Кишкові інфекції. Лікувальна справа

1. ОКУ «ПМФК ім.В.О.Жуковського»
АКУШЕРСЬКО – ПЕДІАТРИЧНА
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ

2. Кишкові
інфекції
ЛЕКЦІЯ № 19
Тітова Т.В.

3. План лекції
• Дизентерія
• Коліентерит
• Сальмонельоз
• Поліомієліт

5. ІІ місце в структурі захворюваності після ССЗ;
Щорічно реєструється від 68 млн. до 275 млн.
діарейних захворювань,
Щодня від діареї гине 12 тис. дітей,
80 % яких – діти перших 2-х років життя.
ГКІ - одна з основних причин інфекційної
захворюваності і смертності дітей.

10. Етіологія гострих кишкових інфекцій

12. • Інвазивні діареї – це група
інфекційних захворювань
переважно бактеріальної чи
паразитарної етіології, які
характеризуються фекально-
оральним шляхом передачі та
переважним ураженням
шлунково-кишкового тракту.
Найчастішими збудниками інвазивних
інфекційних діарей у дітей є бактерії
роду:
- shigella;
- salmonella;
- esherichia coli (ентероінвазивні та
ентерогеморагічні штами);
• Секреторні інфекційні діареї – це
група інфекційних захворювань
переважно вірусної, рідше
бактеріальної етіології, які
характеризуються фекально-
оральним шляхом передачі і
переважно ураженням тонкого
кишківника.
Найчастіші збудники секреторних діарей у
дітей:
- rotavirus;
- adenovirus;
- coronavirus;
бактерії:
- vibrio cholerae;
- еcherichia coli (ентеропатогенні,
ентеротоксигенні, ентероадгезивні).

15. Клініка інвазивних діарей
• гострий початок;
• підвищення температури тіла до 38-40 °С;
• симптоми інфекційного токсикозу, можливий розвиток токсичної енцефалопатії (порушення свідомості, судоми);
• блювота;
• переймоподібні болі в животі;
• тенезми чи еквіваленти тенезмів;
• спазмована сигмоподібна, ободова кишка;
• рідкі малокалові випорожнення, часто зеленого кольору;
• в випорожненнях домішки слизу, крові, рідко гною.

16. Клініка секреторних діарей
• гострий початок;
• підвищення температури тіла до 38-38,5 С чи вище;
• можливе блювання;
• постійні, ниючі болі в животі;
• рідкі, рясні випорожнення з домішками води і рештків неперевареної їжі;
• можливий катар верхніх дихальних шляхів при ГКІ вірусної етіології;
• у великому відсотку випадків розвивається токсикоз з ексикозом.

18. Дизентерія

19. Етіологія
• Збудниками дизентерії є
бактерії роду шигели.
Розрізняють понад 50
серологічних різновидів. Усі
види містять термолабільний
О – антиген – ендотоксин.
Шигели Григор’єва – Шіга
виробляють нейротоксин –
екзотоксин, а всі інші –
цитотоксини й ендотоксини.

23. Чинники, що
сприяють розвитку
захворювання

24. Патогенез:
Збудник хвороби оселяється у слизовій оболонці нижнього відділу товстої кишки. Під впливом
продуктів життєдіяльності дизентерійних бактерій розвиваються запальні зміни нижньої ділянки
слизової оболонки прямої та сигмоподібної кишки, іноді з утворенням ерозій та виразок. М'язова стінка
сигмоподібної кишки приходить у стан стійкого спазму. Ендотоксини дизентерійних бактерій
циркулюють у крові та викликають ураження серцево-судинної та нервової системи.

27. Клініка
Ознаки колітного синдрому
• Стілець частий , скудний.
• Наявність слизу в випорожненнях, кров у вигляді
прожилок, переймоподібний біль в животі.
• Щільна при пальпації сигмоподібна кишка.
Ознаки інтоксикаційного синдрому
• Помірне підвищення температури тіла,
• головний біль,
• нездужання,
• знижений апетит.

28. Стерта
форма

29. Легка форма
• характеризується невеликим підвищенням
температури, симптоми інтоксикації слабо виражені; у
першу добу захворювання стілець робиться частішим
до 10 разів, у наступні дні число дефекацій звичайне,
випорожнення рідкі, нерясні, містять домішки слизу,
можливо слабко виражені тенезми та спастичнi
скорочення сигмовидної кишки;

30. Форма середньої важкостi
• перебігає з токсикозом у вигляді лихоманки до 38-39С,
повторної блювоти, істотного погіршення самопочуття
(головний біль, сонливість, анорексiя); кількість
дефекацій збільшена до 15 разів на добу,
випорожнення складаються зі слизу з прожилками
крові, виражені тенезми і болі в животі, сигмовидна
кишка пальпується у виді тонкого тяжа;

31. Важка форма
• характеризується нейротоксикозом, гіпертермією,
багаторазовою блювотою, сонливістю, можлива втрата
свідомості і судороги, сердечно судинні порушення
(тахікардія, глухiсть серцевих тонів, зниження АД);
випорожнення слизові, не містять калових домішок,
багато грудок слизу, змішаних із кров'ю, часті тенезми,
сигмовидна кишка спастично скорочена, можливе
зіяння анального отвору.

