1. Фізичні та фізіологічні властивості зернових мас 1.1. Фізичні властивості зернових мас 1.2. Фізіологічні властивості зернових мас 2. Очищення зерна 2.1. Технологія очищення зерна 2.2. Характеристика поточних технологічних ліній очищення зерна

1. Лекція 3.
ФІЗИЧНІ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ ЗЕРНОВИХ МАС.
ОЧИЩЕННЯ ЗЕРНА

2. ПЛАН
1. Фізичні та фізіологічні властивості
зернових мас
1.1. Фізичні властивості зернових мас
1.2. Фізіологічні властивості зернових
мас
2. Очищення зерна
2.1. Технологія очищення зерна
2.2. Характеристика поточних
технологічних ліній очищення зерна

3. Під культурою розуміють певну
ботанічну родину рослин
(пшениця, жито, ячмінь тощо),
назву якої дають зерновій масі,
якщо в ній є не менше 85 % зерна
цієї культури. Зерно, що становить
переважну частину (85 %) зернової
маси, називають основною
культурою. Якщо в зерновій масі
зернових домішок понад 15 %, то
її називають сумішкою.

4. Партія – це будь-яка кількість однорідного
зерна за якістю, призначеного для одночасного
продажу, відвантаження, або яке зберігається в
одному силосі, складі.
Для партії характерні два показники:
однорідність та певна кількість.

5. Основою будь-якої зернової маси є зерна
(насіння) певної ботанічної родини. Разом з
зерном основної культури, яка утворює
зернову масу, в неї завжди потрапляє і
деяка кількість домішок – насіння інших
культурних рослин і бур'янів, органічні і
мінеральні частини рослин, ґрунту тощо.
Третій основний компонент – це
мікроорганізми. Крім цих компонентів, в
окремі партії зерна потрапляють шкідники
хлібних запасів. Між зернами основної
культури та домішками є порожнини –
щілини, заповнені повітрям, яке суттєво
впливає на всі компоненти зернової маси.

6. 1. ФІЗИЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ
ЗЕРНОВОЇ МАСИ

7. Зернова маса має
такі фізичні властивості:
- сипкість,
- самосортування,
- шпаруватість,
-здатність до сорбції та десорбції
різних парів та газів,
- теплопровідність,
- температуропровідність,
- термовологопровідність,
- теплоємність.

8. Сипкістю називається здатність зерна
і зернової маси переміщуватись по
будь-якій поверхні, що розміщена під
певним кутом до горизонту.

9. Сипкість зерна характеризується кутом
тертя та кутом природного уклону.
Під кутом тертя розуміють найменший
кут, при якому зернова маса починає
сковзати по будь-якій поверхні.
Під кутом природного уклону, або його
ще називають кутом скочування,
розуміють кут, при якому скочується
зерно по зерну. Крім цих показників,
відомі коефіцієнти тертя зернової маси,
що переміщується різними способами і
по різному матеріалу.

10. Таблиця 1 Кути природного схилу для
зерна різних культур
Культура
Кут схилу,
градусів
Культура
Кут схилу,
градусів
Пшениця 23 – 28 Горох 24 – 31
Жито 23 – 28 Соя 25 – 32
Ячмінь 28 – 45 Вика 28 – 33
Кукурудза 30 – 40
Кормові
боби 29 – 35
Соняшник 31 – 45 Сочевиця 25 – 32
Рис 27 – 48 Льон 27 – 34
Овес 31 – 54 Рицина 34 – 46
Просо 20 – 27

11. Для пшениці, яка переміщується по
стальному листу, коефіцієнт тертя
становить 0,306...0,70, по
транспортерній стрічці – 0,445...0,839.
Кут природного уклону для проса
становить 20...27 градусів, гороху –
24...31, сої – 25...32, вики – 28...33,
кормових бобів – 29...35, сочевиці –
25...32, льону – 27...34, жита та пшениці
– 23...38, ячменю – 28...45, вівса – 31...54,
кукурудзи – 30...40, соняшнику – 31...45,
рицини – 34...46, рису – 27...48.

12. На сипкість зернової маси впливає
багато факторів. Основними з них є:
- форма,
- розмір,
- характер і стан поверхні зерна,
- вологість зерна,
- кількість домішок і їх видовий склад,
-матеріал, форма і стан поверхні, по
якій переміщають зерно.

13. Самосортування – результат сипкості
й неоднорідності частинок, з яких
складається зернова маса.
Неоднорідність зерна за формою,
питомою масою, крупністю,
виповненістю сприяє різній
парусності зерна, тобто переміщенню
кожної частинки в повітряному потоці.
Крупне, але з малою питомою масою
зерно завжди має більшу парусність.

14. Самосортування – явище негативне.
Порушується неоднорідність партії,
створюються умови для розвитку
різних фізіологічних процесів,
скупчення легких домішок і пилу, для
самозігрівання, розвитку комах і
кліщів та мікроорганізмів, а в
кінцевому результаті це призводить
до часткового або повного псування
зерна через відсутність
спостереження за зерновою масою.

15. Простір, що утворюється між твердими
частками зернової маси, заповнений
повітрям, називають шпарами, а його
кількість, виражена у відсотках від 1 м3
об'єму зернової маси, – шпаруватістю.
Шпари становлять значну частину об'єму
зернової маси і показують, яка частина її
об'єму припадає на міжзернові простори.
Так, шпаруватість соняшнику становить
60...80 %, вівса – 50...70, рису – 50...65,
гречки – 50...60, ячменю – 45...55, кукурудзи
– 35...55, проса – 30...50, жита – 35...45,
пшениці – 35...45, гороху – 40...45 %.

