Joseph, the eleventh son of Jacob and Rachel, the beautiful and beloved. His struggle against the Egyptian temptress.

2. РОЗДІЛ 1
Йосип, одинадцятий син Якова і Рахілі, прекрасний і
коханий. Його боротьба з єгипетською спокусницею.
1 Копія заповіту Йосипа.
2 Коли він був при смерті, він скликав своїх синів і
своїх братів і сказав їм:--
3 Брати мої та діти мої, послухайте Йосипа,
улюбленого Ізраїля; Послухайте, сини мої, батька
вашого.
4 Я бачив у своєму житті заздрість і смерть, але я не
заблукав, але вистояв у правді Господа.
5 Ці брати мої ненавиділи мене, а Господь полюбив
мене.
6 Хотіли мене вбити, але Бог батьків моїх стерег
мене.
7 Мене спустили до ями, і Всевишній підняв мене.
8 Мене продали в рабство, і Господь усіх визволив
мене.
9 Я був узятий у полон, і Його міцна рука
підтримувала мене.
10 Мене мучив голод, і сам Господь живив мене.
11 Я був сам, і Бог мене потішив:
12 Я був хворий, і Господь відвідав мене.
13 Я був у в'язниці, і мій Бог виявив мені милість;
14 У кайданах, і Він відпустив мене;
15 Наклеп, і Він заступився за мою справу;
16 Єгиптяни гірко обмовляли мене, і Він мене
врятував;
17 Мені заздрили товариші мої, і Він підніс мене.
18 І цей головний фараонів довірив мені свій дім.
19 І я боровся з безсоромною жінкою, спонукаючи
мене до злочину з нею; але Бог Ізраїля, мого батька,
врятував мене від палаючого полум’я.
20 Мене кинули до в'язниці, мене били, мене
знущалися; але Господь дав мені знайти милість в
очах наглядача в'язниці.
21 Бо Господь не покидає тих, хто боїться Його, ні в
темряві, ні в кайданах, ні в скорботі, ні в потребі.
22 Бо Бог не осоромлений, як людина, і як син
людський не боїться, і як земний не слабкий і не
наляканий.
23 Але в усіх цих речах Він дає захист і різними
способами Він утішає, хоча на невеликий час Він
відходить, щоб випробувати нахили душі.
24 У десяти спокусах Він показав мені схвалення, і в
усіх я витерпів; бо витривалість — це велика
чарівність, а терпіння дає багато добра.
25 Скільки разів та єгиптянка погрожувала мені
смертю!
26 Скільки разів віддавала вона мене на кару, а потім
викликала мене назад і погрожувала мені, а коли я
не хотів товаришувати з нею, вона сказала мені:
27 Ти будеш паном мені та всьому, що є в моєму
домі, якщо віддасися мені, і ти будеш, як наш пан.
28 Але я згадав слова мого батька, і, зайшовши до
своєї кімнати, я плакав і молився до Господа.
29 І я постив у ті сім років, і я з'явився єгиптянам як
той, хто живе ніжно, бо ті, хто постить заради Бога,
отримують красу обличчя.
30 А коли пан мій був далеко від дому, я не пив вина;
і три дні я не їв своєї їжі, але роздавав її бідним і
хворим.
31 І я шукав Господа рано, і я плакав за єгиптянкою
з Мемфіса, бо вона дуже безперервно турбувала
мене, бо також уночі вона приходила до мене під
виглядом, що відвідує мене.
32 А оскільки не мала дитини чоловічої статі, то
вдавала, що вважає мене сином.
33 І якийсь час вона обіймала мене, як сина, і я не
знав цього; але пізніше вона намагалася втягнути
мене в блуд.
34 І коли я це відчув, я засмутився до смерті; і коли
вона вийшла, я опам'ятався і оплакував її багато днів,
бо я пізнав її лукавство та її обман.
35 І я оголосив їй слова Всевишнього, якщо вона
відвернеться від своєї злої похоті.
36 Тому вона часто лестила мені словами, як святій
людині, і лукаво в своїх розмовах хвалила мою
цнотливість перед своїм чоловіком, бажаючи
вловити мене в пастку, коли ми були наодинці.