35. Зневоднення

41. Нейротоксикоз

43. Особливості перебігу у дітей раннього віку
Колітний синдром
виражен мало.
Випорожнення мають
характер диспептичних.
Тенезми відсутні – їх
еквівалентами є
почервоніння обличчя та
крик під час дефекації.
Анус піддатливий, зіяння
його не спостерігається.
Паралельно з явищами
кишкового токсикозу
розвиваються
зневоднення та
гемодинамічні розлади.
Часто спостерігається
загальна інтоксикація.

48. Ускладнення
Випадіння слизової оболонки
прямої кишки
Кишкові кровотечі
Перфорація кишкових
виразок і розвиток перитоніту
Інвагінація
Тріщини та ерозії заднього
проходу.
Приєднанням вторинної
інфекції зумовлені
• отит
• пневмонія
• інфекція сечовивідних шляхів
• стоматит
• кишковий дисбактеріоз.

49. Ознаки зневоднення
Важливо не пропустити їх при кишковій інфекції та правильно оцінити тяжкість зневоднення!!!

50. Оцінка
тяжкості
зневоднення

51. Обсяг медичної допомоги
• Залежить від важкості захворювання, віку дитини, виразності
дегідратації
• Iнфузiонна терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин
глюкози і 0.9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) з
темпом 15-20 мл/кг/година.
• При явищах гiповолемiчного шоку - див. протокол
„гiповолемiчний шок.”
• При підозрі на харчову токсикоінфекцію – промивання шлунка
0.1% розчином перманганату калію, уведення ентеросорбенту -
активоване вугілля 0.5-1.0 г/кг або Белосорб 2-5 таблеток, або
Полiфепан 0.1-0.3 г/кг або 5% розчин Eнтеродезy 10-50 мл.
• Госпіталізація показана при важких і ускладнених формах
захворювань до інфекційного стаціонару.

52. Ступені ексикозу
Ступінь
ексикозу
У віці до 1 року У віці старше 1
рік
I ступінь 5% 3%
IІ ступінь 6-10% 6%
IІІ ступінь >11% >9%

53. Гострий період
Дезинтоксикація
Ентеросорбити
Дієтотерапія
Пероральна
регідрація
Симптоматична
Антипіретики
Антидіарейні
Протиблювотні
Ліквідація
больового
синдрому
Ферментотерапія
Етіотропна
Антибіотики
Хіміопрепарати
пробіотики
Ентеросорбенти
Імуноглобуліни
Бактеріофаги
Пробіотики
Основні направлення комплексної терапії гострих
кишкових інфекцій “інвазивного” типу

54. Антидіарейні
Регідратація Етіотропна
Оральна
Парентеральна
(інфузійна)
Ентеросорбенти Пробіотики
Антибактеріальні
препарати
(за показами)
Гострий період хвороби
ОСНОВНІ НАПРАВЛЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ГОСТРИХ
КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
“СЕКРЕТОРНОГО” ТИПУ

55. Препарати для оральної
регідрації
Відвари, розчини
Сольові розчини Трави
І покоління ораліт
ІІ покоління регідрон
ІІІ покоління HippORS-200
глюкосолан
гастроліт
Яблучно-родзинковий,
рисовий, моркв’яний,
сухарний відвар, чай,
мінеральна вода
Ромашка
звірорбій
ЕТАПИ ОРАЛЬНОЇ РЕГІДРАТАЦІЇ:
І етап – перші 6 годин - ліквідація водно-сольового
дефіциту – 30-50 мл/кг
ІІ етап – підтримуюча регідратація – 50-100 мл/кг
Європейська Спілка Дитячої Гастроектерології
і Харчування (ESpCAN)
Гіпоосмолярний глюкозо-сольовий розчин
Гастроліт
Грудні діти – 50-100 мл/кг
Від 1 до3 років – 50 мл/кг

56. Лікування
• Ізоляція дитини в інфекційному відділенні.
• Комплексне лікування включає дієтотерапію, етіотропну антибактеріальну терапію,
патогенетичну дезінтоксикаційну терапію, нормалізацію діяльності серцево – судинної та
центральної нервової системи, симптоматичну терапію.
• Дієтотерапію призначають залежно від тяжкості хвороби, наявності токсикозу і дисфункції
кишечнику. Необхідно зменшити обсяг харчування на 15 – 50%, їжа має бути протертою,
виключаються овочі і фрукти, дають пити доволі рідини. Тривалість повернення до дієти
залежить від тяжкості процесу і ступені вгодованості дитини. Чим тяжче процес, тим більше
тривалість обмежень раціону. Чим більше ступень вгодованості дитини, тим менше
тривалість обмежень раціону. Недостатній обсяг харчування поповнюється за рахунок
рідини, що застосовується для оральної регідратації . Їжа не повинна подразнювати ШКТ,
сприяти зменшенню запального характеру процесу і знижувати гнилостні процеси (кисле
молоко, кефір, відвар рисовий, киселі, протерті печені яблука, банани, моркв’яне питво).

