1. 20 жартівливих українських приказок та
прислів’їв про любов, кохання та залицяння
“Українська ніч”, 1905 р. художник М.К. Пимоненко
Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже
біжить за дівками.
Лисий кінь — краса, лисий парубок — біда.
Всі дівчата — голуб’ята, а де ж ті чортові баби беруться?
В багатої дівки горба не видно.
Закохався, як чорт в суху вербу.
2. “Сцена біля колодязя”, 1883 р. художник К.О. Трутовський
Є у неї воли та корови, та немає з нею любої розмови.
Ліпше полюбити старого орла, ніж молоду сову.
Любов зла — полюбиш і козла.
Хоч ти і люба, та зась тобі до мого чуба.
Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти.
3. “Побачення”, 1905 р. художник М.К. Пимоненко
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Стрічалися — цілувалися, а як в одну хату зійшлися, за
чуби взялися.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Пий пиво, та не брагу, люби дівку, а не бабу.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не
бачу.
4. «Український полудень”, 2009 р. художник О.Г. Іванов
Оженилися дурний та дурнувата, не знали що робити —
пiдпалили хату.
Яку йому кару дати? – Оженить його, то буде знати!
Ще молоко на губах не обсохло, а він жениться задумав!
Не зітхай важко, не віддамо далеко, – хоч і за курицю, та на
свою вулицю.
Сивина в голову — біс у ребро.
5. Біда з такими
парубками: ще не
підріс свині під
хвіст, а вже біжить
за дівками.
Лисий кінь —
краса, лисий
парубок — біда.
Всі дівчата —
голуб’ята, а де ж ті
чортові баби
беруться?
В багатої дівки
горба не видно.
Закохався, як чорт
в суху вербу.
Є у неї воли та
корови, та немає з
нею любої
розмови.
Ліпше полюбити
старого орла, ніж
молоду сову.
Ліпше полюбити
старого орла, ніж
молоду сову.
Любов зла —
полюбиш і козла.
Хоч ти і люба, та
зась тобі до мого
чуба.
Краще полин їсти,
ніж з нелюбом за
стіл сісти.
Кожна птиця
знайде свого
Гриця.
Сивина в голову —
біс у ребро.
Вона за ним сохне,
а він і не охне.
Пий пиво, та не
брагу, люби дівку,
а не бабу.
Так мене, мамо,
хлопці люблять, що
за кулаками світу не
бачу.
Оженилися дурний
та дурнувата, не
знали що робити —
пiдпалили хату.
Яку йому кару дати?
– Оженить його, то
буде знати!
Ще молоко на губах
не обсохло, а він
жениться задумав!
Не зітхай важко, не
віддамо далеко, – хоч
і за курицю, та на
свою вулицю.
Стрічалися —
цілувалися, а як в
одну хату зійшлися,
за чуби взялися.