1. Усе починається з хліба -
Людське немовля у колисці,
Напутнєє батьківське слово,
І всесвіт, і зорі далекі
Народжуються із зернини,
Покладеної у землю,
Зволожену потом і кров’ю,
Политу сльозами
І горя, і радості.
Хліб наш насущний…

2.  Наш край – це наша Кіровоградська область.
Кіровоградська область розташована на
Правобережній Україні у південній частині
Придніпровської височини, у межиріччі Дніпра і
Південного Бугу. Межує вона з Черкаською,
Полтавською, Дніпропетровською,
Миколаївською, Одеською та Вінницькою
областями. Площа нашої області складає 24,6
тис. кв. км (4,1% від всієї території України). Але
не завжди існувала Кіровоградська область.
Вона була утворена 10 січня 1939 року. Із
території Миколаївської, Одеської, Полтавської,
Київської областей.
НАСЕЛЕННЯ 1039,7 ТИС. ОСІБ, У ТОМУ ЧИСЛІ:
МІСЬКЕ - 637,7 ТИС. ОСІБ, СІЛЬСЬКЕ – 402,0 ТИС.
ОСІБ, ЩІЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ – 42 ОСОБИ НА 1 КВ.
КМ.

3. • За давніми переказами та письмовими
свідченнями , поселення Устинівка
засноване в 40-х роках 18 ст.поселенцями
з Полтавської губернії. Хоча й до того часу,
на цій території споконвіку жили
різноманітні племена і
народності,свідченням чого є численні
кургани Скіфсько-Сарматських племен,
знахідки більш пізнішого часу –
наконечники стріл, предмети побуту
періоду козаччини.

4. • Історія козака Устима

6.  В 1817 році цар Олександр I
наказав вільних козаків
повернути у військових
поселян. Сюди перевели
державних селян та кріпосних
Полтавської, Київської,
Подільської та інших губерній.
Устинівка стала одним із
військових поселень. Як спогад
про це і досі зберігся поділ
селища на 9 сотень.
.

7. Історичне минуле
Зі слів автора нарису Щоки Г.П. нам стало відомо, що з часом, а саме у 1828 році Устинівка стала селом
поселення 1-го Бузького уланського полку та, відповідно державницької політики того часу, стало активно
заселятися за рахунок жителів державних сіл з Київської, Полтавської губерній. Статус місцевого
населення був визначений як військові поселенці , що мусили забезпечувати провіантом
постояльців(уланів) а також утримувати їх коней. З цією метою в поселеннях були запроваджені так звані
громадські лани, які в примусовому порядку обробляли поселенці. Формально вони повинні були
працювати Три дні на казну і три дні на себе, але насправді їм доводилося працювати майже весь
тиждень. Така ситуація тривала до кінця 50-х років 19 століття коли було ліквідовано військові поселення,
хоча жителі Устинівки залишались в стані державних селян.
Після ліквідації військових поселень в Устинівці був лише один приватний власник землі - церква, яка
була створена в 1804.(Слайд 11)

9. 1946 рік в Устинівці після війни
працювали фотоательє,
швейпром, перукарня, взуттєва
та годинникова майстерні. Цей
знімок свідчить, що після війни
побутове обслуговування
населення було поставлено
добре.
 Дитячий майданчик Устинівського
С. К. Т. при артілі ХІ- их роковин
Жовтня
9- та сотня
01.06.30

10. Ворог захопив Устинівку 6
серпня 1941 року.

11.  До Німеччини вивезено 2761
чоловік, арештовано 65
радянських активістів. Німецькі
варвари знищили в Устинівці
найкращі споруди державних
установ: середню і семирічну
школи, лікарню електростанції,
колгоспні будівлі, радіовузол,
аптеку.

12.  На території району з вересня 1942 року по березень 1944
року діяла підпільна група “4-5=1”, керівником якої був
В.О.Репешко. У цій групі зв’язківцем була жителька Устинівки
М.Г. Сокуренко.
 Підпільна група організувала диверсії,
 звільнила 67 військовополонених,
 врятувала від вивезення у фашистську неволю 470 чоловік
молоді,
 не дала відправити до Німеччини 70 голів великої рогатої
худоби і проводила агітаційну роботу серед населення

13. “6 серпня вороги зайняли Устинівку. Ревуть двигуни
танків, автомашин, мотоциклів. Ніби сарана,
гітлерівські солдати розбрелися по селу, ловили
курей, різали свиней і худобу.
У перші дні окупації села Устинівки в небі над нею
з’явилися радянські винищувачі. А 8 серпня
з’явилися наші бомбардувальники. Два літаки було
підбито зенітним вогнем.”