16. Таблиця 2 Маса і шпаруватість зерна різних
культур
Культура
Маса 1 м3,
кг
Шпаруватіс
ть, %
Культура
Маса 1 м3,
кг
Шпаруваті
сть, %
Пшениця 730 – 840 35 – 45 Горох, люпин 750 – 800 40 – 45
Жито 680 – 750 35 – 45
Рис (не
решетований) 440 – 550 50 – 65
Ячмінь 580 – 700 45 – 55
Овес 400 – 550 50 – 70
Соняшник
олійний
400 – 550 50 – 65
Гречка 560 – 650 50 – 60
Просо 680 – 730 30 – 50 Льон 580 – 680 35 – 45
Кукурудза 680 – 820 35 – 55
Конюшина
червона 780 – 850 30 – 30

17. Шпаруватість
зернової маси залежить від:
- форми зерен,
- крупності зерен,
- розмірів і стану поверхні зерен,
- кількості і виду домішок,
- маси і вологості зернової маси,
- форми і розмірів зерносховища.

18. Зерно і насіння усіх культур
вбирає з навколишнього середовища
пари різних речовин і газу (сорбція) і,
навпаки, за певних умов виділяє їх,
особливо воду (десорбція). В зерновій
масі спостерігається адсорбція,
абсорбція, капілярна конденсація і
хемсорбція. Здатність зерна до сорбції
зумовлена його капілярно-пористою
колоїдною структурою і шпаруватістю
маси.

19. Вологообмін між повітрям і зерном
припиняється, якщо парціальний тиск
водяних парів у повітрі і над зерном
однаковий. При цьому настає стан
динамічної рівноваги. Вологість зерна, яка
відповідає такому стану, називають
рівноваговою. У практиці зберігання
рівновагова вологість зерна усіх злакових
культур і гречки знаходиться в межах від
7 до 36 %. Вологість зерна 7 % є
рівноваговою для повітря, вологість якого
15...20 %, а вологість зерна 36 % – для
повітря, насиченого водяними парами.

20. Таблиця 3 Рівноважна вологість зерна
різних культур
Культура Відносна вологість повітря, %
75 80
Температура повітря, °С
0 10 20 30 0 10 20 30
Пшениця 15,8 15,5 15,1 14,8 16,7 16,3 16,0 15,7
Жито, ячмінь 17,0 16,7 16,3 15,4 18,3 17,9 17,4 16,5
Овес 16,6 16,1 15,6 15,0 17,9 17,3 16,8 16,2
Рис 15,5 15,0 14,5 13,9 16,6 15,9 15,2 14,7
Кукурудза 16,6 16,3 15,9 14,9 17,6 17,3 16,9 15,9
Просо 16,1 15,6 15,1 14,4 17,1 16,6 15,9 15,3
Горох 16,8 16,5 16,1 15,8 17,7 17,3 17,0 16,7
Соя 14,0 13,6 13,1 12,5 16,2 15,7 15,3 14,5
Соняшник 8,9 8,5 8,2 7,6 9,5 9,3 9,1 8,5

21. Термовологопровідність – це переміщення
вологи в зерновій масі разом з потоком тепла,
зумовлене градієнтом температури. Під дією
термовологопровідності відбувається
переміщення вологи в холодніші шари і ділянки
зернової маси. Спостерігається при
нерівномірному нагріванні стін силосів,
розміщенні теплої зернової маси на бетонних,
заасфальтованих підлогах складу, великій
різниці між температурою повітря і зерна, під час
його сушіння на сонці. Переміщення вологи в
напрямку потоку тепла може призвести до
конденсування водяних парів, тобто утворення
краплиннорідкої води в окремих ділянках
зернової маси. Це явище інколи викликає
проростання і самозігрівання.

22. Теплоємність – це кількість тепла, що
необхідна для нагрівання зерна на 1 °С;
виражається вона розміром питомої
теплоємності
Теплопровідність характеризується
коефіцієнтом теплопровідності. Зернова
маса володіє низькою теплопровідністю,
що зумовлено її органічним складом, а
також наявністю повітря в міжзернових
просторах. Коефіцієнт теплопровідності її
становить 0,13...0,2 дж/м·год·град. Погана
теплопровідність зернових мас має
позитивне і негативне значення під час
зберігання.

23. Температуропровідність характеризує
швидкість зміни температури в зерновій
масі, її теплоінерційні властивості. Зернова
маса характеризується низьким
коефіцієнтом температуропровідності
(1,7·10-7...1,9·10-7 м2/с), тобто великою
тепловою інерцією. Це має позитивні й
негативні сторони. Позитивне те, що
своєчасне охолодження зернової маси (на
початку зберігання) й надалі правильно
організоване зберігання дають можливість
тривалий час підтримувати в ній порівняно
низьку температуру.

24. 2. ФІЗІОЛОГІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ
ЗЕРНОВОЇ МАСИ

25. Зернова маса – складна біологічна
система, сукупність живих організмів, які за
певних умов проявляють свою
життєдіяльність. Внаслідок цього
втрачається маса сухих речовин,
погіршуються посівні й товарні якості.
Процеси, які відбуваються в зерновій масі
внаслідок життєдіяльності живих
компонентів, що входять до її складу,
називаються фізіологічними. Це дихання,
післязбиральне достигання, довговічність,
проростання, життєдіяльність
мікроорганізмів, комах і кліщів,
самозігрівання.