57. ДІЄТОТЕРАПІЯ
Зменшити добовий об’єм їжі на 1/2-1/3, у гострому періоді коліту
- на 1/2-1/4.
Збільшити кратність годувань до 8-10 разів на добу для грудних
дітей, особливо при позивах на блювання.
Поступове відновлення харчування.
Низьколактозні суміші від 1-4 тижнів до 1,5-2 місяців.
Введення у раціон продуктів багатих пектиновими речовинами
(печене яблуко, банани, яблучне і моркв’яне пюре).

58. ХАРАКТЕРИСТИКА ЇЖІ
Дітям старше 3 років :
• Гострий період – дієта №4 (на 4 доби), потім переводять на дієту №13 → №2
• Можна №4 → №2
• За 2 - 3 дня до виписки зі стаціонару → №15
• Доцільним є вилучення на 1 міс. продуктів, що спричиняють надмірне осмотичне навантаження на кишечник:
– солодощі, коров’яче молоко, жирні, смажені, копчені страви;
– концентровані м‘ясні бульйони;
– соки, солодкі газовані напої.

60. • Перші 2-3 доби
рекомендована рідка дієта.
Якщо постраждало немовля,
грудне вигодовування не
скасовується. Старшим дітям
потрібно давати овочеві
відвари, рідкі каші, картопляне
пюре, киселі, рідкі супи, печені
яблука. Ні в якому разі не
можна давати
трудноперевариваемие
продукти і швидко збільшувати
обсяг харчування, так можуть
траплятися рецидиви.

61. • Недостатній обсяг харчування
поповнюється за рахунок рідини, що
застосовується для оральної регідратації
(„ораліт”, „оразол”, „регідрон”,
„глюкосолан”).Їжа не повинна
подразнювати ШКТ, сприяти зменшенню
запального характеру процесу і
знижувати гнилостні процеси (кисле
молоко, кефір, відвар рисовий, киселі,
протерті печені яблука, банани,
моркв’яне питво).

62. Лікування
• Етіотропна терапія - використання антибактеріальних лікарських засобів з урахуванням чутливості до них збудника та після
взяття матеріалу на бактеріологічне дослідження.
• Поліміксин М – 100 мг/кг маси тіла на добу, гентаміцин – 4 – 6 мг/кг маси тіла на добу, рифампіцин 20 мг /кг маси тіла,
уназин 100 мг / кг маси тіла на добу.
• Застосовують препарати нітрофуранового ряду: фуразолідон, фурадонін, похідні 8 – оксихінолінів, хіноліни (хлорхінольдол),
інтетрикс.
• Як основний засіб легких форм хвороби рекомендуються еубіотики – бактисубтил, лакто- та біфідобактерин, хілак – форте,
лінекс.
• Зв’язування та виведення токсину з кишечника досягають шляхом застосування ентеросорбції препаратами целюлози
(поліфепан, реабан), активованого вугілля, білигніну, цитопротекторів (смекта, полісорб).
• З метою компенсації ферментної недостатності травного тракту призначають протеолітичні ферменти – панкреатин, мезим
– форте, фестал, ораза, імунотропні препарати – лізоцим, прополіс, елеутерокок, ехінацея.
• Імуногоригуючу терапію проводять шляхом використання гормонів у разі бурхливого дебюту, в разі в’ялого, затяжного –
цитомедини (тимохен, тималін, Т – активін тощо).

63. ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ГКІ
Антибіотики
Кишечні
антисептики
Імуноглобуліни
Бактеріофаги
Етіотропна
терапія
пробіотики
ферменти
Гострий період
Дієтотерапія
Регідратаційна
терапія
Оральна
регідрація
Парентеральна
регідрація
ентеросорбенти

64. ОРАЛЬНА РЕГІДРАТАЦІЯ
• Високоефективний
• Простий
• Доступний, навіть у домашніх
умовах
• Недорогий метод.
• Оральна регідратація найбільш ефективна
при її застосуванні з перших годин від
початку захворювання.
• Протипоказань до проведення оральної
регідратації не існує.

65. РОЗЧИНИ
ДЛЯ
ОРАЛЬНОЇ
РЕГІДРАТАЦІЇ
• I покоління –
ОРАЛІТ, ГЛЮКОСОЛАН
(до 2002 р. рекомендувала ВООЗ)
• 3,5 г NaCl,
• 1,5 г KCl
• 2,5 г соди,
• 20 г глюкози
• Осмолярність 311 мосм/л
• II покоління – РЕГІДРОН
• 3,5г NaCl,
• 2,5г KCl ,
• 2,9 г цитрату Na
• 10г глюкози
• Осмолярність 260 мосм/л

66. Розчин 2-го покоління-
РЕГІДРОН
• Більш адаптований для дітей.
• У ньому міститься більше К,
менше глюкози, сода замінена на
цитрат натрію.
• За складом знаходиться ближче до електролітного
складу випорожнень дитини.
• Більш стійкий при збереженні.
https://detstvo.ru/baraholka/details/1138546/?PageNu
m=765&offer=1

68. Розчини IV покоління –
Морквяно-рисовий
відвар "ОРС 200"
• Склад: вода, морква, рис,
• глюкоза, сіль (NaCl), ,
• цитрат натрію (95 мг/100
мл),
• цитрат калію (66 мг/100 мл),
• лимонна кислота.
• Не містить лактозу,
молочний білок і глютен.
http://kapitoshka.kiev.ua

