3. 4 | МІСТО МІСТО | 5
О а ь гія:
Нависання шкіри, вип’ячування довкола очей,
зайві зморшки роблять наш погляд втомленим,
в’ялим, а часто і заважають нам бачити частину
зовнішнього світу. Позбутися зайвої шкіри, розрів-
няти шкіру довкола очей дозволяє операція блефа-
ропластика. Це доволі безпечна процедура, що її
проводить високодосвідчений лікар-офтальмолог
нашого центру під місцевим знеболенням, з міні-
мальним періодом реабілітації, яка має чудовий
естетичний та функціональний ефект.
А е е і гія:
Анестезіологічне забезпечення процедур та
маніпуляцій, яке проводить у клініці «ЛОРіДЕРМ»
висококваліфікований лікар-анестезіолог, дозво-
лить убезпечити пацієнта від алергічних проявів,
допоможе провести втручання без болю, знизить
переживання, страх, допоможе підготуватись до
медичної процедури правильно та з розумінням.
Де а ве е гія
а е гія:
Проблеми шкіри та інфекцій, що передаються
статевим шляхом, корекції естетичних вад шкіри
допоможуть розв’язати наші досвідчені дермато-
венерологи і косметологи. Окрім сучасних інстру-
ментальних та лабораторних методів досліджен-
ня, найбільш сучасних підходів до лікування, ми
постійно використовуємо в нашій роботі дермато-
скопічне обстеження і запровадили новітній для
України метод фотодинамічної терапії. Він полягає
у співдії хвиль видимого світла зі спеціальним за-
собом, нанесеним на поверхню шкіри. Результатом
такої керованої взаємодії може бути руйнування
пухлинних клітин шкіри, усунення запалення, іму-
номодулюючий ефект чи фотоомолодження. Пока-
заннями до застосування фотодинамічної терапії є
поверхневі форми раку шкіри (актинічний кератоз,
базальноклітинний рак, хвороба Боуена), запаль-
ні хвороби шкіри тривалого перебігу (червоний
плескатий лишай, акне, склерозуючий ліхен) та їх
наслідки, прояви вікового та фотостаріння шкіри.
В нашому центрі процедура проводиться професій-
ною системою фотодинамічної терапії TrevioLux
(MEDlight, Німеччина) з підбором індивідуального
курсу лікування.
Те а ія, а ді гія,
га е е гія:
Наші кардіологи здійснюють діагностику серце-
во-судинних захворювань, розробляють індивідуаль-
ну програму лікування та профілактики, надають
рекомендації щодо дієти і фізичної активності
відповідно до міжнародних та вітчизняних стандар-
тів. За потреби реєструється ЕКГ (з розшифровкою).
Своєчасно розпочате адекватне лікування убереже
вас від таких загрозливих ускладнень, як інсульти,
інфаркти, серцева недостатність, серцева смерть.
За допомогою лікаря-гастроентеролога ми допо-
можемо підібрати індивідуальну програму діагнос-
тики та лікування хвороб, пов’язаних зі шлунком,
жовчним міхуром, підшлунковою залозою, пробле-
мами зайвої ваги. Обстеження у гастроентеролога
потрібне також тим пацієнтам, які довгочасно
вживали будь-якого типу медпрепарати, проходи-
ли хіміотерапію або радіотерапію, тривалий час
мають печію, нудоту, розлади стільця або інші
скарги з боку травної системи.
Нев гія:
Лікар-невропатолог нашого центру професійно
здійснює діагностику і лікування патології цен-
тральної та периферичної нервової системи, опор-
но-рухового апарату, частково емоційних розладів
із використанням сучасних досягнень світової
неврології; при захворюван-
нях хребта ви можете пройти
процедури паравертебраль-
ної блокади.
Ми надаємо висококва-
ліфіковану допомогу як
дорослим пацієнтам, так і
дітям. У нашій роботі вико-
ристовуємо лише ті методи
досліджень і лікування, які
довели свою ефективність та
безпечність за результатами
проведених авторитетних
міжнародних досліджень. Ми
не пропонуємо обстежень і
лікування, що мають велику рекламну підтримку,
проте не дадуть корисного результату. «Нічого
зайвого — лише те, що дійсно допоможе нашим
відвідувачам відновити своє здоров’я» — основне
правило, яким ми користуємось у своїй роботі.
О а г гія, д гія а іа ія:
Наші отоларингологи зможуть допомогти відновити порушене дихання носом і пов’язані з цим про-
блеми — порушення пам’яті, сонливість, синдром хронічної втоми. Відновити голос після захворювань,
оперативних втручань, у хлопчиків в підлітковому віці, після перевантаження голосу допоможуть наші
фоніатри. Проблеми з розбірливістю слів та зниженням слуху допоможуть розв’язати сурдологи. У
нас можна пройти повний спектр ендоскопічних обстежень вуха, горла, носа, гортані із записом на
електронні носії, провести оперативні втручання за допомогою лазера під ендоскопічним контролем. У
нашій клініці, єдиній в Івано-Франківську, виконується сучасний метод дослідження гортані — ларинго-
стробоскопія. З її допомогою наші фахівці діагностують не тільки органічні зміни гортані, але й функці-
ональні, що важливо для людей голосомовних професій (співаків, лекторів та інших осіб, які змушенні
тривалий час розмовляти без перерв).
«ЛОРіДЕРМ» —
ча і д в’я
У 2022 році свої двері вперше відкрив медичний центр
ТОВ «ВЕРУМ.ЮЕЙ.ВЕСТ», який отримав промовисту назву «ЛОРіДЕРМ».
Група медичних фахівців з великим практичним досвідом змогла втілити в
життя свою мрію — створити медичний заклад, у якому в комфортних
умовах можна було б реалізувати всі свої можливості з надання
консультативної та лікувальної допомоги. Гнучкий і зручний графік
роботи, можливість приділити кожному пацієнтові стільки часу, скільки
цього вимагає ситуація, впровадження новітніх технологій лікування — це
те, чого ми прагнули та реалізуємо в нашому лікувальному закладі. Наш
медичний центр також є клінічною базою Івано-Франківського національного
медичного університету, більшість його співробітників є не тільки
спеціалістами з вищою лікарською кваліфікаційною категорією зі свого фаху,
а й викладачами кафедр університету із науковими званнями і знанням
сучасних методик діагностики та лікування хвороб людини.
Чи а ів і еди г е «ЛОРіДЕРМ»
ж ь д г и в ї відвід ва а ?
Чекає ва за ад е ю:
. Іва -Ф а ів ь ,
в . Ва я С а, 28, 4.
е .: (095) 303 0705, (067) 303 0705
loriderm@ukr.net loriderm.com.ua
ПОСЛУГИ | ФАХОВО ПОСЛУГИ | ФАХОВО
4. 6 | МІСТО МІСТО | 7
тел.: (050) 237 99 81
С іль - лі ич ий ж ал
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції.
Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Іва -Ф а ків ьк
Засновник
Сергій Романюк
Виконавчий директор
Лариса Фреїшин
Головний редактор
Тетяна Соболик
Журналісти
Наталя Мостова
Уляна Пилипець
Світлана Тимчук
Наталія Лозовик
Богдан Скаврон
Ярослава Угринюк
Роксолана Остапчук
Літредактори
Любов Дейнега
Ольга Криницька
Дизайн та верстка
Олександра Афанасьєва
Фото
Олександр Зуєв
Андрій Монюк
Роман Козоріз
Олександр Плаксін
Комерційний директор
Юлія Кміта
тел.: (050) 237 99 81
Відділ реклами
Анна Угорчак
тел.: (066) 389 93 19
Ольга Мельник
тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Лідія Когут
тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
тел.: (050) 202 70 52
Ідентифікатор медіа в Реєстрі
R30-01003
Загальний наклад
7 500 примірників
Адреса друкарні
ТОВ «АРТ СТУДІЯ ДРУКУ»
м. Київ, вул. Бориспільська, 15
www.artprintstudio.com.ua
тел.: (067) 460 07 25
Адреса редакції
м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 23
Редакційна пошта: mistomagazine@gmail.com
5. 8 | МІСТО МІСТО | 9
...Через понад 10 років після
сомалійських піратів, які до 2011
року не давали проходу торго-
вельним суднам, що прямували
до Суецького каналу, в Червоно-
му морі знову стало неспокійно.
