3. 3
СЕКЦІЯ 1. ХРИСТИЯНСЬКІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ОСМИСЛЕННЯ
МИНУЛОГО ТА СУЧАСНОСТІ
РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬО-КОЛЕКТИВНИХ СТОСУНКІВ ЯК ВАЖЛИВОЇ ПЕ-
РЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОГО ДОСВІДУ ШКОЛЯРІВ
Андрієнко В.С., ПВНЗ «Український Гуманітарний Інститут»
Науковий керівник Щербакова .О.А
Протягом сотень років, англійська мова постійно змінюється. Слова,
які були неприйнятні 300 років тому стали звичайним явищем в сьогоденні.
Англійська завжди мала хорошу звичку бути зручною мовою, мовою
звичайних людей. Зміни в граматиці і дикції мови є природним явищем, і
англійська завжди стикалася зі змінами. Серед них використання сленгу,
відкидання закінчень слів і нових діалектів. Деякі консерватори не люб-
лять змін, тому що вони стверджують, що стандартна англійська є ідеаль-
ною мовою. Вони не хочуть псувати її. Інші просто не люблять змін. Сленг
турбує консерваторів найбільше, тому що впливає на словниковий запас
англійської мови. Американський англійський, завжди додавав нові слова
в свій словниковий запас. Сленг зазвичай створюється дітьми або підліт-
ками. Тим не менше, більшість дорослих робили те ж саме, коли вони бу-
ли дітьми.
Жодна мова не може обійтися без природного і закономірного процесу
запозичення елементів з інших мов. Теоретично, такий процес необ-
ме-жений в плані кількості запозичених слів. Разом з тим, система запози-
чить обмежує поповнення мови чужими елементами, причому ці обмеження
аж ніяк не кількісні. Таким чином, значущість нашого дослідження полягає в
розгляді такого лінгвістичного явища, як молодіжний сленг, на прикладі анг-
лійської мови.
Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що процес
запозичення актуальний на даному етапі розвитку англійської мови,
так як сленг охоплює майже всі сфери життя, описує майже всі ситуації.
Метою даної роботи є розгляд поняття сленг та шляхів його
поповнення в в соціумі, основні тенденції його розвитку, а також опис
особливостей англійського сленгу.
Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:
− Охарактеризувати поняття сленгу в лінгвістиці;
− Представити способи поповнення молодіжного сленгу новою лексикою;
− Охарактеризувати процес запозичення слів у більш широкому процесі
мовних контактів;
4. 4
− Проаналізувати причини вживання сленгу;
Об’єктом дослідження є нелітературна лексика, а саме сленг
англійської мови.
Предметом є аспекти функціонування сленгу як різновиду соціальних
діалектів.
Проаналізувавши сленг англыйскої мови, можна зробити висновок, що
останній функціонує практично у всіх сферах комунікації, при цьому більше
число запозичень зустрічається в чотирьох областях: науки, економіки,
спорту та суспільно-політичної. Таким чином, ми можемо відзначити, що ці
запозичення відображають загальнолюдські тенденції розвитку цивілізації,
що підкреслює важливість існування розглянутого мовного явища.
Список використаної літератури:
1. Захарченко Т.Є. Англійський і американський сленг/Т.Є. Захарченко - М
.: АСТ: Астрель; Володимир: ВКТ, 2009, С. 352-478.
2. Копиленко М.М. Про семантичної природі молодіжного жаргону/М.М. Ко-
пиленко//Соціально-лінгвістичні дослідження/під ред. Л.П. Крисина, Д.Н.
Шмельова - М .: Наука, 1976, С. 79-86.
3. Морозова О.Е. Жаргон як соціопсіхолінгвістіческій і лінгвокультурний
феномен/О.Е. Морозова//Слов'янське слово в літературі і мові - Архан-
гельськ: 2003, С. 203-211.
4. Нікітіна Т.Г. Молодіжний сленг: Тлумачний словник/Т.Г. Нікітіна - М .: Ас-
трель-АСТ, 2003, С. 154.
5. Розіна Р.І. Категоріальний зсув актантов в семантичної деривації/Р.І.
Розіна//Питання мовознавства - Новгород: 2002, №2, С. 3-15.
6. Скворцов Л.И. Літературна мова, просторіччя і жаргони у їх взаємодії/Л.І.
Скворцов//Літературна норма і просторіччя - М .: 1977, С. 29-57.
7. Степанова В.В. Ознаки слова як основа класифікації лексичних оди-
ниць/В.В. Степанов - Ленінград, 1976, С. 48.
ЕСХАТОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СУБОТИ
Гриненко А.А.
Український адвентистський теологічний інститут
Корчук В. І., DMin
Зміст Біблії показує, що есхатологічна подія, а саме Друге Прихід Ісуса
Христа і день поклоніння Богові - субота, належать усьому людству, а не
конкретній групі людей. Зокрема про це говорять такі тексти Святого Пись-
ма, як: Вих. 20:10, Іс. 56: 4, Ів. 3:16, Гал. 3:28, 1 Сол. 4:14 [1]. Звідси дана
тема актуальна для всіх людей.
5. 5
Субота, на думку Дж. Дукана, являє собою підготовку до зустрічі з
Ісусом Христом при Його Другому приході, коли Він остаточно звільнить
Свій народ [2, с. 153, 154].
Таким чином, метою даної доповіді є показати, яким чином субота мо-
же сприяти приготуванню до цієї есхатологічної події.
Апостол Павло в 1 Сол. 5:23 говорить такі слова: «А Сам Бог миру не-
хай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло
нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа»
[1]. Звідси є важливим розглянути, як дотримання суботи може сприяти
здійсненню озвученої Апостолом Павлом настанови. З даного тексту є оче-
видним, що людина є цілісною істотою, в якій присутні дух, душа і тіло. Та-
ким чином, і потреби людини, зокрема духовні, емоційні та фізичні, так само
слід розглядати в контексті єдності цих трьох складових. З цієї причини слід
розглянути, як дотримання суботи може задовільнити ці потреби людини.
Для цього слід визначити принципи дотримання суботи, застосовуючи які, є
можливим здійснити поставлену задачу.
Для задовільнення духовних потреб слід відмітити такі принципи, як:
- час, виділений для Бога (даний принцип грунтується на Іс. 58:13 і має
на увазі зосередження уваги не на собі, але на Бозі).
- зосереджене вивчення Біблії (цей принцип взаємопов'язаний з
попереднім принципом і має на увазі спілкування з Богом).
- увагу на створенні, викупленні і Другому Приході Христа (даний
принцип грунтується на сотеріологічному вимірі, показуючи взаємозв'язок
між суботою і викупленням, зокрема на прикладі Виходу євреїв з Єгипту
(Пов. Зак. 5:15).
- радісна покора, заснована на любові до Бога (даний принцип має на
увазі вдячність людини у відповідь на дії Бога).
- стан благополуччя (даний принцип говорить, що Бог не обмежує лю-
дину, забираючи у неї один день в тиждень, а навпаки, надає можливість
для відновлення).
