армія
Курс валют в обмінниках продовжує тримати
дистанцію з офіційним. За даними Національного банку
України, станом на середину вересня один долар коштує
36,93 гривні, тоді як на комерційному ринку середня
ціна – 41,22. Офіційний курс гривні щодо євро – 36,53,
натомість неофіційний – 40,30. Ситуацію, що хвилює
ледь не кожного, для «МІСТА» коментує економіст.
Сергій Васильченко, кандидат економічних наук,
доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки
Прикарпатського національного університету імені
Василя Стефаника, каже, що різниця в ціні на долар та
євро виникла ще місяць тому.
ГРОШІ | ІНФЛЯЦІЯ

63. МІСТО | 63
Центральний банк Сполучених Штатів Америки
випускає облігації державних позик. Банкіри поста-
вили привабливішу відсоткову ставку, тобто підняли
облікову ставку фінансового резерву, і це зробило
облігації (способи залучення грошових коштів чи
покриття дефіциту бюджету) привабливими.
«Натомість у Європі ситуація протилежна. Там
низька відсоткова ставка, ще й інфляція зросла внас-
лідок вторгнення росії в Україну. Тому маємо різни-
цю в ціні між валютами», – говорить експерт.
Валютний ринок дуже мобільний, він реагує на
будь-які події у світі. Те саме Васильченко каже
й про гривню. Причина падіння її курсу очевидна
– війна, українська економіка скоротилась чи не
наполовину.
Що менше товару на ринку, то дорожче він кош-
тує, пояснює економіст. Оскільки через війну багато
інвесторів покинули Україну або скоротили бізнес,
зменшилась кількість іноземної валюти.
«Іноземної валюти стало менше, а вітчизня-
ної – більше. Нацбанк з початку війни надрукував
додатково 280 мільярдів гривень, які направили в
економіку. От і причина інфляції», – говорить Сергій
Васильченко.
Валюти на українському ринку стало менше ще й
тому, що грошова допомога не надходить в обіцяних
розмірах. Україні треба 5-7 млрд доларів щомісяця,
аби балансувати видатки з бюджету, а такі кошти не
приходять. Якщо ситуація не зміниться, уряд буде
продовжувати друкувати гроші, бо треба фінансува-
ти економіку.
Утім, вважає Васильченко, якщо у нас будуть на
фронті такі ж потужні наступи й надалі і Збройні
сили України продовжать звільняти населені пунк-
ти, то можна очікувати, що курс до кінця року три-
матиметься в рамках 41,5 гривні за долар.
За вкрай песимістичними прогнозами, долар може
сягнути до 50 грн. За оптимістичними – курс може
вирівнятися і до 38-39 гривень за долар. Отже, все
залежатиме від розвитку подій у державі.
Сергій Васильченко каже, що ціни 27-29 гривень
за долар вже не буде.
«Ціни мають здатність рости швидко, а назад рідко
повертаються. Підтверджую й те, що держава штуч-
но стримує курс валют», – говорить економіст.
За словами Васильченка, обмінники працюють, як
торговці: яку ціну поставлять, стільки люди й запла-
тять. Саме тому в країні є два курси: офіційний і ко-
мерційний. Нацбанк зараз з цим активно бореться.
«От заборонили показувати курс валют на табло.
Це звичайна психологія. Коли людина проходитиме
повз обмінники, буде бачити зростання ціни – наро-
статиме паніка, люди почнуть скуповувати валюту.
Підвищений ажіотаж – підвищена ціна», – пояснює
Сергій Васильченко.
За вкрай песимістичними
прогнозами, долар може
сягнути до 50 грн. За
оптимістичними – курс
може вирівнятися і до 38-39
гривень за долар
Валютний ринок дуже
мобільний, він реагує на
будь-які події у світі
Якщо ситуація не зміниться,
уряд буде продовжувати
друкувати гроші, бо треба
фінансувати економіку
ГРОШІ | ІНФЛЯЦІЯ

64. 64 | МІСТО
ГРОШІ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Світлана Тимчук
Грошей багато
не буває:
Бізнесмен у трьох напрямах – власник
кав’ярні, співзасновник фірми з
виробництва спортивного харчування
та ліфтової компанії – Роман Єжак
увесь вільний час вкладає в роботу.
Його день розписаний по годинах, а
вихідних у нього майже немає. Попри
такий напружений робочий графік
Роман цікавиться сферою інвестування
та інструментами для додаткового
доходу. Бізнесмен розуміє, що сучасні
люди багато часу витрачають на
смартфони, й розповідає, що їх можна
використовувати для заробітку.
Читачам журналу «МІСТО» Роман
Єжак рекомендує мобільні застосунки,
завдяки яким кожен може отримати
додатковий дохід. Ці додатки не лише
допомагають заробити кошти. Деякі
навчають правильно вкладати гроші,
а деякі допомагають звільнити дім від
непотрібних речей.
5 мобільних
застосунків для
додаткового доходу
від Романа Єжака

65. МІСТО | 65
ГРОШІ | РЕКОМЕНДАЦІЇ
Binance. Перший додаток, який рекомен-
дує Роман, є найбільшою криптобіржею, де можна
займатися трейдингом – купувати криптовалюту
і продавати її. Наразі криптовалюта є найбільш
популярною темою у сфері фінансів. Хоч вона дуже
нестабільна, є багато думок, що майбутнє саме за
нею. Тому перш ніж братися за неї, людині потрібно
вивчити, що ж таке криптовалюта і як працює ця
система.
«Це дуже стресова сфера, тут можна вельми
швидко заробити, але й так само швидко влетіти
на гроші, – розповідає бізнесмен. – Тут грають на
спекуляціях, а для цього потрібно мати надзвичайно
велике терпіння».
Також не треба бути жадібним, а відчувати певний
баланс. Адже за дуже короткий час можна все втра-
тити, очікуючи нереального.
«Потрібно бути дуже холоднокровним і не підда-
ватися емоціям, – каже Роман. – Треба розуміти, у
що інвестуєш гроші, й бути готовим, що можеш їх
втратити».
Investing.com присвячений фінансовому
ринку. У ньому є багато корисного: інформація про
ріст та падіння акцій, валюти, сировину та загалом
про події світової економіки. У цьому додатку можна
купувати й продавати акції різних компаній і таким
чином заробляти гроші. Щоб він був корисним і
справді приносив дохід, потрібно спочатку вивчити
цю сферу та вміти аналітично мислити.
«Також тут потрібно бути холоднокровним і розу-
міти, що на ринку ситуація може бути нестабільною,
– наголошує Роман. – Має бути розуміння того, що
вкладені гроші під ризиком».
Важливим критерієм для отримання такого дохо-
ду є терпіння. Цей додаток справді може принести
багато грошей, але не за один рік.