Загроза нападів хуситів з Єме-
ну змусила великі судноплавні
компанії припинити використо-
вувати Червоне море, через
яке зазвичай проходить майже
15% світової морської торгівлі, і
замість цього обирати набагато
довший маршрут навколо Пів-
денної Африки.
На відміну від сомалійців, які
захоплювали комерційні судна і
вимагали викуп, хусити демон-
струють більшу «ідейність» та
військову потугу. Вони не обме-
жуються захопленням суден, а й
завдають по них ударів ракетами
та безпілотниками. При цьому
під прицілом опиняються не
лише контейнеровози чи нафтові
танкери, але й військові кораблі
ВМС США та Королівського фло-
ту Великої Британії.
За словами експертів, ракети
хуситів Tofan, Borkan і Quds,
створені за зразком іранської
зброї, можуть вражати цілі на
відстані до 2 000 км. У вересні
2023 року на публічному параді
хусити вперше показали наяв-
ність у своєму арсеналі зенітних
ракет Barq-2, морських ракет, ви-
нищувача МіГ-29 і гелікоптерів.
У своїх операціях проти суден
у Червоному морі вони також
використовували швидкохідні
човни, оснащені кулеметами.
Угруповання налічує приблизно
200 000 бойовиків.
Але головне — свої напади на
судна вони пов’язують із «за-
хистом» палестинців у Секторі
Гази. Тим самим хусити відмежо-
вуються від звичайного піратства
і позиціонують свої атаки як
збройний опір Ізраїлю, по те-
риторії якого теж намагаються
завдавати ударів ракетами та
безпілотниками.
Х а і
і ч г в
ч ь
Хусити (офіційно назва «Ансар
Аллах» — «Прибічники Аллаха»)
— воєнізована структура мусуль-
манської спільноти шиїтів-зейди-
тів, яка вже близько 30 років діє
на території Ємену.
Джерела цього руху сягають
корінням аж у 893 рік, коли на
півночі Ємену утворилася ре-
лігійна громада зейдитів, яка
довгий час була сектою меншості
в шиїтській гілці ісламу, а зго-
дом стала керівною політичною
силою в регіоні. Після здобуття
незалежності від Османської
імперії в 1918 році тут утвори-
лося Єменське королівство на
чолі із зейдитським імамом, яке
проіснувало до 1962 року, коли
монархію було повалено в ре-
зультаті військового перевороту.
Встановлена замість імамату
Єменська Арабська Республіка
протягом наступного десятиліт-
тя зустрічала шалений опір з
боку зейдитських роялістів, які
хотіли відновити уряд під керів-
ництвом імама.
У 1990-х роках зейдити згурту-
валися як рух проти релігійного
впливу сунітів із Саудівської
Аравії, зокрема проти насаджен-
ня ваххабізму, який є державною
релігією в сусідній країні. Саме
тоді на політичній арені Ємену
з’явився Хусейн аль-Хусі, ім’я
якого дало загальну назву хуси-
там. Він почав організовувати
зейдитську молодь, пропоную-
чи молодим хлопцям релігійну
освіту, соціальне забезпечення
та почуття товариства, на проти-
вагу аналогічним ваххабітським
молодіжним мережам, діяльність
яких на території Ємену фінансу-
вала Саудівська Аравія.
Певний час організації «Вірую-
чої молоді» аль-Хусі отримували
сприяння від єменського уряду.
Але коли президент країни під-
тримав війну Сполучених Штатів
з тероризмом і вторгнення в Ірак
у 2003 році, хусити проголосили
його поплічником інтервентів.
Відтоді на прапорі хуситів з’яви-
лося гасло, якого вони дотриму-
ються й досі: «Смерть Америці,
смерть Ізраїлю, прокляття євре-
ям і перемога ісламу!»
ВІЙНА | ГАРЯЧА ТОЧКА
Ві а ві ів:
Богдан Скаврон
США дедалі більше втягуються у воєнний конфлікт, який частина
ісламського світу знову розпочала проти Ізраїлю, підтримуючи
палестинський ХАМАС. Головною силою опору «сіоністам» та
«американському глобалізму», а також найвідданішими захисниками
палестинців проголосили себе єменські хусити — політично-релігійне
угруповання, яке захопило владу над більшою частиною країни на півдні
Аравійського півострова.
Поява нової «гарячої точки» на карті світу грає на руку президентові
держави-агресорки володимирові путіну, який намагається збільшити вплив
росії на Близькому Сході, звинуватити США в ескалації конфлікту та
водночас відволікти увагу міжнародної спільноти від злочинної агресії рф в
Україні.
ВІЙНА | ГАРЯЧА ТОЧКА
ч і
а Б ь С ді
ібе і Після здобуття
незалежності
від Османської
імперії в 1918 році
тут утворилося
Єменське
королівство на
чолі із зейдитським
імамом, яке
проіснувало
до 1962 року,
коли монархію
було повалено
в результаті
військового
перевороту.
Встановлена
замість імамату
Єменська Арабська
Республіка
протягом
наступного
десятиліття
зустрічала
шалений опір з
боку зейдитських
роялістів, які
хотіли відновити
уряд під
керівництвом імама
6. 10 | МІСТО МІСТО | 11
ВІЙНА | ГАРЯЧА ТОЧКА ВІЙНА | ГАРЯЧА ТОЧКА
У 2004 році Хусейн аль-Ху-
сі проголосив себе імамом та
підняв антиурядовий заколот,
звинувативши владу Ємену не
тільки в пособництві США, але
й в дискримінації зейдитського
населення. Під час збройних су-
тичок його було вбито урядовими
військами, після чого керівниц-
тво угрупованням перейшло
до його брата — Абдул-Маліка
аль-Хусі. У 2009 році за підтрим-
ки Саудівської Аравії урядові
війська придушили заколот. У
лютому 2010 року між хуситами
і владою Ємену було підписано
угоду про припинення вогню,
але перемир’я тривало недовго.
У серпні 2014 року хусити
почали проводити масові де-
монстрації, виступаючи проти
оголошеного владою скорочення
субсидій на нафтопродукти, яке
викликало різке зростання цін
на бензин. До середини вересня
2014 року повстанці захопили
кілька районів столиці країни
Сані, зокрема ряд державних
установ.
Саудівська Аравія, стурбована
перспективою того, що хусити
отримають контроль над Єме-
ном, після чого він стане сате-
літом її головного суперника в
регіоні шиїтського Ірану, в берез-
ні 2015 року очолила коаліцію,
яка почала військову кампанію,
спрямовану на вигнання хуситів
і відновлення офіційного уряду.
Коаліція низки арабських країн
отримувала матеріально-техніч-
ну та розвідувальну підтримку
від США, Великої Британії та
Франції.
Хуситів витіснили з портового
міста Аден та півдня Ємену, однак
столиця країни та північні терито-
рії залишилися в руках повстан-
ців. У 2021 році хусити розпочали
атаку на місто Маріб — останній
оплот уряду на півночі та центр
багатої нафтою провінції. Бої
загострилися в березні 2023 року,
змусивши тисячі людей покинути
свої домівки. Хусити також атаку-
вали об’єкти в Саудівській Аравії
та ОАЕ за допомогою балістичних
ракет і безпілотників, націлю-
ючись на об’єкти з нафтовими
установками.
Крім народної підтримки з
боку шиїтів (становлять 30-40%
населення країни), хусити мають
військову і фінансову підтрим-
ку від Ірану. Вони нагадують
угруповання Хезболла, яке діє
на території Лівану і яке також
сформувало «державу в держа-
ві». У хуситів і Хезболли однакові
вороги — Ізраїль та США і такі ж
союзники — ХАМАС, Іран, росія.
Ємен у вогні
19 жовтня 2023 року, у розпал війни між Ізра-
їлем і ХАМАС, хусити виступили на стороні па-
лестинських терористів. Вони застосували проти
Ізраїлю ракети і безпілотні літальні апарати, які
були перехоплені Армією оборони Ізраїлю (ЦА-
ХАЛ) над Червоним морем за допомогою системи
протиракетної оборони або збиті ВМС США та ВПС
Ізраїлю.