69. Найбільш оптимальні розчини для проведення
парентеральногої регідрації
Кристалоїдни
розчини
Колоїдні розчини
5% р-н глюкози
0,9% р-н хлориду натрію
Реосорбілакт
Поляризуюча суміш:
- глюкоза
- інсулін
- калій
Хлорістий калій 3% або
7,5% розчин (KCl)
5-10% альбуміну
або
реополіглюкину
Покази до проведення інфузійної терапії
Тяжкі форми зневоднення (ІІ-ІІІ ступінь) з ознаками гіповолемічного шоку
Інфекційно-токсичний шок
Поєднання ексикоза (різного ступеню) з тяжкою інтоксикацією
Олігурія або анурія, яка не зникає в процесі І етапу регідратації
Невпинна блювота
Неефективність оральної регідратації протягом доби

70. Повноцінна
регідратаційна
терапія
здійснюється в
2 етапи
1 - й етап – регідратаційна
терапія, що здійснюється
протягом 4 - 6 годин для
відновлення об’єму втраченої
рідини.
2 - й етап – підтримуюча терапія,
яка проводиться в залежності від
втрат рідини, що продовжуються,
з блюванням і випорожненнями.

71. Розчини, що рекомендуються для початкового
етапу парентеральної регідратації
Рінгера лактат.
Рінгера лактат з 5% декстрозою.
Фізіологічний розчин.
*Розчини декстрози (глюкози) не рекомендуються для проведення невідкладної
інфузійної терапії при дегідратації, оскільки вони не містять електролітів і не коригують
втрати останніх та ацидоз.

72. Стартові розчини
Альбумін - підвищує онкотичний тиск крові, ОЦК.
Реополіглюкін - поліпшує мікроциркуляцію.
Реосорбілакт володіє реологічною, протишоковою,
дезінтоксикаційною, підлужнюючою дією (10 мл/кг).

74. ІНФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ
V = РП +РППВ+РЗ
РП – рідина підтримки, РППВ – рідина поточних патологічних витрат,
РЗ – рідина заміщення
РОЗРАХУНОК РІДИНИ ПОТОЧНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ВИТРАТ ЗА Е.Ю. ВЕЛЬТИЩЕВУ
10 мл/кг на добу, на кожен градус температури
20 мл/кг на добу - при блювоті
20-40 мл/кг на добу – при парезі кишечника
25-75 мл/кг на добу - при діареї
30 мл/кг на добу – на витрати з перспирацією
РОЗРАХУНОК РІДИНИ ЗА ДЕНІСОМ
(за ступенем ексикоза)
Ступінь ексикозу
Кількість рідини у мл/кг маси
До 1 року Від 1 до
5 років
6-10
років
Втрата маси до 5%
1 ступінь
150 – 170 100 – 125 75 – 100
Втрата маси до 10%
2 ступінь
180 - 200 130 – 170 110
Втрата маси до 15%
3 ступінь
220 175 135
ШВИДКІСТЬ
НОРМОГІДРАТАЦІЇ
Вік дитини
Швидкість
інфузій
мл/кг/рік
1-6 міс.
7-12 міс.
1-3 роки
4-5 років
6 років
7 років
8-11 років
12-14 років
6,0
5,5
5,0
4,5
4,0
3,5
3,0
2,5

75. Принцип
розрахунку
об’єму
інфузійної
терапії
Добовий об’єм рідини складається з дефіциту рідини до
початку лікування (втрата маси тіла під час захворювання),
фізіологічної потреби у рідині, поточних патологічних втрат
ФП – фізіологічні потреби
ДР – дефіцит рідини
ПВ – патологічні втрати

76. Метод Holiday Segar
Визначення фізіологічних потреб

77. Дефіцит рідини

78. Поточні
патологічні
втрати
Визначають шляхом зважування
сухих і використаних пелюшок,
памперсів і визначенням
кількості блювотних мас або за
допомогою розрахунків,
запропонованих Є.Ю.
Вельтищевим:
10 мл/кг за добу на кожний
градус t тіла понад 37 °С;
20 мл/кг за добу при блюванні; 25-50-75 мл/кг за добу при діареї;
20-40 мл/кг за добу при парезі
кишечнику (1, 2, 3 ступінь);
ЗО мл/кг за добу на втрати з
перспірацією.

79. ШЛЯХИ
ВВЕДЕННЯ
Vзаг.рідини =
ФП+ДР+ПВ
V рідини =
Vзаг.рід. –
Vхарчування
2 ст. 1/3 V
рідини - в/в
2/3 V рідини -
per os
3 ст. 1/2 - 2/3
V рідини - в/в
1/3-1/2 V
рідини - per
os

81. Дитині 5 міс. Мнар=3000 г. Т тіла -38,5*С.
Блювання, діарея, втратила за добу 500г.
Розрахувати об’єм інфузійної терапії.
1. М до захворюв.=3000+800х5=7000г
2. ФактМ=7000-500=6500г
3. 7000 г – 100%
500 г – х% х=7% , ексикоз ІІ ступеня
3. Фізіологічні потреби:
100мл х 6,5кг = 650 мл
4. Дефіцит рідини
6,5кг х 10мл х 7%= 455 мл

82. 5.Патологічні втрати
- Т тіла: (38,5-37*С) х 10мл х 6,5кг=97,5 мл
- Блювання: 20 мл х 6,5 кг = 130 мл
- Діарея: 50 мл х 6,5 кг = 325 мл
- Діурез : 50 мл х 6,5 кг = 325 мл
- Дихання: 30 мл х 6,5 кг = 195 мл
• Vзаг.рідини = ФП+ДР+ПВ
- Vзаг.рідини = 650 +455+1072,5=2177,5 мл.