Для заповнення емоційних потреб слід виділити такі принципи, як:
- час для зміцнення відносин з родиною і друзями
- день радості і насолоди
- спостереження за творчою силою Бога
- атмосфера свята
- атмосфера прийняття і любові
Для заповнення фізичних потреб, слід виділити такі принципи, як:
- шість днів для роботи і світських турбот, а один для відпочинку
- свідоцтво і служіння з любов'ю
- поклоніння Богові з церковною сім'єю
- зцілення, полегшення і звільнення
- догляд за необхідними фізичними потребами
6. 6
Таким чином, були позначені п'ятнадцять принципів дотримання субо-
ти, застосовуючи які, є можливим приготуватися до такої есхатологічного
події, як Другий Прихід Ісуса Христа.
Список використаних джерел:
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту [Текст] :
із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекла-
дена / пер. І. Огієнко. - К. : Українське Біблійне Товариство, 2002. - 1159с.+ 4
с. карт. - Альтернативна назва : Біблія. - ISBN 966-7136-21-1
2. Doukhan J. The Genesis creation story, its literary structure / Doukhan.
– Berrien Springs, MI: Andrews University Press, 1978.
ВОСПРИЯТИЕ ПРОТЕСТАНТОВ И ОТНОШЕНИЕ К НИМ ЖИТЕЛЕЙ
ГОРОДА БУЧА
Добрынин Д.Г., Худавердиев Р.Э., Украинский Гуманитарный Институт
Научный руководитель – Понятовский Ф. К.
Актуальность. Все жители постсоветского пространства в какой-то
степени являются наследниками советской идеологии. И хотя прошло уже
более 25 лет после того, как Украина обрела независимость, пережитки со-
ветского прошлого все еще ощутимы. Особенно отчетливо это может быть
заметно на примере отношения к инаковерующим. Как известно, в Совет-
ском Союзе насаждалось враждебное отношение к религиям, и особенно к
протестантам, которых называли «сектантами», и даже культивировали
общественные фобии по отношению к ним. В связи с этим, интересно было
бы проследить, каким образом отношение к протестантам изменилось в
постсоветском обществе. Для данного исследования был взят город Буча.
Исследование ставило перед собой следующие задачи:
- выяснить, что жители г. Буча знают о протестантах.
- выяснить, как жители г. Буча будут реагировать на различные моде-
лированные ситуации, связанные с протестантами.
Цель исследования: выяснить отношение жителей г. Буча к протес-
тантам
Методом данного исследования было анкетирование. Анкетирование
проводилось двумя способами: анонимный интернет-опрос (99) и анкетиро-
вание случайных респондентов на улицах г. Буча (3). Для отбора соответст-
вующей аудитории интернет-анкетирования использовались социальные
сети (Вконтакте). Используя фильтры и настройки, выбирались респонден-
ты из г. Буча, которым отправлялись анкеты.
В анкете были заданы следующие вопросы:
1. Сколько вам лет?
а) 18-25
7. 7
б) 26-35
в) 36-45
46 и старше
2. Сколько протестантских церквей вы знаете?
а) 1
б) 2
в) 3
г) 3 и больше
3. Есть ли среди ваших знакомых протестанты?
а) Да
б) Нет
в) Не знаю
4. Если среди ваших знакомых есть протестанты, как вы их можете
охарактеризовать?
а) Вполне адекватные люди
б) Немного не от мира сего
в) Фанаты
г) От таких надо держаться подальше
5. Если бы у вас поблизости открылась протестантская школа, отдали
бы вы своих детей?
а) Да
б) Нет
в) Не знаю
6. Как вы считаете, какое общество для вас более привлекательнее?
а) Общество где есть множество различных религий, и каждый может
выбирать себе, какую хочет
б) Общество без религий (атеисты)
в) Общество с одной религией
7. Если бы ваш родственник сказал(а), что женится (выходит замуж)
за протестанта, то вы:
а) Стали бы его отговаривать от этого брака
б) Отнеслись бы к этому нейтрально
в) Одобрили бы его (ее) выбор
Описание результатов исследования:
Мы исходили из гипотезы, что уровень положительной эмпатии к про-
тестантам будет выше среди молодого населения города Бучи, в связи с
тем, что они наименее подвержены факторам влияния советского прошло-
го. Однако, данная гипотеза не подтвердилась. Факты говорят о том, что
наиболее положительно настроены по отношению к протестантам люди
возраста 36-45 лет. Представители данной возрастной категории согласны
отдавать своих детей в протестантские школы, нормально смотрят на брак
с протестантами и оценивают протестантов как адекватных людей.
8. 8
Если среди ваших знакомых есть протестанты, как вы их можете оха-
рактеризовать?
Если бы у вас поблизости открылась протестантская школа, отдали
бы вы своих детей учится ?
Если бы ваш родственник сказал(а), что женится (выходит замуж) за
протестанта, то вы:
Немного меньший уровень эмпатии к протестантам наблюдается сре-
ди группы возрастом 26-35 лет. Ответы этой группы очень похожи на отве-
ты предыдущей группы. Также, надо отметить, что среди данной группы от-
ношение к протестантам скорее положительное, чем отрицательное.
Если среди ваших знакомых есть протестанты, как вы их можете оха-
рактеризовать?
92,86%
7,14%
Итог
Вполне
адекватные
люди
64,29%
14,29%
21,43%
Итог
Да
Не знаю
Нет
78,57%
14,29%
7,14%
Итог
Одобрили бы его
(ее) выбор
Отнеслись бы к
этому нейтрально
9. 9
Если бы у вас поблизости открылась протестантская школа, отдали
бы вы своих детей учится ?
Если бы ваш родственник сказал(а), что женится (выходит замуж) за
протестанта, то вы:
Что касается самой младшей группы (16-25 лет), то уровень эмпатии к
протестантам здесь самый низкий. Около 10% респондентов данной группы
ответили, что они рассматривают протестантов как фанатиков и людей, с
которыми не стоит общаться, 23% видят в протестантах людей не от мира
сего. Также данная группа менее склонна учиться в протестантских учебных
заведениях и более негативно относится к бракам с протестантами.
Если среди ваших знакомых есть протестанты, как вы их можете оха-
рактеризовать?
89,66%
6,90% 3,45%
Итог
Вполне
адекватные люди
Немного не от
мира сего
Фанаты
51,72%
31,03%
17,24%
Итог
Да
Не знаю
Нет
79,31%
20,69%
Итог
Одобрили
бы его (ее)
выбор
10. 10
Если бы у вас поблизости открылась протестантская школа, отдали
бы вы своих детей учится ?
Если бы ваш родственник сказал(а), что женится (выходит замуж) за
протестанта, то вы:
Относительно негативное отношение молодежи к протестантам мож-
но объяснить тем, что данный сегмент общества более подвержен влиянию
массовой культуры, ценности которой отличаются от ценностей, испове-
дуемых протестантами. Именно поэтому они более настороженны к пред-
ставителям других христианских групп.
В целом, надо все-таки ответить, что общее отношение к протестан-
там среди всех групп населения достаточно позитивное. Более половины
64,81%
22,22%
5,56%
3,70%
3,70%
Итог
Вполне
адекватные
люди
Немного не от
мира сего
От таких надо
держаться
подальше
37,04%
14,81%
48,15%
Итог
Да
Не
знаю
59,26%
37,04%
3,70%
Итог
Одобрили бы его
(ее) выбор
11. 11
всех респондентов положительно отвечали на все вопросы, освещающие
взаимоотношения с протестантами.
Также хотим отметить, что результаты в старшей группе населения
(старше 45 лет) в нашем исследовании не являются репрезентативными,
так как данная группа населения представлена только 5% от общего числа
респондентов.
