9 кл. виховна година

1. БілицьказагальноосвітняшколаІ-ІІІступенів№9
Добропільськоїміськоїради
Методичнийкабінет
Рольова гра
«ТІЛЬКИ ТИМ ІСТОРІЯ НАЛЕЖИТЬ,
ХТО СЬОГОДНІ БОРЕТЬСЯ Й ЖИВЕ»
(з досвіду роботи класного керівника 9 класу
Севастьянової Тетяни Федорівни)
Добропілля- 2014

2. .Мета Розширити кругозір учнів про козацтво; закріпити знання, отримані
на уроках літератури, історії; збагачувати словниковий запас учнів;
виховувати почуття дружби, силу волі, любов до нашого славного минулого.
Вступне слово класного керівника
Сьогодні! – бо завтра буде пізно знову,
Усі ми разом – рятуймо волю,
Усі ми разом – рятуймо батьківщину милу,
Бо тільки єдність наша зборе вражу силу!
Сьогодні! – для здійснення ідей високих,
На землях прадідів, одвічних і широких.
На землях правнуків нова доба і час
До спільних дій негайно кличуть нас!
Сьогодні здолаймо біду, що грозить краю,
Проснуться хай байдужі, в кого “хата скраю”,
Проснуться хай ледачі, пора до гурту стати –
До злагоди зове Вітчизна наша мати!
Сьогодні! – Тарас Шевченко молить до народу:
– Обнімітесь, брати, хто козацького роду !
– Обніміте ж, брати, та найменшого брата –
І тоді Україна стане сильна й багата!
Сьогодні – злуку зробимо вкраїнському люду,
Маєм зрадників всіх проклясти, яко юду!
Маєм спільно іти, як один, без вагання –

3. Бо вкраїнська ідея – патріотів єднання!
Ми зібралися з вами сьогодні, щоб довести, що ми є нащадками нашого
славного козацького роду, що в наших жилах тече кров сміливих, відважних,
розумних людей – вільних козаків.
Адже, у боротьбі за незалежність України ми передовсім зобов’язані
українському козацтву, бо відомо, що український козацький визвольний рух
– одна з найяскравіших сторінок боротьби нашого народу за політичну і
державну незалежність.
(Звучить “Козацький марш”)
Читець
Де Дніпро наш котить хвилі,
Рве стрімкі пороги,
Там, країна, вся зелена,
Славний край розлогий:
Там козацтво виростало,
Слави, волі добувало.
Україно, Україно,
Славний край козачий!
1Ведучий
З давніх-давен людям відомо: “дерево життя” – це гілочка, на якій ростуть
три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий –
сучасного, а третій – майбутнього.
Зображення “дерева життя” зустрічається на каменях далеких часів і
свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв’зок
минулого, сучасного і майбутнього. Як це розуміти?

4. А так, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що
відбувається нині, народжується майбутнє.
2Ведучий
Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі
сторінки. Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний
характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки особливо
хвилюють і викликають почуття національної гордості. В історичному
минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як
Запорізька Січ.
Це про неї М.В. Гоголь у своєму творі “Тарас Бульба” писав:
“Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як
леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!”
Читець
Гей, степами, темними ярами
Марширують сталеві полки!
Хто відважний – маршируй із нами:
Лицарями будьте, юнаки!
За нікого битись не будемо,
До нікого в найми не підем!
Для Вкраїни ми усі живемо,
За Вкраїну голови складем!
Линь же, пісне, попід небесами,
До вкраїнських промовляй сердець:
Нехай буде наша воля з нами,

5. А ворожим намірам кінець!
(Звучить пісня “Гей, не дивуйте, добрії люди”)
Читець
Було колись в Україні –
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю…
1Ведучий
Запорізька Січ… Козаччина… Найлегендарніше минуле українського
народу, його святиня… Синонім свободи, людської і національної гідності,
талановитості …
Читець
Єдина воля володіє світом,
Веде в майбутнє нас єдиний шлях,
Ми умремо з єдиним заповітом
В непереможних і міцних серцях.
Врятує вроду і себе людина,
Життя зросте на полем руїн,
Велика мрія, мудра і єдина,
Недарма дзвонить у всесвітній дзвін.
Віки летять, а в неозорім марі

