1. 1
ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.
У другій половині XX ст. змінюється суспільна культурна атмосфера у світі. Пом’якшення
клімату, бурхливий розвиток науки і техніки позначилися на всіх сферах життя і мистецтва.
Важливою подією 60-х років став вихід людини в космос, що змусило світ замислитися над
долею цивілізації. З освоєнням зоряного простору людство почало пов’язувати нові проекти
перетворення дійсності. У.Еко назвав 60-і роки «пробудженням від важкого сну з кривавими
картинами й сценами численних убивств». Однак світові не вдалося розв’язати всі свої
проблеми. Духовне піднесення заступив трагізм загрози екологічної кризи та ядерної катастрофи.
Найбільшою подією кінця XX ст. став крах соціалістичної системи, що привело до зміни
географічних та економічних кордонів, пошуків нових засад співіснування різних держав; цей
процес триває нелегко, що пов’язано зі складністю зміни суспільних форм і свідомості, однак
головний результат XX ст. — усвідомлення людством згубності насильства у всіх його проявах і
взаємозалежності всіх на планеті.
Світовий прогрес другої половини XX ст. визначився передусім розвитком західної
цивілізації, що мала як переваги, так і недоліки. З одного боку, люди отримали сучасну техніку,
поліпшились умови життя, а з іншого — цивілізація почала поглинати особисті інтереси,
негативно впливаючи на моральний стан суспільства. Посилюється загальна відчуженість,
дійсність перетворюється «на механічний театр маріонеток, де режисером виступила пані Ма-
шина» (А. Камю). Урбанізація призводить до знеособлення людини, яка почуває себе «дуже
незатишно у холодному Всесвіті»(У.Еко).
Кінець XX ст. викликав занепокоєння у багатьох представників культури. Відчуженість
людини, зміна суспільних устоїв, бурхливий розвиток цивілізації, відмова від колишніх ідей
поставили нові запитання: що буде з людиною і світом, куди прямує суспільство, як відновити
моральні цінності.
Центральним явищем літературного процесу другої половини XX ст. став перехід до
постмодернізму, який філософ А.-М. Фуко назвав «хворобливим дитям літератури кінця віку,
сповненим лихих передчуттів, катастрофічності, страху перед дійсністю».
Постмодернізм (лат. post — префікс, що означає наступність; фр. moderne — сучасний,
найновіший)
— загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтв головними
рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери
епохи.
З’явившись у 1917~рїЗЦІ7термін поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових
течій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та техніцизму, а невдовзі — у
літературі та живописі. Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів
Ж.Дерріди, Ж.Батея, Ж.- Ф.Ліотара.
На Заході поява постмодернізму була зумовлена переважно вичерпністю індустріального
суспільства
— виникненням мультинаціональних монополій, комп’ютерної цивілізації, загрозою
екологічної та ядерної катастроф, а також необхідністю оновлення модернізму. В літературах
країн Східної Європи, на думку українського літературознавця Г. Сиваченко, це явище, крім
того, виникло і як одна з небагатьох можливостей для письменника зберегти власну мистецьку й
людську позиції, відстояти, бодай у такий спосіб, власний погляд на світ за умов потужного
політичного та ідеологічного пресингу.
Постмодернізм — явище досить широкого масштабу, що виникає на основі тотальних
технологій та ідеологій, проте не обмежується їх запереченням. Думка філософа Ж.Бодрійяра

2. 2
про те, що реальність «агонізує», стала крилатою серед постмодерністів. А.-М.Фуко ще в 60-х
роках висунув питання: «Чи не вмерла вже сама людина?»
Герой літератури постмодернізму — людина, що ' загубилась у повсякденному бутті,
втратила зв’язок із Всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних
орієнтирів. Вона не відає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки
її думки й почуття здеформовані під впливом трагічної дійсності. Постмодернізм в образ- но-
символічній формі відтворює загальній абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків у
світі, падіння людства у безодню, де немає шансів на спасіння.
Твори постмодернізму відрізняються особливою поетикою. Автор взаємодіє з текстом, як з
цілим світом. Розуміння «тексту як світу» зумовлює численні ремінісценції, підкреслену
цитатність, які, з одного боку, відтворюють дійсність у розбитих образах колишньої культури, а з
іншого — нагадують про необхідність об’єднати «розірвані шматки реальності» в цілісну
картину, віднайти втрачений зв’язок між подіями, думками, почуттями.