Было бы хорошо, провести подобное исследование через 2-5 лет,
чтобы увидеть динамику отношений к протестантам в исторической пер-
спективе.
ТРАНСФОРМАЦИЯ ОБРАЗА «Я– ФИЗИЧЕСКОГО » В ЭПОХУ РЕ-
ФОРМАЦИИ
Донцова Я.А., Донцова А.А., Украинский гуманитарний институт
Научный руководитель Вятоха И.Ю.
Актуальность темы состоит в том, что телесность человека является
неотъемлемой частью его природы, обеспечивает качественность его су-
ществования. Мысли и чувствования человека о своем теле должны спо-
собствовать укреплению его физического здоровья. Однако это положение
не считалось аксиоматичным во все времена. Здоровье как общественная и
личностная ценность по-разному связывалось с духовной жизнью человека
в разные периоды истории, порой оборачиваясь крайностями. Интерес
представляет эпоха Реформации с ее попыткой в вопросах самоотношения
к человеческому телу, его физическому состоянию обратиться к чистому
библейскому учению. Поскольку в современном украинском обществе на-
зрела необходимость позитивных сдвигов в проблемах здоровья нации, ак-
туальным будет рассмотреть опыт эпохи Реформации, исследовать харак-
тер произошедшего изменения взглядов человека на свою физическую
сущность.
Обьектом данного иследования является образ «Я–физического»
человека как компонент его самосознания. Цель исследования – рассмот-
реть трансформацию исторического представления «Я –физическое» у
людей в эпоху Реформации. Эта цель подразумевает решение следущих
задач:
– раскрытие психологического содержания образа «Я - физиче-
ское» как складовой «Я–концепции» человека, в числе его подструктур;
– рассмотрение специфики образа «Я – физическое» человека
эпохи позднего средневековья;
12. 12
– исследование характера изменения образа «Я–физическое»
произошедшего в епоху Реформации, библейские основания этого и исто-
рические последствия.
Понятие «Я–физическое» выражает в психологии субъективную ин-
терпретацию физического состояния человека, его отношения к своему те-
лу и здоровью [1]. Образ «Я – физическое» относится к проявлению актив-
ности человека в системе «организм–среда», касается материальной сто-
роны природы человека, его мыслей и чувств, эмоций и желаний по поводу
собстенного тела. Поскольку тело человека имеет внутренние и внешние
характеристики, в образе «Я – физическое» можно выделить две подстру-
сктуры: «Я – физическое внешнее», касающиеся внешнего вида тела чело-
века; «Я–физическое внутренее», касающиеся внутреннего физического
самоощущения человека, связанного с работой организма.
На протяжении истории образ «Я–физического» менялся. В этом от-
ношении показателями являються два периода в истории Европы – позднее
Средневековье и эпоха Реформации. Рассмотрим специфику доминирую-
щего образа «Я–физическое» у людей этих исторических епох, разницу ме-
жду ними и причины этих изменений.
К концу периода Средневековья католический дуализм проповедовал
ничтожность тела и необходимость «умерщвления плоти» [3]. Тело ассо-
циировалось с плотью, которая есть источник греховных стремлений и же-
ланий. Доказательством выдвигалась мысли апостола Павла: «Потому что
плоские помышления суть вражда против Бога; ибо закону Божию не поко-
ряются, да и не могут» (Рим. 8:7). Григорий Великий называл тело: «омер-
зительным одеянием души» [2]. В этот период попытки рефлексии, затраги-
вающие «Я – физическое», социально не поощрялись. Аффективный тон
образа «Я – физическое» был преимущественно негативным. Касательно
подструктуры «Я – физическое внешнее», размышлять о красоте своего
тела считалось греховным и зазорным. Проповедники призывали ходить в
ветхих одеждах, порой рваных и грязных, как путь достижения духовного
очищения. «Когда человек умирает, он излечивается от проказы, каковой
является его тело», - говорил Людовик Святой Жуанвилю [2]. «Мыть лицо
ни в коем случае нельзя, — писали медики в ХVI веке, — поскольку может
случиться катар или ухудшиться зрение» [там же]. Относительно образа
«Я–физического внутреннего», приоритетом личных и общественных цен-
ностей выступало не здоровье организма, а болезнь. Страдания больного
воспринимались как стремления очистить свою душу и тело, поэтому боль-
ной считался также избранным Богом. Вопросы санитарии и гигиены, воз-
веденные в культ в античные времена, с распространением в Европе хри-
стианства, были признаны вредным излишеством. Люди не мылись годами
или не знали воды вообще. Грязь и вши считались особыми признаками
святости. Проповедники призывали паству не мыться, утверждая, что ду-
13. 13
ховное очищение приоритетно перед омовением тела. Последнее отвлека-
ет от мыслей о Боге, а кроме того, в процессе купания можно было смыть с
себя святую благодать, полученную на крещении. Так, указанная содержа-
тельная специфика образа «Я – физическое» у средневекового человека
обосновалось теологически. Результатом такого самоотношения к телу
явились массовые эпидемии, моры. От чумы Франция потеряла треть насе-
ления, а Англия и Италия - до половины [2]. Так, к началу эпохи Реформа-
ции пагубность таких представлений была выявлена двумя путями: самой
жизненной практикой европейцев и непосредственным обращением к Свя-
щенному Писанию, санкционированным основным ее тезисом «Sola
Scriptura».
В период Реформации тело человека стало предметом интенсивной
рефлексии. Произошло возращение к диетическим и санитарным нормам,
прописанным в Ветхом Завете. Сделано открытие, что в Библии на тело
человека никогда не рассматривалось как нечто дурное, греховное. Оно
вышло из рук Божиих, и Псалмопевец славит Бога: «Ты устроил внутренно-
сти мои и соткал меня во чреве матери моей. Славлю Тебя, потому что я
дивно устроен» (Пс. 138:13,14). Достоинство тела человека подчеркивается
тем, что оно было воспринято Сыном Божиим: «Слово стало плотию» (Ин.
1:14). Апостол Павел утверждает: «Никто никогда не имел ненависти к сво-
ей плоти, но питает и греет ее, как и Господь – Церковь» (Еф. 5:29-30). В
опоре на эти библейские принципы реформаторы пришли к выводу, что те-
ло ценно в глазах Божьих и должно стать объектом особого внимания и ох-
раны людей. Образ «Я-физического» коренным образом изменился, обретя
положительный тон. Это изменило отношение целых европейских наций, к
своему здоровью и дало мощный импульс к повышению культуры быта и
развитию медицины.
Таким образом, библейские идейные основы нового образа «Я – фи-
зического», сформировавшегося у европейцев под воздействием принципов
Реформации, сделали его более адекватным, приближенным к законам фи-
зиологии и органики, и способствовали более здоровому дальнейшему су-
ществованию народов Европы.
Список использованой литературы:
1. Васильев Н.Н. Я-концепция: в согласии с собой / Н.Н. Васильев.
– М. : Элитариум: Центр дистанционного образования, 2009. – 96 с.
2. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада: Пер. с фр./
Общ. ред. Ю.Л. Бессмертного.— М.: Прогресс, 1992. - 376 с.
3. Соколов В.В. История древней и средневековой зарубежной
философии / В.В. Соколов. – М. : Изд-во МГУ, 1965. – 368 с.