37 Бо вона відкрито вихваляла мене як цнотливу, і
таємно вона сказала мені: Не бійся мого чоловіка; бо
він впевнений у твоїй цнотливості; бо навіть коли б
хто сказав йому про нас, він не повірив би.
38 Через усе це я лежав на землі і благав Бога, щоб
Господь визволив мене від її обману.
39 І коли вона нічого цим не змогла, вона знову
прийшла до мене з благанням настанови, щоб вона
могла навчитися слова Божого.
40 І вона сказала мені: Якщо ти хочеш, щоб я
залишила своїх ідолів, ляж зі мною, і я переконаю
свого чоловіка відійти від своїх ідолів, і ми будемо
ходити за законом твого Господа.
41 І я сказав їй: Господь не хоче. щоб ті, хто шанує
Його, були в нечистості, і Він не любить тих, хто
чинить перелюб, але тих, хто наближається до Нього
з чистим серцем і чистими устами.
42 Але вона зважала на свій спокій, бажаючи
здійснити своє зле бажання.
43 І я ще більше віддався посту та молитві, щоб
Господь визволив мене від неї.
44 І знову, в інший час вона сказала мені: Якщо ти
не вчиниш перелюбу, я вб’ю свого чоловіка отрутою;
і візьму тебе собі за чоловіка.
45 Я, почувши це, роздер одежу свою та й сказав їй:
46 Жінко, шануй Бога і не роби цього лихого вчинку,
щоб ти не була знищена; бо справді знай, що я
розповім про цей твій задум усім людям.
47 Вона ж, злякавшись, благала, щоб я не
оголошував про це.
48 І вона пішла, заспокоюючи мене дарами, і
посилаючи мені всі насолоди синів людських.
49 А потім вона прислала мені їжу, змішану з
чарами.
50 І коли прийшов євнух, який приніс це, я підвів очі
й побачив жахливого чоловіка, який разом із

3. блюдом подає мені меч, і я зрозумів, що її план
полягав у тому, щоб обдурити мене.
51 І коли він вийшов, я заплакав і не скуштував ні
тієї, ні іншої її їжі.
52 Отже, через один день вона прийшла до мене і
спостерігала за їжею, і сказала мені: Чому ти не їв
їжу?
53 І я сказав їй: Це тому, що ти наповнила його
смертельними чарами; і як ти сказав: я не
наближаюся до ідолів, але тільки до Господа.
54 Отже, тепер знай, що Бог мого батька відкрив
мені через Свого ангела твою злочестивість, і я
зберіг це, щоб засудити тебе, якщо, напевно, ти
побачиш і покаєшся.
55 Але щоб ти міг навчитися, що злочестивість
безбожних не має влади над тими, хто поклоняється
Богові з цнотливістю, ось я візьму від цього і з’їм
перед тобою.
56 І, сказавши це, я молився так: Бог батьків моїх і
Ангол Авраамів, будь зі мною; і їв.
57 І коли вона побачила це, вона впала обличчям до
моїх ніг, плачучи; і я підняв її і наставляв її.
58 І вона пообіцяла більше не робити цього
беззаконня.
59 Але її серце все ще було налаштоване на зло, і
вона озирнулася, як би зловити мене в пастку, і,
глибоко зітхнувши, стала пригнічена, хоч не була
хвора.
60 І коли її чоловік побачив її, він сказав їй: Чому
обличчя твоє похмуріло?
61 І вона сказала йому: Я маю біль у серці, і стогін
мого духу гнітить мене; і тому він потішив ту, яка не
була хвора.
62 Потім, відповідно скориставшись нагодою, вона
кинулася до мене, коли її чоловік ще був поза домом,
і сказала мені: Я повішусь або кинусь зі скелі, якщо
ти не ляжеш зі мною.
63 І коли я побачив, що дух Беліара турбує її, я
помолився Господу і сказав їй:
64 Чому ти, нещасна жінко, тривожишся і
тривожишся, осліпла через гріхи?
65 Пам’ятай, що якщо ти вб’єш себе, Астехо,
наложниця твого чоловіка, твоя суперниця, буде
бити твоїх дітей, і ти знищиш свій пам’ятник із землі.
66 І вона сказала мені: Ось, тоді ти кохаєш мене;
нехай цього мені вистачить: лише постарайся за своє
життя та своїх дітей, і я сподіваюся, що я також
отримаю задоволення від свого бажання.