Надзвичайної актуальності в літературі постмодернізму набув прийом естетичної гри. Гра
письменників з реаліями буденності та літературними архетипами (прообразами) порушує
глибинні зв’язки, замість морального підгрунтя — плазма бездуховносту багатьох творах життя
постає страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом. Літературна гра дає можливість
переосмислити дійсність, більше того — переграти певні ситуації, щоб знайти відповіді на
складні питання. А коли гра поєднується зі сміхом, вона перетворюється на протистояння
загальному абсурду. Відомий теоретик і практик постмодернізму італійський учений і
письменник У.Еко вважає, що, «коли вже минуле неможливо знищити, оскільки його знищення
веде до німоти, його слід переосмислити іронічно, без наївності», позбав- ляючи людину страху
від жахливого буття.
Сюжет у постмодерністських творах, як правило, розпадається на велику кількість
мікросюжетів, відступів, коментарів тощо. Текст є своєрідним колажем думок, почуттів,
ситуацій, ремінісценцій. Мета такого «роздрібнювання» оповіді — показати втрату цілісності у
самій дійсності, дисгармонію існування людини у світі. Однак усі мікросюжети об’єднуються в
творчій уяві оповідача. Він постає як Творець і водночас як персонаж більшої, ніж «текст»,
реальності — життя. Письменник сподівається, що особистість зможе подолати власну
відчуженість і стати об’єднуючою силою не лише у «тексті», а й у світі.
Характерною ознакою постмодернізму є поєднання комічного і фантастичного. Пародія,
гротеск, художнє передбачення допомагають авторам оволодіти логікою абсурду, зазирнути за
межу реального, протиставити суцільному хаосу «сміх життя».
Нерідко представники постмодернізму застосовують елементи різних напрямів і течій —
реалізму, натуралізму, «потоку свідомості», експресіонізму, сюрреалізму та ін., які активізують
пошук засобів боротьби з трагічністю буття.
Постмодернізм — це складний і багатомірний рух сучасної думки, її своєрідна реакція на
зміни у світовій цивілізації. За словами американського дослідника Дж.Гассана, це «зусилля
зрозуміти наше історичне сучасне, осягнути взаємовплив мов, знання і влади в нашу епоху,
поєднати й підтримати реальні категорії нашої екзистенції». На думку Г.Сивачен- ко,
постмодернізм — це значною мірою усвідомлена праця з іншою матерією, з простором культури,
що є категорією не менш реальною.
Постмодернізм розвивається у жанрах фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії,
оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського і соціально-психологічного роману та
ін. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури. Визнаними
майстрами постмодернізму є У.Еко, Кобо Абе, Д.ФаулзН.Кальвіно, В.П’єцух, А.Бітов,
Ю.Андрухович та ін.

3. 3
У другій половині XX ст. активізується жанр наукової фантастики, який у своїх кращих
зразках поєднується з прогностикою (прогнозами на майбутнє) та антиутопією. Письменники-
фантасти намагаються усвідомити загальні тенденції розвитку цивілізації, показати вплив
наукових досягнень на життя людини, попередити про небезпечність перетворення особистості
на «гвинтик» державної машини, про відповідальність людства за долю Всесвіту . Фантастична
оповідь дедалі більше отримує символіко-алегоричний характер, містить широкі філософські
узагальнення (Дж.Апдайк, К.-А.Портер, Дж.-Р.Толк’єн, Р.Шеклі, Р.Бредбері, С.Лем, А. і
Б.Стругацькі та ін).
У цей період у прозі, поезії, драмі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму.
Інтелектуалізм (лат. intellectus — розум, пізнання, intellectualis — розумовий,
розсудливий) — умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, роду, жанру,
пов’язаних з відчутною перевагою інтелектуально-розмислових елементів образного мислення
над емоційно-чуттєвими.
Інтелектуалізація літератури другої половини XX ст. виявляється в посиленні уваги складних
філософських проблем (людина і світ, природа і цивілізація, техніка і культура, прогрес і мораль
тощо), а також у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій,
самоаналізу, у розкритті драматизму процесу мислення, у тяжінні до певних розумових
абстракцій. Розвиток і протиборство ідей, понять стає рушійною силою сюжету. У цей період
інтелектуалізм визначив розвиток притчі, філософського роману, драми ідей, філософської
лірики.
