1. Шкільний журнал для учнів, вчителів і батьків
школа
дь-яка е
Бу
ься н
славит здолом, а їх
чис
ми сво
бутка
учнів
Випуск №2
Жовтень 2013

2. ИГРА—ДЕЛО СЕРЬЁЗНОЕ!
Лучший способ сделать
детей хорошими – это
сделать их
счастливыми.
Оскар Уайльд
«Сражение выигрывает тот, кто твердо решил
его выиграть». Так еще в начале XX века писал русский писатель Лев Николаевич Толстой. Именно под
этим девизом 30 сентября наша молодая школьная команда (в составе 5 человек) отправилась за сокровищами Фунтуры в город Донецк.
Приехав в областной центр, перед нами гостеприимно распахнул свои двери торгово-развлекательный
комплекс «Донецк-сити». Именно там нашим спортсменам предстояла борьба с двумя другими командами из городов Дружковка и Енакиево.
Поднявшись на 4 этаж, мы увидели встречу двух
миров – ледяного севера и жарких тропических
джунглей, который расположился на территории
13000 кв. м. В
его центре - огромный
каток,
лед которого манил и восхищал.
А вокруг переливались всеми огнями радуги аттракционы разного уровня экстремальности с
огромным количеством видеоигр. Это – царство веселья и отличного настроения. Ребята пришли в
настоящий восторг!
Но времени для расслабления было очень мало.
Нужно было готовиться к игре. Ведь впереди предстояла упорная борьба! Было принято решение назвать нашу пятерку «Победа». Каждый член команды
получил футболку желтого цвета. И это было неслучайно, ведь именно он является цветом лидерства.
Ровно в 11 часов начались захватывающие испытания. Первый конкурс – «Баскетбол». Один представитель от команды должен быть мячом попасть в
кольцо. Победителем становится тот, у кого будет наибольшее количество попаданий.
Каждый из нас мечтал хоть раз в своей жизни по2

3. пасть на настоящую охоту. Нашим спортсменам была предоставлена
эта возможность. И здесь свою меткость продемонстрировал Литвинов
Роман. За 25 секунд ему удалось отбить большое количество виртуальных пауков. Но наши соперники в
этом испытании оказались ловчее.
Это дало возможность спортсменам
нашей школы мобилизоваться и
проявить себя в следующих испытаниях.
Далее нашу команду съемочная
бригада ждала в тире на этапе
«Робин Гуд», где каждый самый меткий член команды стрелял по мишени из настоящего арбалета. Каждой
команде была дана 1 пробная попытка. Наш спортсмен, Высочин Евгений, ученик 5- а класса, сразу
попал в цель. Восторгу ребят и удивлению групп поддержки других команд не было предела! Состязание продолжилось. И снова попадание
нашего игрока! И снова в самое «яблочко»! Из 6 выпущенных стрел – 5
точно в центр мишени!
На интеллектуальный конкурс было решено отправить капитана нашей команды, Колесник Алину. На «Поляне сказок» капитанов команды
ждал ведущий передачи «Сокровища Фунтуры» Александр Кузьмин.
Именно он проверял лидеров на эрудицию, задавая им по 3 вопроса. И
снова победа! В этом конкурсе Алина получила наибольшее количество
баллов, продемонстрировав свое логическое мышление и знание школьной программы.
Но радоваться и ликовать было рано. Впереди нас ждал последний и
самый трудный конкурс – «Скалодром». Каждый член команды поднимался по отвесной стене на вершину Фунтурийских гор. Та команда,
чье суммарное время окажется наименьшим, получает победу в игре.
Нам удалось обойти команду из Енакиево, но не хватило всего лишь 0,2
доли секунды для победы над командой из города Дружковка.
Закончилась игра, которая обязательно запомнится ребятам своими
эмоциями, переживаниями и огромным
драйвом. Я верю, что еще не раз, каждый из них вернется туда. Ведь за занятое второе место каждый игрок получил
карточку на 150 грн. для посещения любых
аттракционов
в
семейно развлекательном комплексе «Фунтура».
Ибрагимова Н. Д.,
завуч ОШ №5
3