Від середини листопада хусити атакували десят-
ки комерційних суден в Червоному морі та протоці
Баб аль-Мандаб — життєво важливому водному
шляху, який з’єднується із Суецьким каналом. Че-
рез Суецький канал щодня проходить 50-60 суден,
приблизно 19 000 щороку, включаючи близько
30% світового контейнерного трафіку. Крім того,
через цей регіон проходить близько 10 відсотків
глобальної «морської» нафти.
Через цю загрозу США 18 грудня 2023 року ого-
лосили про розширення багатонаціональних мор-
ських сил безпеки для захисту кораблів у Червоно-
му морі та в Аденській затоці. 11 січня очолювана
США коаліція завдала першого масованого удару
по об’єктах хуситів у Ємені після того, як угрупо-
вання знехтувало ультиматумом припинити напа-
ди на кораблі, що проходять через Червоне море.
Як заявило Центральне командування США, по-
вітряних ударів було завдано «по радіолокаційних
системах, системах протиповітряної оборони, схо-
вищах і пускових майданчиках безпілотних літаль-
них систем, крилатих та балістичних ракет».
17 січня адміністрація Байдена повторно визнала
хуситів глобальною терористичною організацією.
«Ці атаки є яскравим прикладом тероризму та по-
рушення міжнародного права та серйозної загрози
для життя, глобальної торгівлі, і вони ставлять під
загрозу доставку гуманітарної допомоги», — за-
явив високопоставлений чиновник адміністрації
США.
Ще одного потужного удару очолюваною США
коаліцією було завдано по єменських хуситах 4
лютого — ціллю були 36 об’єктів. Як повідомили у
збройних силах США, в нічному нальоті на Ємен
взяли участь не лише американці, але й союзни-
ки з 20 країн, зокрема британці та нідерландці з
НАТО, а також збройні сили Австралії та Бахрейну.
Удари по Ємену відбувалися паралельно з кам-
панією відплати за вбивство трьох американських
солдатів на військовій базі в Йорданії внаслідок
атаки безпілотника, запущеного угрупованням,
яке підтримує Іран. Тоді американські ракети
ударили по більш ніж 85 об’єктах в Іраку та Сирії,
пов’язаних з Корпусом вартових ісламської рево-
люції (КВІР) і ополченнями, які він підтримує.
Збройні сили США заявили, що у них є всі підста-
ви вважати, що атаки хуситів на комерційні судна
були «повністю дозволені» Іраном. Республіканці
США навіть чинили тиск на президента Джо Ба-
йдена, щоб той завдав прямого удару по території
Ірану, вважаючи його відповідальним за розпалю-
вання конфлікту.
На Близькому Сході запахло великою війною, до
якої найспокійніше поставилися саме хусити. «Ці
атаки не зупинять нас від нашої етичної, релігій-
ної та гуманітарної позиції на підтримку стійкого
палестинського народу в Секторі Гази», — написав
у соцмережах речник хуситів Ях’я Сареа, який
навіть пригрозив, що удари США «не пройдуть без
відповіді та наслідків».
Експерти стверджують, що хусити не проти того,
щоб втягнути США у прямий військовий конфлікт.
Це дозволить їм показати себе як єдиних «справ-
жніх захисників» Палестини та відвернути увагу
від економічних проблем в Ємені, які розв’язати
вони не можуть.
Експерти стверджують, що хусити не проти того, щоб
втягнути США у прямий військовий конфлікт. Це дозволить
їм показати себе як єдиних «справжніх захисників»
Палестини та відвернути увагу від економічних проблем в
Ємені, які вирішити вони не можуть
7. 12 | МІСТО МІСТО | 13
Яка ль уті а
Президент російської федерації володимир путін,
який ще донедавна демонстрував приязне ставлен-
ня до Ізраїлю, після повномасштабного вторгнен-
ня в Україну, а особливо після початку військової
операції ЦАХАЛ у Секторі Гази, різко змінив свою
риторику. Якщо раніше, позиціонуючи москву як
важливішого, ніж Вашингтон, гаранта безпеки на
Близькому Сході, господар кремля виступав на за-
хист Ізраїлю, то тепер відкрито займає в конфлікті
сторону Ірану та його сателітів.
Аналітики зазначають, що на початку 2000-х
років путін часто називав «нашими євреями» ро-
сійськомовне населення Ізраїлю, розглядаючи їх
як місток, що зміцнює відносини між Ізраїлем і ро-
сією, а також як джерело майбутніх економічних
інвестицій, особливо у високі технології. Говорять
також, що до виховання путіна в дитинстві докла-
лася єврейська сім’я — його сусіди по комунальній
квартирі в Ленінграді, які опікувалися ним, коли
батьки були на роботі. Та й учителькою німецької
мови у нинішнього господаря кремля була єврей-
ка, до якої зберіг почуття вдячності, оскільки саме
добрі знання німецької мови дозволили йому зро-
бити кар’єру в кдб. Він начебто навіть відвідував
її, перебуваючи в Ізраїлі з офіційними візитами, а
також купив їй там квартиру.
Після вторгнення в Україну путін починає роби-
ти антисемітські заяви (зокрема щодо єврейсько-
го походження Президента Зеленського), яких
він раніше не робив. А 7 жовтня 2023 року стало
остаточною точкою розриву для росії та Ізраїлю.
путін публічно відмовився від близьких стосунків
із прем’єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, які
раніше любив рекламувати при кожній нагоді. На-
томість москва швидко й публічно відновила свої
відносини з представниками ХАМАСу.
Велика зміна у відносинах росії з Ізраїлем коре-
ниться у все більш тісних двосторонніх відносинах
з Іраном у сфері безпеки. москві довелося зверну-
тися до Тегерана за безпілотниками Shahed, щоб
тероризувати Україну, і вже відтоді відносини росії
з Ізраїлем погіршуються щораз більше. Ще один по-
дразник — роль США у підтримці України та Ізраї-
лю. Фактично для москви війна в Україні і в Секторі
Гази об’єднуються в одну геополітичну рамку.
Тож немає нічого дивного в тому, що представ-
ництво рф при ООН скликало засідання Ради
безпеки через удари США по хуситах у Ємені та
пов’язаних з Іраном угрупованнях в Сирії та Іраку.
Навіть попри те, що танкери з російською нафтою
теж неодноразово ставали мішенями нападів у
Червоному морі, путін бачить у нестабільності на
Близькому Сході лише можливість критикувати
Сполучені Штати. Обіцянки хуситів не нападати
на російські та китайські судна ще більше до цього
підштовхують.
Ймовірно, путін і надалі буде використовувати
у своїй геополітичній грі «палестинську» карту
і «козирних» хуситів, демонструючи їх як борців
з американським колоніалізмом, при цьому со-
ром’язливо ховаючи під столом власні злочини в
Україні. У цьому контексті важливою видається
зустріч путіна у Туреччині з іще одним великим
регіональним гравцем на Близькому Сході — пре-
зидентом Ердоганом.
Не випадково на початку лютого величезний
плакат із зображенням лідера єменських повстан-
ців Абдул-Маліка аль-Хусі був вивішений на ста-
родавніх стінах Константинополя в турецькому
Стамбулі лише через кілька днів після того, як
США визнали хуситів терористичною групою. «Ми
всі єменці», — йдеться в написі на плакаті турець-
кою мовою.
Ймовірно, путін і надалі
буде використовувати у
своїй геополітичній грі
«палестинську» карту
і «козирних» хуситів,
демонструючи їх як борців з
американським колоніалізмом,
при цьому сором’язливо
ховаючи під столом власні
злочини в Україні
ВІЙНА | ГАРЯЧА ТОЧКА
ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ
8. 14 | МІСТО МІСТО | 15
ВІЙНА | ІНТЕРВ’Ю
Роксолана Остапчук
Ва ь
Ві ь :
Екскерівник полку Національної поліції «Сафарі» полковник Василь Віконський
— іванофранківець. Багато років він працював у правоохоронних органах.
