Vol 5-no-43-43-2020

1. No 43 (2020)
Р.5
The scientific heritage
(Budapest, Hungary)
The journal is registered and published in Hungary.
The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific
fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French.
Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year.
Format - A4
ISSN 9215 — 0365
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the
article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Chief editor: Biro Krisztian
Managing editor: Khavash Bernat
 Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics
(Moscow, Russian Federation)
 Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University
of Zagreb (Zagreb, Croatia)
 Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory
(Kiev, Ukraine)
 Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of
the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)
 Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry
(Budapest, Hungary)
 Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex
and to the public relations (Gdansk, Poland)
 Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state
and legal (Koln, Germany)
 Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of
higher mathematics (Moscow, Russian Federation)
 Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion
and religious studies (Miskolc, Hungary)
 Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics,
scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)
 Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)
 Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters-
burg, Russian Federation)
«The scientific heritage»
Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204
E-mail: public@tsh-journal.com
Web: www.tsh-journal.com

2. CONTENT
JURIDICAL SCIENCES
Kurbatova S., Aisner L.
EDUCATION ECOSYSTEM AS A FACTOR OF
DIGITALIZATION OF THE RUSSIAN ECONOMY ............3
Leshchynsky V.
RESOURCES OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL
REGULATION OF TOWN-PLANNING ACTIVITIES:
HISTORICAL DEVELOPMENT........................................5
Fofanova A., Andreyev D.
MECHANISM OF STATE REGULATION IN THE FIELD OF
PRESERVATION OF CULTURAL
HERITAGE IN RUSSIA ...................................................9
PHILOLOGICAL SCIENCES
Ermak E.
LINGUISTIC REPRESENTATION OF THE CONCEPT
‘FEAT’ IN THE RUSSIAN WORLD PICTURE..................12
Ermak E.
THE “FEAT” CONCEPT VERBALIZATION IN THE
AMERICAN LINGUISTIC WORLD PICTURE:
TRANSLATION ASPECT ..............................................14
Zelenenkа I., Krupka V.
Poliarush N., Tkachenko V.
MODERN UKRAINIAN LITERATURE OF VINNYTSIA
REGION IN THE CONTEXT OF THE PROBLEMS OF
DEFINITION OF THE GENES AND THE FRAMEWORK OF
THE GENERAL EXPERIENCE .......................................16
Zueva E.
PROPER NAMES AS COMPONENTS OF IDIOMS IN
MEDICINE (ON THE MATERIAL OF RUSSIAN AND
GERMAN) ..................................................................23
Kopteva G.
DENIS MAJDANOV. POEM «BROTHER» AS A FRIENDLY
POETIC MESSAGE......................................................25
Lukianets T.
TRANSITION FROM XX CENTURY CONCRETE POETRY
TO XXI CENTURY DIGITAL POETRY AS A NEW STEP OF
GENRE EVOLUTION ...................................................29
Lukianets M.
ISSUE OF GENDER CONFLICT COMMUNICATION
DEFINITION................................................................33
Lukianets H.
MULTIPLE SEMANTICS OF BLACK AND WHITE IN
ONLINE FASHION DISCOURSE (BASED ON CHANEL
FASHION STORIES).....................................................35
Makryanskaya Yu.
PERSONAL RUSSIAN NAMES: MODERN TRENDS.......38
Maslova О., Kuklina A.
ADAPTIVE TESTING MODEL BASED ON IRT
TECHNIQUES..............................................................41
Koliadych Y., Poliarush N.,
Tkachenko V., Khotsianivska I.
ROMAN IVANYCHUK’S SHORT STORY GENRE:
TRADITIONAL AND MODERN PECULIARITIES OF THE
ARTISTIC LANGUAGE.................................................45
Tadevosyan R.
LERMONTOV’S POEM “THREE PALMS” IN THE
ARMENIAN TRANSLATIONS.......................................51
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Bazhenova E., Makhmetova D.
PSYCHOLOGICAL CONDITIONS FOR THE
DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF
FUTURE PSYCHOLOGISTS ..........................................57
SOCIAL SCIENCES
Dolgikh A.
THE PLACE AND THE ROLE OF THE PERSONNEL
SYSTEM IN THE IMPLEMENTATION OF THE NATIONAL
PROJECT «EDUCATION»............................................62

3. The scientific heritage No 43 (2020) 3
JURIDICAL SCIENCES
ЭКОСИСТЕМА ОБРАЗОВАНИЯ КАК ФАКТОР ЦИФРОВИЗАЦИИ РОССИЙСКОЙ
ЭКОНОМИКИ
Курбатова С.М.,
канд. юрид. наук, доцент
ФГБОУ ВО Красноярский государственный аграрный университет
Айснер Л.Ю.
кандидат культурологии, доцент
ФГБОУ ВО Красноярский государственный аграрный университет
EDUCATION ECOSYSTEM AS A FACTOR OF DIGITALIZATION OF THE RUSSIAN ECONOMY
Kurbatova S.
Candidate of legal Sciences, Associate Professor
Aisner L.
Candidate of cultural Studies, Associate Professor
Krasnoyarsk State Agrarian University, Krasnoyarsk
Аннотация
Процесс перехода к цифровой экономике обуславливает важность решения кадрового вопроса, а
необходимость подготовки соответствующих кадров, в свою очередь, первоочередной задачей ставит зна-
чимость перевода на новую цифровую модель – экосистему образования.
Abstract
The process of transition to the digital economy determines the importance of solving the personnel issue,
and the need to train relevant personnel, in turn, puts the priority of the transfer to a new digital model-the education
ecosystem.
Ключевые слова: образование, экосистема образования, цифровизация экономики, модели образо-
вания.
Keywords: education, education ecosystem, digitalization of the economy, education models.
В настоящее время в России осуществляется
процесс перехода к цифровой экономике в разных
сферах и областях, даже таких, которые, на первый
взгля, далеки от нее (например, цифровизация су-
допроизводства [4]), в том числе и в системе обра-
зования, что особенно актуально, учитывая роль и
значение образования для формирования личности
вообще [3] и для подготовки кадров для цифровой
экономики, в частности, учитывая и многообразие
разных факторов, влияющих на качество образова-
ния [6]. Однако здесь имеется целый ряд проблем,
которые негативным образом сказываются на дан-
ном процессе.
