6 9 (475-478) 11032019 Судебно-юридическая газета

1. №43-50 (412-419) | 15 декабря 2017 года
Почему ЕСИТС не заработала
с 1 марта: стали известны
реальные причины
Как известно, судам для полноценной работы
нужен не просто «стол, стул и печатная машин-
ка», но и современное оборудование. И так вышло,
что вопрос качества обеспечения таким оборудо-
ванием имеет непосредственное влияние на права
каждого, кто обратится в суд. Не так давно Фемиду
потряс скандал со срывом обязательной видеофик-
сации в уголовных процессах, а 27 февраля оказа-
лось, что и обещанный на 1 марта запуск Единой
судебной информационно-телекоммуникацион-
ной системы придется отложить. В чем причина
такой череды событий и виноваты ли суды,
выясняла «Судебно-юридическая газета». 10
Оценивание судей друг
другом и активистами
поставили на паузу
В судейской среде уже несколько недель
не утихают страсти относительно Порядка
и методологии оценивания и самооценива-
ния судьи, который был опубликован на сайте
ВККС в середине января. Одна из обозначен-
ных проблем Порядка — обязанность судей
оценивать своих же коллег, что вызывает ожи-
даемое негодование в коллективах судов. Нема-
ло замечаний вызывает и право на оценивание
работы судей, предоставленное общественным
активистам, которые и так нередко создают
проблемы во время текущего квалификацион-
ного оценивания судей. Свои претензии
к документу высказали 126 судов.
ЦИТАТА НОМЕРА
№6-9 (475-478) | 11 марта 2019 г.
Дж. П. Лоуренс: Люди не хотят изменений до тех пор, пока они не будут абсолютно уверены в неприемлемости текущего варианта развития событий
4
ДОАНТИКОРУПЦІЙНОГОСУДУ
ІВЕРХОВНОГОСУДУ:підсумки
КОНКУРС

2. 01004, Киев, ул. Большая Васильковская, 2, тел./факс: (044) 235-91-41, e-mail: gazeta@sug.kiev.ua, www.sud.ua, для писем: 01001, а/я 321
6-9 (475-478) 11 марта 20192
Наталя Мамченко,
«Судово-юридична газета»
6 березня 2019 р. Вища ква-
ліфікаційна комісія суддів за-
вершила другий в історії кра-
їни конкурс на посади суддів
Верховного Суду та назвала
імена його переможців. Таким
чином, поповнення кадрами
найвищої судової інстанції зна-
ходиться на фінальному етапі.
Втім, це ще не фінал —
конкурсантів чекає розгляд
рекомендацій у Вищій раді
правосуддя 19-20 березня, яка
і направить відповідні подан-
ня про призначення на посади
Президенту України. Нагада-
ємо, що під час попереднього
конкурсу в 2017 р. не всі кан-
дидати, що потрапили в спи-
сок переможців, були в ре-
зультаті призначені. Двоє осіб,
до яких у ВРП були претензії,
так і не потрапили до ВС.
Верховний Суд: хто
в числі переможців
Другий конкурс, який було
оголошено 2 серпня 2018 р., від-
бувався до чотирьох касаційних
судів Верховного Суду. Необхід-
на кожному касаційному суду
ВС кількість суддів визначалася
з огляду на навантаження.
Нагадаємо, Комісія отри-
мала 659 заяв про участь у кон-
курсі, а допущено було 566 кан-
дидатів. У складанні анонім-
ного тестування взяли участь
525 кандидатів, з них успішно
склали тестування 316. За ре-
зультатами складання іспиту
до етапу співбесід були допу-
щені 235 кандидатів. За період
фінального етапу другого кон-
курсу до Верховного Суду «До-
слідження досьє та співбесіди»
46 кандидатів із 235 не підтвер-
дили свою здатність здійсню-
вати правосуддя у Верховно-
му Суді. Саме таким чином
зі 185 кандидатів Комісія сфор-
мувала рейтинг до найвищої
судової інстанції України.
У конкурсі, окрім суддів,
брали участь також адвокати,
науковці та кандидати із сукуп-
ним стажем. У підсумку серед
78 переможців конкурсу 54 суд-
ді (69%), 14 науковців (18%), 7 ад-
вокатів (9%) і 3 із сукупним ста-
жем (4%). Таким чином, Комі-
сія рекомендує на призначення
майже 30% кандидатів, що рані-
ше не працювали суддями.
Розподіл переможців у ка-
саційних судах ВС за досвідом
роботи:
●● Касаційний адміністра-
тивний суд (26 посад): 20 суддів,
4 науковці, 1 адвокат та 1 із су-
купним стажем;
●● Касаційний господар-
ський суд (16 посад): 11 суддів,
2 науковці та 3 адвокати;
●● Касаційний кримінальний
суд (13 посад): 9 суддів, 3 нау-
ковці та 1 адвокат;
●● Касаційний цивільний суд
(23 посади): 14 суддів, 5 науков-
ців, 2 адвокатів та 2 із сукупним
стажем.
Серед переможців конкур-
су на зайняття вакантних посад
суддів касаційних судів у складі
Верховного Суду 30 кандида-
тів наук та 5 докторів наук;
жінок — 31, чоловіків — 47.
Наймолодшому переможцю
конкурсу 34 роки, а найстар-
шому — 61. Найбільша кіль-
кість переможців з Києва (24)
та Харкова (8).
«Україна демонструє єди-
ний випадок у світі, коли
створення двох найвищих су-
дів — Верховного Суду та Ви-
щого антикорупційного суду —
в країні відбувається одночас-
но», — зазначив голова ВККС
Сергій Козьяков.
Нагадаємо, Комісії у про-
веденні конкурсу на одному
з етапів допомагала Громад-
ська рада доброчесності, яка
встановлювала відповідність
кандидатів критеріям профе-
сійної етики та доброчесності
під час кваліфікаційного оці-
нювання. Стосовно кандидатів
ГРД підготувала 71 висновок.
55 кандидатів (77%) з висновка-
ми не потрапили до фінально-
го рейтингу.
«Кандидати, які мали нега-
тивні висновки, надавали від-
повідні документи та свої пояс-
нення щодо питань, які до них
висувались. І хоча представни-
ки Громадської ради доброчес-
ності не завжди погоджувалися
з поясненнями кандидатів, ре-
комендація їх до призначення
означає, що Комісія зробила
ретельну правову оцінку всіх
матеріалів, у т. ч. від чисельних
державних органів. Категорич-
но некоректним є застосуван-
ня категорії «недоброчесні»
до тих кандидатів, які успішно
використали своє право на від-
повідь під час процедури кон-
курсу», — зазначив член ВККС
Михайло Макарчук.
Антикорупційний суд:
адвокати та науковці
складають половину
Також 6 березня ВККС під-
била підсумки кваліфікаційно-
го оцінювання та затвердила
рейтинги кандидатів на зайнят-
тя вакантних посад суддів Ви-
щого антикорупційного суду
та Апеляційної палати ВАС.
Документи на участь у кон-
курсі подали 343 кандида-
ти, допущено до участі 270;
156 осіб успішно склали тес-
тування, 113 — практичне
завдання, з них 81 — до Вищого
антикорупційного суду та 32 —
до Апеляційної палати Вищого
антикорупційного суду.
Втім, до 49 кандидатів (43%)
виникли питання у членів Гро-
мадської ради міжнародних
експертів щодо доброчесності
та професійності, тоді як до 64
кандидатів (57%) таких питань
не було, і вони відразу пере-
йшли до наступного етапу
конкурсу — співбесід за ре-
зультатами дослідження досьє.
У фінальному рейтингу взяли
участь 71 кандидат.
