3. Актуальність висвітлення даної теми
На сьогодні багато українців допускають
помилки говорячи рідною мовою. Все частіше
люди розмовляють “суржиком” , забуваючи
норми української вимови. Тому у сучасному
світі є актуальним висвітлення питання норм
української літературної вимови.
4. Основні завдання
висвітлити питання норм української
літературної вимови серед людей 15ти-25ти років
довести необхідність дотримання правил
української вимови у сучасному світі
охарактеризувати норми літературної вимови
створити рекламу норм української літературної
вимови
з‘ясувати головне завдання культури мовлення
5. Вступ
Вивченням правильної вимови звуків
займається розділ науки про мову
орфоепія.
Предметом орфоепії є звукові
особливості мовлення, однак усне
мовлення розглядається в цьому
випадку не взагалі, а тільки з погляду
його відповідності сучасним
літературним нормам.
Першим почав використовувати М.
В. Гоголь.
6. Необхідність дотримання правил
Приїжджаючи в різні країни ми зазвичай
захоплюємося вимовою та знанням мови тих чи
інших народів. Вони пишаються своєю
державної мовою. Та чому ж ми не можемо
говорити чисто української мовою з
дотриманням правил вимови, зустрічаючи
іноземних гостей? Чому цураємося своєї мови?
Адже ми так само можемо викликати інтерес до
української мови, показати її красу та
милозвучність.
7. Головне завдання культури
мовлення
Виховання навичок літературного спілкування,
пропаганда й засвоєння літературних норм у
слововжитку, оформленні мови, у вимові та
наголошуванні, неприйняття спотвореної мови
або суржику.
8. Порушення правил норм української
літературної вимови спричинена
переважно:
впливом правопису — мовці намагаються відтворювати
написання слів (наприклад, сміється: (правильна
вимова — [с'м’ійе ц:'а], неправильна — [с'м'ійе т'с'а])
впливом на вимову
близькоспорідненої мови — зокрема, під впливом
російської мови вимовляють м'яко шиплячий [ч]: [н'і
ч’ка], [руч’ка], [ч’аǐ] тощо.
відсутністю до 1990-их років в українській мові літери ґ,
у зв'язку з чим поширеною є ненормативна вимова слів
аґрус, ґанок, ґелґотати та подібних зі звуком [г] замість
[ґ], і навпаки: вимова [ґ] замість [г] у словах
іншомовного походження (ґазета, ґаз тощо).
9. Основні норми української
літературної вимови:
Під наголосом усі голосні звуки української мови виголошуються чітко,
виразно, відповідно до написання, наприклад; буря [бур'а], закон
[закон], макет [макет], людина [л'удина], лямка [л'амка].
Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються
дзвінко: хліб [хл'іб], досвід [досв'ід], сторож: [сторож], мороз [мороз],
об'їзд [обйізд], книжка [книжка], рідко [р'ідко], могти [могти]. Зміна
приголосних на глухі у цих позиціях, поширена в деяких українських
говорах (а також властива російській мові), є порушенням
орфоепічних норм української літературної мови.
В окремих випадках перед глухими приголосними дзвінкий [г]
вимовляється як [х]: нігтик [нуітиек], кігтя [куіхт'а].
Розрізняються приголосні — проривний ґ (ґудзик, ґанок, ґрунт,
ґрунтовний) і щілинний г (генеральний, голова, гнучкий).
Голосні [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції вимовляються
повнозначно і ясно, відповідно до написання; валюта [вал'ута], твору
[твору], розмір [розм'ір].
10.
11. Задумайтеся !!!
Як ми бачимо, на даний час все більше
українців стали розмовляти російською або
змішаними мовами. Так давайте разом змінимо
цю ситуацію, дотримуючись норм української
літературної вимови та розмовляючи щиро
українською мовою для благополуччя і миру в
нашій державі!
12. Висновок
Українська орфоепія характеризується
відносною простотою. Її функціональна
досконалість забезпечується
загальнонародним, наддіалектним характером,
відповідністю вимовних норм та їх стабільністю.
Орфоепія – одна з найважливіших компонентів
багатогранного комплексу різноманітних засобі
мовного спілкування. Цим визначається її місце
в усному літературному мовленні.