Так, несмотря на общий спад показателей ре-
зультативности системы образования в современ-
ной России, следует отметить то, что процесс по
подготовке кадров в России был построен для «ана-
логовой» экономики (базовые кафедры, дуальное
образование, целевой набор, переподготовка и по-
вышение квалификации), соответственно, без кар-
динального переосмысления модели образования
подготовка кадров для цифровой экономики как та-
ковая теряет свое значение. Предыдущая модель
образования будет навязывать неактуальные зна-
ния и психологические барьеры новым кадрам, от
которых как раз и ожидается решение задачи по
обеспечению перехода страны на цифровую эконо-
мику.
Так, выделяются следующие ключевые черты
«цифровой» экономики будущего в сфере образо-
вания [5]:
 объединение образования, исследования и
управления;
 стирание граней между образованием и
бизнесом;
 применение лучших практик венчурной
экономики;
 образование на протяжении всей жизни;
 геймификация образования;
 слияние знаний, компетенций и приклад-
ных навыков;
 персональное портфолио;
 асинхронные модели образования, настра-
иваемые под конкретного ученика (один оканчи-
вает школу за 9 лет, другой – за 12);
 образование по сетецентричной модели.
Стремительный рост технологий в области об-
разования, повсеместное использование ин-
формционных технологий в образовании [7] в бли-
жайшее время сделает доступной технологическую
платформу, на базе которой все заинтересованные
стороны смогут получить сервисы, такие как персо-
нальное портфолио (цифровой двойник), интеллек-
туальный помощник и траектория персонального
развития. Многообразие глобальных образователь-
ных платформ и технологий развития компетенций
(MOOC, Open Micro-Learning, Micro-credentials) со-

4. 4 The scientific heritage No 43 (2020)
здадут отдельный рынок цифровой образователь-
ной валюты, которую можно будет покупать или
зарабатывать и тратить на свое обучение.
Вместо формирования государственных зада-
ний для прямого финансирования образовательных
организаций деньги в виде цифровой образователь-
ной валюты будут напрямую идти в персональные
«кошельки» учащихся. Обучающийся в определен-
ный момент времени заключает смарт-контракт с
заинтересовавшей его образовательной организа-
цией (школа, колледж, техникум или вуз), по усло-
виям которого после прохождения курсов и сдачи
экзаменов образовательная организация получает
деньги.
Персональное портфолио обучающегося будет
содержать весь спектр его активностей, потенци-
ально интересный для образовательных организа-
ций и работодателей (цифровой социально-образо-
вательный след). Такие портфолио будут анализи-
роваться интеллектуальными цифровыми
роботами: цифровым наставником (будет строить
персональную траекторию на основе предпочтений
и профессиональной ориентации, выявлять скры-
тые таланты) и цифровым HR (будет предлагать
обучающемуся развитие в требуемом для работода-
теля направлении). Успешно сданные экзамены, те-
сты, выполненные задания, спортивные и творче-
ские достижения, участие в олимпиадах и конкур-
сах будут поощряться через пополнение
образовательного «кошелька». Чем больше и каче-
ственнее обучающийся выполнил задания, тем
больше у него образовательной валюты, которая
может быть использована при поступлении в обра-
зовательные организации или для оплаты дополни-
тельных курсов. Биржа цифровой образовательной
валюты будет контролироваться государством и га-
рантировать обмен активностей на деньги.
В программе «Цифровая экономика Россий-
ской Федерации» [1] уже к концу 2019 года стоит
задача по созданию формата индивидуальных про-
филей компетенций граждан и траекторий их раз-
вития, включающих запись их учебной и трудовой
деятельности и результатов.
К ожидаемым преимуществам такого подхода
относят ряд характеристик [5]:
 Огромная экономия бюджетных средств
при финансировании образовательных организа-
ций и связанных с этим бюрократических издер-
жек.
 Образовательные организации будут нахо-
диться в конкурентной среде, постоянно улучшая
условия и качество образовательных программ.
 Увеличение инвестиций со стороны рабо-
тодателей в систему образования.
 Существующая инертность системы обра-
зования исчезнет, т.к. увеличится использование
информационных технологий в образовании [7].
 Образовательный процесс изменится под
потребности работодателей и обучающихся (в част-
ности, появится больше проектной деятельности).
 Адресность поддержки со стороны работо-
дателей, их реальная вовлеченность в образователь-
ную траекторию участника, получение индивиду-
ально подготовленного сотрудника.
 Индивидуальные образовательные траек-
тории позволят обучающимся свободно выбирать
направления развития без риска не поступить на
следующий уровень образования.
 Биржа данных цифровых профилей, на ос-
нове которых формируются уникальные траекто-
рии развития и компетенции будущего.
Список литературы
1. Распоряжение Правительства Российской
Федерации от 28 июля 2017 г. №1632-р «Об утвер-
ждении программы «Цифровая экономика Россий-
ской Федерации» // СПС Консультант Плюс.
2. Айснер, Л.Ю. Теоретические и методоло-
гические основы профессионального обучения /
Л.Ю. Айснер, Т.В. Терешонок, О.В. Богдан // Ком-
петентностный подход в образовании отв. ред.
А.Ю. Нагорнова. Ульяновск, 2016. С. 42-56.
3. Айснер, Л.Ю. Роль образования в форми-
ровании личности / Л.Ю. Айснер, С.М. Трашкова //
Казанская наука. 2017. № 10. С. 126-128.
4. Бертовский, Л.В. Цифровое судопроизвод-
ство: проблемы становления / Л.В. Бертовский //
Проблемы применения уголовного и уголовного-
процессуального законодательства: сборник мат-в
междунар. научно-практич. конф. Симферополь,
2018. С. 173-178.
5. Концеция «Единая цифровая образователь-
ная экосистема» [Электронный ресурс]
https://www.ibs.ru/media/media/kontseptsiya-edinaya-
tsifrovaya-obrazovatelnaya-ekosistema/.
6. Наумкина, В.В. Факторы, влияющие на ка-
чество высшего образования / В.В. Наумкина. Уни-
верситетский комплекс как региональный центр об-
разования, науки и культуры: мат-лы Всеросс.
научно-методич. конф. Оренбург, 2019. С. 4027-
4030.
7. Трашкова, С.М. Информационные техно-
логии в образовании // Проблемы и перспективы
развития науки в России и в мире: Сб. статей Меж-
дунар. научно-практич. конф. Отв. ред. А.А. Сукиа-
сян. Казань, 2015. С. 118-121.