У прохідний рейтинг
до Апеляційної палати Вищого
антикорупційного суду увій-
шли 12 переможців конкурсу,
серед яких 50% — судді і 50% —
адвокати та науковці. У рейтинг
до першої інстанції ВАС увій-
шли 27 переможців конкурсу,
40% з яких мають досвід робо-
ти адвокатами та науковцями,
60% — суддями.
«Україна — перша країна
у світі, яка запросила міжна-
родних експертів, щоб ство-
рити Антикорупційний суд.
Вона повинна пишатися тим,
що у неї є таке законодавство.
Такого, як в Україні, немає
ніде. Ми публічно ставили за-
питання кандидатам, і це були
непрості питання. При цьому
відбувалася пряма трансляція
засідань. Я не бачив, де б ще так
відкрито проходили процеду-
ри добору суддів. У Великобри-
танії, наприклад, прозорість
при відборі і призначенні суд-
дів відсутня.
Аналізуючи кандидатів
у ВАС, Громадська рада міжна-
родних експертів звертала ува-
гу на їх проблеми з належним
декларуванням майна, доходів,
а також сплатою податків. На-
приклад, були випадки, коли
вартість квартири або автомо-
біля кандидата були нижча,
ніж їх реальна ринкова вартість.
Це викликало у Ради експертів
обґрунтовані питання щодо до-
тримання кандидатами правил
декларування. Якщо виникали
сумніви в кандидаті, ми вважа-
ли, що він не повинен іти далі.
При цьому ми не стверджує-
мо, що той чи інший кандидат
замішаний у корупції. У нас
було трохи часу для перевір-
ки кандидатів, та й у них було
не так багато часу, щоб нада-
ти Раді відповідні документи
і пояснення. В цілому робота
в ГРМЕ — одна з найбільш за-
хоплюючих речей, якими я за-
ймався в житті», — зазначив
британський суддя апеляцій-
ного суду у відставці, голова
Громадської ради міжнародних
експертів сер Ентоні Хупер.
Громадська рада міжнарод-
них експертів зіграла важливу
роль під час конкурсу, який
проводила Вища кваліфіка-
ційна комісія суддів Украї-
ни. Зокрема, за результатами
спільних засідань, під час яких
у ГРМЕ виникли сумніви щодо
49 кандидатів, 39 кандидатів
припинили участь у конкурсі,
7 — успішно пройшли далі, а 3
звернулися з заявами про при-
пинення участі до спільного
засідання.
«До фінального рейтингу
потрапили найбільш гідні кан-
дидати, які успішно пройшли
всі етапи конкурсу та до яких
не було питань з боку ГРМЕ,
або вони змогли їх пояснити
настільки переконливо, що всі
питання були зняті. Це озна-
чає, що всі переможці конкурсу
отримали «зелене світло» від
міжнародних експертів, які ре-
тельно перевіряли деталі їх біо-
графії, а Україна стала першою
країною, яка запросила до до-
бору суддів міжнародних екс-
пертів. Найближчим часом ре-
комендації щодо призначення
суддів будуть передані до Ви-
щої ради правосуддя», — за-
значив заступник голови ВККС
Станіслав Щотка.
Усі кандидати на посади суд-
дів Вищого антикорупційного
суду та його Апеляційної пала-
ти пройшли складні конкурсні
випробування в публічному ре-
жимі. Їх досьє були проаналі-
зовані членами ВККС та ГРМЕ
на предмет доброчесності
(моралі, чесності, непідкуп-
ності), а також наявності знань
та практичних навичок для роз-
гляду відповідних справ.
Важливо, що кожен етап
конкурсу був побудований із за-
безпеченням максимальної пу-
блічності процедур. «Я не знаю
жодної країни у світі, яка б
досягла такого рівня прозоро-
сті у процедурах призначення
на посади такого рівня. У моїй
країні (Велика Британія — ред.)
призначення суддів має аб-
солютно нульову прозорість.
Я сподіваюсь, що ви дивилися
на каналі YouTube співбесіди,
які проводились тут, у Комі-
сії. Україну можна привітати
з величезними досягненнями
у створенні принципово нової
та унікальної для світового дос-
віду системи призначення суд-
дів», — додав сер Е. Хупер.
Український досвід форму-
вання найвищої судової інстан-
ції за конкурсною процедурою
та створення Антикорупцій-
ного суду як нової інституції,
безумовно, заслуговує на увагу
світової спільноти, адже подіб-
них прикладів у світі одиниці.
Не виключено, що саме досвід
нашої держави в майбутньому
буде слугувати прикладом для
реформ у інших країнах 
Михайло Макарчук, секретар палати ВККС з питань добору
і публічної служби суддів
— У цьому конкурсі були кандидати, які брали участь ще у по-
передньому конкурсі й увійшли тоді в підсумковий рейтинг, хоча
й не стали суддями Верховного Суду. Цього разу вони також по-
трапили у фінальний рейтинг. Якщо порівняти результати пси-
хологічного тестування, то у деяких таких кандидатів показники
змінилися. Два роки тому їх психологічний портрет був відмінний
від того, що ми побачили зараз. З цим також пов’язана різниця
в отриманих підсумкових балах. Також зараз у фінальний рейтинг
увійшли кандидати, які в 2017 р. навіть не подолали бар’єр квалі-
фікаційного іспиту. Це доводить, що цього разу кандидати готува-
лися до конкурсу та усунули минулі недоліки 
Павло Пархоменко, голова
Бахмацького районного суду
Чернігівської області, канди-
дат на посаду судді Касацій-
ного цивільного суду ВС
— Організація ВККС кон-
курсу була на найвищому
рівні. Щодо моїх вражень,
оскільки я вдруге беру участь
у конкурсі до Верховного
Суду, я вже мав певний досвід.
Крім того, раніше я проходив
процедуру тестування у рам-
ках кваліфікаційного оціню-
вання та мав уявлення про
частину процесів, що були
складовими конкурсу.
Дещо складною була під-
готовка до тестування в тому
аспекті, що я наразі є працю-
ючим суддею та на час конкур-
су мав чимале навантаження
АКТУАЛЬНО
vkks.gov.ua
Конкурс до Антикорупційного суду і Верховного Суду:
“

3. 01004, Киев, ул. Большая Васильковская, 2, тел./факс: (044) 235-91-41, e-mail: gazeta@sug.kiev.ua, www.sud.ua, для писем: 01001, а/я 321
6-9 (475-478) 11 марта 2019
3
Руслан Ульянов, адвокат, учасник конкурсу до Касаційного цивільного суду ВС
— Мої негативні враження від конкурсу обумовлені, в першу
чергу, особистим негативним результатом. Ті правники, які слід-
кували за конкурсом, знають мій кейс: мене, адвоката та депутата
міської ради, було знято з конкурсу на пленарному засіданні ­ВККС
з 15 місця рейтингу до Цивільного касаційного суду за штучні та на-
думані звинувачення у «ворожості до журналістів» та «глузливому
ставленні до громадських активістів». Неважко бачити, що при мо-
єму місці в рейтингу з балом за практичне завдання 90,5 та високи-
ми результатами тестування моральних і особистих якостей рішен-
ня Комісії закинути мені «порушення етики», які не порушують
ні професійну етику, ні закон, не видається мені справедливим.
Процедура добору на посади стала прозорішою, ніж була
до 2015 р., але не більше того. Комісія користується розмитими
та ніде не оприлюдненими суб’єктивними критеріями визначення
«доброчесності», що ніяк не убезпечує від свавілля, більшість балів
за рейтинг виставляється непрозоро, процедура виставлення балів докладно не регламентована, пе-
ревірити і проаналізувати обґрунтованість їх виставлення неможливо. ВККС засекречує практичні
роботи кандидатів та методику їх оцінки, засекречує результати тестувань їх морально-психологічних
якостей та не оприлюднює докладну аргументацію щодо виставлених у фінальному рейтингу балів.