14. З архівних документів нашого жителя
В.С. Олійника нам стало відомо, що
один з літаків раптом змінив курс під
прямим кутом, прощально помахав
крильми над селом і врізався у
ворожі зенітки, що маскувалися в
окопах. Понад 30 років імена
загиблих воїнів не були відомі. Але
тепер ми знаємо, що подвиг
Гастелло в Седнівці повторив екіпаж
у складі штурмана- лейтенанта
Івана
Гордєєва,
поавітряного стрільця- молодшого
сержанта Матвія Дуракова,
стрільця – молодшого сержанта
Панаса Шевченка

15. Інший підбитий літак перетяг через Устинівку і приземлився
неподалік від нинішнього стану другої тракторної бригади. З
нього вибралися три палаючі постаті . Але ступивши декілька
кроків вони попадали мертвими. Це були:
командир ланки – лейтенант Микола Чуплигін ,
штурман молодший лейтенант Олександр Непийвода
і повітряний стрілець – молодший сержант Микола Телиця.

16. Після напружених пошуків та встановлення імен
загиблих льотчиків, постало питання про їх
увічнення. Ця ідея була підтримана райкомом
Компартії України, районною радою.
8 березня 1974 року в Устинівці було урочисте
перезахоронення останків членів екіпажу
радянського бомбардирувальника. Командира
ланки Миколи Чуплигіна, штурмана – Олександра
Непийводи, повітряного стрільця – Миколи Телиці.
1975 році – урочисте перезахоронення в селі Седнівка
останків штурмана – Івана Гордєєва,
повітряного стрільця, радиста – Матвія
Дуракова,
повітряного стрільця – Афанасія
Шевченка

17. 1974 РІК - ЗУСТРІЧ З СЕСТРАМИ МИКОЛИ 1975РІК – МОГИЛУ МИКОЛИ ЧУПЛИГІНА
ТЕЛИЦІ ВІДВІДАЛИ ЙОГО БРАТ І СЕСТРИ

18. Петро
Писаченко

20. П. Писаченко згадує: “ За роки війни…

23. 13 березня – бій за Устинівку.

24.  При визволенні Устинівки відзначилися
підрозділи, якими командували Герої
Рядянського Союзу старший лейтенант
Михайло Іванович Осипов та гвардії
лейтенант Юхим Стерін. В запеклому
бою обидва командири-герої загинули
смертю хоробрих

26. Авраменко О.І Музиканський Г.М
“Я з Вербової!
Ура! Авраменко”
(Автограф на Рейхстазі)

27.  Филь Федір Миколайович – призваний у
березні 1944 року, воював в 81
мотострілецькому полку 318-ї стрілецької
дивізії, артилеристом. Одержав бойове
хрещення на Дністрі, під стінами фортеці
Бендери. Урочистим маршем пройшов повз
Мавзолей В.І. Леніна, до підніжжя якого було
кинуто сотні фашистських прапорів.

30.  Ой Устинівка - село,
 Снишся мені веснами,
 Як там хороше, як було,
 Як було нам весело.
 Є.Доломан

31.  Ми пишаємося двічі Героєм
Радянського Союзу, славним
морським пілотом, генерал-
майором О.Ю. Мазуренком,
який вчився і виховувався в
нашій школі.

32. Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо,
І ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути”
В'ячеслав Лапинський
Міняється все … та залишається пам’ять . Пам’ять минулих років, пам’ять поколінь.
І поки жива пам’ять, до поки й ми будемо пам'ятати минуле.
Адже нам належить майбутнє України. Саме нам утілювати в життя
мрії і сподівання попередніх поколінь.

33.  Домашні архівні документи В.С. Олійника
 Нарис Г.П. Щоки
 Архівні документи Устинівського краєзнавчого музею
 Спогади очевидців і учасників Великої Вітчизняної війни
 Історія міст і сіл України