4. За старих часів говорили: «Знати багато мов - значить мати
багато ключів до одного замку.» В усі часи люди розуміли значення іноземних мов в життя культурної людини.
З початком нового тисячоліття ЮНЕСКО проголосило
XXI століття століттям поліглотом, а на весь світ пролунав девіз
"Вивчаємо мови протягом всього життя".
Цілі європейського дня іноземних мов:
- показати спільноті важливість вивчення іноземних мов;
- розширити уявлення про всі мови, якими розмовляють в Європі,
і формувати повагу до них;
- стимулювати освіту протягом усього життя.
Історія свята почалася п'ять років тому, коли за рішенням
Європейської Ради 2001 рік був оголошений роком європейських мов. Мільйони людей з 45 країн
світу взяли участь в численних форумах, семінарах, конференціях, присвячених різним аспектам
мовної освіти. Тисячі людей змогли вдосконалити свої мовні навички, багато ентузіастів вперше
взялися за вивчення іноземної мови. Святкування року європейських мов отримала такий широкий
резонанс, що Європейська Рада оголосив 26 вересня щорічним Європейським днем мов.
Це свято було запроваджене у 2001 році Радою Європи як своєрідний спосіб підтримки
розмаїття мов, двомовства кожного європейця та розвитку викладання мови у світі. Дійсно, адже
зараз у світі стає все більше і більше людей, які володіють хоча б однією іноземною мовою. Також
мета цього свята - зберегти та розвинути мови, які задекларовані як офіційні мови політики
Євросоюзу.
Нагадаємо, що до складу визнаних європейських мов входять: російська, німецька, французька,
англійська,
італійська,
іспанська,
польська
та
ще
приблизно
200
мов.
Але не можна не зазначити, що чільне місце серед мов Європи посідає російська, адже географічно
та територіально її вважають рідною приблизно 150 мільйонів європейців. Наступне місце - у німецької мови. Її вважають рідною приблизно 95 мільйонів осіб. Потім ідуть французька (66 млн.), англійська (63 млн.), італійська (60 млн.), іспанська та польська (близько 40 млн.).
Вивчати мови дуже корисно. Не випадково кількість мов, якими володіє людина, також
свідчить про її освіченість.
Сьогодні у Європейському Союзі, до якого входять 27 країн, — 23 офіційні мови.
«Мови містяться в серці європейського проекту: вони відображають різні культури і водночас
є ключем до розуміння цих культур», — зазначено в одній із доповідей Європейської комісії.
Не потребує доведення думка, що громадяни, які володіють іноземними мовами, можуть скористатися всіма перевагами від вільного пересування Європейським Союзом і здатні легше звикнути
до життя в іншій країні. Мовна компетентність є однією з найголовніших умов успішного працевлаштування та побудови кар’єри.
До Європейського Дня мов у нашій школі вчителі англійської мови підготували народну казку
«Рукавичка» для учнів початкової школи. Юні актори ретельно готувалися до виступу. Заздалегідь
підготували костюми, разом з батьками виготовили декорації. Але
найбільше часу витратили на вивчення тексту і репетиції. І ось
настав день вистави. Хвилювалися всі: вчителі, батьки, глядачі та
особливо молоді актори. Зі сцени залунали перші репліки англійською мовою. Діти почували себе впевнено, а глядачі з захопленням ловили кожну фразу. Вистава пройшла чудово, всі залишились задоволені.
Сподіваємось, що такі вистави стануть традиційними в нашій школі не тільки для учнів початкових класів, а й для інших
школярів, бо День Європейських мов - це своєрідна сходинка до
збереження і розвитку мов.
Журба Т. П. ,вчитель української мови
4

5. КАНІВЕЦЬ ЕЛІНА, 4-Б
м. Краматорськ, 2013 р. категорія “дебют”,
І МІСЦЕ.
СКЛЯР ЯНА , 9-Б
Міська виставка дитячої творчості “Наш
пошук і творчість тобі - Україно!”
2013 р. , ІІ МІСЦЕ.
БАТРАК ОЛЕКСАНДРА , 4-Б
м. Димитрове,2013 рік, обласні змагання І
місце.
м. Бердянськ, Всеукраїнські змагання, І м.
НАУМОВ МАКСИМ, 3-А
Чемпіонат Донецької області, косікі карате, І
місце.
ЧУБРЕВІЧЕВ ІВАН, 9-Б
м. Дублін , Чемпіонат Європи по боксу
серед юніорів, ІІ місце.
5