У передвоєнний час виникає, а після Другої світової війни активно розвивається екзистенціалізм.
Екзистенціалізм (лат. existentia — існування) — напрям у філософії і течія модернізму, в
якій джерелом художнього твору є сам митець, що виражає життя особистості, створюючи
художню дійсність, яка розкриває таємницю буття взагалі.
Роздуми над тим, що таке людина і світ у ситуації, коли всі традиційні фундаментальні ідеали за-
хідної цивілізації (гуманізм, віра в людину («Вінець творіння — людина»), її розум, у науково-
технічний і суспільний прогрес і т. д.) були якщо не зруйновані вщент, то поставлені під сумнів,
виникає таке явище, як філософія екзистенціалізму.
Показовим є те, що найвидатніші філософи-екзистенціалісти XX ст. були водночас
визначними письменниками. Така ситуація нагадувала часи Просвітництва, коли літературні
генії — Вольтер, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо та ін. — водночас були видатними філософами: за
допомогою художньої літератури вони пропагували й поширювали свої ідеї. У середині XX ст.
таке поєднання теж, звісно, було невипадковим, адже саме в цей час на перший план виходить
алегоричність, інакомовність, параболічність літературних творів.
І взагалі, застосування параболи, алегорії, притчі — улюблений прийом письменників
другої половини XX ст. Так, французький письменник-екзистенціаліст Альбер Камю у своєму
відомому романі «Чума» начебто зобразив епідемію цієї страшної хвороби в місті Орані.
Насправді, є десятки асоціацій («фашизм — коричнева чума»), натяків (чорний дим, немов дим
крематоріїв концтаборів), пересторог (бацила чуми ніколи не зникає, як не зникає й небезпека
повторення фашизму) свідчать про глибинний інакомовний пласт, підтекст цього літературного
шедевру.
Один із французьких філософів-екзистенціалістів і водночас відомий письменник Жан Поль
Сартр заявив: «Екзистенціалізм — це гуманізм». Навіть у алегоричному романі А. Камю «Чума»
є пряме авторське зізнання: «Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу». І
водночас в автора виявляється мужня позиція спротиву злу, оскільки, за авторським свідченням,
сенс роману полягає й у висвітленні «боротьби європейського Опору проти фашизму» (дуже
важливо, що й самі письменники-екзистенціалісти брали участь у русі Опору фашистам).

4. 4
Джерела екзистенціалізму містились у працях німецького мислителя XIX ст. Е.-С.К’єркегора.
Теорія сформувалася в працях німецьких (М.Хайдеггер, 1889-1976; К.Ясперс, 1883-1969) та
французьких (А.Камю, 1913-1960; Ж.-П.Сартр, 1905-1980) філософів та письменників.
М.Хайдеггер уважав, що і Мистецтво не можна аналізувати, інтерпретувати, його потрібно
тільки переживати. Правда, яку несе твір, завжди суб’єктивна та індивідуальна, бо реальність
піддається в художньому творі «запереченню», вона «переборюється», підтверджуючи ак-
тивність свідомого й підсвідомого у митця. Ці положення по-різному розвивають представники
екзистенціалізму. Для Г.Марселя характерне дещо містичне розуміння цих постулатів, для Ж.-
П.Сартра— соціально-політичне. К.Ясперс розумів мистецтво як спосіб формування в людини
потреб свободи, передусім політичної.
Екзистенціалізм у художніх творах відбиває настрої інтелігенції, розчарованої
соціальними та етичними теоріями. Письменники прагнуть збагнути причини трагічної
невлаштованості людського життя. На перше місце висуваються категорії абсурду буття, страху,
відчаю, самотності, страждання, смерті. Представники цієї філософії стверджували, що єдине,
чим володіє людина, це її внутрішній світ, право вибору, свобода волі.
Екзистенціалізм поширюється у французькій (А.Камю, Ж.-П.Сартр та ін.), німецькій
(Е.Носсак, Деблін), англійській (А. Мердок, В.Голдінг), іспанській (М. де Унамуно),
американській (Н.Мей- лер, Дж.Болдуїн), японській (Кобо Абе) літературах. В Україні проявився
у 1920-х роках у творчості ГІідмогильного, пізніше — у спадщині І.Багряного, Т.Осьмачки,
В.Барки, В.Шевчука та ін.