67 Але вона не знала, що я сказав це через мого пана,
а не через неї.
68 Бо якщо людина впала перед пристрастю злого
бажання і стала ним поневоленою, як і вона, будь-
яку хорошу річ, яку він може почути щодо цієї
пристрасті, він приймає це з огляду на своє
злочестиве бажання.
69 Отже, я проголошую вам, мої діти, що було
близько шостої години, коли вона пішла від мене; і я
стояв на колінах перед Господом увесь день і всю
ніч; а на світанку я встав, плачучи час і благаючи
про звільнення від неї.
70 Нарешті вона схопила мій одяг, силоміць тягнучи
мене до спілкування з нею.
71 Отже, коли я побачив, що вона в своєму
божевіллі міцно тримається за мою одежу, я
залишив її та втік голий.
72 І міцно тримаючись за одяг, вона неправдиво
звинуватила мене, і коли прийшов її чоловік, він
кинув мене до в'язниці в своєму домі; а наступного
дня він бичував мене і відіслав до фараонової
в'язниці.
73 І коли я був у кайданах, єгиптянка була
пригнічена горем, і вона прийшла і почула, як я
дякував Господу і співав хвалу в обителі темряви, і з
радісним голосом раділа, прославляючи мого Бога,
що я був визволений від хтивого бажання єгиптянки.
74 І часто вона посилала до мене зі словами:
Погодься виконати моє бажання, і я звільню тебе від
твоїх пут, і я звільню тебе від темряви.
75 І навіть у думках я не схилявся до неї.
76 Бо Бог любить більше того, хто в лігві злоби
поєднує піст із цнотливістю, ніж людину, яка в
царських палатах поєднує розкіш із розсудливістю.
77 І якщо людина живе в цнотливості, а також бажає
слави, і Всевишній знає, що це корисно для неї, Він
також дарує це мені.
78 Скільки разів, хоча вона була хвора, вона сходила
до мене в неочікувані моменти і слухала мій голос,
коли я молився!
79 І коли я почув її стогін, я замовк.
80 Бо коли я був у її домі, вона мала звичай
оголювати свої руки, груди та ноги, щоб я міг
лежати з нею; бо вона була дуже гарна, розкішно
прикрашена, щоб обманити мене.
81 І Господь охороняв мене від її хитрощів.
РОЗДІЛ 2
Джозеф став жертвою багатьох змов через
нечестиву винахідливість Мемфійської жінки.
Цікаву пророчу притчу дивіться у віршах 73-74.
1 Отже, ви бачите, діти мої, як велике чинить
терпеливість і молитва з постом.
2 Так само й ви, якщо ви будете прагнути
цнотливості й чистоти з терпеливістю й молитвою, з
постом у смиренні серця, Господь перебуватиме
серед вас, бо Він любить цнотливість.
3 І де б не перебував Всевишній, навіть якщо
заздрість, або рабство, або наклеп спіткають людину,
Господь, Який перебуває в ній, заради її цнотливості
не тільки визволяє її від зла, але також підносить її,
як і Мене.
4 Бо в усьому чоловік підноситься, чи ділом, чи
словом, чи думкою.
5 Мої брати знали, як мій батько любить мене, та я
не звеличувався в своїй думці: хоч я був дитиною, я
мав страх Божий у своєму серці; бо я знав, що все
мине.

4. 6 І я не повстав проти них зі злим наміром, але я
шанував своїх братів; і з поваги до них, навіть коли
мене продавали, я утримувався від того, щоб казати
ізмаїльтянам, що я син Якова, муж великий і
сильний.
7 Ви також, мої діти, майте перед очима страх
Божий у всіх своїх справах і шануйте своїх братів.
8 Бо кожен, хто виконує Закон Господній, буде
полюблений Ним.
9 І коли я прийшов до Індоколпіта з ізмаїльтянами,
вони запитали мене, кажучи:
10 Ти раб? І я сказав, що я раб, народжений удома,
щоб не ганьбити своїх братів.
11 І старший із них сказав мені: Ти не раб, бо навіть
твій вигляд виявляє це.
12 Але я сказав, що я їхній раб.