83. Регідратаційна терапія відповідно до типу
зневоднення
При виборі розчинів та їх
співвідношень для проведення
регідратаційної терапії необхідно
враховувати тип зневоднення.
Розрізняють 3 типи зневоднення:
ізотонічний, гіпертонічний
(вододефіцитний) та гіпотонічний
(соледефіцитний).
Контролем правильності
регідратаційної терапії є частота
пульсу, частота дихання, динаміка
маси тіла та діурезу

84. Показання до проведення
інфузійної терапії
• Тяжкі форми зневоднення (ІІ-ІІІ ступінь) з
ознаками гіповолемічного шоку
• Інфекційно-токсичний шок
• Поєднання ексикоза (різного ступеню) з
тяжкою інтоксикацією
• Олігурія або анурія, яка не зникає в
процесі І етапу регідратації
• Невпинне блювання
• Неефективність оральної регідратації
протягом доби

85. Показання до призначення антибіотиків
Середньо-тяжкі та тяжкі
форми інвазивних діарей
( дизентерія,
сальмонельоз, ешерихіоз
та ін.)
Тяжкі форми секреторних
діарей
Септичні форми при
гострих кишкових
інфекціях
Наявність позакишкових
гнійних вогнищ інфекції
Наявність вторинних
бактерійних ускладнень
У дітей при гемолітичній
анемії
У дітей з
онкогематологічними
захворюваннями, які
знаходяться на променевій
і імунодепресивній терапії
При вроджених
імунодефіцитах та СНІДі

86. Назва препарату Форма випуску Доза
Каопектат Таб.0,75г
Сусп.0,6/15 мл
Фл.180 мл
От 3 до 6 років ½ ст. л
5-7 років на добу
6-12 років – 1 ст. л.
> 12 років – 2 ст.л.
Полісорб Пакети 12 г 3% розчин
до 1 року по 1 ч.л. 3 на добу
1-3 роки по 1 д. л. 3на добу
> 3 років по 1 ст. л.3 на добу
Ентеросгель Упаковка 45 г, 135 г,
225г, 650 г
3% розчин
до 1 г. по 1 ч.л. 3 на добу
1-3 роки по 1 д.л. 3 на добу
> 3 років по 1 ст. л. 3 на добу
Сіллард-П Порошок 12 г,
24 г
1% розчин
75 мл/кг на добу при легкому перебігу ГКІ
100 мл/кг при с/тяжкому та тяжкому
Сорбітол Сусп.70% р-н 0,2-0,5 мл/кг кожні 8 год.
Смекта Пакети Розчин, 1 пакет розчинити в 100мл рідини і випити протягом доби
Мультісорб Фл.,
сухий порошок
До 5 років – по 0,5 ст. л. 3 р. на добу
Від 5 до 12 років – по 1 ст.л. 1-2 р. на добу
Старше 12 років по 1 ст.л. 5 раз на добу
Фосфолюгель Пакети До 1 року - 1 пак. на добу, від 1 до 2 років – 2 пак. на добу, > 2 років – 3 пак. на добу
Ентеродез Порошок 1,0 порошку на 10 мл води 4-6 прийомів

87. Лікування
• Дезінтоксикаційну терапію проводять за наявності середньо - тяжкої форми – пероральна регідратація, за тяжкої
форми показано в/в крапельне введення розчинів 10% альбуміну, поліглюкін, реополіглюкін, гемодез, розчин Рінгера.
Відновлення водно-електролітного обміну в залежності від втраченої маси (ступеня ексикозу).
• Якщо дитина втратила до 5% маси – 1 ступень - необхідно 150 – 170 мл/кг,
• Якщо дитина втратила до 10% маси – 2 ступень – необхідно 180 – 200 мл/кг,
• Якщо дитина втратила 10% і більше – 3 ступень – необхідно 220 мл/кг.
• При синдромі нейротоксикозу (набряк мозку) показано в/в уведення 20 % розчину альбуміну, концентрованої плазми,
20% розчину глюкози, преднізолону (3 – 5 мг/кг маси) 10% розчину кальцію глюконату , а також діуретики (маніт,
фуросемід, лазикс, еуфілін).
• Для боротьби з судомним синдромом використовують аміназин, натрію оксибутират, гексенал, дроперидол. При
парезі кишок – прозерин, натрію хлорид, масаж живота.