У другій половині XX ст. розвивається «новий роман» («антироман»), який, на думку
Д.С.Наливайка, виникає як заперечення екзистенціалізму.
Антироман — жанровий різновид французького модерного роману 1940- 1970-х рр.
Термін уперше запровадив Ж.-П.Сартр у передмові до роману Н.Саррот «Портрет невідомого»
(1947). Представники цього жанру (Н.Саррот, А.Роб- Грійє, М.Бютор, К.Симон та ін.)
відтворювали розірвану свідомість особи, стан її почуттів та вражень. В антиромані нема
«відображеної дійсності», комфорту, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, нема героя, його
вмотивованих вчинків, емоцій. В естетиці антироману важливе місце посідають прийоми
безгеройної та безфабульної розповіді. Кожний із письменників використовує свою манеру
письма, вдаючись то до зображення містичної влади речей над людьми (А.Роб-Грійє), то до
«напіврозмови», потоку свідомості, внутрішньої діалогічності підсвідомого (Н.Саррот), то до
мозаїки сприймань, схоплень, роздумів (М.Бютор). Протиставляючи себе майстрам класичного
роману в аспекті змалювання сучасної людини й шукаючи нових засобів виразності, «нові
романісти» досягли неабиякої майстерності, проте деякі письменники, як Ф.Соллерс, Ж.Рікардо,
зазнали творчої поразки, відмовившись від показу духовного світу людини.
Значним явищем театрального авангарду другої половини XX ст. е так званий «театр
абсурду». Цей термін набув свого поширення, завдяки монографії англійського літературознавця
М.Ессліна («Театр абсурду» — 1961). М.Есслін об’єднав драматургів другої половини XX ст. за
певними типологічними ознаками, а саме: відсутність місця й часу дії, руйнування сюжету і
композиції, ірраціоналізм, парадоксальні колізії, сплав трагічного і комічного. У драмі «театру
абсурду» нічого не відбувається, а те, що діється, — абсурдне й незрозуміле, — чиниться
невідомо чому й задля чого. М. Есслін, уводячи новий термін, підкреслював, що саме поняття
абсурду щодо явищ сучасної драматургії не вміщується в його словникове значення «безглуздя»
чи «нісенітниця». Воно має глибокий мо- рально-філософський сенс, і «театр абсурду» слід розг-
лядати не як щось негативне, а як відображення суттєвих духовних тенденцій нашого часу, від
творення стану сучасної людини, що знаходиться у розладі зі світом, природою, іншими людьми,
із самою собою.

5. 5
Найталановитішими представниками «театру абсурду» є С.Беккет, Е.Йонеско, Е.Олбі,
М.Фріш, С.Мрожек, Г.Грасс, Дж.Релбер, А.Копіт та ін., хоча самі драматурги заперечують свою
приналежність до будь-якого напряму чи школи. Різні дослідники неодноразово робили спробу
«винаходу» нового терміну щодо явищ, які криються за поняттям «театр абсурду». Серед них:
«театр обурення» (Р.Брустайн), «театр протесту і парадоксу» (Дж.Веллворт), «театр насмішки»
(Е.Жакар) тощо. Невизначеність терміну, втім, не заперечує усталених тенденцій у сучасній
драматургії, яка продовжує пошук нових шляхів у мистецтві.
Помітним явищем у світовому процесі другої половини XX ст. став «магічний
реалізм».
«Магічний реалізм» — напрям, у якому органічно поєднуються елементи дійсного та уявного,
реального і фантастичного, побутового та міфологічного, ймовірного і таємничого,
повсякденного буття і вічності.
Найбільш розвинувся в латиноамериканській літературі (А.Карпент’єр, Ж.Амаду, Г.Гарсіа Мар-
кес, М.Варгас Льоса, М.Астуріас та ін.). Особливу роль у творчості цих авторів відіграє міф, який
виступає основою твору. Митець, намагаючись осмислити різноманітні явища (реальні,
культурні, свідомі, підсвідомі та ін.), прагне до універсальності своїх образів і створення
загальної моделі буття. Класичним зразком такого методу є роман Г.Гарсіа Маркеса «Сто років
самотності» (1967), де в міфічно-ре- альних образах відтворено історію Колумбії та всієї
Латинської Америки.