«Місто» поговорило з ним про командування, ситуацію на фронті, уроки, які
дає війна, та сентименти.
«Наша а
а а і ієї ю ,
а а ь і іх»
Пане Василю, Ви воюєте з
2014 року, так? Що змінилося
у Вас за ці 10 років?
Якщо бути точним, то безпосе-
редню участь в активних бойо-
вих діях я брав упродовж двох з
половиною років. Це весь 2014
рік, частина 2015-го і 2022-й.
Поміж цим я тренував і готував
особовий склад добровольчих
батальйонів, виїжджав з ними
на ротацію і міг там залишитись.
Під цими двома з половиною
роками я маю на увазі службу й
участь в АТО/ООС, а у 2022 році
нашому спецпідрозділу постави-
ли завдання — звільняти населе-
ні пункти. Найтяжчі бої були за
Ірпінь, Ямпіль, що біля Лимана,
та Бахмут.
За ці роки я займався багатьма
різними видами діяльності: обі-
ймав посаду начальника поліції
Львівщини, готував та навчав
особовий склад… Тому не можу
сказати, що впродовж 10 років я
лише воюю. Але можу сказати,
що разом з тими людьми, яких
я виховав, ми понад 10 років
навчаємо інших володіти зброєю.
Володіти зброєю і захищати нею
державу — різні речі.
На Вашу думку, чи впли-
ває на мотивацію військових
звільнення Валерія Залужно-
го?
І так, і ні. Військовослужбовець
— це прямий виконавець бойової
задачі. Він у житті наживо ніко-
ли не бачив Головнокомандувача
— чи Залужного, чи Сирського.
Отримавши завдання, підроз-
діл чи окремий солдат націлю-
ються на якусь певну дію, яку
вони мають виконати у складі
угруповання. І солдатом керує
не Залужний, а його командир.
Проте той, кого призначили но-
вим Головнокомандувачем, має
швидко охопити все те, чим воло-
дів його попередник. Це займає
час, який, однозначно, може на
щось вплинути. Однак виконавці
все одно залишаються ті самі. І
виконання ними завдань зале-
жить лише від їхніх командирів.
Наша перемога ніколи не може
залежати від однієї людини, вона
залежить від усіх. І Залужний, і
Сирський — це якраз є всі. Якщо
ми щось не дотиснули, недовико-
нали, то це не залежить від них.
Відступ з Авдіївки дуже
демотивував мирних людей,
«диванних експертів» тощо.
Як це вплинуло на Вас?
Кожен має право на власну
думку, адже це свобода слова.
Хтось каже про позитив, хтось
— про негатив. Ми можемо
стверджувати, що слово сильні-
ше за руку, але нас визначають
дії. Вийшли хлопці — добре, що
командування дало такий наказ.
Виходили тяжко, так. Але ж вони
не образились і не пішли додому
до всіх тих, хто демотивований
і незадоволений. Вони залиши-
лись на фронті. Просто і легко
давати оцінку тому, чого ти не
бачиш. Як тільки бачиш — ба-
жання зникає.
Я не погоджуюсь із тим, що це
когось демотивувало чи зупи-
нило. Навпаки. Ті, хто вийшов з
Авдіївки, будуть потрібні на ін-
ших фронтах. Ми можемо повер-
нутися до Бахмута, Лисичанська,
Сєвєродонецька. Є періоди, коли
сильні ми, а є період, коли силь-
ний ворог. Віддали — повернемо,
не змиримось.
Розкажіть більше про «Са-
фарі». Що це за люди, чим
вони відрізняються від інших
військовослужбовців?
Кістяк «Сафарі» був сформова-
ний уже з підготовлених бійців
наявних підрозділів. Це були
навчені люди. У нас були й до-
бровольці, однак вони тягнулися
за спецпризначенцями. Останні
передавали їм усі знання, які
здобули протягом 10-15 років.
Людина, яка не має навичок,
дуже швидко вчиться у досвідче-
ного колеги. Штурмовик вважа-
ється елітою, але я завжди буду
схиляти голову перед піхотою.
Для мене ці хлопці — це найсиль-
ніші люди з усіх. Звісно, у вій-
ську все взаємопов’язане — і тан-
кісти, й артилеристи, і льотчики
не обійдуться один без одного.
ВІЙНА | ІНТЕРВ’Ю
9. 16 | МІСТО МІСТО | 17
Але найсильніший з
них — піхотинець. Різни-
ця між штурмовиками
і піхотою проста: штур-
мовик прийшов, зробив
роботу і пішов відпочи-
вати. А піхота зайшла
і постійно там. Штур-
мові підрозділи, як-от
«Сафарі», дуже сильно
ризикують, але це мала
кількість часу — дві-три
доби. Однак після нашої
роботи нас прикривають
піхотинці, і ми завдячує-
мо їм своїм життям.
Як відбувається від-
бір новачків, де Ви шу-
каєте собі нових людей
і як їх готуєте?
Люди самі приходять.
Ми лише рекомендуємо
доєднатися. Перший
аспект відбору — це
розум, другий — фізична
підготовка, а все інше
ми дамо. Людина, яка в
мирному житті мала іншу
професію, не дотичну до
військової справи, може
отримати два типи нав-
чання: прискорена про-
грама за 64 доби і ширша
— за 120 днів. Командири
спілкуються з новачком і
перевіряють його інте-
лектуальні дані. Див-
ляться, як він реагує на
інформацію, які в нього
знання, на які зміни він
готовий. Далі — «фізо»,
яке дуже важко пройти.
З тими, хто пройшов спів-
бесіду і здав «фізо», далі
працюватимуть інструк-
тори спецпідрозділу,
які вкладатимуть у цих
людей максимум. Беремо
в підрозділи й жінок, бо
для нас нема різниці, хто
буде виконувати завдан-
ня. У «Сафарі» в першу
чергу ти — воїн.
Як Ви вважаєте: що треба зробити, щоб
чоловіки не боялися мобілізації?
Усе залежить від суспільства в цілому. Скажу
таку річ, яка, певно, недопустима й непопулярна:
українці не готові критикувати здорових чоловіків
у своїх сім’ях за невиконання обов’язку захисту
держави. «От хай хтось інший іде, а мій — ні».
Рекомендацій, що ми можемо зробити, нема. А
існує звернення до всіх: не має бути так, що «хай
він іде»! Тут потрібно бути свідомими. Візьмемо,
наприклад, Авдіївку. От вийшли хлопці з позицій,
то виходить, що hосія ще на кілометр наблизилась
до західного регіону. А чому ми не кажемо, що
якщо так буде кожного дня, то в Івано-Франківську
завтра буде війна? Кажуть: «От коли вони сюди
дійдуть, я буду захищати Україну». Це самообман.
З цього витікає висновок — нема чіткого усвідом-
лення, що стати на захист потрібно всім. Звісно, всі
мають працювати, тут я погоджусь. Але, можливо,
не всі мають відпочивати.
Чого війську найбільше не вистачає на війні?
І чого не вистачає Україні для перемоги?
Бронетехніки і боєприпасів. Якби у нас була
велика кількість бронемашин, ми б довше жили,
бо бронемашина для того і є, аби рятувати людей.
Хоч при цьому можуть бути легкі поранення, але
найцінніше збережене — це життя бійця. Ну і ар-
тилерія, бо ми не можемо закрити підхід особового
складу. В нас артилерії набагато менше, і вико-
ристовувати її в такому обсязі, аби могти просува-
тися, ми не можемо.
Яка різниця і яка схожість між українською
армією та російською?
Ворожу армію називають по-різному: наркомани,
алкоголіки і так далі. Насправді це не так. У насту-
пах бере участь дуже велика кількість регулярної
армії. Ці люди б’ються до останнього, вони не ма-
ють страху, не відходять, стріляють до останнього
патрона.
Різниця між нами проста: ми захищаємося, вони
нападають. Що схожого між нашими арміями? Все.
Чи розробила Україна за час своєї незалежності
будь-яку військову доктрину, за якою ми живемо?
Ні. Хоча з тезою про те, що «українська армія —
це маленька радянська армія», я не погоджуюсь.