26. Довговічність зерна і насіння
залежить від того, як склались умови
для проходження позитивних і
негативних фізіологічних процесів
(дихання, післязбиральне достигання,
проростання, життєдіяльність
мікроорганізмів, комах і кліщів,
самозігрівання).

27. В насіннєзнавстві розрізняють довговічність
біологічну і господарську. Під біологічною
довговічністю розуміють той відрізок часу,
протягом якого зберігаються здатними до
проростання хоч поодинокі насінини. Під
господарською довговічністю розуміють той
відрізок часу, протягом якого насіння
залишається кондиційним за схожістю і
відповідає вимогам державного нормування.
Технологічна довговічність – це строк
зберігання товарних партій зерна, який
забезпечує їх повноцінні властивості для
використання на харчові, кормові і технічні
цілі. Технологічна довговічність, як правило,
довша за біологічну і господарську.

28. В процесі зберігання зерна і насіння
спостерігаються: аеробне дихання,
коли відбувається повне окислення
гексози з утворенням вихідних
продуктів фотосинтезу – вуглекислого
газу і води; анаеробне дихання –
типове рівняння спиртового бродіння,
коли гексоза розщеплюється з
утворенням етилового спирту.

29. Внаслідок дихання зерна
спостерігається:
- втрата в масі сухих речовин;
-збільшення кількості гігроскопічної
води в зерні;
-збільшення відносної вологості
повітря міжзернових просторів;
-зміна складу повітря міжзернових
просторів;
- утворення тепла в зерновій масі.

30. При аеробному диханні відбувається
повне окислення глюкози, тому
виділяється 2830 кДж тепла на грам-
молекулу глюкози. При анаеробному
диханні виділяється всього 117 кДж,
оскільки в цьому випадку не
відбувається повного розщеплення
глюкози до води і вуглекислого газу.

31. Інтенсивність дихання зерна під час
зберігання може бути визначена одним з
таких методів:
- втратами маси сухої речовини зерна;
- кількістю виділеного тепла;
-кількістю засвоєного кисню або
виділеного вуглекислого газу.
На практиці користуються достатньо
простим і точним методом – визначенням
кількості вуглекислого газу, виділеного
зерном під час дихання.

32. Культура Вологість Культура Вологість
Пшениця, жито,
ячмінь, гречка 14,0 – 14,5
Бавовник 12,5
Люпин 15,5 – 16,5
Кукурудза, овес, рис 14,0 Горох 16,0 – 17,0
Просо 12,5 – 13,0 Кормові боби 16,0 – 17,0
Льон 8,5
Кормові трави
(насіння)
11,0 – 13,0
Соняшник 7,0 – 9,0
Соя 12,5
Таблиця 8
Критична вологість зерна і насіння за
температури 18–25 °С, %

33. Рис. 6. Залежність інтенсивності дихання насіння олійних
культур від вологості і вмісту олії:
1 – рицини (53,5 % олії); 2 – соняшнику (40,9 % олії);
3 – бавовнику (25,1 % олії); 4 – сої (21,1 % олії)

34. Рис. 7. Вплив температури на інтенсивність дихання зерна
при різній його вологості:
1 – 14 %; 2 – 16 %; 3 – 18 %; 4 – 22 %

35. Вологість зерна, %
Температура зерна, °С
10 20 30 40 50
16 0 1
3
8
15
18 1
4
18
30 85
22
5
18
40 65
200
Таблиця 9
Інтенсивність дихання зерна,
мг СО2 на 100 г абсолютно сухої речовини за 24 год

36. Комплекс процесів, який проходить в зерні
чи насінні під час зберігання, поліпшуючи
їх посівні чи технологічні якості, одержав
назву післязбирального достигання, а час,
протягом якого настає повна фізіологічна
стиглість, називається періодом
післязбирального достигання. В основі
цього лежить ряд біохімічних процесів, які
збільшують життєздатність насіння, його
схожість, енергію проростання, в насінні
олійних культур продовжується синтез
жиру і збільшення виходу олії,
поліпшується якість клейковини в
пшеничному зерні тощо.

37. Післязбиральне достигання відбувається
лише тоді, коли синтетичні процеси в зерні
переважають над гідролітичними.
Таке явище можливе лише за низької
вологості зерна. Зерно достигає тільки
за позитивної температури і
найінтенсивніше за 15...30°С і більше.
Тому в перший період зберігання зерна
не потрібно його охолоджувати.

38. Під час зберігання спостерігається не
лише підвищена фізіологічна
активність зернових мас, але й явище
проростання окремих зерен чи деякої
маси зерна в певних ділянках насипу.
Проростання зерна під час зберігання
– явище негативне. Воно виникає
внаслідок неправильного зберігання.
Основними факторами, за яких
відбувається проростання, є вода,
повітря і тепло.

39. Під самозігріванням розуміють підвищення
температури зернової маси внаслідок
фізіологічних процесів, що відбуваються в
ній, і поганої її теплопровідності.
Фізіологічною основою самозігрівання є
дихання усіх живих компонентів зернової
маси, що є причиною накопичення тепла.
Фізичною основою самозігрівання є погана
теплопровідність зернової маси, що дає
можливість накопичуватись теплу в певних
ділянках зернової маси. Крім цього, суттєве
значення мають й такі її фізичні властивості,
як термовологопровідність і здатність до
самосортування.