В результаті кандидати, які за професійними якостями посідали верхні щабелі рейтингу, опиня-
ються за межами кола переможців, а ті, що за цими результатами були внизу рейтингу, визнаються
переможцями 
АКТУАЛЬНО
Мирослава Білак, професор кафедри теорії права та прав людини Українського
католицького університету, кандидат на посаду судді Касаційного адміністративного
суду ВС
— Проведення реформи судової влади, конкурсний відбір до Вер-
ховного Суду і його прозорість стали поштовхом для мене взяти
у ньому участь. Варто зазначити, що ще під час першого конкурс-
ного відбору я багато думала про моє місце в оновленому Верхов-
ному Суді, про можливість впливати на формулювання правових
позицій Суду, про забезпечення єдності судової практики. Стати
суддею — було все моєю життєвою мрією, бо я працювала майже 8
років в апараті судді Конституційного Суду України.
Після внесення відповідних конституційних змін та з початком
першого етапу конкурсного відбору у мене з’явилося бажання за-
стосувати увесь мій накопичений науковий і практичний досвід
у сфері конституційного права в Касаційному адміністративному
суді, оскільки здійснення Конституції України відбувається саме
в адміністративному праві. Адміністративне право імплементує
конституційні принципи верховенства права, які й допомагають
визначити обмеження управлінської діяльності (зокрема, у сфері
нерегульованої дискреції) в конституційних принципах, які й під-
кріплюють суддівську перевірку.
Сам процес конкурсного відбору був важким, але комплексним, і вважаю, дуже потрібним для на-
шої країни. Відразу наголошу на високій організації цього конкурсу. Незважаючи на велику кількість
кандидатів, складність комплексного підходу до цього процесу, він супроводжувався чіткістю сформу-
льованих вказівок як щодо організації етапів його проведення, так і стосовно вимог щодо оформлення
документів та виконання практичних завдань. Слід відзначити уважність і небайдужість до кандидатів
з боку як членів ВККСУ, так і працівників, які забезпечували усі процеси, що відбувалися під час скла-
дання практичного іспиту та психологічного тестування. Таке ставлення, особливо в державних орга-
нах, ми звикли частіше помічати за кордоном, а не в Україні. Відчувався професійний, але людяний
підхід з розумінням рівня напруги і відповідальності кандидатів.
Мене особисто вразило те, що під час вивчення досьє кандидатів члени ВККСУ показали, що чита-
ли як наукові, так і науково-практичні публікації кандидатів і добре орієнтувалися в наукових доктри-
нах різних галузей права, які зазвичай дуже рідко обговорюються поза професійними колами самих
науковців.
Звісно, родзинкою цього процесу був досвід спілкування в одному місці з багатьма дуже цікавими
кандидатами, а також колегами, які приїхали з усієї України, мають спільні професійні інтереси і ба-
жання щось міняти в судовій системі України.
Сподіваюся, що прозорі процеси відбору суддів посприяють підвищенню легітимності і довіри
до судової гілки влади в Україні. Доказом цього будуть справедливі рішення судів усіх інстанцій 
підсумки, але ще не фінал
з розгляду справ. Водночас
практичне завдання у вигля-
ді судового рішення було для
мене написати простіше
з огляду на суддівський досвід
та навіть цікаво.
Безумовно, я усвідомлюю,
що навантаження на суддів
Касаційного цивільного суду
наразі величезне, і готовий
до роботи. Відзначу, що у на-
шому районному суді теж ви-
соке навантаження, оскільки
з 6 суддів за штатом працюють
лише двоє. Крім того, в на-
шому районному суді немає
спеціалізації, як у КЦС. Від-
сутність досвіду роботи в апе-
ляційній інстанції, сподіваюся,
я компенсую своїми наукови-
ми здобутками, досвідом ро-
боти суддею та в адвокатській
професії 
“
“
Сергій Алєксєєв, заступник голови Комітету ВР з питань право-
вої політики та правосуддя
— Я надзвичайно задоволений перебігом цих двох конкурсів.
Їх відкритість та прозорість безпрецедентна не тільки для України,
а й у світовій практиці. Це неодноразово відзначали навіть міжна-
родні експерти, долучені до конкурсу до ВАС. Дуже цікавий кадро-
вий склад майбутнього Антикорупційного суду: у першій інстанції
40% адвокатів та науковців, в апеляційній — 50%. Тобто практично
сформовано не тільки новий судовий орган, а він ще матиме якісно
новий склад, що дуже важливо при його специфіці 
Олексій Горох, доцент кафедри кримінального
та кримінального процесуального права факультету
правничих наук, національний університет
«Києво-Могилянська академія», учасник конкурсу
до Вищого антикорупційного
суду
— Мій шлях до посади судді
(як з 6 позиції в рейтингу опини-
тися на 39)! 6.03.2019 ВККС ого-
лосила результати проведення
конкурсів до Вищого антикоруп-
ційного суду та Верховного Суду.
Як деякі з вас знають, я брав
участь у конкурсі до Вищого
антикорупційного суду (ВАС).
За результатами конкурсу я під-
твердив здатність здійснювати
правосуддя у ВАС, однак, на дум-
ку членів ВККС, не набрав достат-
ньої кількості балів, щоб увійти до прохідної частини рейтингу.
Що сказати? Мене це не просто здивувало, а фактично перевер-
нуло мою віру в чесність та прозорість конкурсу, реформу право-
суддя, державного сектору в цілому. Переконаний, що мене необ-
ґрунтовано зрізали. І зробили це повторно, грубо та цинічно. Під
час співбесіди С. Щотка запитав у мене, чи я прийняв свої резуль-
тати конкурсу до ВС у 2017 р. Нагадаю, що під час конкурсу до ВС
я обійняв 45 позицію в рейтингу за прохідних 30 (мене теж посту-
пово зрізали з 10-ї, потім з 30-ї аж до 45-ї позиції). Я щиро відповів,
що так, оскільки на той час вважав, що в чомусь тоді не допрацю-
вав. Сьогодні я глибоко переконаний, що за належного об’єктив-
ного оцінювання міг би увійти в рейтингові списки як в 2017 р., так
і зараз! 
“
Руслан Стефанчук, заступник директора «Національ-
ного офісу інтелектуальної власності», учасник конкурсу
до Касаційного цивільного суду ВС
— Почну з результату. 06.03.2019 ВККС щодо мене при-
йняла рішення: визнати мене таким, що підтвердив здатність
здійснювати правосуддя у Верховному Суді. За результатами
кваліфікаційного оцінювання я як кандидат на посаду судді ВС
набрав 716,25 балів. Однак, на жаль, мені не вистачило менше
5 балів, щоб подолати бар’єр. Щиро хочу подякувати усім, хто
консультував та допомагав мені порадами у підготовці до скла-
дання усних іспитів та написання письмового завдання. Ви зна-
єте, я чесно 2 місяці готувався до цих екзаменів і, вважаю, склав
їх з честю. А вже те, що відбувалося потім, під час утаємни-
ченого процесу прийняття рішення за результатами співбесі-
ди, від мене практично не залежало. Також хочу подякувати
усім тим, хто бодай якось підтримував та підбадьорював мене
добрим словом на цьому шляху. Ваша підтримка була дуже
важлива 
“
“
“

4. 6-9 (475-478) 11 марта 20194
Оценивание судей друг другом и активистами поставили
на паузу
РСУ пока не стала согласовывать
Порядок и методологию оценивания
и самооценивания судьи
Вячеслав Хрипун,
«Судебно-юридическая газета»
В судейской среде уже не-
сколько недель не утихают
страсти относительно Поряд-
ка и методологии оценивания
и самооценивания судьи, кото-
рый был опубликован на сайте
ВККС в середине января.