13 А коли ми прийшли до Єгипту, вони сперечалися
про мене, хто з них купить мене та забере.
14 Тому всім було добре, щоб я залишився в Єгипті з
їхнім купцем, аж поки вони не повернуться з
товаром.
15 І Господь дав мені милість в очах купця, і він
довірив мені свій дім.
16 І Бог поблагословив його моїми засобами, і
примножив його золотом і сріблом та домочадцями.
17 І був я з ним три місяці й п'ять днів.
18 І приблизно в той час Мемфіянка, дружина
Пентефриса, спустилася на колісниці з великою
пишністю, тому що вона почула від своїх євнухів
про мене.
19 І вона розповіла своєму чоловікові, що купець
розбагатів за допомогою молодого єврея, і кажуть,
що його напевно вкрали з землі Ханаан.
20 А тепер віддай йому справедливість і забери
юнака до свого дому; так поблагословить тебе Бог
євреїв, бо на ньому благодать з неба.
21 І Пентефрис був переконаний її словами, і
наказав привести купця, і сказав йому:
22 Що це я чую про тебе, що ти крадеш людей із
землі ханаанської та продаєш їх у рабство?
23 Але купець упав до його ніг і благав його, кажучи:
Прошу тебе, мій пане, я не знаю, що ти кажеш.
24 І Пентефрис сказав йому: Звідки ж тоді
єврейський раб?
25 І він сказав: Ізмаїльтяни довірили його мені, поки
вони не повернуться.
26 Але він не повірив йому, а звелів роздягнути його
й бити.
27 І коли він наполягав на цьому, Пентефрис сказав:
Нехай приведуть юнака.
28 І коли мене привели, я вклонився Пентефрису, бо
він був третім за рангом офіцерів фараона.
29 І він відокремив мене від себе і сказав мені: Чи ти
раб чи вільний?
30 І я сказав: раб.
31 А він сказав: Чиї?
32 І я сказав: Ізмаїльтян.
33 І він сказав: Як ти став їхнім рабом?
34 І я сказав: Вони викупили мене з землі
ханаанської.
35 І він сказав мені: Справді ти брешеш; і зараз же
звелів мене роздягнути й бити.
36 Отже, жінка з Мемфія дивилася на мене через
вікно, поки мене били, тому що її дім був поруч, і
вона послала до нього, кажучи:
37 Твій суд несправедливий; бо ти караєш вільну
людину, яку вкрали, як злочинця.
38 І коли я не змінив свого слова, хоч мене били, він
наказав ув'язнити мене, поки, за його словами, не
прийдуть господарі хлопця.
39 І сказала жінка своєму чоловікові: Навіщо ти
тримаєш у кайданах полоненого й добре
народженого юнака, якого краще було б відпустити
на волю й чекати на нього?
40 Бо вона хотіла бачити мене з жаги гріха, але я не
знав про все це.
41 І він сказав їй: «У єгиптян не прийнято брати те,
що належить іншим, перш ніж буде надано доказ».
42 Отже, він сказав це про купця; а що стосується
хлопця, то його треба посадити.
43 Через двадцять чотири дні прийшли ізмаїльтяни;
Бо вони чули, що Яків, мій батько, дуже оплакував
мене.
44 І вони підійшли та сказали мені: Як це ти сказав,
що ти був рабом? і ось ми дізналися, що ти син
могутнього чоловіка в ханаанській землі, а твій
батько все ще оплакує тебе в вереті та попелі.
45 Коли я почув це, мої нутро розпалися, і моє серце
розтануло, і я дуже хотів плакати, але я стримався,
щоб не посоромити моїх братів.
46 І сказав я їм: Не знаю, я раб.
47 Тоді вони вирішили продати мене, щоб я не
опинився в їхніх руках.
48 Бо вони боялися мого батька, щоб він не прийшов
і не вчинив над ними тяжкої помсти.
49 Бо вони чули, що Він могутній перед Богом і
перед людьми.
50 Тоді купець сказав їм: Звільніть мене від суду
Пентіфрія.
51 І вони прийшли й просили мене, кажучи: скажи,
що ти куплений нами за гроші, і він відпустить нас.
52 Жінка з Мемфію сказала своєму чоловікові: Купи
юнака; Бо я чую, сказала вона, що вони продають
його.