6. 6

7. 7

8. «Тихе полювання» — це збір
грибів. Кожен рік від отруєння грибами помирають люди. Особливо не може перебороти отруту організм дитини. То чим же для нас є гриби: друзями чи ворогами?
Декілька століть тому в європейських країнах королівськими наказами забороняли збір грибів. Все
тому, що деякі гриби дуже отруйні, і
королі вважали, що краще не їсти
грибів зовсім, ніж померти від отруєння.
Отруєння може виникнути при
вживанні в їжу не лише отруйних
грибів, таких як червоний і сірий мухомори, несправжній опеньок, бліда
поганка, несправжня печериця тощо.
Отруїтись можна і їстівними грибами, якщо вони зіпсовані: покриті слизом, увіллю, довго зберігалися. Навіть тривале кип’ятіння не знищує отруйних речовин, що знаходяться у
грибах.
Юному грибникові необхідно
відрізняти їстівні гриби від неїстівних, добре знати отруйні гриби.
ГРИБИ-ВОРОГИ
ський гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона
капелюшка не біла чи жовтувата, як у
боровика, а рожева чи навіть червона.
Якщо розрізати шапочку білого гриба,
вона не змінить свого кольору. Сатанинський же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.
Недосвідчені грибники можуть
назбирати несправжніх опеньків замість їстівних. Запам’ятай: у їстівних
опеньків
капелюшок
коричневожовтий, на ніжці плівочка, схожа на
кільце. У несправжніх опеньків капелюшок жовто-зелений чи червонястий, на ніжці кільця немає.
Зелена сироїжка дещо схожа на
найнебезпечніший гриб наших лісів
— бліду поганку. Бережіться блідої
поганки! В ній міститься найсильніша з усіх грибних отрут. З’їдений
У найціннішого гриба — білого
— є страшний двійник. Це сатанин8

9. ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ
Перші ознаки отруєння можуть
бути помічені вже через 1,5 години:
швидко настає слабкість, з’являється
слиновиділення, нудота, блювання, різкий біль в животі, головний біль і запаморочення. Потім погіршується зір,
настають судоми, людина марить.
Якщо хворому не надати допомогу, стан його буде погіршуватись і за
6-10 годин може закінчитись смертю.
Поради лікаря Будьздоровченка
Перша допомога при отруєнні
грибами та дикоростучими ягодами
Перша допомога відіграє основну роль при рятуванні хворого.
Необхідно зразу ж починати промивання шлунку і мити до приїзду
швидкої допомоги.
Обов’язково промийте кишечник.
Весь цей час хворого потрібно
зігрівати: тепло накрити, прикласти до
ніг грілку.
Хворий повинен якомога більше
пити теплої води.
Найголовніше: відразу до лікарні!!!
шматочок блідої поганки сильніший
від укусу змії. Рідко хто виживає, отруївшись цим грибом. Впізнати бліду
поганку неважко. Від усіх їстівних
грибів вона відрізняється тим, що ніжка в неї начебто вилізає із шийки широкого глечика. Колір шапочки білий,
блідо-зелений, жовто-зелений, в середині темніший, ніж з краю. У верхній
частині ніжки є кільце плівк
и.
Перші ознаки отруєння блідою
поганкою: головний біль, погіршення
зору, запаморочення — з’являються
через 10-12 чи навіть 30 годин після
вживання в їжу. За ці довгі години отрута встигає дуже нашкодити організму, тому надії на видужання залишається мало.
Отруйний червоний мухомор
не схожий на жодного їстівного гриба.
У цього красеня червона чи червонооранжева шапочка з білими цяточками. Ніжка біла, як і у блідої поганки,
має внизу потовщення — «горщик», а
зверху ніжки — білу плівочку.
Запам’ятай! Найпростіший засіб уникнути грибних отруєнь — збирати лише ті гриби, які тобі добре відомі і обов’язково під наглядом добре
з цим обізнаної дорослої людини.
Медсестра ЗОШ №5
Кубах О.
9