6. Єдине сонце для землі горить,
І всі колись з’єднаються в просторі –
Людина, звір, і квітка, і блакить.
2Ведучий
Та хто ж вони – козаки? Давайте спробуємо на хвилину замислитись над
змістом слів “козак”, “козаки”.
Що вони будять в душі? Мабуть, у вашій уяві спалахнув образ сильних,
мужніх і відданих рідній землі людей. Мабуть, через віки до нас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі
від копит навальних ординців, бій, як блискавка , як межа між життям і
смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.
Читець
Козак – чесна, смілива людина,
Найдорожча йому – Україна!
Козак – слабкому захисник,
Цінити побратимство звик!
Козак вкраїнську любить мову,
Він завжди здержить своє слово.
Козак – це вільна є людина,
І ненька в нього Україна!
Козак – безстрашний захисник.
Боротися за правду звик.

7. Читець
Славна Січ ворогам ішла на встріч,
Рідну землю захищала і народ наш прославляла!
Лиха ж отчий край зазнав …
Людолов нас чатував, щоб позбавить свого дому.
Бранців до галер кували, ржею злоби попирали…
Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла.
Цар Петро і Катерина зневажали наш народ.
І тужила Україна під п’ятою у заброд.
Але наш народ боровсь…
І Хмельницький в нас знайшовсь,
І Сірко, і Дорошенко,
Й Полуботок, й Морозенко…
Рабства каламутному ніч переборювала Січ.
Козаків боялись завжди, бо була в них сила Правди!
1Ведучий
Козацьке життя було сповнене важкими, тривалими бойовими походами,
запеклими боями проти ненависних ворогів.
Козаки відточували свій розум, тренували тіло, загартовували волю
мужність, витримку, бо небезпеки чатували їх на кожному кроці.
Та все ж були у них і хвилини перепочинку, які годі уявити без танців,
пісень, цікавих бувальщин.
Серед запорожців було чимало хороших музикантів, які грали на кобзі, лірі,
цимбалах, скрипці, сопілці. Та найулюбленішим і найпопулярнішим

8. музичним інструментом на Січі була кобза – “дружина вірная” чи
“подорожняя”, як її називали кобзарі.
2Ведучий
Звідки ж узялись на Січі кобзарі? Чимало кобзарів потрапили на Запорізьку
Січ, тікаючи від сільських багатіїв. Іноді кобзарями ставали козаки, які в боях
втратили зір. Кобзарі були не лише добрими музиками й співцями. Вони
зберігали у своїй пам’яті перекази та легенди про козацьке життя, ратні
подвиги запорожців, їхній побут і звичаї.
Коли ж козацькі полки вирушали в похід, зрячі кобзарі також брали до рук
зброю, щоб боронити рідний край.
(Звучить пісня “Їхав козак на війноньку”)
1Ведучий
Серед різних кривд, які українським людям робилися, “трапився чоловік, у
котрого відібрали пасіку, а та пасіка наробила клопоту на всю Польщу”. А
був тим чоловіком Богдан Хмельницький. Титанічна постать Хмельницького
протягом багатьох століть по-різному оцінювалась істориками, але сьогодні
ми говоримо про Богдана, як про засновника Української держави.
Українська казацька республіка, очолена гетьманом Хмельницьким, стала у
ХVІІ ст. передовою демократичною державою на відміну від європейських
монархій.
2Ведучий
Зібравши зимою1648 року із запорізьких козаків військо, Хмельницький
протягом весни та літа завдав полякам ряд ніщівних поразок. Ці перемоги
сколихнули український народ і поставили його під знамена Богдана
Хмельницького. Але ведення тяжкої війни вимагало мати надійного
союзника. Татари і турки такими не були, тому гетьман вирішив укласти
союз з Москвою.
Московський цар радо погодився на це і присягав, що Україна буде мати своє
правління, а тільки хай козаки присягнуть на вірність цареві. Так і сталося.
Хмельницький з’їхався з царськими послами в містечку Переяслав в 1654
році, де й підписав союз з Росією.

9. 1Ведучий
У 1654 році побачили світ “Березневі статті” Б. Хмельницького, що з’явилися
внаслідок переговорів у Москві українського посольства з представниками
царського уряду. Березневі статті стосувались питань збирання податків,
платні старшині, витрати на артилерію, дипломатичних відносин, платні
козакам та ін.
2Ведучий
Але російський царизм поступово обмежував окремі права і привілеї
України, а згодом повністю ліквідував залишки автономного устрою
України.
Читець
Зажурився ти, наш Хмеле,
Народний гетьмане:
Ой коли ж то Україна
Терпіть перестане
Нарікать на долю –
Впала рідна Україна
В московську неволю …
1Ведучий
Період після Богдана Хмельницького є чи не найскладнішим в історії
України. Ніби в калейдоскопі, змінювали один одного гетьмани, які на різних
етапах своєї діяльності притримувались різних орієнтацій.
2Ведучий
Визволити неньку Україну з московської неволі намагався Іван Мазепа,
опальний гетьман, що спробував у 1709 р. виступити проти московського
царя. Ця спроба закінчилася остаточним розгромом української автономїї.
Невдовзі І. Мазепа помер, а решта козацького війська обрали своїм
гетьманом генерального писаря – Пилипа Орлика.

10. 1Ведучий
За нього була укладена перша в історії України демократична конституція.
Вона передбачила встановлення національного суверенітету, недоторканість
і цілісність кордонів Малої Русі, забезпечення демократичних прав людини.
Конституція закріпила право на соціальне забезпечення убогих, вдів, сиріт.
Орлик у своїй конституції виступив за відновлення давнього брацтва з
Кримським Ханством, за звільнення Дніпра і земель війська Запорізького від
московських фортець, укріплень.
2Ведучий
Живучи у дикому степу чи на дніпровських островах, козаки байдужіли до
звичайних мирських радощів. Нехтували добробутом, глузували з багатства,
здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними влади. Відданий жінці душею
і тілом, козак уже не зміг би беззастережно виконувати свій обов’язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були, насамперед, молоді,
неодружені. Запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути хоробрішими,
повсякчас готовими до війни. Звідси – сувора етика написаних законів
Великого Лугу.
Читець
Гей, шуми, Великий Луже!
Мати-Хортице, співай!
Запорожців плем’я дуже
Повернулось в рідний край.
То не вітер лине з поля
В придніпровській стороні –
То летить козацька воля
На буланому коні.
Наша мова солов’їна
Піде з нами у віки.

11. Доти буде Україна,
Доки будуть козаки!
Сходить сонце, золотиться,
Мов козацька булава.
Ще не висохла криниця!
Запорізька Січ жива!
Щоб воскресла наша слава,
Наша пісня і душа,
Земляки, вставайте в лави
Запорізького коша!
1Ведучий
До фортеці Запорізької Січі під страхом смерті заборонялося приводити
жінок. У козака було дуже небезпечне життя, над ним повсякчасно кружляла
смерть, тож мати дружину та дітей за таких обставин означало прирікати їх
на загибель.
Читець
Ой три шляхи широкії
До купи зійшлися,
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір,
Той жінку покинув,
А той-сестру, а найменший –

12. Молоду дівчину.
(Звучить пісня “За світ встали козаченьки”)
2Ведучий
Як повідомляє Д. Яворницький, на одному із запорозьких прапорів був
зображений козак на коні, а під ним напис:
“Козак куди хоче, туди й скаче, ніхто за ним не заплаче”. Але, на жаль,
помилялися козаки, бо у кожного була мати, були і сестри, кохані, наречені,
дружини, діти. Вони плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, чекали
роками їх повернення, а недочекав-шись – знову чекали … Вели без
чоловіків домашнє господарство, ростили і виховували синів і знову
проводжали їх у слід за батьками.
Читець
І десь там юрми, натовпи, там люди!
Там зорі в небі чисті, як ромен.
Ще жінка мужу падає на груди,
І діти тягнуть руки до стремен.
Жінки дорогу слізьми перемили.
1Ведучий
Проводам козаків, прощанню сина з матір’ю, хлопця з дівчиною, чоловіка з
дружиною присвячено багато народних пісень та літературних творів. Серед
найпопулярніших – “Гомін, гомін по діброві”, “Їхав козак за Дунай”, “За світ
встали козаченьки” та ін.
(Звучить пісня “Ой чого ти дубе на явір схилився”)
2Ведучий
Мабуть неможливо знайти людину, яка б не чула пісні “Реве та стогне Дніпр
широкий”, але не всі знають, що це тільки початок балади Т. Шевченка

13. “Причинна”, де на фоні бентежної природи відчувається страшна трагедія.
Втративши надію дочекатися козака, дівчина гине, а козак, повернувшись,
від горя закінчує життя самогубством.
Читець
Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
Полюбила – не спинила:
Пішов – та й загинув.
Якби знала, що покине, –
Була б не любила,
Якби знала, що загине, –
Була б не пустила …
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала,
Зілля-дива наробила –
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари,
Тонка, тонка та висока –
До самої хмари.
(Звучить пісня “Їхав козак на війноньку”)

14. 1Ведучий
Звичай заборони появи жінки на Січі, пропагування безлюбності серед
запорожців був викликаний не зневагою до жінки, а, навпаки, високою
пошаною до неї та відповідальністю козака за свої чоловічі обов’язки перед
дівчиною, дружиною, матір’ю.
Та це й закономірно – сильні духом люди, маємо на увазі, перш за все
чоловіка, ніколи не образять жінку, не виявлять до неї зневаги. Там, де
лицарство – мужність і ніжність ідуть поряд. Атмосфера лицарської доблесті,
честі, людської гідності та порядності, що існувала серед козацтва, а також
лицарське ставлення козака до дівчини та дружини створювали високу
моральну чистоту дошлюбних та шлюбних взаємин.
Читець
Вранці Ярему вінчали;
А ввечері мій Ярема
(От хлопець звичайний)
Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залізняком
Весілля справляє
В Уманщині на пожарах,
Вона виглядає, –
Виглядає чи не їде …
2Ведучий
Особливо ганебним злочином вважалась зрада кохання, зрада дружині чи
чоловікові або другові. Народний осуд цього явища був викликаний тим, що
людина, непорядна в особистому житті, не може прислужитися своїй землі,

15. вітчизні. Якщо хтось здатний зрадити близьку людину, то він зрадить і
Батьківщину.
На цьому тлі і сформувався неповторний за своєю красою жіночою образ
Марусі Чурай, в якому з особливою силою проявилися вже згадувані
прекрасні риси характеру української жінки.
Читець
Це дівчина не просто так, Маруся,
Це – голос наш. Це – пісня.
Це – душа. Коли в похід виходила ватага,
Її піснями плакала Полтава,
Що було нам потрібно на війні ?
Шаблі, знамена і її пісні.
1Ведучий
Українська жінка в часи козаччини була вірним і надійним спільником свого
чоловіка у боротьбі за соціальне і національне визволення народу.
Читець
Одвіку жили у народі
Не фраза красива, не жест –
Але ідеали свободи
І честь України, і честь …
За них під козацькі клейноди
Йшли люди, і ліку їм не стать.
В серцях – ідеали свободи
І честь України, і честь …

16. 2Ведучий
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала славні
періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважче
випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи
не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро
близьких та далеких сусідів. Козацтво жило за високими законами честі.
Навіть настромлені на польсько-шляхтенських полях, підвішені на турецьких
залізних гаках за ребра козаки вмирали з іменем України на устах, яку ніжно
називали ненькою. Для неї вони віддавали свою силу, звитягу, а часто й
життя.
Читець
Вона в душі моїй, моя Вкраїна,
І з усміхом і мудрістю в очах,
Овіяна легендами сумними
І горда все-таки, як в небі птах.
Якщо не ти, замріяна, єдина,
Із поглядом, де журяться віки,
То хто ж тоді розправить наші спини,
Відродить славу смілих козаків?
Хто зерна доброти посіє в душі
Отим, хто нині в скруті підроста?
Одна лиш ти і піснею зворушиш,
І рідним словом освятиш вуста.
Здіймайся ж із духовної руїни
У зелені нового вишняка …

17. Ти хоч тепер не здайся, Україно!
Коли ще буде слушна мить така?!
Класний керівник
“Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони від чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Пропонуємо свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе”.
(Звучить Козацький марш)