На думку А.Карпент’єра, специфіку латиноамериканського «магічного реалізму» зумовлює при-
хильність письменників до барокових форм, які дозволяють створити дивовижний і яскравий
світ, «де поєднались усі раси й культури і зустрілись усі епохи». Автори намагаються осмислити
історичний досвід людства у широкому міфологічному і культурному контексті, не
зосереджуючись на окремих фактах чи подіях, а висвітлюючи загальні тенденції духовної та
суспільної еволюції.
У другій половині XX ст. розвивається і традиційний реалізм, який набуває нових ознак.
Зображення індивідуального буття все більше поєднується з історичним аналізом, що зумовлено
прагненням митців усвідомити логіку соціальних законів (Г.Белль, Е.-М.Ремарк, В.Биков,
Н.Думбадзе та ін.).
У художній прозі помітне місце посідає філософська та політична публіцистика.
Ускладнюються засоби побудови твору: в оповіді переплітаються різні часові й просторові пла-
ни, події розгортаються в різних напрямках. Нерідко використовується композиційний принцип
контрапункту— поєднання відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з
неоднаковою швидкістю і не завжди послідовно (Б. Пастернак, У. Фолкнер та ін.). Цей принцип
допомагає письменникам відтворити багатогранність сучасної епохи.
Помітне прагнення реалістів до широких узагальнень, що виявляється в зображенні подій
різних країн і народів від глибокої давнини до наших днів. Світ неначе отримує втрачену
цілісність в уяві письменників, які тяжіють до возз’єднання реальних зв’язків і стосунків
(Ч.Айтматов, Е.Хемінгуей та ін.). Однак синтетизм оповіді часто порушується — і в змісті, і в
композиції, і в стилі твору, що засвідчує відсутність гармонійної єдності в навколишній
дійсності.
Як зауважив О.Звєрєв, реалістична література XX ст. відбила розпад Всесвіту на окремі світи, по-
казала драматизм існування людини, у якої не залишилось «іншого реалізму особистого життя —
самотнього, жахливого, безнадійного, але все-таки справжнього» у загадковому і таємничому
бутті.
Література другої половини XX ст. відчула на собі вплив двох щойно завершених світових
воєн. Півсвіту лежало в руїнах, кількість людських жертв вимірялася мільйонами. Людство не
могло оговтатися від шоку злочинів німецького нацизму й радянського сталінізму...

6. 6
Друга світова війна розколола світ на два «полюси»: соціалістичний табір, очолюваний
СРСР, і капіталістичний табір, лідером якого стани США. Звісно, така політична, економічна та
культурна «двополюсність» світу не могла не позначитися на розвитку культурного та
літературного процесу. Якщо в СРСР та країнах соціалізму посилено насаджувався
соціалістичний реалізм, то на Заході переважало розмаїття векторів культурно-літературного
розвитку.
Звісно, початок другої половини XX ст. ознаменований осмисленням гіркого досвіду
світових воєн (особливо Другої світової війни й руху Опору фашизму). У Німеччині (країні,
звідки гітлеризм почав свій кривавий похід) таким осмисленням займалася література
розрахунку з минулим. Яскравим явищем цієї літератури є творчість уже знайомого вам
німецького письменника Генріха Белля. Пригадайте важкі роздуми анонімного героя оповідання
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» над тим, а за що ж, власне, він воював і за які ідеали
його понівечено? Такі роздуми не обмежуються од- ним-єдиним персонажем — над ними
міркували мільйони колишніх солдатів вермахту та й інших німців, які побачили ганебну
поразку гітлерівських амбіцій і претензій на світове панування. Ще одним з-поміж німецьких
письменників, які розробляли подібну тематику, був видатний драматург Бертольт Брехт. У
своїй драмі «Життя Галілея» він порушує гостру проблему відповідальності вченого за свої
відкриття. Чи повинен учений служити будь-якій владі, тим більше тій, яка може використати
його відкриття на зло іншим людям? Адже не забуваймо, що ця драма писалася в часи, коли
перед людством постали нові, нечувані раніше загрози. Варто згадати хоча б жахи ядерної
пожежі, що миттєво забрала життя десятків тисяч жителів Хіросіми та Нагасакі, а ядерну зброю
розробляли не якісь напівграмотні невігласи, а інтелектуали, учені, високоосвічені фахівці. Та
хіба від цього легше матерям, діти яких згоріли в ядерному полум’ї? До Чорнобильської трагедії
1986 р. було ще майже півстоліття, але письменник поставив «діагноз», і не можна не віддати
належне дару цього провидця, який ще в ті роки попереджав: «Атомна бомба — і як технічне, і
як суспільне явище — це кінцевий результат наукових досягнень і соціальної неспроможності»...