Якби мене про це запитали до 2014 року, я б
відповів — так. Після 2014 року ми стали зовсім
іншими. Ми зараз почали більше користуватись
своїми напрацюваннями у військовій сфері й тим,
чим користується світ. Ми оновлюємося і швидким
темпом йдемо вперед. Хоча від схожості з росій-
ською армією нікуди не дінемось.
Ви встигаєте стежити за новинами? Ціка-
витесь подіями в ЄС, США, росії?
Вся моя увага зосереджена тільки на Україні. Я
розумію, що треба слідкувати за тим, чи виділяють
нам допомогу інші держави, але є одна ціль — щоб
ми собі самі почали допомагати. Як тільки ми це
робитимемо, нам не буде потрібна допомога інших.
Але чомусь у цьому напрямі ми тяжко йдемо, і
мова тут не лише про мобілізацію. Йде вже третій
рік великої війни, а ми й досі не ризикнули перей-
ти на воєнну економіку. Звісно, на мирних терито-
ріях стало б дуже важко, але не може бути одним
легко, а іншим — важко.
Якби Ваші онуки колись запитали, який Ваш
найбільший героїчний вчинок у житті, то що
б Ви їм відповіли?
Не можу сказати, чим я пишаюсь, бо всюди є
мінуси. От вижив на війні — позитив. Але втратив
побратимів. То чим пишатись? Що під твоїм коман-
дуванням загинули люди? Під моїм керівництвом
був звільнений населений пункт — позитив. Знову
ж таки, я втратив людей, багато поранених, хтось
без рук, без ніг... Таким неможливо пишатись. Сьо-
годні ти знищив ворога — і цим гордишся. Не він
тебе, а ти його. Але, з другого боку, морального, ти
вбив людину. Це може потім ускладнити життя, бо
не кожен витримує такий тягар. Я пишаюся тими
людьми, з ким мене звело життя. У мене стільки
потужних бойових побратимів — от про кого я б
розповідав онукам!
ВІЙНА | ІНТЕРВ’Ю ВІЙНА | ІНТЕРВ’Ю
10. 18 | МІСТО МІСТО | 19
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Тетяна Соболик
Суми — обласний центр на півночі України, дуже близько від українсько-
російського кордону. Місто, яким уже ввечері 24 лютого 2022 року, після
повномасштабного вторгнення, їздили танки. Місто, яке героїчно боролося і
не здалося в руки окупантів. Тут чули вибухи та постріли з перших годин,
тут гинули люди, а за перших 50 днів тут було зруйновано майже 2000
будинків та десятки закладів культури й освіти.
«Місто» розкаже історію сумчанина Івана Міненка, волонтера, який
займається тваринами, здебільшого котами.
Суми:
тварини теж
страждають від війни
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Головне —
щоб був корм
«Про напад рф я дізнався о
четвертій ранку, — розповідає
волонтер. — І перша моя думка
була: потрібно викуповувати
корм, щоб забезпечити опікунів.
Я обдзвонював зоомагазини, —
оскільки давно цим займаюся,
то маю їхні контакти, — мені
відкладали корм, я приїжджав і
забирав його».
Опікуни — це люди, які три-
мають удома по 10-20 котів. У
Сумах їх понад сотню, зазвичай
це старші люди. Іван допома-
гав їм ще до повномасштабного
вторгнення. Щоправда, тоді
лише тим, хто у крайній скруті.
Наприклад, з харчуванням або
коли тварині потрібне дороге
лікування. Іван робить дописи у
соцмережах, а допомагають жер-
тводавці, адже давно його зна-
ють, довіряють і відгукуються,
якщо він просить їх про допомогу
комусь з опікунів.
«Багато хто не мав можливості
навіть вийти з дому, тож ми роз-
возили їм якомога більше корму,
бо не знали, що буде завтра.
Намагалися завезти, наприклад,
п’ять мішків, щоб вистачило на
один-два місяці», — пригадує
волонтер.
В Івана на той момент було 55
котів та один пес. Перше, про що
подумав, — як їх захистити. Спо-
чатку хотів поїхати в село чи на
дачу. Проте одразу ж зрозумів,
що з його кількістю тварин це
неможливо, тож вирішив зали-
шитись на місці й покластись на
долю.
Перші дні ніхто не розумів, що
робиться. Оскільки Іван живе
біля військових об’єктів, то вже
у перший день чув артобстріли,
бачив ДРГ, які бігали ввече-
рі, коли він гуляв із собакою,
дорогами їздили танки і горіли
трупи.
Що буде далі, ніхто не знав.
Найтяжче було, коли зникав
зв’язок: ніхто не міг сказати,
скільки це триватиме — годину,
день чи рік.
«Я переживав: що робити, як
зайдуть, — розповідає сумчанин.
— Чи в мене будуть забирати
котів, чи треба буде ховати їх? Бо
я сам ще якось можу собі дати
раду, а тварини — ні. Але у мене
не було ніяких панічних атак.
Страшно, звісно, було, бо над
головою літало дуже багато дро-
нів і прильоти були у житловий
квартал».
Іван пригадує, що домовився із
собою: що буде, те й буде, а він
намагається жити і робити що-
дня те, що може. Головне — не
бути в патовій ситуації зі своїми
тваринами. Більшість людей
навколо були в паніці, бігали у
підвал. Кликали і його. Він ви-
рішив, що з тваринами у підвал
не піде, а самих їх залишати не
хотів, тож по можливості нама-
гався забрати більшість з них у
коридор — щоб бути між двома
стінами.
Тварини
дичіли від страху
В Івана зараз 70 котів і три
собаки. Він їх не збирає, зазвичай
його місія — взяти тварину, аби
врятувати, далі — знайти їй дім і
віддати у добрі руки. Люди у місті
про це знають, відтак 24 лютого
2022 року, коли в Україні почали-
ся панічні настрої, йому почали з
усіх боків дзвонити з проханням
прилаштувати їхніх тварин.
Перші дні ніхто не розумів, що
робиться. Оскільки Іван живе біля
військових об’єктів, то вже у перший
день чув артобстріли, бачив ДРГ,
які бігали ввечері, коли він гуляв із
собакою, дорогами їздили танки і горіли
трупи
11. 20 | МІСТО МІСТО | 21
Було, що люди покидали тварин, коли виїжджа-
ли. Хтось міг зателефонувати через тиждень і
попросити забрати. Мовляв, збиралися поспіхом
і забули вдома кота. А десь сусіди дзвонили, що
чують звуки, тож доводилося виламувати двері,
аби врятувати тварину. Багато випадків було, що
люди залишали котів у під’їзді. Тож волонтерам
доводилося бігати і відловлювати їх, адже домашні
тварини на вулиці від страху і шоку дичіли — на
руки йти не хотіли.
Ця проблема залишилася й досі, щоправда, не в
такому обсязі і не настільки гостра. Хатніх улю-
бленців і тепер залишають, просто не в стресовому
стані, тож уже не закривають їх вдома, а дзвонять
із проханням забрати. Іван більше тварин не бере.
Каже, йому досить. Він допомагає з тим, щоб знай-
ти їм інший дім через соцмережі.
Як пригадує волонтер, перші два місяці були
найскладнішими, адже місто було закрите, не було
доступу до Сум з інших міст, а отже, не постачали
нові товари, зокрема і корм. В’їзд чи виїзд у Суми
був лише через російські блок-пости. Потім роз-
крили це кільце і в місто вже почали приїжджати
з різних сторін. Врешті російські війська остаточно
пішли з області.
Пристрасть
із дитинства
Іван працює менеджером з реклами у реклам-
но-виробничій агенції, тож, як і багато українців,
перші тижні він був без роботи. Благо, що запасся
їжею для батьків і кормом для тварин. Розумів,
що вистачить на кілька місяців, а далі буде видно.
Якраз усього вистачило, щоб не панікувати.
«У мене були заощадження, на які ми жили. Моя
сестра працює в ІТ, тож вона роботу не втрачала. А
я одразу її попередив, що будемо скромніше жити
тепер на її зарплату. Бо припускав, що на роботу
я повернуся нескоро. Чесно кажучи, до роботи
я повернувся скоріше, ніж думав, — уже в квітні
2022 року. Звичайно, це була маленька кількість
замовлень, але все ж.