66. 66 | МІСТО
Monoinvest. Це додаток від monobank,
присвячений торгівлі акціями найглобальніших ком-
паній у світі. Тут можна легко торгувати й відкрити
брокерський рахунок. У цьому додатку Роман виді-
ляє виведення коштів – легко й без комісії. Також
відзначає високий рівень роботи відділу підтримки.
«Монобанк не має своїх відділень і не утримує
їх, а ці кошти вкладає в роботу людей, – розповідає
бізнесмен. – Ці фахівці займаються віртуальним
продуктом, який в результаті дуже якісно працює.
Саме тому в цьому застосунку майже ніколи немає
технічних збоїв».
OLX. Роман Єжак переконаний, що багато хто
недооцінює цей додаток, але насправді він є хоро-
шим інструментом для заробітку. Саме з ним мож-
на заробляти гроші та ще й очистити свій дім від
непотребу.
Однією з переваг є те, що для цього непотрібно
навичок як таких. Лише якісні фото, хороший опис
товару і ціна – нижча ринкової.
«Головним є подання товару і розуміння, що люди-
на купує очима, – каже Роман. – Також при продажу
товарів потрібно бути обережним, щоб не натрапити
на шахраїв. Адже зараз є багато недобросовісних
людей, які роблять все дуже вміло».
Скарбничка. Роман рекомендує цей
додаток, адже тут нічого не треба робити й попри це
заробляти гроші.
«Це така свинка. Суть у тому, що з кожної транзак-
ції певний відсоток перераховується у цю скарбницю,
– пояснює бізнесмен. – Воно і дрібні гроші забирає, а
з часом назбирується нічогенька сума».
Для отримання доходу в цьому додатку жодні
навички не потрібні. Також немає ризиків, але
успіх – гарантований. Хоч додаток призначений для
накопичення грошей, Роман Єжак наголошує, що це
також заробіток. Адже кожен відкладений долар –
це зароблений долар.
ГРОШІ | РЕКОМЕНДАЦІЇ

67. МІСТО | 67
ГОТОВІ КВАРТИРИ
В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

68. 68 | МІСТО
Ірина Фіщук,
керівниця проєкту релокації Ridni
Релокація
бізнесу:
Дуже часто люди, які приїжджають до Івано-Франківська, вражені його
красою, хорошою логістикою і різноманітними сервісами. У місті добре
спланований простір для комфортного життя: все відносно близько і зручно.
Тому виникає відчуття, що це так само добре працює у різних галузях.
Проте бізнесовий сегмент Франківська дуже чітко сформований. Тож гості
відчувають або надмірний захват, або певне розчарування, якщо сподівання, що
місто настільки ж гарно пасуватиме для їхнього бізнесу, не справджуються.
СПРАВИ | ПЕРСПЕКТИВИ
кому пасує
Івано-Франківськ?

69. МІСТО | 69
СПРАВИ | ПЕРСПЕКТИВИ
Місто для
фрілансерів
та айтівців
В Івано-Франківську можуть
комфортно почуватися фрілансе-
ри. Місто має дуже багато пере-
ваг, серед яких – відносна дешеви-
зна житла і те, що всі потрібні та
важливі для життя речі розташо-
вані поруч. Зараз багато людей,
які працюють в онлайні, переїжд-
жають до Франківська з Києва або
зі сходу чи півдня країни. Зручно
буде і представникам сервісного
бізнесу.
Комфортно у Франківську буде
ІТ-спеціалістам, адже місто актив-
но розвивається в цьому напрям-
ку. Сюди заїжджають не лише
офіси великих загальноукраїн-
ських ІТ-компаній, а й з’являється
дуже багато місцевих, що, з од-
ного боку, створює конкуренцію,
а з другого, – відчутно підвищує
якість послуг.
Бути
готовим
конкурувати
Після 24 лютого в Івано-Фран-
ківську з’явилося чимало нових
бізнесів – підприємства релоко-
вуються із гарячих точок. Проте
якщо йдеться про заклади громад-
ського харчування, то Франківськ
у цій сфері висококонкурентний.
Ціни невисокі, а ресторанів та
кафе чимало. Згідно з маркетин-
говим дослідженням, ще півтора
року тому Івано-Франківськ за
кількістю закладів громадського
харчування на тисячу населення
посідав третє місце в Україні. Тож
стартувати із новим бізнесом у цій
галузі тут буде доволі складно.
Індустріальним
гігантам
варто
подумати двічі
Якщо ваш бізнес індустріальний
або вимагає особливих комуні-
каційних мереж, потрібно добре
вивчити всі аспекти ще до переїз-
ду. Адже проблемою може стати
вимога щодо високих обсягів
споживання електроенергії або ж
потреба у просторих приміщеннях
під великі виробничі лінії. Пла-
нування і забудова міста, особли-
во історичного центру, такі, що
можливостей для індустріальних
гігантів не так і багато. Тут ще
є колишні радянські заводи, але
вони так чи інакше вже адапто-
вані під певні виробництва. Варто
розуміти і те, що Івано-Франківськ
розташований доволі близько до
рекреаційної зони, тому сюди
зможуть релокуватися далеко не
всі підприємства. А ще є певна
культура містян. Навряд чи вони
будуть в захваті від дуже великих
виробничих потужностей, які ще
й додатково впливатимуть на еко-
логію. У своїй суті місто не сприяє
тому, щоб тут з’являлися виробни-
чі гіганти. Однак середній бізнес,
найімовірніше, цілком знайде своє
місце в Івано-Франківську.
Пошук фахівців
Якщо порівнювати Івано-Фран-
ківськ і Закарпаття, то тут знайти
персонал буде простіше. Однак
все одно це буде важким завдан-
ням. Втім, компанії, які шукали
міста для релокації бізнесу, зупи-
няли свій вибір таки на столиці
Прикарпаття. Вони порівнювали,
пробували проводити підготовчі
роботи для переїзду на Закар-
паття і зрозуміли, що там знайти
працівників буде проблемніше.
У Франківську, як вони сподіва-
ються, це вирішиться швидше і
легше.
Логістика
Потрібно розуміти, хто ваш спо-
живач і клієнт. Івано-Франківськ
розташований доволі близько до
кордонів. Якщо компанія спів-
працює як з внутрішнім, так і з
зовнішнім ринками, то Франківськ
матиме перевагу, оскільки дає
можливість зменшити логістичне
плече, для прикладу, до Львова
або до інших обласних центрів.
Будуть менші витрати і, відповід-
но, зручність для бізнесу.
Нерухомість
Ціни на комерційну нерухомість
у Франківську достатньо лояльні.
Офісних центрів багато, але якщо
ви маєте чіткі вимоги щодо примі-
щення, то буде складніше. Офісні
центри класу А, як заведено на
ринку нерухомості Києва, – це
проблема. Але загалом підібрати
офіс можна, і ціни будуть значно
нижчими, ніж у великих містах.
Житлова нерухомість суттєво
дешевша, ніж в більшій частині
України, в тому числі – в наших
сусідів. Втім, складно буде ор-
ганізувати умовний гуртожиток
для переїзду працівників. Мож-
на знімати житло поквартирно,
але підготувати один загальний
поверх чи будівлю під персонал –
дуже складне завдання.
Складські
приміщення
Коли відбулася перша хвиля
релокації, склади, які пропонував
Франківськ, були нижчої яко-
сті, аніж ті, якими люди звикли
користуватися. Та й індустріальні
парки у місті зараз майже пов-
ністю зайняті. Проте спостеріга-
ється тенденція до покращення.
До війни перед містом не було
вимоги ставати платформою для
індустріальних проєктів. Зараз та-
кий запит є. Влада теж декларує
наміри вирішувати цю проблему.
Тому перспективи для того, щоб
приймати нові релоковані бізнеси,
Івано-Франківськ має.

70. 70 | МІСТО
Уляна Пилипець
Посвідчення
водія
по-новому
Влітку в Україні запрацювали нові правила отримання водійського посвідчення.
Змінився підхід до навчання та алгоритм складання іспитів – теоретичну та
практичну частини підготовки водіїв розмежували.
Детальніше про зміни – у статті «МІСТА».
СПРАВИ | ЗМІНИ

