2. ВЕСНА
• В давнину вона була початком не лише господарського, а й
календарного року - рахували рік з 1 березня, першого дня весни. Це пора
торжества дня і кохання, коли над світом людей панує богиня
життєвої злагоди і гармонії Лада та її донька Леля, покровителька
закоханих. Весною воскресає і відроджується життєдайна сила Сонця.
Тому на Весну припадають найкрасивіші та найулюбленіші народні
свята - Благовіщення, Воскресіння Христове, часто Вознесіння, а інколи
й Зелені свята (за умови ранньої Пасхи). Образ Весни - юна красуня з
розпущеними косами та у віночку, сплетеному з зеленого барвінку та
перших квітів. її птахи -ластівка, котра Весну розпочинає, бо
приносить ключі, якими замикає зиму і відмикає весну-літо, і соловейко,
котрий весну закінчує. Та ще жайворонок, який виспівує весну над
полями. І зозуля, яка тільки весною починає «кукувати» людям літа. То
весна - старт всьому живому, красивому і радісному...
3. ЛІТО
• Сильна, як і Зима, найвеличніша пора року, тільки її сила та велич в теплі та
стиглості, а не в холоді та застиглості. Літо з Зимою схрещують свої гарячі і
холодні мечі на теренах Весни, особливо, весни ранньої, коли теплі дні
чередуються з морозами і сніговіями. Битва Літа і Зими розпочинається на
Стрітення: впевнене у своїй перемозі, Літо виходить на прю в одній сорочці, а
Зима, передчуваючи поразку, одягає сім кожухів. Однак, і це їй не допомагає... За
давніми переказами, богиня Літо долає Бабу-Зиму неперевершеною
Божественною красою букета літніх квітів - від одного погляду на них тане лід
Зими, а снігопади переходять у теплі дощі. Образ Літа - молода, щедра і багата
дівчина-красуня, у вбранні та прикрасах якої все доречне і чарівне: і квіти, і трави,
і плоди, і стиглі ягоди, і налиті теплом колоски. Літо - то найсприятливіша пора
року, коли будь-яку справу можна і завершувати, і продовжувати, і навіть
розпочинати. На літню пору припадають давні і сучасні християнські свята: в
основному, Зелені свята або Трійця, завжди - Івана Купала, Спаса, Перша
Пречиста...
4. ОСІНЬ
• Якщо Весна – старша сестра Літа і захищає його від підступних
ударів умираючої Зими, то Осінь - його молодша сестра, котра
приймає на себе колючі крижані уколи зміцнілої і озлобленої Баби-
Зими, що наближається. То Весна захищає багатства Літа від пізніх
морозів-холодів, а Осінь - від ранніх. Осінь чарівна не лише своїми
щедрими дарами - саме осінньої пори кожна нива, кожен сад
віддають людям все, що в них залишилося (а останній дар - то дар
найщедріший!), а й своїми яскравими барвами, голубою далечінню
небес, передзимовим гамором та метушнею пташини. Її донька
Мокрина завершує літні дні густими дощами - це і сумний плач
залітнім теплом і сонячними днями, і животворний дар землі для
осінніх посівів озимих хлібів. Восени - і Друга Пречиста, і Свято
Чесного Хреста, і Покрова, і початок Різдвяного посту...
5. ЗИМА
• Пopa року, коли вся природа вмирає або засинає, а все живе та рухоме,
захищаючись від холодів, і зберігаючи тепло для весняного воскресіння, для
весняного воскресіння, замикається в собі, відгороджується від замороженого
довкілля. Зима -то «хвороба» Землі, яка в зимову пору відпочиває-лікується,
аби зі свіжими силами-соками зустріти тепло і світло Весни. На відміну від
Літа та Осені, Зима дуже скупа та бідна. Її образ - стара і товста баба з
величезними зубами і кістлявими пальцями (але може бути і холодною
красунею з крижаним блиском в очах). її чоловік - Дід Мороз, який виконує все,
що вона йому накаже; син - Сніговій, котрий сипле снігу стільки і там, де вона
велить; невістка - Завірюха, а внучка - Метелиця; є й онуки - Приморозки. З
такою «зимово-морозною» сім'єю Зима може накоїти багато лиха, тому до
неї слід серйозно готуватись. А підготовлена людина люту зимову облогу
використає для відпочинку та збереться з силами для успішної праці з
настанням весни... Однак, і Святий Миколай, і Новий Рік. і Різдво Христове, і
Богоявлення - Водохреща, і Стрітення приходять взимку, чим свідчать: Зима
безсила проти всього світлого і радісного, вона неспроможна зупинити
переможне сходження Сонця до Весни і Літа...