Іванові Міненку 31 рік. Котів він полюбив змалку
і вже у 16 років, коли став сам на себе заробляти,
почав приносити котів додому. Одного кота взяв,
другого, третього, четвертого... І так закрутилося.
«Я приносив тварин додому, а батьки казали,
щоб я їх ніс туди, де взяв, — пригадує волонтер.
— Пізніше, коли я вже став більш самостійним, то
брав їх на перетримку, знаходив їм домівки тощо.
Тоді й почав шукати однодумців».
Як каже Іван, батьки тепер уже змирилися і на-
віть намагаються допомагати, якщо є можливість.
А на початках були серйозні суперечки на цю
тему. Це й не дивина, бо батьки не будуть підтри-
мувати дитину, яка приводить додому таку велику
кількість котів. Але через біль і сльози вони при-
йшли до прийняття.
«Я їх розумію чисто по-людськи, а як синові мені
боляче, що мене підтримують не з захватом. Я ж
для соціуму нічого поганого не роблю і для себе
— теж. Навпаки, допомагаю. Погоджуюся, у мене
дивне захоплення, але шкоди воно не завдає ніко-
му», – каже Іван.
Щоб не заважати іншим
Волонтер живе у трикімнатній квартирі. Твари-
нами, які у нього вдома, опікується сам, без фінан-
сової допомоги кого-небудь. Скільки коштів йде на
утримання — не рахує, мовляв, не хоче засмучува-
тися. Каже, сухий корм — це лише одна зі статей
витрат. Крім цього, обов’язкова стерилізація та
вакцинація, а ще — поточні видатки у разі якоїсь
хвороби.
Іван зазначає, у його помешканні є близько 30
туалетів для тварин. Вони розставлені по всій квар-
тирі, є наповнювач, дезодорант для наповнювача,
утримувач запаху. Сплять коти, хто де: хтось разом
із ним на ліжку, хтось — на підвіконні, на столі, на
шафі чи навіть у шафі тощо. Місця вистачає. Вдома
він усе прибирає і вчасно миє, щоб не було про-
блем із сусідами.
«Багато ветлікарів довгий час думали, що я при-
вожу до них не своїх, а чиїхось інших котів, бо я не
виглядаю як людина, яка живе з такою великою
кількістю котів, — ні за запахом, ні за зовнішні-
стю», — сміється волонтер.
Звісно, за стільки років у нього склалися близькі
й довірливі стосунки з ветеринарними клініками.
Хтось може дати знижку чи допоможе за «дякую»,
хтось — полікує тварину під «чесне слово», а гроші
Іван віддасть пізніше. Але, навіть попри це, ліку-
вання тварин ¬— відчутна стаття його витрат, бо
воно коштує дорого.
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
Більшість людей навколо
були в паніці, бігали
у підвал. Кликали і
його. Він вирішив, що
з тваринами у підвал
не піде, а самих їх
залишати не хотів, тож
за можливості намагався
забрати більшість з них у
коридор — щоб бути між
двома стінами
12. 22 | МІСТО МІСТО | 23
Із сусідами в Івана теж усе гаразд. Каже, і двері
притримають, як іде з переноскою із твариною, і
мішки з кормом допоможуть у квартиру занести.
Хтозна, може, десь і нарікають позаочі, але в очі
ніхто нічого не говорить. Чи пощастило на добрих
людей, чи вдалось вибудувати з ними такі стосунки
— невідомо, але проблем нема.
Що казати про сусідів, як тут і коти із псами жи-
вуть у злагоді! Першого собаку, розповідає волон-
тер, колись у під’їзд підкинули, не зміг його при-
лаштувати, то й лишив удома. Пес у нього вже 10
років, зжився із котами одразу. Сплять на одному
дивані. Ще двох він узяв після вторгнення. Каже,
вони тоді були у ветклініці.
«Я ними опікувався як волонтер, вони були на
лікуванні, проте 24 лютого у клініці сказали, щоб я
їх забрав, бо невідомо, що буде далі, — розповідає
Іван. — Я виклав допис у соцмережах, але тоді усім
було не до собак, і я привіз їх додому, намагався
знайти їм домівку, але не знайшов. Тож забрав
собі, це дві немолоді «пані», сплять біля мене».
Без е е в ий
це
За ці два роки Іван у себе вдома прийняв близько
100 тварин. Здебільшого — безпритульних. Багато
«біженців» з Авдіївки, Лимана чи інших прифрон-
тових міст. Утім, і в Сумах багато тварин викида-
ють.
«Ми живемо відносно далеко від Донецької та
Луганської областей, тож тварин із прифронтових
населених пунктів часто забирають ті, що ближче,
а ми беремо вже тих, хто до нас доїжджає», — за-
значає він.
Один із них — без лапки, бо осколком відріза-
ло, але здебільшого вони або здорові, або мають
вроджені вади чи хворобу. Здорових, каже, вда-
ється прилаштувати, а от хворих чи стареньких —
складніше. Зрештою, хворих він і не намагається
віддавати, бо це відповідальність і за ними потрібен
особливий догляд.
«Стерилізація — головне, що треба робити з тва-
ринами, — каже волонтер. — У мене всі кастровані,
вакциновані, стерилізовані, оброблені, і багато хто
з них чекає на нову домівку. Це не збиральництво
тварин, а процес, який постійно триває».
Наприклад, приїхала кішка з кошенятами. Коше-
нят прилаштували, а з кішкою — тяжче. Дорослих
не дуже хочуть брати.
«Всі на сухому кормі, і їм цього цілком достат-
ньо, я б сказав, що аж відгодовані. Вологий корм у
мене — як смаколик для мами з кошенятком, на-
приклад. Ще у мене є кошачі смаколики на вечір:
їдять по одній-дві штучки і йдуть спати».
ВІЙНА | ІНШЕ МІСТО
За ці два роки Іван у себе
вдома прийняв близько
100 тварин. Здебільшого
безпритульних. Багато
«біженців» з Авдіївки, Лимана
чи інших прифронтових міст.
Утім, і в Сумах багато тварин
викидають
13. 24 | МІСТО МІСТО | 25
Розпочався третій рік запеклої боротьби
українців за свою державу і за свою ідентич-
ність. Зрозуміло, що робити прогнози у цій
ситуації складно, але, все ж таки, яким, на
Вашу думку, буде цей рік для України?
Важким. Насамперед в сенсі геополітичної
ситуації: вибори президента росії, вибори прези-
дента США, вибори в деяких європейських краї-
нах. Зменшення фінансової допомоги та внутріш-
ні проблеми і протиріччя, спричинені війною в
Україні, в демократичних країнах. На жаль, всі ці
проблеми чекають нас протягом року. Але маємо
пройти і це, адже сьогодні йдеться про існуван-
ня нашої держави. Українське суспільство дуже
добре вміє долати короткі дистанції, наприклад,
Помаранчева революція чи Революція гідності, а
на довгу дистанцію у нас часто не вистачає ресур-
су. Але цього разу треба зібратися всім. Сказати,
скільки ще триватиме війна, зараз ніхто не зможе.
Прогнози — невдячна річ. Проте нам залишається
одне: допомагати і робити все, щоб ця допомога не
зменшувалася, а навпаки — збільшувалася. Війна
зараз змінюється, війна стає технологічною, і це
потребує великих ресурсів. Звісно, хочеться, щоб
вона закінчилася якнайшвидше, а це залежатиме
від кожного з нас, хто як долучиться до Перемоги.
Як на мене, 2024 рік набагато важливіший, ніж
2022 рік, бо тоді ми всі були на адреналіні, на емо-
ціях, а зараз, що б хто не казав, є два світи: один —
на передовій, другий — тут, в тилу. І тил повинен
допомагати, бо якщо тил забуде про світ війни, то
завтра світ війни прийде сюди.
Пане Руслане, наступне питання — власне
про допомогу. На яку суму франківській гро-
маді вдалося допомогти воїнам на передовій у
2023 році?