53 І зараз же вона послала євнуха до ізмаїльтян і
просила їх продати мене.
54 Але оскільки євнух не погодився купити мене за
їхню ціну, він повернувся, судячи їх, і він повідомив
своїй господині, що вони просили велику ціну за
свого раба.
55 І послала вона іншого євнуха, кажучи: Навіть
якщо вони вимагатимуть дві міни, дай їм, не шкодуй
золота; Купи тільки хлопця та приведи його до мене.
56 Тоді євнух пішов і дав їм вісімдесят золотих, і
прийняв мене; а єгиптянці він сказав, що я дав сто.
57 І хоч я знав це, я мовчав, щоб не осоромити
євнуха.
58 Отже, ви бачите, діти мої, які великі речі я
переніс, щоб не осоромити своїх братів.

5. 59 Тож і ви любіть один одного і з довготерпінням
приховуйте провини один одного.
60 Бо Бог любить єдність братів і бажання серця, що
любить любов.
61 І коли мої брати прийшли до Єгипту, вони
дізналися, що я повернув їм їхні гроші, і не докоряв
їм, а втішав їх.
62 І після смерті Якова, мого батька, я полюбив їх
ще більше, і все, що він наказав, я зробив для них
дуже рясно.
63 І Я не допустив, щоб вони страждали в
найменшій справі; і все, що було в моїй руці, я дав
їм.
64 І їхні діти були моїми дітьми, а мої діти були
їхніми слугами; і їхнє життя було моїм життям, і всі
їхні страждання були моїми стражданнями, і всі їхні
хвороби були моєю недугою.
65 Моя земля була їхньою землею, а їхня порада —
моєю порадою.
66 І я не звеличувався серед них у зарозумілості
через мою світову славу, але я був серед них як один
із найменших.
67 Якщо ви також ходите за заповідями Господа, мої
діти, Він піднесе вас там і благословить вас добром
на віки віків.
68 І якщо хтось прагне зробити вам зло, робіть йому
добре, і моліться за нього, і ви будете викуплені
Господом від усякого зла.
69 Бо ось, ви бачите, що через моє смирення та
довготерпіння я взяв собі за дружину дочку
священика Геліополя.
70 І сто талантів золота дали мені з нею, і Господь
зробив їх для служіння мені.
71 І Він дав мені також красу, як квітку, понад
прекрасні Ізраїля; і Він зберіг мене до старості в силі
та в красі, бо я був у всьому подібний до Якова.
72 І послухайте ви, діти мої, також видіння, яке я
бачив.
73 Дванадцять оленів паслися, і дев'ять перших
розпорошилися по всій землі, так само й три.
74 І я побачив, що від Юди народилася діва,
одягнена в льняну одежу, і від неї народилося ягня
без плями; а по лівій руці його був ніби лев; і всі
звірі кинулися на нього, і ягня подолало їх, і
погубило їх, і топтало їх.
75 І раділи йому ангели й люди, і вся земля.
76 І це станеться у свій час, в останні дні.
77 Отже, мої діти, дотримуйтеся заповідей Господа і
шануйте Левія та Юду; бо з них постане вам Агнець
Божий, Який бере на себе гріх світу, Той, Хто спасає
всіх поган та Ізраїль.
78 Бо Його царство є вічним царством, яке не мине;
але моєму царству між вами прийде кінець, як
сторожовому гамаку, який після літа зникає.
79 Бо я знаю, що після моєї смерті єгиптяни будуть
гнобити вас, але Бог помститься за вас і приведе вас
до того, що Він обіцяв вашим батькам.
80 Але ви понесете мої кості з собою; бо коли мої
кості будуть переносити туди, Господь буде з вами у
світлі, а Беліар буде в темряві з єгиптянами.
81 І перенесіть свою матір Асенату на іподром, а
біля вашої матері Рахіль поховайте її.
82 І, сказавши це, він простяг ноги і помер у
глибокій старості.
83 І оплакував його ввесь Ізраїль і ввесь Єгипет
великим плачем.
84 І коли сини Ізраїля вийшли з Єгипту, вони взяли з
собою кістки Йосипа, і вони поховали його в
Хевроні з його батьками, і років його життя було сто
десять років.