8. Some aspects of the essence and legal regula-
tion of agriculture digitalization as one of the priorities
of modern state policy of agriculture development Kur-
batova S.M., Aisner L.Yu., Naumkina V.V. В сбор-
нике: IOP Conference Series: Earth and Environmental
Science Krasnoyarsk Science and Technology City
Hall of the Russian Union of Scientific and Engineering
Associations. 2019. С. 32021.

5. The scientific heritage No 43 (2020) 5
ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІСТОБУДІВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК
Лещинський В.П.
кандидат наук з державного управління
RESOURCES OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION OF TOWN-PLANNING
ACTIVITIES: HISTORICAL DEVELOPMENT
Leshchynsky V.
Candidate of Sciences in Public Administration
Анотація
Стаття присвячена виявленню історичного призначення окремих категорій джерел адміністративно-
правового регулювання містобудівної діяльності за допомогою з’ясування закономірностей їх історичного
розвитку, запропонуванню шляхів вдосконалення актуального адміністративно-правового регулювання у
цій сфері. У статті обґрунтовано можливість виділення двох визначальних напрямів правового регулю-
вання у цій сфері: технічні стандарти та адміністративні (організаційні) питання будівництва. Технічні
стандарти, як правило, видаються спеціалізованими суб’єктами, але підлягають затвердженню на рівні
уряду. Інші адміністративні (організаційні) питання будівництва теж вирішуються, як правило, на цьому
рівні.
Abstract
The article is devoted to identifying the historical purpose of certain categories of sources of administrative
and legal regulation of urban development activities by clarifying the patterns of their historical development,
offering ways to improve the current administrative and legal regulation in this area. The article substantiates the
possibility of identifying two determining areas of legal regulation in this field: technical standards and adminis-
trative (organizational) construction issues. Technical standards are generally issued by specialized entities but are
subject to government approval. Other administrative (organizational) construction issues are also resolved, as a
rule, at this level.
Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, містобудівна діяльність, ґенеза адміністрати-
вно-правового регулювання, будівельні норми, королівська влада, кодифікація.
Keywords: administrative and legal regulation, town-planning activity, genesis of administrative and legal
regulation, building codes, royal power, codification.
Актуальність теми. Однією з впливових гара-
нтій законності дозвільної діяльності загалом та у
сфері містобудування зокрема, є наявність якісного
законодавства. Це обумовлено розвинутим позити-
вістським характером адміністративно-правового
регулювання у цій сфері, що ставить високі вимоги
до законодавчої техніки. Втім, практика розгляду
правових конфліктів у сфері містобудування свід-
чить про численні правопорушення, у першу чергу
– стосовно вимог до об’єктів будівництва [1, с. 14].
Характер цих порушень свідчить, що вагомою при-
чиною цього є наявність недоліків адміністративно-
правового регулювання у цій сфері. Мова йде не
тільки про прогалини та колізії, але й фактично -
про застосування нормотворцем окремих джерел
правового регулювання містобудівної діяльності не
«за призначенням». Зокрема, вимоги до проведення
періодичних обстежень об’єктів будівництва, що
прийняті в експлуатацію встановлені Порядком
проведення обстеження прийнятих в експлуатацію
об'єктів будівництва, що затверджений Постано-
вою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №
257 [2]. Зазначеним порядком встановлено меха-
нізм проведення обстеження зазначених об’єктів.
Зокрема, встановлюється: об’єкти обов’язкового
обстеження; періодичність обстеження; етапи його
проведення (п.п. 1, 3-7 зазначеного Порядку). Втім,
аналогічні питання встановлюються Державним
стандартом України: ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016.
Настанова щодо обстеження будівель і споруд для
визначення та оцінки їх технічного стану [3], але
який не визначено чинним законодавством як
обов’язків до виконання [4, с. 76-77]. Призначен-
ням Державного стандарту України (ДСТУ) є рег-
ламентування для забезпечення, в тому числі, нале-
жної якості продукції. Обов’язковими вимогами
стандартів є зокрема, положення щодо забезпе-
чення технічної єдності продукції під час її експлу-
атації [5]. Тому наведені питання, врегульовані По-
рядком проведення обстеження прийнятих в екс-
плуатацію об'єктів будівництва, можуть бути
врегульовані й у Державних стандартах України.
На додаток слід вказати, що упродовж достатньо
тривалого часу науковці та практики (як юристи,
так і будівельники) у цій сфері вказують на необ-
хідність системної перебудови правового регулю-
вання [1, с. 14; 6, с. 5]. Вирішення такого завдання
вимагає створення теоретичного підґрунтя щодо
правової природи відповідних джерел адміністра-
тивно-правового регулювання. Втім, сьогодні
майже відсутні наукові напрацювання у цьому на-
прямі. Тому досягнення такого завдання зумовлює
необхідність проведення історичного дослідження
щодо виявлення призначення відповідних джерел
та подальшого врахування особливостей актуаль-
ного суспільно-історичного періоду розвитку дер-
жави Україна.

6. 6 The scientific heritage No 43 (2020)
Огляд останніх досліджень і публікацій. Пи-
тання класифікації джерел адміністративно-право-
вого регулювання у сфері містобудівної діяльності,
а також призначення кожної категорії джерел не
знайшли належної уваги у сучасній юридичній на-
уці. Дослідження адміністративно-правового регу-
лювання містобудівної діяльності здійснюється, як
правило, у контексті опрацювання інших категорій:
надання адміністративних послуг (О. Б. Ляшко [7],
П. В. П’ятков [8]), окремі дослідження історичного
розвитку будівельного законодавства (О. О. Квасні-
цька [9]). Мають місце дослідження комплексного
характеру: монографія О. В. Стукаленко на тему
«Адміністративно-правове забезпечення будівель-
ної галузі» (2017 р.) [6]; дисертаційне дослідження
К. О. Рибак на тему «Містобудівна діяльність як
об’єкт адміністративно-правового регулювання»
(2018 р.) [1]. Втім, у жодному з цих досліджень те-
матика статті не дістала належного висвітлення.
Метою статті є: виявити історичне призна-
чення окремих категорій джерел адміністративно-
правового регулювання містобудівної діяльності за
допомогою з’ясування закономірностей їх історич-
ного розвитку, запропонувати шляхи вдоскона-
лення актуального адміністративно-правового ре-
гулювання у цій сфері.