71. МІСТО | 71
Теорія і практика
До 24 липня майбутній водій в автошколі пара-
лельно вивчав теорію і навчався кермувати авто. А
вже після цієї дати людина може вчитися водінню
лише за умови успішної здачі іспиту в сервісному
центрі МВС.
«Коли людина склала успішно теоретичний іспит
в сервісному центрі, її вже допускають до навчання
водінню. Дані про те, що особа склала теорію, дійсні
впродовж року. Тобто людина має рік на те, аби
пройти практичний курс навчання. Якщо цей термін
минув, а людина так і не склала іспиту з водіння, то
навчання для неї розпочнеться спочатку», – пояс-
нює начальник регіонального сервісного центру Го-
ловного сервісного центру МВС в Івано-Франківській
області Олег Шпек.
Не єдині зміни
Власне, з початку дії на території України воєнно-
го стану іспит на майданчику поки скасували. Тепер
майбутні водії мають скласти лише водіння за визна-
ченим маршрутом, який встановлюють у сервісному
центрі.
Також минулого року набула чинності постанова
Кабміну від 22 вересня 2021 року № 1007, згідно з
якою у посвідченнях водія ставиться відмітка про
складання практичного іспиту на транспортному
засобі з автоматичною коробкою передач у вигляді
коду «78» в графі 12. З такою відміткою водії змо-
жуть керувати авто лише з автоматичною коробкою
передач, а без неї – з будь-якою. Це теж спростило
умови видачі прав для багатьох.
Вчитися можна онлайн
Ті учні, які пішли в автошколу після 24 липня, ви-
вчатимуть теорію щонайбільше два місяці. Важливо
зазначити, що теоретичний матеріал не скоротили,
а ущільнили і додали занять.
«У школі ми дотримуємося усіх вимог програми
з підготовки водіїв, викладаємо безпеку на доро-
зі, будову автомобіля, юридичні питання, правила
надання першої допомоги. Тобто теорію, наголошую,
не скоротили, а ущільнили», – пояснює Володимир
Хімей, фахівець з підготовки водіїв.
Проте тенденції до навчання онлайн, які з’явилися
у ковідні часи, залишили відбиток і на автошколах.
Теорію вчити онлайн можна. Для цього просто слід
підключатися до заняття з будь-якої точки світу.
А от складати іспит вже треба тільки в сервісному
центрі МВС.
СПРАВИ | ЗМІНИ
Теорію вчити онлайн можна. Для
цього просто слід підключатися до
заняття з будь-якої точки світу. А от
складати іспит вже треба тільки в
сервісному центрі МВС

72. 72 | МІСТО
Навчання тепер дорожче
Ціни зросли приблизно на 20-25% як на теоретич-
ні заняття, так і на практичні. Як раніше, так і тепер
є школи з дорожчими і дешевшими пропозиціями.
Аналізуючи ринок автошкіл в Івано-Франківську,
ми зробили висновок, що середня ціна за теоретичні
заняття становить 5500-7000 гривень, а заняття з
водіння – 450 гривень за годину. Тобто права обій-
дуться вам за новими правилами десь близько 20
тисяч. Раніше можна було вкластися у 15.
«Здорожчання навчання в автошколі пов’язане з
тим, – пояснює Володимир Хімей, – що зросли ціни
на комунальні послуги, паливо, і зарплати фахівцям
з підготовки водіїв теж потрібно платити».
Слід додати, що ціни зросли тільки у школах. Вар-
тість послуг у самому сервісному центрі МВС Украї-
ни не змінилась. Оформлення та видача посвідчення
водія і далі коштує приблизно 295 грн.
Думки розділилися
Те, що ціни зросли, звісно, не подобається нікому,
що ж до інших нововведень думки розійшлися. Од-
ним вони подобаються, іншим – не дуже.
Іванофранківка Оксана Свічкар наразі здає на
права по-старому. Вона, так би мовити, заскочила в
останній вагон, тому паралельно вивчала теорію та
опановувала навички кермування авто.
«На мою думку, нововведення правильні з мірку-
вань безпеки. Всі ми різні: комусь дійсно потрібно
більше часу, щоб опанувати теорію, аби впевнено
виїхати в місто і почуватись спокійно, а хтось засво-
ює на ходу. Тому набагато краще спочатку вивчити
усю теорію, а тоді – за кермо», – говорить Оксана.
Та про те, що навчається за попереднім порядком,
не шкодує і додає, що тому, хто дійсно хоче стати
водієм, ніякі зміни не стануть на заваді.
Натомість 28-річний Віталій, який теж вчиться в
Івано-Франківську і теж за старою програмою, вва-
жає, що ці нововведення трішки незручні.
«Особисто я, коли прийшов в автошколу, ще на
першому занятті запитав, коли ми сядемо за кермо.
У мене би не вистачило терпіння спочатку складати
теорію, а тоді навчатися водінню. Я страшенно хотів
якомога швидше опанувати цю майстерність», –
каже майбутній водій.
А фахівець з підготовки водіїв Володимир Хімей
має ще іншу думку. «Звичайно, для учня практичні-
ше так, як було до 24 липня (паралельно теорія та
водіння), та інструкторам тепер спокійніше виїж-
джати з повністю загартованим теорією учнем на
дорогу», – каже він.
Школи можна обирати
І маємо ще одну зміну, яка досить суттєва. Раніше
змінити автошколу було неможливо. От де почав
вчитися, там треба було і отримувати права. На-
томість зараз можна обрати з акредитованих на-
вчальних закладів один для теоретичного навчання,
інший – для практичного.
«Усі, хто до 24 липня, коли набула чинності по-
станова Кабміну № 601 від 10 травня 2022 року,
розпочав підготовку, перепідготовку в автошколі і
підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів,
продовжують навчання відповідно до старих норм і
складають внутрішні іспити в автошколі та іспити в
територіальному сервісному центрі МВС за старим
алгоритмом. А всі інші уже можуть вибирати», –
роз’яснив керівник сервісного центру в області Олег
Шпек.
Ціни зросли тільки у школах.
Вартість послуг у самому
сервісному центрі України не
змінилась
Зараз можна обрати
з акредитованих
навчальних закладів
один для теоретичного
навчання, інший –
для практичного
СПРАВИ | ЗМІНИ

73. МІСТО | 73
/Канал 402 /kanal.402
МЕДІА, ЯКОМУ ДОВІРЯЮТЬ
АКТУАЛЬНІ НОВИНИ, ЕКСКЛЮЗИВНІ ПРОЄКТИ, ЦІКАВІ ІНТЕРВ’Ю
Дивіться нас у кабельних мережах та онлайн:
/402tvivfr
РЕКЛАМА ТА СПІВПРАЦЯ:
тел.: +380 66 433 0606, +38 034 275 5300
email: 402tvivfr@gmail.com

74. 74 | МІСТО
Тарас
Виноградник:
«В українців зараз одна ідеологія
– перемогти, бо можемо
залишитися без держави»
Україна переможе! Це
тверде переконання
кожного з нас. Але якою
вона буде після перемоги і
якою може бути? Чи дає
війна вікно можливостей?
Як повернути українських
біженців з-за кордону?
Хто має брати на
себе відповідальність
на місцях і що робити
кожному з нас зараз,
аби бути корисним
державі? Розмовляємо,
міркуємо, розставляємо
акценти разом із відомим
підприємцем, громадським
діячем, депутатом
обласної ради Тарасом
Виноградником.
СПРАВИ | АКТУАЛЬНО
Фото: Олександр Зуєв