Одна из обозначенных про-
блем Порядка — обязанность
судей оценивать своих же кол-
лег, что вызывает ожидаемое
негодование в коллективах
судов. Немало замечаний вы-
зывает и право на оценивание
работы судей, предоставленное
общественным активистам, ко-
торые и так нередко создают
проблемы во время текущего
квалификационного оцени-
вания судей. Свои претензии
к документу высказали уже
126 судов.
Рада судей Украины 25 фев-
раля решила не согласовывать
Порядок в его текущем виде.
В итоге проект будет дорабаты-
ваться совместными усилиями
ВККС, Национальной школы
судей и РСУ.
Законодательство
Создание Порядка и мето-
дологии оценивания и само­
оценивания судьи преду-
смотрено принятым в 2016 г.
Законом «О судоустройстве
и статусе судей». Этот Закон
установил, что все судьи стра-
ны должны вначале пройти
общее квалификационное оце-
нивание судей, а потом на по-
стоянной основе проходить ре-
гулярное оценивание (иногда
его еще называют «вторичным
оцениванием»), что долж-
но стать нормой в професси-
ональной деятельности каждо-
го судьи.
Проведение регулярного
оценивания регламентировано
ст. 89, 90 и 91 Закона о судо-
устройстве. Согласно ст. 90, це-
лями регулярного оценивания
является выявление индиви-
дуальных потребностей судьи
для совершенствования его
профессиональных навыков,
стимулирование судьи поддер-
живать квалификацию на над-
лежащем уровне и к профес-
сиональному росту в целом.
Регулярное оценивание судьи
должно проводиться препода-
вателями (тренерами) Нацио-
нальной школы судей, другими
судьями путем анкетирования,
самим судьей путем заполне-
ния анкеты самооценивания
и оценивания работы судьи об-
щественными организациями.
Проводятся разные этапы ре-
гулярного оценивания посред-
ством письменного анкетиро-
вания. По их результатам судья
получает оценку с указанием
выявленных как сильных, так
и слабых сторон.
Если в квалификационном
оценивании судей ключевая
роль отводится ВККС, то в слу-
чае с регулярным оценивани-
ем важную роль будет играть
и Национальная школа судей.
Порядок и методология оце-
нивания и самооценивания су-
дьи утверждаются ВККС, но его
разработчиками являются со-
вместно ВККС и НШСУ.
Результаты регулярного
оценивания могут учитывать-
ся ВККС как при проведении
конкурсов на должность судьи
того или иного суда, так и вооб-
ще для определения карьерных
перспектив судьи.
Впрочем, как раз на этапе
воплощения указанных в За-
коне норм в жизнь и возникли
ключевые вопросы.
О чем говорится
в Порядке
и методологии
оценивания
и самооценивания судьи
Отметим, что против само-
го требования о необходимости
регулярного оценивания судьи
в целом не выступают. Вопрос
лишь в том, как его прово-
дить, чтобы не добавить судам
новых проблем к уже имею-
щимся. Основные претензии
у части представителей судей-
ского сообщества вызывают
разделы 3 «Оценивание судьи
другими судьями» и 5 «Оце-
нивание судьи общественными
объединениями».
Раздел 3 «Оценивание су-
дьи другими судьями» преду-
сматривает, что оценивание
судьи коллегами из суда, в ко-
тором он работает, проводится
раз в три года. Такое оценива-
ние должны проходить все су-
дьи страны — от районных су-
дов до Верховного Суда.
Согласно п. 3.2 этого разде-
ла, судья каждые три года дол-
жен оцениваться не менее чем
10 коллегами соответствующего
суда или не менее чем 50% фак-
тически работающих в соответ-
ствующем суде судей. Для этого
утверждается график такого
оценивания, где должны быть
указаны судьи, которых будет
оценивать тот или иной судья,
а также периоды, когда такое
оценивание будет проведено.
При этом оценивание судей
другими судьями может прово-
диться и по запросу ВККС.
Кроме того, председатель
суда и его заместитель долж-
ны оценивать всех судей свое-
го суда, а секретарь судебной
палаты должен оценивать всех
судей палаты. При этом пред-
седатель суда определяет лицо,
которое будет отвечать за обоб-
щение анкет оценивания судьи
и составление соответствую-
щих выводов о результатах оце-
нивания судей их коллегами.
Оценивать других и быть
оцененными могут только су-
дьи, проработавшие в суде
не менее 50 рабочих дней. Оце-
нить конкретного судью можно
только раз в три года.
Самооценивание проводит-
ся следующим образом. Тот
или иной судья, заранее опре-
делив, кого он будет оценивать,
в соответствующей анкете вы-
ставляет коллеге от 0 до 3 бал-
лов, отмечая уровень знания
судьей материального и про-
цессуального права, умение ве-
сти судебный процесс, уровень
дисциплины, культуры обще-
ния с коллегами, сотрудника-
ми аппарата суда, сторонами
в процессе, его добропорядоч-
ность и т. д.
После этого ответствен-
ное лицо, обобщив данные
из заполненных анкет, состав-
ляет вывод, где будут указаны
период и основания для оце-
нивания судьи, информация
о судьях, проводивших оцени-
вание, среднестатистическая
оценка судьи по каждому по-
казателю анкеты (выводится
на основании оценок судьи,
определенных другими су-
дьями) и рекомендации су-
дье, что нужно изменить в его
деятельности.
Составленные выводы
должны доводиться до сведе-
ния оцененных судей не позд-
нее, чем за три рабочих дня
до рассмотрения вопроса
на собрании судей. При этом
судья может ознакомиться
с анкетами, заполненными его
коллегами. Сами заполненные
анкеты оценивания опублико-
ванию не подлежат.
Результаты оценивания
судей предлагается рассма-
тривать на собраниях судей
судов. Именно собрание судей
принимает соответствующее
решение об утверждении ре-
зультатов оценивания того
или иного судьи его коллегами.
При этом в решении собрания
судей, помимо набранных бал-
лов, должна быть информация,
согласен судья с результатами
оценивания или нет.
Копия решения собрания
судей направляется в ВККС.
Анкеты оценивания судьи кол-
легами будут храниться в ма-
териалах личного дела и, кро-
ме того, направляться в НШСУ.
За три года каждый судья
обязан оценить не менее двух
судей суда или палаты.
Ответственность за органи-
зацию процедуры оценивания
судей друг другом возлагается
на председателя соответствую-
щего суда или исполняющего
его обязанности. Интересно,
что председатель суда каждые
три года должен информи-
ровать ВККС о судьях, кото-
рые отказываются принимать
участие в оценивании своих
коллег. Соответствующая ин-
формация будет сохраняться
в судейских досье таких судей.
Не менее дискуссионным
является и Раздел 5 «Оцени-
вание судей общественными
объединениями». Согласно
его требованиям, оценивать ра-
боту судей смогут обществен-
ные организации, которые
осуществляют деятельность
в Украине и не менее трех лет
занимаются правозащитной
деятельностью или действуют
в сфере реформирования си-
стемы правосудия. Допуск к ре-
гулярному оцениванию судей
общественным организациям
будет давать ВККС после рас-
смотрения соответствующих
заявок.
