2. Мета: Дослідження історії, географії та
етнографії Диканського району
Завдання:
Відродження національних звичаїв та традицій.
Зібрати основні відомості про походження
географічних назв Диканського району.
Зібрати легенди походження назв сел району.
Дослідити архівні та літературні джерела з
історії нашого краю
Створити творче середовище для вивчення
географії та екології рідного краю.
3. ЗМІСТ
Диканський район
Дослідження географічної назви смт.Диканька
Герб Диканщини
Прапор Диканщини
Дослідження географічної назви села Великі Будища
Дослідження географічної назви Свято-Троїцької
церкви (смт.Диканька)
Дослідження географічної назви села Балясне
Дослідження географічної назви села Стасі
« Наша Диканька»
4. Диканський район
ДИКА́НСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що
знаходиться у північно-східній частині
Полтавської області.
• Площа району 0,7 тис. км2.
• Населення – 19,3 тис. чол
• Поверхня – слабохвиляста рівнина,
порізана балками та ярами, полого
підвищена на північний схід
• Район межує з Зіньківським,
Котелевським, Полтавським,
Решетилівським та Шишицьким
районами.
• Найбільша річка, що тут протікає –
Ворскла . Менш наповнені і
пересихаючі річки – Вільхова та
Середня Говтва, які зливаються в одне
русло, несуть свої води до Псла. В
районі багато ставків та озер.
5. Дослідження географічної
назви смт.Диканька
Походження назви Диканька пов'язане з оточуючими цю
місцевість давніми густими лісами, які надавали їй дикого
вигляду. Існує також версія, що назва походить від прізвищ
перших поселенців краю – Дикань, Дикий, які зустрічаються тут
понині.
Перші згадки про Диканьку появляються у 1658 році в
літописі Самійла Величка, де описано зіткнення загонів
полтавського полковника Мартина Пушкаря й гетьмана Івана
Виговського. На місці поля бою, іменуваним Серебрінським,
залишилася братська могила. 10 років по тому неподалік від
Серебрінської могили, в бою з гетьманом Правобережної України
Петром Дорошенком загинув гетьман Лівобережної України Іван
Брюховецький.
6.
7. Герб Диканщини
Основою герба є щит- геральдичний символ,
форма якого споріднена з формами гербів
інших регіонів Полтавщини й України.
Верхня частина герба- бузкового кольору-
символ молодості, свіжості, надії на майбутнє.
На ньому розміщена Тріумфальна арка-
візитна картка та історичний символ
Диканьки.
Ліве нижнє поле- жовтого кольору, що є
символом хліборобства, на ньому зображений
блакитний вогник- символ природного
багатства, указує на наявність у краї
підприємств транспортування та зберігання
природного газу.
Праве нижнє поле- малинового кольору, в
ньому зображені булава та пернач- символи
козацького минулого.
8. Прапор Диканщини
Прапор Диканського району-
триколірний.
Бузковий колір символізує молодість,
свіжість, сподівання і надію на
майбутнє.
Малиновий колір- історичний колір
козацького прапора, символізує
козацьку славу Диканщини.
Жовтий колір- символ хліборобства,
колір золотого колосся.
Дубовий листок на бузковому фоні
уособлює твердість, стабільність,
упевненість у своїх силах.
9. Дослідження географічної
назви села Великі Будища
Село Великі Будища у XVII—XVIII століттях мало й інші назви — Будища
Великі, Будища.
Назва цього села та інших населених пунктів Полтавщини, що звуться
Будищами, походить від слов’янського слова «будовати». «Будами»
звалися також споруди в лісах, пов’язані з добуванням з деревної маси
поташу, вугілля, дьогтю, селітри. Більшість населених пунктів під назвою
«буда» виникла саме на місцях добування поташу в XIV—XVII століттях.
Поташ був потрібний для виробництва скла. Тому часто поблизу «буд»
з’являлися гути, навколо яких утворювалися населені пункти. На карті
Боплана, складеній на початку другої чверті XVII століття, це село не
позначено. Однак Великі Будища — поселення старовинне, на той час воно
вже існувало. Про це свідчать вали і підземні ходи, сліди яких добре
збереглися аж до початку XX століття. Ці підземні ходи того ж самого
походження, що й полтавські. Виникли вони в XVI столітті як місця сховищ
від татарських навал.
10.
11. Дослідження географічної назви
Свято-Троїцької церкви (смт Диканька)
Троїцька церква одна із найдайвніших святинь Диканьки.
Троїцька церква побудована 1780 року на місці старої
дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви, будівничим
Павлом Васильович Кочубеєм. Троїцька церква — одна з
пам'яток архітектури України, яка тісно пов'язана з
творчістю М.В. Гоголя, що часто відвідував ці місця і
змалював у знаменитих «Вечорах на хуторі біля Диканьки»
(«Ніч перед різдвом»).
Троїцька церква розташована в історичному центрі
Диканьки. На той час відвідували церкву переважно
козаки, а також багаті міщани, що жили недалеко від
Диканьки. В день Святої Трійці збиралось найбільше
прихожан,. Поруч з церквою було відкрито й церковно-
приходську школу.
12.
13. Дослідження географічної
назви села Балясне
Відоме із середини 18 століття як поселення в
ур. Сідакова балка.
У 1861 р. Сідаківка була перейменована на
Балясне. За переказами, село перейменували на
честь козака Балясного, який служив писарем у
поміщика Сідакова (Сідака) і, одружившись із його
дочкою, одержав значну спадщину. Він першим
приніс у село звістку про земельну реформу та
звільнив своїх селян із кріпацтва.
14.
15. Дослідження географічної
назви села Стасі
Село Стасі виникло в першій половині 17
століття.
Існують декілька версій походження назви с. Стасі:
За однією з версій його заснував козак Стас, тож
і нарекли поселення його іменем.
Інша версія- село назване від слова «іконостас»,
яким прикрашали храми, бо за релігійними
поняттями це «ворота в рай».
16.
17. Наша Диканька
У світі про цю хуторянку
Вже відомо немало речей,
Узявши за руку Диканьку,
Гоголь вивів її до людей!
У мальвах диканські оселі,
І Вакули ще церква стоїть,
Живуть тут Солохи веселі
І Оксани, що вміють любить!
Місцеві поля неозорі,
Зеленіють чар-зіллям балки,
Не тільки русалки, а й зорі
Полюбили диканські ставки!
Неначе вродлива панянка,
Біла брама чарує людей, -
Це в білій сорочці Диканька
Біля шляху вітає гостей!
Народні пісні тут і танці,
Славні люди у праці живуть,
В веселій козацькій Диканьці
Україну матусею звуть!
Віктор Булава, 2007 р.