40. Розрізняють вологе самозігрівання,
яке відбувається в зерновій масі за
вологості зерна понад 17 %, і сухе, що
викликається комірними шкідниками.
Вологе самозігрівання призводить до
швидкого підвищення температури
(50...60 °С), інколи – до 70...75 °С.
Змінюється колір зерна, частково й
ендосперму, зменшується схожість,
значно погіршуються борошномельні,
круп'яні і хлібопекарські якості зерна.

41. При сухому самозігріванні,
яке можливе також й у зерна,
вологістю менше 14 %,
температура змінюється
значно повільніше і не
перевищує 40 °С. В подальшому
від продовження самозігрівання
верхній шар насипу може бути
пошкоджений так само, як і при
вологому.

42. Сухе зерно, добрий доступ повітря та підвищена
температура – основні фактори післязбирального
дозрівання. Так, за сприятливих умов зберігання
процеси післязбирального дозрівання зерна пшениці
закінчуються протягом 1–1,5 міс, жита – 10–15 діб,
вівса – 20 діб, ячменю 6–8 міс. Насіння олійних
культур також має певний період післязбирального
дозрівання. Насіння кукурудзи після сушіння
(видалення надлишкової вологи) зразу стає
фізіологічно повноцінним.

43. В процесі зберігання зернової маси
в складах і елеваторах
спостерігаються певні закономірності
виникнення і розвитку самозігрівання.
На основі цього усі випадки
самозігрівання зернових мас можна
поділити на шість видів:
гніздове, шарове, верхове, низове,
вертикально-шарове і суцільне.

44. Рис. 8. Види пластового самозігрівання:
1 – низове; 2 – верхове; 3 – вертикально–пластове

45. Очищення зерна

53. Для забезпечення стійкого зберігання зерна і зменшення
втрат його (як за кількістю, так за і якістю) проводять певну
технологічну підготовку зернових мас до тривалого
зберігання.
Вона полягає у:
1) підготовці току і сховищ до приймання зерна нового
врожаю;
2) правильному визначенні якості зерна, яке надходить з
поля від комбайнів;
3) організації його очищення, сушіння чи охолодження;
4) організації хімічного консервування (за потреби);
5) боротьбі з шкідниками і хворобами;
6) контролі за якістю проведення технологічних процесів та
зберігання.

54. Етапи очищення зернового вороху
Перероблення сировини – складний технологічний процес, який
поділяється кілька стадій. Кожна з них має свої особливості та передбачає
застосування спеціалізованого обладнання.
Основне завдання – очистити сировину від різних типів домішок:
 зернових. До цієї категорії відносять пошкоджені шкідниками,
травмовані в ході жнив, щуплі, пророслі, тиснені зерна;
 бур’янів. Категорія включає органічні (залишки комах, шматки стебел та
листочків, грубі волокна вовни тварин), мінеральні (пісок, шматки землі)
домішки, а також насіння редьки дикої, лободи та інших дикорослих
рослин;
 шкідливих. До цієї категорії входять насіння карантинних рослин,
наприклад амброзії, лялька, гірчака. Це отруйні трави, які становлять
небезпеку для здоров’я людини та тварин.
При цьому всі домішки класифікуються на великі групи:
відокремлені та складновідокремлені. Щоб звільнити зерно від перших,
застосовують механічне (на решітках) та повітряне (потоками повітря)
сепарування. Очистити матеріал від важких домішок допоможе тільки
спеціалізоване обладнання.

55. При цьому підприємцю необхідно розуміти, що стандарт
регламентує відсоток вмісту домішок у готовому продукті. У разі
перевищення встановленої норми, матеріал забороняється
застосовувати для подальшого перероблення.
Стадії очищення зернової маси:
 Попередня. Здійснюється перед сушінням. Сировина відразу з
комбайна надходить у зерноочисну установку.
 Первинна. Призначена для виділення максимального відсотка
домішок із зерна при min втратах продукту, що обробляється.
 Вторинна. Використовується для відбору домішок, що важко
відокремити, і призначена для остаточного формування якісної
зернової маси.
Важливо! Ворох, що характеризується рівнем засміченості, що не
перевищує норми, прописані в держстандарті, також потребує
якісного перероблення.

56. Перероблення зернового вороху передбачає підвищення якості продукції.
Очищений матеріал із застосуванням сучасного обладнання та
інноваційних технологій характеризується: нормальним показником
вологості. Виявляється, вологість насіння бур’янів на 25-35% вища, ніж у
зерна культурної рослини. Якщо не провести очищення сировини від
домішок, матеріал може відсиріти й загнити. При цьому аграріям потрібно
розуміти, що через насіння бур’янів вологість вороху підвищується на 5-
10%. Відповідно, збільшуються витрати на сушіння матеріалу. На зняття 1%
вологи з 1 тонни зерна загалом потрібно виділити 2-3 л палива. Усунення
зайвих 5-10% вологи обходиться підприємству у круглу суму; меншою
фізіологічною активністю.