Оценивание судей активи-
стами будет проходить следую-
щим образом. Активисты зара-
нее выбирают, какой суд хотят
посетить и каких судей оценить.
Также они могут выбирать кон-
кретные судебные процессы,
действия судьи в которых им
хотелось бы оценить. При этом
количество заседаний, кото-
рые активисты смогут посе-
тить, все же ограничено тремя
по каж­дому конкретному судье.
Несколько общественных объе-
динений могут оценивать одно-
го и того же судью.
К оцениванию судей того
или иного суда активисты смо-
гут приступить только после
уведомления председателя суда
не менее чем за 10 дней до су-
дебного заседания, которое они
хотят посетить. Интересно,
что в оценивании судьи им мо-
жет быть отказано, например,
по причине закрытого судеб-
ного процесса или невозмож-
ности разместить в судебном
заседании всех желающих оце-
нить работу судьи. Каким-либо
образом вмешиваться в работу
судьи или выступать в пользу
какой-то из сторон обществен-
ные активисты не смогут. В слу-
чае возникновения подобных
СУДЕБНАЯ СИСТЕМА
ОКОНЧАНИЕ НА 18-19 СТР. 

5. 6-9 (475-478) 11 марта 2019
5
Павло Вовк, голова Окружного
адміністративного суду Києва
— У вересні минулого року
я звернувся до Верховного Суду
з питанням про ініціювання
звернення до Конституційного
Суду України щодо конститу-
ційності ч. 4 ст. 54 Закону Укра-
їни «Про судоустрій і статус
суддів». На жаль, реакції на мій
лист не було. Давайте детально
з’ясуємо, чому вказана норма
є неконституційною та безпід-
ставно звужує зміст прав пред-
ставників суддівського корпусу
України.
Відповідно до ч. 2 ст. 127
Конституції України, суддя
не може належати до політич-
них партій, профспілок, брати
участь у будь-якій політичній
діяльності, мати представниць-
кий мандат, обіймати будь-які
інші оплачувані посади, вико-
нувати іншу оплачувану робо-
ту, крім наукової, викладацької
чи творчої. Однак ця стаття
не забороняє судді, перебуваю-
чи на посаді, бути кандидатом
на виборні посади в органах
державної влади (крім судової)
та місцевого самоврядування,
а також брати участь у перед-
виборчій агітації (ч. 4 ст. 54
ЗУ «Про судоустрій і статус
суддів»).
Це положення є не лише
довільним та розширеним
тлумаченням вимог ч. 2 ст. 127
Конституції України, а й являє
собою інше упорядкування
умов несумісності в діяльно-
сті суддів. У такий спосіб судді
фактично позбавлені пасивно-
го виборчого права, що прямо
суперечить тому регулюванню
суспільних відносин, що за-
кріплене на рівні Конституції
України.
Варто також зазначити,
що Основним Законом України
прямо та вичерпно визнача-
ються як вимоги до кандидатів
на посади народного депутата
України та Президента України,
так і категорії осіб, які не мо-
жуть претендувати на зайняття
таких посад. При цьому жодне
з вказаних правових положень
не встановлює заборону суддям
обиратися на вказані посади.
Відповідно до ч. 2 ст. 22
Конституції України, консти-
туційні права і свободи гаран-
туються кожному громадяни-
ну і не можуть бути скасовані,
а нові закони не повинні зву-
жувати зміст та обсяг існуючих
прав і свобод. Однак при засто-
суванні ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про су-
доустрій та статус суддів» ми
спостерігаємо протилежну си-
туацію. Передбачене ч. 1 ст. 38
Конституції України право
громадян, якими є в т. ч. суд-
ді, бути обраними до органів
державної влади та місцевого
самоврядування є саме консти-
туційним правом, яке не може
бути скасоване, в т. ч. Законом
України «Про судоустрій та ста-
тус суддів» 
СУДЕБНАЯ СИСТЕМА
Чи дозволять суддям обиратися
до органів державної влади
Депутати занепокоєні дискримінацією
суддівського корпусу в Україні
Алевтина Сук,
«Судово-юридична газета»
Народні обранці підготу-
вали законопроект №10090
«Про внесення змін до Зако-
ну України «Про судоустрій
і статус суддів» щодо удоско-
налення окремих положень»,
оскільки у нинішній редакції
Закону вбачають деякі пробле-
ми, пов’язані з дискримінацією
суддів.
Автори законопроекту
вважають, що його прийнят-
тя надасть суддям можли-
вість реалізувати закріплені
на рівні Конституції права,
у т. ч. пасивне виборче право,
право на забезпечення соці-
ально-побутових умов на рів-
ні, достатньому для належного
виконання обов’язків судді.
Крім того, будуть визначені
єдині підходи до здійснення
обрахунку стажу роботи на по-
саді судді. Адже сьогодні ч. 2
ст. 137 Закону «Про судоустрій
і статус суддів» передбачає,
що «до стажу роботи на посаді
судді також зараховується стаж
(досвід) роботи (професійної
діяльності), вимога щодо яко-
го визначена законом та надає
право для призначення на по-
саду судді». На практиці таке
невизначене формулювання
призводять до неоднакового
обчислення суддівського ста-
жу. В зв’язку з цим законопро-
ект пропонує конкретизувати,
що «до стажу роботи на посаді
судді також зараховується стаж
(досвід) наукової роботи у сфері
права, професійної діяльності
адвоката, роботи на прокурор-
сько-слідчих посадах, держав-
ної служби».
При цьому законопро-
ект позбавляє суддів права
піти у відставку за наявності
не менше 20 років суддівського
стажу, якщо з них стаж робо-
ти саме суддею в Україні ста-
новить менше 10 років. Адже
наразі норми Закону України
«Про судоустрій і статус суд-
дів» дозволяють судді піти
у відставку, маючи критично
малий фактичний стаж робо-
ти на посаді судді, що може
призводити до безпідставного
відтоку кадрів з судової систе-
ми та збільшення державних
видатків на виплату пенсій або
довічного грошового утриман-
ня таких суддів.
Крім того, чинна редакція
Закону «Про судоустрій і ста-
тус суддів» унеможливлює
отримання суддями нагород,
відзнак, грамот. Ініціатори змін
до Закону вважають таку норму
несправедливою і пропонують
її виключити.
Найцікавішою поправкою
до Закону є пропозиція при-
брати зі статті, яка регулює ви-
моги щодо несумісності, фор-
мулювання про те, що перебу-
ваючи на посаді, суддя не може
бути кандидатом на виборні
посади в органах державної
влади (крім судової) та місце-
вого самоврядування, а також
брати участь у передвиборчій
агітації
“
Руководство ГСА
поборется в суде
Зеновий Холоднюк и Людмила
Гизатулина хотят добиться отмены
конкурса, в котором не смогли
поучаствовать
Вячеслав Хрипун,
«Судебно-юридическая
газета»
Глава Государственной су-
дебной администрации Зено-
вий Холоднюк и его замести-
тель Людмила Гизатулина
намерены в судебном поряд-
ке добиться отмены конкурса
на должности руководите-
лей ГСА, который 17 января
2019 года объявил Высший
совет правосудия своим ре-
шением №142/0/15-19. Это
следует из информации о со-
стоянии рассмотрения дел,
размещенной на портале Су-
дебной власти.
Как следует из определе-
ния Кассационного админи-
стративного суда Верховного
Суда, З. Холоднюк и Л. Ги-
затулина 8 февраля обрати-
лись в суд с иском о призна-
нии противоправным и не-
действительным решения
ВСП от 17 января 2019 года
№142/0/15-19 «Об объявле-
нии конкурса на занятие
должностей государствен-
ной службы категории «А»
в Государственной судебной
администрации».
