2. Вели́ке Ге́рцогство Люксембу́рг —
держава в Західній Європі. На півночі і
заході межує з Бельгією, на сході — з
Німеччиною, на півдні — із Францією.
Разом з Бельгією і Нідерландами
Люксембург входить до Бенілюксу. Член
Європейського союзу з 1957. Площа
країни 2 586 км².
3. Король Нідерландів Віллем I, ставши
в1815 році одночасно і правителем
Люксембургу, прийняв в тому ж році герб
і прапор герцогства, які схожі на
державні символи Нідерландів. Прапор
герцогства відрізняється від
нідерландського лише світлішим тоном
нижньої смуги.
4. Герб Люксембургу бере свій початок в
Середньовіччі. Це є, так званий герб
Генріха VI, графа Люксембургу між 1282 і
1288 і був отриманий від герцогства
Лімбург, від сучасної Бельгії та
Нідерландів. Говорячи геральдичною
мовою, герб складається з щита: 10
горизонтальних синіх та срібних полос. На
щиті зображений коронований червоний
лев з двома хвостами та із золотим
язиком.
5. Державний лад Люксембургу —
конституційна спадкова
монархія.
Голова держави — великий герцог
Анрі (при владі з осені 2000
року). Відповідно до
конституції (що діє з 1868
року), він одноосібно здійснює
всю повноту виконавчої влади:
визначає порядок організації
уряду, його склад, затверджує
закони, призначає на цивільні і
військові посади, командує
збройними силами, укладає
міжнародні договори тощо.
6. В адміністративному відношенні Люксембург поділяється
на округи три округи Дікірх, Гревенмахер та
Люксембург, які, у свою чергу, поділяються на 12
кантонів
7. Промисловість. Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна
металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна,
цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова,
електротехнічна. За виробництвом сталі на душу населення
країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997
p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості
сильні позиції має іноземний капітал. Сільське господарство. В
аграрному секторі зайнято лише 5 % робочої сили.
8. Творцями-«стовпами»
люксембурзької національної
літератури, власне літератури
люксембурзькою мовою по праву
вважаються національний поет і
етнограф Е. де ла Фонтен, автор
пісень та народознавчих записок
про люксембуржців; поет Мішель
Ленц, автор слів до гімну
Люксембургу, письменник і поет
Мішель Роданж, творець
люксембурзького національного
епосу «Ренерт-Лис» (Rénert).
9. У Люксембурзі використовується три
мови. Люксембурзька мова, яка
раніше вважалась одним з діалектів
німецької, є мовою, яку більшість
Люксембуржців вчать з раннього
дитинства у себе вдома. У початкових
школах викладають в основному
люксембурзькою, в середніх
школах — французькою або
німецькою.
10. Центром музичної культури Люксембургу з 1906 року
є Люксембурзька консерваторія, а з 2005 —
Люксембурзька філармонія, яка є головним
концертним майданчиком філармонічного оркестру.
Чотири рази Люксембург приймав конкурс
Євробачення — в 1962, 1966, 1973 і 1984 роках.