57. Домішки включають значний обсяг патогенних організмів.
Розмножуючись, бактерії активізують процеси загнивання продукції,
внаслідок чого підприємство зазнає значних збитків; збільшеним
терміном зберігання. Шляхом нормалізації рівня вологості, продукція
довго зберігає свої технологічні якості; підвищеним класом якості.
Чим вища вологість матеріалу, тим більше зерно схильне до
травмування і процесів самозігрівання. Наявність домішок різного
розміру та виду призводить до нерівномірного розподілу повітря по
шару продукції й в результаті складно говорити вже про її якісне
сушіння.

58. При цьому зерноочисне обладнання звільняє матеріал від
бракованих (ушкоджених шкідниками, травмованих у процесі
збирання врожаю, пророслих, щуплих, пригнічених) зерен;
покращеною плинністю (сипкістю).
Наприклад, при сушінні вівса насіння лободи затискається в
його зовнішній оболонці. Якщо не провести попереднє
очищення сировини, одразу привезеної з поля, то
відокремити потім цю домішку вже буде неможливо. А, як
відомо, насіння лободи негативно впливає на плинність
зернової маси – вони склеюють зерна так, що вони взагалі
перестають сипатися і практично «стоять стіною» під 90
градусів. Перероблення матеріалу дозволяє визначити
призначення продукту та отримати кілька його фракцій: для
посіву, виробничих цілей та вигодовування худоби (фуражне).

59. Попереднє очищення зернового вороху
У процесі перероблення матеріал звільняється від грубих домішок і
готується до подальшого сушіння та активного вентилювання. Зерно на
попереднє очищення надходить одразу з поля. Експерти вважають, що
аграрія має 12 годин, щоб відокремити від купи високовологе насіння
бур’янів. Саме за цей час останні віддають вологу зерновій масі,
внаслідок чого підвищується її вологість на 5-10%. Це негативно впливає
на її технологічні характеристики.
Виходячи з рівня вологості,
свіжоприбраний ворох класифікують
на три групи: високовологий (до 45%) і
сильно засмічений (до 25%),
середньовологий (до 22%) і
середньозасмічений (до 10%), сухий
(до 18%) і слабозабур’янений (до 5%).

60. Попереднє очищення зерна здійснюється на плоскорешітних
скальператорах. Залежно від конструктивних особливостей,
розрізняють односитові та двоситові машини. Установка може
використовуватись як самостійна одиниця або у складі зерноочисного
комплексу. У першому випадку обладнання оснащується
підрамниками. У двоситовій моделі вони входять до базової
комплектації. Що стосується односитових установок, то підрамники
потрібно замовляти та оплачувати окремо.

61. Принцип роботи зерноочисної машини досить простий.
Очищуваний ворох надходить на плоскі ситові поверхні
великого формату. Під дією віброколивань зернова маса
просівається, а великі домішки та насіння бур’янів
залишаються на решеті та сходять з робочої платформи у
спеціальне відведення. Чим більша площа ситової поверхні,
тим вища продуктивність машини.
У ході сепарування вороху одержують дві фракції: зернову;
відходи. Перша під час перероблення звільняється від
щонайменше 50% домішок. У такому вигляді вона
надходить на тонше очищення.
Після перероблення матеріал не повинен включати грудок
землі, каміння, соломи. При цьому вміст зерна у відходах
не може перевищувати показник 0,5% вихідної маси.

62. Первинне очищення (очищення вороху) має забезпечити
повне видалення великих і дрібних домішок, а разом з ними і
значної частини мікрофлори, особливо якщо домішки більш
вологі, ніж основне зерно, а також забезпечити нормальний
процес сушіння (шахтні сушарки не працюють, якщо зерно
засмічене).

63. Рис. 9. Принципи і способи очищення зерна:
а – за довжиною на трієрній (комірковій) поверхні; б – за шириною на ситах з круглими отворами; в – за
товщиною на ситах з довгастими отворами; г – за формою на ситах із фасонними отворами; д – за формою
по нахиленій рівній (гладкій) поверхні; е – за станом поверхні на ворсистій площині; ж – за станом поверхні на
магнітонасіннєочисній машині після змішування зерна з магнітним порошком; з – за різницею в аеродинамічних
властивостей зерна та домішок при вертикальній течії повітря; и – за різницею в аеродинамічних
властивостях при горизонтальній течії; к – за густиною у вібруючому зерновому шарі; л – за густиною в
рідині; м – за пружністю; н – за механічною міцністю п – за кольором; р – в електричному полі; с – за
магнітними властивостями.

64. Зернова маса
культури
Розміри зерна, мм Об’ємна
маса,
кг/дм3
Коефіцієнт
внутрішнього
тертя
Шпаруватість,
%
довжина ширина товщина
Пшениці 4,8 – 8,0 1,6 – 4,0 1,5 – 3,3 0,76 0,47 54,0
Жита
5,0 –
10,0 1,4 – 3,6 1,2 – 3,5 0,73 0,49
38,0
Вівса
8,0 –
18,6 1,4 – 4,0 1,0 – 4,0 0,45 0,51
68,0
Ячменю
7,0 –
14,6 2,0 – 5,0 1,2 – 4,5 0,65 0,51
47,4
Рису 5,0 – 7,0 2,5 – 2,8 2,0 – 2,5 0,52 0,51 49 – 56
Гречки 4,2 – 6,2 2,8 – 3,7 2,4 – 3,4 0,72 0,52 55,5
Кукурудзи
5,5 –
13,5 5,0–11,5 2,5 – 8,0 0,73 0,53
35 – 55
Гороху 4,0 – 8,8 4,0 – 9,0 3,0 – 9,0 0,83 0,55 –
Проса 1,8 – 3,2 1,5 – 2,0 1,5 – 1,7 0,85 0,52 30 – 50
Таблиця 10
Фізико–механічні властивості зернової маси різних зернових культур
(за В. В. Гортинським, А. Б. Демським, М. А. Борискіним)