14. 14
ПРАВА ЖЕНЩИН НА ПУБЛИЧНУЮ РЕЧЬ В ЦЕРКВИ В ИСТОРИКО-
КУЛЬТУРНОМ КОНТЕКСТЕ I ВЕКА В РИМСКОЙ ИМПЕРИИ
Куприенко В.Н., УАТИ
« Жены ваши в церквах да молчат, ибо не позволено им говорить, а
быть в подчинении, как и закон говорит. 35. Если же они хотят чему нау-
читься, пусть спрашивают о том дома у мужей своих; ибо неприлично жене
говорить в церкви» (Первое послание к Коринфянам 14:34,35)
В данной работе исследуется отрывок Первого послания к Коринфя-
нам 14:34,35. Выбранный отрывок есть очень спорным, проблематичным и
приводящим к различному пониманию и отношению к служению женщин в
разных церквах. Даже в некоторых церквах ссылаясь на этот отрывок, жен-
щинам запрещается учить, проповедовать и участвовать в каком-либо слу-
жении. Но для того чтобы понять данный отрывок, необходимо сравнить
положение христиан в I в . от Р. Х., и положение христиан на сегодняшний
день.
Интересно исследовать данный отрывок, поэтому предлагаю провес-
ти текстуальный анализ, чтобы рассмотреть данный текст в разных перево-
дах Священного Писания.
Современный русский перевод под редакцией Кулакова М. П. пишет:
«Пусть и у вас женщины молчат в собраниях, ибо им, как о том и в Законе
сказано, подчиняться положено, а не говорить. Если же что-то узнать хотят,
пусть дома спрашивают своих мужей, так как в церкви женщине говорить не
пристало».
В украинском переводе Огиенка И. И. написано: «нехай у Церкві мов-
чать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й За-
кон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх
чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!».
В древнегреческом тексте написано: «Женщины в церквах пусть мол-
чат, не разрешается им говорить, но пусть подчиняются, как и закон гово-
рит. Если же что-нибудь изучить желают, в доме собственных мужей пусть
спрашивают, стыдно ведь женщине говорить в церкви».
Мы видим, что в современном русском, украинском и древнегрече-
ском переводах отсутствуют разногласия. Во всех этих переводах переда-
ется один смысл.
Священное Писание пишет, что данное послание было написано са-
мим апостолом Павлом. Также, хотелось бы подчеркнуть, что библейский
исследователь Мэтью Генри в своей книге «Толкование книг Нового Заве-
та» пишет, что автором данного послания, безусловно, был Павел. Данное
послание было написано приблизительно в 54 или 55 году от Р. Х., и адре-
совано христианам в Коринфе (Греция).
15. 15
В то время, Коринф славился как торговый город и центр развлече-
ний. В этом городе были сильно распространены язычество, философия и
разные греческие науки. Несмотря на это Павел основал церковь и служил
здесь в течении полутора года. Христианам в Коринфе было сложно жить и
отделиться от языческого общества, поэтому апостол и пишет данное по-
слание. Но Хортон С. в своей работе «Первое и Второе Послание к Корин-
фянам» пишет, что коринфяне сами послали Павлу письмо, на которое он
ответил.
Апостол Павел пишет послание коринфянам, чтобы полить то, что он
насадил, и искоренить серьезные нарушения, допущенные в его отсутствии.
Христиане в Коринфе имели множество грехов, ибо имели: любовь к рос-
коши и наслаждениям в одежде; имели недостойное поведении на Вечере
Господней; некто вместо жен имели жен отцов их; были горды, и некоторые
не верили в воскресение. Также, Павел дает множество советов, например
о том: как правильно судить святых; о браке и безбрачии; об идоложерт-
венных яствах; о дарах Святого Духа и о многом другом.
Также, стоит отметить, какое было положение женщин в общество то-
го времени. Апостол Павел пишет в 34 стихе: «Жены ваши в церквах да
молчат, ибо не позволено им говорить, а быть в подчинении, как и закон го-
ворит». Павел ссылается на закон Моисея, а подробнее на книгу Бытие
3:16, где написано: «К мужу твоему влечение твое, и он будет господство-
вать над тобою». Данный стих иудеи понимали так, что женщина была соб-
ственностью отца или мужа, и поэтому она должна подчинятся во всем, что
ей скажет глава семьи. Учитель в некотором смысле выше тех, кого он учит,
что было не допустимо для женщины в то время.
В I веке от Р. Х. иудеи относились к женщинам не как к человеку, а как
к простым вещам. Им запрещалось изучать закон, они не принимали уча-
стие в служении в синагоге, им категорически было запрещено препода-
вать, она не обязана была посещать пиры и праздники и т. д. Баркли Уиль-
ям в своей работе «Комментарий к Новому Завету» пишет, что: «Женщин,
детей и рабов сводили в одну группу. В своей утренней молитве иудей бла-
годарил Бога за то, что Он не создал его язычником, рабом или женщиной».
Положение женщин в греческой среде было подобным. В Греции
женщины вели очень замкнутую жизнь. Женщине было не прилично обе-
дать с мужем за одним столом; она не принимали участие в общественных
мероприятиях; они не занимали руководящие посты и т. д. Греки брали се-
бе жен только для того, чтобы они выполняли все домашние обязанности.
Великие религиозные деятели, такие как Иоанн Златоуст, Феофан За-
творник, Ефрем Сирин, Феофилакт Болгарский и Дидим Слепец объясняют
данный отрывок тем, что женщине необходимо подчиняться мужу во всем,
и молчать в священных собраниях. Ибо женщина есть существо слабей-
шее, непостоянное и легкомысленное. Мужчина же есть существо сильное,
16. 16
твердое и авторитетное, поэтому только ему стоит быть учителем и служи-
телем в Божьем доме. Также, Феофилакт Болгарский подчеркивает: «Если
же жене определено быть в подчинении у мужа, тем более - у духовных
учителей в церкви».
Мы видим, что в иудейском и греческом обществе к женщинам отно-
сились как низшим существам, поэтому Павел не меняет, а подчеркивает
иудейское требование о повиновении женщины мужчине. Но, важно также
отметить, что апостол Павел учит женщине подчинять мужчине не как ра-
быне, а как любящей жене. Также и мужу, относиться к женщине с любовью,
ибо он пишет: «Мужья, любите своих жен, как и Христос возлюбил Церковь
и предал Себя за нее» (Послание к Ефесянам 5:25).
В данном отрывке есть несколько слов и фраз, которые стоило бы
рассмотреть для того, чтобы лучше понять их значение и смысл.
Важно подчеркнуть слово «жены», которые в древнегреческом языке
звучит «γυναίκες». Оно переводится как: женщина, жена, супруга. Но данное
слово относится не только к замужним женщинам, а к женщинам вообще, то
есть к незамужняя, вдова, мать и т. д.
Греческое слово «σιγάτωσαν» переведенное как «пусть молчат», име-
ет также значение: умалчивать и умолкать. Данные слова апостола Павла,
есть слишком трудны для понимания современному обществу. Существуют
разные объяснения данных слов. Например, одни считают, что Павел за-
прещал говорить женщинам что-либо на священных собраниях (Лэдд, Джон
Дарби, МакДональд). Другие объясняют, что Павел написал запрет, кото-
рый касается обращения женщин к священному собранию (Вайтли). Также,
некоторые считают, что Павел не разрешал женщинам учить мужчин, а го-
ворить пророчество даже необходимо было перед собранием (Город Фи).