Третьим лицом в про-
цессе заявлена Комиссия
по вопросам высшего корпу-
са государственной службы
в системе правосудия при
Высшем совете правосудия,
которая, собственно, в фев-
рале и провела соответствую-
щий конкурс.
Дело рассмотрит колле-
гия судей в составе: Михаил
Грыцив — докладчик, Ян
Берназюк, Николай Гимон,
Лариса Мороз и Наталия
Коваленко.
Заседание по иску состо-
ится 11 марта.
Напомним,обобъявлении
конкурса на должности главы
и заместителя главы ГСА Выс-
ший совет правосудия объя-
вил 17 января. В тот же день
было заявлено, что Зеновий
Холоднюк и Людмила Гиза-
тулина будут выполнять свои
обязанности до назначения
главы ГСА и его заместителя,
прошедших на должности
уже по конкурсу.
Тогда же стали известны
и новые квалификационные
требования, предъявляемые
к руководству ГСА. В частно-
сти, ключевое значение для
претендента на должность
главы ГСА теперь имеют на-
личие высшего образования
в сфере права, а также обяза-
тельного стажа работы в сфе-
ре права не менее десяти лет.
Для заместителя главы
ГСА обязательными являют-
ся высшее образование в сфе-
ре управления и администри-
рования, а также стаж работы
на руководящих должностях
в сфере финансов и экономи-
ки не менее пяти лет.
Кроме того, появилось
требование о том, что глава
ГСА и его заместитель долж-
ны знать на достаточном
уровне один из официальных
языков Совета Европы, то есть
английский или французский
язык.
Такие требования фак-
тически исключили воз-
можность участия в новом
конкурсе З. Холоднюка
и Л. Гизатулиной. Отметим,
что З. Холоднюк имеет три
образования — финансовое,
экономическое и инженер-
ное, а Л. Гизатулина — обра-
зование в сфере финансов.
В системе Государствен-
ной судебной администра-
ции З. Холоднюк работает
с 2011 года, а с 2014-го он воз-
главляет ГСА. Л. Гизатули-
на стала заместителем главы
ГСА в 2014 году.
15 февраля 2019 года ста-
ло известно, что в конкурсе
на должность нового главы
ГСА победил глава Секрета-
риата Высшего совета право-
судия Сергей Пушкарь, а на
должность заместителя гла-
вы ГСА победил заместитель
генерального директора ГП
«Информационные судебные
системы» Игорь Бут. Одна-
ко Высший совет правосудия
пока что не рассматривал
их кандидатуры.
Теперь же разбираться
с тем, кто может возглавлять
Государственную судебную
администрацию, предстоит
суду

6. 6-9 (475-478) 11 марта 20196 СУДЕБНАЯ СИСТЕМА
Почему возник конфликт между судами и «Укрпочтой»
Почему до адресатов не доходят
судебные повестки, а суды недовольны
«Укрпочтой»
Сергей Студенников,
«Судебно-юридическая газета»
Судебные процессы в укра-
инских судах всегда представля-
ли собой длительный процесс,
в котором заседания постоянно
откладываются и переносят-
ся. Как правило, это связано
с неявкой кого-либо из сторон,
свидетелей, третьих лиц и т. д.
Зачастую неявка бывает связа-
на с ненадлежащим уведомле-
нием лица о судебном заседа-
нии. До сих пор были нередки
случаи, когда повестки, отправ-
ленные судом, не доставля-
лись или доставлялись не тому
адресату, неделями пылились
на почте, а затем возвращались
в суд. Иногда работники суда
просили одну из сторон отпра-
вить судебную повестку, чем
стороны, соответственно, зло-
употребляли. В производствах
об административных право-
нарушениях ненадлежащее
уведомление стороны приво-
дило к тому, что сроки привле-
чения истекали, и нарушители
избегали ответственности.
В 2013 г. попытались решить
эту проблему с помощью си-
стемы отправки SMS-повесток.
Однако с этой системой также
сразу появились проблемы:
апелляционные суды начали
отменять решения первой ин-
станции из-за того, что не было
доказательств надлежащего
вручения лицу уведомления
о рассмотрении дела.
Примерно то же произо-
шло с отправкой повесток че-
рез электронную почту — здесь
тоже столкнулись с курьезами.
Так, Верховный Суд Украины
в постановлении от 24.11.2015
по делу №800/126/15 установил,
что электронные сообщения
о назначении дела к судебному
разбирательству, отосланные
по адресу электронной почты,
указанному в исковом заяв-
лении, не вручены адресату
в связи с тем, что адрес элек-
тронной почты получателя
имеет недопустимый формат.
Абонент по номеру телефона,
который указан в исковом заяв-
лении в качестве средства связи,
не отвечал в связи с отсутстви-
ем факта телефонного соеди-
нения. Почтовое отправление
суда в адрес: Главпочтамт Ки-
ева, 01001, «до востребования»,
вернулось в связи с истечением
срока хранения.
В конечном итоге все это
в совокупности послужило ос-
нованием для отмены судеб-
ного решения и отправления
дела на пересмотр.
Когда правила
не работают
Поскольку в судебной
практике не было единства
по вопросу признания или
непризнания возвращенной
в суд повестки надлежащим
уведомлением, арбитром
в этом вопросе пришлось вы-
ступить Верховному Суду.
В постановлении
от 20.06.2018 по делу
№127/2871/16-ц ВС пришел
к выводу, что в материалах дела
отсутствуют сведения о над-
лежащем уведомлении истца
о рассмотрении дела судом
апелляционной инстанции.
Суд посчитал, что сведения
о возвращении в суд апелля-
ционной инстанции повестки
о вызове истца в суд с указани-
ем причины возврата «по исте-
чению срока хранения» не сви-
детельствуют об отказе истца
от получения повестки или
о его ненахождении по адресу,
сообщенному суду. Телефоно-
грамма по уведомлению се-
кретарем судебного заседания
о рассмотрении дела судом
апелляционной инстанции
также не может служить под-
тверждением уведомления ист-
ца о рассмотрении дела судом
апелляционной инстанции,
поскольку, с одной стороны,
не соответствует установленно-
му порядку вручения судебной
повестки, а с другой — не учи-
тывает установленные догово-
ром об оказании правовой по-
мощи ограничения на предста-
вительство адвокатом только
в городском суде.
Данные выводы послужили
основанием для отмены реше-
ния апелляционной инстан-
ции и возвращения дела на но-
вое рассмотрение.
Львиную долю повесток
«Укрпочта» возвращала имен-
но с пометкой «по истечению
срока хранения». Для разреше-
ния этой дилеммы Рада судей
провела несколько заседаний,
посвященных этому вопросу,
а также переговоры с «Укрпо-
чтой», которые ни к чему в ито-
ге не привели. Высший совет
правосудия даже обращался
к Верховной Раде, обращая
внимание на проблему и пред-
лагая внести соответствующие
изменения в КоАП.
C 28 декабря 2018 г. в Укра-
ине начала действовать новая
редакция Правил предостав-
ления услуг почтовой связи
(далее — Правила). Формально
новые Правила привели в соот-
ветствие с ГПК, однако на прак-
тике ничего не изменилось.
Может, как-то и пережи-
ли бы это непростое время,
но высшие суды заговорили
о необходимости фиксировать
в решениях информацию о су-
дебных повестках со ссылкой
на ЕСПЧ.
Верховный Суд в по-
становлении по делу
№521/1554/16-а от 22.01.2019
указал, что суд должен убе-
диться, что им использованы
все возможные способы изве-
щения лица и обеспечено его
непосредственное участие или
возможность предоставления
письменных объяснений, воз-
ражений и т. п.