65. Домішки зернових
мас
Розміри, мм Щільність
домішок,
г/см3
Маса 1000
зерен, г Критична швидкість
подачі повітря, м/с
довжина ширина товщина
Вівсюг звичайний 8,0–20,0 1,7–3,0 1,2 – 3,0 0,9 – 1,1 15,0–25,0 5,5 – 8,3
Гречка татарська 4,0 – 5,6 2,2 – 3,6 2,2 – 3,6 1,0 – 1,3 2,0 – 6,0 3,5 – 9,0
Кукіль звичайний 2,8 – 4,4 2,0 – 3,0 1,6 – 3,0 1,1 – 1,3 7,0 – 10,0 6,0 – 9,8
Ріжки 2,0 – 8,5 1,0 – 3,0 0,8 – 1,8 0,9 – 1,1 2,0 – 2,2 –
Редька дика 3,0 – 8,1 2,0 – 5,8 1,7 – 5,0 0,8 – 1,0 8,0 – 10,0 –
Гречка витка
березкоподібна 2,0 – 3,6 1,6 – 2,8 1,6 – 2,6 3,0 – 1,3 2,0 – 6,0 3,7 – 7,4
Березка польова 2,4 – 4,3 1,4 – 3,4 1,1 – 2,8 0,97 10,0 – 11,1 4,6 – 8,0
Стоколос житній 7,0 – 10,0 1,7 – 2,0 1,5 – 1,7 0,3 – 0,4 6,0 – 8,0
Голівки осоту 2,5 – 3,5 0,8 – 1,5 0,4 – 0,9 0,74 0,37
Просо куряче 2,4 – 5,0 1,2 – 2,6 0,7 – 2,0 0,8 – 1,2 1,5 – 2,0 2,5 – 6,5
рисове 3,0 – 3,5 2,0 – 2,5 1,2 – 2,0 1,1 – 1,2 4,0 – 3,0 –
Волошка синя 2,3 – 3,0 1,2 – 1,7 0,8 – 1,2 4,0 – 5,9 4,2 – 6,5
В’язіль 4,0 – 8,0 1,5 – 2,0 1,0 – 1,2 – – –
Осот польовий 2,5 – 3,5 0,8 – 1,5 0,4 – 0,9 0,37
Пелюшка 4,8 – 8,0 4,5 – 8,0 3,2 – 8,0 – – 11,0 – 16,0
Пирій повзучий 6,0–12,5 1,4 – 2,4 0,6 – 1,6 4,0 – 5,0 4,8 – 7,2
Таблиця 11
Фізико–механічні властивості домішок
(за В. В. Гортинським, А. Б. Демським, М. А. Борискіним)

66. Рис. 10. Технологічна схема зерноочисного агрегату вороху ЗАВ–
20

67. Рис. 11. Технологічна схема зерноочисно–сушильного комплексу КЗС–
20Ш

68. 1. ТЕХНОЛОГІЯ
ОЧИЩЕННЯ ЗЕРНА

69. Для забезпечення стійкого зберігання
зерна і зменшення втрат його як за
кількістю, так за і якістю проводять певну
технологічну підготовку зернових мас до
тривалого зберігання. Вона полягає у
підготовці току і сховищ до приймання
зерна нового врожаю, правильному
визначенні якості зерна, яке надходить з
поля від комбайнів, організації його
очищення, сушіння чи охолодження,
організації хімічного консервування та
боротьбі з шкідниками і хворобами,
контролі за якістю проведення
технологічних процесів та зберігання.

70. До початку надходження на зерноочисний
пункт зернових мас очищають склади,
ремонтують техніку, проводять
профілактичні заходи боротьби з комірними
шкідниками, перевіряють наявність тріщин у
дошках засік, підлозі та стінах.

71. Для визначення
режиму
післязбиральної
обробки зернової
маси кожну її партію
при надходженні на
тік аналізують за
вологістю, смітністю
і наявністю зернових
домішок з
визначенням якості
та параметрів
кожного компонента.

72. За результатами
аналізу роблять
висновок про
потребу в сушінні,
тимчасовому
консервуванні
зерна,
використанні
певного набору
робочих органів
для розділення
зернової маси на
компоненти.

73. Післязбиральна
обробка зернових
мас включає
сукупність
технологічних
операцій, які
проводяться у
післязбиральний
період з метою
підвищення їх
стійкості та
поліпшення
якості.

74. Первинне очищення
має забезпечити
повне видалення
великих і дрібних
домішок, а разом з
ними і значної
частини мікрофлори,
особливо якщо
домішки більш
вологі, ніж основне
зерно, а також
забезпечити
нормальний процес
сушіння.

75. У сільськогосподарському
виробництві застосовують кілька
технологій післязбиральної обробки
зерна, вибір якої залежить від
кількості техніки, рівня оснащеності
машин та кваліфікації кадрів, які
організовують післязбиральну
обробку. Як правило, на практиці
застосовують дві технології
обробки зерна.