Также, стоит рассмотреть древнегреческое слово «υ`ποτάσσεσθωσαν»
переведенное как «подчиняться», а также имеет значение: слушаться, по-
виноваться. Данный смысл можно сравнить со словами Павла, записанны-
ми в 1-е Тимофея 2:11-12: «Жена да учится в безмолвии, со всякою покор-
ностью; а учить жене не позволяю, ни властвовать над мужем, но быть в
безмолвии». Павел советует жене слушаться мужа не как рабыня, а как лю-
бящая жена, ибо ниже он пишет, что ей нужно пребыть «в вере и любви и в
святости с целомудрием» (Первое послание к Тимофею 2:15).
Важно подчеркнуть слова апостола «как и закон говорит». Дело в том,
что в законе Моисея, нет четкого запрета говорить женщине в собрании, но
есть стих, который говорить женщине подчиняться мужу: «К мужу твоему
влечение твое, и он будет господствовать над тобою» (Бытие 3:16). Боль-
шинство религиозных деятелей (Иоанн Златоуст, Феофан Затворник, Фео-
филакт Болгарский, Лопухин А. П.) считают, что Павел ссылался именно на
это место Священного Писания, поэтому он и писал, что по закону (книге
Бытие) женщина должна во всем слушать сильный пол. Например, как пи-
17. 17
шет Лопухин А. П. в работе «Толковая Библия»: «Если жена вообще долж-
на находиться в подчинении у мужа, то она это подчинение не должна на-
рушать и во время богослужения, выступая в качестве пророчицы или учи-
тельницы: ведь, такое выступление будет свидетельствовать о ее намере-
нии руководить мужем своим, который очутится среди слушателей ее ре-
чи».
Также, необходимо рассмотреть слова «пусть спрашивают о том дома
у мужей своих». Если долг женщины быть в подчинении и учиться у мужа,
тогда долг мужа – быть способным учить свою жену дома.
На сегодняшний день, сложно определить истинную теорию объясне-
ния данного отрывка. По мнению автора данной работы, в практику некото-
рых христианских церквей вошли учения, не обоснованные на основании
Священного Писания, которые запрещали женщинам учить в церквах. Ско-
рее всего, данное отношение к женщинам возникло из-за исторической си-
туации, возникшей на территории Греции и Иудеи.
Павел пишет о том, что женщинам необходимо молчать в церквах и
спрашивать обо всем у мужей дома. Ибо было необходимо для того, чтобы
сохранить порядок в публичном богослужении, нарушить который могли
женщины, которые не были авторитетом и столь сведущими в Священном
Писании в те времена.
Данный отрывок говорит нам о том, что наш любящий Бог есть Бог
святости, порядка и уважения. Павел подчеркивает, что люди должны отно-
ситься к богослужению так, как бы если б присутствовал Бог, и чтобы при-
няло тогдашнее общество. Но Павел просил женщин не говорить в церквах,
ибо тогдашнее общество этого бы не приняло из-за сложившихся историче-
ских отношений к женщинам с одной стороны. Но с другой стороны, Святой
Дух дает всем Свой плод и дары. Поэтому, если Он дал женщине дар учить,
или разные языки, или пророчествовать, или слово мудрости, или истолко-
вание языков и т. д., то ей необходимо использовать дары в церкви. Поэто-
му Бог ожидает, что как мужчины, так и женщине будут использовать полу-
ченные дары во славу Ему, как в церкви, так и за пределами церкви.
В наше время, в большинстве стран отношение к женщинам измени-
лось. Можно считать, что рекомендация Павла женщинам была временной,
пока общество не изменит свое отношение к ним. Ибо для того чтобы то-
гдашнее общество их слушало, они должны были быть в авторитете для
мужчин, а для этого понадобилось и время, и влияние Святого Духа. По-
этому, сегодня женщина может свободно учить, пророчествовать и служить
Богу в церкви.
Современному человеку необходимо принимать женщину на том слу-
жении, на которое ее выбрал Бог. Павел пишет в 1 Коринфянам 12:28: «И
иных Бог поставил в Церкви, во-первых, Апостолами, во-вторых, пророками,
в-третьих, учителями; далее, иным дал силы чудодейственные, также дары
18. 18
исцелений, вспоможения, управления, разные языки». Мы видим, что Свя-
той Дух дает дары всем, кому какие хочет. Поэтому, если он в наше время
дает женщине дар учить, или проповедовать, или толкование языков, тогда
ей необходимо говорить в церкви, ибо это ей дано самим Богом.
Также важно подчеркнуть слова апостола Павла записанные к Гала-
там 3:28: «Нет уже Иудея, ни язычника; нет раба, ни свободного; нет муже-
ского пола, ни женского: ибо все вы одно во Христе Иисусе». Согласно дан-
ных слов, можно считать, что Богу важен не пол, национальность, не цвет
кожи, а человек имеет, или не имеет отношений с Иисусом Христом.
Поэтому автор данной работы считает, что женщине необходимо
служить в Божьей церкви, если ей дано это самим Богом. Это касается всех
даров Святого Духа, которые женщина получила для прославления Бога.
Особенно женщине необходимо учить в церкви тогда, когда поднимаются
темы, которые должны освещать только женщины, а не мужчины, не разби-
рающиеся в женских вопросах.
Список литературы:
1) Библия
2) Мэтью Генри «Толкование Нового Завета»
3) Хортон С. «Первое и Второе Послание к Коринфянам»
4) Баркли Уильям «Комментарий к Новому Завету»
ЦІННОСТІ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Новохатько О.О., Університет державної фіскальної служби України
Науковий керівник Романчук С.М.
Обговорення цінностей в сучасному суспільстві є досить актуальною
темою. Це обумовлено зміною усталених звичок, звичаїв, норм тощо. Одним
з основних «пришвидшувачем» цим змін варто назвати науково-технічний
прогрес. З появою особливо телефонів, комп’ютерів, інших засобів комуні-
кації живе спілкування, можна сказати, набуло знецінення. Ми занурюємося
у віртуальний світ, воно поглинає нас повністю.
Зазначене наукове поле було предметом розгляду таких науковців як:
Ю.Шайгородський, І. Шапошникова, Г. Щедрова та інших.
Метою нашої роботи є розглянути параметри ціннісних орієнтацій су-
часного суспільства.
Ю. Шайгородський акцентує увагу на тому, що «Україна вже понад
двадцять років перебуває в стані суспільних трансформацій. За цей час
сталися суттєві інституційні зміни, які, у свою чергу, призвели до переосмис-
лення та переоцінки соціально-політичної, економічної, правової ситуації в
країні. В сучасних умовах актуалізується проблема світоглядної переоцінки
19. 19
цінностей, що суттєво позначається на формуванні ціннісних орієнтацій
особистості, призводить до змін у суспільній свідомості та особистісному
світосприйнятті» [2]. Різні події в нашій державі впливають на формування
та переосмислення цінностей.
Насамперед варто з’ясувати семантику поняття цінності. У словнику
української мови зазначено, що «цінності - те, що має певну матеріальну
або духовну вартість», «важливість, значущість чого-небудь» [1].