Дело дошло до конфлик-
та между судебной системой
и системой почтовой связи.
23 января 2019 г. Верховный
Суд (коллегия судей второй
судебной палаты Кассаци-
онного гражданского суда)
по делу №761/15565/16-ц вынес
в адрес «Укрпочты» частное
определение.
Поводом для вынесения
определения послужили:
●● практика «Укрпочты» воз-
вращать заказные письма с от-
меткой «по истечению установ-
ленного срока хранения» — та-
кая отметка не предусмотрена
как причина невручения судеб-
ного сообщения;
●● практика фактического
оставления в абонентских по-
чтовых ящиках адресатов ин-
формации о необходимости
забрать в отделении АО «Укр-
почта» заказное письмо с су-
дебным сообщением.
Указанная практика
ПАО «Укрпочта» по реали-
зации отправления судебных
сообщений заказными пись-
мами имеет постоянный ха-
рактер, не отвечает требова-
ниям законодательства и при
определенных обстоятельствах
фактически делает невозмож-
ным рассмотрение судами дел,
в которых предусмотрен вызов
сторон, без нарушения требо-
ваний гражданского процессу-
ального законодательства.
При возвращении заказно-
го письма с отметкой «Судеб-
ная повестка» должны указы-
ваться причины невручения,
а не причины возвращения.
Суд отметил, что несоответ-
ствие процедуры направления
судебных сообщений требова-
ниям ГПК Украины происхо-
дит не по вине судов, и приве-
дение ее в соответствие с тре-
бованиями ГПК находится вне
полномочий судов.
Уже 6 февраля 2019 г. со-
брание судей Николаевского
апелляционного суда приняло
решение обратиться к руко-
водству государства с просьбой
внести изменения в Правила.
Предложения были направ-
лены на то, чтобы в случае от-
правки заказных писем с по-
меткой «Судебная повестка»
в суд возвращались или бланк
уведомления о вручении такого
заказного письма с подписью
адресата (кого-то из совершен-
нолетних членов его семьи),
или заказное письмо вместе
с бланком уведомления о вру-
чении с соответствующими от-
метками: «Адресат отсутствует
по указанному адресу» или
«Адресат отказался получить
судебную повестку». Кроме
того, что не менее важно, судьи
просили исключить необосно-
ванное хранение в почтовых от-
делениях заказных писем с по-
меткой «Судебная повестка»
в связи с неполучением их со-
ответствующими адресатами.
Проблема растет, а струк-
турного подхода к ее решению
пока не предложила ни одна
из сторон конфликта. И хотя
новая редакция процессуаль-
ных кодексов предлагает много
инструментов для оповещения
сторон по делу о судебном за-
седании, вряд ли это полно-
стью решит проблему.
Например, Верхов-
ный Суд в постановле-
нии по делу №826/8976/17
от 12.12.2018 обратил внимание
на то, что в §33 решения Евро-
пейского суда по правам чело-
века от 26.10.2018 по делу Dridi
v. Germany указано, что вызовы
в суд, совершенные посред-
ством публичного сообщения,
недостаточны в соответствии
с Конвенцией и нарушают ст. 6
Конвенции о защите прав че-
ловека и основополагающих
свобод.
Нарушение прав
человека происходит
уже на стадии отправки
повесток
Вопрос повесток — боле-
вая точка судебной системы.
ЕСПЧ неоднократно указывал
на нарушение ст. 6 Конвенции,
а именно права на справедли-
вое судебное разбирательство.
Рассматривая дело «Лаза-
ренко и другие против Укра-
ины» (заявление №70329/12
и 5 других), в решении
от 27.06.2017 ЕСПЧ отметил,
что когда национальное зако-
нодательство предусматривает
возможность выбора средств
сообщения, на национальные
суды возлагается обязанность
выяснить, были ли их опове-
щения о других документах
ранее получены сторонами,
и при необходимости внести
соответствующие сведения
в текст решения (см. решение
по делу «Ганкин и другие про-
тив России» от 31.05.2016, заяв-
ление №2430/06 и другие, п. 36).
При этом в случае отправки
посредством почтовой связи
украинское законодательство,
в отличие от национального
законодательства по делу «Ган-
кин и другие против России»,
не дает права выбора: должна
использоваться рекомендован-
ная корреспонденция.
Суд пришел к выводу,
что не было доказано, что апел-
ляционные жалобы были вру-
чены заявителям, или что им
было сообщено о них любыми
другими средствами. Таким об-
разом, они были лишены воз-
можности предоставить свои
замечания к апелляционным
жалобам, поданным по их де-
лам. Это привело к нарушению
принципа равенства сторон
(решения по делам «Беэр про-
тив Австрии» и «Салов против
Украины»).
Второй раз ЕСПЧ указал
на данную проблему в реше-
нии от 08.11.2018 по делу «Со-
зонов и другие против Укра-
ины». Суд посчитал, что на-
циональные суды, рассмотрев
представленные по делам за-
явителей апелляционные жа-
лобы и не осуществив попыток
узнать, были ли они вручены
заявителям, или были ли за-
явители уведомлены об апел-
ляционных жалобах любым
другим образом, лишили
их возможности предоставить
замечания по представленным
в их делах апелляционным жа-
лобам и не выполнили своего
обязательства по соблюдению
закрепленного в ст. 6 Кон-
венции принципа равенства
сторон.
На национальные суды воз-
ложена обязанность выяснить,
были ли судебные повестки
или другие документы заблаго-
временно получены сторонами,
и при необходимости зафик-
сировать такую информацию
в тексте решения. В случае не-
вручения стороне должным
образом судебных докумен-
тов она может быть лишена
возможности защищать себя
в производстве 
«Я повестку вам принес для вашего мальчика.
Но я вам ее не отдам»
Дело дошло до кон-
фликта между судебной
системой и системой
почтовой связи.
23 января 2019 г. Верхов-
ный Суд (коллегия
судей второй судебной
палаты Кассационного
гражданского суда)
по делу №761/15565/16-ц
вынес в адрес «Укрпо-
чты» частное
определение
C 28 декабря 2018 г.
в Украине начала
действовать новая
редакция Правил
предоставления услуг
почтовой связи. Фор-
мально новые Правила
привели в соответствие
с ГПК, однако на
практике ничего
не изменилось

7. 6-9 (475-478) 11 марта 2019
7ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕХАНИЗМ
Кримінальні проступки: що варто знати про новий закон
Алевтина Сук,
«Судово-юридична газета»
Наприкінці 2018 р. парла-
мент ухвалив Закон про кри-
мінальні проступки (законо-
проект №7279-д «Про внесення
змін до деяких законодавчих
актів України щодо спрощен-
ня досудового розслідування
окремих категорій криміналь-
них правопорушень»). Один
із розробників проекту, Денис
Монастирський повідомив
на своїй сторінці у соцмережі,
що днями цей Закон підписав
Президент.
Навіщо розробляли такі
зміни
Ініціатори законопроекту
аргументують необхідність його
прийняття наступним: мовляв,
злочини невеликої тяжкості,
тобто ті, які не завдають значної
фізичної або матеріальної шко-
ди, становлять майже половину
усіх розслідуваних в Україні.
При цьому за чинним законо-
давством вони потребують про-
ведення великої кількості слід-
чих дій, таких як допит свідків,
експертизи, оголошення підоз-
ри, забезпечення захисту. Усе
це призводить до необґрун-
тованої паперової тяганини
і займає місяці роботи слід-
чого. Як наслідок, затягується
розслідування дійсно тяжких
і особливо тяжких злочинів —
вбивств, зґвалтувань, контра-
банди тощо.