Інакомовлення, притчеподібність притаманні також творчості відомого американського
письменника Ернеста Хемінгуея. Саме глибокий філософський підтекст (знаменитий принцип
«айсберга») притаманний багатьом його творам, зокрема й повісті «Старий і море». За зовнішнім
простим малюнком (старий Сантьяго впіймав, але не зміг уберегти рибу) прихований такий
асоціативний ряд, що кількість коментарів цього твору декілька разів перевершила його обсяг.
З другої половини XX ст. у світовий культурний простір активно входить художня
література Японії. Завдяки перекладам західні читачі читають твори японських авторів.
Починаючи з 1945 р. Японія твердо стала на курс ліберально-демократичних реформ, які
сприяли її стрімкому політичному, економічному та культурному відродженню й зростанню
(«японське диво»), що продовжуються й по сьогодні. Відразу після закінчення війни були зняті
всі ідеологічні заборони й диктати і вже наприкінці 1945 р. було організовано нові літературно-
періодичні видання, розпочалася публікація творів, написаних «у шухляду» під час війни такими
визначними майстрами слова, як Танідзакі Дзюн’їтіро, Наоя Сіга.
На другу половину 1940-х - у 1950-і роки припадає діяльність двох значних літературних
угруповань «Сенгоха» («повоєнне» — аналог французького літературного угруповання «після
війни»), що виникло в січні 1946 р. навколо журналу «Кіндай бунгаку» («Література нової
епохи»). Письменники цього угруповання виступали за відродження та демократизацію
літератури, намагалися відділити літературу від політики й зорієнтувати її на традиції
вітчизняної та новочасної західної модерністської літератури. Провідними темами творчості
письменників «післявоєнної групи» стало засудження війни, показ страждань, які вона
приносить, доля «маленької людини», обдуреної хибними ідеалами минулого. З діяльністю цього
угруповання пов’язаний вступ до літератури одного з найвизначніших представників повоєнного

7. 7
японського письменства Кобо Абе. Наприкінці 1950-х - у 1970-і роки в японській літературі
з’являється велика кількість автобіографічних, побутових, детективних, історичних творів, а
також творів, що характеризуються поглибленим вивченням психології людини (Ясунарі
Кавабата, Юкіо Місіма, Кендзабуро Ое та ін.). Художній арсенал письменників цього часу
становлять в основному прийоми авангардистської літератури.
У 1968 р. японський письменник Ясунарі Кавабата (1899-1972) стає першим
Нобелівським лауреатом у галузі літератури за успіхи у сфері літературної творчості. Кавабата
широко відомий за кордоном численними перекладами своїх творів, таких як «Країна снігу»,
«Тисяча журавлів», «Давня столиця», «Стогін гори» та ін. Його стиль пронизаний прагненням до
краси, надзвичайним ліризмом і загостреною чутливістю. Він зумів філігранно поєднати
найкраще з літературної техніки Сходу і Заходу.
Успіх японської літератури був невипадковим. Про це свідчить те, що в 1994 р. Нобелівська пре-
мія з літератури була присуджена ще одному японському письменнику — Кендзабуро Ое. А
нинішня популярність японського письменника Харукі Муракамі — ще одне свідчення
непересічного інтересу, який японська культура та література мають у світі.
Ще одним прикметним явищем літературного процесу другої половини XX ст. є
активізація літератур країн «третього світу», зокрема вихід на авансцену світової літератури
1950— 1960-х років роману й поезії Латинської Америки. У 1960-і роки нечуваного розквіту
зазнав латиноамериканський роман. Невдовзі він здобув насправді світове визнання. Поміж його
найяскравіших представників можна назвати Г. Гарсіа Маркеса (Колумбія), М. Астуріаса
(Гватемала), А. Карпентьєра (Куба), К. Фуентеса (Мексика), X. Кортасара (Аргентина), М.
Варгаса Льосу (Перу) та ін.