Основний матеріал. Сьогодні правове регу-
лювання є усталеною категорією, під якою розумі-
ється визначення поведінки учасників правовідно-
син через використання юридичних засобів. При
цьому виділяють такі риси правового регулювання,
як: об’єкт, предмет, межі, стадії [10, с. 134-136]. У
наукових дослідженнях останнім часом виділяють
таку категорію, як джерела правового регулювання,
змістовне опрацювання якої дозволяє фактично
ототожнити її із джерелами права, але із вужчим
змістом, що охоплює виключно нормативні засоби
правового регулювання [11; 12]. Таким чином, дос-
лідження правового регулювання може здійснюва-
тись у декількох розрізах. Втім, розріз джерел пра-
вового регулювання виявляється найбільш перспе-
ктивним з огляду на спрямованість цього
дослідження: виявлення правової природи та приз-
начення видів джерел адміністративно-правового
регулювання містобудівної діяльності.
П. В. П’ятков, в рамках дослідження правового
регулювання надання адміністративних послуг у
сфері містобудівної діяльності опрацьовує, в тому
числі, сутність містобудівної діяльності як предмет
забезпечення законності щодо надання адміністра-
тивних послуг. При цьому з положень, що наво-
дяться дослідником, можна виокремити такі кате-
горії джерел правового регулювання містобудівної
діяльності, як: Конституція України, Закони Укра-
їни, підзаконні нормативні акти [8, с. 13, 19, 22].
Втім, П. В. П’ятков зупиняється на питаннях, що
регулюються окремими нормативними актами у
цій сфері та не вдається до дослідження правової
природи категорій джерел адміністративно-право-
вого регулювання.
Положення сучасної теорії права виокремлю-
ють сфери регулювання конкретних джерел права.
Так, законом визначаються найважливіші суспільні
відносини, встановлюються засади їх правового ре-
гулювання. Підзаконні акти не повинні суперечити
закону, визначають суспільні відносини, які є скла-
дними та потребують оперативного врегулювання
[10, с. 197-198, 201-202].
Одним з дискусійних актуальних питань є пи-
тання співвідношення понять «містобудування»,
«містобудівна діяльність», «будівництво». Його ви-
рішення є умовою проведення подальшої роботи,
оскільки дослідники проблем правового регулю-
вання використовують усі зазначені терміни, а в
дійсності предмети їх досліджень переважно спів-
падають [1, с. 107; 6, с. 56; 9, с. 370]. О. В. Стукале-
нко виділяє категорію «будівництво» в широкому
сенсі, яким охоплюються поняття «містобуду-
вання», «містобудівна діяльність», «капітальне бу-
дівництво» та деякі інші [6, с. 56], і вказує про від-
сутність єдиної позиції науковців щодо співвідно-
шення цих понять [13, с. 68]. П. В. П’ятков,
порівнюючи терміни «містобудівна діяльність» та
«містобудування», доходить висновку щодо розг-
ляду першої категорії як широкої, що поглинає
другу [8, с. 77]. Н. Е. Штомпель, розкриваючи по-
няття містобудівної діяльності, розглядає її як дія-
льність щодо: а) планування та б) забудови міст [14,
с. 6]. Термін «будівництво» теж є достатньо широ-
ким за своїм змістом, оскільки включає в себе як
власне процес будівництва, так і організацію цього
процесу [15, с. 98]. Втім, не вдаючись до більш де-
тального аналізу, доводиться констатувати, що тер-
мін «містобудування», на відміну від «будівниц-
тво» включає в себе аспекти забудови не тільки
конкретного об’єкта, але й населених пунктів зага-
лом. З іншого боку, термін «містобудування» є ву-
жчим, оскільки охоплює, у першу чергу, плану-
вання, і лише у другу – власне забудову. Врахову-
ючи відносну близькість зазначених понять, з
метою подальшого дослідження, вбачається мож-
ливим застосування наукових здобутків стосовно
терміну «будівництво» до дослідження правового
регулювання містобудівної діяльності, з урахуван-
ням особливостей її змісту.
Стосовно сфери містобудівної діяльності, то
основними за сферою впливу та частотою застосу-
вання джерелами у цій сфері необхідно визначити
підзаконні нормативні акти, якими затверджено са-
нітарні та будівельні норми. При цьому сфера
впливу зазначених норм на теоретичному рівні не
повною мірою розмежовується. Однією з вагомих
причин цього є дублювання нормативних актів різ-
них суб’єктів публічної влади щодо одних і тих са-
мих питань [1, с. 220].
Теоретичних напрацювань стосовно розмежу-
вання джерел правового регулювання містобудів-
ної діяльності загалом теж не досить багато. Так, О.
В. Стукаленко за наслідками характеристики адмі-
ністративно-правового забезпечення будівельної
галузі характеризує особливості адміністративно-
правового регулювання у цій сфері, визначає кри-
терії розмежування публічного та приватного
права, але не торкається окресленої проблематики
[6, с. 56-61].

7. The scientific heritage No 43 (2020) 7
Ґрунтовне історичне дослідження розвитку бу-
дівельного законодавства здійснюють О. О. Квасні-
цька та О.В. Стукаленко. Так, О. О. Квасніцька ви-
діляє такі періоди розвитку законодавства у цій
сфері на території України, як: кодифікація будіве-
льних норм Київської Русі; законодавство про буді-
вництво періоду кріпосного права; дореволюцій-
ний період; радянський період; період незалежної
України [9, с. 371]. Подібну, дещо деталізовану пе-
ріодизацію виділяє й О.В. Стукаленко [6, с. 57-58].
Аналіз зазначеної періодизації свідчить, що спеціа-
лізовані акти у сфері будівництва з’являються ще за
часів Київської Русі. Зокрема, в ХІ ст. прийнято
«Будівельний статут», об’єктом регулювання якого
був будівельний процес та вимоги до нього. «Буді-
вельний статут» був кодифікованим документом.
Інші норми, зокрема адміністративно-правового ха-
рактеру (організація майстрів будівельної справи)
визначаються, крім того, у Руській Правді як доку-
менті загального характеру [9, с. 372]. Необхідно
вказати про врегулювання у Київській Русі окремих
питань фінансування будівництва, а також особли-
вості правового регулювання будівництва окремих
обєктів, зокрема доріг, мостів. Такі норми вважа-
ються прообразом сучасного адміністративно-пра-
вового регулювання будівництва. Також була до-
статньо розвинуте технічне регулювання, зокрема з
питань: розробки програм технічного характеру
щодо будівництва окремих видів об’єктів, а також
стандартизації [ 6, с. 23; 16, с. 29; 17, с. 20-21].
До початку ХІХ ст. системне регулювання бу-
дівельної діяльності фактично відсутнє. Окремі пи-
тання врегульовувались царськими наказами, що
могли визначати як адміністративно-правові засади
здійснення будівництва (зокрема – організаційні
питання), так і – містити фахові норми щодо здійс-
нення будівництва [9, с. 372].
Істотний розвиток будівельного законодавства
розпочинається у ХІХ ст. Для цього періоду харак-
терною є кодифікація законодавства, системний ро-
звиток стандартів будівництва, розвиток органів
управління будівництвом, як загальних, так і спеці-
алізованих [6, с. 57-58]. Зокрема, стандарти будів-
ництва врегульовували такі питання, як: вимоги
щодо витрат робочої сили та матеріалів на будівни-
цтво; типи будинків та будівель; вимоги щодо захо-
дів безпеки на будівництві та демонтажі будівель та
споруд тощо. У цьому аспекті слід вказати про
прийняття у 1869 році «Урочного положения на все
общие работы, производящиеся при крепостях, гос-
ударственных зданиях и гидротехнических соору-
жениях», в якому було об’єднано зазначені та інші
стандарти щодо будівництва [9, с. 373]. Як джерело
правового регулювання це положення було збірни-
ком стандартів, що був затверджений урядом [18, с.
35-36]. Крім того, необхідно вказати про існування
значної кількості царських указів у сфері будівниц-
тва. Таким чином, аналіз зазначеного періоду свід-
чить, що основними актами, що регламентують бу-
дівництво у той період, склались: 1) власне будіве-
льні стандарти; 2) акти уряду або царські накази,
якими ці стандарти затверджувались. При цьому
царські накази могли безпосередньо містити й ста-
ндарти будівництва будь-якого ступеня деталізації,
хоча переважно були спрямовані на врегулювання
загальних питань будівництва. Окрім цього, зага-
льні питання будівництва на той час вирішувались
на найвищому рівні, переважно – на рівні актів
уряду.
У радянський період розвиток законодавства у
сфері будівництва розпочався з початку 20-х років
ХХ століття. Цей період характеризувався значним
розвитком будівельних норм і правил, і фактично –
саме у цей період законодавством про будівництво
набуло своєї сучасної основи. У цей період, особ-
ливо – після 1950-х років, склалось два основних
типи нормативних актів у сфері будівництва. Пер-
шим типом охоплюються акти технічного харак-
теру: будівельні норми і правила (БНіП), державні
стандарти щодо будівельних матеріалів, вимоги до
проектів будівництва, санітарні правила і норми.
Другим типом охоплюються акти, спрямовані саме
на вирішення адміністративних питань будівниц-
тва: затвердження зазначених технічних норм; пра-
вила фінансування будівництва; обсяги будівниц-
тва; окремі загальні технічні питання (наприклад,
типові проекти житлових будинків – Постанова ЦК
КПУ та Ради Міністрів від 22.09.1955 р.). Мали мі-
сце окремі випадки затвердження урядовими ак-
тами документів технічного характер. Зокрема,
Державним комітетом Ради Міністрів СРСР затвер-
джені норми щодо будівельного проектування, в
яких містились окремі правила такого проекту-
вання. Окремим напрямом у будівельному законо-
давстві СРСР необхідно визнати існування респуб-
ліканського законодавства, яке уточнювало загаль-
носоюзні положення та адаптувало їх до місцевих
умов [6, с. 58; 9, с. 374-376].
Основною тенденцією розвитку законодавства
незалежної України визначається впровадження
міжнародних стандартів у сфері будівництва. У
цьому контексті вказується на такі акти, як: Угода
про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та
Європейським Союзом, Європейським Співтовари-
ством з атомної енергії і їхніми державами-чле-
нами, з іншої сторони, від 16 вересня 2014 р. №
1678-VII [19; 20], Меморандум про взаєморозу-
міння для започаткування Діалогу про регіональну
політику та розвиток регіонального співробітниц-
тва між Міністерством регіонального розвитку та
будівництва України і Європейською Комісією від
22 липня 2009 р. [21], План імплементації актів за-
конодавства ЄС з питань технічного регулювання у
будівництві [6, с. 37-38; 22]
Досвід правового регулювання будівництва у
розвинутих державах свідчить про поширеність ко-
дифікації будівельного законодавства. Таким шля-
хом йдуть зокрема Німеччина, а також США, Ве-
лика Британія (стосовно технічного регулювання)
[1, с. 83; 23].
Отже, історичний досвід розвитку джерел ад-
міністративно-правового регулювання містобудів-
ної діяльності, до набуття Україною незалежності,
дозволяє зробити такі висновки.

8. 8 The scientific heritage No 43 (2020)
1. Можливо виділити два визначальних на-
прями правового регулювання у цій сфері: технічні
стандарти та адміністративні (організаційні) пи-
тання будівництва. Технічні стандарти, як правило,
видаються спеціалізованими суб’єктами, але підля-
гають затвердженню на рівні уряду. Інші адмініст-
ративні (організаційні) питання будівництва теж
вирішуються, як правило, на цьому рівні.
2. Проблема значної кількості актів норматив-
ного або технічного характеру супроводжувала
процеси будівництва майже протягом усього істо-
ричного періоду. Класичними способами подо-
лання цієї проблеми є кодифікація (стосовно актів
адміністративно-правового характеру та технічних
норм) або консолідація (стосовно технічних норм),
історичний досвід яких свідчить про спроби консо-
лідувати, у першу чергу, технічні норми.
3. З огляду на викладене, необхідно приєдна-
тись до неодноразово висловлюваних у юридичній
літературі пропозицій щодо кодифікації будівель-
ного законодавства, визначенні такого кодексу як
акту саме законодавчого характеру, що об’єднує у
собі максимальний обсяг актуального законодав-
чого та підзаконного нормативного регулювання у
цій сфері (переважно – адміністративно-право-
вого). Регулювання сфери містобудування підза-
конними нормативними актами має бути мінімаль-
ним та таким, що свідчить про актуальність вирі-
шення питання щодо внесення змін до єдиного
кодифікованого акту.
Список літератури
1. Рибак К.О. Містобудівна діяльність як
об’єкт адміністративно-правового регулювання:
дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ. нац. ун-т ім.
Тараса Шевченка. К., 2018. 275 с.
2. Про затвердження Порядку проведення об-
стеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будів-
ництва: Постанова Кабінету Міністрів України від
12.04.2017 р. № 257. Офіційний вісник України.
2017. № 33 (25.04.2017). Ст. 1045.
3. ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016. Настанова щодо
обстеження будівель і споруд для визначення та
оцінки їх технічного стану. [Чинний від 2017-04-
01]. Вид. офіц. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2017. 44 с.
4. Банах А.В., Арутюнян Е. Є. Законодавчі й
нормативні перешкоди проведення обстежень тех-
нічного стану будівель і споруд. Будівельне право:
проблеми теорії і практики: зб. наук. пр. Вип. ІІІ.
Матеріали Третьої наук.-практ. конф., (Київ, 4
грудня 2019 р.). Мін-во освіти і науки України,
Київ. нац. ун-т будівн. і архіт-ри та ін. Київ–Тер-
нопіль: «Бескиди», 2019. В 2-х ч. Ч. 1. 231 с. С. 71-
78.
5. Критерії та види стандартів. URL:
https://pidruchniki.com/10550123/tovaroznavstvo/kat-
egoriyi_vidi_standartiv (дата звернення 14.12.2019).
6. Стукаленко О.В. Адміністративно-правове
забезпечення будівельної галузі: монографія. К.:
Центр учбової літератури, 2017. 376 с.
7. Ляшко О.Б. Адміністративні послуги у
сфері містобудування: автореф. дис. ... канд. юрид.
наук: 12.00.07. Держ. ВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" М-ва
освіти і науки України. Запоріжжя, 2015. 16 с.
8. П’ятков П.В. Забезпечення законності на-
дання адміністративних послуг у галузі містобуду-
вання: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. УДФС Ук-
раїни. Київ, 2016. 230 с.
9. Квасніцька О.О. Історичний розвиток та
становлення будівельного законодавства у право-
вому досвіді України. Наукові праці НУ ОЮА.
2012. С. 370-382.
10. Теорія держави і права: підруч. / О.В. Пет-
ришин та ін.; за ред. О.В. Петришина. Х.: Право,
2015. 368 с.
11. Блащук Т.В. Джерела правового регулю-
вання договірних відносин. Часопис Національного
університету "Острозька академія". Серія "Право".
2013. №1 (7). С. 1-12.
12. Кулішенко О. Ю. Джерела правового регу-
лювання земельних відносин в Гетьманщині у пе-
ріод другої половини VXII-першої половини VXIII
ст. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. Серія ПРАВО. 2014. Випуск 25. С.
31-34.
13. Стукаленко О.В. Концептуальні підходи до
розуміння категорій «містобудівна діяльність» та
«будівництво». Правова держава. 2017. № 28. С. 66-
69.
14. Штомпель Н.Е. Містобудування: конспект
лекцій. Х., ХНАМГ, 2010. 104 с.
15. Великий тлумачний словник сучасної ук-
раїнської мови / за ред. В.Т. Бусела. К.; Ірпінь: ВТФ
«Перун», 2005. 1728 с
16. Адміністративне право України. Академіч-
ний курс: підруч.: у 2-х т. / за заг. ред. В.Б.
Авер’янова. К.: Юрид. думка, 2004. Т. 1. Загальна
частина. 584 с.
17. Подлєсний С.В., Єрфорт Ю.О., Іскрицький
В.М. Історія інженерної діяльності: навч. Посібник.
Краматорськ: ДДМА, 2004. 128 с.
18. Барановская Н.И., Котов А.А. Основы
сметного дела в строительстве. Москва, Санкт-Пе-
тербург, 2005. 480 с.
19. Угода про асоціацію між Україною, з однієї
сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми держа-
вами-членами, з іншої сторони: Двостороння угода
від 27.06.2014 р. Офіційний вісник України. 2014.
№ 75 (26.09.2014) (частина 1). Ст. 2125; Офіційний
вісник України. 2014. № 75 (26.09.2014) (частина 2).
Ст. 2125; Офіційний вісник України. 2014. № 75
(26.09.2014) (частина 3). Ст. 2125;
20. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між
Україною, з однієї сторони, та Європейським Сою-
зом, Європейським співтовариством з атомної ене-
ргії і їхніми державами-членами, з іншої сторони:
Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII. Голос
України. 2014. 09. 17.09.2014 № 177.
21. Меморандум про взаєморозуміння для за-
початкування Діалогу про регіональну політику та
розвиток регіонального співробітництва Міністерс-
твом регіонального розвитку та будівництва Укра-

9. The scientific heritage No 43 (2020) 9
їни і Європейською Комісією [Електронний ре-
сурс]: Меморандум від 22.07.2009 р. Доступ із ін-
форм.-правової системи «ЛІГА- ЗАКОН».
22. Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського
Парламенту та Ради від 09.03.2011 р., що встанов-
лює гармонізовані умови для розміщення на ринку
будівельних виробів та скасовує Директиву Ради
89/106/ЄEC. Доступ із інформ.-правової системи
«ЛІГА- ЗАКОН».
23. Непомнящий О.М., Медведчук О.В., Лагу-
нова І.А. Зарубіжний досвід регулювання будівель-
ної діяльності. Теорія та практика державного уп-
равління. 2018. № 3 (62)., с. 6-7. URL:
http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2018-
3/doc/5/5_1.pdf (дата звернення 14.12.2019).
МЕХАНИЗМ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ В ОБЛАСТИ СОХРАНЕНИЯ
КУЛЬТУРНОГО НАСЛЕДИЯ В РОССИИ
Фофанова А.Ю.,
доцент кафедры экономики Мурманского филиала РАНХиГС при Президенте РФ, кандидат эконо-
мических наук
Андреев Д.М.
студент Мурманского филиала РАНХиГС при Президенте РФ
MECHANISM OF STATE REGULATION IN THE FIELD OF PRESERVATION OF CULTURAL
HERITAGE IN RUSSIA
Fofanova A.,
associate professor of the department of economics of Murmansk branch of The Russian Presidential Acad-
emy of National Economy and Public Administration (RANEPA), candidate of economic sciences
Andreyev D.
student of Murmansk branch of The Russian Presidential Academy of National Economy and Public Admin-
istration (RANEPA)
Аннотация
Статья посвящена крайне важному вопросу в современной России – отношению к памятникам куль-
турного наследия. Данный вопрос приобретает все более общественно-политический характер, хотя в РФ
имеется и опыт по сохранению таких памятников, и уполномоченные организации, руководствующиеся
при выполнении своих обязанностей рядом нормативных актов (главный из которых - Конституция РФ).
Тем не менее, объекты культурного наследия в России ежегодно исчезают - по разным причинам. Настоя-
тельно необходимы анализ современного состояния объектов культурного наследия и реорганизация за-
конодательной базы в данной области.
Abstract
The article is devoted to an extremely important issue in modern Russia - attitude to monuments of cultural
heritage. This issue is becoming increasingly social and political, although the Russian Federation has experience
in the preservation of such monuments and authorized organizations guided in the performance of their duties by
a number of normative acts (the main of which is the Constitution of the Russian Federation). However, cultural
heritage objects in Russia disappear every year - for various reasons. There is an urgent need to analyse the current
state of cultural heritage objects and to reorganize the legislative framework in this area.
Ключевые слова: памятники, наследие, культурное наследие, уважение, объекты, закон, проблемы.
Keywords: monuments, heritage, cultural heritage, respect, objects, law, problems.
В настоящее время перед общественностью
чрезвычайно остро стоит вопрос охраны и исполь-
зования памятников истории и культуры. Отноше-
ние к памятникам культурного наследия приобре-
тает все более общественно-политический харак-
тер. Особенно это связанно со сложившейся
политической обстановкой в стране и мире в целом.
В настоящее время накоплен существенный опыт
по возрождению и сохранению памятников куль-
турного наследия, расширен круг работ уполномо-
ченных учреждений и организаций по выявлению,
восстановлению и использованию памятников
культуры и истории. [4, с. 107]
В деятельность по сохранению памятников
культурного наследия вовлечено все больше людей
имеющих разный жизненный статус.
Именно сейчас, когда памятники культурного
наследия подвержены многим опасностям, не
только со стороны поведения человека-это не
только акты вандализма, порчи памятников, но не
редко некачественная реставрация. Со стороны сил
природы, пожары, наводнения, землетрясения - ко-
торые зачастую невозможно контролировать.
Ни что не вечно. По этой причине часть объек-
тов культурного наследия постепенно исчезает, в
силу разных причин: в силу естественного срока
его существования: по причине очень плохих мате-
риалов и способов изготовления: из-за неблагопри-
ятных условий хранения и пользования; разруше-
ния в аварийных ситуациях; из-за непригодных или
неправильно примененных способов консервации.
[5, с. 7]
В настоящее время у ученых, а так же у госу-
дарственных служащих, отвечающих за сохранение

10. 10 The scientific heritage No 43 (2020)
культурного наследия в нашей стороне, остро ощу-
щается потребность определения правового статуса
реставратора и консерватора.
Особенно много памятников истории и куль-
туры «погибает» из-за пренебрежения официаль-
ных представителей власти, не уделяющих долж-
ного внимания их охране и воспитанию у населения
уважения к культурному наследию, а также вслед-
ствие невежества и непонимания их ценности и ме-
ста в нашей жизни.
В правовой сфере регулирование отношений в
области сохранения, использования, популяриза-
ции и государственной охраны объектов культур-
ного наследия руководствуется положениями Кон-
ституции Российской Федерации [2], Гражданского
кодекса Российской Федерации [1] и осуществля-
ется в соответствии с Федеральным законом от 25
июня 2002 года № 73-ФЗ «Об объектах культурного
наследия народов Российской Федерации» [3], (да-
лее Закон) а так же другими нормативно правовыми
актами, принимаемыми в пределах своей компетен-
ции субъектами Российской Федерации в области
охраны объектов культурного наследия.
Федеральный закон «Об объектах культурного
наследия народов Российской Федерации» регули-
рует отношения в области сохранения, использова-
ния, популяризации и государственной охраны
объектов культурного наследия народов Россий-
ской Федерации направлен на реализацию консти-
туционного права каждого на доступ к культурным
ценностям и конституционной обязанности каж-
дого заботиться о сохранении исторического и
культурного наследия, беречь памятники истории и
культуры, а также на реализацию прав народов и
иных этнических общностей в Российской Федера-
ции на сохранение и развитие своей культурно-
национальной самобытности, защиту, восстановле-
ние и сохранение историко-культурной среды оби-
тания, защиту и сохранение источников информа-
ции о зарождении и развитии культуры.
Принятие закона сыграло важную роль в сфере
охраны объектов культурного наследия. Документ
разработан с учетом новейшего опыта, реальной
сложившейся социальной и экономической ситуа-
ции в стране. Впервые в нем четко определена цен-
ность объектов культурного наследия России, как
символа национальной культуры, важнейшего эле-
мента исторической и культурной среды обитания,
а так же самых информативных источников позна-
ния истории.
Объекты культурного наследия народов Рос-
сийской Федерации представляют собой уникаль-
ную ценность для всего многонационального
народа Российской Федерации и являются неотъем-
лемой частью всемирного культурного наследия.
В Российской Федерации гарантируется со-
хранность объектов культурного наследия народов
Российской Федерации в интересах настоящего и
будущего поколений многонационального народа
Российской Федерации.
Закон определяет подробно законодательную
базу для решения вопросов связанных с сохране-
нием, использованием и государственной охраной
объектов культурного наследия:
­ отношения в области сохранения, исполь-
зования и государственной охраны объектов куль-
турного наследия народов Российской Федерации
связанные с землепользованием и градостроитель-
ной деятельностью, регулируются земельным зако-
нодательством Российской Федерации, законода-
тельством Российской Федерации о градострои-
тельной и об архитектурной деятельности,
законодательством Российской Федерации об
охране окружающей среды;
­ имущественные отношения, возникающие
при сохранении, использовании, популяризации и
государственной охране объектов культурного
наследия народов Российской Федерации, регули-
руются гражданским законодательством Россий-
ской Федерации с учетом особенностей;
­ оформление права собственности Россий-
ской Федерации, субъектов Российской Федера-
ции, муниципальных образований на объекты куль-
турного наследия, являющиеся произведениями
ландшафтной архитектуры и садово-паркового ис-
кусства, отдельными захоронениями, некрополями,
памятными местами, культурными и природными
ландшафтами, регулируется п. 5 введенного Феде-
ральным законом от 29.12.2006 № 258-ФЗ.
Так же в Законе отражено оформление права
собственности субъектов Российской Федерации,
муниципальных образований на объекты культур-
ного наследия федерального значения. Оформле-
ние права собственности Российской Федерации,
субъектов Российской Федерации, муниципальных
образований на объекты недвижимого имущества,
отнесенные к недвижимым памятникам истории и
культуры республиканского значения, недвижи-
мым памятникам истории и культуры общероссий-
ского значения либо к объектам исторического и
культурного наследия общероссийского значения.
