1. Викладач: канд. с.-г. наук, доцент кафедри
рослинництва та садово-паркового
господарства
Маркова Наталія Валентинівна
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВАМІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА
УКРАЇНИУКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТМИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет агротехнологій
2. 1. Формування асиміляційного апарату
культурних рослин і його
фотосинтетична
діяльність.
2. Графіки формування оптимальної
фотосинтетичної поверхні.
3. Структура врожаю, вплив його окремих
елементів на величину та якість.
4. Модель посіву.
3. 1. Зінченко О. І. Рослинництво: підруч. /
О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко;
за ред. О. І. Зінченка. – К. : Аграрна освіта, 2001. –
591 с.
2. Харченко В. О. Основи програмування врожаїв
сільськогосподарських культур / В. О. Харченко; за
ред. В. О. Ушкаренка. – 2-ге вид. перероб. і
доповнене. – Суми : Університетська книга, 2003. –
295 с.
3. Рослинництво з основами програмування врожаю /
[Жатов О. Г., Глущенко Л. Т., Жатова Г. О. та ін.];
за ред. О. Г. Жатова. –К. : Урожай, 1995. – 256 с
4. Для оптимального проходження фотосинтезу, посів
повинен мати певну площу листкової поверхні.
Листкову поверхню розрізняють:
5. Рівень поглинання сонячної радіації залежить від
будови листка, його орієнтації відносно сонячного
проміння.
Залежно від кута нахилу листя до поверхні ґрунтуЗалежно від кута нахилу листя до поверхні ґрунту
розрізняють кілька типів його положення в посівах:розрізняють кілька типів його положення в посівах:
6. Всі ці параметри можуть бути виражені індексом
листкової поверхні (ІL).
Для більшості сільськогосподарських культур ця
величина становить 1,5-3,0 м2
/м2
.
7. Площу листя однієї рослини можна визначити за
допомогою таких методів:
Метод безпосереднього визначення
площі листя
•Суть цього методу полягає в тому, що
з типових рослин відбирають кілька
проб листя, розкладають їх на папері і
обводять контури. Після цього за
допомогою планіметра або палетки
визначають площу кожного із них.
Якщо кожна проба характеризує н-д. 5
рослин, то нескладно визначити площу
листкової поверхні однієї із них як
середню.
8. Метод висічок
За цим методом листя кожної проби,
взяте за попередньою методикою,
зважують, після чого з кожного
листка із них спеціальним
пробійником роблять висічки і їх теж
зважують. Знаючи площу кожної
висічки (через її діаметр) та їх
кількість, із кожної проби можна
визначити масу 1 см2
листка (питому
масу), а поділивши загальну масу
проби на одержану питому,
визначають площу листкової поверхні
кожної проби.
9. Метод заміру параметрів листя
Цей метод найбільш поширений для
визначення площі листка злаків і
полягає в замірі довжини листка та
найбільшої ширини. Добуток цих
величин множать на поправочний
коефіцієнт і отримують площу
листкової пластинки. Поправочні
коефіцієнти складають: для пшениці
– 0,67; для ячменю – 0,68; для
кукурудзи – 0,85; для проса – 0,72.
10. фотосинтетичний потенціал посіву об’єднує два
показники : площу листя і час їх роботи.
Розраховують фотосинтетичний потенціал за формулою:
де, ФП – фотосинтетичний потенціал, тис. м2
/га×діб.;
Л1, Л2, Л3 - площа листків на початку і в кінці
періоду, тис. м2
/га;
Т – тривалість періоду, діб.
11. Показником проходження фотосинтезу є кількість
пластичних речовин на одиницю листкової поверхні, що
їх нагромаджує посів. (ЧПФ).
ЧПФ визначають за формулою:
де, ЧПФ – чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2
×діб;
В1, В2 – абсолютна суха маса врожаю в кінці і на
початку періоду визначення
Проходження фотосинтезу у зернових, коренеплодів,
картоплі та інших культур вважається оптимальним коли ЧПФ
становить 4 – 6 г органічної речовини за добу.
12. А. А. Ничипорович запропонував оптимальні графіки
формування площі листків та фотосинтетичного
потенціалу для рослин з різною тривалістю
(довжиною) вегетаційного періоду.