Оновлення латиноамериканського роману відбувається у двох головних напрямах. По-
перше, модернізувався оповідний стиль: в арсеналі сучасних латиноамериканських письменників
наявні складна техніка композиції та оповіді, часові зміщення, монтаж, потік свідомості,
поліфонічність, елементи фантастики, узагальнено-символічні форми, складні неоміфологічні
моделі, розмаїті ремінісценції та алюзії.
По-друге, була суттєво модернізована тематика латиноамериканського роману. Він активно вби-
рає найвищі інтелектуальні здобутки світової культури. Водночас нова фаза розвитку лати-
ноамериканського роману характеризується поглибленням інтересу до національної культури.
Однак на відміну від попередніх спроб, які у своїй більшості стосувалися зовнішніх, здебільшого
етнографічних реалій латиноамериканської дійсності, представники нового роману за соціально-
побутовими прикметами намагаються осягнути глибинні, кореневі засади національного буття.
Саме звідси той поглиблений інтерес до міфологічних витоків сучасної культури, які, на думку
багатьох митців, зумовлюють оригінальність і самобутність національного типу мислення та
світосприйняття, виступають у ролі його прихованих рушійних сил і надають йому глибинного,
філософсько-символічного сенсу.
Звідси постає найяскравіша характерна ознака нового латиноамериканського роману, що
отримала назву магічний реалізм, тобто такого методу зображення дійсності, у якому
раціонально-логічна картина світу химерно поєднується з алогічними, міфологічними формами її
смислового виміру та інтерпретації. Витоки магічного реалізму простежують із 1949 р., коли
з’являються перші твори, що започатковують його, — романи А. Карпентьєра «Царство від світу
цього» та М. Астуріаса «Маїсові люди».
Характерними героями творів магічного реалізму виступають індіанці, які є носіями
кардинально відмінного від європейського типу мислення й світосприйняття. Вершинних
досягнень магічний реалізм сягнув у творчості одного з найвизначніших представників
латиноамериканської і водночас світової літератури Г’абріеля Гарсіа Маркеса. Так, у його
відомому романі «Сто років самотності» особливості міфологічного світобачення (наприклад,

8. 8
можливість «повернення» героїв після смерті) поєднані з найреальнішими прикметами
суспільно-політичного життя Латинської Америки середини XX ст. Водночас художні
завоювання нового латиноамериканського роману не вичерпуються використанням елементів
магічно-міфологічного типу світосприйняття й активно вбирають увесь арсенал художніх
прийомів від сюрреалізму до постмодернізму. Таким же широким є й спектр тематики, що його
розробляє сучасний латиноамериканський роман.
Усе сказане дає підстави вести мову про активізацію в другій половині XX ст. провідних
жанрів інтелектуальної прози — роману-параболи та роману-міфу. Недаремно один із
найвідоміших модерністів XX ст. Т. С Еліот зазначав: «Замість розповідного методу ми можемо
використовувати тепер міфічний метод».
Потрібно зазначити, що прикметною рисою літературного процесу останньої третини XX ст. ста-
ло переростання модернізму в постмодернізм.
Таким чином, літературний процес другої половини XX ст. визначається передовсім переходом
від модернізму до постмодернізму, а також потужним розвитком інтелектуальної тенденції,
наукової фантастики, «магічного реалізму», авангардистських явищ тощо. Загалом мистецтво
другої половини XX ст. відрізняється особливим драматизмом, але, як писав Е.Хемінгуей, «надія
приходить нізвідки, і в цьому її сила». У літературі останнього часу висловлюються сподівання
на повернення світові втрачених ідеалів, відновлення порушених зв’язків, подолання
відчуженості.
...Нині ми живемо в новому XXI ст., роки й десятиліття якого вже теж стають історією...
Усе в цьому світі повторюється, зокрема й «межа століть»...
Запитання і завдання
— Визначте умови появи постмодернізму в країнах Західної та Східної Європи.
— Назвіть головні ознаки постмодерністських творів'.
— Як ви розумієте формулу «світ як текст» і «текст як світ»? Поясніть її на прикладі
прочитаних творів.
— З якою метою представники постмодернізму використовують літературну гру?
— Назвіть модерністські течії, які продовжують розвиватися в 50-90-і роки, а також нові.
— Що таке «магічний реалізм»? У творчості яких письменників він представлений?