75. МІСТО | 75
Вже сім місяців в Україні триває повномасш-
табна війна, і життя більшості громадян
розділилося на «до 24 лютого» і «після». Як ці
сім місяців прожили Україна, українці і ви осо-
бисто?
Безумовно, це стресова ситуація для нас усіх.
Ми не були готові до війни. Сім місяців, а не три
дні – це тільки завдяки українцям. І хоча істо-
рично ми нація землеробів, у нас – від дітей і до
стареньких людей, які віддавали останні гроші на
ЗСУ, – прокинувся ген воїнів. Це ген боротьби за
незалежність, яку фактично зараз ми виборюємо.
Це сім місяців перемоги, щоденної перемоги, бо
боротьба триває. На це питання може бути розло-
га відповідь: можна розповісти і про економіку, і
про життя, і про сім’ю, і про батьків, і про Збройні
сили, і про долі людей – тут є про що говорити.
Але я хочу сказати, і це моя особиста думка, що
ці сім місяців втрачені з точки зору державного
будівництва.
Що саме ви маєте на увазі, як можна розбудо-
вувати державу у час війни?
Ми всі розуміємо, що після цієї війни світ уже не
буде таким, як раніше. Він буде іншим, і суспіль-
не життя в ньому буде іншим, і стосунки України
з сусідами будуть іншими – все зміниться. Це все
треба окреслити в законах, в Конституції. Хто сьо-
годні це напрацьовує? Конституція України потре-
буватиме змін, а це складний процес, що потягне
зміни в інших законодавчих актах. За цей час
конституціоналісти мали б працювати з найкра-
щими світовими практиками. Це втрачено. Чи ми
могли б запропонувати нову економічну політику,
український НЕП? Точно могли б, а сьогодні ніхто
навіть не говорить, якою буде економіка після
перемоги, – а ми ж не сумніваємося, що перемо-
жемо. Чи відновимо ми ті галузі економіки, які
вже втрачені, знищені? Ми, на жаль, не відновимо
більшість із них. А якщо ми інтегруємося у світ, то
маємо знати і розуміти, де наше місце у виробни-
цтві, виробничих силах. Цього ніхто не напрацьо-
вує зараз. Я радий, що в процесі війни формується
військова доктрина, якої у нас теж не було, але
вона зараз кристалізується в ході військових дій,
роботи військових з’єднань, Головнокомандувача,
Міністерства оборони.
Ви говорите про дуже важливі питання,
але вони глобальні, загальнодержавного рів-
ня. А що вдається робити командам на міс-
цях? Як працює влада області? Чи є належ-
на комунікація між ОВА та депутатами, до
прикладу?
Прикро говорити, але комунікації немає, принайм-
ні у мене і в інших моїх колег. Наведу вам приклад:
два місяці я намагався створити робочу групу за
участі представників Міністерства енергетики,
Державного агентства з енергоефективності, USAID,
НАК «Нафтогазу» щодо розробки пілотного проєкту
з енергетичної безпеки Івано-Франківської облас-
ті. Два місяці я ходив в ОВА, і за два місяці вони
спромоглися видати розпорядження про створення
робочої групи. І все. Час втрачено. А міжнародні до-
нори пропонували нам все, що треба для опалюваль-
ного сезону: труби, засувки, котли, великі намети з
обігрівом, батареї. Наша ОВА не змогла навіть такий
список скласти. Чернігів, Хмельницький, Одеса по-
дали заявки, а ми не встигли. Ось так.
СПРАВИ | АКТУАЛЬНО
Фото: Олександр Зуєв

76. 76 | МІСТО
Українцям прогнозують
дуже складну зиму. Чи були ми
підготовлені в енергетичній
сфері до надзвичайних ситуа-
цій?
Людям треба говорити прав-
ду: ми не були готові і не готові
зараз. Треба реально казати, що
енергетична сфера в перспективі
кардинально зміниться, ми дури-
ли себе, замилювали очі, що ми
не беремо російського газу, але
насправді брали його. Тепер вже
точно не будемо купувати. Але
якою буде потім ціна, чи витри-
має комунальне господарство?
Чи витримають нові ціни прості
громадяни? І взагалі, що ми зро-
били, щоб збільшити видобуток
свого газу? І навіть той, що видо-
бували, ми продавали за кордон
за валюту. Схеми працювали.
Хочу підкреслити, що цей опалю-
вальний сезон буде критичним.
Люди рубають дрова, що стали в 5
разів дорожчі, хоча можна було б
організувати постачання вугілля
в громади. Це я кажу тільки про
Івано-Франківську область, але
цю матрицю можна накласти на
всю Україну. Нас чекає безліч
проблем. Ми їх відклали вбік, бо
війна, але ж вони нікуди не поді-
лися. Ті, хто має воювати, воюють,
це ми бачимо. А ті, хто відповідає
за все інше, що роблять? Крім
енергетики, є ще одне вкрай
важливе питання – забезпечення
харчами. Скільки знищено логіс-
тичних складів, зерносховищ… Де
наш держрезерв на випадок погір-
шення ситуації? У нашій області
1 мільйон 300 тисяч населення.
Де в нас є склади з необхідним
резервом?
Я такою інформацією не во-
лодію, можливо, десь і є. Ви як
депутат обласної ради мали б
це знати точно.
Нема. Якщо відверто, то нема. А
з цим ми теж можемо стикнутися.
Треба сказати, що війна нам та-
кож відкрила очі на багато речей.
Ми зрозуміли, що живемо, як в
театрі. Декорації забрали – і гола
сцена. Ми мали б робити якісь
висновки, готуватися. А з того, що
я знаю, то нічого не робиться.
До речі, як під час військового
стану працює обласна рада?
Чи обмежені її повноваження?
Повноваження обласної ради за-
раз обмежені. На час військового
стану всі повноваження перехо-
дять до військових адміністрацій.
Але хочу наголосити, що в такий
складний час органи місцевого са-
моврядування залишаються єди-
ним острівцем демократії в країні.
Тому у нас відбуваються сесії,
працюють комісії, напрацьовуємо
певні рішення. Але виникає логіч-
не питання: якщо адміністраціям
передали повноваження, то для
чого вам рада? Я припускаю, що
інколи посадовці бояться брати
на себе відповідальність і хочуть
розділити її з іншими. Для такої
«колективної відповідальності»
і збирають депутатів. І я, і мої
колеги і так постійно працюємо,
їздимо по області, зустрічаємося
з виборцями. Я, наприклад, тісно
спілкуюся з головами територі-
альних громад, чим можу, допо-
магаю територіальній обороні.
Знаю, що ви багато допома-
гаєте військовим і цивільним,
але мало про це розповідаєте.
Вважаєте, що благодійність
не має бути публічною?
Не дуже зручно у цій ситуації
говорити про себе. Як тільки
розпочалася війна, українці по-
ділилися на три категорії: ті, хто
пішли воювати, влада, яка мала
свої завдання, і решта, які робили
все для перемоги. Буквально всі
українці включилися у цю робо-
ту, це беззаперечно, я не бачив
жодної людини, яка б лишалася
осторонь, – кожен робив те, що
міг. Хтось допомагав грошима,
хтось – працею фізичною. І ми з
СПРАВИ | АКТУАЛЬНО

77. МІСТО | 77
колегами з організації «Єврокарпатська ініціатива»
теж взялися допомагати. Ми сконтактували з наши-
ми партнерами за кордоном і організували доставку
товарів першої необхідності та харчів як для вну-
трішньо переміщених осіб тут, так і для мешканців
Чернігівської, Київської, Житомирської, Миколаїв-
ської та Одеської областей. І робимо це до сьогод-
ні. Про себе скажу коротко: є декілька військових
підрозділів, які я забезпечую і амуніцією, і одягом, і
всім необхідним.
Безсумнівно, що Україна переможе у цій
страшній війні. І нам доведеться відбудовува-
ти все зруйноване і відновлювати все понище-
не, але головне – нам треба буде якось поверну-
ти українців з-за кордону. Як з цим впоратися?
Почну з українських біженців, які вимушено втіка-
ли від війни за кордон. Понад 7 мільйонів українців
виїхали, для мене це страшна цифра. Це трагедія.
Нещодавно Міністерство освіти Польщі заявило, що
1 вересня в польські школи пішли 200 тисяч україн-
ських дітей. Уявіть собі, що майже весь Івано-Фран-
ківськ пішов у Польщі в школу. Пригадуєте, люди
виїжджали навіть без закордонного паспорта, і,
відверто кажучи, багато з них давно хотіли виїхати.
Для них з’явилося вікно можливостей: з одного боку
– трагедія, а з другого – шанс поїхати. Хтось до чоло-
віка, до батьків чи родичів, а хтось просто в пошуках
кращого життя. І в Європі їм створюють всі умови:
легальна реєстрація на 2-3 роки, можливість працю-
вати, матеріальна допомога. За цей час діти асимі-
люються – і все. А які кроки робимо ми, щоб українці
повернулися? Поговорімо відверто про це. Люди вже
мають досвід 2014-15 років, тоді близько півтора
мільйона людей з тимчасово окупованої Донеччини і
Луганщини виїхали в інші області України. А що для
них зробили? Що держава для них зробила? Може,
створила для цих людей робочі місця, захистила
капітал, збудувала нові школи чи житло? Нічого
такого не зробили. Тому велике питання, чи вони
повернуться. Але ми побачимо це, ми будемо свідка-
ми всього.
Мене зачепила ваша фраза про вікно можли-
востей. Чи доречно під час війни використову-
вати такий термін?
Впевнений, що так. І хочу повернутися до вашого
першого питання про сім місяців війни. Подивімося
на них з точки зору позитиву. Хай як цинічно це зву-
чить, але це так, це вікно неймовірних можливостей
для всіх. Насамперед зробити переоцінку стану ре-
чей у себе вдома, в кожній сім’ї, в кожному місті, в
селі, селищі, в державі загалом і дати відповідь: а що
ми хочемо, куди ми йдемо, яка наша мета? Бо нас
зараз на цій землі тримає тільки любов до держави,
ідеологія і патріотизм. Я не кажу жодного слова про
матеріальні цінності. Бо, якщо ми втратимо держа-
ву, ми будемо «люди без держави». А це найстраш-
ніше. Але такий народ не може зникнути. Скільки
вже хотіли, щоб ми зникли, – не виходить. Така у нас
доля. Відкривається вікно можливостей і для нашої
області – у нас неймовірний потенціал, ми можемо
бути як Баварія в Німеччині або як Тіроль в Італії,
і всі передумови для цього є. Але треба працювати,
треба брати відповідальність на себе. Я можу наз-
вати 5 стратегічних напрямків, які можна було б
вже напрацювати, і область після завершення війни
одразу ж впроваджувала б їх у життя. Це якісний
економічний стрибок, це і робочі місця, і надходжен-
ня, і зростання валового продукту на душу насе-
лення. Світ буде іншим, і треба знайти собі в ньому
місце. Якщо ж ми будемо придатком – нам кінець.
І наостанок, чи є місце під час військового
стану для політичних дискусій в Україні?
Безумовно, ні! Політичних дискусій не повинно
бути. Бо це боротьба різних ідеологій. А в нас зараз
одна ідеологія – перемогти, зберегти державу Украї-
на і її розбудовувати. Якщо хтось проти, то він ворог
– і на цьому крапка.
СПРАВИ | АКТУАЛЬНО

78. 78 | МІСТО
Ольга Рега
Про що
мовчать мертві?
Екскурсія темними сторінками
Івано-Франківська
Урочище Дем’янів Лаз… З тамтешнього пагорба
відкривається фантастичний краєвид на місто. Це
могло би бути одним з найромантичніших місць
в Івано-Франківську, однак йому судилося стати
братською могилою для жертв жорстокого масового
вбивства, яке ніколи не зможе вкластися у рамки
здорового глузду. І таких локацій у місті чимало.
У нелегку мандрівку місцями, що мають історію
страшнішу, аніж сюжет будь-якого фільму жахів,
вирушаємо разом із Василем Тимківим – директором
комунального підприємства «Пам’ять». Він разом
із колегами виконують важку місію – шукають
могили жертв тоталітарних режимів та воєн і
перепоховують, щоб бодай їхнє прощання зі світом
відбулося по-християнськи.
БУЛО КОЛИСЬ | ЛОКАЦІЇ

79. МІСТО | 79
Без імен,
але з останньою шаною
Червень, 1941 рік. Німецькі війська вже незабаром
увійдуть до Станіслава. А радянська влада поспіхом
замітає свої криваві злочини. У Дем’яновому Лазі в
братських могилах недбало закопують тіла понад пів
тисячі людей: розстріляних, закатованих у тюрмах
інтелектуалів, націоналістів, свідомих українців. Їх
засуджують за сфабрикованими справами, а підста-
вою найчастіше стає чітка громадянська позиція. І
впродовж майже пів століття пам’ять про невинних
жертв радянська влада намагається стерти, наче
цих людей ніколи й не існувало. Проте у 1989 році
страшна правда таки відкрилася світові. Зусиллями
«Меморіалу», активістам якого дихали у спину ка-
дебісти, погрожуючи арештами, поховання знайшли
разом із доказами про страшний злочин радянської
влади. Останки невинних людей перепоховали, а
поруч звели меморіальний комплекс з музеєм.
З часом могил у Дем’яновому Лазі побільшало.
Після 1989 року тут не раз відбувалися перепохован-
ня жертв комуністичного терору, знайдених у різних
місцях.
«У селі Посічі двічі проводили ексгумації – у 1990
і 1991 роках, – каже Василь Тимків. – Там знайшли
декілька ям. В одній із них були представники духов-
ного сану, найімовірніше, греко-католики. Це були
священники з рясами, окремі з них знищені в дуже
жорстокий спосіб – їм відривали голови за допомо-
гою мотузок і вантажівки. Це встановив судмедекс-
перт Омелян Левицький. Коли розкрили одну з ям,
було чітко зафіксовано, що голова завита в шматок
якоїсь тканини. Судмедексперт вирішив дослідити
шийні хребці, і виявилося, що всі є, жоден не по-
шкоджений. Це зафіксовано в слідчій експертизі, а
самі жертви перепоховані в Дем’яновому Лазі».
Ще одну братську могилу виявили відносно недав-
но в Івано-Франківську. У 2017 році під час прокла-
дання комунікацій на вулиці Ленкавського робітни-
ки випадково натрапили на масове поховання.
«Край колишнього єврейського кладовища – це
місце було відоме ще з 90-х років, коли там встано-
вили пам’ятний хрест. Енкаведисти здійснювали там
поховання у період з 1940 по 1941 роки, – розповідає
Василь Тимків. – Нам вдалося ексгумувати останки
134 людей».
Цих невинних жертв також перепоховали у Дем’я-
новому Лазі. Похорон зібрав кілька сотень прикарпат-
ців, а в храмах області одночасно лунали скорботні
дзвони.
На табличках поруч із кожною з величезних могил
у Дем’яновому Лазі – написи із кількістю жертв:
чоловіків або жінок. Ідентифікувати вдалося тільки
декількох людей. А ще є сотні кримінальних справ в
архівах, проте де саме поховали того чи іншого засу-
дженого, тепер можна тільки здогадуватися.
Впродовж майже пів
століття пам’ять про
невинних жертв радянська
влада намагається стерти,
наче цих людей ніколи й
не існувало. Проте у 1989
році страшна правда таки
відкрилася світові
БУЛО КОЛИСЬ | ЛОКАЦІЇ

80. 80 | МІСТО
Забуті автографи на стінах
Багато людей радянські кати знищили у Станіс-
лавській в’язниці, що знаходилася на теперішній
вулиці Сахарова. Перед відступом комуністичний
режим ліквідовував в’язнів. Точну кількість жертв
досі складно встановити.
«Дуже багато залишилося спогадів і публікацій у
місцевій пресі літа 1941 року, тому що в цій тюрмі
знайшли чи не найбільше тіл. Вони були на подвір’ї,
у камерах. Їх поховали на краю цвинтаря, де зараз
Меморіальний сквер і пролягає вулиця Мельника.
У листопаді 1989 року, одразу ж після Дем’янового
Лазу, там відбулася ексгумація, виявили 269 осіб.
Кажуть, що це далеко не всі, – припускає Василь
Тимків. – Там є інші поховання, просто до них не
добралися, і зараз вони, ймовірно, знаходяться між
дорогою і магазинами з квітами. Під час Другої
світової війни там не було дороги, це був край цвин-
таря, вільне місце, де можна було ще виконувати
поховання».
Та не лише тюрми, а й цивільні приміщення оби-
рали для своїх страшних діянь радянські кати. У під-
валах міських кам’яниць силою утримували людей і
знущалися над ними, нерідко – аж до смерті.
«У 1999 році біля 5-го ліцею, поруч із будинком,
що використовувався як своєрідний тюремний мед-
заклад, знайшли поховання близько 10 осіб, серед
них була і жінка з дитиною, – продовжує називати
страшні факти Василь Тимків. – Зараз там стоїть
пам’ятний знак, тому що останки перепоховані в
Дем’яновому Лазі».
Свого часу активісти «Меморіалу» встигли зафік-
сувати написи, які ув’язнені залишали на підвальних
стінах. Пізніше ці автографи бранців зникли під час
ремонтів, але для історії збереглися.
«У 5-й школі до 90-х років було багато написів.
Частину з них зафіксували «меморіалівці», – ділить-
ся здобутками попередників історик. – Встановлено,
що в одному із підвальних приміщень певний час
утримувався батько Степана Бандери – отець Ан-
дрій, а ще – Принц Іван, родом із Закарпаття, який
був особистим ад’ютантом президента Карпатської
України Августина Волошина. Навіть його родина
приїжджала, була архівна справа, і напис зафіксова-
ний на стінах, що він там перебував».
У 2017 році під час прокла-
дання комунікацій на вулиці
Ленкавського робітники ви-
падково натрапили на масове
поховання
БУЛО КОЛИСЬ | ЛОКАЦІЇ

81. МІСТО | 81
Непокаране зло
повертається…
Активісти та історики ретельно збирали свідчення
очевидців тих страшних подій, що сколихнули місто
у 40-х роках минулого століття. Люди називали різні
адреси у середмісті та на околицях міста, де, ймо-
вірно, були облаштовані місця терору. Та не лише
спогади, доказів про злочини радянського режиму
є чимало: численні сліди катувань на скелетах, про-
стрелені черепи, зв’язані колючим дротом кінцівки.
Масштаби терору, який на захід України принесли
перші «совіти», а пізніше і другі, складно уявити.
Катівні, місця масових розстрілів і братські могили
були по цілій області. Знайшли, щоб перепоховати
по-людськи, ще далеко не всі. Проте уявити, що
подібні жахіття повторяться у XXI столітті, не міг ні-
хто. Аж доки 24 лютого 2022 року російські війська
не вдерлися на територію України, і весь світ поба-
чив наслідки звірств на Київщині.
«Зло не змінюється. Жорстокість, на жаль, нікуди
не поділася, – каже Василь Тимків. – Навіть методи-
ка катувань не змінилася. Ми бачимо, що непокара-
не зло відновлюється, на жаль».
Як 80 років тому, так і зараз російський режим на-
магається приховати свої злочини в Маріуполі та на
інших тимчасово окупованих територіях. А за жахом
подій, які щодня з’являються у новинах, мимово-
лі відходять на задній план страхіття радянського
минулого. Проте історики певні, що забувати про
це не можна, ба більше – про всі злочини кремля,
незалежно від терміну давності, повинен дізнатися
світ і засудити їх. Тому продовжують документувати
страшні факти. Допомагають у цьому і небайдужі.
За словами Василя Тимківа, дедалі більше людей
починають цікавитися історією свого роду, шукають
інформацію про долю предків та місця їх поховань.
«Здається, ніби дедалі складніше розкрити правду,
адже ми віддаляємося від тих подій. Але все одно до-
бре зафіксовані розкопки, ретельно описані предме-
ти, що були знайдені у могилах, з часом дозволять
провести детальніші дослідження, і матеріал знайде
свого слухача, – з оптимізмом дивиться у майбутнє
пошуковець. – Зараз і технології розвиваються. Мож-
на навіть зі знайдених останків вилучати ДНК, щоб
у майбутньому ідентифікувати людину. З кістковим
матеріалом робити це дуже складно, але такі техно-
логії в Україні вже є».
А ще важливо самостійно формувати імунітет до
пропаганди, до фейків. І найкраще у цьому допо-
магає знання правдивої історії. Почати її вивчення
можна навіть із екскурсії у Дем’яновому Лазі. Бо
коли бачиш череп, простромлений залізним цвяхом,
всі спроби виправдати ката вже не мають сенсу.
Доказів про злочини радянського режиму є чимало:
численні сліди катувань на скелетах, прострелені черепи,
зв’язані колючим дротом кінцівки. Масштаби терору, який
на захід України принесли перші «совіти», а пізніше і другі,
складно уявити
Як 80 років тому, так і
зараз російський режим
намагається приховати свої
злочини в Маріуполі та на
інших тимчасово окупованих
територіях
БУЛО КОЛИСЬ | ЛОКАЦІЇ

82. 82 | МІСТО
У Франківську
відкрили унікальний
артпроєкт
28 липня в Івано-Франківську презентували мистецький
проєкт «БОГ МІЖ НАМИ! ПЕРЕМОЖЕМО РАЗОМ!»,
організатором якого є BLAGO DEVELOPER
КУЛЬТУРА | ЦІННОСТІ

83. МІСТО | 83
«Цей проєкт ще від початку задумувався як хрис-
тиянський. Ми, мешканці цього міста, художники,
реставратори, люди, які живуть у цьому місті, які
люблять його, хочемо говорити про християнські
цінності. Особливо зараз, у часі війни, це надзви-
чайно актуально. Люди, котрі приїжджають до нас,
повинні розуміти, що це місто таке круте і яскраве,
бо тут живе населення, яке вірує в Бога. Хоча це є
особистий вибір кожної людини, ми б хотіли поділи-
тись своїм розумінням Бога, цієї любові, радості та
спасіння, бо власне в цьому і є суть цієї виставки», –
каже куратор проєкту Валерій Твердохліб.
Проєкт складається зі старовинних експонатів,
які пройшли професійну реставрацію і належать до
скарбниці Івано-Франківського краєзнавчого музею,
а також творів сучасних художників-переселенців,
створених за час повномасштабного вторгнення
росії на територію України.
«Мої роботи – це як ілюстрація, відповідь на ті
фото, які ми бачили в мережі після деокупації. Коли
тікаєш – береш найнеобхідніше, «тривожний рюк-
зачок». А сімейні світлини, як правило, зібрані вже
або в цифровому вигляді, або в сімейних альбомах,
їх не завжди можна забрати. Потім в напівзруйно-
ваних квартирах знаходять оці розкидані фото. Для
мене це щось втрачене. Я взагалі дивуюся, як після
Другої світової залишились якісь фото, як люди їх
вберегли. Тому ця серія робіт називається «Розпо-
рошений сімейний альбом». Тобто таким чином ми,
з одного боку, втрачаємо оцей сімейний зв’язок, а з
іншого, продовжуємо пам’ятати, але вже тільки все-
редині себе», – розповідає мисткиня з Ірпеня Олена
Приходько.
Експонати розмістилися на другому поверсі Іва-
но-Франківського краєзнавчого музею, що в міській
ратуші, в чотирьох окремих залах, кожен з яких
розповідає відвідувачам про роль культури та хри-
стиянських цінностей у нашій історії, сьогоденні та
майбутньому.
«Івано-Франківськ завжди був, є і буде христи-
янським містом. Дякую митцям, які виставляють
тут свої роботи. Вони показують, що Україна хри-
стиянська, і я переконаний, що саме християнство
врятувало українську націю. Саме єдина наша віра
та українська мова формує наш сильний народ. Ця
страшна війна, яка зараз триває, показує ці цінності,
бо ворог найперше знищує саме українську церкву,
мову та ідентичність», – зауважує мер Івано-Франків-
ська Руслан Марцінків.
Виставка буде діяти на постійній основі у примі-
щенні краєзнавчого музею.
«Будь-який великий бізнес має бути соціально від-
повідальний. Ми розуміємо, що зараз війна ведеться
не лише на передовій, але й на культурному фронті,
хочемо допомогти як внутрішнім нашим митцям,
якими ми гордимося, так і релокованим художникам
з Харкова, Ірпеня та Бучі представити своє бачення
цієї війни. Також це для нас є важливим, оскільки
до Івано-Франківська приїхало багато людей з інших
областей, і ми хочемо популяризувати українські
християнські цінності. Ця виставка про війну, про
те, що відбувається зараз, про Бога, про єдність і що
разом ми зможемо все», – зазначає представниця
компанії blago developer, співорганізаторка проєкту
Діана Великочий.
КУЛЬТУРА | ЦІННОСТІ

84. 84 | МІСТО
БУЛО КОЛИСЬ | СКАРБИ
Ольга Рега
Відродити
з попелу
Дерев’яні церкви згорають несподівано і швидко. У них вдаряє блискавка,
замикає електромережа, або ж чиясь рука навмисно підносить до старовинної
дошки запалений сірник. І святині, що впродовж століть слугували надійним
духовним муром, зникають із лиця землі. Та чи реально назавжди викреслити
з історії ці унікальні храми? Як свідчить доля церкви Святої Параскеви у селі
Космач – неможливо. Спалена 40 років тому, ця святиня досі дивовижним
чином зберігає свою неповторну атмосферу.