Г.П.Щедрова наголошує, що «Цінності - це загальні ідеї, які допомагають
людям відрізняти добро від зла, бажане від небажаного і формувати на цій
основі суспільні орієнтири та принципи поведінки» [4, с.74]. Цікавим є трак-
тування даного поняття Ю.Шайгородським: «Цінності – своєрідний культур-
ний „код”» [2]. Під «кодом» автор розуміє те, що «кожна культура породжує
свою, лише їй притаманну ціннісну систему» [2]. Він є своєрідним ідентифі-
катором, який притаманний певному народу.
Зважаючи на вище орієнтовані міркування, у нашій науковій розвідці
під окресленим поняттям розумітимемо як сприйняття та внутрішню оцінку
певного предмета чи явища.
Розмірковуючи над питанням цінностей в наш час, необхідно зазначи-
ти, які фактори впливають на їх формування:
1) Виховання. Від нього залежить ставлення людини до людей, до
речей, до навколишнього світу в цілому. Велику роль у формуванні наших
цінностей надають наші батьки. Вони є фундаментом для становлення осо-
бистості в подальшому. Ми з дитинства вчимось співчувати, бути доброзич-
ливими, допомагати, беремо приклад з батьків, вони слугують для нас ета-
лоном. Слід зазначити, що негативний вплив соціуму має своє місце, якщо в
людини є спотворений погляд, можливо, навіть його відсутність на моральні
принципи та норми.
2) Матеріальні блага. Цінність матеріальних благ тісно пов’язана з
вихованням. Неважливо, в забезпеченій сім’ї чи ні виросла дитина. Голов-
ним є те, яке значення батьки надали їм. Тобто, ми або вважаємо, що гроші,
одяг, гаджети та інше є для нас в пріоритеті, є нашою головною цінністю,
або ж це є другорядним, є засобом задоволення наших потреб, і ми маємо
їх використати з користю, можливо, не лише для нас (благодійність, волон-
терство тощо).
3) Оточення. Люди, які нас оточують, мають неабиякий свідомий та
підсвідомий вплив. Лише ми обираємо, яким буде цей вплив: позитивний чи
негативний.
4) Культура та традиції. Ці чинники також мають неабиякий вплив,
оскільки вони сформовані віками і передаються нам від батьків.
Ю. Шайгородський зазначає, що «у межах нової соціально-економічної
парадигми розвитку суспільства на перший план виходять особистісні пот-
20. 20
реби й інтереси, що стимулює як творчу активність громадян, так і сприяє
абсолютизації егоцентричних настроїв» [2].
У своїй статті І. Шапошникова вказує на те, що «описуючи сучасне су-
спільство, дослідники, як правило, виділяють такі характеристики ціннісних
структур українського населення:
– орієнтованість на матеріальні потреби;
– постійне звуження поля соціального інтересу;
– пластичність менталітету українського населення, що породжується
його здатністю адаптуватись до будь-яких соціальних змін;
– підпорядкованість масової свідомості впливу засобів масової інфор-
мації як зовнішнього прояву віртуалізації способу життя;
– відсутність регулювальних функцій моральної свідомості;
– преклоніння значної частки населення перед владою навіть у ситуа-
ції відносної свободи вибору альтернатив;
– культурна невимогливість і готовність споживати будь-які моральні
сурогати» [3, с.183].
Як бачимо, більшість забуває про цінність кожної секунди, цінності жи-
вого спілкування, втрачає свою національну особливість, нехтує традиція-
ми, культурою та іншим.
Розглянемо, які риси українського суспільства виділяє
І. Шапошникова:
– нечіткість уявлень про громадянський обов’язок та патріотизм, що
обертаються соціальною інертністю та відчуженістю молоді від проблем су-
спільства;
– небажання молоді нести відповідальність не тільки за долю суспіль-
ства, але й за власне майбутнє;
– неготовність певної частини молоді до служіння високим суспільним
ідеалам;
– низький рівень самостійності мислення, що заважає формуванню
здатності приймати відповідальні рішення в ситуації вибору;
– відсутність соціальної солідарності, що створена відсутністю консо-
лідуючих ідеалів і байдужістю до суспільних проблем [3, с.183-184]. Втрачені
необхідні моральні норми, які мають важливе значення у кожен період часу.
Також наскрізною проблемою в сучасному суспільстві є уміння дружи-
ти. Антуан де Сент-Екзюпері вважав її найдорогоціннішим, що є на землі.
Письменник мріяв про спасіння всього людства шляхом його морального
удосконалення. Тому автор безперестанку стверджував: «Ми жителі однієї
планети, пасажири одного корабля». Ми маємо допомагати один одному, не
ставитись байдужо, бути ввічливими, доброзичливими.
І в кінці хочеться відмити слова з казки-притчі «Маленький
принц» Антуана де Сент-Екзюпері: « Вы красивые, но пустые, - продолжал
маленький принц. — Ради вас не захочется умереть». Ми маємо набути го-
21. 21
ловні наші орієнтири в житті, мати багатий внутрішній світ та бути частинкою
цього світу, яка змінює все на краще.
Список використаних джерел
1. Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/cinnistj
2. Шайгородський Ю. Цінності як детермінанти суспільного розвитку
Україні [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://lib.iitta.gov.ua/106954/1/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B
9%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1
%82.pdf
3. Шапошникова І. Формування ціннісних орієнтацій сучасної української
молоді / Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. - 2013.
- Вип. 57. - С.181-187.
4. Щедрова Г.П., Барановський Ф.В., Новакова О.В., Пашина Н.П. Осно-
ви політології/ Г.П.Щедрова, Ф.В.Барановський та ін.Навч. посібн. Лу-
ганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. -170 с.
ВПЛИВ ІДЕЙ МЕЛАНХТОНА НА ЛЮТЕРАНСТВО
Ношина І.С., Український гуманітарний інститут
Науковий керівник Корчук В.І.
Актуальність теми обумовлена тим, що 2017 рік – це рік, протягом яко-
го усе суспільство, в тому числі і українці, відзначає 500 років Реформації.
Дослідивши світогляд Меланхтона, сутність його ідей та вплив на лютеранс-
тво, ми покажемо Меланхтона не тільки як сподвижника Лютера, а й як зна-
чиму постать в історії Реформації.
Об’єктом дослідження є світогляд Меланхтона в порівнянні з Лютером
та лютеранством.
Предметом дослідження є ідеї Меланхтона та їхній вплив на лютеран-
ство і розвиток Реформації.
Метою дослідження є аналіз переконань Меланхтона як реформатора
та важливість його ідей в історії Реформації.
Для досягнення визначеної мети в роботі вирішувалися наступні за-
вдання:
- охарактеризували світогляд Меланхтона та порівняли його з Лю-
тером;
- визначили значимість Меланхтона у часи Реформації;
- аналізували вплив Меланхтона на лютеранство.
Це питання досліджували такі вчені:
22. 22
- вітчизняні: Гаврюшенко А.А., Котляров П.М., Любащенко В.І.,
Санніков С.В.;
- близького зарубіжжя: Берд Ч., Браницький А.Г., Корнілов А.А.;
- далекого зарубіжжя: Бецольд Ф., Бергер А., Вебер М., Ланфре
П., Спіц Л.В., Лютер М., Меланхтон Ф., Штерн Л., Хегглунд Б.