10. ний процес, адже таким чином діти вчаться показувати свою позицію, бути самостійними, а також набувають навичок, які їм стануть у нагоді в майбутньому. .
Отож, поради для тих, хто хоче стати
шкільним лідером:
1.Треба сумлінно вчитися і прислухатися до
вчителів, але, за необхідності, вміти відстоювати
свої думки.
2. Бути ввічливим до однокласників, допомагати їм,
якщо виникає така потреба.
3. Активно брати участь у громадському житті
школи.
4. Займатися самодіяльністю.
5. Уміти чітко і правильно висловлюватися.
6. Бути цікавим співрозмовником, а для цього – багато читати і розвивати пам'ять.
7. Мати багато друзів, а з тими, хто хуліганить,
поводитися стримано.
8. Пам’ятати, що основна зброя людини не сила, а
розум
Але інколи для того, щоб користуватися
популярністю у класі достатньо мати один якийсь
яскраво виражений талант. Психологи наголошують, що батьки ні в якому разі не повинні думати,
що дитина обов’язково має стати лідером. Ні, це
неправильно, достатньо того, щоб вона не була
маріонеткою у колективі.
А от на думку співробітника Головного
управління освіти та науки Київської ОДА Лариси
Біби, лідер має бути, насамперед, чесним, розумним, ерудованим, сміливим за сучасних життєвих
обставин, вміти відстоювати свою думку, вести за
собою, а також не захоплюватися підлабузництвом.
Однією з найважливіших умінь шкільного лідера є
мистецтво переконання.
Отож, гайда до лаврів лідерства, бо не важливо, ким насправді бути, достатньо просто почуватися у свій час і на своєму місці, тоді всі починання
матимуть логічне і успішне продовження.
Хто такі шкільні лідери? Відмінники чи
хулігани, які зривають уроки? І ті, й інші користуються авторитетом серед однокласників. Але є ще й
ті, хто не виділяється ніякими, так би мовити,
«талантами». Як виявилося, положення у «шкільній
ієрархії» досить суттєво впливає на подальший розвиток особистості, а також на її здоров’я. Незвичайно тривале дослідження, в результаті якого були
зроблені ці висновки, розпочалося у Швеції в 1966
році, коли було опитано 14 тисяч дітей 1953 року
народження.
Спостереження за станом здоров'я випробовуваних велося до 2003 року. Як з'ясувалося,
неофіційна соціальна ієрархія в шкільних класах
чинить великий вплив на здоров'я. У тих дітей, які у
шкільні роки були «сірими мишками», в дев'ять
разів частіше, ніж у інших, розвивалися серцеві захворювання, діабет серед них був поширений вчетверо більше. Крім того, у них удвічі частіше виникали психічні розлади і поведінкові проблеми.
Цікаво, що ця закономірність була однаковою і у
чоловіків, і у жінок, хоча типи захворювань, що вражали їх, відрізнялися.
Дослідники зі Стокгольмського
університету відзначають, що результати спостережень не можна пояснити родом занять, доходом і
освітою членів сімей випробовуваних.
Скільки разів Ви чули від своїх дітей-учнів,
що вони не підуть до школи, бо їх там дратують
прізвиськами, б’ють або принижують ще якимось
способом?
Але шкільне лідерство – це також позитив-
Янчук А. С., психолог
10

