Доля моєї родини в історії України

1. Підготувала
учениця 9-А класу
ЧЗШ№12
Семесюк Олена

2. Мета роботи :
 дослідити мій родовід;
 поглибити знання про мою родину.

3. Протягом багатьох століть виснажливої,
напруженої боротьби за своє національне і
соціальне визволення український народ творив
своє майбутнє , пройшовши як і трагічні , так і
щасливі моменти, але водночас залишався гордим ,
з нескорений духом , безмежно відданим
Батьківщині.
У створенні історії брали участь усі покоління
людей , що тут проживали і моя родина не є
винятком.

4. Перша світова війна, Голодомор 1932-1933
років, сталінські репресії, Вітчизняна війна 1941-
1945 років – ці події відклали свій відбиток на
історію кожної сім’ї. Так і мої предки брали участь у
цих подіях .

5. Голодомор та Сталінські репресії оминули моїх
предків , так як вони з прадавніх часів
проживали на території Західної України ,яка
більшість часу перебувала у складі Австро-
Угорщини , а згодом у складі Польщі , Румунії та
Чехословаччини .

6. Із розповідей мого дідуся я
дізналася , що мій прадід Петро , що
народився 1909 року , брав участь у 2-
Світовій війні. Він разом із армією
дійшов до Берліна та брав участь у
багатьох інших битвах за , що отримав
медалі.
Одна з них – орден Червоної зірки –
за попередження про ворожу диверсію.
Прадід тоді стояв на варті , раптом
почув сторонній шум. Це був ворожий
солдат , обвішаний гранатами.
На жаль його фотографії не
збереглися до сьогоднішнього дня .

7. Моя мама розповіла мені ,що
брала участь у референдумі 1991
року ,так як на цей час їй уже
виповнилося 18 років.
Всеукраїнський референдум,
щодо незалежності України (1
грудня 1991 р. ), в результаті
якого було підтримано вихід
України з СРСР і створення
незалежної держави.

8. Таким чином, вивчаючи свій родовід, я прийшла
до наступних висновків:
- Важливо пам’ятати про тих , кого вже немає поруч,
тому що вони наша сім’я , без них не було б мене.
- Прийшов час повернення щирих моральних
цінностей , однієї з яких є сім’я.
- Я – пам’ять свого роду. Але в цьому немає моєї
великої заслуги. Мені дісталося жити сьогодні , я
не маю права сказати «Моя хата скраю» , тому що
крайньому передається все: і гарне , і погане. І весь
цей досвід я зобов’язана донести до наступних
поколінь.