Скоростиглі культури і сорти повинні швидко
нарощувати площу листків. На 30-у добу після появи
сходів площа листків повинна досягати 30 тис. м2
/га, а
найбільша площа в 40 тис. м2
/га – на 50-у добу.
Фотосинтетичний потенціал – 2 млн м2
/га×діб.
Рослини з довгим періодом вегетації площу
листків нарощують повільно – на 30-у добу 15 тис. м2
/га,
на 70-у добу – 50 тис. м2
/га. Фотосинтетичний потенціал
становить 2 млн м2
/га×діб.
13. Такий графік дозволить упродовж 90 – 95 діб у весняно
– літню вегетацію сформувати у пшениці озимої
фотосинтетичний потенціал біля
2,5 млн м2
/га× діб.
14. Елементи структури врожаю зернових культур за
характером впливу на формування врожаю умовно
згруповані в шість груп:
І. Основні елементи, із яких складається будь –
який урожай:
- кількість рослин на одиниці площі при збиранні
урожаю;
- продуктивна кущистість;
- кількість колосків в колосі;
- кількість зерен в колоску і колосі (волоті);
- маса 1000 зерен при стандартній вологості.
Ці елементи безпосередньо впливають на біологічну
урожайність.
15. ІІ. Елементи, що впливають на формування кількості
рослин на одиниці площі при збиранні врожаю:
норма висіву;
польова схожість;
кількість перезимувавших рослин (для озимих
культур);
кількість рослин, що збереглися на період збирання;
загальна виживаємість рослин.
Польова схожість – кількість рослин у фазі (повних)
сходів, виражена у відсотках до кількості висіяних
схожих насінин.
16. Польова схожість насіння залежить від такихПольова схожість насіння залежить від таких
чинників:чинників:
якість посівного матеріалу;
умови проростання та появи сходів;
способи, строки сівби та глибина
загортання насіння;
пошкодження проростків хворобами ат
шкідниками;
попередники та обробіток гнуту.
Збереженість рослин – кількість рослин на
період збирання, виражена у відсотках від
кількості повних сходів на одиниці площі.
Виживаємість рослин – це кількість рослин, що
збереглися на період збирання врожаю, виражена
у відсотках до кількості висіяних схожих насінин.
17. ІІІ. Елементи, що визначають продуктивний
стеблестій на одиниці площі на період збирання
врожаю:
19. V. Елементи і їх похідні, необхідні для визначення
біологічного урожаю зерна:
Біологічну врожайність можна визначити за формулою:
де, С – кількість продуктивних стебел
на 1 м2
при збиранні врожаю;
В – маса зерна в колосі, г;
100 – для переведення врожаю в т/га.
У – біологічна урожайність зерна, т/га.
21. 1. Біологічну урожайність зерна розраховуємо за формулою:
де, У – біологічна урожайність зерна, т/га;
Р – кількість рослин на 1 м2
при збиранні врожаю;
К – коефіцієнт продуктивності кущистості;
З – кількість зерен в колосі;
А – маса 1000 зерен, г;
100000 – для переведення врожаю в т/га.
22. 2. Масу зерна в колосі розраховуємо за формулою:
де, А – маса 1000 насінин, г;
З – число зерен в колосі.
3. Кількісну норму висіву (млн схожих насінин на 1 га)
розраховуємо за формулою:
де, У – запланована урожайність,
т/га;
В – маса зерен в колосі, г;
К – коефіцієнт продуктивності
кущистості;
Ж – виживаємість рослин, %;
Пв – польова схожість насіння, %.
23. 4. Вагову норму висіву, (кг/га) розраховуємо за формулою:
де, А – маса 1000 насінин, г;
ПП – посівна придатність насіння,
%.
5. Посівна придатність насіння, (%) визначається за
формулою:
де, С – схожість насіння, %;
Ч – чистота насіння, %.
24. 1. Фотосинтетичний потенціал, його визначення.
2. Продуктивність фотосинтезу.
3. Динаміка наростання листкової поверхні.
4. Модель накопичення сирої і сухої маси рослин.
5. Вкажіть основні параметри структури рослин, які
враховують при програмуванні врожаю.
6. Графіки формування оптимальної фотосинтетичної
поверхні.
7. Модель посіву.
8. Структура врожаю, вплив його окремих елементів на
величину та якість.
9. Визначення площі листкової поверхні посіву.
10.Фактори що впливають на формування оптимальної
площі листкової поверхні.