Інформаційними джерелами для дослідження були наукові статті,
словники, Інтернет, навчальна література.
Для дослідження зазначеної теми використовувались такі методи:
- аналіз і синтез – для розгляду постаті Меланхтона як реформа-
тора;
- історично-логічний – для подолання мовного і культурного
бар’єрів між сьогоденням та періодом Реформації;
- аналогія – для порівняння світогляду Меланхтона і Лютера;
- системний аналіз – для поділу предмету дослідження на части-
ни(світогляд, значимість Меланхтона та його вплив на лютеранство),
дослідження їх як окремих елементів системи та об’єднання в єдине
ціле;
- абстрагування – для вивчення бібліографічних джерел;
- індукція – для вивчення теми від світогляду Меланхтона до його
значимості в період Реформації;
- дедукція – для вивчення теми від значимості Меланхтона в пері-
од Реформації до впливу його ідей на лютеранство;
- узагальнення – для вивчення джерел дослідження.
На першому етапі ми розглянули світогляд Меланхтона в порівнянні зі
світоглядом Лютера. Меланхтон був більшим гуманістом ніж Лютер. Саме
це і вплинуло на його теологічні переконання. Головна відмінність Філіпа і
Мартіна – це те, що Мелантон був в першу чергу науковцем та викладачем,
а Лютер – проповідником. Розділення думок Лютера і Меланхтона та особ-
ливості Меланхтонового світогляду виразились у таких питаннях: свобода
волі людини(детермінізм Лютера та антропологічний підхід Меланхтона),
Мелахтоновий погляд на оправдання та покаяння, розуміння використання
Закону(до двох використань Закону «usus civilis» та «usus theologicus», про
які говорить Лютер, Меланхтон додає ще третє − «usus tertius in renatis»),
видима церква(чисте вчення, важливість вчительського служіння), традиції
та Священне Письмо, вчення про метод.
На другому етапі ми визначили значимість Меланхтона як реформа-
тора. Меланхтон відзначився як науковець. Він запропонував статут універ-
ситету, ціль якого – підготовка викладачів і вчених в знанні Біблії, вченні От-
ців Церкви, античної літератури та риторики. Філіпом були написані посібни-
ки з логіки, етики, фізики, риторики, діалектики, психології, богослов’я, гре-
цької і латинської мов. Саме тому Меланхтон увійшов в історію як «вчитель
Німеччини». Філіп Меланхтон відзначився також як богослов. Його праця
23. 23
«Загальні принципи теології»(«Loci communes remm teologicum») була пер-
шим трактатом з протестантської теології. А основним лютеранським сим-
волом віри стало Аугсбурзьке сповідання віри, де містилось багато теологі-
чних основ нової церкви.
На третьому етапі ми визначили як ідеї Меланхтона вплинули на люте-
ранство. Після смерті Лютера Меланхтон перейняв естафету лідерства в лю-
теранській церкві. Філіп запропонував в лютеранстві принцип адіафори. Згідно
з цим принципом обряди і практики, які не зазначені безпосередньо в Біблії,
але і не суперечать їй, могли бути збережені. Меланхтон був видатним гумані-
стом, який намагався примирити лютеранство з гуманізмом. Меланхтон був
одним із ініціаторів Аугсбурзького релігійного миру, який завершив війни між
католиками та лютеранами. Таким чином була закріплена незалежність князів
у релігійних питаннях та влада князів над вибором релігії для своїх підданих
згідно з принципом «cujus regio, ejus religio»(«чия земля, того і віра»).
Отже, Меланхтон зробив свій вклад в історію Реформації як зі сторони
науки, так і зі сторони теології. Без Меланхтона Реформація не відбулась би
на такому високому рівні(і наука, і богослов’я). Його гуманістичні переконання
впливали не лише на найкращого друга Лютера, але й на лютеранство в ціло-
му. Хоч і його прагнення до релігійної свободи шляхом миру не завжди було
ефективним на ділі, проте він все-таки зміг досягти компромісу між лютеранст-
вом та католицизмом шляхом Аугсбурзького миру. Цим дослідженням ми до-
вели, що Меланхтон був не просто сподвижником Лютера, але значимою пос-
таттю в історії Реформації з власними теологічними поглядами.
Список використаної літератури:
1. Санников С.В. Двадцать веков христианства. Второе тысячелетие.
Учебное пособие по истории христианства: В 2 т. – Т. 2. – Одесса:
Изд-во ОБС «Богомыслие», 2001. – 704 с.
2. Льюис В. Спиц, «История Реформации» (на русском языке). 2002,
Фонд «Лютеранское Наследие», P.O. Box 46, Sterling Heights, MI
48311. – 452 с.
3. Бенгт Хегглунд История теологии. Издательство «Светоч». В.Ю. Во-
лодин, перевод на русский язык. 2001. – 370 с.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГОГА ТА МАГОГА В ЕСХАТОЛОГІЧНІЙ ПАРАДИГМІ КНИГ
ПРОРОКА ЄЗЕКІЇЛЯ ТА ОБ’ЯВЛЕННЯ
Щербина В.В., УАТІ
Скіфське нашестя – войовничий народ (страшний), кочівники, що не за-
лишають нікого в живих, - саме так описують Гога та Магога. В християнстві
та іудаїзмі згадується, як про народ, що піде війною на Божий народ.
24. 24
Друге пришестя, Останній суд та Армагедон. До 2017 року, 98 разів був
пророкований кінець світу (як бачимо, світ ще не скінчився), та ще мінімум
12 пропроковано на перед, а одне з них торкається й 2017 року.
Біблія говорить: «А про день той й годину не знає ніхто» [Мв.24:36]. По-
дії, що описуються в Біблії, все ж мають історичне підґрунтя, а пророцтва,
що збулись, підтверджують авторитетність Писання та його пророчу спро-
можність [Виникнення Чотирьох імперій (Дан.2,7,8); Завоювання, занепад
Вавилону (Ic.45:1-3), (Іс. 13:17-20); Втрата Єгиптом лідерства
(Єзек.29:14,15)].
Тема, що розкривається в книгах пророка Єзекіїля та Відкриття - Друге
Пришестя Христа, пророкована ще 2000 років тому, але має актуальність і
сьогодні.
Єгипет, Лівія, Ефіопія, Тир, Сидон, Лідія та інші держави. Книга Єзекії-
ля пророкує неминучість подій, і з часом всі вони збулись.
Останні розділи книги пророка Єзекіїля: 37(воскресіння мертвих), 38 та
39 (нашестя зло віщого Гога із землі Магог), 40-48 (великий храм). Одні го-
ворять, що це повна алегорія, інші ж, що єврейська поезія. Але, якщо б вам
сказали, що ви завтра прокинетесь і відразу зможете літати, то ви відреагу-
вали так само.
I ст. х. е. Йосип Флавій, про події 58 року до х. е. «У той же самий час
Єзекіїль передбачав, що в Вавилоні очікують народ лиха і, записавши свої
віщування, відіслав їх до Єрусалиму. Але тоді Седекія (останній цар Іудеї)
не став більше довіряти прогнозам обох пророків з наступної причини: хоч
пророки сходилися між собою, що місто впаде, та, що Седекію буде взято в
полон, Єзекіїль розходився з Єремією в тому, що Седекія не побачить Ва-
вилону, а Єремія стверджував, що цар вавилонський забере його з собою як
військовополонений. Згодом, всі передбачення їх виправдалися на ньому...