11. Как говорит киноклассика: «Спортсменка, комсомолка
и просто красавица!» ,- и это высказывание отлично подходит
для девушки у которой я взяла интервью. Я рада представить
вам Кошелеву Светлану( если еѐ ещѐ кто-то не знает).
- Итак, Свет, кто тебя познакомил с таким видом спорта как
карате? И вообще это было твоѐ сознательное решение или
кто-то настоял на выборе именно этого вида спорта?
- Привели меня родители, но это было моѐ желание.
- А сколько ты уже занимаешься?
- 5 лет
- Бытует мнение, что карате не женский вид спорта, всѐ таки
травмоопасно да и мальчики сильнее. Согласна ли ты с этим?
- Я абсолютно не согласна, ведь главное не физиологические
особенности, а тренировки и упорный труд. Да и вообще, я
постаралась и теперь у нас девушек больше чем парней. Тренер не делит нас на мальчиков и девочек и никого не выделяет. Тем более нагрузки одинаково большие для всех.
- А какие у тебя в последнее время были достижения?
- Из недавних побед у меня 1 места по Чемпионату Донецка и по кубку области, и имею 2 место
по городским соревнованиям.
- Я думаю, ты со мной согласишься, если я скажу что многое зависит от тренера. Какой твой тренер?
- Многие думают, что все тренеры грубые и для них важен только результат, но мой тренер
очень добрый. Он стремится нас научить, а не любой ценой одержать победу.
- Ну и напоследок, Света, ты как то планируешь связать свою будущую жизнь с карате или это просто увлечение?
- Конечно планирую, я собираюсь стать тренером и
учить людей тому, что знаю сама!
- Спасибо за интервью! Я желаю тебе, что бы ты как
можно скорее достигла своей цели, и конечно же новых побед , как спортивных так и жизненных!
Калиничева Ю.
11

12. «Когда мне было четырнадцать, мой отец был так глуп, что я с трудом переносил его; но когда мне исполнился двадцать один год, я был изумлен, насколько
он поумнел за последние семь лет»
Марк Твен
Об отношениях родителей и детей написано так много! А воз и ныне там. «Что
поделать, извечная проблема «отцов и детей», — вздыхаем мы. Ее возраст, похоже,
исчисляется тысячелетиями. Мы вырастаем, создаем свои семьи, но отношения с
собственными родителями продолжают
влиять на нас. «Это все из-за него (нее)!
Это потому, что у меня было неправильное
детство!» — подобным образом мы готовы
объяснить любой свой промах или проблему. Так ли это? И можно ли что-то исправить? Есть в психологии замечательная
фраза: «Никогда не поздно иметь счастливое детство». Впрочем, как и все, что за
ним следует…
Кому везет с родителями?
Интересно, есть ли родители, которым удалось избежать упреков своего ребенка, большого или маленького? Похоже, что нет.
Известно, что «отец» психоанализа Зигмунд Фрейд на вопрос пациентки «как стать
хорошей матерью?» ответил: «Что бы вы ни делали, все равно получится плохо».
К такому пессимистичному прогнозу можно отнестись с иронией, но все же
доля истины в этом есть. Психологи знают: стоит только попросить взрослых уже
дядей и теть рассказать о своих родителях — и начнется: «Мама в детстве редко
брала меня на руки, и теперь я холодна с мужем, боюсь близких отношений…» или
«Отец был таким суровым, постоянно упрекал меня, и теперь я боюсь, что не добьюсь в жизни ничего, опасаюсь высоких должностей, ответственности…» Сложности
в отношениях с родителями знакомы большинству людей, поэтому семейная идиллия («Как мне все же повезло с родителями!») многими воспринимается с недоверием: мол, нечего притворяться и закрывать глаза на существующие проблемы. Для
ребенка, а впоследствии и взрослого источником неприятных воспоминаний о детстве может быть как недостаток родительской любви, так и ее избыток, объясняют
психологи. Подросшие дети находят недостатки практически в любой родительской
позиции: «Они меня мало любили, и я вырос черствым и боязливым», «Они слишком много меня опекали, теперь неприспособлен к жизни». Неважно, окружают ли
ребенка чрезмерной заботой или донимают строгими замечаниями… И то, и другое
может оставить «шрамы» в его душе. Отсюда горечь, озлобленность, ревность. Давние воспоминания продолжают ранить.
В чем мы упрекаем своих родителей? Да практически во всем!
«Я была средним ребенком в семье, и родительской любви (ласки, внимания)
мне доставалось меньше всех: старшая сестра — красавица, младший брат — долгожданный мальчик, а я… Так себе, серединка
на половинку, ничего особенного.».
«Они не разговаривали со мной «за
жизнь», учили только практическим вещам:
почистить картошку или смеситель поменять. А о том, как поступать в разных ситуациях, когда проявлять упорство,а когда
— гибкость, как добиваться цели, и речи не
было. Я учился на собственных ошибках —
дороговатое получилось обучение…»
12

