Download to read offline
![12 | МІСТО МІСТО | 13
Проблеми російської
нафтопереробки
Удари українських дронів по російських НПЗ осо-
бливо дошкульні, оскільки, як зауважив аналітик
Королівського об’єднаного інституту оборонних
досліджень (RUSI) Ной Сілвіа, встановлене на них
західне обладнання росії складно замінити в умо-
вах запроваджених щодо неї санкцій.
На кожному російському НПЗ є західне облад-
нання, яке продавали та встановлювали амери-
канська UOP («дочка» Honeywell International) та
швейцарська ABB, спеціалісти цих компаній також
займалися його обслуговуванням. Обидві компанії
припинили працювати у росії після повномасштаб-
ного вторгнення в лютому 2022 року.
За інформацією Reuters, російська нафтова
компанія «Лукойл» зверталася до двох китайських
компаній із проханням відремонтувати пошкодже-
ну установка каталітичного крекінгу (КК-1) на ни-
жегородському НПЗ. «Китай має потрібну техноло-
гію. Але дуже часто це означатиме дорогу заміну
всієї установки замість нормального, дешевого,
регулярного ремонту», — повідомило агентству
власне джерело.
За оцінками аналітиків, скорочення нафтопе-
реробних потужностей, імовірно, змусило росію
імпортувати бензин із Казахстану та Білорусі на
початку квітня, щоб усунути дефіцит і спробувати
запобігти зростанню внутрішніх цін на пальне.
Обсяги виробництва бензину в росії вже впали на
15%, а ціна досягла максимуму вперше від осені
2023 року.
Щоправда, військовий експерт Петро Черник
вважає, що коефіцієнт ураження російських на-
фтопереробних заводів слід піднімати до 30-50%,
щоб ефективніше вплинути на можливість ведення
окупаційною армією активних бойових дій, спричи-
нивши паливний «голод».
«Як приклад, танк Т-90 «їсть» на добу в межах до
однієї тонни дизельного пального та 100 кілогра-
мів мастила. У зоні окупації — близько 3000 танків,
це 3000 тонн на добу, не враховуючи автомобілі,
генератори, інші види техніки. Якби [ураження
НПЗ] йшло вгору, то може дійти до того, що оку-
пантам просто бракуватиме палива», — пояснив
він.
Поки що ці удари по нафтопереробній галузі
росії не призвели до того, що ворогу нічим заправ-
ляти свої танки. Та й кремль зробить усе, щоб це
сталося в останню чергу, навіть ціною гострого
дефіциту пального на російських заправках.
Чи подорожчає нафта
Ще наприкінці березня британське видання
Financial Times повідомило, що влада США нібито
закликала Україну припинити атаки на російські
нафтопереробні заводи через побоювання значно-
го зростання світових цін на нафту. У Вашингтоні
говорять, що цього року ціна вже зросла на 15% —
до $85 за барель, що призвело до зростання варто-
сті бензину в США. Таку ситуацію начебто можуть
використати для критики адміністрації Байдена
перед цьогорічними виборами президента.
Однак удари дронів по російських нафтоперероб-
них заводах хоч і призвели до певної втрати потуж-
ностей в нафтовому секторі рф, але ніяк вплинули
на обсяги видобутку та продажу російської нафти.
Ба більше, відсутність переробки спонукатиме
росію продавати ще більше сировини за кордон,
зокрема в Індію, Китай і Туреччину, причому зі
значними знижками. Як відомо, Індія і раніше за-
куповувала російську нафту у великих кількостях,
переробляючи її на своїх НПЗ та продаючи нафто-
продукти далі по світу.
Запроваджена «Великою сімкою» наприкінці
2022 року цінова «стеля» для російської нафти
у $60 призвела до того, що держава-агресорка
вимушена продавати свою нафту з дисконтом (за
останніми даними Казначейства США, це приблиз-
но $17-18 за лютий цього року). Однак кремлю
цього цілком вистачає, щоб фінансувати війну
проти України та ще трохи залишати собі «для
розвитку».
За підрахунками експертів, в середньому на
війну проти України росія витрачає $10 млрд на мі-
сяць. Влітку 2023 року лише на експорті нафти ро-
сія заробляла $15 млрд на місяць. Тож російська
економіка досі живить машину війни саме завдяки
величезним доходам від продажу нафти.
ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ](https://image.slidesharecdn.com/42-240701114145-9f9db38a/85/42-7-320.jpg)
42 випуск журналу МІСТО Івано-Франківськ
- 1.
- 2. 2 | МІСТОМІСТО | 3 в сучасному хірургічному стаціонарі в Буковелі Унікальні операції на головному мозку Нейрохірургія в Оксфорд Медікал На базі медичного центру Оксфорд Медікал в Буковелі доступні всі необхідні види обстежень, які несуть цінну інформацію для діагностики, складання плану хірургічного втручання та пов- ноцінної підготовки пацієнта до операції: • цифрова рентгенографія; • комп’ютерна томографія (КТ); • магнітно-резонансна томографія (МРТ); • лабораторна діагностика; • консультації лікарів іншого профілю (невро- лог, терапевт, кардіолог). Види оперативних втручань: • видалення пухлин головного мозку; • кліпування аневризми судин головного мозку; • видалення артеріовенозних мальформацій (АВМ); • хірургічне лікування гідроцефалії; • хірургічне лікування вроджених аномалій (аномалія Кімерлі, аномалія Арнольда—Кіарі). МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ОКСФОРД МЕДІКАЛ ПРОПОНУЄ ДОПОМОГУ ПРОВІДНИХ НЕЙРОХІРУРГІВ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ: ЯКІСНО ТА ПРОФЕСІЙНО! Патологія головного мозку потребує індивідуального та професійного підходу. Консервативними методами лікування займається лікар- невропатолог, а при станах, які можуть потребувати хірургічного втручання, необхідно звертатися до нейрохірурга. У медичному центрі Оксфорд Медікал в Буковелі працює відділення нейрохірургії, де для пацієнтів доступний не тільки консультативний прийом, а й нейрохірургічне лікування в оновленому операційному блоці. Коли необхідна допомога нейрохірурга? • перенесена черепно-мозкова травма (струс, забій); • відчуття нестерпного головного болю, що виник різко і не усувається медикаментозно; • наявність загальномозкової та вогнищевої симптоматики (запаморочення, затерпання частин тіла, слабкість у кінцівках); • ознаки інсульту (порушення мови, опущення кутика рота, асиметрія обличчя, слабкість або затерпання у руці чи нозі); • підозра на новоутворення головного мозку; • важкі форми мігрені; • часті напади епілепсії в анамнезі; • обтяжений спадковий анамнез: лікар надасть рекомендації щодо обстежень та подальших дій. Нейрохірург проведе детальний огляд і надасть консультацію щодо потреби у хірургічному ліку- ванні. Усі операції проводять на сучасному обладнанні з використанням високоточного мікроскопа, нейрона- вігаційної системи, інтраопераційного нейрофізіоло- гічного моніторингу. Післяопераційне відновлення проводиться у спе- ціальних палатах з функціональними ліжками та максимально комфортними умовами. Ми гарантуємо цілодобовий нагляд за пацієнтом і турботу кваліфі- кованого персоналу клініки, повноцінну реабілітацію після операції в екологічно-рекреаційній зоні. Про вас піклуватимуться найкращі! Чекаємо на прийомі в самому серці Карпат! Івано-Франківська обл. с. Поляниця, урочище «Вишні», 354 А тел.: (068) 7777 299, (099) 7777 299 РЕКЛАМА
- 3. 4 | МІСТОМІСТО | 5 РЕАЛІЗАЦІЯ «ЗЕЛЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ»: АКТИВНИЙ СПОЖИВАЧ В умовах війни склалася ситуація, яка поставила низку викликів перед енергетичним сектором. Роль класичного постачальника дещо змістила свої акценти, натомість вимагає від гравців ринку енергоефективних заходів, що гарантуватимуть сталий розвитокібезперебійнефункціонування енергетики під час воєнного стану. Для цього постачальники спрямовують свої зусилля на те, щоб максимально адаптувати послуги з енергопостачання під потреби клієнтів і актуальні виклики. ЯК ЕНЕРГЕТИЧНІ КОМПАНІЇ РУХАЮТЬСЯ В НАПРЯМКУ «ЗЕЛЕНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ», РОЗПОВІДАЄ ДИРЕКТОР PRET РОМАН ЮРИНЕЦЬ. На стадії розгляду та затвердження нового законодавства у сфері «зеленої трансформації» представники ТОВ «ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН» брали активну участь у нарадах, обговореннях і внесенні змін до законодавчих норм. Компанія отримувала чимало звернень від споживачів щодо реалізації проектів забезпечення підприємств власними генеруючими потужностями, а також спрощеного механізму реалізації надлишків згенерованої е/е. Найдовшою після підписання закону була процедура прийняття підзаконних актів, яка дала б можливість запустити процес набуття статусу активного споживача. У тісній співпраці з НКРЕКП, ОСР і НЕК «Укренерго» нашій компанії вдалося розпочати роботу з укладання договірних відносин з активними споживачами з лютого 2024 року. Сьогодні у портфелі нашого підприємства є більше десятка споживачів, яким уже здійснено нарахування за механізмом самовиробництва. Кожен споживач має право встановити в рамках дозволеної до споживання потужності генеруючу установку та користуватись нею для покриття власних потреб в електроенергії з можливістю відпуску надлишку в мережу. Зі збільшенням сонячної генерації зростає кількість звернень потенційних активних споживачів для консультацій щодо роботи ринку електроенергії та кроків, які потрібно зробити, щоб стати активним споживачем. Згідно з аналітикою PRET, ближчим часом потенційно 24 клієнти ще стануть активними споживачами, біля 10 клієнтських запитів відхилено через необхідність зміни системи оподаткування. Серед основних вимог до активних споживачів є такі: споживає і виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону. Умовою для активних споживачів є те, що перелічені вище види діяльності не є професійною та/або господарською діяльністю. Активний споживач не є стороною, відповідальною за небаланси. Багатьох цікавлять можливості, які дає нове законодавство у розвитку систем зберігання електричної енергії, отримання гарантій походження, можливості створення агрегованих груп. Завдяки укладенню договору за механізмом самовиробництва, залежно від потужності СЕС та споживання, можна зекономити до 40% витрат на електроенергію за рік. Зараз економія енергоресурсів — це одне із надважливих завдань. Масові атаки на енергооб’єкти прискорили темпи розвитку та попит на енергонезалежність; заохочення встановлення генеруючих установок ВДЕ у довгостроковій перспективі дозволить уникнути значних витрат на енергоресурси; зростання інвестицій у «зелену енергетику», стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел і тенденція до зменшення залежності від вугільних палив є ключовими факторами, які визначають майбутні стратегії у галузі енергетики. Незважаючи на загрози, частка відновлюваних джерел на РДН/ВДР за 2023 рік склала 34,87%. Через це, а також через нестабільну ситуацію в Україні, обстріли агресором енергетичних об’єктів ринок РДН/ВДР залежить від сонячної генерації. Набуваючи статусу активного споживача, виробники, зокрема клієнти PRET, мають можливість не тільки отримувати пасивний дохід за рахунок продажу надлишків виробленої електричної енергії постачальнику, але й фахову допомогу та консультації. РОЗВИВАЙТЕ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ З PRET! РЕКЛАМА
- 4. 6 | МІСТОМІСТО | 7 тел.: (050) 975 43 93 Суспільно-політичний журнал Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Івано-Франківськ Засновник Сергій Романюк Виконавчий директор Лариса Фреїшин Головний редактор Тетяна Соболик Журналісти Наталя Мостова Уляна Пилипець Світлана Тимчук Наталія Лозовик Богдан Скаврон Ярослава Угринюк Роксолана Остапчук Літредактори Любов Дейнега Дизайн та верстка Олександра Афанасьєва Фото Олександр Зуєв Андрій Монюк Роман Козоріз Олександр Плаксін Відділ реклами Анна Угорчак тел.: (066) 389 93 19 Ольга Мельник тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55 Лідія Когут тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51 Людмила Небола тел.: (050) 202 70 52 Ідентифікатор медіа в Реєстрі R30-01003 Загальний наклад 7 500 примірників Адреса друкарні ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ» м. Київ, вул. Бориспільська, 15 www.artprintstudio.com.ua тел.: (067) 460 07 25 Адреса редакції м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 23 Редакційна пошта: mistomagazine@gmail.com РЕКЛАМА
- 5. 8 | МІСТОМІСТО | 9 ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ Гасне світло — палає нафта: Богдан Скаврон Загарбницька війна, яку російська федерація вже третій рік веде проти України, не обмежується лише бойовими діями на лінії фронту. Окупанти завдають масованих повітряних ударів, руйнуючи об’єкти енергетичної інфраструктури у глибокому українському тилу. Натомість українські дрони пролітають сотні кілометрів та бомбардують нафтопереробні підприємства і нафтосховища на території рф. Такий обмін «енергетичними» ударами матиме свої наслідки як для України, яка втрачає потужності своїх електростанцій, так і для економіки росії, що сильно залежить від нафти. Від перших днів повномасштабного вторгнення російські агресори завдають ракетних ударів далеко углиб української території. Відколи ж на озброєнні в окупантів з’явилися іранські безпілотники «шахеди», комбіновані повітряні атаки з використанням крилатих ракет, дронів-камікадзе та балістики стали постійним атрибутом цієї війни. Захиститися від них стає дедалі важче, особливо в умовах дефіциту засобів ППО, який почав гостро відчуватися від початку 2024 року в умовах затримки допомоги від США. як росія та Україна ведуть енергетичну війну ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ Чому росія атакує об’єкти енергетики Мабуть, не випадково саме навесні цього року, коли запас ракет для західних систем протипо- вітряної оборони виснажився, російська армія відновила масовані ракетно-дронові атаки на енергетичні об’єкти України. Як і під час зимових ударів 2022-23 років, які спричинили запроваджен- ня графіків відключення електроенергії, держава- агресорка знову намагається занурити українців у темряву. Майже одночасно з повітряними ударами по цивільній інфраструктурі посилилися спроби російських окупантів прорвати українську лінію оборони на фронті. Аналітики стверджують, що в такий терористичний спосіб окупанти намагають- ся змусити Україну погодитися на «мир» на умовах росії. Зокрема, військовий експерт співголова ГО «Права справа» Дмитро Снєгирьов стверджує, що в російській воєнній доктрині міститься теза про можливість завдавання ударів по енергетичній інфраструктурі противника з метою «примусу до капітуляції». У цьому контексті він нагадав циніч- ну заяву прессекретаря президента росії дмитра пєскова після масованих повітряних ударів про готовність рф до «мирного» діалогу на російських умовах. Експерти Інституту вивчення війни (ISW) вважа- ють, що масовані удари армії російської федерації по українських енергетичних об’єктах спрямовані також на послаблення українського оборонно-про- мислового потенціалу. «Російська ударна кампанія погіршує потуж- ність України з виробництва електроенергії... Пу- тін, ймовірно, сподівається запобігти виходу укра- їнської оборонної промисловості на рівень майже самозабезпечення в довгостроковій перспективі, оскільки потужна оборонна промисловість може поставити Україну в хорошу позицію для захисту від майбутньої російської агресії та значно змен- шити залежність України від західної допомоги», — наголошують в ISW. Куди б’є ворог Як зазначають в «Укренерго», цього року во- рог змінив свою стратегію енергетичного терору. Взимку 2022-23 років росія била одночасно по багатьох енергообʼєктах, намагаючись занурити всю країну в довготривалий блекаут або домогтися повного колапсу енергосистеми. Тепер росія концентрує удари на меншій кілько- сті обʼєктів, але щільність і масштаб їхніх обстрілів став значно більший. Якщо під час попередніх масованих атак на енергообʼєкт прилітало два- три дрони, то сьогодні — 10-20. Мета таких атак — відрізати від енергосистеми регіони з великим споживанням. Переважно це промислові центри — Харківщина, Одещина, Дніпропетровщина. Тепер росія концентрує удари на меншій кількості обʼєктів, але щільність і масштаб їхніх обстрілів став значно більший. Якщо під час попередніх масованих атак на енергообʼєкт прилітало два-три дрони, то сьогодні — 10-20
- 6. 10 | МІСТОМІСТО | 11 Наприкінці березня, в день наймасованішого російського удару по українській енерге- тичній інфраструктурі за більш ніж два роки повномасштабної війни, ворог поцілив ракетами по ДніпроГЕСу. 11 квітня російські ракети знищили Трипільску ТЕС в Київській області, а перед цим — Зміївську ТЕС у Харківській області. Пізніше внаслідок росій- ської масованої ракетної атаки було відключено магістральну повітряну лінію «Укренерго» в західному регіоні. За оприлюдненою офіційно ін- формацією, найбільший приват- ний енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова втратив 80% потужнос- ті, державні «Центренерго» — 100%, «Укргідроенерго» — 35%. Одну із шести електростанцій ДТЕК зупинено надовго, реш- ту — компанія намагатиметься відновити до зими. Міністр енергетики України Герман Галущенко у коментарі в ефірі національного телемарафо- ну 5 травня повідомив, що збит- ки, завдані енергетичній інфра- структурі України, перевищили один мільярд доларів і продовжу- ють зростати. Міністр наголосив, що ос- новних пошкоджень внаслідок масованих атак зазнали об’єкти теплової та гідрогенерації, а також системи передачі електроенергії. Чи вистоїть українська енергетика Після нічного масованого по- вітряного удару 8 травня «Укре- нерго» попередило про ймовір- ність запровадження графіків споживання електроенергії в усіх областях. Тієї ночі росія випус- тила по Україні понад 70 дронів, крилатих та балістичних ракет різних типів і модифікацій. Про пошкодження трьох теплоелек- тростанцій повідомили в ДТЕК. Подальші прогнози зале- жатимуть від того, наскільки масштабними будуть нові росій- ські атаки та спричинені ними руйнування. Якщо росія зруйнує всі ТЕС, то без запровадження графіків, вважають експерти, обійтися буде складно. Найімовірніші відключення світла прогнозують у липні— серпні, коли споживання тра- диційно зростає через спеку, а атомні енергоблоки — на плано- вих ремонтах. Влітку споживан- ня коливається в межах 10-14 ГВт, взимку — 13-18 ГВт. Мину- лої зими атомні електростанції несли максимальне навантажен- ня — близько 8 ГВт, решту забез- печували гідроелектростанції, ТЕС і ТЕЦ. Виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук заявив, що в Україні знову можуть запрова- дити графіки відключень світла, якщо не буде відновлено зруйно- вану теплову генерацію, а також не вистачатиме обсягів електро- енергії, яку Україна вже отримує з Європи у рекордних обсягах. Голова правління «Укренерго» Володимир Кудрицький вважає, що стратегічно Україна має руха- тись до децентралізованої гене- рації: 200 малих електростанцій набагато важче зруйнувати, ніж 20 великих. Йдеться про газотур- бінні установки, електростанції на біомасі та системи накопичен- ня енергії. Щоб в Україні почали будувати такі станції, «Укренер- го» планує до кінця року коштом запозичень сплатити генерації близько 19 млрд грн боргу на балансуючому ринку. Одночасно з цим уряд має ухвалити рішен- ня, які зупинять зростання боргу споживачів перед «Укренерго», котрий становить 30 млрд грн. Попри песимістичні прогнози експертів щодо можливого здорожчання електроенергії для побу- тових споживачів до 3-3,5 грн за кіловат у зв’язку з великими втратами в українській енергосистемі 26 квітня український уряд ухвалив рішення про продовження пільгової ціни на електроенергію для населення — 2, 64 грн. Однак невідомо, як довго він діятиме. На початку травня голова Держенер- гонагляду Руслан Слободян припустив можливість «залучення внутрішніх резервів» для відновлення енергетики, тобто перегляд тарифу на електрое- нергію вже цього року. Мета ударів по російських НПЗ У кремлі цинічно стверджують, що російська ар- мія посилила свої удари по енергетичних об’єктах України у відповідь на атаки українських дронів на підприємства нафтопереробної промисловості на території рф. «Нещодавно ми бачили серію ударів по наших енергетичних об’єктах, і ми були зобов’язані відповісти», — заявив так званий росій- ський президент володимир путін. Справді, від початку 2024 року українські удар- ні безпілотники почали долітати вглиб території рф, вражаючи важливі стратегічні цілі, пов’язані з російським ВПК, та головне — нафтопереробні заводи, один зі стовпів російської економіки. Мета таких атак зрозуміла — викликати дефіцит паль- ного у державі-агресорці, зменшити економічний потенціал росії та завадити їй активно вести бойові дії у загарбницькій війні проти України. За інформацією президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара, всього в росії нараховується 74 НПЗ, понад 30 з яких розташова- ні в європейській частині рф. Власне вони й забез- печують потреби російського армійського угрупо- вання у війні проти України — звідси постачають пальне для військової техніки окупантів. Загалом від січня до початку квітня 2024 року було відомо про понад півтора десятка атак по російських нафтопереробних потужностях і нафто- базах. У середині квітня видання Newsweek пові- домило, що атаки українських безпілотників по нафтових об’єктах рф можуть призвести до втрати 10% потужностей нафтопереробки в другому кварталі 2024 року. Куди долітають дрони Атаки на російські нафтопереробні потужності здійснювалися від самого початку повномасш- табного вторгнення. Донедавна це були об’єкти, розташовані недалеко від кордонів України — в краснодарському краї, в ростовській, брянській чи курській областях. Переломний момент стався на початку квіт- ня, коли удару було завдано по потужностях, де збирають аналоги іранських «шахідів», та заводу «Танеко» в татарстані — третьому за величиною російському НПЗ, розташованому більш ніж за 1200 км від українського кордону. В американсько- му Інституті вивчення війни (ISW) відзначили, що удар пошкодив основну установку, яка відповідає за половину переробки нафти на цьому НПЗ. Окрім того, українські дрони долетіли за 1000 км до підприємства «Новатеку» на Балтиці, спричи- нивши пожежу на нафтовому терміналі. У зоні ура- ження, окрім татарстану і ленінградської області, опинилися також НПЗ у карелії, башкортостані, в кіровській та навіть оренбурзькій областях. За інформацією BILD, вже цього року Україна може вперше застосувати дрони з дальністю ураження до 2000 км. ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ Трипільска ТЕС Скорочення нафтопереробних потужностей, імовірно, змусило росію імпортувати бензин із Казахстану та Білорусі на початку квітня, щоб усунути дефіцит і спробувати запобігти зростанню внутрішніх цін на пальне. Обсяги виробництва бензину в росії вже впали на 15%, а ціна досягла максимуму вперше від осені 2023 року Поки що ці удари по нафтопереробній галузі росії не призвели до того, що ворогу нічим заправляти свої танки. Та й кремль зробить усе, щоб це сталося в останню чергу, навіть ціною гострого дефіциту пального на російських заправках
- 7. 12 | МІСТОМІСТО | 13 Проблеми російської нафтопереробки Удари українських дронів по російських НПЗ осо- бливо дошкульні, оскільки, як зауважив аналітик Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Ной Сілвіа, встановлене на них західне обладнання росії складно замінити в умо- вах запроваджених щодо неї санкцій. На кожному російському НПЗ є західне облад- нання, яке продавали та встановлювали амери- канська UOP («дочка» Honeywell International) та швейцарська ABB, спеціалісти цих компаній також займалися його обслуговуванням. Обидві компанії припинили працювати у росії після повномасштаб- ного вторгнення в лютому 2022 року. За інформацією Reuters, російська нафтова компанія «Лукойл» зверталася до двох китайських компаній із проханням відремонтувати пошкодже- ну установка каталітичного крекінгу (КК-1) на ни- жегородському НПЗ. «Китай має потрібну техноло- гію. Але дуже часто це означатиме дорогу заміну всієї установки замість нормального, дешевого, регулярного ремонту», — повідомило агентству власне джерело. За оцінками аналітиків, скорочення нафтопе- реробних потужностей, імовірно, змусило росію імпортувати бензин із Казахстану та Білорусі на початку квітня, щоб усунути дефіцит і спробувати запобігти зростанню внутрішніх цін на пальне. Обсяги виробництва бензину в росії вже впали на 15%, а ціна досягла максимуму вперше від осені 2023 року. Щоправда, військовий експерт Петро Черник вважає, що коефіцієнт ураження російських на- фтопереробних заводів слід піднімати до 30-50%, щоб ефективніше вплинути на можливість ведення окупаційною армією активних бойових дій, спричи- нивши паливний «голод». «Як приклад, танк Т-90 «їсть» на добу в межах до однієї тонни дизельного пального та 100 кілогра- мів мастила. У зоні окупації — близько 3000 танків, це 3000 тонн на добу, не враховуючи автомобілі, генератори, інші види техніки. Якби [ураження НПЗ] йшло вгору, то може дійти до того, що оку- пантам просто бракуватиме палива», — пояснив він. Поки що ці удари по нафтопереробній галузі росії не призвели до того, що ворогу нічим заправ- ляти свої танки. Та й кремль зробить усе, щоб це сталося в останню чергу, навіть ціною гострого дефіциту пального на російських заправках. Чи подорожчає нафта Ще наприкінці березня британське видання Financial Times повідомило, що влада США нібито закликала Україну припинити атаки на російські нафтопереробні заводи через побоювання значно- го зростання світових цін на нафту. У Вашингтоні говорять, що цього року ціна вже зросла на 15% — до $85 за барель, що призвело до зростання варто- сті бензину в США. Таку ситуацію начебто можуть використати для критики адміністрації Байдена перед цьогорічними виборами президента. Однак удари дронів по російських нафтоперероб- них заводах хоч і призвели до певної втрати потуж- ностей в нафтовому секторі рф, але ніяк вплинули на обсяги видобутку та продажу російської нафти. Ба більше, відсутність переробки спонукатиме росію продавати ще більше сировини за кордон, зокрема в Індію, Китай і Туреччину, причому зі значними знижками. Як відомо, Індія і раніше за- куповувала російську нафту у великих кількостях, переробляючи її на своїх НПЗ та продаючи нафто- продукти далі по світу. Запроваджена «Великою сімкою» наприкінці 2022 року цінова «стеля» для російської нафти у $60 призвела до того, що держава-агресорка вимушена продавати свою нафту з дисконтом (за останніми даними Казначейства США, це приблиз- но $17-18 за лютий цього року). Однак кремлю цього цілком вистачає, щоб фінансувати війну проти України та ще трохи залишати собі «для розвитку». За підрахунками експертів, в середньому на війну проти України росія витрачає $10 млрд на мі- сяць. Влітку 2023 року лише на експорті нафти ро- сія заробляла $15 млрд на місяць. Тож російська економіка досі живить машину війни саме завдяки величезним доходам від продажу нафти. ВІЙНА | ПІДРАХУНКИ
- 8. 14 | МІСТОМІСТО | 15 ВІЙНА | ДРУГИЙ ФРОНТ ІДІЛ проти росії: Богдан Скаврон Наймасштабніший за останні 20 років теракт у рф, якому дозволили статися російські спецслужби в підмосковному концертному залі «Крокус Сіті Хол», нагадав про те, що бойовики «Ісламської держави» все ще «в строю» і можуть завдавати ударів у столицях найбільших держав світу. Джихад, тобто «священна війна», яку моджахеди ведуть зі всіма «невірними», досі триває, зокрема на території росії. Однак ця атака терористів, про яку кремль заздалегідь попереджала розвідка США, могла й не відбутися, якби кровожерливий путін не планував її використати у власних інтересах... чому моджахеди воюють з кремлем ВІЙНА | ДРУГИЙ ФРОНТ 22 березня, всього через п’ять днів після так званих виборів президента рф, на яких прогнозова- но переміг чинний господар кремля, у приміщенні концертного комплексу «Крокус Сіті Хол» у під- москов’ї стався інцидент, який може або свідчити про повну безпорадність російських спецслужб, або вказувати на криваву гру путіна, який вирішив пожертвувати майже півтори сотнею своїх грома- дян, щоб «згуртувати російський народ», вказавши йому на страшну загрозу від «підступного ворога». Ворогом, як і слід було чекати, одразу були при- значені українці. Теракти і путін Навіть після того, як «Ісламська держава», точ- ніше її афганський підрозділ «Вілаят Хорасан», або ІДІЛ-К, взяла на себе відповідальність за теракт, президент росії володимир путін продовжував вказувати пальцем на Україну, звинувачуючи її у причетності до нападу. У своєму зверненні до росіян наступного дня пу- тін жодним словом не згадав про ІДІЛ, але зате на- тякнув, що четверо виконавців теракту (таджиків за національністю), які розстріляли відвідувачів та влаштували пожежу в «Крокусі», начебто намага- лися втекти до України, де «для них з української сторони було підготовлено вікно для переходу державного кордону». Тут треба зауважити показовий «прокол» росій- ської пропаганди, яка, очевидно, перестаралася з демонстрацією образу президента рф володими- ра путіна як «турботливого батька усіх росіян», опублікувавши відео, яке начебто було зроблено в перші хвилини після терористичного нападу на концертний комплекс під москвою. На кадрах, які поширив у своєму Telegram-каналі пропагандист з державного російського медіа-хол- дингу вдтрк павло зарубін, путін начебто увечері 22 березня перебуває у своєму робочому кабінеті й «тримає руку на пульсі подій» після теракту в «Крокусі». При цьому господар кремля одягнутий у чорний костюм та має такого ж чорного кольору краватку. У цьому ж одязі путін з’явився на відео, коли промовляв своє звернення до росіян в суботу, 23 березня, через 17 годин після «перших хвилин» теракту. Якщо напружити фантазію та припустити, що ро- сійський диктатор від вечора п’ятниці до обідньої пори суботи не знімав свого траурного костюма і «трудився» цілу ніч, не маючи часу на перевдя- гання, то виникає закономірне запитання: невже путін знав заздалегідь про теракт, завбачливо одягнувшись у чорне?