Коли Седекія постав перед Навуходоносором... Навуходоносор звелів не-
гайно, в присутності самого Седекії і інших полонених, перерізати його синів
і наближених. Потім, наказавши виколоти очі Седекії, він наказав закувати
його і відправити у Вавилон. Отже, Седекію спіткало те, що передбачили
йому Єремія та Єзекіїль, а саме, що його буде взято в полон, відправлений
до вавилонсього царя, буде особисто говорити з ним і очі його побачать очі
царя. Так передбачив Єремії (Єр. 32:4); Єзекіїля (Єз. 12:12-13) передбачив
йому, що він буде засліплений і, будучи приведений у Вавилон не побачить
його»[1]
Єз. 37:1-10 описує поле, що повне кісток та час, коли вони оживуть, на-
тягнуться жилами, шкірою та наповняться життям. Згідно з Св. Писанням,
смерть прирівнюється до сну, який буде потривожений з Другим Приходом
Христа (1Фес.4:16,17).
Книга Об’явлення 20:4-6, описує перше воскресіння та називає тих, хто
воскресне блаженними і святими – над якими немає влади друга смерть.
25. 25
Іван пише про тих, хто буде в їх числі, ті «що додержують заповіді Божі та
Ісусову віру» (Об’явлення 14:12), на чолі кого буде поставлена печатка
(Об’явлення 7:4). Знак, що стоятиме на чолі, говоритиме про особливість
тих, хто його носить, - саме вони залишаться в живих (Єз. 9:3-6).
Що це за знак? Господь, в Єзекіїля 20:20, через старозавітного пророка
говорить про суботу, як знамено. Словник В.Даля тлумачить «знамено», як
слово, що має значення «знак, печатка, таємниця»[2]
. І так, згідно Біблії, ті
хто дотримується (святить) Закону Божого, в тому числі й IV заповідь про
суботу, що є Божою печаткою, будуть спасенні (Об’явлення 14:12) та мо-
жуть надіятися на перше воскресіння, коли буду воскрешенні всі праведники
живші в різні часи. Єзекіїль та інші люди, що писали Біблію, наголошують,
що люди воскреснуть в тілах плоті та крові, не в якихось там безтілесних
духах про які можуть вчити деякі вчення.
Після першого воскресіння – Тисячолітнє царство, коли спасенні будуть
судити диявола, його ангелів та нечестивих. По минущості 1000 років, коли
будуть воскрешенні всіх віків.
Об’явлення 20:7-15 описує кінець тисячолітнього царства та звільнення
сатани для того, щоб той звершив останнє пророцтво – зібрав всіх тих, підт-
римкою кого він залучився. Але спроба буде марною та все зло буде судже-
не по справедливості і зла більше не буде.
Література:
1. Иосиф Флавий. Иудейские древности. Указ. соч., том 2, книга 10,
глава 7, 2, с. 18; глава 8, 2, с. 23
2. Даль В. Толковый словарь Великорусского языка. В 4 т., М: Русский
язык, 1978, т. 1, с. 687
3. Римшнейдер М. От Олимпии до Ниневии во времена Гомера. М,
Наука, 1977, с. 7
26. 26
СЕКЦІЯ 2. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
ОРГАНІЗАЦІЯ І ВИХОВАННЯ КОЛЕКТИВУ КЛАСУ
Анохіна Т.І., Український гуманітарний інститут
Науковий керівник Мичак Н. Г.
Розвиток особистості неможливий поза рамками соціуму. Соціальна гру-
па, або колектив є окремою своєрідною системою, і від клімату групи залежить
соціальний розвиток кожної особистості в цій системі. Але сьогодні, проблеми
спілкування і соціалізації постають дедалі гостріше. Першим кроком до зна-
йомства дитини з соціумом є спілкування в колі однолітків у садочку та школі.
Проте, однієї лише присутності дитини у колективі недостатньо. Залежно від
особливостей індивідуального розвитку кожної дитини вона може виявляти
лідерські здібності, бути сприйманою в колективі або «ізольованою». Тому
першим завданням класного керівника є всебічний розвиток особистості учня в
колективі, виявлення сильних і слабких сторін кожної дитини окремо, і допомо-
га у вирішенні проблем, пов’язаних із соціалізацією. Майбутній вчитель має
чітко усвідомлювати свою роль у формуванні атмосфери колективу і орієнту-
ватися в методиках співпраці з ним. Одним з перших питань, що постає перед
студентом практикантом, є проблема організації класу, адже його правильне
функціонування – запорука успішного виховання нового покоління. Це і визна-
чає актуальність даної теми.
Об’єктом дослідження є клас як середовище соціального виховання осо-
бистості.
Предметом дослідження є методики організації і виховання класу і їх за-
стосування в конкретних випадках.
Метою роботи є аналіз різних методик роботи з колективом та визначен-
ня їх значення у вихованні.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
- проаналізувати методи роботи класного керівника з колективом класу;
- дослідити ефективність застосованого метода в конкретній ситуації;
- зробити власні висновки щодо важливості використання певних мето-
дів в конкретних ситуаціях в майбутньому.
Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних
форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, віко-
вих особливостей з урахуванням основних напрямків діяльності школярів [1].
Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою,
узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування. Він є
соціальною системою, яка, на думку Донцова А. Й., виконує такі функції як:
27. 27
- організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання пе-
вних завдань);
- виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного
виховання, психічного й соціального розвитку особистості);
- стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяль-
ності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формуван-
ня в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совіснос-
ті, чесності, гідності тощо) [2].
Класний керівник – це організатор і керівник цілісного педагогічного про-
цесу. Це педагог, який є «центром» організації, координації всіх впливів, спря-
мованих як на одну особистість, так і на колектив учнів [1].
Методи роботи класного керівника із групою учнів можна розділити на
дві групи: робота з новоствореним колективом і робота з уже сформованою
групою. Робота із новоствореним колективом за Макаренком А. С. має 4 ета-
пи:
1) формулювання системи педагогічних вимог, рішучих за формою, зро-
зумілих за змістом, з певними елементами навіювання, інтенсивний вплив на
учнів, формування ядра активу з учнів, які добре вчяться, виконують вимоги
шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають
організаторські здібності;
2) вимоги педагога підтримує частина вихованців, актив ставить вимоги
до товаришів і до самих себе. Ця стадія починається створенням органів са-
моврядування, педагоги висувають до учнів категоричні вимоги, спираючись
на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму відтепер слід
розглядати як свідому протидію і вживати певних заходів впливу;
3) вимоги висуває колектив, педагог працює з активом, допомагає йому
завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучі залучи-
ти до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей,
вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського
колективу;
4) кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги
до себе., створюють умови для нових, складніших вимог, які висуваються в
процесі розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, усклад-
няються види діяльності колективу [3].
На першій стадії використовується метод педагогічної вимоги. Педагогі-
чна вимога — це метод педагогічного впливу, за допомогою якого вчитель
викликає і стимулює, припиняє чи гальмує певні дії дітей виявлення у них тих
чи тих якостей [4 с. 193].
На другому і третьому етапі використовується метод педагогічної вимоги
та громадської думки. Громадська думка — це система загальних суджень
людей, що виникає в процесі їхньої діяльності й спілкування і виражає став-