13. «Мама все делала правильно, но… слишком властно. И никогда не учитывала мое мнение.
Она говорила мне, с кем дружить, куда поступать учиться, как воспитывать дочь… А папа у
нас мягкий, добрый...»
Откуда такая потребность снова и снова все «пережевывать», вновь переживать и мучиться? Оказывается, многим людям доставляет удовольствие возможность ощутить себя жертвой,
переложить на родительские плечи ответственность за все «взрослые» неудачи — совсем как в
детстве, когда папа и мама казались большими и всемогущими, способными все решить, помочь
в любой ситуации, даже повернуть время вспять…
Но ведь теперь-то мы понимаем, что родители —
не боги, они такие же люди, как и мы. Так что для того, чтобы простить папу и маму и не винить их во
всем подряд, нужно не так уж много — проститься с
детской мечтой об идеальных родителях (точно так
же, как когда-то они расстались с мечтой об идеальном ребенке — кто из нас был совершенным?). Принять их «обыкновенность», повернуться к ним лицом,
увидеть в каждом личность со своими интересами, потребностями, желаниями, взглядами, не всегда совпадающими с нашими… Ведь других родителей точно
не будет! Значит, именно эти — самые лучшие. Повзрослеть — значит, научиться жить с ними
(родителями) такими, какие они есть, утверждают психологи. Только принимая недостатки родителей, человек достигает истинной зрелости, освобождается от первичной зависимости от них. И
хотя рвать эти «первые» связи бывает непросто и больно, это стоит сделать: жить в состоянии
«эмоционального детства», в полной внутренней зависимости от папы и мамы — еще больней.
Именно это заставляет нас принимать близко к сердцу любую родительскую критику Однако стоит лишь понять, «что это все из-за них, но не по их вине» (по словам французского психоаналитика Ф. Дольто), как обида исчезает. Ведь ни одна школа в мире не учит ремеслу быть хорошими мамой или папой. Мы учимся этому всю жизнь, и во многом качество обучения зависит от
наших отношений с собственными родителями. Когда спустя несколько лет наши дети будут
предъявлять нам претензии, мы тоже попытаемся их понять и… порадуемся, что это мы дали им
возможность иметь собственное мнение и свободу его отстаивать. Ведь это тоже немаловажно.
Понять, принять, поблагодарить…
Что значит — принять своих родителей? Прежде всего, понять, почему они именно такие,
вникнуть в обстоятельства их жизни, особенности их воспитания и отношений между собой, детали работы — словом, все то, что составляет жизнь человека.
Это не так просто, ведь для нас родители — это, прежде всего, папа и мама. А вот если попробовать увидеть их в самых разных ролях, не только в родительской?.. Многое становится понятнее.
Измениться самому
Стоит ли высказывать родителям свои упреки? Прежде всего, необходимо спросить себя:
зачем я хочу это сделать? Надеюсь, что меня лучше поймут? Хочу, чтобы они почувствовали себя виноватыми, ощутили такую же боль, как и я? Улучшит ли этот разговор наши отношения? Иногда вместо того, чтобы изливать свой гнев на родителей, достаточно выплеснуть «наболевшие» чувства на бумагу
или посоветоваться с психологом. Или… просто заняться собой (например, на тренинге личностного роста): чтобы ситуация в семье изменилась, необязательно участие всех ее «игроков», достаточно, если хотя
бы один поймет причину конфликтов и захочет измениться.
http://www.realisti.ru
По сайту прошелся Богданец А.
13

14. Редакція висловлює
подяку всім
учителям та учням,
які надали матеріали
для номера.
Над номером працювали:
Журба Т. П.
Калінічева Ю.
Білицька Н.
Богданець О.
Дзюба Д.
Дизайн — Таран А.
Наша адреса:
85300, Донецька обл.,
м. Красноармійськ,
вул. 1 Травня, 63
ЗОШ І-ІІІ ступенів №5
14