Отже, злочини невеликої
тяжкості треба перевести в роз-
ряд кримінальних проступків
зі спрощеною схемою розслі-
дування, щоб розвантажити
слідчих поліції, забрати в них
дрібні справи, аби вони могли
сумлінно розслідувати більш
суттєві злочини.
Також існує думка, що якщо
спростити процедуру розслі-
дування проступків, у поліції
нарешті з’явиться час на дрібні
злочини, тож тим, хто звернеть-
ся до правоохоронців з при-
воду крадіжки телефону чи
велосипеду, не скажуть: «У нас
є справи важливіші. Приходьте,
коли вас уб’ють».
Ще однією передумовою
прийняття Закону про кримі-
нальні проступки є необхід-
ність на законодавчому рівні
врегулювати застосування Кри-
мінального процесуального
кодексу України, де йдеться
про досудове розслідуван-
ня кримінальних проступків
та їх судовий розгляд. Адже ра-
ніше такого документа не було.
Що саме назвали
кримінальним
проступком
Відмінність криміналь-
них проступків від злочинів
у тому, що вони мають значно
менший рівень суспільної не-
безпеки. Логічно припустити,
що й відповідальність за них
має обмежуватись штрафом
чи суспільно-корисними робо-
тами, а ніяк не позбавленням
волі. Також до осіб, підозрю-
ваних у вчиненні криміналь-
них проступків, не повинен за-
стосуватися запобіжний захід
у вигляді тримання під вартою
(перебування у СІЗО), стосовно
них не можна проводити не­
гласні слідчі дії (спостережен-
ня за особою, прослуховування
тощо).
Особливо цікавим є те,
що після відбуття покарання
така особа не матиме судимості.
Отже, кримінальним про-
ступком Закон визначає діяння,
за вчинення якого передбачено
основне покарання у вигляді
штрафу не більше 51 тис. грн
або інше покарання, не пов’я-
зане з позбавленням волі.
Тобто некваліфіковані кра-
діжки, шахрайства, хуліган-
ства, легкі тілесні ушкодження
(усього 126 кримінальних пра-
вопорушень з Кримінального
кодексу України) мають стати
проступками.
Ще однією істотною змі-
ною стане те, що за підготовку
до вчинення кримінального
проступку особа не притяга-
тиметься до відповідально-
сті (у випадку зі злочином це
передбачено).
Хто і як буде
розслідувати
За новим Законом, прово-
дити розслідування криміналь-
них проступків будуть не слідчі,
а дізнавачі. До того ж, значно
скорочуються строки розслі-
дування — не більше 72 годин
з моменту повідомлення осо-
бі про підозру чи затримання,
або в інших випадках у строк
до місяця.
Зазначається також,
що до внесення відомостей
до Єдиного реєстру досудових
розслідувань дізнавач матиме
право невідкладно провести
огляд місця події, відібрати
пояснення, провести медичне
освідчення, зняти показання
технічних пристроїв, вилучити
знаряддя вчинення проступку,
речі і документи.
Передбачене
затримання особи
Через значно менший
ступінь суспільної небезпе-
ки такий радикальний захід,
як затримання підозрювано-
го у вчиненні кримінального
проступку, застосовуватиметь-
ся у виключних випадках. Так,
на добу особа може бути за-
тримана, якщо перебуває в нет-
верезому стані і своїми діями
створює небезпеку для себе чи
оточуючих. А на 3 доби — якщо
порушник у відповідь на вимо-
гу правоохоронця припинити
протиправну поведінку чинить
опір, продовжує вчинення про-
ступку або намагається втекти.
У разі затримання особи суд
має розглядати провадження
невідкладно.
Зміни для прокурорів
і суддів
Прокурор зобов’язаний
не пізніше 3 днів після отри-
мання особою повідомлення
про підозру разом із матеріала-
ми дізнання (а якщо затримали
нетверезого підозрюваного —
протягом 24 годин) визначити-
ся з долею кримінального про-
вадження: закрити його, по-
вернути матеріали дізнавачу
і подовжити строк дізнання,
звернутися до суду з обвину-
вальним актом або при озна-
ках скоєння злочину направити
провадження для проведення
досудового слідства.
Суд, отримавши обвину-
вальний акт від прокурора, має
протягом 5 днів призначити су-
довий розгляд. Якщо обвинува-
чений визнає свою вину та зго-
ден з розглядом обвинувально-
го акту, суд розглядає справу
без виклику учасників до зали
судових засідань.
Сідати п’яним
за кермо — відтепер
кримінально каране
діяння
Окремо слід відзначити,
що новий Закон трансформує
таке адміністративне правопо-
рушення, як керування тран-
спортними засобами в стані
алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння, у криміналь-
ний проступок.
Так, у Кримінальний кодекс
України включили нову ст. 286-
1, санкція якої передбачає по-
карання у вигляді штрафу від
17 тис. до 34 тис. грн з позбав-
ленням права керувати тран-
спортними засобами на строк
до 3 років. А при повторному
вчиненні такого проступку
максимальний штраф сягатиме
51 тис. грн із забороною сідати
за кермо від 2 до 3 років.
Зазначимо, що на сьогод-
ні поліцейські не мають права
затримувати водіїв напідпит-
ку і вилучати у них автомобілі.
Усе, що можуть правоохорон-
ці, — це скласти адмінпрото-
кол. Зі вступом у дію Закону
про кримінальні проступки си-
туація істотно зміниться.
Проблемні моменти
Правова спільнота розділи-
лася на два табори: одні святку-
ють підписання Закону, інші ж
налаштовані песимістично.
Мінусом називають те,
що для спрощеного порядку
розслідування тепер достат-
ньо буде визнання своєї вини
особою, якій навіть не надали
адвокатську правову допомогу.
А це дає правоохоронцям мож-
ливість для зловживань.
Невідомо також, хто саме
виступить органом дізнання,
покликаним розслідувати кри-
мінальні проступки — буде
створено спеціальний підроз-
діл, чи це ляже на плечі діль-
ничних офіцерів?
Народний депутат України
Олена Сотник дуже катего-
рично відгукується про ново-
введення: «Цей закон не для
людей, він для правоохорон-
ців, і він спрощує життя тільки
правоохоронцям. Водночас він
порушує ключове право гро-
мадян не свідчити проти себе,
порушує право на особисту
свободу і право на справедли-
вий суд. Я вважаю, що цей за-
кон не вирішить ані ті задачі,
які ставлять перед собою зараз
правоохоронні органи (розван-
таження), ані ті, які ставимо
перед собою ми як законодав-
ці — захистити громадян від
порушення прав людини.
Адже людину можуть за-
тримати на 72 години, приму-
сити її давати пояснення, ви-
знавати вину, можуть не дати
належним чином ознайомити-
ся з матеріалами, а потім ще
й запропонують відмовитися
від справедливого суду. Не пе-
редбачено навіть можливо-
сті оскарження у суді, якщо,
наприклад, у когось відібра-
ли пояснення і використали
їх як докази в провадженні.
Таким чином, на людей буде
здійснюватися тиск, і це є жор-
стке порушення Конвенції прав
людини».
Закон про кримінальні
проступки набере чинності
з 01.01.2020, і до того часу слід
внести зміни у велику кількість
нормативно-правових актів 
За новим Законом проводити
розслідування кримінальних
проступків будуть не слідчі,
а дізнавачі. До того ж, значно
скорочуються строки розсліду-
вання
Новий закон трансфор-
мує таке адміністратив-
не правопорушення,
як керування тран-
спортними засобами
в стані алкогольного,
наркотичного чи
іншого сп’яніння,
в кримінальний
проступок