76. Перша технологія полягає в тому, що
машини використовують кожну окремо,
внаслідок чого зерно перекидається
багато разів і потрібна велика кількість
обслуговуючого персоналу. При цьому
зерно під час зберігання між окремими
обробками за відсутності належного
контролю втрачає якість, стає нестійким
при подальшому зберіганні. Як
результат, близько 50 % витрат на
виробництво 1 ц зерна становить
вартість робіт, пов’язаних з
післязбиральною обробкою зерна.

77. Друга технологія – поточна,
коли за один пропуск
виконуються всі операції для
доведення зерна до потрібної
кондиції. Залежно від зони
зерноочисні лінії комплектують
або не комплектують сушарками
(відповідно Полісся і Степ).

78. При очищенні зерна та насіння
використовують їхні технологічні
властивості: аеродинамічні, стан чи
форму поверхні, геометричні розміри
(довжина, товщина, ширина зерна),
щільність, колір та ін. (табл.1, 2).
Процеси розділення компонентів
зернової маси в зерноочисних
машинах, як правило, відбуваються
послідовно, паралельно чи
комбіновано.

79. Компоненти, що різняться
аеродинамічними властивостями
(парусністю), виділяють за
допомогою повітряного струменя
горизонтального (машини
первинного очищення) чи
вертикального (в
насіннєочищувальних колонках,
на сортувальних столах та ін.).

80. Домішки зернової маси, які
відрізняються від основного
зерна геометричними розмірами
(довжина, ширина, товщина),
виділяються на решетах. Якщо
в масі зерна злакових є
компоненти, які різняться
шириною, то їх можна виділити
на ситах з круглими отворами;
за товщиною – на ситах з
довгастими отворами.

81. За станом поверхні
та формою зерна і
насіння (гладеньке,
бугристе, шорстке,
опушене, пористе;
плоске, довгасте,
тригранне або
кулясте) зернову
суміш розділяють
на фрикційних
(гірках) та
гвинтових
сепараторах.

82. 2. ХАРАКТЕРИСТИКА
ПОТОЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ЛІНІЙ ОЧИЩЕННЯ
ЗЕРНА

83. Для очищення зерна використовують або
окремі машини, або у складі поточних
технологічних ліній. Поточні лінії
поділяють на: зерноочисні агрегати вороху
(ЗАВ), які використовують переважно в
південних областях, де на післязбиральну
обробку надходить зернова маса
вологістю до 16 %; зерноочисно-сушильні
комплекси КЗС) – у господарствах
лісостепової та поліської зон; спеціальні
лінії.

84. Зерноочисний агрегат вороху складається
з будівельної частини, металевої арматури
та машин і обладнання. До будівельної
частини входять: приймальне відділення
зерна, приямок норії, фундамент під опору
блоків бункерів, майданчик для
авторозвантажувача, пандус для заїзду
автомобіля на авторозвантажувач.
Металева арматура – це майданчик, де
змонтовано всі машини й обладнання. Під
ними розміщений блок бункерів так, щоб
під кожен бункер міг під’їжджати
автомобіль для вивантаження в нього
зерна з бункера.

85. ЗАВ може працювати за трьома
схемами:
Схема 1. Зерно очищається від легких,
великих, дрібних, довгих и коротких
домішок. Одночасно працюють повітряно-
решітна машина і трієрний блок.
Аспіраційні канали первинного очищення
виділяють з вороху легкі домішки, після
чого ворох подається на решітний стан. На
решітному стані виділяються великі і
дрібні домішки та щупле зерно. Очищене
зерно спрямовується в трієрний блок.

86. Схема 2. Цією схемою (робота без
трієрного блока) користуються тоді,
коли зернова маса не містить довгих
та коротких домішок. При цьому схему
клапанів трієрного блока регулюють
так, щоб зернова маса проходила
через нього так само, як і по
зернопроводу, потрапляючи в
бункер для чистого зерна.

87. Схема 3 – налагоджувальна. На
практиці інколи виникають
ситуації, коли треба запустити
будь-яку машину без блокування
її з рештою обладнання для
перевірки справності.

88. Агрегат ЗАВ-25

89. Зерноочисно-сушильні комплекси
(КЗС) комплектують шахтними
(КЗС-10Ш, КЗС-20Ш, КЗС-25Ш,
КЗС-40Ш, КЗР-5) або барабанними
(КЗС-10Б, КЗС-10Б2, КЗС-20Б) сушарками.
Все обладнання комплексів монтують у
будівлях з каркасом з металевої
арматури. При сушінні пшениці
продуктивність комплексів
КЗС-10Б і КЗС-10Ш становить 8 т/год,
КЗС-20Ш, КЗС-20Б, КЗР-5 – до 16,
КЗС-25 – до 20 т/год, а при очищенні –
відповідно 10, 20 і 25 т/год.

90. Насіннєочисна приставка СП-10 має
дві насіннєочисні машини СВУ-5, два
пневматичних сортувальних столи
ПСС-2,5, дві норії, автоваги,
мішкозашивальну машину, аспіраційну
систему, комплект зернопроводів та
пульт керування. Залежно від стану та
призначення зерна приставка може
працювати за трьома технологічними
схемами.

91. Насіннєочисно-сушильні пункти і заводи
розташовують у центрі зернових масивів
на провітрюваному підвищенні з
невеликим схилом для стоку поверхневих
вод та рівнем ґрунтових вод нижче
позначки підлоги приямків і підвалів з
розрахунку на 1 т сезонної продуктивності
3…7 м2 площі.