Нам вдалося надати допомоги на 380 мільйонів
гривень минулого року. Особливість нашої громади
в тому, що ми підтримуємо дуже багато соціальних
програм. Ми не тільки закуповуємо необхідне на
передову, що є дуже важливо, але ми також маємо
програми допомоги пораненим, родинам загиблих,
допомоги на амуніцію, тобто у нас дуже багато
соціальних програм, які допомагають конкретному
воїну, конкретній людині, що, як на мене, вкрай
потрібно зараз. Бо дуже часто держава, на жаль,
затримує певні виплати, дуже часто бюрократія
«з’їдає» ті кошти, які належать пораненим, тому
наша громада вирішила підставити плече фран-
ківським воїнам та їхнім родинам. Крім того, ми
велику кількість допомоги надали різним військо-
вим частинам. Хотів би сказати, що у нас є кілька
напрямів: перший — це військові частини, які заре-
єстровані у Івано-Франківську, у нас з ними є угода
і ми вже більше 100 мільйонів гривень переказали
їм на рахунок для того, щоб вони могли собі заку-
пити ті речі, які ми не можемо придбати.
Ярослава Угринюк
«Якщ ил заб де
ві вій и, зав а ві
вій и ийде юди» —
Закупити 10 тисяч FPV-дронів для захисників — таку амбітну мету
поставила собі Івано- Франківська міська громада у 2024 році. Також міська
влада збільшила фінансову допомогу для військових та їхніх родин. Цього
року на ці потреби заклали 527 мільйонів гривень. «Ми на місцях робимо все
можливе, щоб підтримати наших воїнів, але відчувається брак збалансованої
державної політики. Фраза про те, що «ми будемо збирати дрони на кухні»,
звучить гарно, але хотілося б, аби їх виготовляли на великих заводах»,
— каже міський голова Руслан Марцінків. Більше відповідей на актуальні
питання читайте в інтерв’ю.
Р ла
Ма ці ків
527 мільйонів гривень
запланувала міська влада
витратити на підтримку ЗСУ
у 2024 році, що становить
17 відсотків бюджету міста
Івано-Франківська
ВІЙНА | АКТУАЛЬНО ВІЙНА | АКТУАЛЬНО
14. 26 | МІСТО МІСТО | 27
Другий напрям — це реагування на листи, які
надходять від військових частин, минулого року
їх було більше 200, йдеться про закупівлю рацій,
дронів, іншого спорядження, будівельних мате-
ріалів, кожній військовій частині потрібно щось
особливе, тут ми витратили десь 120 мільйонів.
Ну і третій напрям, про який я вже згадував, — це
соціальні програми: допомога родинам загиблих,
воїнам на спорядження, ми давали минулого року
20 тисяч гривень, а цього року збільшили до 50
тим, хто бере участь в бойових діях. Загалом, якщо
підсумувати, незважаючи на те, що у нас забрали
«військовий» ПДФО з жовтня минулого року, ми на
2024 рік заклали навіть більшу допомогу. 527 міль-
йонів гривень запланували витратити на підтримку
ЗСУ у 2024 році, що становить 17 відсотків бюдже-
ту міста Івано-Франківська. Я вважаю, що це доволі
пристойна сума.
Місто поставило собі амбітну мету — у
2024 році закупити для захисників 10 тисяч
FPV-дронів. Як рухаєтесь у цьому напрямі?
Так, справді, 10 тисяч FPV-дронів для захисників
плануємо закупити у 2024 році, і ми працюємо над
цим. За перших два місяці практично півтори ти-
сячі дронів ми вже відправили нашим військовим
частинам. І цю заплановану цифру, я переконаний,
ми виконаємо. Проте сьогодні потрібно не тільки
дрони, а й РЕБи, інше спорядження, і це теж ми
закуповуємо. Звісно, дрони сьогодні дуже по-
трібні нашим захисникам на таких напрямках, як
Авдіївський та Бахмутський, і саме цим частинам
Івано-Франківськ та Дніпро найбільше допомогли
дронами.
Виникали певні труднощі із самим процесом
закупівлі дронів. Це вдалося якось владнати,
можливо, на державному рівні відрегулювали?
На державному рівні нічого не відрегулювали і
нічого не владнали, доводиться все вирішувати са-
мим. Закупівля дронів у нас досі така напівзаконна
штука. Ми були змушені відмовити деяким фір-
мам з Prozorro. Проаналізувавши їхню роботу, ми
зрозуміли, що можуть бути зриви поставок дронів,
а сьогодні дуже важливо поставляти їх на передову
вчасно. І правильно зробили, бо, як з’ясувалося
згодом, ті міста, що підписали з ними угоди на
постачання, потім чекали більше місяця, дронів не
отримали і втратили багато часу. Ми пішли ради-
кальним шляхом: відмінили ті тендери, оголосили
нові, розбили закупівлі на менші кількості — і
таким чином усе встигли.
До речі, була інформація, що Івано-Фран-
ківськ може сам виробляти дрони. Наскільки
це вірогідно?
Ми виробляємо невелику кількість дронів, які
передаємо військовим, і сьогодні вже, на щастя,
цей процес в області потрохи налагоджується.
Але основне питання: де державне виробництво?
Є питання сертифікації та інші нюанси. Громадам
набагато було б зручніше купувати дрони у дер-
жавних підприємств або перераховувати субвенції
й отримувати дрони і передавати їх на військові
частини. Зрештою, коли «військове» ПДФО за-
брали, то казали, що будуть мільйони дронів, але
мені довелося бути на всіх напрямках фронту, крім
Куп’янського, і щось там дронів від держави —
обмаль. А в контексті того, що у нас в рази менше
снарядів, мін, артилерійських систем, то це замін-
ник, не стовідсотковий, але той, що можуть грома-
ди купувати.
Як Ви вважаєте: чи повинна Україна в 2024
році посилювати мобілізацію?
Найперше — мобілізація повинна бути цивілі-
зована і врегульована. Мені здається, що немає
політичної волі керівництва держави на те, щоб
мобілізацію зробити дійсно цивілізованою і спра-
ведливою. Адже те, що відбувається сьогодні з цим
процесом, і який це інколи викликає резонанс в
суспільстві, не є до кінця правильним. На мою дум-
ку, в час цифровізації це можна зовсім по-іншому
організувати.
Найперше — мобілізація повинна бути цивілізована і
врегульована. Мені здається, що немає політичної волі
керівництва держави на те, щоб мобілізацію зробити дійсно
справедливою
Але тут, як на мене, додаєть-
ся ще й політика, певні люди
думають про політичні рейтинги.
Насправді, все можна зробити
цивілізовано, без оцього хапання
людей на вулицях, пакування в
машини і таке інше. Але це моя
особиста думка. І друге питан-
ня — це мотивація людей, які
йдуть на війну. Тут програна
повністю інформаційна кампа-
нія, і ми втратили повністю той
момент, коли в нас була велика
кількість добровольців і під вій-
ськкоматами стояли черги. Тоді
великій кількості людей навіть
відмовляли. Зараз треба шукати
знову мотивацію: це можуть бути
гроші, суспільні пільги. Є чимало
випадків, коли хлопці без рук,
без ніг приходять, їх списують
фактично, і вони отримують по
800 гривень від держави — це
не мотивує, точно. Ця система
нинішня неправильно побудо-
вана від верху до низу, я про це
постійно говорю на всіх нарадах.
Ви вже сказали, що побували
практично на всіх напрямках
фронту. Що головне сьогодні
потребують військові?
Дрони і РЕБи потребують, це з
того, що ми можемо допомогти.
А загалом — снарядів різного
калібру. А це має забезпечува-
ти держава. Треба налагоджу-
вати виробництво, мають бути
заводи, які вже б мали працю-
вати. Питання риторичне прак-
тично: чому вони досі не запра-
цювали? Якщо говорити про
харчування чи амуніцію, то тут
більш-менш усі забезпечені. А
бракує на передовій реально
людей сьогодні. Не секрет, що
багато частин укомплектовані
на 50 відсотків, і це ще непога-
ний показник. Тобто проблеми
сьогодні дві — це відсутність
снарядів і людей. Також є пи-
тання від хлопців, скільки їм
ще служити, бо зрозуміло, що
за два роки війни ті, які пішли
на початку, вже виснажені й
чекають демобілізації.