88. Ферментні
препарати
• Панзинорм
• Креон
• Пангрол
• Ерміталь

89. Найбільш поширені ферменти, що застосовують
при лікуванні гострої кишкової інфекції у дітей
Група препаратів Препарат Схема застосування
Препарати, що в своєму
складі містять екстракт
слизової шлунка
Абомін
1/2 таб. 3 рази на добу, під час
їжі, курс 1-2 місяці
Препарати, що містять
ферменти підшлункової
залози
Панкреатин
Разові дози:
до 1 року – 0,1-0,5
2-4 роки – 0,2-0,25
5-9 років – 0,3-0,4
приймати 3-5 разів на добу
перед їжою
Креон-10000
до 1 року – 1/2 к. 3 рази/добу
1-7 років – 1 к. 3 рази/добу
>7 років 2 к. 3 рази/добу
Мезим-форте
по 1/3-1 таб. 3 рази на добу під
час їжі
Комбіновані препарати
Панзінорм 1 др. 3 рази/добу під час їжі
Фестал 1 др. 3-4 рази/добу під час їжі

90. • При лихоманці та інтоксикації пацієнтам
прописують постільний режим і спеціальну
дієту. Етіотропне лікування гострої дизентерії
полягає в призначенні тижневого курсу
прийому антибактеріальних препаратів.
• З метою компенсації ферментної недостатності
травного тракту призначають протеолітичні
ферменти – панкреатин, мезим – форте,
фестал, ораза, імунотропні препарати –
лізоцим, прополіс, елеутерокок, ехінацея.

91. ПРИНЦИПИ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ГКІ В ДІТЕЙ
Шлях введення
препаратів залежить
від тяжкості стану
хворого:
Легкий - через рот;
Середній – через рот
+ в/м
(в/в→через рот)
Тяжкий – через рот +
в/в.
Застосовувати в дітей
найбільш безпечні
препарати.
Уникати призначення
антибактеріальних
препаратів з
профілактичною
метою.

92. Антибактеріальна терапія при
інфекційних діареях
При лікуванні ГКІ в якості
стартових засобів
рекомендуються препарати для
орального застосування:
цефіксим, нітрофурани
(ніфуроксазид),
триметоприм/сульфаметаксазол.
При тяжких формах
захворювання стартовими
антибіотиками при ГКІ є
цефалоспорини 3-4 поколінь,
часто в комбінації з
аміноглікозидами,
карбапенемами.

93. ПРЕПАРАТИ ЕТІОТРОПНОЇ
ТЕРАПІЇ
Препарати ІІ ряду
(альтернативні)
Препарати І ряду
(стартові)
Препарати ІІІ ряду
(„резервні”)
- ніфуроксазид
- ентеросептол
- інтетрикс
- амікацин
- аугментин
- амоксіклав
- рифампіцин
- ципрофлоксацин
- цефтазідім
- азітроміцин
- меропенем

95. ПРОБІОТИКИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
МОНОКОМПОНЕНТІ
Колібактерин
Коліфлорин
Лактобактерин
Ацилакт
Біфідумбактерин
ПРОБІОТИКИ, ЩО САМОЕЛІМІНУЮТЬСЯ
Бактисубтил (B.cereus)
Споробактерин (B.subtiles)
Біоспорин (B.subtiles + B.licheniformis)
Ентерол (S.boulardii)
ПОЛІКОМПОНЕНТНІ
Біфіформ (B.longym + E.faecium)
Лінекс (B.infantis + L.acidophilus + S.faecium SF-68)
Примадофілюс (Bifidobacterium + Lactobacterium Sp)
КОМБІНОВАНІ
Біфілакт (B.bifidum + Lactobacillus Sp. + лізоцим)
Гастрофарм (L.bulgaricus + протеїн + сахароза)
Біфіліз (Bifidobacterium + лізоцим)
РЕКОМБІНАНТНІ (які не містять живих мікроорганізмів)
Хілак-форте Хілак
Нормазе Дуфалак
Порталак

96. ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ
ЗАХОДИ
• Нагляд за контактними – 7 днів
• Ізоляція хворих – до одноразового
(у дітей з організованих колективів до 2-
х разового) негативного
бактеріологічного результату
випорожнень, який проведений через
2-3 дні після відміни антибактерільного
препарату
• Заключна дезінфекція хлорумісними
препаратами

97. Профілактика

101. ДИЗЕНТЕРІЯ
Інкубаційний період від кількох
годин до 7 діб
Хворий може заражати інших від
початку хвороби
Заразність утримується весь
період хвороби, до 3 міс
(носійство)

103. Коліентерит
• гостре кишкове захворювання у дітей
раннього віку, яке спричинюється
ентеропатогенними штамами
кишкової палички і характеризується
загальною інтоксикацією та
зневодненням на тлі стійких
диспепсичних розладів у вигляді
блювання та проносу.

107. Клініка
• Ізотонічний тип зневоднення
розвивається внаслідок пропорційної
втрати води та електролитів. Клінічно
такий тип зневоднення проявляється
загальною млявістю, сонливістю.
Шкірні покриви і слизові оболонки
сухі, тургор тканин знижений , діурез
зменшений.

108. Клініка
• Соледефіцитне зневоднення виникає
в дітей з тривалою дисфункцією
кишечника, особливо внаслідок
лікування кортикостероїдами і
проведення неадекватної інфузійної
терапії. Клінічно проявляється тяжким
станом дитини аж до розвитку коми.
Шкіра дрябла, бліда з мармуровим
відтінком, тонус м’язів знижений,
дихання рідке, АТ низький.

109. Клініка
• Вододефіцитне зневоднення
проявляється значною спрагою,
неспокоєм, збудженням. Шкірні
покриви та слизові оболонки сухі.
Тонус м’язів помірно знижений,
дихання часте, діурез незначно
зменшений.

110. Клініка
• Випорожнення водянисті, жовтого або
оранжевого кольору, з домішками
невеликої кількості прозорого слизу.
Калових мас в випорожненнях мало,
на пелюшці відмічається велика
водяниста пляма.

111. Лікування
• Регідратаційна терапія.
• Перевагу віддають оральній регідратації.
Вона є основним методом регідратації при
ексикозах І-ІІ ступенів, а при токсико-
ексикозах ІІІ ступеню вона застосовується в
поєднанні з парентеральною регідратацією.
Для цього використовують глюкозо-сольові
розчини.
• Колоїдні розчини (5% розчин альбумину,
реополіглюкін) використовують тільки при
наявності виражених ознак порушення
мікроциркуляції чи гіповолемічному шоці.

112. Лікування
Антибактеріальна терапія.
триметоприм/сульфаметаксазол;
препарати налідіксової кислоти;
цефалоспорини 3 покоління.
Курс антибактеріальної терапії при ГКІ – 5-7 днів.
Показанням до заміни препарату є його
неефективність протягом 3 днів.

113. Лікування
• Ентеросорбція– перевага віддається алюмосілакатним сорбентам, які призначаються з перших днів
захворювання. Курс ентеросорбції при ГКІ – 5-7 днів. Критерієм ранньої відміни препарату є
нормалізація стула чи його затримка протягом 2 діб.
• Пробіотикотерапія: при відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях. Курс
пробіотикотерапії в гострому періоді ГКІ триває 5 -10 днів. Пробіотикотерапія також показана в
періоді реконвалесценції ГКІ фізіологічними пробіотиками (у своєму складі містять нормальну
мікрофлору) з метою відновлення нормальної мікрофлори кишечника протягом 3-4 тижнів.
• Ферментотерапія: препарати ферментів підшлункової залози (панкреатин тощо). Курс
ферментотерапії 2 3 тижні.
• Дієтотерапія. В гострому періоді ГКІ рекомендується зменшувати добовий об”єм їжі на 12 - 13.

114. УСКЛАДНЕННЯ
Синдром токсико-ексикозу;
Синдром нейротоксикозу ;
Судомний синдром ;
Гострий набряк-набухання головного мозку;
Гіпертермічний синдром ;
Інфекційно-токсичний шок;

115. Сальмонельоз
• це інфекційне захворювання, яке
зумовлене численними серотипами
бактерій роду сальмонел і
характеризується переважним
ураженням травного тракту.
Характеризується клінічним
поліморфізмом – від здорового
носійства до тяжких генералізованих,
септичних та тифоподібних форм.

120. • Сальмонельоз – це поширена гостра
кишкова інфекція, яка характеризується
ураженням органів травлення з розвитком
діареї, а також вираженою інтоксикацією і
водно-електролітними порушеннями.

129. Клініка
• Тифоподібна форма
зустрічається рідко і клінічно може
нагадувати черевний тиф або
паратиф : гарячка 1 - 2 тиж, симптоми
інтоксикації (головний біль, біль у
м’язах та суглобах, анорексія),
збільшення селезінки, еритематозний
висип, порушення функції серцево –
судинної системи (брадикардія або
тахікардія), порушення травлення
(живіт здутий, блювання, пронос).

130. Клініка
• Шлунково – кишкова форма
• зустрічається у 90% випадків і
перебіг її відбувається у
вигляді
• - гастриту,
• - ентериту,
• - коліту,
• - гастроентериту,
• - ентероколіту,
• - гастроентероколіту

131. Клініка
• Грипоподібна форма
характеризується незначним
підвищенням температури
тіла, в разі інтоксикації –
головний біль, загальна
розбитість, пітливість, біль у
м’язах та суглобах, гіперемія
зіва та кон’юнктиви, кашель.
Шлункові розлади відсутні.

132. Клініка
• Септична форма зустрічається в
новонароджених та дітей перших
місяців життя. Вона часто дає
локальні ураження. Перебіг
захворювання тяжкий з порушенням
усіх видів обміну , особливо водно –
сольового.

133. Эпендиматит (ependymatitis; синонім епендиміт) - запалення
эпендимы шлуночків головного мозку.

134. Особливості сальмонельозу у дітей першого року життя
Початковий період Період розпалу захворювання
Нормальна чи субфібрильна
температура
Ентероколітний стілець
Слабовиражені симптоми
психомоторного збудження
Токсико-ексикоз
І-ІІ ступеня
- ІТШ;
- ДВЗ-синдром;
- кишкова кровотеча;
- кишкова непрохідність.
Діарея 3-8 разів
Гемоколіт
Гемодинамічні
порушення
Ускладнення
Слабовиражені симптоми
інтоксикації
Поступове наростання всіх клінічних
симптомів на 7-10 день хвороби
Гепатоспленомегалія

137. Лікування
• Госпіталізація .
• Лікування передбачає: боротьба зі збудником,
організація нейтралізації токсину сальмонел і
нормалізація порушень водно – сольового обміну.

