1. Науково-дослідницька робота
«Україна – це Шевченко,
Шевченко – це Україна…»
Виконали Антоник Анастасія (8-М клас),
Смуток Богдана (8-М клас).
Науковий керівник - Фаринович Світлана Романівна.
2. Роботу ми готували для участі у
Всеукраїнському конкурсі
«Об'єднаймось, брати мої…».
Сьогодні можемо з гордістю
стверджувати, що наші думки
розділяють і члени конкурсних
комісій, які оцінювали цю роботу.
Результати конкурсу:
• І місце у ІІ турі;
• ІІІ місце у ІІІ турі.
3. Тема: Шевченко серед нас – на
Майдані.
Мета: Довести, що Тарас Шевченко
об’єднав наш народ на Майданах; знайти
зв’язок між поезією Кобзаря і сьогоденням.
5. Про нашу дослідницьку роботу
• Починаючи з 21.11.2013року, кожен день
приносив нові повідомлення з Майдану,
тому робота написана у режимі щоденника.
• Ми поетапно описували ті страшні події,
порівнювали їх із «Записками українського
самашедшого» Ліни Костенко (звідси і
запозичено форму роботи) та досліджували
актуальність Шевченкового слова сьогодні.
6. Вступ
Важко одразу приступити до розмови про Шевченка,
адже Він назавжди залишиться до кінця не пізнаний
ні академікові, ні малограмотній людині. Читаючи
«Кобзар», розумієш, що Шевченко - Пророк
українського народу. Та й Ліна Костенко із
«Записками…» передбачала майбутні події.
Ось так ми почали просто читати «Кобзар», а далі
уже не могли не писали про сучасні події, адже
розуміли, наскільки для нас актуальний Шевченко, а
те, що відбувається сьогодні, невдовзі увійде у
підручники історії.
7. Від 21 листопада, від мирного протесту,
від зради Януковича Україна прийшла до
революції, до війни, до крові…
Майдани народжувались по всій Україні.
Влада була жорстокою, але ми стояли до
кінця, боролися, вірили у перемогу.
Шевченко також завжди вірив в Україну і
передбачав: «…і тобі помоляться всі
язики вовіки і віки, а поки що течуть
ріки, кровавії ріки…».
8.
9. Ми - українці
• За час жорстоких
протистоянь ми
зрозуміли, ким є
насправді. Ми -
УКРАЇНЦІ.
• Ми нікуди не пішли з
Майдану. Ми стояли тут
до кінця. Тому і буде
Україна, як і наш Кобзар,
вічною.
10. У роботі ми описували і свій досвід пережиття Майдану.
Ось один день із багатьох.
8 грудня 2013 року (неділя). Зараз ідемо на віче. Неділя, тому, мабуть, прийде
багато людей.
…Наші очікування справдились, але не зовсім. Було велелюдно, та це не весь
Дрогобич. Ми просили Бога благословення на нашу землю, а потім виступали
майданівці, що повернулись із Києва.
Щодня о 16 годині на нашій площі люди молилися Молебень до Богородиці та
просили Бога про полегшу у зісланому випробуванні.
Писав же Тарас: «Молюся Богу і дякую Йому щогодини за зіслану випробу».
11. Висновок
• З часу написання роботи пройшло 2
місяці. За цей час багато змінилось. З
Майдану увага перенеслась на Крим.
Ми впевнені, що наш півострів буде
Україною, бо Україна єдина і
неподільна! Тим часом ми відзначили
200-ліття з дня народження Шевченка
– це вкотре зібрало народ разом.
Отже, Шевченко об’єднує нас через
покоління і своєю поезією проектує
наше майбутнє.
12. Шевченко гордився б такою Україною, коли…
1. Мусульмани пропонують християнам вести богослужіння у своїх мечетях?
Це Україна.
2. Молоді жінки збирають гроші і купують акумулятори для БТРів? Це
Україна.
3. Тисячі чоловіків добровільно записуються у Збройні сили? Це Україна.
4. Злиденний народ за тиждень збирає понад 50 мільйонів гривень на
підтримку Збройних Сил? Це Україна.
5. Якщо не знають, що робити - співають Гімн? Це Україна.
6. Православні, католики, буддисти, мусульмани, юдеї разом моляться та
проводять служби? Це Україна.
7. Вітер несе дим від шин завжди в потрібну сторону? Це Україна.
8. Кажеш про якусь подію: "Та це ж було так давно!" - і раптом розумієш, що
"давно" - це кілька днів тому? Це Україна.
9. Смієшся, аби не плакати? Це Україна.
10. Національний поет-пророк раптом оживає з новою силою і стає
суперактуальним? Це Україна.
15. Не вірмо тим, хто каже, що у нашій Україні
нічого не змінилося. Найважливіше те, що
міняємося ми самі. У нашому кабінеті із
одного портрета дивляться на нас очі
Тараса, а з іншого - очі Небесної сотні. Вони
тримають над нами небо. Тому ми уже не
маємо права бути такими, як раніше.