- 9. 16 | МІСТОМІСТО | 17 ІДІЛ-К є військовою організацією розміром з бригаду, яка воювала майже проти всіх державних і недержавних сил у зонах, окреслених територією давньої провінції Хорасан. У веденні бойових дій вона вміло поєднує звичайну, партизанську й теро- ристичну тактику. Донедавна ІДІЛ-К була однією з найактивніших регіональних філій, але кількість бойовиків зменши- лася після свого піку приблизно у 2018 році через втрати в боях з Талібаном та силами США в Афга- ністані. Боротьба ІДІЛ-К з рухом Талібан зумовлена тим, що, на відміну від ІДІЛ, замість «всесвітнього халіфату» він хоче збудувати ісламську національну державу на території Афганістану. Після того, як Талібан прийшов до влади, «Ві- лаят Хорасан» переорієнтувався на міжнародний тероризм. Експерти ще в 2022 році зазначали, що одним із головних зовнішніх ворогів ІДІЛ-К обрала росію поряд з іншими «імперіями» — США та Ки- таєм. Останнім часом терористичне угруповання активізувало свою діяльність. У грудні 2023 року в Австрії затримали кіль- кох громадян Таджикистану, які, за інформацією газети Bild, були учасниками «Вілаят Хорасан» та планували теракти. Ще одного громадянина Таджикистану і трьох його пособників було затри- мано у Німеччині. За даними поліції, вони пла- нували атаку на Кельнський собор за допомогою автомобіля. Також напередодні Нового 2024 року членів «Вілаят Хорасан» затримували у Жалалаба- ді — третьому за величиною місті Киргизстану. За інформацією місцевих спецслужб, вони планували закласти вибуховий пристрій біля головної міської ялинки та напасти на православний храм. Через зближення росії й Талібану після відходу американських військових з Афганістану до цілей на території рф бойовики ІДІЛ-К почали пригля- датися уважніше, хоча й раніше вважали кремль своїм ворогом. «ІДІЛ-К була зациклена на росії протягом остан- ніх двох років, звинувачуючи кремль у тому, що на його руках — мусульманська кров, посилаючись на інтервенцію москви в Афганістані (1979—1989 рр.), Чечні (1994—1996 рр. і 1999—2009 рр.) та Сирії (від 2015 року)», — сказав у коментарі виданню The New York Time аналітик організації Soufan Group Колін Кларк. Чому ІДІЛ воює проти рф росія вважається заклятим ворогом організації з часів війни в Чечні, а також через дії в Сирії, де рф скидала бомби на позиції ІДІЛ від імені диктатора Башара Асада. Як зазначив Лукас Веббер, співзасновник MilitantWire, який проводить аналіз діяльності бойовиків, путін вважав, що його боротьба проти ісламських бойовиків закінчилася після умиротво- рення Чечні (республіки Ічкерія з мусульманським населенням), яка воювала та програла дві війни за незалежність. «Насправді росія вже давно є мішенню для ІДІЛ, і це помітно посилилося піс- ля її військового втручання до Сирії 2015 року, її подальшої участі в Африці та її відносин з Таліба- ном», — сказав він. На підтримку росією режиму сирійського дикта- тора Башара Асада бойовики ІДІЛ відповіли восени 2015 року, коли пробралися в єгипетський аеро- порт Шарм-Ель-Шейха та заклали бомбу в росій- ський Airbus, убивши всіх 224 пасажирів і членів екіпажу. Щоб помститися, у вересні 2017 року росія вбила колишнього «воєнного міністра» ІДІЛ Гулмурода Халімова, який колись був командиром поліцей- ського «спецназу» МВС Таджикистану та воював на боці російських військ під час громадянської війни в цій колишній радянській республіці. Як повідомила речниця Ради національної без- пеки США Едріен Вотсон, кремль ще на початку березня отримав застереження від американської розвідки про загрозу з боку екстремістів. Однак тоді путін назвав попередження про заплановану терористичну атаку в москві «провокацією» та спробою «дестабілізувати ситуацію в рф». Незважаючи на попередження про можливі ата- ки, які отримував кремль, російські силовики діяли надто неквапливо. Співробітники правоохоронних органів прибули на місце теракту лише через годину після перших пострілів. При цьому штаб московського «омону» розташований менш ніж за три кілометри від «Крокус Сіті Хол». За повідомленнями ЗМІ, терористи увійшли до концертної зали не пізніше 19.55. За даними на 21.00, бійці «омон» та «собр» щойно готувалися до штурму. На той час чотирьом нападникам уже вдалося безперешкодно втекти. Після теракту вони зуміли доїхати до брянська попри велику кількість камер відеоспостереження в москві і на найближ- чих трасах. Експерти зазначають, що за останні 25 років, коли путін керує російською федерацією на поса- дах президента та прем’єр-міністра, відбулася ціла низка терактів, в яких проглядається слід росій- ської фсб, яку до свого призначення «наступни- ком» Єльцина власне й очолював володимир путін. Лише через місяць після того, як в серпні 1999 року путін вперше став прем’єр-міністром, у трьох російських містах сталася серія терактів. У буйнак- ську в дагестані поруч із п’ятиповерховим будин- ком підірвали вантажівку з 2,7 тонни вибухової речовини. У москві сталися два вибухи в багатопо- верхівках. Ще один теракт стався у волгодонську ростовської області — поряд із дев’ятиповерхівкою вибухнула вантажівка з вибухівкою. Тоді внаслідок вибухів загинули 307 людей, по- страждали понад 1700. У терактах одразу звинува- тили бойовиків-моджахедів, які нібито намагались залякати населення рф. Це послужило виправдан- ням для ескалації військових дій у Чечні, де кремль розв’язав уже другу війну, а також дозволило колишньому «чекісту» зміцнити свою владу. Якщо до терактів рейтинг путіна становив 31%, то у січні 2000 року він сягнув 84%. У березні 2000 року на виборах президента рф путін переміг у першому турі. Професор безпеки та військових досліджень Дохського інституту післядипломних досліджень у Катарі Омар Ашур, який є автором книги про ІДІЛ, назвав путіна зразковим циніком, який цілком міг дозволити напад на приміщення «Крокус Сіті Хол», щоб використати теракт для підштовхування до масової мобілізації росіян під час війни в Україні, посилення внутрішньої підтримки війни та ще біль- шого ускладнення протидії його правлінню. Що відомо про ІДІЛ-К Про активну діяльність підрозділу ІДІЛ-К, який формується переважно в Афганістані та сусідніх країнах, зокрема у Таджикистані, громадян якого затримали російські силовики, у фсб рф не могли не знати. Ця філія «Ісламської держави», яка отри- мала назву давнього регіону, що включає частини Ірану, Туркменістану та Афганістану, виникла ще наприкінці 2014 року та швидко завоювала репута- цію як надзвичайно жорстоке угруповання. ВІЙНА | ДРУГИЙ ФРОНТ ВІЙНА | ДРУГИЙ ФРОНТ Багато з членів ІДІЛ-К походять із Таджикистану — країни, звідки велика кількість людей їде до росії як трудові мігранти Експерти зазначають, що за останні 25 років, коли путін керує російською федерацією на посадах президента та прем’єр- міністра, відбулася ціла низка терактів, в яких проглядається слід російської фсб
- 10. 18 | МІСТОМІСТО | 19 У вересні 2022 року ІДІЛ організувала напад смертника на посольство росії в Кабулі. Тоді постраждали від вибуху від 15 до 20 людей, двоє співробітників російського посольства загинули. Базовані в Сирії філії ІДІЛ «Хомс» і «Ракка» без- посередньо воювали з російськими регулярними та нерегулярними формуваннями, включно з най- манцями пвк «вагнера», у десятках боїв, зокрема в Пальмірі в 2015, 2016 і 2017 роках. У грудні 2016 року сили ІДІЛ навіть відбили місто у росіян та їх сирійських союзників. У період 2015—2024 років росія підтримувала багатьох затятих ворогів ІДІЛ. Це включає вій- ськову та розвідувальну координацію з Хезболлою, політичну підтримку ХАМАСу та політичну, роз- відувальну і, можливо, військову підтримку Талі- бану. Усі три організації вели запеклі битви проти осередків ІДІЛ у Лівані, Сирії, Газі та Афганістані. Група «вагнера» та залишки її наступників у так званому «Африканському корпусі» також воювали проти ІДІЛ у Лівії, Мозамбіку та Малі. росія зберігає сильну присутність у сфері безпе- ки та часто репресивний підхід до свого великого мусульманського населення на південній перифе- рії, особливо в Дагестані та Чечні. Репресії проти мусульман у рідних країнах часто є ключовою темою пропаганди ІДІЛ. «ІДІЛ-K навіть розгорну- ла російськомовне пропагандистське крило. Вона зосередилася на підбурюванні прихильників до нападів на росію», — каже Лукас Веббер. Майкл Кугельман з Вашингтонського центру Вільсона заявив, що ІДІЛ-К «вважає росію співу- часником діяльності, яка регулярно пригнічує мусульман». Він додав, що до складу угруповання входить низка центральноазіатських бойовиків, які мають власні претензії до москви. Зокрема, багато з членів ІДІЛ-К походять із Таджикистану — кра- їни, звідки велика кількість людей їде до росії як трудові мігранти. кремль пішов на загострення Після теракту в підмосков’ї в рф російські си- ловики почали влаштовувати показові облави на мігрантів з Центральної Азії, а в російському су- спільстві збільшилися прояви ксенофобної агресії. Повідомлялося, що навіть на окупованих територі- ях України росіяни перевіряють громадян Таджи- кистану. Через цей спалах ксенофобії навіть дружній до рф Киргизстан закликав своїх громадян відвіду- вати росію лише в разі необхідності. Міністерство закордонних справ Таджикистану також порадило своїм громадянам утриматися від поїздок до росії найближчим часом. Навіть через місяць після теракту, як повідоми- ла правозахисниця Валентина Чупик, від 24 квітня жителів Таджикистану, Узбекистану та Киргизста- ну затримували в аеропортах росії та не пропуска- ли через сухопутні прикордонні переходи. «До 1 травня в російських аеропортах зібралося близько 4 500 осіб, приблизно стільки ж не пустили на на- земних КПП», — стверджувала Чупик. З усіх затриманих на кордоні росії громадян Центральної Азії приблизно чверть становлять громадяни Таджикистану, стільки ж припадає на жителів Киргизстану і близько половини — узбе- кистанці. Особливо часто російські прикордонники не пропускають жінок у традиційному мусульман- ському одязі та чоловіків із бородами без вусів, зазначають правозахисники. Чупик зазначила, що теперішнє висилання жите- лів країн Центральної Азії з росії є наймасовішим за всю історію. Під заборону на в’їзд потрапляють навіть ті, хто раніше працював у росії. Водночас кремль демонструє налагодження добрих відносин із терористичним угрупованням Талібан, яке захопило владу в Афганістані. Пред- ставників «Ісламського Емірату Афганістан» навіть запросили на чотириденний форум у російському місті казань (столиці татарстану), де виступав пре- зидент рф володимир путін. Міністр закордонних справ рф сергій лавров описав лідерів Талібану як «розсудливих людей», а речник президента рф дмитро пєсков заявив про необхідність діалогу з терористами, які, за його словами, фактично є владою в Афганістані. У Талібані заявили, що вилучення їх з чорного списку є «хорошим кроком з боку росії». «Ми хо- чемо дипломатичних відносин з усіма країнами та співпраці в економічному секторі. Що стосується інвестицій, крок москви дасть можливість кожній країні приїхати та інвестувати сюди», — сказав речник Талібану Забіхуллах Муджахід. Як згадувалося, ІДІЛ-К є заклятим ворогом Талі- бану і звинувачує його лідерів у відносинах з «невір- ними». Талібан також раніше обіцяв зупинити «те- рористичні групи», які завдають ударів за межами своїх кордонів, тобто протидіяти моджахедам. За таких обставин резонансні теракти як форма пропаганди джихаду з боку бойовиків «Ісламської держави» на території рф можуть тільки посилитися. ВІЙНА | ДРУГИЙ ФРОНТ З усіх затриманих на кордоні росії громадян Центральної Азії приблизно чверть становлять громадяни Таджикистану, стільки ж припадає на жителів Киргизстану і близько половини — узбекистанці
- 11. 20 | МІСТОМІСТО | 21 ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО Тетяна Соболик 30-річний Юрій СТЕПАНЕЦЬ отримав інвалідність у 2015 році, після того, як зламав шию, стрибнувши з пірсу. З того часу він — у кріслі колісному. Ще тоді, будучи в університеті, Юрій займався творчою діяльністю, брав участь у КВК, згодом — продовжив виступати у «Лізі сміху», «Розсміши коміка» тощо. З інвалідністю його гумор переформатувався, адже з’явилися нові теми та відчуття самоіронії. «Все, що болить українцям, ми знайдемо, як відрефлексувати з гумором», — каже він. Нині Юрій Степанець — блогер, активіст і депутат Миколаївської міської ради. Саме через його історію «МІСТО» продовжить свою постійну рубрику про те, як українські міста боряться з окупантами. Миколаїв: гумор допомагав вижити ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО «Тривожну валізу» збирали після вторгнення Як і в кожній українській оселі, напередодні пов- номасштабного вторгнення вдома у Юрія теж були присутні розмови про війну. Але він їх відкидав. Адже, зіставляючи те, в який час ми живемо і що пережили наші діди-прадіди, вірити у те, що хтось захоче це повторити, не хотілося. Навіть у думках він не допускав, що буде війна. Втім, настало 24 лютого. Юрій живе з дівчиною. 1 лютого 2022 року він переїхав на нову квартиру і прожив там рівно 23 дні. Бо вже під ранок 24 лютого він почув голос- ний стукіт сусіда. Це була година 5-6 ранку. Він подзвонив сусіду спитати, чи дзвінок від нього. Той відповів, що справді стукав він, бо почалася війна. Юрій перепитав, чи той, бува, не випив. В перші секунди справді було складно повірити, тож сусід порадив відчинити вікно. Відчинили — і почули літаки та вибухи. Тоді, зі- знається, вони з дівчиною й почали збирати «три- вожну валізу». Ніхто не розумів, що робити далі. Спустилися вниз до під’їзду, бо ліфти не працюва- ли, і чекали татів (Юрія та його дівчини), радилися, думали, зважувалися. В голові була купа думок. «Їхати чи ні, якщо їхати, то куди і як, думали ми, — пригадує Юрій Степанець. — А потім я побачив дітей на гойдалках, вони мене заспокоїли, попри те, що люди метушилися, діти просто бавилися. Тоді я й повірив у те, що буде все добре». Скрізь була потрібна допомога Юрій більше не повернувся у свою нову орендова- ну квартиру. Попросився до знайомих, які жили на першому поверсі. Адже з візком краще бути ближче до землі. Далі він зайнявся комунікацією з волонте- рами та владою, аби допомагати як військовим, так і всім іншим, хто потребував допомоги. «У нас була спільна комунікація із владою та волонтерами. Я створив телеграм-канал і робив пости про те, кому потрібна допомога і хто може її надати. Були гуманітарні штаби, то теж давав інформацію про них. Були люди з-за кордону, які допомагали. Це був складний процес, тому що те- лефон розривався, я не міг його лишити, бо скрізь потрібна була допомога», — пригадує він. Далі він з друзями та близькими взяв гараж і почав писати листи в різні гуманітарні фонди та організації, щоб отримувати допомогу. Вони от- римували допомогу, а далі розвозили її тим, кому вона була потрібна. Все це було складно, але хіба хтось міг інакше? «Як я тоді казав, я не можу сидіти склавши руки, навіть склавши руки», — жартує Юрій. Багато людей йому тоді писали, що попри те, що вони в більш безпечніших регіонах, саме він допомагає їм триматися своєю реакцією, гумором, піснями та мемами
- 12. 22 | МІСТОМІСТО | 23 Звільнили Херсон — ожив Миколаїв До звільнення Херсона Мико- лаїв обстрілювали постійно. З кожним прильотом людей у місті ставало все менше, евакуація від- бувалася як від влади, так і від різних організацій. Пропонували автобуси в Одесу, Запоріжжя, Львів та за кордон. Втім, казати, що в місті зупини- лося було життя, не можна. Адже десь третина все одно залишала- ся. Навіть тоді кафе працювали. Для миколаївців, які залишили- ся в місті, ці заклади були для емоційного та психологічного розвантаження. Люди йшли туди, щоб з кимось поспілкуватися, по- жартувати, обмінятися емоціями. Було, що в місті все було темно, але кав’ярні працювали. Сидиш, п’єш каву, тут — прильот, вікна вилітають, але наступного разу знову приходиш. На початку листопада 2022 року Збройні сили України звіль- нили Херсон. Так лінія фронту відсунулася, Миколаїв став менше потерпати від російських обстрілів, життя почало віднов- люватися. «От недавно був прильот у міс- це, де вже був прильот, — ділить- ся Юрій Степанець. — Це готель, який відремонтували, там уже жили люди, і знову повилітало все, що можна, — і двері, і вікна». Як розповідає Юрій, виглядає, життя в місті значно пожваві- шало ще в кінці 2022 року. До звільнення Херсона міг їхати Миколаєвом і побачити лише одну машину. Тепер людей стало значно більше, хтось уже наман- друвався і повернувся додому, але місто наповнилося і значною кількістю внутрішньо переміще- них осіб з Херсонщини зокрема чи з інших областей. «Зараз у міста вже інший фор- мат, — розповідає, — в рамках кав’ярно-ресторанного бізнесу, то життя відновилося, але от про великі підприємства, які сильно пошкоджені російською армі- єю, цього не скажеш. Та й люди мігрують. Хтось пожив у безпеч- них умовах і хоче кращого, то їде далі, а хтось, навпаки, спробує тут облаштувати нове життя — так і відбувається ротація». Бруківка і тонка грань Наразі Миколаїв став більш безпечнішим містом-хабом, де зручно працювати громадським організаціям та фондам, які допомагають у прифронтових об- ластях. Тут потрібна робоча сила для роботи у сфері обслуговуван- ня. Але таке, зрештою, наразі є в більшості регіонів України. Життя стало спокійніше, адже обов’язків стало менше. Юрій продовжує допомагати зі збора- ми для військових, займається й депутатською діяльністю та реєструє ГО, щоб реалізовувати допомогу людям з інвалідністю. Як підкреслює Юрій Степа- нець, наразі маємо проблему в інформаційній політиці щодо бюджетування. Зокрема мітин- ги, де люди стоять з плакатами, що їм не потрібна бруківка, а гроші мають йти на ЗСУ. Каже, все це логічно та правильно, осо- бливо вона не потрібна там, де її перестилають по третьому разу. Втім, слід розуміти, що люди, які воювали, повертаються до своїх міст з інвалідністю, а місто не прилаштоване до їхнього життя. Бруківка — це про пандуси, комфортне пересування вулиця- ми міста тощо. І це теж потрібно ветеранам. Дехто повернувся додому, віддавши здоров’я за свободу країни, і отримує несво- боду в чотирьох стінах, сидячи вдома. «Бруківка — це про безбар’єр- ність, — акцентує миколаївський депутат. — Але я б не хотів підігрівати владі, яка маніпулює цим питанням, щоб заробити на бруківці. Тому слід не пере- кладати те, що зроблено, а мати пріоритетність, там, де є потре- ба, важливі місця — лікарні, соціальні установи, аптеки тощо. В одному місці можна обійтися звичайним з’їздом, а десь слід зробити те, що треба. Це дуже тонка грань». ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО Не пахнули, а попахували Блогер звик зі своєю травмою рефлексувати і реагувати на складні життєві обставини з гумором. Зазвичай жартує на ті теми, які сам переживає, чим переймається і що відчуває. Не вигадує собі проблему з інвалідністю, а жартує про те, що від- чуває. «Мої теми не агресивні, вони спрямовані на те, щоб не з когось сміятися, а з кимось, — розпові- дає він. — Звісно, якщо рівень інтелекту не надто високий, то хтось може знайти щось образливе, хоч я жартував сам з себе, але в цілому аудиторія максимально адекватна. Вони, навпаки, питають, чи дозволяю я з цього сміятися». Тож він продовжив жартувати в інстаграмі і під час війни. Багато людей йому тоді писали, що попри те, що вони в більш безпечніших регіонах, саме він допомагає їм триматися своєю реакцією, гумором, піснями та мемами. Юрій збирав гро- ші на тепловізори, висміював росіян, показував роботу волонтерів. Словом, надихав як себе, так і підписників. У квітні 2022 року через удар російських військ по водогону «Дніпро—Миколаїв» на території Херсонської області Миколаїв залишився без води. Про те, щоб митися, питання перші тижні навіть не порушували. Хоча б їжу приготувати, каву зва- рити і просто втамувати спрагу. «Ми не пахнули, а попахували», — жартує миколаївець. Юрій допомагав містянам діставати та привозити воду, втім, все одно продовжував жартувати, на цю тему — теж. «Випадок у кальянній Миколаєва. — Можна кальян? — 700 грн. — А чого так дорого? — Ну так на воді! Можу запропонувати на молоці за 100. — А чому дешевше? — Бо молоко гумані- тарне». Ще один жарт Юрія з тих часів: «Миколаїв. Четвертий тиждень без води. Це коли вже і не проти, аби русня вкрала твої труси». Цей жарт він виставляв у соцмережу тоді, коли стало відомо, що росіяни крали в українців все — починаючи від побутової техніки і закінчуючи спідньою білизною. На початку травня, крім проблеми відсутності води, у Миколаєві бракувало пального. Люди стояли в чергах: за водою, паливом та «гуманітарною». Все це треба було встигнути отримати між обстрілами. А росіяни тоді Миколаїв обстрілювали ще й як! З травня 2022 року в Миколаєві розпочали за- повнювати водопровідну систему міста технічною водою з річки Південний Буг. Стало трохи легше, бо вже можна було помитися. Жарт Юрія з тих часів: «Миколаїв. Четвертий тиждень без води. Це коли вже і не проти, аби русня вкрала твої труси». Цей жарт він виставляв у соцмережу тоді, коли стало відомо, що росіяни крали в українців все — починаючи від побутової техніки і закінчуючи спідньою білизною
- 13. 24 | МІСТОМІСТО | 25 ВІЙНА | ЗМІНИ Тетяна Соболик 4 травня 2024 р. почало діяти оновлене Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ. Воно поширюється на військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, військовозобов’язаних та резервістів. А статус «обмежено придатний» взагалі скасували. Якщо раніше такий статус залежав від індивідуальної оцінки лікаря, то тепер медики військово- лікарської комісії (ВЛК) мають критерії, за якими можна віднести військовозобов’язаного до придатного чи непридатного до служби. Кожного чоловіка мають оглянути: хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, офтальмолог, оториноларинголог. А за медичними показаннями можуть підключити лікарів інших спеціальностей. Разом з івано-франківською адвокаткою Тетяною ВОЙЦЕХОВСЬКОЮ «МІСТО» розбиралося у змінах. Придатний чи непридатний Як самостійно визначити ступінь придатності. Три поради юриста ВІЙНА | ЗМІНИ 1. Якщо скасували статус «обмежено придатний», то ви тепер придатний чи непридатний? Скасування статусу «обмежено придатний» не означає автоматичного переходу ні в статус «при- датний», ні в статус «непридатний». Для цього за- конодавець надав час — до 4 лютого 2025 року всім громадянам визнаних «обмежено придатними», повторно пройти військово-лікарську комісію. У воєнний час під час мобілізації відстрочка від призову за станом здоров’я надається військовозо- бов’язаному на строк від одного до шести місяців. Раніше було від двох до шести місяців. За результатами проходження ВЛК чоло- вік може отримати такі висновки: ● Придатні; придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ — ви- щих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах/установах, медичних підрозді- лах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони. Це стосується помірних порушень функцій здоров’я. ● Непридатні до військової служби з виключен- ням з військового обліку — це стосується значних порушень функцій; непридатні тимчасово, напри- клад, після перенесення хронічних хвороб, після хірургічного втручання; непридатні з переоглядом через 6-12 місяців 2. Як можна самостійно визначити ступінь придатності? Щоб самостійно визначити ступінь придатності, вам необхідно відкрити Наказ № 402, яким затвер- джено Положення про військово-лікарську експер- тизу в Збройних силах України, і перейти вниз до додатків. Відкриваєте Додаток № 1 — розклад хвороб, ста- нів та фізичних вад, що визначають ступінь придат- ності до військової служби, служби у військовому резерві. Шукаєте діагноз, наприклад, гонартроз чи просто артроз, дивитеся відразу, яка стаття в колонці ліворуч, у цьому випадку — Стаття 61. Переходите до Додатка № 2. Це Пояснення щодо застосування статей, які зазначено в Додатку № 1. Тут шукаєте Статтю 61. І бачите детальний опис захворювання, і дивитеся, які у вас порушення, відповідно розумієте, чи придатні ви до військової служби. 3. На які зміни необхідно звернути увагу при оскарженні постанови ВЛК? Штатні ВЛК перевіряють відповідність діагнозів, які поставили позаштатні ВЛК на підставі дода- них до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Також перевіряють медичні записи та висновки у відпо- відних реєстрах. Наприклад, раніше можна було до скарги додавати прості копії медичних документів, тепер закон вимагає оригінал або належним чином завірені копії. Рішення щодо контрольного обстеження та ме- дичного огляду ВЛК є обов’язковим до виконання в місячний термін з дати прийняття. У разі визнання звернення або скарги необґрун- тованими вони у місячний строк повертаються заявнику із роз’ясненнями. Направлення на контрольне обстеження і ме- дичний огляд відбувається в інший заклад охорони здоров’я, ніж той, постанова, якого оскаржується. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов’язаного до військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
- 14. 26 | МІСТОМІСТО | 27 НА ЧАСІ | ДОСВІД Уляна Пилипець Пікапи, дрони, генератори, мікроавтобуси, тепловізори, квадроцикли, аптечки — два роки українці не перестають збирати гроші для допомоги військовим. Збори стали звичним явищем у соцмережах, а для когось це й взагалі ранкова звичка — прокинувся та допоміг війську. Зборів багато і щоразу нові: то від близьких, знайомих, то від великих та малих фондів. Попри це часто можна зустрітись із наріканнями, що українці стали менше донатити. Та чи дійсно це так? Донат як звичка, або Чому важливо продовжувати допомагати Робити не з примусу Донатами ми найперше допомагаємо самі собі. Так вважає Оксана МОСПАНЮК, радіоведуча «Західного полюсу», син якої воює. Не державі, не владі, а собі. «Бо якщо зупинимося помагати одне одному, то перестанемо бути людьми. Бо якщо втомимося допомагати хлопцям, то нам буде край. Адже наші хлопці потребують нашої допомоги, і щоразу, коли ми донатимо, закриваємо черговий збір — ми допо- магаємо хлопцям долати ворога. Я не вважаю себе волонтером, я — мама військового, яка хоче, щоб її дитина повернулася додому», — каже Оксана. Її син уже понад два роки воює у складі 102-ї бригади Сил територіальної оборони Івано-Фран- ківщини — разом із побратимами на Запорізькому напрямку знищує ворога. За цей час Оксана разом із колегами закрила чималу кількість зборів — це ті запити, які надходять від самих військових, а стосуються здебільшого різноманітної техніки, ма- скувальних сіток, медикаментів тощо. Окрім цього, організовує збори для значної кількості військо- вих підрозділів, які воюють на різних напрямках фронту. «Не пригадаю, на що саме відкрила свій пер- ший збір, але так є — я не можу стояти осторонь і не допомагати. Запитів не меншає, зараз чи не найбільше потрібно FPV-дронів, РЕБ-систем, колючих дротів, які слугують для захисту тощо. Якщо раніше багато запитів було на допомогу, яку потребували і цивільні, і військові, то зараз — суто вищезазначене», — говорить Моспанюк. За її словами, з початком повномасштабної війни люди донатили у великі фонди, а нині більше зо- середили увагу на донатах у локальні збори — рід- ним, друзям чи знайомим. «І це теж добре, адже люди не припиняють до- помагати, і донатити потрібно з добром, а не через те, що хтось змушує. Буває й таке, що люди не розуміють, для чого ми відкрили той чи інший збір. Тоді ми пояснюємо, як це допоможе військовим, і люди долучаються. Тут також важлива й комуніка- ція», — переконана Оксана Моспанюк. Бути корисним не важко Якщо з певних причин не може людина долучи- тись коштами, у місті й області є багато волонтер- ських ініціатив, які потребують рук: плетіння сіток, завантаження вантажів, плетіння «чугайстриків» тощо. «Головне — мати бажання допомогти, тоді знай- ти спосіб, як бути корисним, не так важко. Достат- ньо просто зайти у соцмережу, забити у «Пошук», наприклад, «Плетіння сіток» — і висвітить дуже багато оголошень, де потрібні руки. Це теж вели- ка допомога, адже сіток хлопці потребують дуже багато», — радить франківка. Донатять усі Франківська журналістка і волонтерка Оксана ГОВЕРА з початку повномасштабного вторгнення активно допомагає військовим — донатить і органі- зовує збори. «Перший збір організувала наприкінці березня 2022 року, — пригадує волонтерка. — Тоді знайомі написали мені, що потребують авто, я готова була відгукнутись та долучитись грошима, але якось склались обставини, що минув після повідомлен- ня тиждень, а номер картки так і не надіслали… Згодом до мене зателефонували ще військові і просили допомогти збором на авто, я розповіла цю історію колежанці своїй, а вона відповідає: «Пиши у фейсбук і відкривай збір». З початком повномасштабної війни люди донатили у великі фонди, а нині більше зосередили увагу на донатах у локальні збори — рідним, друзям чи знайомим НА ЧАСІ | ДОСВІД
- 15. 28 | МІСТОМІСТО | 29 Те, що мотивує Розділяє цю думку й Мирослав ФЕДОРКІВ, во- лонтер благодійного фонду «АВТО ФРОНТУ», який з однодумцями вже понад два роки, день у день, продовжує допомагати війську. «Наша держава забезпечує сили оборони країни зброєю, боєприпасами, спорядженням і всім тим, що недоступне волонтерам. До того ж, більшість бюджету спрямовується на виплати військовос- лужбовцям. Але цього було б недостатньо, адже ми чинимо опір режимові, який кратно переважає нас у силах і засобах, у людських і матеріальних ресурсах. Тому в нас немає іншого шляху, окрім як щодня робити більше для підтримки і посилення Збройних сил. Донати від друзів і знайомих — це те, що мотивує як волонтерів, так і самих військо- вих на лінії фронту», — каже Мирослав. Коли люди говорять, що не будуть донатити, бо платять податки і з них має йти допомога війську, Мирослав називає це агресивним захистом. «Інакше я це пояснити не можу. На щастя, в моєму оточенні таких людей не існує зовсім. Ми повинні бути свідомі того, що наші старання по- винні переважати потуги ворога», — переконаний Федорків. Він почав активно допомагати війську з весни 2022 року — возить автомобілі та передає бійцям на лінію фронту. Сьогодні це цілий напрацьований механізм — організація, де кожен виконує свою ро- боту. Хтось шукає авто за кордоном, хтось — при- возить сюди. Далі — СТО та підготовка документів і фінальний етап — машини вирушають до бійців. Мирослав додає, що тенденції по донатах за час повномасштабної війни не змінилися. «Ми як збирали тиждень на машину, так і зараз збираємо. Тим паче вже є напрацьоване коло тих, хто донатить. Я звітую у соцмережах, постійно три- маю в курсі, і людям подобається — це про довіру та відповідальність», — говорить волонтер. Приміром, за словами Оксани Говери, закрили не один десяток зборів — завдяки людям та соці- альним мережам. Донати, каже вона, не зменшу- ються, навпаки — запитів стає більше, вони стають дорожчими. «Я проти того, аби порівнювати, хто і як донатив, і мені дивно чути, що волонтери можуть скаржи- тись на те, що люди донатять менше. Ні. Пояснюю я це тим, що якщо, наприклад, мій допис у соцме- режі читає 800 друзів, то ті 800 друзів і донатять. Це бульбашка. Не можна звинувачувати когось, що вони не донатять. Кожен долучається як може — хтось служить, хтось до ночі сітки плете, хтось возить машини. І я переконана в тому, що людей, які не донатять, немає», — говорить вона. Треба все перевіряти «Чоловіка ошукали шахраї на 37 тисяч гривень, коли той хотів придбати авто для ЗСУ» — такими заголовками часто рясніють новини на українських ЗМІ. Такі ситуації можуть демотивовувати людей донатити. Мовляв, я не буду це робити, бо боюсь потрапити на шахраїв. Як цього уникнути? Оксана Говера радить не легковажити і обов’яз- ково перевірити картку, дані та соцмережі того, хто збирає кошти, якщо це незнайома людина. «Завдяки соцмережам волонтерство стало пу- блічним, і це чудово, адже так значно легше дізна- тись про той чи інший збір, долучитись до нього чи самому організувати і перевірити достовірність», — радить Оксана Говера. Якщо ви бачите збір, але не знаєте людину, яка збирає, — пошукайте про неї інформацію, про банківські рахунки, запитайте в інших, зрештою — задонатьте у збір знайомих вам осіб. «Пригадую ситуацію, коли мені зателефонував один військовий і попросив кошти на якусь техні- ку, я вже й не пригадаю, але наголосив на тому, що його не має у соціальних мережах. Я відмовила і пояснюю чому: я не зможу знайти інформацію про цю людину. Можливо, це доброчесна людина і я потім лікті кусатиму, що не допомогла, але я ж звітую про кошти і просто так комусь надсилати я не буду», — продовжує Говера. Наголошує й волонтерка на тому, що не можна звинувачувати державу в тому, що вона не забез- печує необхідним. «Роботу волонтерів важко переоцінити, але і дер- жаву не варто знецінювати. Допомога війську — це комплексна робота як держави, так і волонтерів. І звинувачувати когось у бездіяльності — це грати на руку ворогові. Весь негатив у бік держави, армії, тилу, треба фільтрувати — зупинитися, видихнути і шукати коріння цієї інформації, а це — росія», — переконана жінка. Якщо ви бачите збір, але не знаєте людину, яка збирає, — пошукайте про неї інформацію, про банківські рахунки, запитайте в інших, зрештою — задонатьте у збір знайомих вам осіб Коли люди говорять, що не будуть донатити, бо платять податки і з них має йти допомога війську, Мирослав називає це агресивним захистом. «Інакше я це пояснити не можу. На щастя, в моєму оточенні таких людей не існує зовсім. Ми повинні бути свідомі того, що наші старання повинні переважати потуги ворога», — переконаний Федорків. НА ЧАСІ | ДОСВІД НА ЧАСІ | ДОСВІД
- 16. 30 | МІСТОМІСТО | 31 Вони тримають в страху росіян, виявляють ворожі позиції, допомагають коригувати вогонь артилерії та філігранно нищать окупантів і їхню техніку. А ще — додають оптимізму та впевненості українським захисникам, бо чи не найголовніше завдання бойових «пташок» сьогодні — збереження їх життя. За безпілотниками — майбутнє, переконують у навчальному Центрі операторів БПЛА «Привид». Раніше він працював на території Дніпропетровщини, але через постійну небезпеку та велику кількість повітряних тривог переїхав на Франківщину. Щоб уже тут навчати керування дронами військових та «надзвичайників». Окрім того, це один із небагатьох центрів, який працює й з цивільними. Про те, чому безпілотними — це потужна зброя та як готують операторів дронів, розповідає директор центру Євген Зелененко. Бережуть життя захисників та несуть смерть ворогам. Як на Прикарпатті готують операторів БПЛА Кажуть, сьогоднішня війна — це війна ар- тилерії та дронів. Чому БПЛА такі важливі на фронті? Це передовсім безпека. Так наші військові захи- щені від прямого вогню, адже дрон може і вести розвідку, і нищити особовий склад чи техніку во- рога. Якщо взяти початок війни, ще АТО, то хлоп- цям доводилося здобувати інформацію, виходячи самим. А нині це можуть робити «бойові пташки»: вони літають, з’ясовують, де ворог, і по ньому потім відпрацьовують. FPV, камікадзе, бомбери, розвідники — за допомогою безпілотників можна коригувати артилерію, проводити розвідку, скида- ти на ворога бомби, гранати і ВОГи. Вони літають і вдень і вночі, і в погану погоду, і в дощ чи сніг. Один оператор дрона може принести дуже багато користі як своєму підрозділу, так і країні загалом. Щоб бути оператором безпілотника, явно замало просто вміти керувати джойстиком. Що треба знати пілоту? Часом приходять хлопці й кажуть, що вміють управляти дроном, бо багато грали в приставку (сміється). Але це не так. Ця професія вимагає дуже багатьох знань. Є дрони, якими ви «літаєте» за допомогою GPS, а є моменти, коли на фронті сигналу немає і треба вловлювати безпілотник, щоб він летів рівно — туди, куди хоче оператор, а не куди тягне вітер. Наші студенти проходять дуже багато теоретичного і практичного матеріалу, щоб зрозуміти й навчитися правильно керувати дроном і виконувати поставлені завдання. Кожний боєць повинен розуміти що і куди він скидає, як правиль- но розрахувати координати, куди стрілятиме потім артилерія. Цього всього ми навчаємо. То як саме ви готуєте пілотів БПЛА? Що пропонує центр? Для курсантів створено декілька локацій, на яких ми відпрацьовуємо багато вправ, щоб вони розумі- ли, як управляти дроном, що він уміє, як здійсни- ти правильну посадку, зліт, як зробити так, щоб нас не помітив ворог. Вчимо розвідки, дорозвідки, розуміти, на якій локації вони знаходяться, шукати цілі та людей. Ми робимо й манекени противника в лісі. Студенти навчаються маленькими дронами «влітати» в будівлю, але це вже більше програма для ДСНС. У наших інструкторів був досвід, коли в Донецькій області росіяни скинули КАБ і будинок розділило на дві частини, люди не могли звідти вий- ти. Поки «надзвичайники» діставали всіх з підвалів, ми вирішили подивитися кожну квартиру дронами. Так вдалося врятувати чотирьох людей, які на той час уже були непритомні. Але це вміння корисне і для військових, адже противник може сидіти в будинку: дрон залетів, усе побачили, він вилетів і відпрацювала артилерія. Ми навчаємо «літати» на великих «пташках», більших висотах, з тепловими камерами, з великим зумом, скидати «гранати» та правильно і влучно наводитися на ціль. Про які саме літальні апарати йдеться? Акцентуємо більше на лінійці DJI — Mavic 3, Mavic 3 Pro, Mavic 3T, Matrice 210, Matrice 300, Matrice 30T. Це розвідувальні цивільні дрони. А хто інструктори? Більшість — волонтери, які проходили навчан- ня в інших школах «Армії дронів» та в державній авіації України. Професія аеророзвідника якраз одна з тих, яка не стоїть на місці. Як вдосконалюєте програми? Наші інструктори кожні пів року їздять на різноманітні курси, а також на фронт до хлопців, працюють разом з ними, аби розуміти, що зараз актуально й потрібно. Окрім того, що два місяці ми вирушаємо на передову не лише як представ- ники навчального центру, але й як волонтери Благодійного фонду «Привид». Багато спілкуємося з військовими та вводимо отриману інформацію у програми курсу. Також ми є частиною проєкту «Армія Дронів», тож після завершення курсу наші студенти отримують відповідний сертифікат. А ще «Привид» готує операторів БПЛА в інтересах дер- жавної авіації України, тож у нас можна офіційно здобути нову військову спеціальність. Скільки часу вчаться «літати»? Як довго триває курс? Оптимальний час — п’ять днів. Це початковий курс для тих, хто згодом буде «літати» на фронті. Він включає в себе всі теоретичні, технічні й прак- тичні завдання, щоб забезпечити безпеку пілота, не ушкодити техніку та успішно виконати бойове завдання. Для військових курс безкоштовний, адже наша програма розроблялась, передусім, щоб надати захисникам України перевагу в повітрі. Є ще дводенний курс для цивільних людей, аби вони зрозуміли, що таке дрон. Власне «Привид» — один із небагатьох центрів, де навчають цивільних. Чи багато охочих? Якщо чесно — замало. І здебільшого приходять дівчата (сміється). Насправді цю професію може опанувати будь-хто, немає значення ані вік, ані стать. Головне тут — мотивація. Якщо є бажання, то наші інструктори зроблять усе, щоб людина пра- вильно виконала свій перший «політ», а згодом — і поставлені перед нею завдання. В Україні сьогодні направду дуже багато курсів для операторів безпілотників, але чи достатньо в нас сьогодні фахівців? Людей потрібно дуже багато. І потрібно постійно їх навчати. Якщо ви пройшли курс операторів і не займаєтесь «польотами», — вважайте, що ви все забули. Завжди треба оновлювати знання. Є дуже багато пілотів, які прийшли й ніби «літають» на дронах, але вони не професійні оператори, самоуч- ки. І відповідно мають дуже багато прогалин у цих знаннях. Ми часто зіштовхуємося з тим, що на пе- редовій ніби і є пілоти, ніби й уміють все, але втрати «пташок» великі. Буває, що безпілотники падають, бо просто не помітили, що втрачається зв’язок, сідає акумулятор. Зрештою, є різні типи БПЛА: FPV, камікадзе, бомбери, розвідники, і кожний має свої нюанси. Тому навчання — обов’язкове. Чи можемо ми говорити, що за дронами — майбутнє і ця професія сьогодні як ніколи актуальна? Однозначно, за дронами — майбутнє. Завдяки цим «пташкам» сьогодні можемо досягати кращих результатів на фронті. Але й після перемоги опера- тори безпілотників не залишаться без роботи. Світ розвивається, технології йдуть вперед, вони важли- ві. І ця професія однаково потрібна як у військово- му, так і в цивільному житті. Запис за телефоном: (099) 2723 531 НА ЧАСІ | НАВЧАННЯ НА ЧАСІ | НАВЧАННЯ РЕКЛАМА
- 17. 32 | МІСТОМІСТО | 33 НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА Роксолана Остапчук Зробити з Івано- Франківська безпечний та комфортний інклюзивний простір — таке завдання перед собою на найближчі роки поставили комунальні служби. Мета цієї програми — забезпечити рівні права і можливості для людей з інвалідністю. Зміни торкнуться дизайну вуличного простору, доступності громадських будівель і споруд, публічних просторів, об’єктів рекреації тощо. Про те, чому ця програма така важлива та які ще зміни очікують на франківців у 2024 році, «МІСТУ» розповів заступник міського голови Івано- Франківська Михайло СМУШАК. Михайло Смушак «Зараз перед громадами стоїть завдання — пришвидшеними темпами впровадити інклюзивність як норму життя», — НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА Цьогоріч почалась активна фаза розширення доступно- сті для людей з інвалідністю. Розкажіть більше про цю програму — що вже зроблено та що планується. Зараз перед об’єднаними громадами стоїть завдання — пришвидшеними темпами впро- вадити інклюзивність як норму життя: у соціальних інституціях, на ринку праці, у містобудівній сфері та, найголовніше, — у су- спільній свідомості. Реалізація цієї програми спро- можна перетворити Івано-Фран- ківську міську територіальну громаду на безпечний та ком- фортний інклюзивний простір. Звичайно, мешканців цікавлять найбільш видимі процеси щодо її реалізації — те, що можна вже сьогодні побачити і відчути зміни, які відбуваються. При- міром, зараз і Департаментом інфраструктури, житлової та ко- мунальної політики, і Управлін- ням капітального будівництва, і Департаментом благоустрою проводяться роботи з забезпе- чення доступності магістральних вулиць нашого міста. Зокрема Департаментом благоустрою робляться пониження на перехо- дах, тротуари, де вони відсутні, щоб зробити абсолютно доступ- ним шлях від обласної клінічної лікарні в мікрорайоні «Пасічна» до центральної частини міста. Департамент інфраструктури, житлової та комунальної по- літики має завдання: зробити абсолютно доступною вулицю Вовчинецьку. Зараз там активно ведуться роботи, а також — ву- лицю Незалежності. Управління капітального будівництва про- водить роботи із забезпечення доступності на вулицях Гетьмана Мазепи та Чорновола. Заверши- мо ці об’єкти — будемо брати наступні вулиці. На жаль, роботи в цьому напрямку іще дуже бага- то, а коштів у міському бюджеті зараз недостатньо. Окрім того, дуже відчувається брак кваліфі- кованих працівників. Загалом, вважаю, що на загаль- нодержавному рівні потрібно виробити чіткі правили щодо бронювання працівників кому- нальних підприємств, які забез- печують життєдіяльність міста. Так, ми всі свідомі того, що на фронті потрібні люди, але і нам вони дуже потрібні. От мобілі- зують працівників, наприклад, підприємства, яке вивозить що- дня побутові відходи з міста. За кілька днів місто потоне у смітті. А не буде працівників, які забез- печують подачу воду чи водовід- ведення. Або теплопостачання. Або які займаються роботою світ- лофорів і зовнішнім освітленням. Я вже не кажу про ритуальну службу чи теплопостачання. Або не буде кому під час снігопадів посипати і прибирати дороги. Це все може обернутися не тільки екологічною катастрофою, але й призвести до виникнення епіде- мій чи надзвичайних ситуацій, які, не дай Боже, стануть причи- ною загибелі людей тут. Кому- нальна сфера — це величезна машина, яка має працювати в будь-яких умовах, і цим легкова- жити не можна. Франківці часто зверта- ються до Вас із запитанням про ремонти доріг. Чи є цьо- горіч у планах якісь роботи? Із 2016 року мали економічний ріст, в Івано-Франківську дуже багато коштів спрямовували на покращення інфраструктури — ремонтували дороги, троту- ари, двори, рекреаційні зони, ми отримували багато звернень з проханням відремонтувати в тому чи іншому місці той чи інший об’єкт. І чим більше ми ро- били, тим більше запитів на нові ремонти ми отримували. А потім почався економічний спад, потім — епідемія короновірусу, далі — війна. Зараз люди теж просять про ремонти, але таких запитів менше. І запити більш персоналі- зовані, які стосуються конкретно людини: не працює ліфт, проті- кає дах, поламаний майданчик у дворі, де грається дитина. Щодо ремонту доріг — так, ці питання люди задають. Але я вже десь говорив: ремонти доріг у часі війни — це питання десяте. Наше завдання в цьому напрямку — за мінімальні кошти зробити максимум, щоб доро- ги були в задовільному стані. Простіше — щоб банально не було ям і можна було забезпе- чити безпеку руху. А закінчить- ся війна — будемо проводити капітальні ремонти, реконструк- ції, будувати нові дороги, мости, розв’язки та інше.
- 18. 34 | МІСТОМІСТО | 35 Цього року також запустили нові маршру- ти, в тому числі по кладовищу. Чи готують- ся ще якісь маршрути? Цього року ми запустили новий, 26-й, маршрут, який з’єднав АС-3 на вулиці Гетьмана Мазепи та вулицю Дністровську через набережну імені Ва- силя Стефаника у дві сторони. Багато людей, які проживають на набережній імені Василя Стефа- ника, просили про саме таке сполучення. Щодо інших нових маршрутів, то все буде залежати від можливості придбання нових автобусів. Адже існу- ючим автопарком створювати додаткові маршрути практично неможливо. У нас є декілька проблем- них маршрутів, які обслуговуються приватними перевізниками і які у вихідні дні уже майже не виїжджають. Це, наприклад, маршрути 25-й, 32-й, 35-й, 36-й, 37-й, 44-й. Чому вони не працюють, ми десь розуміємо — відсутність достатньої кількості водіїв, нерентабельність роботи у вихідні дні, низь- кий тариф тощо, але для мешканців, які не мають чим добратися, це не може слугувати аргументом. Тому ми маємо шукати шляхи придбання додат- кових автобусів та тролейбусів і, як ми й плану- вали, переходити на стовідсотковий комунальний транспорт на території громади. Якби не війна, на сьогодні, я думаю, ми б уже мали 85-90 відсотків усього громадського транспорту комунального. На жаль, мусимо жити реаліями сьогодення та стара- тися забезпечити роботу і нашого комунального підприємства «Електроавтотранс», і приватних перевізників. «Електроавтотранс» наразі шукає водіїв на маршрути. Настільки є потреба у нових кадрах? Так, сьогодні з цим є проблеми. Водії, механіки чи інші працівники — це переважно чоловіки. І чоловіки призовного віку. Ми не маємо можливості забронювати усіх, тому періодично когось мобілі- зовують. І для нас це є проблема. Будь-хто не може сісти за кермо і працювати водієм автобуса чи тролейбуса. Для цього потрібно пройти відповідне навчання, отримати відповідну категорію. Скажі- мо, водій тролейбуса має навчатися три місяці. За цей час хтось з існуючих водіїв може захворіти, когось мобілізують, хтось вийде на пенсію, хтось перейде працювати в інше місце, хтось просто звільниться. Тому така плинність кадрів неминуча. За останніми даними на комунальному підприєм- стві «Електроавтотранс» є 20 вакансій водіїв авто- бусів і 10 — вакансій водіїв тролейбусів. Заробітна плата досить конкурентна, звичайно, залежить від кваліфікації, досвіду, кількості годин роботи, але в середньому — в межах 20 тис. грн. Тому, хто має бажання працювати водієм, — запрошуємо. Щодо цін на проїзд. Нещодавно в мережі з’я- вилась інформація, що проїзд може здорожи- ти. Коли це відбудеться та чому виникла потреба підняти тариф? Будь-який тариф має бути економічно обґрунто- ваним. Це основа здорової економіки. В автобусах і тролейбусах КП «Електроавтотранс» тариф сьогод- ні становить 6 гривень — в разі оплати карткою «Галка», 8 гривень — в разі оплати банківською карткою і 10 гривень — готівкою. В автобусах приватних перевізників — 10 гривень. Ці тарифи для комунального підприємства були затверджені у червні 2021 року, для приватних перевізників — у липні 2022-го. Сьогодні ми маємо середину 2024 року. За цей час зросла вартість пального, елек- троенергії, запасних частин, мінімальна заробітна плата та інше. Звичайно, потрібно шукати шляхи мінімізації цього розриву. І ці шляхи — це або дота- ція з міського бюджету, або підняття тарифу. Або щось середнє — що і забезпечить стабільну роботу громадського транспорту, і не буде надто обтяжли- вою ношею для бюджету громади. У Франківську вже давно активно йде робо- та зі зміни руху на певних ділянках. Розка- жіть про те, що вже змінилось у 2024-му, та про подальші плани в цьому напрямі. За останні чотири роки ми змінили рух на 32 ву- лицях. Тільки минулого року нові схеми руху було реалізовано на 19 вулицях: Марійки Підгірянки, Панаса Мирного, Симона Петлюри, Тролейбусній — від вулиці Галицької до вулиці Хіміків, Вовчи- нецькій, Довженка, Береговій, Степана Бандери, Миколайчука, Угорницькій, Національної Гвардії, Сорохтея, Матейки, Чорновола, Грушевського, Сахарова та інших. Є ще низка проєктів, які розроблено, але ми не можемо їх реалізувати, бо вони вимагають додат- кових коштів на розширення дороги, реконструк- цію чи будівництво світлофорного об’єкта тощо. Тому що ці всі 32 реалізовані нові схеми руху — це те, що було зроблено тільки дорожніми знаками і розміткою. Вони дешеві для міського бюджету. Але, наприклад, маємо нову схему руху по вулиці Юності. Ми не можемо її реалізувати, бо дорога потребує капітального ремонту. І там крайні смуги банально будуть непроїзними. Інший приклад — вулиця Василіянок, яка постійно в заторах. У нас є погодження на проєкт для розв’язання цієї пробле- ми, але він потребує розширення вулиці Василіянок на ділянці від вулиці Дністровської до вулиці Вовчинецької, реконструкції пе- рехрестя Грюнвальдської —Му- лика — Грушевського — Василія- нок, реконструкції світлофорного об’єкта на перехресті вулиць Василянок — Тарнавського і Дні- стровської. Це дорогий проєкт, який в умовах війни реалізувати практично неможливо. Маємо також низку проблемних пере- хресть, де потрібно встановлюва- ти нові світлофори. Що стосується того, що з цього буде реалізовано вперше у 2024 році, то є сподівання на дешеві локальні рішення. Наприклад, нещодавно ми змінили рух на перехресті вулиць Довженка — Дорошенка. Там була аварій- но-небезпечна ділянка і довелося заборонити лівий поворот з вулиці Дорошенка на вулицю Довженка і навпаки — лівий поворот з вулиці Довженка на вулицю Дорошенка. Також необхідно впорядкувати рух на вулицях Озаркевича, Же- лехівського, на дорозі від вулиці Гетьмана Мазепи до «Парк-готе- лю», на вулиці Червоного Хреста, Шевченка. Ну і завдання — завер- шити розпочаті роботи. Зокрема кільце на вулиці Довга — Берегова — Північний бульвар. Центр Франківська все більше стає пішохідним. Чи планується надалі розширен- ня якихось пішохідних зон? Якби не війна, ми б уже мали повністю пішохідний центр міста Івано-Франківська. Нара- зі реконструкцію зроблено на площі Міцкевича, на вулицях Лесі Українки, Крушельницької, Тринітарській, Станіславській та Левка Лук’яненка. Є ще декілька дуже якісних проєктів на вули- ці Шпитальну, Старозамкову, Курбаса. Якщо ж загалом гово- рити про пішохідний центр, або центр без автомобілів, то це буде територія, окреслена вулиця- ми Січових Стрільців, Мазепи, Бельведерська, Гузара, Дністров- ська, Василіянок, Грушевського, Вагилевича. Окремим великим завданням є реконструкція території, де зараз ринок. Там потрібно вести діалог з власни- ками ринку. Але очевидно, що так, як зараз, там бути не може. Є дуже гарна концепція, що там можна зробити і як, але це все вже після війни. Скільки наразі паркуваль- них майданчиків в управлінні КП «Сервіс паркування»? Як там налагоджена робота? На сьогодні комунальне під- приємство «Сервіс паркування» вже має десять облаштованих майданчиків для платного пар- кування на 157 паркомісць. Ще чотири майданчики вже фактич- но облаштовано і буде запущено в роботу до кінця травня. Це майданчики: на перехресті ву- лиць Незалежності — Мельника, Галицькій — від вулиці Любо- мира Гузара до Заклинських; Галицькій — від ЦУМу до вулиці Військових Ветеранів; Галицькій — від вулиці Військових Ветера- нів до Василіянок. Загалом це ще плюс 65 паркомісць. Також до кінця 2024 року має бути облаштовано дев’ять майданчи- ків для платного паркування за адресами: вулиця Мазепи — від вулиці Гординського до вулиці Романа Гурика; Мазепи — від ву- лиці Січових Стрільців до вулиці Короля Данила; Мазепи — від вулиці Короля Данила до Гор- динського; Романа Гурика — біля ТЦ «Флагман»; Саєвича — від вулиці Мазепи до міського озера; Василіянок — від вулиці Гарбар- ської до Військових Ветеранів та Чорновола — від вулиці Сабата до Національної Гвардії. Також ми поетапно будемо забирати майданчики від приватних опе- раторів, які неналежно облашту- вали свої майданчики та/або не сплачують в повному обсязі збір за місця для паркування тран- спортних засобів та інші перед- бачені платежі. Щодо переваг нашого кому- нального підприємства, то варто зазначити, що всі їхні майданчи- ки облаштовані чітко відповідно до вимог чинного законодавства, всюди встановлено термінали, через які можна оплатити за паркування як готівкою, так і банківською карткою, а також за допомогою системи «Мобільне паркування» або через мобіль- ний додаток unip. Також можна придбати денний або місячний абонемент. Контроль за сплатою здійснює інспекція з паркування з допомогою автоматизованої системи контролю паркування — АСКОП. І ще, що дуже важливо, — наше комунальне підприєм- ство декларує і сплачує збір за місця для паркування транспорт- них засобів вчасно і в повному обсязі. Тому ми будемо розвива- ти його. НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА
- 19. 36 | МІСТОМІСТО | 37 Днями у Франківську відкри- ли новий гуртожиток для родин військових ВПО. Розкажіть про пріоритетність заселення туди й скільки було реалізовано проєктів у цьому напрямі спільно з НЕФКО? На 1 травня 2024 року офіційно на обліку внутрішньо переміщених осіб, які потребують житла, перебувають 539 сімей з 56 сімей військовослуж- бовців, які беруть/брали участь у бойових діях. Звичайно, ці всі люди потребують житла. І це тільки малень- ка частина тих, хто подав відповідні документи і став на облік. Ще тисячі внутрішньо переміщених сімей житло орендують. Забезпечити їх житлом коштом міського бюджету нереально, але сьогодні є грантові кошти від Пів- нічної екологічної фінансової корпора- ції — НЕФКО. Франківські комунальники долучаються до будівництва укріплень на фронті. Розкажіть більше про їх роботу там. Так, вже друга група наших працівників поїхала на роботи в Донецьку область. Тривалість першого відря- дження була півтора місяця. Хлопці будували захисні споруди за 15-20 км від першої лінії фронту. Робота важка, небезпечна, працювали по 10-12 годин без вихідних. Але ми розуміємо, що це сьогодні дуже по- трібно і хтось це має робити. Звісно, є питання, чому тільки зараз ці роботи там проводяться, але, споді- ваюсь, ми всього не знаємо. Загалом таку практику, коли працівники наших підприємств допомагали з бу- дівництвом захисних споруд, ми мали і в 2014—2015 роках. Тоді також було декілька поїздок допомоги різним містам. Наприклад, після деокупації Чернігова наші працівники одразу туди поїхали і допомагали відновлювати будинки. Була поїздка в Херсон після затоплення внаслідок підриву водосховища. Там хлоп- ці ліквідовували наслідки підтоплень житлових будин- ків. Звісно, зараз і у нас потрібні робочі руки, але там вони потрібні більше. Тому ми їдемо і допомагаємо. І будемо це робити й надалі. За їх фінансової підтримки минулого тижня презентували реконструйоване під житло приміщення на вулиці Бельведерській, 61-а. У ньому може проживати до 40 осіб або малих сімей. Ще раніше було прове- дено реконструкцію гуртожитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на вулиці Військових Ветеранів, 8-а. Також незабаром має бути розпочато будівництво житла для ВПО на вулиці Ребета, 10 на ділянці в 1,2 га. Це також буде здійснюватися за фінансової підтримки НЕФКО. м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 38А, тел.: (095)100 99 17 /centroptyka ЦЕ НЕ АКСЕСУАР ЦЕ НЕОБХіДНІСТЬ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ НА ЧАСІ | БЕЗПЕКА РЕКЛАМА
- 20. 38 | МІСТОМІСТО | 39 Будівельний бізнес і нерухомість є одними з найбільш затребуваних напрямів вкладення коштів у всьому світі. Раніше в Україні найпопулярнішими були такі інструменти, як придбання нерухомості на початковій стадії її будівництва з наступним перепродажем за вищою ціною, коли об’єкт уже збудовано. Фактично — це інвестиції в активи, а джерелом таких доходів є різниця в ціні. Ще одним поширеним видом інвестицій було придбання нерухомості з подальшим здаванням її в оренду, що, однак, вимагає специфічних знань, постійних зусиль, уваги і значних капіталовкладень. Але сьогодні підходи й пріоритети змінюються і в топі запитів — сучасні й гнучкіші інструменти отримання стабільних та, головне, пасивних доходів. Мова йде про інвестиційні фонди, які впевнено завойовують ринок нерухомості. Нові перспективи для інвесторів: компанія blago пропонує сучасний інструмент доступних інвестицій Минулого року компанія blago запустила інвестиційний фонд blago.invest — один із перших на заході України, котрий вкладається у масштабні проєкти: сучасні житлові комплекси та навіть цілі мікрорайони. «blago.invest — це інститут спільного інвестування, зареєстрований Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, що діє відповідно до вимог Закону України «Про інститути спільного інвестуван- ня». Він об’єднує кошти багатьох інвесторів та доз- воляє отримувати прибуток від будівельних проєктів компанії blago. Це вкладення у ринок нерухомості, що мають низку суттєвих переваг, — пояснює СЕО компа- нії blago Роман Коржак. — Зокрема, знижують інвести- ційний поріг, забезпечують стабільну дохідність і при цьому зберігають високу надійність. Адже джерелом доходів фонду і дивідендів інвесторів є прибутки від будівельного бізнесу. За більше ніж 20 років діяльності компанія blago трансформувалася з девелопера на urban tech company. Зараз ми реалізовуємо понад 10 масштаб- них будівельних проєктів в Івано-Франківську і в най- ближчих планах — вихід на ринки сусідніх областей на заході України». Інвестиції у будівництво стають більш доступними Прибутки, отримані від своєї діяльності, фонд ви- плачує своїм інвесторам як дивіденди. Стати інвес- торами можуть як приватні, так і юридичні особи. Для цього достатньо придбати його цінні папери — інвестиційні сертифікати. У 2023-му blago.invest провів емісію (випуск) власних цінних паперів на за- гальну суму 140 мільйонів гривень. До того ж стати співвласником дорогого, але перспективного активу можна навіть з відносно невеликою сумою. «Завдяки balgo.invest інвестиції у будівництво стають більш доступними, адже мінімальна сума інвестицій у фонд становить всього $10 ти- сяч доларів США. Такі капіталовкладення, — до- дає Роман Коржак, — принесуть інвесторам річну дохідність в розмірі 9%. Якщо сума інвестицій перевищує 50 тисяч доларів США, — річна дохід- ність буде вищою і становитиме 10%. При цьому приватним інвесторам непотрібно сплачувати жодних податків з доходів від таких інвестицій, оскільки за них всі податки сплачує фонд». Всі інвестиції у фонд — офіційні, розрахунки проводяться у безготівковій формі через українські банки, а отримані від фонду прибутки інвестори можуть включати до своїх податкових декларацій. Висока надійність та безпека інвестицій Та однією з основних переваг інвестиційного фонду є здатність забезпечити високу надійність та безпеку інвестицій. Зокрема, запорукою (гаран- тією) повернення інвестицій у blago.invest — на випадок непередбачуваних обставин — є захист активів фонду та коштів його інвесторів готовою, вже збудованою і зданою в експлуатацію інвести- ційною нерухомістю, котру компанія blago передає в іпотеку фонду. Вартість такої нерухомості на 30% перевищує обсяг інвестицій фонду. «Окрім того, порівняно з квартирою або з іншим об’єктом нерухомості купити або продати серти- фікати інвестиційного фонду набагато простіше, — наголошує Роман Коржак. — blago.invest по- вернення коштів своїм інвесторам реалізує через механізм зворотного викупу власних цінних папе- рів. Для повернення інвестованих у фонд коштів достатньо одного звернення від інвестора. Такий механізм забезпечує досить високу ліквідність інвестицій. Адже строк повернення коштів інвес- торам не перевищує 15 робочих днів». Однак найбільшою цінністю інвестиційних фондів загалом і blago.invest зокрема є можливість укра- їнцям інвестувати кошти у свою країну та розвива- ти її економіку і при цьому стабільно отримувати високі доходи. Перед тим, як інвестувати, фонд обов’язково стає співвласником таких будівельних проєктів із часткою не менше 10% статутного капіталу. Як співвласник фонд інвестує кошти у будівельні проєкти під проценти, що забезпечує наперед прогнозовану дохідність інвестицій. Грошові кошти інвестуються у будівництво з умовою їх дострокового повернення у будь-який момент на запит фонду. Така модель інвестицій дозволяє фондові blago. invest взагалі не встановлювати термін інвестицій. На який термін інвестувати у фонд — кожен визначає само- стійно. НА ЧАСІ | ІНВЕСТИЦІЇ НА ЧАСІ | ІНВЕСТИЦІЇ
- 21. 40 | МІСТОМІСТО | 41 Олександр «Терен»Будько: Наталія Лозовик До повномасштабної війни працював звичайним баристою, а сьогодні його ім’я знають не лише в Україні, але й у світі. У 2022-му Олександр «Терен» Будько вступив до лав добровольчого батальйону «Карпатська Січ», через кілька місяців у боях за Харківщину отримав важке поранення — втратив обидві ноги та… розпочав свій новий шлях. Призер з плавання міжнародних спортивних змагань «Ігри нескорених», ведучий відомого YouTube- проєкту «Відвал ніг, або All інклюзив», один із головних героїв фільму «Перший ряд», продюсеркою якого виступила американська зірка Сара Джессіка Паркер, а тепер ще й головний «Холостяк» країни. Він приїхав до Франківська, аби презентувати свою книгу та розповісти «Історію впертого чоловіка». Про те, чому попри всі перешкоди пішов воювати, що не так з мобілізацією, власну популярність і хто може підкорити його серце, читайте в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «МІСТО». «Піти на війну — не означає померти» «Історія впертого чоловіка» – про що вона? Чому Ви взагалі вирішили її писати? Якби не всі ті події, які передували моєму по- траплянню на фронт, її, напевно, і не було б. Це «Історія впертого чоловіка», бо я вперто не по- мічав якісь знаки долі та перешкоди. Ця книга власне розповідає про мій шлях від цивільного до пораненого військового. Вона не містить героїчних вчинків, а лише ділиться з читачем у цікавій мане- рі короткої оповіді, як проходять будні українських військових, добровольців, чим люди живуть, що вони їдять, описує емоційну складову і дає глибше зрозуміти військове життя. А Ви вірите в знаки долі, фортуну чи фа- тум? Фортуна відіграє дуже велику роль, особливо на вій- ні. Ти ніколи не знаєш, що чекає на тебе і твоїх друзів. Хтось може залізти у найглибший бліндаж ̶ і його там спіткає смерть, а інший, умовно кажучи, ходити без каски, без «броніка» під обстрілом ̶ і нічого йому не буде. Та навіть мій випадок: у день, коли я отримав поранення, я ліг в окоп, щоб відпочити, обличчям до сонця, яке світило просто в очі. Якийсь час я намагав- ся боротися з цим, а потім вирішив просто переверну- тися головою в другий бік, у тінь. За декілька хвилин «прилетіло». І «прилетіло» в ноги, саме в ту частину окопу, де ще недавно була голова. У мене не було передчуття, що щось буде не так, навпаки, був дуже піднесений настрій, бо це ж День Незалежності і я безпосередній учасник цих подій. Це такий випадок долі. І таких випадків і в моїх побратимів було багато. Фортуна дуже багато значить на війні, але вона має властивість закінчуватися. Ви пішли на війну добровольцем. Чому? Ви вірили, що все закінчиться за «два-три тиж- ні»? Тому, що ніякого іншого вибору я не мав. Ми не могли втратити країну в той момент, і я це розу- мів прекрасно. Я жив своїм чудовим життям, як і всі до великої війни, займався своїми справами, навчався в університеті, закінчив його, зрозумів, що закінчив не той, який хотів, і почав здобувати освіту графічного дизайнера. Але з 24 лютого про- фесію я змінив уже на військову. Мене цікавили саме активні бойові дії, це був максималізм якийсь і надмірна романтизація війни, хотілося саме у вир подій. Пам’ятаєте опитування «Скільки буде три- вати війна: до пів року, три місяці, максимум рік»? Всі ж голосували. І такі настрої були й у багатьох військових: тут Київщину так успішно відвоювали, потім не так швидко ̶ Харківщина, але всі такі: «Клас! Зараз ще Херсон, Запоріжжя ̶ і по хатах». Але все затягнулося… У те, що війна закінчиться за два-три тижні, я не вірив, але не вірив і в те, що вона затягнеться так надовго. Оскільки всі були дуже вмотивовані на той момент і вірили в якнайш- видшу перемогу. Що мотивувало Вас тоді? Якби сьогодні довелося робити цей вибір, то рішення було б таким же? Зберегти нашу державу в цілісності – ось була моя мотивація. Якби сьогодні довелося робити зно- ву цей самий вибір, я б його зробив ще раз попри всі обставини. Бо це був один із найкращих періо- дів мого життя. Фото: Роман Кетков НА ЧАСІ | ПЕРСОНА НА ЧАСІ | ПЕРСОНА
- 22. 42 | МІСТОМІСТО | 43 Як оцінюєте нинішню мобіліза- ційну кампанію? Як би Ви моти- вували хлопців? Я прихильник того, що потрібно воювати. Воювати потрібно всім. Через прогалину комунікації з боку держави, різні ІПСО від росії, проти яких не працює ніхто, у людей не виникає ніякого бажання служити. Я намагаюся мотивувати чоловіків навіть через свою книгу, показати, що війна ̶ це не так страшно, це не цілодобові бої, коли ти з ранку до ночі з автомата стріляєш, поки дуло не зігнеться. Є, що люди відпочива- ють там, п’ють каву чи їдять фуагру. Це треба комунікувати в ширших колах, показувати людям інші альтернативні варіанти. Штат армії ̶ це ж не лише піхота, а й забезпе- чення, логістика і купа інших посад. І прикро, коли це розуміють 18-літ- ні, 20-літні чоловіки – приїжджають з-за кордону, мобілізуються, йдуть воюють, в окоп. А це наш ресурс, навіть не мобілізаційний, а люд- ський, який нам треба було б берег- ти. А 40-річні натомість ховаються вдома, не виходять, бояться, замість того, щоб подумати про майбутнє, майбутнє свої сім’ї. Піти на війну — це теж не означає вмерти, це не аксіома. До повномасштабної війни Ви були баристою. Як вдалося «розвернутися» в таку потужну медійну персону? Дійсно, до повномасштабної війни я був баристою. Але це не означає, що я був менш харизматичним чи чимось гіршим. Після поранення просто стало більше зацікавленості в певних подіях, якими я не соро- мився ділитися. Тому нічого в моєму житті не змінилося, крім дійсно набуття цієї медійності. І я вдало користувався своїми новими зна- йомствами для поширення тих ідей, які для мене надважливі ̶ ветеран- ської політики та проблем людей з інвалідністю. Ви знялися у фільмі Сари Дже- ссіки Паркер. Як туди потра- пили й чи спілкувалися власне з нею? Це фільм, який розповідає про вій- ну в Україні через призму балетного мистецтва. В США я познайомився з United Ukrainian Ballet і в нас зав’я- залися дружні стосунки, зокрема з солістом цієї групи Олексієм Тю- тюнником. Знімальна група, яка вже тоді створювала про них фільм, вирішила трохи змінити вектор — зняти більше про нашу дружбу, мою історію, про те, як я потрапив у ба- лет і як через нього самовиразився. А коли стрічку відзняли, я дізнався, що генеральною продюсеркою ста- не Сара Джессіка Паркер. Так, ми спілкувалися. Все було дуже просто, жодного пафосу, просто говорили. Зі зйомками ще куди не йшло, але хореогра- фічна постановка на сцені Каліфорнійського театру… Як? Ви ж раніше не танцювали? Ні, не танцював, але мене завжди цікавило щось нове і нестандартне. Так сталося і того разу: стало цікаво, чи зможу танцювати на протезах. Зви- чайно, я не зазіхав на високий рівень, але після кількох спроб зрозумів, що мені це дійсно вдасть- ся. Запропонував зробити постановку ̶ і власне це сталося. «Відвал ніг» — ще один проєкт, який по- знайомив багатьох із Вами. Для чого був він Вам? «Відвал ніг, або All інклюзив» — це ще один про- єкт, який був створений задля зруйнування стигм щодо людей з інвалідністю і, скажімо, вибудову- вання цих містків дружби між людьми з інвалід- ністю і людьми без інвалідності, з ветеранами. Основна мета – освітня: дати людям розуміння і словника безбар’єрності, як правильно комунікува- ти і чому взагалі потрібна ця безбар’єрність. Я б не сказав, що зараз наші міста доступні, але є ті, які трішки кращі. Ось Одеса мене здивувала наявніс- тю пандусів і хідників із заниженим тротуаром, але і це не найдоступніше місто знову ж у нас в країні. Ще дуже багато роботи попереду. І власне є певні позитивні наслідки після «Відвалу ніг», коли міста беруть до уваги ті моменти, на які ми вказали, і змінюють їх. Якою мала б бути державна політика щодо людей з інвалідністю? Хто має змінювати ситуацію: влада, активісти, від кого більше користі? Державна політика щодо людей з інвалідністю нині розвивається, на щастя. Ми зрушились уже з того радянського часу і далі намагаємось зав’яза- ти якісь нові стосунки між усіма верствами су- спільства. Звичайно, найперше мають працювати і активісти, і влада, повинна бути синергія. Влада повинна сприяти якомога більше активістам, задля ось цього нормального ставлення людей одних до одних. Активісти своєю чергою повинні «підсвіт- лювати» владі проблемні місця та у цій співпраці вибудовувати правильну комунікацію й взагалі будувати безбар’єрні простори нашої держави. Суспільство поволі розкачується, потрохи ми адап- туємося і починаємо розуміти, що ж це за люди, люди з інвалідністю, як до них ставитися, як на них реагувати. І зокрема «Відвал ніг» ̶ це велика рушійна машина, яка допомогла багатьом зрозумі- ти, як адаптуватися до цих нових реалій. Ви часто жартуєте над собою, багато самоіронії й чорного гумору — наскільки це «ок»? Де етична межа, яку не варто перети- нати? Я дійсно часто жартую над собою, але дозволяю це лише над собою і тільки в близькому колі друзів можу жартувати над кимось. Ось тут, власне, й етична межа — потрібно взагалі бути людиною і розуміти, де ми можемо жартувати, над чим і з ким, що доречно, а що ні. Все просто. НА ЧАСІ | ПЕРСОНА НА ЧАСІ | ПЕРСОНА
- 23. 44 | МІСТОМІСТО | 45 ВАШ УСПІХ — НА НАШИХ СТОРІНКАХ! Чергову хвилю популярності Вам принесло рішення стати «холостяком». Чому погоди- лися на участь в цьому проєкті? Я справді хочу зустріти свою людину, з якою буду відчувати себе інакше. Але «Холостяк» для мене — це й велика можливість транслювати багато хороших та позитивних ідей, які змінюють нас на краще. Я просто пропагую і намагаюсь сформувати позитивний образ ветерана в суспіль- стві. Тому такий масштабний проєкт однозначно дуже позитивно повпливає на цю місію. Він може «підсвітити» багато важливих для мене проблем і питань. Дівчата своїми заявками в перший же день «поклали» сайт СТБ. Як ставитесь до такого ажіотажу? Я дуже радий, що вперше в історії українсько- го «Холостяка» моє ім’я озвучили ще до початку кастингів. І щиро сподіваюсь, що так дівчата, які вже подають анкети, розуміють, до кого вони йдуть. Вони знають мою життєву позицію і ба- чать, як я себе «транслюю». Які жінки Вам подобаються? Для мене не існує стандартів краси, не будую для себе ідеалів, головне — внутрішній світ. Повинна бути якась енергія, поведінка, яка при- тягує. Найважливіше — це інтелект, те, наскіль- ки вона поділяє мою життєву позицію. Мене цікавлять розумні прогресивні дівчата, з якими можна легко спілкуватися на будь-які теми, які щиро реагують на жарти. Дуже відгукується, коли людина прагне змін у собі та в суспільстві. Важливо, щоб вона була україномовна, з висо- кою повагою до ветеранів, якій не байдужі теми безбар’єрності та інклюзивності простору. Після заяви про Вашу участь в «Холостя- ку» зʼявилося два табори: одним цікаво, другі розкритикували і проєкт, і Вас. Як ставитесь до хейту? Жодного хейту в свою сторону я особисто не бачив. Звичайно, там були коментарі, як на мене, ботів, які вказували на якісь маніпуляції. Але тотально і глобально я отримував лише хороші відгуки. Тому хейту, на щастя, поки що я не відчув. А до підвищеної уваги? Приблизно як і з хейтом — у мене вже є і була певна впізнаваність у середовищі українському, тож, звичайно, я не відчув приросту надпопу- лярності чи надвпізнаваності. Ви постійно жартуєте — такий, здаєть- ся, оптиміст завжди, але у всіх бувають хвилини розпачу чи ні? Звичайно, сумним я теж буваю, як і всі люди. Ситуації у нас в державі, коли ти розумієш без- вихідь, що би ти не робив, різні бюрократичні моменти, моменти, коли ти читаєш новини про обстріли й здається, що ти можеш зробити все і не можеш нічого, — це все пригнічує надзви- чайно. Але в загальному своїм життям я ціл- ком задоволений. Задоволений, що живий, що я є, який я є, що маю змогу впливати на якісь суспільні настрої, допомогти комусь іншому, бути прикладом, мотивувати когось стати теж прикладом для інших. Чи відчуваєте себе сьогодні щасливим? Що дає це відчуття? Я себе відчуваю сьогодні щасливим, як і в будь- який інший день свого життя. Не залежно, чи це був день поранення, чи за тиждень до цього. Кож- ний день мій наповнений щастям, тому що я маю змогу жити, дивитись, бачити, торкатись, ходити, спілкуватись, розвиватися. Це все щастя. Воно у таких дрібних моментах, і як тільки ми це зможемо зрозуміти, для нас абсолютно все створюватиме це щастя. Що далі? Де ще побачимо і почуємо про Олександра Терена? Олександр Терен планує ще виступати і зі своїми стендапами, і з мотиваційними спічами. Звичайно, хочу продовжувати займатися танцями або, мож- ливо, чимось іншим. Я думаю, що проявлю себе ще в багатьох аспектах, і, сподіваюся, надихну цим самим людей до кращих змін у собі і навколо. НА ЧАСІ | ПЕРСОНА
- 24. 46 | МІСТОМІСТО | 47 Юрій Гапончук «Якщо я не зможу, то хто тоді замість мене? Так служу і так живу!»— ЮРІЙ ГАПОНЧУК — майор, начальник служби соціальної роботи 50-го полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України в ЗСУ. У 2012—2013 роках проходив строкову службу в Збройних силах України. У 2015-му підписав контракт із Національною гвардією України. Воював на Донеччині та Луганщині. Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року зустрів у лавах НГУ на посаді командира роти оперативного призначення. У боях на Луганщині отримав важке поранення і втратив частину ноги. Після реабілітації у 2024 році представляв Україну на змаганнях ветеранів «United states air force trails 2024» у ролі капітана збірної України, де виборов дві «золоті» та одну «бронзову» нагороди. Є радником міського голови Івано- Франківська Руслана Марцінківа з питань доступності. Ярослава Угринюк Вже у Києві на підготовчих зборах за три тижні я навчився стріляти з лука. Тоді ж мене вибрали капітаном Національної збірної. Я вже знав, що і як буде відбуватися, тож відчував себе «у своїй та- рілці». Я брав участь у змаганнях з пауерліфтингу, волейболу сидячи, стрільби з лука, веслування на тренажері і кульової стрільби. До речі, до кульової стрільби я навіть не готувався. Але мені було ціка- во спробувати. Призові місця ми здобули по волей- болу сидячи, потім — на диво для себе — я зайняв третє місце з веслування на тренажері. Найважче давалася стрільба з лука, адже тут треба контро- лювати не тільки тіло, а й розум. Проте усе це — безцінний досвід. Наскільки такі перемоги важливі саме для бійців із пораненнями і наскільки вони важли- ві для України? Для військовослужбовців із пораненням — це можливість через адаптивні види спорту, змагання знайти себе і свій шлях. А головне — те, який буде спосіб життя надалі. Зараз, коли я отримав пора- нення і ходжу на протезі, я хочу показувати своїм прикладом, що життя продовжується і потрібно рухатись вперед. Попри негаразди і проблеми, особливо військовим, які боронять нашу країну. Поранених бійців потрібно витягувати з домівок, щоб вони не закривалися, а навпаки — показували себе і рухались далі. Щодо України, то тут справа не в перемозі, а в можливості показати світові, наскільки ми сильна нація. Взагалі, ми поїхали туди не як спортсмени, не здобувати золоті медалі. Наша місія була — нагадати світові, що війна в Україні триває. Нага- дати партнерам, які підтримують нас, що Україна слугує щитом для Європи і всього цивілізованого світу. Якщо не зупинити агресора, думаю, ввесь світ може теж спробувати цей смак війни і цей біль, який зараз народ України переживає. Не так давно Ви заснували в Івано-Франків- ську громадську організацію «Полюби долю». Насправді легко це сказати, але чи так легко це зробити? Ще до того, як я потрапив у Національну збір- ну, під час тренування я зрозумів, що потрібно розвивати адаптивні види спорту в Івано-Фран- ківську. І організував у місті свою «двіжуху». Я придумав таку ініціативу, щоб витягнути військо- вих з домівок і щоб вони почали займатись собою і розвивались. Це власне така допомога пора- неним ветеранам. У лютому цього року я зареє- стрував громадську організацію «Полюби долю» спільно з двома ветеранами. Ми почали думати, з чого починати і де шукати підтримки. Підтрим- ка з’явилася і з боку мера Івано-Франківська, і з боку обласної влади. Залучившись цією підтрим- кою, я познайомився з тренеркою зі стрільби з лука, яка переїхала з Харкова до Франківська. Ми з нею домовились про заняття для хлопців. Також мер міста допоміг нам знайти спортзал, в якому поранені воїни можуть займатись разом із тренерами. В нас є тренер-реабілітолог. Стабіль- но заняття відвідує п’ять-шість чоловік, які за- ймаються два рази на тиждень у тренажерному залі. Ми домовляємося з тренером і годину-пів- тори вона допомагає воїнам правильно виконува- ти завдання. Наскільки тепер важливо підтримувати військових, особливо тих, котрі адаптову- ються до життя після поранень? З огляду на те, що до поранення ти всім був потрібен, ходив на роботу, виконував завдання, а після поранення буває таке, що ти вже нікому не потрібен, до тебе не так ставляться, на тебе не так дивляться, то це дуже пригнічує. Є такі випадки, що хлопці просто закриваються в собі і, не бачачи цієї банальної підтримки, не розуміють, що життя продовжується. Багато хлопців, котрі приходять на тренування, вони постійно спілкуються між собою, одні й ті самі проблеми обговорюють, у них схожі погляди на життя, хтось краще почувається, хтось — гірше, але сам факт — видно, що вони хочуть продовжувати жити й отримувати певну підтрим- ку. Робота ця з військовими повністю безоплатна. Я створив цю організацію, щоб просто об’єднати військових, які мають поранення, і дати їм мож- ливість займатись спортом без вкладання грошей. Долучитись до такої ініціативи можуть будь-які воїни з пораненнями. Пане Юрію, Ваш військовий шлях — це фактично 10 років служби в ЗСУ, це не- простий шлях з серйозним пораненням і травмою. Попри це Ви мотивуєте інших військових не втрачати жагу до життя, а як Ви мотивуєте особисто себе? Коли я був безпосередньо на війні, я завжди ка- зав собі: «Якщо я не зможу, хто тоді буде замість мене?». Там я як командир відповідав за життя інших військових, моїх підлеглих. Я відчував ве- лику відповідальність за правильно організовані дії на передовій. Я поставив доволі високу планку собі як офіцер. І багато що мені, насправді, вдава- лося. В принципі ця фраза світоглядно підходить мені і зараз. Я так живу і так себе мотивую. Ви очолили збірну України на змаганнях ветеранів «United states air force trails 2024» у США і вибороли дві «золоті» та одну «брон- зову» нагороди. Як Вам це вдалося? Коли я проходив реабілітацію тут, в Іва- но-Франківську, я зрозумів, що мені потрібно підтягнути свою форму. Я пішов до масажиста, а паралельно — у спортзал і там тренувався з тренером. Десь через два тижні після завершен- ня реабілітації у нашу частину прийшов лист із запрошенням на відбір людей, які хотіли б спро- бувати себе в адаптивних видах спорту. Тоді я подумав, що потрібно пробувати, і подав заявку. Я навіть не сподівався потрапити до Національ- ної збірної, бо там були хлопці, які показували кращі результати. Але коли поїхав на відбір, то зрозумів: це воно. Власне у січні мене відібрали і тоді я вже почав серйозно тренуватися. Ходив регулярно у спортзал, займався волейболом. ЖИТТЯ | ДОСВІД ЖИТТЯ | ДОСВІД
- 25. 48 | МІСТОМІСТО | 49 І, звісно, не можемо обійти Вашу роботу як радника міського голови Івано-Франківська з питань доступності. Чому вирішили взятися за цю справу? Ще коли я мав поранення і не мав протезу, мені волонтерка скинула допис і сказала: «Спробуй!». У дописі йшлося про те, що мер міста шукає канди- дата на радника з питань доступності й співпраці з військовими. Я подумав, що варто спробувати. Через декілька днів я поїхав на протезування і геть за це забув. А через місяць мені зателефону- вали і запропонували прийти на зустріч з міським головою. І вже за деякий час я почав «творити» в Івано-Франківську доступність. Хочу наголосити, що це на громадських засадах, це найперше, а по-друге, я йшов на цю посаду не гроші заробляти, а робити щось хороше в цьому місті. Усі задають мені питання: «Наскільки місто доступне?». Але як на нього відповісти? В Україні ще жодне місто не є доступним для людей з інвалідністю. Раніше про доступність ніхто не говорив. Міста побудовані за часів радянського союзу, де про інвалідів навіть не хотіли говорити вголос. А ветеранів ховали по селах, щоб їх менше бачили. Зрозуміло, що роботи ще багато, але, все-таки, якими є перші результати? Свою роботу я розпочав з аналізу ситуації. Потім поставив собі за ціль зробити доступними найваж- ливіші маршрути, які стосуються поранених бійців. Це центр міста і напрямки до всіх лікарень: марш- рут на Пасічну в лікарню, маршрут до міської клі- нічної лікарні, напрямок до залізничного вокзалу, по Вовчинецькій — до торгових центрів. На тому напрямку я знав, що планується реабілітаційний центр. Також напрямок Незалежності — на Майзлі і до МСЕКу. По цих напрямках я брав місця для відпочинку, такі як парк, озеро, сквери, де люди могли б трошки розслабитись і відпочити. Будучи на протезі, я пройшов усі маршрути, поставив по- значки, де потрібно доробити, обладнати. Заплану- вали все, і міська влада дала розпорядження, які напрямки мають робитися. Ще трішки, і вже один напрямок — на обласну клінічну лікарню — буде готовий. Також уже почали робити напрямок на вулиці Чорновола біля стадіону та від центру до Мазепи і на Вовчинецьку. Можливо, роботи йдуть не з такими темпами, як хотілося б, але, думаю, до кінця року ці напрямки вже мали б відкрити. А далі будемо планувати щось іще, аби повністю зробити місто доступним у плані пересування. Загалом роботи ще багато. Проте я впевнений, що нам вдасться зробити Івано-Фран- ківськ таким же доступним, як європейські міста. Як отримати красиву фігуру з гарним рельєфом без «проблемних зон» Незважаючи на різноманітні дієти, інтенсивні заняття спортом, косметологічні процедури пацієнтки не можуть позбутись жирових відкладень у ділянці «жирових пасток» на животі, талії, стегнах, плечах. Багато пацієнток мають ожиріння певного ступеня, вони не мають сили волі дотримуватись дієти, ведуть малорухливий спосіб життя, незбалансовано харчуються. Мрія про гарну фігуру для них недосяжна. Вони змушені носити вільний одяг, соромляться одягати відкриті купальники, у них постійно психологічний дискомфорт. Для того, щоб допомогти пацієнткам отримати гарну фігуру, застосовується комплексний підхід: консультації психолога, ендокринолога, дієтолога, поєднання різних операцій і проце- дур для отримання гарного результату. Пацієнткам проводить- ся ліпосакція (видалення живорової тканини через маленькі проколи з різних ділянок тіла), деколи процедура проходить у декілька етапів. Ліпосакція може поєднуватися з абдомі- нопластикою, коли забирається «жировий фартух» на живо- ті, проводиться пластика прямих м’язів живота, формується талія. Якщо пацієнтки не можуть похудати, не можуть дотри- муватись суворого режиму дієти, то ендоскопічно у шлунок вводиться спеціальний силіконовий балон, який зоповнює частину шлунка і при вживанні малої кількості їжі викликає відчуття ситості. Ця методика дає можливість виробити у пацієнтів режим харчування, звичку правильно харчуватись, не переїдати і продовжувати знижувати вагу після видалення балона через шість-дев’ять місяців. Якщо після цього пацієнтки не припиня- ють неконтрольований прийом їжі, то проводяться спеціальні баріатричні операції, при яких робиться зменшення шлунка. Такі операції здійснюються лапароскопічним методом через декілька невеликих проколів, шлунок зменшується у декілька разів і формується у формі трубки. Записуйтесь на консультації і на операції за телефоном (050) 687 94 02 dr.havryliuk_serhii gsmokl9@gmail.com КНП Обласна клінічна лікарня ІФОР, клініка «MEDHOUSE» Пацієнтки досить легко переносять такі операції, встають на першу добу, перебування в стаціонарі — три-п’ять днів. Такі операції дають стабільний довгостроковий результат у комплексі з іншими методами. Маса тіла про- тягом першого року знижується до 40-45%. Результати операції не тільки знижують вагу, а й покращують загаль- не здоров’я, підвищують якість життя, жінки стають впевненішими, підви- щується їх самооцінка, вони стають щасливішими. ● ЗБІЛЬШЕННЯ ГРУДЕЙ ● ЗМЕНШЕННЯ ГРУДЕЙ ● ПІДТЯЖКА ГРУДЕЙ ● ЛІПОСАКЦІЯ ● ЛІПОФІЛІНГ ● БЛЕФАРОПЛАСТИКА ● ХЕЙЛОПЛАСТИКА ● АБДОМІНОПЛАСТИКА ● ПІДТЯЖКА ОБЛИЧЧЯ ● ПІДТЯЖКА ШИЇ ● ПІДТЯЖКА БРІВ ● КРУРОПЛАСТИКА ● СИМПАТЕКТОМІЯ ПРИ ГІПЕРГІДРОЗІ ● ГІНЕКОМАСТІЯ ПРОВОДЖУ ВСІ ВИДИ ПЛАСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ: ГАВРИЛЮК Сергій Михайлович пластичний, торакальний хірург, вища категорія, 28 років загального стажу ЖИТТЯ | ДОСВІД ЖИТТЯ | КОНСУЛЬТАЦІЯ РЕКЛАМА
- 26. 50 | МІСТОМІСТО | 51 Пане Миколо, три роки КП «Франківськ АГРО» працює у громаді. Це, за Вашими сло- вами, унікальний досвід, якого не має жоден обласний центр. Чому вирішили цю сферу розвивати? В результаті реформи, яка відбулася в державі, у січні 2021 року ми отримали від Держкомзему понад 500 гектарів земель, з якими довелося щось робити. Звісно, після обстеження більшість з них виявилася непридатною до обробітку. Проте 70 гектарів все-таки ми відібрали, й постало питання: чи самим їх обробляти, чи віддати в оренду? Ми порахували, що річна орендна плата буде мізерна, тому створили КП «Франківськ АГРО» і взялися до роботи. Попри складну ситуацію в державі за цей час вдалося провести три посівні кампанії. Маємо на 2024 рік в обробітку майже 200 гектарів угідь та налагодили повний цикл виробництва сільсько- господарської продукції. Тобто досвід унікальний, але успішний, я так розумію. А як підбирали, які культури будете вирощувати? І що посіяли цього року? Так, ви праві, досвід успішний, у 2023 році ми вийшли в «плюс», і я поясню, від чого це зале- жить: чим більший банк землі, тим вигідніше її обробляти та вирощувати продукцію, тобто вища рентабельність. Також тут має значення коливан- ня ринку: соя, яку ми продаємо восени, та соя, яку ми продаємо навесні, відрізняються за ціною. Тому зараз ми придбали приміщення в Радчі, які будемо переробляти під склади для зберігання продукції. На підприємстві зараз працює шестеро людей, відповідну техніку ми теж вже придбали. Маємо потенціал на обробіток 500 гектарів землі, тому шукаємо можливості орендувати паї, й деякі вже орендуємо, працюємо зі старостами громад у цьому напрямі. Сіємо зернові культури, бобові та олійні. Цього року засіяли орієнтовно 190 гектарів: 18 гектарів озимої пшениці, 100 гектарів сої, 60 гектарів соняшнику та 12 гектарів гречки. Гречка, соя та сонях. Три роки тому Франківській громаді довелося зайнятися абсолютно новою для себе справою — сільським господарством. В місті запрацювало комунальне підприємство «Франківськ АГРО». І цей досвід досі є унікальним для всіх обласних центрів України. «Унікальним і досить успішним, — каже заступник міського голови Микола Вітенко. — Минолурічна врожайність нас насправді потішила, тому зупинятися не плануємо. Ставимо собі за мету розширити площі посівів до 500 гектарів». Свій до свого по своє — Ярослава Угринюк головний принцип роботи «Франківськ АГРО» ЖИТТЯ | ВИРОБНИЦТВО ЖИТТЯ | ВИРОБНИЦТВО
- 27. 52 | МІСТОМІСТО | 53 А, до речі, чому гречка — то культура з «під- текстом» в Україні? І мені взагалі здавалося, що вона вибаглива. Жодного «підтексту», була криза в 2022 році з гречкою, тому вирішили спробувати, і воно непо- гано пішло. Вона взагалі невибаглива і потребує мінімального догляду, це фактично дика рослина, і, що б там не було, вона дасть врожай. Прибутко- вості з гречкою небагато, але тут є соціальна скла- дова. Наприклад, минулого року передали близько п’яти тонн гречаних крупів Департаменту освіти та науки, які надалі розподілили між дошкільними виховними закладами. Маємо намір і надалі забез- печувати крупами структурні підрозділи соціаль- ного спрямування Івано-Франківської громади. Щодо оренди паїв, то чи вигідні умови ви пропонуєте? На сьогодні в обробітку «Франківськ АГРО» вже є чотири гектари орендованих земель. Відтак зе- мельні ділянки орендуємо за ринковими цінами по Івано-Франківському району. Розрахунок за оренду здійснюємо вчасно — щороку в листопаді. Тут ми надійні. Де розташовані основні посівні площі і яка взагалі якість цих земель? Підприємство працює в Радчі, Тисменичанах, Братківцях, Підпечерах, Підлужжю та Добровля- нах. Це не найкращі для обробітку землі. Якість їх — середня. Це не чорноземи, а в основному — піщано-глинисті ґрунти. Проте досягати високої врожайності вдається за допомогою більш інтен- сивних технологій вирощування, шляхом внесення добрив, засобів захисту рослин. Наші спеціалісти працюють із провідними технологами та поста- чальниками, перебираємо передовий досвід у виробництві. Вирощуємо навіть соняшник, який є дуже вибагливим. Наскільки я знаю, то КП «Франківськ АГРО» планує розвивати й тепличне господарство. Розкажіть про це. Сьогодні вже є спроєктована модульна теплиця площею 500 квадратних метрів — для початку. Вона працюватиме у селі Радча. Це буде профе- сійна теплиця з автоматизованим поливом та обігрівом. Ці потужності споруджуються з перспек- тивами розширення в майбутньому до двох тисяч метрів квадратних або й більше. Ми багато їздили по Західній Україні, вивчали такий досвід, і таких технологічних теплиць у нас не так вже й багато, можемо нарахувати п’ять-шість. Отож ще трохи — й будемо мати свої овочі: огірки, помідори, можли- во, якісь салати. Ними теж плануємо забезпечува- ти наші освітні комунальні заклади. Пане Миколо, які загалом бачите перспек- тиви розвитку підприємства? В яких ще напрямах плануєте працювати? Ми є місцевий виробник. Тому будемо розвивати- ся в напрямі «свій до свого по своє». Це завжди ак- туально. Ми зараз впроваджуємо місцеві ярмарки сільгосппродукції. І маємо всі можливості, щоб на наших ринках була продукція місцевого виробни- цтва. А загалом за три роки КП «Франківськ АГРО» стало конкурентоспроможним учасником місцево- го ринку виробництва сільськогосподарської про- дукції серед малих підприємств. Маємо потенціал та перспективи бути самодостатніми. Наприклад, у 2023 році нам вдалося виручити близько 20 000 гривень чистого прибутку з посіву одного гекта- ра сої. Тому можемо вважати, що підприємство є прибутковим. Імовірно, що в перспективі вдасться здійснювати накопичення продовольства й форму- вати певні продовольчі запаси. Щодо інших напря- мів, то, окрім тепличного господарства, плануємо ще розвивати садівництво. Це може бути вирощу- вання малини. Також не забувайте, що міська рада надала згоду на прийняття лісів. Це приблизно 900 гектарів у селах Кам’яне і Тисменичани. Лісів- ництвом теж займатиметься «Франківськ АГРО». ЖИТТЯ | ВИРОБНИЦТВО ЖИТТЯ | ВИРОБНИЦТВО
- 28. 54 | МІСТОМІСТО | 55 ПРОГРАМУ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ НА 2022 — 2025 РОКИ Цією Програмою передбачено матеріальну підтримку як суб’єктам господарювання незалежно від організаційно-правової форми власності, так і фізичним особам: ● часткове відшкодування суб’єктам господарювання та особистим селянським господарствам: вартості придбаної великої рогатої худоби; вартості придбаних овець та кіз; вартості придбаного сертифікованого садивного матеріалу плодово — ягідних культур; вартості проведення досліджень при випадках підтвердження фактів отруєння бджіл; вартості встановлення краплинного зрошення для плодово — ягідних культур; вартості спорудження модульних теплиць; ● часткове відшкодування суб’єктам господарювання вартості будівництва об’єктів виробничого сільськогосподарського призначення; ● матеріальна допомога суб’єктам господарювання для розвитку новоствореного сільськогоспо- дарського підприємства; ● матеріальна допомога фізичним особам — підприємцям та особистим селянським господар- ствам за утримання свиноматок і свиней на відгодівлі; ● матеріальна допомога фізичним особам за утримання бджолосімей, корів, овець і кіз, коней; ● матеріальна допомога фізичним особам за придбання: установки індивідуального доїння; об- ладнання для первинної переробки молока (сепаратори і маслоробки) та інкубатора. Пане Миколо, які загалом бачите перспективи розвитку підприємства? В яких ще на- прямах плануєте працювати? Ми є місцевий виробник. Тому будемо розвиватися в напрямі «свій до свого по своє». Це завжди актуально. Ми зараз впроваджу- ємо місцеві ярмарки сільгосппро- дукції. І маємо всі можливості, щоб на наших ринках була про- дукція місцевого виробництва. А загалом за три роки КП «Фран- ківськ АГРО» стало конкуренто- спроможним учасником місцевого ринку виробництва сільськогоспо- дарської продукції серед малих підприємств. Маємо потенціал та перспективи бути самодостатні- ми. Наприклад, у 2023 році нам вдалося виручити близько 20 000 гривень чистого прибутку з посіву одного гектара сої. Тому можемо вважати, що підприємство є прибутковим. Імовірно, що в перспективі вдасться здійснювати накопичення продовольства й фор- мувати певні продовольчі запаси. Щодо інших напрямів, то, окрім тепличного господарства, планує- мо ще розвивати садівництво. Це може бути вирощування малини. Також не забувайте, що міська рада надала згоду на прийняття лісів. Це приблизно 900 гектарів у селах Кам’яне і Тисменичани. Лісівництвом теж займатиметься «Франківськ АГРО». ЖИТТЯ | ВИРОБНИЦТВО
- 29. 56 | МІСТОМІСТО | 57 Трохи історії У 2004 році після складних переговорів, які три- вали майже рік, на Прикарпаття прийшов інвестор з Данії. Том Аксельгаард, який уже мав успішний досвід аграрного виробництва у Польщі, вирішив розвивати бізнес далі. Багаті природні ресурси, великий споживчий ринок, наявність робочої сили та потреба у розвитку були основним рушіями створення нового підприємства. 4 червня 2004 року інвестори заснували компа- нію в Івано-Франківській області й почали рекон- струкцію колишнього радгоспу. Свинокомплекс Копанки став серцем компанії та є найбільшим об’єктом і сьогодні. У 2006 році тут запустили власне виробництво кормів. За наступні п’ять років компанія активно роз- вивалася. Було збудовано дві нові ферми (Вилки, Лука) та почали реконструкцію ще одного свино- комплексу, який був у занепаді (Тустань). Вод- ночас компанія активно працювала з місцевими громадами та розвивала новий напрям — вирощу- вання зернових. «Ґудвеллі Україна»: розвиток тваринництва на Івано- Франківщині тривалістю в 20 років Калуський район, село Копанки, вул. Лісова, 1, «Goodvalley Ukraine» Калуш, A/C 81, Івано-Франківська обл., 77300, UA Україна e-mail: ukraine@goodvalley.com тел.: (050) 373 06 95 «Ґудвеллі Україна» є ключовим гравцем аграрного сектору в Україні і займає друге місце серед вітчизняних виробників свинини. Заснована в 2004 році, компанія стала провідним виробником сільськогосподарської продукції в регіоні. У 2012—2014 роках відкри- ли ще чотири ферми: Тустань, Делієве, Лани, Маріямпіль. Це був незабутній період, коли для реалізації будь-якого проєкту потрібно було не лише залучити фінанси, а й знайти підтримку серед місцевої громади, подола- ти чимало викликів та зміцнити компанію. Інтенсивний розвиток відбу- вався не тільки в тваринництві, але й в рослинництві. Прагну- чи до якості на кожному етапі виробництва, ми розширяєм площі під посіви зернових та збільшили відділ рослинництва. Крім того, це був ще один крок до завершеного циклу виробни- цтва. Концепція екосталого розвитку набирала обертів, і в 2013 році відкрили біогазовий завод на території ферми Копанки. Це був перший завод, який використо- вував відходи свиноферм для виробництва «зеленої» енергії. Тепер компанія могла створюва- ти ще більше доданої вартості в своєму виробництві. Наступним важливим етапом для компанії була зміна назви та об’єднання всіх компаній під брендом Goodvalley (англ. «до- лина добра») у 2018 році. Через три роки, у вересні 2021-го, «Ґудвеллі Україна» придбала два свинокомплекси в селі Дички та селі Підгороддя і м’ясоперероб- ний завод у Рогатинській міській територіальній громаді. Разом з Україною За 20 років своєї діяльності «Ґудвеллі Україна» впевнено заявила про свої наміри роз- вивати українське сільське господарство. Компанія стала надійним партнером не тільки для переробників свинини, але й для місцевої громади. Сталий розвиток та вимогливість до власної ефективності, гнучкість та здатність не здаватися перед різними викликами стали визна- чальними складовими подальшо- го успішного розвитку. Сьогодні «Ґудвеллі Україна» співпрацює з громадами 68 сіл Калуського , Івано-Франківсько- го та Стрийського районів. Кон- курс грантів «Село Мрії» надає фінансову підтримку громадам у реалізації спільних проєктів за наступними напрямками: охоро- на здоров’я, освіта, збереження традицій та культурної спадщи- ни, підтримка ініціатив в сфері благоустрою, екологія та енер- гоефективність, популяризація здорового способу життя. У 2023 році 49 проєктів від громад перемогли в цьому кон- курсі й отримали фінансування на понад 2,8 мільйона гривень. Загальна сума фінансової під- тримки соціальної сфери у 2023 році становить понад 4 мільйони гривень. За час існування компанії загальна сума інвестицій стано- вить 4,2 мільярда гривень, а по- датків було сплачено 1,9 мільяр- да гривень. «Ґудвеллі Україна», незважаючи на непросту ситу- ацію в нашій державі, прагне й надалі підтримувати економіку України, має намір нарощувати виробничі потужності, створюва- ти додаткові робочі місця. Пресслужба «Ґудвеллі Україна» ЖИТТЯ | БІЗНЕС ЖИТТЯ | БІЗНЕС РЕКЛАМА
- 30. 58 | МІСТОМІСТО | 59 Писала вірші російською 23-річна прикарпатка Сніжана Максимюк з ди- тинства споживала російський та російськомовний контент. Дівчина ділиться, що російська лунала звідусіль і її було більше, ніж української мови. «Як мінімум вона брала кількістю, тим, що її більше. І українську мову вона по суті витісня- ла, — розповідає Сніжана. — Мені подобалося її звучання. Українська мова по-своєму подобалась, але внаслідок того, що російська була популярніша і що я її більше споживала, вона мені здавалася дуже гармонійною у моєму житті». Навіть перекладені зарубіжні фільми чи сері- али Сніжана дивилась виключно у російському озвученні. Пригадує, що тоді українська їй просто «не звучала». Така позиція дівчини в сім’ї ніяк не пригнічувалась. Адже тоді «воно сприймалося як належне і до російської не було доколупань». У спілкуванні між однолітками Сніжана Мак- симюк часто вживала багато російських слів. А згодом, років у 17, почала писати російськомовні вірші. «У мене був внутрішній потяг, що я хочу писати вірші й присвячувати їх своєму коханню. І укра- їнською мені якось не писалося, — ділиться вона. — Знову ж таки, не звучало якось, слова не так поєднувалися. А от російською усе «йшло як по маслу» і рими мені легше знаходилися». Дівчина каже, що тепер розуміє: оскільки вона споживала дуже багато російського контенту, її мислення було більш налаштоване на російську мову. «Російська була майже як рідна мова — на тако- му рівні це все відбувалося, — пригадує прикар- патка. — Воно мені якось підсвідомо закладалося і насаджувалось усім простором, а я, як губка, поглинала це все». Дітей важче перевчити З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну все змінилося. Тепер Сніжана не спожи- ває російський контент взагалі. Ділиться, що дуже шкодує, що це не сталося раніше. Але, відповідно, українського контенту теж не так багато було. Однак тепер з’являється багато хороших і та- лановитих українських шоу. Дівчина каже, що відбулося наче якесь осяяння. Адже навіть деякі українські шоу, які вона дивилась раніше, були російськомовними. Тепер вони теж перейшли на державну мову. І «це все звучить набагато гармо- нійніше і їм дуже личить українська». Сніжана Максимюк розповідає, що її дев’яти- річна двоюрідна сестра Яна досі вживає російські слова у поєднанні з українськими. Батьки на дитину впливають, розповідають їй про війну та намагаються виправляти її лексикон, щоб витіснити російські слова. «Вона нормально реагує і дослуховується, але все ж її важче перевчити, — пояснює Сніжана. — Ми не даємо їй дивитися російський контент. Але попри це вона дивиться ТіkТоk, і їй, наприклад, трапляється казахський контент. Казахи говорять російською. І виходить так, що російська мова все одно на слуху». Не так давно у житті багатьох українців російська мова відігравала домінуючу роль та легко співіснувала разом із державною. Усі масово споживали російський та російськомовний контент, навіть через радіо і телебачення. Але з повномасштабним вторгненням росії в Україну завіса впала. Безліч людей почали відмовлятися від медіапростору окупанта. Проте ця масова хвиля дещо обминула дітей та підлітків. Популярність та ворожі наративи: Світлана Тимчук ЖИТТЯ | КОНТЕНТ чи впливає російський медіапростір на українських підлітків Навіть перекладені зарубіжні фільми чи серіали Сніжана дивилась виключно у російському озвученні. Пригадує, що тоді українська їй просто «не звучала». Така позиція дівчини в сім’ї ніяк не пригнічувалась ЖИТТЯ | КОНТЕНТ
- 31. 60 | МІСТОМІСТО | 61 Блокування YouTube Kids Брат дев’ятирічної Дарини, франківець Ростис- лав, розповідає, що раніше дівчинка споживала ро- сійськомовний контент, як і більшість дітей її віку. На його думку, все — через недостатню кількість цікавого українськомовного контенту для дітей. «Ми користуємось батьківським контролем на її телефоні. Але мені довелось заблокувати їй бра- узери, декілька месенджерів та навіть YouTube Kids через надмірне споживання непотрібної їй інформації, в тому числі російськомовного контен- ту, — говорить Ростислав. — YouTube Kids мені як додаток цілком імпонував на етапі завантаження й обмеження для дитини дорослого контенту. Про- те через нього все ж таки можна дивитись весь російськомовний контент і з цим нічого не вдієш. Бо можна заблокувати окремий канал або декіль- ка, але заблокувати всі російськомовні канали для дитини — не вийде». Приміром, через батьківський контроль дівчинці надають дозволи для завантаження всіх додатків на телефон. Таким чином батьки можуть бачити, якими додатками дитина користується, і ставити на них обмеження в часі. «Звісно, ми пояснювали дитині у зв’язку з чим їй потрібно обмежити свій перегляд матеріалів ворожою мовою, — наголошує Ростислав. — Про- те вона ще недостатньо це все усвідомлює. Тому доводиться все контролювати і повністю блокувати деякі додатки». Ворожі наративи Психологиня Аліна Касілова розповідає, що будь- який контент має вплив на підсвідомість дитини. І якщо мова йде про російський контент, то більшою мірою там є певна частка пропаганди або показ того, що є для них нормальним — їхні правила та устрої. Коли ми споживаємо певний контент, щось нам звідти може сподобатись і ми можемо захотіти впровадити це у своє життя, веде далі психологи- ня. І якщо говорити про дітей, то вони зазвичай повторюють те, що бачать. «Наприклад, знайомі жаліються, що в дитсадках є діти, які дивляться російськомовний мультик «Скібіді-туалет». І діти повторюють з нього росій- ськомовні фрази або рухи, які вони там бачать, — розповідає вона. — І ніби, з одного боку, воно нічим не загрожує. Але, з другого боку, це стає частиною їхнього вжитку, їхньої мови, поведінки. І, на жаль, вони не завжди є правомірними». Загалом перейняття баченого не стосується саме російськомовного контенту. Але саме тут спостері- гається умовно потенційна загроза. «Ми розуміємо, що пропаганда працює і у ро- сійському контенті можуть висвітлюватися інші думки. І воно може спонукати, щоб задуматись, наскільки є правдою те, що ми бачимо на нашому телебаченні, а чи все ж таки правда те, що показу- ють на російських каналах, — говорить фахівчиня. — Тому що наративи там дуже інші. І вони часом викликають занепокоєння: «А де ця правда?». І якщо дитина більше споживає російський контент, то є вірогідність того, що вона використовуватиме саме ті наративи за правду, тому що там є своя така промивка мозку». Формування світогляду дитини Якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина не спожи- вала російський контент, то важлива їхня поведін- ка і ставлення до нього, наголошує Аліна Касіло- ва. Бо якщо вони кажуть не дивитись російський контент, а самі можуть дивитись якісь передачі, новини або читати пабліки російською, тоді воно не співвідноситься з тим, що батьки кажуть робити дитині та що вони роблять самі. Ще з дошкільного і молодшого шкільного віку батьки мають брати участь у формуванні світо- гляду дитини та контролювати її інформаційний простір. Наприклад, якщо мова йде про мультфільми, то перед тим, як вмикати його дитині, батьки можуть подивитись, якою він мовою. І якщо він російсько- мовний, то можна перемкнути на інший мультик або шукати переклад українською мовою. Якщо це ігри, то варто спочатку спробувати пограти в цю гру і зрозуміти, якою мовою спілкуються герої чи якою мовою прописаний текст. «У такому віці батьки мусять контролювати дитину, встановлювати батьківський контроль і об- межувати сайти, на які дитина заходить, контент, який вона дивиться, — каже психологиня. — Адже якщо змалечку обмежувати певний контент, то для дитини це стане нормою». Довірливий контакт з дитиною Але якщо говорити про підлітків, та ще в умовах, коли вони з дитинства дивились російський кон- тент і це не викликало дискусій, то забороняти їм дивитися його тепер не можна. У цій ситуації важ- лива комунікація з дитиною та довірливий контакт батьків і дитини. «Якщо підлітку 15 років і тут батьки вирішили різко контролювати, що він робить в телефоні, то це викличе багато агресії й непорозуміння: «Чому раніше я це дивився, а зараз не можна?” — каже Аліна. — Це насправді про цікавість. Чому дитина обирає саме той контент, чому дивиться саме ті серіали, читає саме ті дописи чи телеграм-канали. Тому що — дуже часто чую від батьків — вони не в курсі, якими соцмережами користуються діти, чому вони люблять саме ті ігри, чому вони лю- блять дивитися саме ті YouTube- канали чи саме тих блогерів. Тобто для мене це взагалі така базова річ — дізнатися, що дитина любить». Ще один спосіб її пізнання — подивитись цей контент разом з дитиною. І від цього вже можна відштовхуватись, щоб пропонувати їй якісь укра- їнські альтернативи. І якщо ми почуємо там якісь наративи, то можемо пояснити дитині, що це може бути неправдою. Тобто має бути контакт і розумін- ня з дитиною, а не «тому, що я так сказала!». Також нині серед підлітків популярні манги й аніме, але велика частина з них не перекладена українською. І від того, що нема іншого варіанту як споживати, підліток читає чи слухає їх російською мовою. І тут ми можемо спонукати підлітка почи- нати вчити англійську мову. Також буває так, що це просто модно в колі підлітків, каже Аліна Касілова. Тоді теж вини- кає питання: чи є заміна цьому, чи може певний підліток спонукати своє оточення переходити на українськомовні джерела? «І мені здається, що для старших підлітків дуже корисно зараз переходити на українську і показу- вати історичні факти, — міркує фахівчиня. — Бо досі є частина людей, яка вважає, що українська мова — це сільська мова, а спілкуватися росій- ською — модно. Але насправді зараз є багато джерел, які показують, що насправді російська мова є нав’язлива, історично були різні маніпу- ляції. І в цій ситуації варто показувати приклади, щоб спонукати оточення до критичного мислення. Аргументувати, чому це відбулось і хто насправді посприяв цьому». Батьки мусять контролювати дитину, встановлювати батьківський контроль і обмежувати сайти, на які дитина заходить, контент, який вона дивиться Досі є частина людей, яка вважає, що українська мова — це сільська мова, а спілкуватися російською — модно ЖИТТЯ | КОНТЕНТ ЖИТТЯ | КОНТЕНТ
- 32. 62 | МІСТОМІСТО | 63 У селі її називають дивачкою. «Ну, бо яка нор- мальна жінка навішає собі на голову стільки «чоло- вічих» клопотів? Краще би йшла на якусь держав- ну роботу і мала би собі чистий спокій». Ніхто не вірив, що вона дасть собі раду. Дала. Уляна Семенчук із села Тенетники, що в Бур- штинській громаді, веде блог в Інстаграмі і Тіk Тоk, який так і назвала — «Фермерка з лісу». Там показує життя на фермі: як сама доглядає за коза- ми, вівцями, конями, віслюками, бавить їх і, коли треба, приборкує, як власноруч будує ферму, як робить сир, як слухає ліс… «Часом мені навіть військові пишуть, дякують за те, що ділюся своєю фермою в соцмережах, — усміхається Уляна. — Кажуть, ті коротенькі відео помагають їм розвантажити голову після завдання. Мами вмикають дітлахам замість мультиків. А зем- лякам, які зараз за кордоном, мій контент помагає почуватися, ніби вдома». Ще одну козу, і ще одну… Взагалі ця жінка — дуже творча, талановита й амбітна. Свого часу вивчилась на вишивальницю, кравчиню, художницю і дизайнерку одягу. Шила весільні сукні. Згодом відкрила ательє у Галичі, але через важку вагітність змушена була його закрити. Словом, професій має багато, але обрала кіз. Першу козу, Люську, їй подарувала мама. Уляна одразу навчилася робити свій улюблений сир — з великими дірками і горіховим смаком. Потім купи- ла ще одну козу, і ще одну… Так народилася мрія — мати власну ферму. Але з тієї мрії всі сміялися і радили спуститися з хмар на землю. Після розлучення з чоловіком Уляна не опустила руки. Знайшла бізнес-партнера — місцевого ферме- ра — і так почали власну справу: робили крафтові сири і розводили породистих кіз. Продукцію збува- ли через соцмережі. Згодом кожен пішов власним шляхом. Там, де тварини на волі Нині Уляна з донечкою живуть у Тенетниках, але щодня господиня пропадає на власній фермі коло самісінького лісу. «Дуже люблю свою ферму і все тут роблю сама, бо за мене ніхто не зробить. Але сил завжди виста- чає — так буває, коли справа до душі. Іноді, коли кози роблять збитки, трохи бурчу, як мені це все вже набридло і краще би я лиш коней тримала. Але то не по-справжньому», — усміхається Уляна. Вона й справді все робить власноруч. Недавно огорожу встановлювала. Проєктує дерев’яний від- починковий будиночок. Треба добудувати стайню. Ще кілька років тому, коли вела справу разом з партнером, Уляна не могла навіть уявити, як самій можна утримувати табун кіз, доглядати за ними, доїти, годувати, випасати, а ще коні, вівці, віслюки… ЖИТТЯ | ГОСПОДА Наталя Мостова Одного разу вона розлучилася й пішла в нікуди з маленькою донькою і з великим табуном кіз. Аби здійснити мрію — власна ферма біля лісу. Там, де кіз, коней і вівців щодня обіймають і пестять, і майже нічого їм не боронять. Мрія Уляни СЕМЕНЧУК майже здійснилася, але в жінки ще повно грандіозних планів. Наприклад, проводити на фермі реабілітацію військових іпотерапією, їздою на конях. А ще — облаштувати відпочинковий простір для туристів, де вони зможуть не просто пожити посеред лісу, але й навчитися стригти овець, доїти кізок, їздити на конях, куштувати крафтовий козячий сир і слухати природу. Фермерка з лісу ЖИТТЯ | ГОСПОДА Вона й справді все робить власноруч. Недавно огорожу встановлювала. Проєктує дерев’яний відпочинковий будиночок. Треба добудувати стайню
- 33. 64 | МІСТОМІСТО | 65 «В селі дивуються, що я роблю з двома конями, мовляв, це ж чоловіча робота, — каже фермерка. — А що я роблю з ними? Те саме, що й чоловіки би робили з конями. Чудово даю собі раду. Мої коні чисті, нагодовані. Так, втомлююся. Але це приємна втома. Від такої втоми на серці добре». Ферма простягнулася на 15 соток. Вона ще об- лаштовується. Тварини тут живуть на волі. Уляна незабаром хоче приймати туристів, організовувати кінні прогулянки та екскурсії, облаштувати неве- личкі будиночки, частувати свіжим козячим моло- ком, крафтовими сирами і чаєм з лісових трав. «У мене живе молоко, не пастеризоване, — пояс- нює фермерка. — Зберігаються всі живі бактерії, а в них якраз і користь. Моя підписниця з інста- граму, лікарка, завжди каже пацієнтам, що дуже корисний саме «живий» козячий сир». Також на фермі буде ставок з нутріями. Планує Уляна розвивати іпотерапію — оздоровлення за до- помогою терапевтичної роботи, яка ґрунтується на заняттях із кіньми. Зокрема і для реабілітації військових. Наразі усе впирається в кошти. Основний заробіток поки що — продаж козячих сирів через соцмережі. Асортимент немалий: з пажитником, пряними травами, горіхами, чорним кунжутом і пряні кульки з сиру Шевр в оливковій і соняшниковій олії. Бо довіряє Кожен ранок на фермі — однаковий. Підйом о сьомій. Уляна йде по молоко до кіз, щоб на сніда- нок зварити кашу і присмачити каву. Потім — ве- лике годування. Спершу козам дають зерно, тоді — сіно, далі — випускають у ліс. А там самі ласощі — хто що собі знайде: кущі, листя, навіть папороть вишпортують… «Бась, бась!» — так господиня кличе своїх кіз. Їх у неї пів сотні. До речі, ті дуже хочуть, аби коло них хтось сторожував увесь час. Тут вони — люблені особистості з власними іменами. Господиня пам’ятає, як звати майже всіх: Даринка, Мальва, Айтішниця, Принцеса, Лате, Жужа, Альпійка, Ніка, Нюра, Галицька… Кожна — зі своїм характером. ЖИТТЯ | ГОСПОДА ЖИТТЯ | ГОСПОДА Деяких кіз узяла, аби ті просто спокійно дожили свого віку. «У житті не все за гроші робиться», — каже фермерка. На її фермі всі кози помирають при- родною смертю. Ніколи на заріз не віддає. Бо навіть якщо коза не доїться, вона має право на життя. «Кози для мене — як діти, — додає Уляна. — Ту- ляться, ластяться. Кожна тварина хоче ласки, як і людина. У мене вони мають волю, тому всі спо- кійні. Гуляють у лісі. Не губляться, бо спрацьовує стадний інстинкт. Якось навіть вивели мене додо- му, коли мало не заблукала в лісі». Господиня каже, що з-поміж усіх тварин на фермі кози — найбільш збиточні, люблять нароби- ти шкоди різної, наприклад, пооб’їдати фруктові дерева. Віслюки — страшні впертюхи. «До стайні йдуть лише, коли самі того захочуть. Якось троє людей пхали віслюка, і той все одно не зрушив з місця», — сміється Уляна. І ще віслюки обожнюють дітей, залюбки возять їх верхи, а дорослих — не хочуть. У коней треба заслужити довіру. І не боятися, бо вони відчувають людський страх і не підпускають до себе. В Уляни їх двоє — Орлик і Зірка. Дуже любляться межи собою
- 34. 66 | МІСТОМІСТО | 67 Cалони оптики «LikeOptika» у Івано-Франківську: вул. Пилипа Орлика, 1; вул. Шевченка, 45; вул. Мулика, 24; вул. Мазепи, 40 /like_optica_if Вівці — товариські, але не настільки набридливі, як кози. Завжди тримаються купи. А коли тішаться, то стрибають. У коней треба заслужити довіру. І не боятися, бо вони відчувають людський страх і не підпускають до себе. В Уляни їх двоє — Орлик і Зірка. Дуже любляться межи собою. Орлик — старенький, мудрий і лагідний, має 22 роки. «Він навіть руки лиже, настільки ніжний, — розповідає фермерка. — То ніби моя друга дитина». Коли Уляна тільки купила Орлика, кінь не давав навіть погладити мордочку — попередній господар його бив за те, що той повільний. А потім Орлик звик до Уляниної ласки, обіймів і поцілунків. Зірці – 12, і вона норовлива, поводиться, як бунтівний підлі- ток. Фермерка вже багато всього пережила із Зіркою: спершу тварина скидала її, втікала, копалася, кусалася… А тепер — най- ліпші друзі. Коли неподалік їде поїзд, то Зірка лякається й одразу біжить до Уляни, аби сховати голову їй за пазуху, — бо довіряє. Погнала вперед Господиня каже, що тварини на фермі — це запорука доброго настрою. Щойно Уляна приїж- джає, всі вони йдуть до неї ласти- тися. І ця любов дуже заряджає. А живучи майже посеред лісу, починаєш помічати спів птахів і шелест листя. За будь-якої погоди є своя краса у лісі. Навіть коли дощить і холодно. Але й попри сильний характер іноді і в Уляни опускаються руки, лапає якийсь відчай. «Часом здається: все, більше не годна. Але вранці прокидаєшся, береш себе в руки і погнала вперед. Якщо ходиш, отже, все годна, — усміхається жінка. — Нема коли тужити, хворіти чи лінуватися. На мене чекають мої тварини, люблять мене. Я не можу їх під- вести. Головне — вірити в себе». Уляна дуже вірить у свою фер- му, бо це ж її мрія, а мрії обов’яз- ково справджуються. Особливо в руках сміливих. Фермерка вже багато всього пережила із Зіркою: спершу тварина скидала її, втікала, копалася, кусалася… А тепер — най-ліпші друзі ЖИТТЯ | ГОСПОДА ОПТИКА ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ РЕКЛАМА
- 35. 68 | МІСТОМІСТО | 69 ЖИТТЯ | ЖИТТЯ СОБАЧЕ З любов’ю до собак. Роксолана Остапчук Анастасія Чайковська — професійна хендлерка та кінологиня з Івано- Франківська. Тварин любить з дитинства, а тому своє хобі віднайшла у підлітковому віці й тепер займається підготовкою собак до участі у виставках. За роки своєї роботи вона натренувала десятки чотирилапих різних порід. Серед них — супер гранд чемпіони України та міжнародні чемпіони з екстер’єру. «МІСТО» поцікавилось у дівчини про її професійний шлях, досягнення та виклики, з якими стикаються кінологи. Як кінологиня з Івано- Франківська тренує чотирилапих чемпіонів ЖИТТЯ | ЖИТТЯ СОБАЧЕ Розкажіть про основні напрями своєї ро- боти та чому Ви вибрали займатися саме такою справою? Я займаюсь з собаками в трьох напрямах — це хендлінг і поїздки на виставки, побутове дреси- рування, а також грумінг. Усі ці сфери між собою тісно пов’язані, тому що без дресирування собаку не відвезеш на виставку, а також без доглянутої здорової шерсті вона не буде виглядати виграш- но. Почала я цим займатися тому, що з дитинства любила собак, незалежно від породи. Але коли просила у батьків улюбленця, мусила доводити, що буду за ним доглядати, утримувати. Власне це і була умова того, що ми заведемо собаку — її забезпеченням мала зайнятись я, а мені, на хви- линку, було 13 років. Тому я знайшла у Франків- ську кінолога, яка розповіла мені все про собак, дозволила більше зануритися у світ собаківництва. Завдяки цьому я дізналась про базові знання, аби потім практикуватися. Це були початкові кроки, і я уявляла, як собака на виставці просто буде бігти за мною на повідку, але в якийсь момент ці мрії розбилися. Знялись «рожеві окуляри», адже вияви- лось, що собаки мають свій характер, а підготовка різних порід може тривати від двох тижнів до пів року. Пізніше, вже працюючи у сфері грумінгу та кінології, я почала заробляти свої перші гроші, аби утримувати собаку. І вже після того батьки дозво- лили мені завести чотирилапого. Я обрала золото- го ретривера. Далі це хобі переросло у справжню роботу. А хендлінг я обрала просто тому, що мені подобається працювати з красивими тваринами. Які основні методи тренування Ви вико- ристовуєте для підготовки собак до виста- вок? На виставці експерти чудово бачать, коли соба- ка підготовлена якісно та отримує задоволення від процесу. Якщо собака підготовлена методом позитивного підкріплення, заохоченням, ласоща- ми, грою, впевнено поводить себе на рингу, дає перевірити прикус, кондицію, — це не омине уваги. Якщо позитив іде від самої собаки, то вона виграє. Саме тому немає потреби вчити собаку примусом, адже одразу видно, що тваринка не відчуває задо- волення від процесу. Така собака не піде з рингу з медалями чи нагородами. Якщо собака після кількох занять зі мною не йде на контакт, то я вчу власника працювати з нею під моїм керівництвом.
- 36. 70 | МІСТОМІСТО | 71 ЖИТТЯ | ЖИТТЯ СОБАЧЕ ЖИТТЯ | ЖИТТЯ СОБАЧЕ Як вибираєте собак, з якими будете працю- вати? Якщо собака повністю відповідає стандартам сво- єї породи, активна, любить знайомитися з людьми, соціальна, не боїться шумних місць, — така собака, скоріше за все, зможе взяти участь в шоу, адже впевнена в собі. Коли впевненості нема від само- го початку, то зазвичай така собака на виставку не піде або піде кілька разів і не здобуде великих результатів. Для участі в конкурсі собака має бути максимально комунікабельна і готова йти на кон- такт з чужими людьми. Зазвичай це закладається ще з народження і закріпляється правильною соціалізацією. Але є собаки, які прямо протилежні цим характеристикам і з якими не варто йти на виставку. Яких собак не допускають до виставки? У стандарті прописано всі нюанси, за які можуть дискваліфікувати, тому що це селекція. Як би ми не любили своїх собачок, але є такі, які не можуть брати участь у розведенні через свої особливості і не можуть брати участь у виставках. Це відсутність одного-двох зубів, залом хвостика, нестандартний колір шерсті та інші косметичні питання. На жит- тя собаки це ніяк не впливає, тому власник може й не здогадуватися, що його собака є пет-класу. А в кінології умовно є три класи собак: шоу-собаки — ті, які відповідають своїм стандартам породи, мають шоу-темперамент; бріт-клас — собака відпо- відає своєму стандарту, має незначні відхилення по анатомії, які можна скорегувати, але не має шоу-темпераменту; пет-клас — собаки для дому, для сім’ї, які мають вищевказані дефекти, що не підходять для розведення. Тому розпліднику важ- ливо казати ще спочатку, коли ви купуєте собаку, чи ви плануєте з нею відвідувати шоу і займатися розведенням. Якщо є якісь амбіції, то їх варто ска- зати наперед. Розкажіть про собак-чемпіонів, яких Ви тренували Про них я можу говорити дуже багато і довго, адже є ким пишатися. Справедливо буде, якщо я розповім про свою собаку Вікінга, який є чотири- разовим гранд чемпіоном України, юним чемпіо- ном України, а також — кращим представником його породи. Кане-корсо Берта — юний чемпіон Румунії, Молдови, Боснії і Герцоговини, Албанії. Чемпіон Балкан, юний міжнародний чемпіон з екстер’єру. Також одна з моїх перших чемпіонок — Моніка, аляскинський маламут. Вона є юним чемпіоном, юним гранд чемпіоном, а також дорослим гранд і супер гранд чемпіоном України. З її найбільших досягнень — дві перемоги на конкурсі десяти кра- щих собак Міжнародної кінологічної федерації. Мініатюрна такса Лате теж була нагороджена різними титулами, а також отримала звання між- народного чемпіона з екстер’єру — найвища ланка чемпіонства у собачому світі. Щоб отримати таке звання, собака має стати кращою собакою своєї статі у трьох країнах з чотирма різними суддями. Ньюфаундленд з кличкою Кім став юним чемпі- оном одразу на декількох міжнародних виставках собак. Він виступав у Чорногорії, Албанії, Боснії та Герцеговині. Теж завоював титул юного між- народного чемпіона, а також — найкращий юніор виставки. Ще одна собака, яку я тренувала, — шіба-іну Кіт- ті. Вона є юним чемпіоном одразу декількох країн, а також дорослим чемпіоном Молдови. У мене є й інші чемпіони, і я дуже радію тому, що це собаки з України, які можуть складати досить серйозну конкуренцію на міжнародному рівні. За якими критеріями на виставках оціню- ють собак? Найперше — це загальне враження від тандему собака/провідник. Суддя ще при вході оцінює, чи є собака гармонічною, наскільки рухається, чи не перелякана. Далі оцінюють зовнішні показники собаки — її описують від вух до кінчика хвоста. Якщо провести паралель з людськими конкурса- ми краси, то воно навіть схоже. Але сам породний ринг зоотехнічний — є стандарти, згідно з якими виноситься рішення. У чому, на Вашу думку, цінність таких зма- гань? Будь-який власник собаки може не відвідувати такі виставки й не розуміти того, чим ми там займа- ємось. Але є кінологи, є розведення собак та роз- плідники, які цим живуть. Це доволі нелегка праця — виростити собак, зробити їх чемпіонами. На- справді з виводка цуценят тільки одна собака може брати перемоги. Або ж такої взагалі не буде, бо це справа розведення, справа випадку. Для більшості власників, які мають одну собаку й не мають бажан- ня її розводити, це більше як спорт чи хобі. В кож- ного свої захоплення, і мені подобається ця справа. А є власники, які радіють досягненням своїх улю- бленців. Виростити породисту собаку — діло не з легких, і тут базових знань про тварин недостатньо. Цінність якраз у тому, що можна показати резуль- тат своєї роботи. Навіть якщо ти не виграв сьогодні, ти можеш почути думку від експерта, який може надати консультацію та поради щодо покращення свого поголів’я. Це своєрідна школа життя, коли перемога нас радує, а поразка дає досвід.
- 37. 72 | МІСТОМІСТО | 73 З якими викликами може стикнутися кіно- лог під час тренувань та на самих вистав- ках? Кожна порода має свої особливості. Особли- во такі габаритні породи, як ньюфаундленд, що потребують певних умов утримання під час подо- рожі, також належне транспортування — великий вольєр та кондиціонер. Окрім того, ми зазвичай орендуємо апартаменти з терасою, щоб собака там почувався комфортно. Якщо говорити про мекси- канську голу собаку — також один із тих собак, яких я треную, — тут важливо доглядати за шкі- рою, бо пес не має шерсті. Важливо й уважно за ним спостерігати, аби він не подряпався. Також викликом може стати налагодження зв’язку з норовливими шіба-іну, хаскі й акітами у порівнянні, наприклад, з дружніми ретриверами. Коли ви займаєтесь підготовкою собаки до вистав- ки, треба розуміти, що потрібно пройти цю соціалі- зацію — гуляти з нею, знайомити з людьми, закрі- плювати комунікацію та заохочувати до неї. Саме в таких порід, як шіба-іну чи акіта є така проблема, що вони не дають себе торкатися іншим людям. Надалі хендлеру буде важко працювати з такою собакою. Сама виставка також може бути викликом для чотирилапого, адже це стрес. В принципі, жодна з порід не виводилась для того, аби ходити по рингу. Хендлер має стати для собаки цікавішим, ніж весь довколишній світ, стати її провідником і тренером. Уже під час тренувань я бачу, що собаці подобаєть- ся найбільше, а що — найменше. Маленькі породи, такі як коргі, мальтези, біглі, пінчери не люблять стояти на столі, бо можуть боятися висоти. Тому я даю завдання власникам, щоб вони вдома годували собаку на столі, починали її заохочувати до того, щоб вона сама хотіла вистрибнути на стіл. Так само не всім собакам подобається, коли оглядають їх зуби. Найбільший виклик — це привчити соба- ку отримувати задоволення від процесу виставки. Якщо собаці це не подобається, — цим і не варто продовжувати займатися. Які поради Ви дали б власникам чотири- лапих, які хочуть почати підготовку своїх улюбленців до участі в конкурсах? Найперше — розплідник має бути вашим другом та наставником. Буде дуже добре, якщо він має досвід на виставках і може вам багато розповісти про своїх чемпіонів. Також варто звернутися до кінологічного клубу за місцем проживання. У нас це Івано-Франківський обласний осередок кіноло- гічної спілки України, де вам допоможуть обмі- няти метрику цуценяти на родовід, з яким можна реєструватися на шоу. Також вам нададуть по- слуги ліцензованого кінолога та хендлера. А вже з хендлером ви зможете обговорити, на які шоу вам спочатку варто було б записатися та узгодити графік тренувань. Якщо спеціаліст вам підходить та є перші успіхи, — можна починати відвідувати перші шоу. Навіть якщо власник хоче самостій- но займатися підготовкою собак та бере кілька уроків у хендлера, то варто починати з малих шоу, щоб ваш улюбленець поступово звикав. А далі, відштовхуючись від того, чи вам це подобається, можете вивчати стандарти породи, правильний показ, займатися грумінгом самостійно або з фа- хівцем. ЖИТТЯ | ЖИТТЯ СОБАЧЕ
- 38. 74 | МІСТОМІСТО | 75 Спорт, мистецтво, патріотичне виховання, краєзнавство, танці, блогерство, екскурсії, майстер-класи та багато-багато цікавого — програма літніх шкіл цьогоріч обіцяє бути ще більш насиченою. І це зовсім не мозковий штурм, а навпаки — можливість перезавантажитися, здобути цікаві знання, вміння, а ще — нові знайомства і позитивні враження. Зберігайте «літній прайс» для своїх учнів і гайда на власні канікули завдяки Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради. Всі активності відбуватимуться щодня у будні з 10.00 до 14.00. Куди піти і як відпочити дитині на канікулах, читайте далі. Діти — в школі, батьки — на канікулах «Бандерівський вишкіл» Школа — це маленький тест-драйв дорослого життя. Формуючи в ній сучасне суспільство, яке базується на цінностях, ми вчимо дітей механізмів, що працюють у державі. Літня школа патріотизму «Україна — це я! Україна — це ти!» не деінде, як на базі Центру патріотичного виховання учнівської молоді ім. С. Бандери обіцяє справжній бандерів- ський вишкіл. Екскурсійні мандрівки історичними локаціями міста, знайомства з історичною правдою про провід- ників національно-визвольного руху, презентації ре- волюційного шляху Героїв України, і це ще не весь перелік. Хтозна, може саме тут у комусь з вихован- ців відкриється майбутній провідник та ідеолог. Контакти для запису: (050)5808003 Серпневий бум! Серпень буде по-справжньому гарячим. Немож- ливо всидіти в «Академії дозвілля» на базі Центру дозвілля дітей та юнацтва за місцем проживання. Тут знають, як відірвати від гаджетів: спорт для дітей, танцювальні флешмоби та майстер-класи ігромайстрів. Їхати до міста не потрібно, бо в кожному на- селеному пункті та мікрорайоні нашої громади функціонуватимуть гуртки. Руханки роблять діток комунікабельними і розкутими, прищеплюють товариськість і неабияк заряджають енергією. На прикладі казкових героїв ігромайстри під час майстер-класів розповідають, як бути здоровими, красивими і сильними. Неабиякою популярністю користується флешмоб-челедж «Сонячному літу усміхаються діти». Це цикл розважальних програм, які регуляр- но проводяться поблизу клубів центру. Нагадуємо, що «Літня школа» працюватиме тут тільки у серпні. Контакти для запису: (0734)752873 З природою на «ти» у школі «Екобум» Якщо ваше чадо полюбляє милуватися розмаїт- тям квітів, стежити за заклопотаними мурашками, прислухатися про що дзижчать бджілки і шумить травичка на вітрі, то його найкраще літо — відвіда- ти гуртки Міської дитячої екологічної станції. Екскурсії та екомайстер-класи на природі, ін- терактивні прогулянки, екологічні вікторини на знання рослин і тварин, що зростають та знахо- дяться на території екостанції, розкриють бага- тогранну палітру флори. Окремою принадою для гуртківців стане дендрарій. Єднання з природою, цікаві легенди про похо- дження назв квіток та дружні пікніки не тільки допоможуть пізнати природу рідного краю, а й подарують чудові враження. Контакти для запису: (050)8517109 STEM — школа для юних лідерів Навчатись відпочиваючи, а головне — з користю. STEM — школа лідера чекає в Центрі освітніх інно- вацій. Це чудова можливість для учнів, які праг- нуть вдосконалити знання іноземних мов (поль- ська, німецька, французька мови). На креативних і творчих чекає навчання у справжній студії дизайну. Розумники зможуть поринути в цікавий світ психології. А також нестандартні уроки з хімії, математики та біології, де майбутні абітурієнти зможуть розпочати підготовку до вступних іспитів уже під час канікул. Для майбутніх економістів є гурток з фінансової грамотності. Не припиняти- муть свою роботу найпопулярніші гуртки робото- техніки та програмування, де кваліфіковані педаго- ги розкривають всі професійні таємниці. Контакти для запису: (050)5860590 ЖИТТЯ | НАШІ ДІТИ ЖИТТЯ | НАШІ ДІТИ
- 39. 76 | МІСТОМІСТО | 77 Мандри, гори та легенди А кого там гори кличуть? Вам — у Центр туриз- му і краєзнавства, який радо зустріне дітлахів на майстер-класах зі скелелазіння. Педагоги прове- дуть цікаві екскурсії Прикарпаттям. Також літня школа чекатиме відвідувачів дитячого читацького клубу, який координує місцевий письменник Ігор Антонюк. Туризм — це такий вид спорту, де розвивається і тіло, і голова, адже треба багато думати. Працюють всі м’язи, діти долають різноманітні перешкоди, бе- руть участь у змаганнях, ставлять намети та інше. Контакти для запису: (093)0465265 Гуртки на всі смаки в «КУТі» Вже з червня розпочинає свою роботу Літня школа в «КУТі» — «Культурно-універсальній території». Тут діятимуть 16 гуртків. Ліплення з глини, творчі майстерні, математичні ігри, а ще — мистецтво мобільної фотографії. «Сонячний кут» — можливість розкрити для себе цікавинки фешн-ілюстрацій. А щоб не поринути з головою у віртуальний світ, дітям розкажуть, як аналізу- вати позитивні та негативні сторони соцмереж і що таке медіаграмотність. Адже smm-ники мають бути досвідченими в багатьох сферах (чим більше, тим краще) і вміти швидко та вправно перевіряти інформацію, бути тактовним тощо. Обов’язкова попередня реєстрація. Контакти для запису: (050)0759132 Футбол, шахи і самозахист Любителів футболу та шахів чекають тренери Дитячо-юнацької спортивної школи №3. До занять з футболу можна долучитись у понеділок та сере- ду з 11.00 до15.00 за адресою: вул. В.Чорновола, 130 (Ліцей ім. В. Чорновола). Тотальний мозковий штурм для інтелектуалів обіцяють на шаховому гуртку в клубі «Дебют», що знаходиться за адре- сою: вул. Незалежності, 152-б (тренер — Ігор Мирославович, тел. 0678874006). Підготувати вашу дитину до можливих небез- печних ситуацій пропонують на гуртку «Уроки самозахисту». Професійні тренери навчать базових прийомів ефективної самооборони. А якщо ваша дитина не займається спортом, то це стане чудо- вою мотивацією для занять. Контакти для запису: (096)5010982 «Техношкола» — від ідеї до реальності Нудьгувати ніколи, а гайда майструвати у Місь- кому центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. Літня техношкола спрямована на розвиток технічних та інженерних навичок серед учасників. Така школа охоплює широкий спектр дисциплін, а саме: програмування, авіамоделювання, технічне моделювання, технічний дизайн, 3D-друк, елек- троніку, науку про дані та інші сучасні технології. Учасники мають можливість глибше зануритися в технічні теми, ніж це можливо в рамках звичайної шкільної програми. Крім того, розвинути свою творчість і художній погляд учні можуть на гуртку з фотомистецтва. Часто саме фотографія допомагає виражати себе, а ще — це чудова можливість для тих, хто захо- плюється фотографією, покращити свої навички, здобути нові знання і провести літо, займаючись улюбленою справою. Контакти для запису: (096)8568501 Мистецька школа «Сонячна майстерня» У «Сонячну майстерню» дітлахів запрошує Місь- кий центр дитячої та юнацької творчості. Учасники зможуть займатися різними видами мистецтва, як-от малювання, живопис, графіка, скульптура, кераміка, аплікація, театральне мистецтво, музика і танці. Кожен день тижня — окремий напрям (на- приклад, п’ятниця — день декоративно-ужиткового мистецтва, четвер — день музичного мистецтва і т.п.). «Сонячна майстерня» діятиме протягом червня та липня. Відвідати гуртки можуть всі охо- чі. Гурток сприяє формуванню естетичного смаку, розумінню краси у навколишньому світі. Контакти для запису: (050)2126070 Для спортивних та активних Тепле літо — вдала нагода зайнятись спортом на відкритому просторі і провести канікули мак- симально активно. Майстерністю гри у волейбол та баскетбол з усіма охочими поділяться тренери Дитячо-юнацької спортивної школи № 2. Окрім щоденних тренувань, протягом червня та липня будуть відбуватись товариські зустрічі з волейболу та баскетболу між вихованцями закладу. Контакти для запису: (095)9463710 Інтелектуальне літо Літня школа в Освітньо-мистецькому центрі — це знахідка для юних митців слова, поціновувачів музичного мистецтва та майстрів гри «Що? Де? Коли?». Вона сприяє розвиткові комунікативних навичок, вмінню працювати в команді, обмінюва- тися ідеями та співпрацювати з іншими. Існують численні турніри й змагання на різних рівнях, що дозволяють учасникам гри «Що? Де? Коли?» випробувати свої сили і знання у конкурентному середовищі. Контакти для запису: (066)2198933 Лабораторія ІТ-талантів У сучасному світі новітні технології є невід’єм- ною складовою в усіх аспектах життя, серед них однією з важливих є ІТ-школа. Цьогоріч на базі ВПУ № 21 м. Івано-Франківська вдруге буде органі- зовано IT-школу для всіх охочих учнів 7 – 9 класів згідно з попередньою реєстрацією. Такі знання готують до майбутнього, допомагаючи їм стати конкурентоспроможними на ринку праці, розвива- ти критичне і творче мислення, а також інтегрува- тися в сучасний технологічний світ. Контакти для запису: (097)3816280 Мегаподія — літній табір «Лімниця» Після дворічної перерви табір «Лімниця» зно- ву відчиняє свої двері дітям. На них чекає цікаве дозвілля, ігри та квести, походи в гори, відпочинок на березі річки, майстер-класи та приємні знайом- ства. Всього заплановано п’ять заїздів: I зміна — з 9 червня до 22 червня, II зміна — з 25 червня до 8 липня, III зміна — з 10 липня до 23 липня, IV зміна — із 6 серпня до 15 серпня, V зміна — з 17 серпня до 30 серпня. Деталі за телефоном: (097)9606887 Незалежно від того, працюєте ви в офісі або ж сидите вдома з дітьми, вам потрібно придумувати цікаві заняття, аби розважити малечу під час літ- ніх канікул. Літні школи для дітей — це канікули для батьків.
- 40. 78 | МІСТОМІСТО | 79 Традиційний український одяг несе в собі духовне багатство, мудрість та зв’язок багатьох поколінь. Упродовж століть вишита сорочка набувала різних форм, стилів та символіки, відображаючи національну ідентичність українського народу. Еволюція дизайну та шароварщина: Світлана Тимчук КУЛЬТУРА | ТРЕНДИ КУЛЬТУРА | ТРЕНДИ вишиті мотиви на одязі в сучасному суспільстві одна із старовинних сорочок в колекції, що лишилося від прабабусі Любові Традиційна форма вишитої сорочки — закрита, довга та з довгим рукавом. Проте з часом дизайн еволюціонував і тепер можна зустріти варіанти, адаптовані до сучасних тенденцій. Сучасні виши- ванки можуть мати вирізи, корсетні топи, сукні з відкритою спиною і декольте. Як наслідок маємо обурливі коментарі щодо відвертості національного одягу та шароварщину. На межі традицій і сучасності Франківка Наталя ГЕРГЕЛЮК у 2019 році засну- вала бренд українського етновбрання «Гаптуваль- ня», що працює з українською традицією, культу- рою та спадщиною. Каже, що у всіх своїх виробах вони оспівують українську самобутність і україн- ську вишивку, маніфестують її красі та глибоким змістам. Розглядають її як основне джерело натх- нення, фундаментальну засаду нашої української культури. На їх думку, вони створюють вбрання на межі традицій і сучасності. «Ми займаємося розвитком і популяризацією української вишивки як ремесла. Ми осучаснюємо її та робимо зрозумілою для молодого сучасного покоління, — розповідає Наталя Гергелюк. — До старовинних і традиційних змістів, які мала вишив- ка, додаємо щось нове, щоб вивести вишиту сороч- ку за рамки музейного експоната чи обрядового одягу. Робимо її доречною та сучасною для моло- дої людини. Щоб це був якийсь образ на роботу чи на прогулянку, чи то на свята, чи то в будні». Хрестики мають бути Любов ПОНИПОЛЯК, гуцульська майстриня з вишивання, бісеро- плетіння і ткацтва, 25 років займається рукодільним мисте- цтвом. Каже, у свій час її прабабуся була видатною майстринею, і переконана, що ці вміння передались їй по генах.
- 41. 80 | МІСТОМІСТО | 81 Скажімо, з 13 років вона почалась займатись ткацтвом, а згодом — вишивати сорочки. Любов ділиться, що її мета — від- новлювати і зберігати гуцульські традиції. Вона переконана: якщо ми твердо стоятимемо на своєму і зберігатимемо свої традиції без всіляких трансформацій, то так буде краще. «На мою думку, при створен- ні традиційного одягу потрібно дотримуватися стандартів, — каже Любов. — Наприклад, якщо це гуцульська сорочка, то вона довга, на рукаві має бути вустав- ка — верхня вишита прикраса рукава, брейцарі — нижня виши- та оздоба рукава, сам рукав має бути морщений. Також має бути прошивочка на грудях — своєрід- ний вишитий комір. І при її ство- ренні обов’язково треба укладати узор хреста — як оберіг. Навіть якщо техніка не хрестиком, то все одно мають бути хрести. І тут можна змінювати кольори, але решта мають бути ті стандарти, що ми собі знаємо». У майстрині є вишиті сорочки, яким уже по 80-100 років. Каже, що на них мало вишивки. А те- пер помічає, що люди з кожним роком хочуть її набагато більше. «Але це не шкодить на тради- ційність сорочки. Таким чином люди доповнюють її і вона вигля- дає багатшою», — додає Любов. Вона також помічає тенденцію, що люди хочуть осучаснювати традиційний одяг та комбінувати його. Каже, якщо в українському стилі ще допускає зміни, то в гуцульському — ні. «Я от бачила, що була дівчина одягнена в гуцульський одяг, але не було попружки, а просто зав’язаний пасочок. Ну воно див- но виглядає, — ділиться вона. — І якщо ми знаємо, що запаска має прикривати коліна і щоб трохи було видно сорочки і капців, то ми не витчемо короткі запаски, щоб було модно, як мініспідниця. Чи, наприклад, не одягнемо фут- болку до запасок, капців і посто- лів — бо це буде смішно». Мало б бути до порядку Останнім часом чималий попит мають сукні з відкритою спиною і декольте й вишиті корсетні топи. І у коментарях під дописа- ми щодо продажу цих речей ра- зом із запитами на пошив, ціни й захоплення виробом, з’являють- ся коментарі стосовно того, що, створюючи такий одяг, дизайне- ри «паплюжать культуру», що це «гарно, але дуже відверто як для вишиванки, бо вишиванка — це щось чисте, святе, стримане», «культуру треба пам’ятати, коли ти її знаєш, та берегти». КУЛЬТУРА | ТРЕНДИ КУЛЬТУРА | ТРЕНДИ Любов Пониполяк зазначає, що українська вишиванка має бути закритою, без великих вирі- зів, не облягати, бути вільного крою. І все ж, коли мова йде про національний одяг, то краще, щоб його створювали та носили за традиціями. Проте ніхто нікому не може заборонити. «На сьогодні дуже багато різних технік є. І ми можемо спостерігати, що все роблять по-своє- му, — каже майстриня. — Ну але на колір і смак, як то кажуть, у кожного своє бачення. Нікого не засуджую, але я думаю, що «мало б бути до порядку». Тішить хоча б те, що вишиванка тепер модна». Попит на шароварщину Наталія ГЕРГЕЛЮК пояснює, що є декілька ка- тегорій етновбрання. Зокрема це ручні мистецькі вироби, над якими майстрині працюють роками, та стиль її бренду — дизайнерський погляд на вишивку. А є ще такий вид одягу та елементів україн- ської культури, що «швидше можна віднести до шароварщини». Якщо коротко, то це спрощення, спотворення, викривлення елементів національної культури. «Ці відкриті корсети, що дуже зараз популярні в мережах, — для мене це є шароварщина, — гово- рить дизайнерка. — Тому, що в принципі ніякого зв’язку з українською культурою такі речі не ма- ють. Напевно, там дуже мало або взагалі відсутнє якесь дослідження українського народного костю- ма. І єдине, що пов’язує ці вироби з українською культурою, то це от символіка, яка нанесена у вигляді принту». Проте, підсумовує, що на кожен товар є свій покупець. І якщо є запит суспільства, то ми нікуди від цього не дінемося. Але, що створювати і що поширювати, — це вибір кожної людини. Майстриня помічає тенденцію, що люди хочуть осучаснювати традиційний одяг. Якщо в українському стилі ще допускає зміни, то в гуцульському — ні Ця сорочка передається з покоління в покоління від її прабабусі Українська вишиванка має бути закритою, без великих вирізів, не облягати, бути вільного крою Ніякого зв’язку з українською культурою шароварщина не має. Напевно, там дуже мало або взагалі відсутнє якесь дослідження українського народного костюма
- 42. 82 | МІСТОМІСТО | 83 Амбасадорка української культури Вона переконує: культура і мистецтво — це її ніша в житті. І сьогодні робить усе, і навіть трохи більше, аби світ полюбив Україну, її звичаї, традиції та культуру. Леся Королик-Бойко — заслужена діячка естрадного мистецтва України, диригентка, співачка, громадська діячка, просвітянка і волонтерка. А ще — голова журі низки міжнародних фестивалів-конкурсів, засновниця, організаторка мистецьких проєктів, очільниця асоціації «Mist- IlPonte» (Італія) та Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі». І віднедавна — ще й «Амбасадор української культури» за підсумками Національної премії «Найкраща українка в професії 2024». «Найкраща українка в професії» — що це за премія і чому вона настільки важлива? Щорічно у Торгово-промисловій палаті України відбувається урочисте нагородження найкращих українок у своїй професії. Це вже шоста національ- на премія, яка має на меті підтримати й прославити жінок, з-поміж них і військових, котрі у своєму фа- хові є для інших прикладом досконалості й наполег- ливості. З-понад 1000 заявок, які надходять з різних куточків України, обирають сотню претенденток, яких запрошують до Києва на офіційну церемонію, де вже відзначають десять найкращих. І я щаслива, що саме мене вирізнили з-поміж тих десяти як «Ам- басадора української культури і мистецтва». Що ця відзнака для Вас означає? Коли працюєш, ти ж не робиш це заради яки- хось заслуг чи нагородження, а просто віддаєшся, бо маєш певне кредо в житті чи орієнтир. І мої — це робити добро, і добро повернеться сторицею. А позаяк ми в часі війни, кожний нині працює на своєму фронті. Мій — культурно-мистецький. Я ж сама музикантка за професією, і диригентка, і співачка. Ще під час пандемії почала сама брати участь у фестивалях та конкурсах, згодом мене стали запрошувати як члена журі, а потім уже й очолила міжнародні проєкти. Звичайно, ці всі до- сягнення та саме ця нагорода, не лише мої, а всієї команди, яка стоїть за моїми плечима. Тому що одна людина нічого не варта, а коли є однодумці й суголосність у думках, то робляться великі справи. А ще ця відзнака не що інше, як чудовий стимул та мотивація рухатися далі. Дуже важливо, що є такі нагороди, й велика моя вдячність Марині Кінах і Тетяні Коляді за те, що вони організували такий соціальний проєкт. Ці зустрічі заряджають на рік вперед, бо ти вкотре переконуєшся: я на пра- вильному шляху. Це новий досвід, знання, вміння, розвиток і певні здобутки для країни. Бо все, що ми робимо, робимо для України. Пані Лесю, Ви і заслужена діячка естрад- ного мистецтва, і диригентка, і співачка, і громадська діячка. Яка з цих усіх іпостасей Вам усе-таки ближча? Усі, бо вони пов’язані між собою. Кожне з моїх умінь поєднується з іншим й працює на загальний результат. У червні в Франківську відбудеться гала-концерт Міжнародного фестивалю-конкурсу «Мистецькі промені України», на який надійшло майже три сотні заявок. І я щаслива, бо це вже свідчення того, що вдалося завоювати довіру лю- дей. Поряд із цим я ще й наукові статті пишу. Те все, що організовую, висвітлюю потім у них. Щоб студенти, майбутнє покоління, могли вчитися, зростати й бачити, що відбувалося, брати з того приклад, досвід, і робити ще краще від нас. Уже понад 20 років як Ви живете в Італії, але Україну не полишили й далі займаєтесь промоцією її культури. Чому? Ти можеш змінити місце проживання і пере- ступити з землі української на будь-яку, але ж в серці й душі ти українець. Для мене головне було — не загубитися в чужому світі, не розчинитися, а навпаки — примножити наші традиції й показати італійцям, яка неймовірна наша Україна. Адже тоді, у двохтисячних, вони говорили про нас лише як про «житницю Європи». Я завжди кажу, що разом з молоком матері увібрала ту любов до своєї країни: де б не була, мене тягне до України, моя душа тут. І хочеться бути корисною для неї, тим паче в такому тяжкому часі. Ми повинні зберегти свою ідентич- ність, культуру, духовність. Бо інакше гріш ціна нам тут, в тилу, коли наші захисники залишають на фронті свої життя у боротьбі з ворогом. Ворогом, який прийшов не просто забрати нашу територію, а знищити нас як українців. Зараз нам треба з усіх майданчиків розповідати про своє. Пояснювати світу не лише те, що у нас війна, а чому вона у нас, показувати, наскільки різнобарвна наша Україна, по краплиночці збирати все докупи, щоб скласти єдину мозаїку, вималювати оте полотно нашої краї- ни, на якому кожен із нас є маленьким штрихом. То яка ж Ваша місія сьогодні? Нести добро у світ, популяризувати, розвивати культуру, єднати людей у світі. І я це роблю. Зна- чить, це провидіння з небес. З любов’ю до України, в ім’я України. Які б складні часи не були, ми не повинні падати духом, а навпаки — кожний день вибудовувати собі завдання і йти до цілі! На фото: Тетяна Коляда, Марина Кінах, Леся Королик-Бойко КУЛЬТУРА | ПРЕМІЯ РЕКЛАМА
- 43. 84 | МІСТОМІСТО | 85 ЗДОРОВ’Я | РЕКОМЕНДАЦІЇ Світлана Тимчук Франківка Надія АЙБ має багато років успішного досвіду в світі фітнесу та медицини. Власниця місцевого фітнес-клубу, керівниця кількох багатопрофільних медичних закладів охорони здоров’я в Києві та в Київській області переконана: в сучасному світі, де здоров’я і фізична форма стають все більшим пріоритетом, спорт і фітнес є необхідними складовими активного способу життя. 5 мобільних застосунків для занять спортом від Надії Айб Strava Першим застосунком, який рекомендує Надія, є «Strava» (зі шведської sträva — «прагнути») — до- даток, який став необхідним для будь-якого спортс- мена. Він дозволяє власницям клубів та їх клієнтам відстежувати свої тренування, аналізувати дані про пробіжки, велопрогулянки або інші активності. А також надає можливість користувачам спілкувати- ся з іншими спортсменами. Девіз сервісу: «Соціаль- на мережа для спортсменів». Nike Training Club Наступним додатком є Nike Training Club. Цей за- стосунок пропонує величезну бібліотеку тренувань на будь-який смак і рівень підготовки. «Він допомагає відслідковувати прогрес, надає персоналізовані рекомендації та мотивацію для досягнення фітнес-цілей», — каже Надія. Тут користувача підтримають надійні тренери, ін- структори та експерти. А можливість брати участь в челенджах лише підігріє ваш запал до тренувань. MyFitnessPal Ідеальним інструментом для ведення обліку ка- лорій та харчування власниця фітнес-клубу нази- ває застосунок «MyFitnessPal». «MyFitnessPal не обмежуватиме вас у їжі, адже дієти — це не про нас. Найголовніше — ваше здоров’я: додаток допоможе вам дізнатися все про ваші звички та харчову поведінку, отримати потрібну мотивацію й підтримку і покращити здо- ров’я», — йдеться в описі застосунку. Надія Айб зазначає, що цей додаток також може бути корисним для власниць фітнес-клубів і трене- рів. Адже з ним вони можуть розробити індивіду- альні плани харчування для своїх клієнтів. Strive Strive (англій- ською — «праг- нути») — це додаток, який допомагає ство- рювати індивіду- альні тренувальні програми, вра- ховуючи цілі та потреби користу- вача. Він дозволяє тренерам ство- рювати програми для своїх клі- єнток на основі їхніх потреб та вподобань, ді- литься власниця фітнес-центру. У самому застосунку наголошують: «Наша місія полягає в тому, щоб допомогти жінкам зрозуміти, що обмежувальна дієта і надмірні фізичні вправи не є відповіддю на досягнення та підтримку ваших цілей — ви дійсно можете отримати найкраще з обох світів!». Він не пропонує ніяких обмежень в їжі, і тут не- має надмірних кардіотренувань. Це джерело посіб- ників і знань, які допомагають назавжди змінити життя. Couch to 5K А для початківців, які хочуть займатись бігом, ідеально підійде застосунок «Couch to 5K». Він надає поступові плани тренувань. Крок за кроком цей додаток допоможе вам досягнути своєї цілі — пробігти 5 кілометрів. «Витратьте від 20 до 30 хвилин три рази на тиж- день протягом дев’яти тижнів — і ви будете гото- ві закінчити свої перші 5K гонки», — мотивують автори додатка. Тому існує безліч застосунків, що допома- гають підтримувати здоровий спосіб життя і досягати спортивних цілей. «Кожна людина може стати найкра- щою версією себе і, щоб досягти цього, ми потребуємо правильних інструментів та підтримки», — наголошує франківка. Тому читачам журналу «МІСТО» Надія Айб рекомендує п’ять найкращих застосун- ків, які забезпечують зручний і ефективний шлях до здоров’я та фітнесу. ЗДОРОВ’Я | РЕКОМЕНДАЦІЇ
- 44. 86 | МІСТОМІСТО | 87 «Я дуже хотіла поїхати в Індію, щоб передов- сім оздоровитися. Бо власне там можна пі- знати ось це глибоке старовинне тисячолітнє лікування і ведичні поняття про здоров’я люди- ни та її перебування у цьому світі, — говорить Дарина Мацишин. — А позаяк я ще й займаюся трохи езотерикою, дуже багато читаю, замис- лююся про духовність: що в першу чергу у нас іде — духовність чи буття? Раніше побутувала така думка, що буття визначає свідомість. Але опісля Індії я зрозуміла: усе навпаки. Свідомість визначає наше буття. Бо коли у нас низькі вібрації, тобто низька духовність, то і рівень буття не може бути високим. Саме з цих мір- кувань я й вирушила у цю поїздку, яка певною мірою змінила мене. Я потрапила до Аюрведич- ного центру, до якого на навчання приїжджа- ють люди з усього світу. І хоч була не готова до цього, мені дуже сподобалося. Бо що завжди мене надихало в житті — це знання». Завдяки дотриманню принципів аюрведи мож- на відновити не просто фізичне, але й ментальне здоров’я. Фізична активність, дихальні практики, медитація і духовний розвиток — тут все працює на зцілення людини. «Веди — це джерело знань про те, як влашто- ваний світ, знання всіх законів цього світу. І про Всевишнього, і про нас, і про наш зв’язок із Всевишнім. Те, як ми живемо, перебуваємо в цьому світі, як ми його розуміємо і як він розу- міє нас, — це і є аюрведа, — пояснює Дарина. — Ми починали з того, що таке Абсолют, як він бачить нашу Землю у межах всього Всесвіту і як людина повинна спілкуватися з божествами. Аюрведа в деталях вивчає те, як наша духов- ність вивищує й очищає ефірне тіло та як від нього залежить тіло фізичне, пояснює, як про- являються в тілі людини фундаментальні жит- тєві сили — Капха, Вата й Пітта і чому така важлива рівновага між ними. У кожному з нас поєднуються чотири стихії: сонце, земля, по- вітря та вода. І на це треба зважати і з цього починати. Для того, щоб у нас не було проблем зі здоров’ям, ми повинні розуміти, як ми живе- мо, вивчати це все. Наприклад, в Індії багато цих знань дають у храмах, у нас цього значно менше. І хочеться цю прогалину заповнювати». Утім, не закордонними практиками єдиними. Дарина переконує: аюрведа — прекрасна, але українські традиції, звичаї та вірування мають не меншу силу. Тому вирішила: коли як не сьогодні варто пропагувати українське і доносити всім його цінність. «У цей час, коли ми перебуваємо у війні, коли в нас стільки горя, стільки біди, головне наше завдання — популяризувати все українське і черпа- ти з нього силу. Знання завжди й у всьому потріб- ні. Коли ми більше пізнаємо світ, він глибше пізнає нас, — додає Дарина Мацишин. — Це така взає- мозалежність: чим більше я віддаю, тим більше приймаю. Все повертається сторицею. І сьогод- ні дуже важливо вивищувати свою духовність. Підіймати свій рівень, свої знання, своє бачення і своє розуміння, чому я перебуваю в цьому світі та яке моє завдання тут. Це те, що я вивчила і чим готова ділитися з іншими, найпростіша підтрим- ка, якої так потребує кожний з нас. Особливо в умовах, у яких ми живемо сьогодні». Хронічний стрес, тривожність, пригніченість, виснаження, напруження, емоційне вигорання та занепад сил — усе це не просто порушує внутріш- ню гармонію, а й призводить до погіршення здо- ров’я. Для того, аби ділитися своїми знаннями та на елементарному рівні підтримувати тих, хто цьо- го потребує, Дарина Мацишин вирішила відродити свій ютуб-блог. Там, каже, готова спілкуватися з підписниками на різні теми. Головне — зрозуміти, що сьогодні найбільше болить та на чому варто акцентувати увагу, передусім: «Ще у часи пандемії я від тієї бездіяльності започаткувала власний канал на Youtube. Тоді я бачила його у вигляді просто розмов, але тепер час змінити його. Найперше хотілося б вести його вже на більш професійному, вищому рівні й говорити передовсім про духовність. Але спочат- ку треба пропрацювати наповнення цього блогу. Я б починала з культури, традицій — того, що вже стоїть у нас на доволі високому рівні, лише треба вміти це презентувати усім, направити у правильне річище. Але найважливіша частина — це спілкування з людьми про щось вище — те, чого нас досі не вчили, але що здатне рятувати душі. Давати розуміння, що таке щастя, любов, наскільки вона багатогранна, з чого починаєть- ся і як зростає. Хочеться надавати підтримку і тим, хто, рятуючись від війни, був змушений покинути рідні домівки, зцілювати душі, навчати людей заряджати тіло енергією, направляти її, заспокоювати нервову систему й трансформува- тися зсередини. Це дуже складні питання, але я вірю, що це потрібно і важливо. Передовсім для тих, хто надзвичайно болісно переживає те, що відбувається довкола. Не кожний може впорати- ся з негативними емоціями самотужки, а вони надзвичайно шкодять фізичному тілу. Недарма психосоматика зараз дуже актуальна. Все у нас в голові, й з цим потрібно вміти працювати. І я готова допомогти віднайти шлях до здоров’я та внутрішньої рівноваги». Підтримка ближче, ніж здається Вона переконана: саме свідомість визначає наше буття. І в реаліях сьогодення найкращим порятунком для ментального здоров’я є духовне зростання та розвиток. Вже багато років франківка Дарина Мацишин захоплюється різноманітними духовними практиками. А після відвідин Індії, де пройшла навчання в Аюрведичному центрі, вирішила й сама допомагати іншим. тел.: (050) 560 20 82 Дарина розповідає, що їй завжди було цікаво пізна- вати Всесвіт, вивчати його та розвивати себе. І саме це бажання постійно вело її вперед. А коли постало питання реабілітації власного організму, — вируши- ла до Індії. Жартує: їхала на ретрит, за здоров’ям, а потрапила на навчання. Адже волею долі за кордоном почала опановувати аюрведу — науку про здоровий спосіб життя і стародавню індійську систему медич- них знань. ЗДОРОВ’Я | ДУХОВНЕ ЗДОРОВ’Я | ДУХОВНЕ РЕКЛАМА
- 45. 88 | МІСТОМІСТО | 89 «На колесах»: у Франківську жінки змагалися в автослаломі, щоб зібрати гроші на ЗСУ та на підтримку реабілітаційного центру «Франко-Ґражда» Благодійний автодень ГО «Дружина воїна» спільно з Прикарпатським автомобільним клубом прово- дить уже вдруге. Головне дійство тут — жіночий автослалом. Їзда змійкою, розвороти і справжні автови- крутаси — це 20 учасниць з усієї області демонстрували свої навички водіння та вправність, аби допо- могти у зборі коштів для захисників. Цього разу вперше до яскравого автошоу долучився і Станіславівський ретро автоклуб. Він предста- вив дев’ять цікавих експонатів, серед яких: «Волга», «Жигулі», «Запорожець» та навіть рідкісна Toyota Corolla у насичено синьому кольорі. А поруч з автомайданчиком організували ярмарок. За донат усі охочі могли взяти участь в май- стер-класі з гончарства, придбати готові вироби, домашню випічку чи солодкі напої, пройти тест «алко- окуляри», отримати підказки для змін у житті за допомогою мак-карт чи передбачення від ангела Перемоги. Загалом на автошоу та ярмарку вдалося зібрати понад 50 тисяч гривень. ПОДІЇ | БЛАГОДІЙНЕ ПОДІЇ | БЛАГОДІЙНЕ Фото: Олег Нетецький
- 46. 90 | МІСТОМІСТО | 91 На благодійному аукціоні було представлено понад 17 цікавих та особливих лотів: колекційні монети ЗСУ; вино 2019 року з Бахмута — із заводу, який знищили окупанти; шеврони різних бригад і батальйо- нів, які є символом мужності й героїзму наших захисників; дизайнерську хустину від бренду Chernikova і т. ін. Найдорожчий лот — «Джавелін» продали за 17 000 грн. Гостей аукціону своїм виступом надихав кавер гурт «FRANKO band». Зібрані кошти спрямовано на закупівлю необхідного обладнання для військових з 48-го окремого стрі- лецького батальйону в складі 72-ї окремої механізованої бригади. 250 тисяч гривень — на 5DJI mawic для 48-го батальйону Вечір-аукціон на підтримку ЗСУ організували БО «Благодійний фонд «імені Марії Варнави» та компанія blago. ПОДІЇ | БЛАГОДІЙНЕ ПОДІЇ | БЛАГОДІЙНЕ
- 47.