145. САЛЬМОНЕЛЬОЗ
6 місяців
Заразність утримується від 10 днів до
Хворий може заражати інших від початку проявів
хвороби
Інкубаційний період від кількох годин до 6 діб

146. Поліомієліт
• гостре інфекційне захворювання, яке характеризується
загальнотоксичними проявами та ураженнями ЦНС по
типу млявих периферичних паралічів.

148. Щорічно гине близько 1000 осіб

150. Зараз на планеті є 20 млн людей, що
перенесли поліомієліт

158. Класифікація
Форми
• без ураження нервової
системи
• з ураженням нервової
системи.
Форми з ураженням
нервової системи
непаралітичний поліомієліт
(менінгеальна форма)
паралітичний поліомієліт
(спінальна, бульбарна,
понтинна, енцефалітична
форми).

159. Класифікація
Паралітична форма
періоди
• препаралітичний,
• паралітичний,
• відновний
• резидуальний.

160. Клініка

162. Правильне
положення
хворого на
поліомієліт

163. • Серед непаралітичних форм виділяють інапарантну ( без клінічних
проявів, з ростом титру антитіл), абортивну (температура, млявість,
головний біль, катаральні явища, біль у животі, потіння. Гіперестезія,
іноді гіпотонія та зниження рефлексів у кінцівках), менінгеальну
(клінічна картина серозного менінгіту).
Серед форм з ураженням нервової системи є непаралітичний
поліомієліт (менінгеальна форма) та паралітичний поліомієліт
(спінальна, бульбарна, понтинна, енцефалітична форми).

164. Клініка

166. Клініка

168. У клінічній картині паралітичної форми розрізняють кілька
періодів: препаралітичний, паралітичний, відновний та
резидуальний. Захворювання починається гостро, з
підвищення температури до 38 – 39*С та появи симптомів
інтоксикації (головний біль, блювання, порушення сну) і
катаральних явищ (кашель, чхання, нежить). Нерідко буває
біль в животі, шлунково – кишкові (пронос або закреп) та
вегетативні розлади: потіння, зниження АТ, прискорення
пульсу, червоний дермографізм. З’являється біль в руках,
ногах, у хребті, особливо в разі бажання сісти. Хворий
набуває вимушеного положення – симптом триніжка (дитина
не може сидіти, не підпираючись руками позаду сідниць),
симптом поцілунку колін ( не може доторкнутися губами до
коліна).

171. Об’єктивно: наявність симптомів Брудзинського, Ласега,
рефлекси знижені, м’язові спазми, тонічні або клонічні
судоми, рухове порушення.Через кілька днів після появи
паралічів починається відновний період поліомієліту.
Раніше і найшвидше відновлюється діяльність тих м’язів і
кінцівок, які були уражені пізніше. В уражених м’язах довго
виявляються знижений тонус, арефлексія, атрофія.
Уражена кінцівка відстає в рості, зв’язковий апарат суглобів
втрачає свій тонус, суглобові хрящі атрофуються, що
сприяє частковим вивихам. У стадії залишкових явищ
нерідко спостерігаються кіфоз, лордоз, сколіоз, грижі
черевної стінки, клишоногість .

172. Пошкоджений
нерв при
поліомієліті

174. Клініка

176. Лікування
Госпіталізація до інфекційної лікарні, ізоляція
спокій - ранній і правильно організований профілактичний ортопедичний режим.
У гострий період рекомендуються теплові процедури (гарячі укутування, озокерит, парафінові
аплікації), суворо дозований масаж уражених м’язів.
В/м вводиться гама – глобулін, для зменшення внутрішньочерепного тиску – в/в введення
глюкози, діуретиків, уротропіну та проведення люмбальної пункції.
Для боротьби з болем застосовують анальгін, броміди.
З 3 – 4 го тижня призначають прозерин, дибазол, галантамін.
Фізіотерапія , масаж, гімнастика та ортопедичне лікування (гіпсові пов’язки, шини) .
У резидуальний період показано санаторно – курортне лікування (Євпаторія).

178. Профілактика
• Госпіталізація хворого обов’язкова, ізоляція – на 21 день від початку
хвороби.
• На контактних накладається карантин на 20 днів.
• Вакцинація (специфічна активна профілактика). Поліомієлітна жива
ослаблена вакцина Себіна (ЖВС) вводиться з 2 місяців триразово з
інтервалом 2 міс. Вакцина вводиться перорально (краплями) одночасно з
вакциною АКДП.
• ІПВ, ОПВ

180. Єдиним ефективним запобіжним засобом профілактики поліомієліту є щеплення.
Існує два типи вакцин:
1.Оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ), яка містить живі, але ослаблені збудники
поліомієліту. Представляє собою рожеві краплі, які капають у рот.
2. Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) містить інактивовані, тобто вбиті,
збудники поліомієліту і вводиться шляхом ін’єкції.

181. Профілактика

183. До застосування
вакцини оцініть
індикатор на флаконі

184. Профілактика