Наприкінці 2023 року в
інформаційному просторі, а
особливо у соцмережах, було
багато зауважень і критики
до міської влади, що потрібно
збільшити допомогу військо-
вим і обмежити ремонтні
робити, облаштування інф-
раструктурних об’єктів у
місті. Ви прислухалися, я
так розумію, і натомість
з’явилися нарікання: а що
робити з ямами на дорогах.
Як тут знайти баланс?
Пригадую оті всі мітинги, які
були в регіонах минулого року, і
переконаний, що вони були спеці-
ально організовані, щоб забрати
в громад кошти. І воно вдалося
насправді. Бо такий настрій у
суспільстві був. Але сьогодні ми
вже спостерігаємо інше, люди
вимагають: закуповуйте асфальт,
ремонтуйте дороги і робіть робо-
ту. У мене кожного тижня відбу-
ваються зустрічі у мікрорайонах
міста і на кожній з них франківці
поряд з питаннями допомоги ЗСУ
порушують і питання: будь ласка,
зробіть нам дорогу, зробіть заїзд
чи виїзд. Насправді тут треба шу-
кати компроміс: левову частину
коштів треба виділяти на підтрим-
ку військових, вимагати в держав-
ної влади, щоб вони теж виконува-
ли свої обов’язки. Бо це, звичайно,
гарно звучить, що «кожен має
дрони збирати на кухні», але наш
ворог часу не втрачає і збирає їх
на великих заводах мільйонними
партіями. Тому «на кухні» — теж
добре, але цього недостатньо.
Щодо доріг, то ми провели голосу-
вання, як їх ремонтувати, і біль-
шість франківців проголосувала
за поточний ремонт, тому таким
шляхом і будемо рухатися.
ВІЙНА | АКТУАЛЬНО ВІЙНА | АКТУАЛЬНО
15. 28 | МІСТО МІСТО | 29
Що заплановано у 2024 році
щодо будівництва нового мос-
та у мікрорайон Пасічна?
Будуємо, відбулися два тен-
дери, зараз вони на розгляді в
Антимонопольному комітеті, бо
були оскаржені, але сподіваємо-
ся, що все-таки будуть підписані
угоди. Щодо розв’язки, то роботи
тривають, тут важливо докупити
метал, щоб з’єднати розв’язку
з мостом. Скажу відверто: я не
вірю, що цього року буде відкри-
то новий міст, хоча мені б дуже
цього хотілося, але якщо не буде
якихось серйозних катаклізмів
на фронті, то у 2025 році ми
мали б уже ним користуватися.
Але в сьогоднішньому часі наші
плани, на жаль, можуть зміни-
тися за один день або навіть за
одну годину. Тому гарантій нема
жодних.
Допомога військовим у 2024
році є пріоритетною, але, по-
при це, які ще сфери не можна
опускати?
Для нас важлива медицина.
Адже в державі — черговий етап
медичної реформи, створюються
кластерні заклади, відбувається
об’єднання чотирьох медичних
закладів в один. Йдеться про
лікарню на Матейки, міський
перинатальний центр, дитячу
лікарню та стоматологічну і
приведення їх до ладу. Робимо
акцент також на покращенні
роботи поліклінік. Комунальна
медицина має бути доступною
і повинна виконувати функцію
соціальної медицини, тому що
не кожен може собі дозволити
послуги приватних клінік, а хво-
ріють усі. Не все буде безкоштов-
но, те, що передбачає НСЗУ, то,
звісно, буде, а інші послуги — за
мінімальними розцінками. Меди-
цина — це лікар, це обладнання
й умови. У цих напрямах і пра-
цюємо. Цього року нам вдалося
навіть купити сучасний мамо-
граф у Центральну міську клі-
нічну лікарню, відкрити денний
стаціонар у поліклініці на Вовчи-
нецькій, відкрити велику лабо-
раторію у поліклініці на Довгій.
Стараємося робити найнеобхідні-
ше. Ще один пріоритет — освіта.
Маємо кілька об’єктів, які треба
буде завершити, але хочу наголо-
сити, що вже через кілька років
у нас буде демографічний спад.
Це вже можна спрогнозувати.
Навіть зараз проблема з садоч-
ками вирішена практично на сто
відсотків. Цього року плануємо
добудувати школу в Крихівцях
господарським методом, без за-
лучення коштів міської громади,
і ще два-три невеликі об’єкти у
співпраці з забудовниками.
До речі, про об’єднання.
Упродовж останніх тижнів
було багато різних повідо-
млень про можливе об’єд-
нання університетів в Іва-
но-Франківську. Називали
різні конфігурації, починаючи
від зовсім неприйнятних до
більш-менш зрозумілих варі-
антів. Як міська влада ста-
виться до такої ініціативи
МОН?
Я виступаю категорично проти
обʼєднання Прикарпатського,
медичного та університету нафти
і газу. І я про це одразу заявив.
Ідея Міністерства освіти — з
трьох самодостатніх університетів
зробити два, як на мене, вигля-
дає щонайменше нелогічною. Не
можна привʼязувати кількість
населення до кількості універси-
тетів. Бо більшість студентів на-
ших вишів — це якраз мешканці
з інших міст, областей та, навіть,
країн. Водночас кожен франків-
ський університет — унікальний!
І кількість ВНЗ може визнача-
тися лише якістю освіти. Тому
ми робитимемо все, що в наших
силах, і все, що в законодавчому
полі, аби зберегти всі три виші у
нашому місті.
Blago а е ш ю а єд ю
а ією в Іва -Ф а ів ь і б а і,
я а ед ва г а і єОселя
а б’є е в г ж а
Компанія blago перша та єдина в Івано-Франків-
ській області отримала акредитацію від Ощадбанку
на участь в програмі єОселя обʼєктів первинного
ринку нерухомості.
Ним став житловий комплекс «Family Plaza».
Також найближчим часом список доповнить один
із наймасштабніших житлових районів міста —
«Manhattan UP».
У програмі зазвичай беруть участь об’єкти, що
вже мають сертифікат готовності, тому таке рішен-
ня Ощадбанку свідчить про високу довіру до проєк-
ту і до компанії.
Компанія blago й раніше долучалась до програми
пільгової іпотеки вторинного житла, яке також має
можливість кредитувати Ощадбанк. На сьогодні це
три ЖК: готові секції «Family Plaza», «Comfort Park»
та «Паркова Алея».
Платіж за тілом кредиту не змінюється протягом
усього часу, відсотки на залишок заборгованості
щомісяця зменшуються. Програму реалізовують
Укрфінжитло, Міністерство економіки України та
Міністерство цифрової трансформації України.
П а ію
Інвестиційно-девелоперська корпорація blago —
лідер на ринку нерухомості в Івано-Франківську.
За 2022-2023 роки компанія ввела 200+ тис. м², а
квартиру своєї мрії купили 5000 сімей.
Усі 37 проєктів компанії blago мають безпосеред-
ній позитивний вплив на Івано-Франківськ. Райони,
де вони будуються, стають більш затребуваними як
для місцевих жителів, так і для іншого бізнесу.
Місія компанії — змінювати міста, створювати
середовище для комплексно якісного життя. Кожен
проєкт компанії має свою філософію, яка виража-
ється в унікальній архітектурі, нових сервісах та
нетипових дизайнерських рішеннях.
Програма єОселя дає змогу придбати
житло в кредит на 20 років під найниж-
чу відсоткову ставку:
— 3% для пільгових категорій: військовос-
лужбовці-контрактники ЗСУ, працівники
сектору безпеки та оборони, медпрацівники,
педагоги, науковці;
— 7% для всіх інших.
За час дії єОселя компанія blago продала
понад 100 квартир за цією програмою.
Умови державної програми єОселя:
•️ мінімальний початковий внесок — 30%;
• класичний графік погашення кредиту: сума
щомісячного платежу поступово знижується.
ВІЙНА | АКТУАЛЬНО ПРОЄКТ | ВАЖЛИВЕ