85. МІСТО | 85
Легендарна святиня
Церква Святої Параскеви знаменита, з якого боку
не глянь. За легендою, її колись фінансував сам
Олекса Довбуш, тому й назву отримала відповідну –
Довбушівська. У храмі освячували зброю опришки,
а пізніше – вояки Української повстанської армії.
Згодом у святині черпав натхнення кінорежисер
Сергій Параджанов. У його шедевральному фільмі
«Тіні забутих предків» можна побачити ікони саме з
космацької церкви.
Природно, що така унікальна споруда у різні часи
привертала увагу поціновувачів краси. Зацікавився
нею й архітектор Зеновій Соколовський. У 70-х роках
із дружиною частенько навідувався до Космача, там-
тешня церква притягувала, мов магнітом. Молодий
фахівець тоді ще й не здогадувався, що саме йому
доля відвела відповідальну роль зберегти цей храм
для майбутніх поколінь.
«На той час церква ще була в доброму стані, і я
дуже захопився нею, – розповідає Зеновій Соко-
ловський. – Тоді ще не було ніяких відео, але була
кіноплівка 2 на 8 – це плівка 16 міліметрів, але вона
різалася наполовину – і виходило 2 на 8. І я зафото-
графував оту церкву фактично з усіх сторін. Обміряв
і зробив проєкт відновлення цієї церкви».
«Він нам каже: «Що ви ходите тут із цією
церквою Параскеви? Та ви знаєте, що
прийде такий час, що всі церкви в Україні
будуть знесені? На місці всіх церков будуть
побудовані палаци культури, палаци піонерів»
БУЛО КОЛИСЬ | СКАРБИ

86. 86 | МІСТО
У той період Зеновію Соколовському випала наго-
да попрацювати на Гуцульщині із відомим архітек-
тором Григорієм Логвином. Той розділив захоплен-
ня колеги космацькою церквою, і вони вирішили
зробити все, щоб зберегти унікальну святиню. Із
проєктом реставрації прийшли до заступника голови
райвиконкому. Привезли дерево, гонт – готувалися
ремонтувати пам’ятку архітектури. Та у відповідь
отримали категоричну відмову, адже посадовець був
затятим українофобом.
«Він нам каже: «Що ви ходите тут із цією церквою
Параскеви? Та ви знаєте, що прийде такий час, що
всі церкви в Україні будуть знесені? На місці всіх
церков будуть побудовані палаци культури, палаци
піонерів», – пригадує Зеновій Соколовський. – А Гри-
горій Никонович Логвин, він був колись на фрон-
ті, і каже тому заступнику голови райвиконкому:
«Слухай, ти, сопляк! Ти ще пішки попід стіл ходив,
а я вже колгоспи піднімав. Що ти таке говориш?»
Ну але він влада, а ми хто? Прохачі… Він викликав
міліцію, гонт і дерево забрали, а церкву не піддали
ремонту».
Спалена, але не забута
Тривалий час церква стояла пусткою. Двері були
відчинені, будь-хто міг зайти і винести зі святині що
завгодно. Але Зеновій Соколовський собі такого не
дозволяв. Тепер шкодує: «Переважно на іконостасі з
правого боку є ікона патрона церкви. Яка там гарна
була ікона в церкві Параскеви! Візьми та й… Я не
брав нічого. А треба було взяти і зберегти».
А потім церкву спалили… Проте у Зеновія Соко-
ловського залишився проєкт її відновлення. Але
через своє бажання зберегти святиню чоловік мав
великі неприємності.
«Мене тягали, ніби на військкомат: «Вам нічого не
буде, тільки зізнайтесь, хто вам сказав, щоб церкву
Параскеви відновити». Тому що в тій церкві свого
часу воїни УПА освячували зброю. У мене є навіть
наказ, що мене звільняють з роботи, бо я, відповіда-
ючи за охорону пам’ятників, невідомо чим займався.
Але один кадебіст в коридорі (навіть серед них були
порядні) каже мені: «Синок, втікай звідси, тут тобі
не буде ні роботи, ні сім’я не буде захищена». Я тоді
поїхав до Львова, на «Укрзахідпроектреставрацію», і
там мене взяли на роботу».
Дані, які свого часу зафіксував про космацьку цер-
кву Зеновій Соколовський, дозволяють відбудувати
її до найменших деталей. Але після підпалу на тому
місці зробили поховання.
«Оця аура, яка є навколо тої церкви, вона там досі,
але що як не збудуєш церкву і не відбудуєш. Шкода.
Зараз є тільки відзнакування, місце, де колись була
церква Параскеви. Дзвіниця збереглася, а церкви
нема», – каже пан Зеновій.
Нині Зеновій Соколовський викладає в Університе-
ті Короля Данила. Свої архіви, пов’язані з космаць-
кою церквою, тривалий час нікому не показував:
втратив надію на її відновлення. Але не буває так,
щоб щось безслідно зникло у вирі історії, тим паче
якщо це церква, століттями оточена могутньою
енергетикою.
Не буває так, щоб щось безслідно
зникло у вирі історії, тим паче
якщо це церква, століттями оточена
могутньою енергетикою

87. МІСТО | 87
Дивовижне відкриття
Відео, зняте Зеновієм Соколовським в Космачі,
збереглося і подарувало надію на відродження
церкви. Його широкій аудиторії продемонстрували
у межах реставраційного проєкту «Врятуймо скар-
би разом!». У виставковій залі Івано-Франківського
краєзнавчого музею вже декілька років експонують-
ся ікони з космацької церкви. Їх свого часу позичив
Сергій Параджанов для зйомок стрічки «Тіні за-
бутих предків» і таким чином врятував ці безцінні
реліквії. Адже, вивезені до Києва, образи вціліли, а
церква у 1982 році згоріла вщент. Здавалося б, хто
б то зараз повірив у феніксів, що відроджуються з
попелу? Проте дива трапляються.
«Це було велике відкриття, – ділиться враженнями
від відео автор проєкту «Врятуймо скарби разом!»
Валерій Твердохліб. – На відео ми знайшли багато
матеріалу, який потрібен для наступних досліджень.
У церкві Святої Параскеви знаходився іконостас
1773 року. Ми виявили декілька унікальних відео-
кадрів, які дозволять ідентифікувати ті ікони, які,
можливо, були втрачені або десь ще знаходяться, у
якихось колекціях чи музейних фондах. Відео корот-
ке, близько 5 хвилин, але воно відкриває унікальний
(ми думали, що втрачений) пласт нашої культури,
історії. Воно зняте перед знищенням церкви і має
велику історичну цінність. Оскільки показана сама
пам’ятка, фрагменти руїни всередині і частину істо-
рії, людей, які жили в Космачі».
В Університеті Короля Данила міркують про те,
аби виготовити бодай макет церкви, щоб уявити її
велич і красу міг кожен. А от сам проєкт реставрації
досі чекає свого часу. Бо ж раптом колись знайдуть-
ся ентузіасти, які переконають місцевих мешканців,
що потрібно здійснити перепоховання і на тому
місці відбудувати церкву, яка впродовж декількох
століть була свідком героїчної боротьби українців за
свою свободу і досі береже їхні молитви та відвагу.
БУЛО КОЛИСЬ | СКАРБИ