92. Насіннєочисно-сушильний пункт
продуктивністю 1,5…2 тис. т зерна
за сезон складається з машин
об’єднання «Петкус» та машин
вітчизняного виробництва.
Технологічна схема обробки зерна
включає попереднє і вторинне
очищення, активне вентилювання,
протруювання і затарювання. Пункт
має два силоси місткістю по 30 т для
активного вентилювання.

93. 3. ОСОБЛИВОСТІ
ОЧИЩЕННЯ ЗЕРНА
ОКРЕМИХ КУЛЬТУР
3.1. ОЧИЩЕННЯ
ЗЕРНА ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР

94. Насіння татарської гречки із зерна пшениці
видаляють на решетах з довгастими
отворами завширшки 2 мм з наступним
пропусканням на кукільних трієрах з
діаметром отворів у циліндрах 5,5 мм.
Робочі крайки лотків встановлюють у
нижнє положення.

95. Насіння амброзії трироздільної з насіння
пшениці та ячменю видаляють на ситах з
довгастими (завширшки 3,5…4,5 мм) або
круглими (діаметр 4…6 мм) отворами та на
вівсюжних трієрах (діаметр комірок у
циліндрах 8,5 мм). Швидкість повітряного
потоку під час очищення 8,5…9,0 м/с.

96. Насіння дикої редьки із зерна жита
видаляють, застосовуючи решета з
довгастими отворами завширшки 2,2 мм і
трієри з діаметром комірок у циліндрах
8,5 мм. Так видаляють до 80 % насіння
дикої редьки.

97. Насіння вівсюга із вівса видаляють
фрикційними сепараторами (трієрами
ТФ-600), робоча поверхня яких вкрита
байкою або полотенними гірками ОСГ-1,2.

98. У воросі проса вологість окремих
компонентів неоднакова, тому його
треба негайно підсушити. З домішок у
масі проса переважають квіткові плівки,
які, як і дрібне насіння бур’янів, дуже
гігроскопічні. Добрі наслідки дає
підсушування проса в нерухомому шарі,
що зменшує травмування зерна. Такого
самого режиму обробки потребують
гречка та зернобобові, особливо
квасоля і соя, зерно яких дуже
травмується під час обробки.

99. Трохи менше травмуються чина і горох.
Тому при обмолоті їх треба стежити за
якістю роботи молотильного барабана. Так,
при обмолоті гороху швидкість барабана
має становити 600 об./хв, квасолі та сої –
до 400 об./хв. Через нерівномірність
дозрівання квасолі та високу
розтріскуваність стручків вологість їх при
збиранні має становити 15…17 %, а
кількість обертів молотильного барабана –
280…350 об./хв, причому сталеві била
треба замінити на гумові, а на планках деки
встановити гумові накладки.

100. Качани насінної кукурудзи краще
збирати без обмолочування. Вологість
зерна у них не повинна перевищувати
25 %. Післязбиральну обробку
кукурудзи в качанах починають з
очищення їх від обгорток і негайного
сушіння. Сушити качани кукурудзи
слід до вологості 18…19 %, яка
забезпечує найменшу травмованість
зерна.

101. Особливості очищення зернової маси
рису та сорго полягають у тому, що
після збирання їх внаслідок
нерівномірного дозрівання зерна у
волоті є велика кількість недозрілих
зерен, які зовні не відрізняються від
дозрілих, тому навіть після очищення
потрапляють на зберігання.
Збиральна вологість дозрілого зерна
сорго становить не менш ніж 30 %,
рису – 20…25 %.

102. Ворох соняшнику починають очищати на
машинах ВО-50. Він надходить на
післязбиральну обробку засміченим і
вологим, тому потребує використання
широких отворів і великого кута нахилу
самотічних труб.

103. Ворох багаторічних трав відразу після
збирання підсушують. Для цього
найдоцільніше використовувати
конвеєрні та карусельні сушарки або
установки для активного
вентилювання. Після підсушування
ворох подають на конюшинотерку або
пропускають через комбайн, а ворох
вівсяниці польової та грястиці збірної
після просушування пропускають
через терку.

104. Післязбиральна обробка вороху льону-
довгунця полягає у висушуванні його на
карусельних чи конвеєрних сушарках,
оскільки ворох має вологість до 60 % та
містить невимолочене насіння. Крім
того, насіння льону завжди буває
недозрілим і має вологість 30…45 %.
Ворох льону висушують до вологості
насіння 18…19 %, обмолочують на
стаціонарних комбайнах чи
льономолотарках. Обмолочене насіння
очищають на сортувальних столах і
гірках.

105. Для сушіння насіння буряків
використовують установки активного
вентилювання з використанням
тепловентиляційних агрегатів. Після
підсушування ворох пропускають
через ворохоочисники ОВП-20А або
ОВС-25. Насіння цукрових буряків
сушать до вологості 12…13 % на
різних сушарках, у тому числі й на
барабанних, дотримуючись режиму
сушіння 42…43°С.

106. Контроль за якістю
післязбиральної обробки насіння
проводять постійно за такими
показниками: температура,
вологість, зараженість. Контроль
за якістю зернової маси залежно
від її цільового призначення
здійснює лабораторія,
дотримуючись прийнятих методик
та періодичності.

107. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !