1. МІНІСТЕРСТВО АГРАНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Виконала:
Студенстка групи АМ5/2
Гайченко Анастасія
2. ЗМІСТ
Азіатська раса непарного шовкопряда
Тютюнова або бавовникова білокрилка
3. АЗІАТСЬКА РАСА НЕПАРНОГО ШОВКОПРЯДА
Рослини-господарі. Непарний шовкопряд -
типовий поліфаг. Він здатний пошкоджувати
до 300 видів рослин, зокрема, всі листяні
дерева, деякі хвойні, кущі.
Поширення. У Європі вид зустрічається
скрізь, північна межа ареалу проходить по
Південній Скандинавії та Південній Фінляндії.
В Півніній Америці зараз вид поширений від
Атлантики до Тихого океану. В Азії
зустрічається в Лівані, Ізраїлі, Сирії,
Туреччині, Ірані, Афганістані, Монголії,
Китаї, Кореї, Японії і на Тайвані. На півдні Росії
поширюється до кордонів країни.
4. Шкодочинність. Непарний шовкопряд - типовий лісовий шкідник. Небезпеку з точки
зору карантину являють його сибірські та далекосхідні раси при занесенні в європейську
частину Росії. Крім безпосередньої шкоди, якої завдають крупні і прожерливі гусениці
східних рас, небезпеку становить можливість схрещування з місцевими. В результаті
можуть з’явитися більш агресивні популяції. Вірогідність занесення із Далекого Сходу
при внутрішніх перевезеннях дуже висока, особливо на території Росії. Ситуація
ускладнюється ще й тим, що в цьому районі зафіксовано спалах чисельності
маловивченого рожевого непарного шовкопряда. На площі близько 200 тис. га виникли
комплексні вогнища листогризних шкідників.Серйозна увага приділяється спалахам
цього фітофага в лісах курортної зони Чорноморського узбережжя Кавказу, де ліси
мають безцінне рекреаційне, водоохоронне та ґрунтозахисне значення.Для України
небезпеку складає азіатська раса непарного шовкопряда, особливо на території
Кримського півострова, де також зосереджені цінні і рідкісні види дерев.Щорічний
сумісний моніторинг карантинних служб Росії, США, Канади, Нової Зеландії та Чилі
вказує на зростання та можливий спалах чисельності непарного шовкопряда в
найближчі 2-3 роки на Далекому Сході. Постійна сертифікація російських кораблів, які
відпливають із портів Далекого Сходу спонукає до виконання карантинних вимог країн-
імпортерів щодо деревини, зерна та іншої сільськогосподарської продукції.Для США та
Канади він має карантинний статус.Непарний шовкопряд відноситься до родини
хвилівок .
Виділяють декілька географічних форм (рас). Деякі автори вважають окремі раси
самостійними видами чи підвидами. Азіатська раса описана В.В. Внуковським у 1926 р.
за матеріа¬ лами, зібраними в основному в Сибіру, і вважається перехідною від
євра¬ зійської до японської форми .
5. Біологічні особливості. Зимує у фазі яйця. Весною з настанням стійкої
теплої погоди і за середньодобових температур 5-6°С починається вихід
гусениць із яйця. Після відродження вони декілька днів сидять
в “дзеркальцях”, не розповзаючись, а потім піднімаються у. Непарний
шовкопряд є термофільним видом. Оптимальна температура розвитку
становить 20-25°С. За високих температур розвиток продовжується до 35-
40 днів, при зниженнях затримується до 50-80 днів, а при температурі
менше 10°С - припиняється. Гусениці самців проходять п’ять, а самок -
шість віків.Заляльковування відбувається у червні - на початку липня в
кроні дерева. На стовбурах, в тріщинах кори та інших прихованих місцях.
Фаза лялечки триває 12-20 днів.Літ метеликів спостерігається в липні, іноді
раніше, в залежності від географічного положення та погодних умов. Самці
вилітають на 5-7 днів раніше за самок, активні переважно у вечірній час,
але часто літають і вдень, особливо в хмарну погоду. Самки
західноєвропейських популяцій не літають, східноєвропейських -
здійснюють перельоти на 100-200 м, сибірських і далекосхідних можуть
перелітати на великі відстані.173В ході спостережень встановлено, що в
Західних Саянах самки непарного шовкопряда летять на світлові пастки,
розташовані на відстані1-1,5 км від вогнища.
6. Морфологічний опис. Метелики мають яскраво виражений статевий диморфізм, що
відображено і в назві шкідника. Передні крила самців коричнево-сірі з зигзаговидним
малюнком, задні - жовто- коричневі, вусики коричнево-сірі, сильно гребінчасті. Тіло
коричнево- сіре. Самки значно крупніші самців, білі чи жовтуваті, рисунок такий же,
як у самців, але тонкий, майже чорний, буває редукований. Передньоспинка біла;
черевце жовте, вкрите на кінці коричнево-чорними чи коричнево-жовтими
волосками. Вусики чорні, гребінчасті. Метелики європейських популяцій світлі,
дрібніші. Інтенсивність забарвлення у різних популяцій може сильно змінюватися.
Збільшення інтенсивності забарвлення в окремій популяції вказує на початок
зростання чисельності. Розмах крил самців європейської популяції 40-50 мм, самок
60-90 мм. Метелики азіатської раси крупніші: самці - до 57 мм, самки - 90 мм
і більше.174Яйце щойно відкладене жовте, згодом жовто - чи рожево-сіре,
гла¬ деньке, кругле, зверху сплющене; діаметром 1-1,2 мм. Яйця самки
відкла¬ дають купками, вони вкриті рудувато-бурими волосками з черевця самки; в
основному всі вони відкладаються в одну кладку.Гусениці сірого кольору з сірим,
чорним чи рудим (жовтим) рисунком. На кожному сегменті знаходиться ряд
бородавок, на яких розміщені щетинки, на перших п’яти вони сині, на решті -
червоні. Домінуючим забарвленням європейських популяцій є сіра, чорних гусениць
виживає не більше 7,5-8%, руді особини гинуть до 4-5 віку. В Хабаровському
краї переважають руді гусениці, які складають 99-99,5% популяції, чорних не
відмічено.Лялечка темно-коричнева, з пучками волосків на сегментах.
7. Фітосанітарний ризик. Основне значення при розселенні
шкідника мають яйцекладки. Здатність відкладати яйця не
лише на лісову продукцію збільшує небезпеку
розповсюдження яйцекладок разом із тарою, контейнерами,
на вагонах, автомобілях та іншими шляхами і ускладнює
виявлення шкідника. Можливі перевезення і лялечок.
Фітосанітарні заходи. Для запобігання завезення
шовкопряда необхідно проводити догляд лісопродукції,
вантажів і потягів, які надходять із Сибіру та Далекого Сходу,
а у випадках виявлення кладок - проводити знезараження.
Для моніторингу шкідника в насадженнях застосовують
феромонні пастки.У боротьбі з ним застосовують синтетичні
піретроїди або біологічні препарати - вірин НШ, лепідоцид, які
малотоксичні для теплокровних і показують високі
результати, але тільки на початковій фазі розвитку спалаху.
8. ТЮТЮНОВА АБО БАВОВНИКОВА БІЛОКРИЛКА
Рослини-господарі. Відома як шкідник польових культур у
тропічних країнах: бавовнику, тютюну, томатів, батату. У
закритому ґрунті пшкоджує переважно томати. Також може
заселяти ряд інших родин, серед яких представники родини
Мальвових (Malvaceae), Пасльонових (Solana- сеае),
Гарбузових (Cucurbilaceae.) та ін.
Географічне розповсюдження. Широко поширений вид на
Кіпрі, в Італії та Греції. Обмежено розповсюджений у Бельгії,
Данії, Франції, Німеччині, Угорщині, Нідерландах, Норвегії,
Польщі, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Марокко. Виявлений в
Ізраїлі та Туреччині. Спалах розмноження був зареєстрований
в Ірландії, де був ліквідований. Широко розповсюджений в
Азії, Африці, Північній Америці (південні штати), Південній
Америці (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Венесуела), Океанії.
9. Шкодочинність. На листках рослин, заселених
тютюновою біло- крилкою, утворюються численні
хлоритичні крапки, які забруднені їх солодкими
виділеннями (медвяною росою) та сажковими
грибами, які добре на них розвиваються. З нижньої
сторони листка можна виявити дуже дрібних
білуватих щитівок. Якщо рослину струсити, то
нею піднімаються численні білі дрібні комахи, які
скоро знову опускаються на рослину. При візуальному
огляді бавовникову практично неможливо відрізнити
від оранжерейної білокрилки (Trialeurodes
vaporariorum) - звичайного виду, широко
розповсюдженого у Європі
10. Біологія. Яйця білокрилка відкладає з нижньої поверхні листка. Розширеною
основою вони звернуті до поверхні листка, а видовжена вершина яйця стоїть
перпендикулярно до його площини. Яйце прикріплене до листка стебельцем,
яке занурене у тонку щілину тканини листка, прокладену самкою. Але не у
продихи як властиво більшості алейродид. Щойно відкладені яйця світлі, але
згодом темніють і стають коричневими. Відродження починається через 5-9
днів, залежно від температури, вологості та рослини-господаря.Після
відродження з’являється личинка “бродяжка”, маленька, овальна, схожа на
щитівку. Відійшовши на невеличку відстань від місця100народження,
“бродяжка” прикріплюється до листка і починає живлення. Протягом усього
преімагінального періоду розвитку вона лишається неру¬ хомою. Перші три
личинкові стадії продовжуються по 2-4 дні кожна. Четверта стадія називається
пупарієм. Розміри пупарію досягають 0,7 мм у довжину, тривалість розвитку
становить близько 6 днів. На цій стадії відбувається формування
імаго.Білокрилка відроджується, розриваючи оболонку пупарія і
декілька хвилин розправляє крила. Після цього вона починає покривати
себе порошкоподібними виділеннями черевних воскових залоз. Через 12
годин після відродження відбувається копуляція. Життєвий цикл самки
триває протягом 60 днів. Самці живуть значно менше, від 9 до 17 днів. За
життя самка відкладає до 160 яєць. Вона розміщує яйця по дузі, яку
описує кінчик її черевця при поступовому повороті тіла навколо голови.
Голова залишається не рухомою, оскільки ротовий апарат занурений у
тканину листка
11. Морфологічні особливості. Яйця грушовидні, близько 0,2 мм
в довжину.Пупарій плоский, у формі неправильного овалу, 0,7 мм в
довжину. На гладеньких листках рослини на пупарії спинні щетинки відсутні,
але на опушених може бути від двох до восьми довгих спинних щетинок.Імаго.
Близько 1 мм в довжину. Самці дещо менші за самок. Тіло і обидві пари крил
покриті порошкоподібним восковим секретом, білим або ледь жовтуватим. На
стадії імаго розрізнити види дуже складно, але у сидячої тютюнової
білокрилки крила притиснуті до тіла більш щільно, ніж в оранжерейної
білокрилки (Trialeurodes vaporariorum). В умовах теплиці легко розрізнити В.
tabaci та Т. vaporariorum за оболонкою пустого пупарія. Пупарій тютюнової
білокрилки має форму неправильного овалу з пологими краями та короткими
тонкими щетинками. Кількість їх може змінюватися. В задній частині пупарія у
В. tabaci є каудальна борідка і відкритий кінчик язичка майже вдвоє більший в
довжину, ніж у ширину. Натомість у Т. vaporariorum пупарій має форму
правильного овалу з прямими краями (видно збоку) та 12 парами великих
потужних щетинок. В задній частині гострий кінчик язичка поділений на
часточки, і в ширину більший, ніж у довжину.Способи перенесення і
розповсюдження. Імаго літають погано, але завдяки дуже малим розмірам
можуть розноситися на великі відстані.101Шкідник може бути занесений з
посадковим матеріалом або зрізаними квітами рослини-господаря на будь-якій
стадії розвитку. У Європі най¬ більш вірогідним джерелом розповсюдження
бавовникової білокрилки є пуансеттія (Poinsettia). яку широко використовують
у міжнародній торгівлі.
12. Економічне значення. При живленні личинок та імаго на поверхні листків, з’являються
жовтуваті крапки. В залежності від рівня зараження ці крапки можуть зливатися, що приводить
до пожовтіння усього листка, окрім ділянок, що безпосередньо прилягають до жилок.
Пізніше такі листки опадають. Медвяна роса, яку виділяють личинки, вкриває поверхню листків,
зменшуючи при цьому інтенсивність фотосинтезу, особливо, якщо на пій розвиваються сажкові
гриби. Медвяна роса також забруднює квіти, а при зараженні бавовнику викликас ускладнення
при його зборі. При сильному заселенні зменшується висота рослин, кількість
пагонів, знижується урожай і його якість.Бавовникова білокрилка є переносником близько 60
вірусів. Найбільш важливі гсміновіруси: гсміновірус жовтої мозаїки томатів (tomato yellow mosaic
geminivirus), вірус курчавості листків бавовнику (Cotton leaf curl virus), гсміновірус курчавості
листків тютюну (tobacco leaf curl geminivirus), вірус скручування листків картоплі (potato leaf roll
lu/eovirus) та інших.Є небезпечним шкідником для захищеного Грушу, особливо у північних
країнах регіону ЄОЗР.
Боротьба із шкідником у захищеному ґрунті досить ускладнена із-за широкої поліфагії виду,
резистентності до пестицидів. Біологічний метод боротьби позитивних результатів не
дав.Боротьба з шкідником в захищеному грунті дуже ускладнена, внаслідок швидкого розвитку
резистентності до пестицидів. Донедавна чи¬ сельність В. tabaci на бавовнику легко
регулювалася за допомогою хімічних препаратів.У Швеції був розроблений біологічний метод
боротьби з викорис¬ танням Encarsia formosa та Verticillium lecantii, але чітких результатів
не встановлено.Дуже мало країн уникли завезення бавовникової білокрилки, що наочно
демонструє як важко уникнути проникнення цього шкідника із посадковим матеріалом та
зрізаними квітами із-за кордону. Більше того,102вже відомо, що шкідник перейшов на польові
культури у південних державах Європи.Фітосанітарні заходи. Завезення підкарантинного
матеріалу з вільних зон країн, де розповсюджений шкідник. У разі виявлення шкідника вжиття
карантинних заходів з метою недопущення його проникнення.