88. 88 | МІСТО
У кадрі
Війна загартовує українців,
а нові реалії змушують
активно змінюватися та
відповідати вимогам часу.
І це правило торкнулося
абсолютно усіх. Ті, хто ще
донедавна знімав щасливі та
радісні фотосесії закоханих
чи власні творчі проєкти,
нині фіксують крізь об’єктив
трагічні сторінки нашої
нової історії і увесь спектр
емоцій, які принесла із
собою сувора реальність.
Свідки найбільшого болю
та щастя і ті, котрі через
кадр вселяють надію. Про
те, кому і навіщо потрібна
фотографія у час війни, як
змінилася ця індустрія за
останні пів року та про що
має розповісти світові її
новий проєкт «Творці Історії»,
говоримо з українським
фотографом, яка працює
в Ізраїлі, США та Канаді,
головою ГО «Український центр
фотографії» та викладачем
історії фотомистецтва
Галиною ЛИТВИНЮК.
Ви повернулися в Україну під час повномасш-
табної війни, в той час, коли багато людей її
покинули, чому?
Усі чоловіки з моєї родини пішли добровільно за-
хищати Україну. Я не могла собі дозволити проявити
страх у той час, коли вони демонструють відвагу.
Наразі я намагаюся працювати дистанційно та за-
ймаюсь волонтерством.
Чим саме підтримуєте наших захисників?
Зараз більша частина мого доходу спрямована
на закупівлю необхідного захисного спорядження
для наших військових, приладів нічного бачення та
транспорт. Моя допомога – це матеріальна та орга-
нізаційна лепта в перемогу над росією.
Як війна вплинула на фотоіндустрію в Украї-
ні і на вас зокрема?
Українська фотоіндустрія мужньо тримається.
Адже фото – це пам’ять, яка, як показали сучасні
реалії, є найбільшим скарбом. Звісно, втрати шалені
для бізнесу, масштаби і бюджети фотосесії зменши-
лись, але це хороший виклик для фотографів стати
ще кращими, аби клієнт йшов саме до них. Мій біз-
нес у Києві теж постраждав, але я поступово нала-
годжую все. Думаю, досить швидко все знову пра-
цюватиме, як і раніше. Головне – не сидіти склавши
руки і не чекати дива. Дива ми творимо самостійно.
Яка роль фотографа у реаліях сьогодення?
Я б сказала, ключова. Ми передаємо характер по-
баченого, трагізм та глибину болю нашої нації саме
через візуальну подачу. Фотографія має у собі інтер-
національні ключі, бо не потребує слів. Люди бачать
і все розуміють. Чи це буде репортаж, чи художня
фотосесія, фотограф має змогу говорити до всіх без
жодного слова. Більшість людей поки не побачать
все на власні очі, не вірять. Завдяки візуалізації та
документації у вигляді фото увесь світ починає ві-
рити в те, що росія провадить сучасний геноцид над
нашою нацією.
КУЛЬТУРА | СПОСІБ ЛЮБИТИ

89. МІСТО | 89
Чимало світлин українських фотографів з
війни облетіли увесь світ і допомогли показати
правду про те, що діється в Україні. Але чи є
межа між документуванням і «зробити фото
заради хайпу»?
Оцінювати наміри того чи іншого фотографа буде-
мо тоді, коли закінчиться війна. Зараз якщо фото-
граф займається своєю роботою і робить її якісно і з
урахуванням інтересів України, то це лепта в пере-
могу України.
Як ставитесь до зйомок на фоні руїн, поніве-
чених окупантами українських міст?
Зруйновані міста – це наші реалії. Мета фотографа
– якнайкраще показати життя клієнта тут і зараз.
Якщо людині важливо задокументувати саме це, ми
маємо це робити. Звісно, є рамки у всьому. Зважа-
ючи на свіжі рани нашого народу, ці фото не мають
бути ані вульгарними, ані такими, які так чи інакше
проявлять будь-яку неповагу.
Як загалом змінилося ставлення людей до фо-
тосесій? Що у топі найзатребуваніших тем?
Найзатребуванішими і далі залишаються весіль-
ні фотографи. Звісно, зараз репортажна військова
фотографія теж дуже потрібна і її почали більше
досліджувати. Але через брак відповідних фахових
спеціалістів у цій ніші ми не маємо достатньо фото-
графій цього жанру.
Чи є під час війни місце для зйомок у жанрах,
які були доволі популярними у мирний час, до
прикладу, love story?
Потреби залишились, змінилась тільки творча
складова. Зараз навіть через фото люди хочуть само-
ідентифікуватися. І це прекрасно. Фотомистецтво в
Україні крок за кроком все якісніше служить країні і
вмонтовується в потреби нашої нації. Відображає як
спосіб любити, так і спосіб боротися за умов смер-
тельної небезпеки.
Наскільки доречними сьогодні є зйомки яки-
хось щасливих митей?
Сьогодні ми, як ніколи, маємо радіти і фіксувати
кожну нашу щасливу мить. Ця війна вчить нас, що
завтра може не бути. Зберігайте щастя не тільки у
пам’яті, але й у світлинах. Хоча знову ж таки мова
йде про адекватність цих фото і їх доречність.
Назвіть п’ять найбільших змін, які відбулися
у фотоіндустрії в Україні від початку повно-
масштабної війни?
1. Українізація навчальних закладів та самих фо-
тографів. Практично всі фотографи, які мають вплив
у фотомистецтві, перевели свій бізнес на українську
мову.
2. Фотоконтент став україноцентричним.
3. Кожен фотограф в Україні самоідентифікує себе
як український фотограф і намагається укорінити
інтереси України через свій талант.
4. Фотографія відповідає на конкретні питання
реального життя українців.
5. Мобільність пристосування до потреб клієнтів у
критичних ситуаціях.
Які плани на майбутнє?
Творити. На жаль, зараз творчих проєктів, які б
відповідали на питання часу, немає, але я в процесі
їх створення і пошуку команди.
Про що ваш майбутній проєкт мав би розпо-
вісти українцям та світові?
Мій проєкт «Творці Історії» має на меті познайоми-
ти українців одних з одними. Ми маємо таку велику
кількість героїв, які творять сучасну історію, що
повинні знати про них. Знати своїх, цінувати своїх
і укорінюватись у своєму на своїй землі – ось мета
мого фотопроєкту.
Ви залишитесь в Україні до перемоги?
Так. Звісно, я буду виїжджати задля роботи на
кілька днів. Але поки не закінчиться війна, я біль-
шість свого часу буду приділяти волонтерству і допо-
магати наблизити нашу перемогу!
/lytvynyuk.photostudio
/halyna_lytvynyuk
КУЛЬТУРА | СПОСІБ ЛЮБИТИ

90. 90 | МІСТО
Такий кінофестиваль відбувається уже вдруге. Цього року його урізноманітнили
та поєднали відразу кілька форматів подій: кінопокази, лекції, відкриті дискусії
та воркшопи від провідних діячів культури України.
Фестиваль реалізувався за ініціативою 4:3 int’l short film festival, ГО
«Франківський драмтеатр» за підтримки Urban Space 100. Генеральним
партнером виступила будівелька компанія blago developer.
За гроші, які зібрали під час заходів, волонтерський центр «Рух Опору — Рух
Допомоги» закупить допомогу для українських військових.
Міжнародний
фестиваль
короткого метру 4:3
зібрав в Івано-Франківську
зірок українського та
світового кінематографа
КУЛЬТУРА | ЗАХІД

91. МІСТО | 91
КУЛЬТУРА | ЗАХІД

92. 92 | МІСТО