Определены Законом и объекты культурного
наследия народов Российской Федерации, земель-
ные участки, территории и границы объектов куль-
турного наследия, категории историко-культурного
значения. Требования к осуществлению деятельно-
сти в границах территории объекта культурного
наследия и особый режим использования земель-
ного участка, водного объекта или его части, в гра-
ницах которых располагается объект археологиче-
ского наследия.
Отдельная статья Закона посвящена правам
граждан Российской Федерации, иностранных
граждан и лиц без гражданства в области сохране-
ния, использования, популяризации и государ-
ственной охраны, а так же содействию обществен-
ных и религиозных объединений в сохранении, ис-
пользовании, популяризации и государственной
охране объектов культурного наследия.
Важнейшей составляющей частью Закона
стала статья, посвященная государственной охране
объектов культурного наследия, в которой опреде-
лены задачи государственных органов в сфере
охраны памятников, а именно контроль за соблю-
дение законодательства, установление ответствен-
ности за повреждение или уничтожение, а так же

11. The scientific heritage No 43 (2020) 11
контроль над использованием, включая разработку
проектов на проведение земельных, строительных
или хозяйственных работ и сохранением, на осно-
вании данных постоянного контроля за состоянием
объектов культурного наследия.
Неотъемлемое место в Законе отведено реше-
нию проблемы учета культурного наследия. Закон
определяет задачу подготовки информационной
системы банка данных об объектах культурного
наследия - «Государственный реестра объектов
культурного наследия России».
Закон отразил наиболее актуальные проблемы
сохранения культурного наследия в современных
социально - экономических и политических усло-
виях. Вместе с тем для реализации Закона необхо-
димы конкретные, четкие подзаконные акты, в ко-
торых должны быть детально разработаны вопросы
использования и сохранения культурного наследия.
Так же четко должны быть обозначены отношения
новых владельцев и государственных учреждений
охраны к объектам культурного наследия.
В современном темпе жизни, в постоянно ме-
няющейся не только политической и экономиче-
ской, но и социальной обстановке, ученым необхо-
димо постоянно проводить анализ современного
состояния объектов культурного наследия, выяв-
лять проблемы, разрабатывать пути решения, про-
водить реорганизацию законодательной базы, ведь
государство с его полномочиями действительно
сильный механизм в сохранении объектов культур-
ного наследия.
Для эффективного использования, сохранения
и преумножения объектов культурного наследия
необходим контроль на всех уровнях власти, в част-
ности, скорейшее принятие в полном объеме на за-
конодательном уровне критерий оценки эффектив-
ности деятельности органов муниципального
управления по обеспечению сохранности культур-
ного наследия сельских поселений РФ.
Список литературы
1. Гражданский кодекс Российской Федера-
ции (в ред. от 16.12.2019) Часть 1, принята 30 но-
ября 1994 года № 51-ФЗ; Часть 4, принята 18 де-
кабря 2006 года № 230-ФЗ // КонсультантПлюс
[Электрон. ресурс] : информ. правовая поисковая
система – Режим доступа :
[http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_
5142/ 17.01.2020].
2. Конституция Российской Федерации (при-
нята всенародным голосованием 12.12.1993) (в ред.
от 21.07.2014) // КонсультантПлюс [Электрон. ре-
сурс] : информ. правовая поисковая система – Ре-
жим доступа :
[http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_
28399/ 20.01.2020].
3. Об объектах культурного наследия (памят-
никах истории и культуры) народов Российской
Федерации: федер. закон от 25.06.2002 № 73-ФЗ (в
ред. от 18.07.2019) // КонсультантПлюс [Электрон.
ресурс]: информ. правовая поисковая система – Ре-
жим доступа:
[http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_
37318/ 14.01.2020].
4. Полянкова, М.Л. Охрана культурного
наследия России / М.Л. Полянкова. - М.: Эксимо,
2015. – 201 с.
5. Сотникова, С.И. Музейное дело и охрана
памятников. Музеефикация памятников архитек-
туры: теория и практика / С. И. Сотникова. - М.:
Дрофа, 2017. – 70 с.

12. 12 The scientific heritage No 43 (2020)
PHILOLOGICAL SCIENCES
ЛИНГВИСТИЧЕСКАЯ РЕПРЕЗЕНТАЦИЯ КОНЦЕПТА «ПОДВИГ» В РУССКОЙ ЯЗЫКОВОЙ
КАРТИНЕ МИРА
Ермак Е.В.
ФГБОУ ВО "РГСУ", студент, магистрант
LINGUISTIC REPRESENTATION OF THE CONCEPT ‘FEAT’ IN THE RUSSIAN WORLD
PICTURE
Ermak E.
RSSU, student, master's degree
Аннотация
Настоящая статья посвящена исследованию особенностей репрезентации концепта “подвиг” в рус-
ской языковой картине мира средствами русского языка. В статье также рассматривается роль категории
подвига в русской культуре. На материале русских пословиц и поговорок выявляются языковые единицы,
посредством которых реализуется исследуемый концепт.
Abstract
The present article is devoted to the study of representation of the concept “feat” in the Russian world picture
by means of the Russian language. The article also discusses the role of the ‘feat’ category in Russian culture.
Russian proverbs and sayings are used to identify the units by which the concept under study is represented.
Ключевые слова: концепт, концептуальная система, картина мира, концепт «подвиг», роль подвига
в русской культуре.
Keywords: concept, conceptual system, world picture, concept ‘feat’, role of a feat in the Russian culture.
Для современной лингвистической науки про-
блема описания сущности концепта поныне оста-
ется одной из наиболее актуальных.
Термин «концепт» находит на сегодняшний
день широкое применение не только в лингвистике,
но и в таких гуманитарных областях научного зна-
ния, как культурология, литературоведение, фило-
софия, психология. В силу того, что данный термин
выступает предметом исследования целого ряда
наук, его толкование также представлено множе-
ством вариантов.
Так, в рамках данной работы рассмотрим су-
ществующие определения концепта с точки зрения
лингвистики.
Исследованию понятия «концепт» посвящали
свои научные изыскания многие отечественные
ученые, среди которых можно отметить Н.Д. Ар-
утюнову, А. Вежбицкую, Е.С. Кубрякову, В.Н. Те-
лия, Р.М. Фрумкину и многих других.
Как отмечает Д.С. Матвеева, одним из первых,
кто в отечественной лингвистике обратил внимание
на концепт, был русский религиозный философ
С.А. Аскольдов, который считал, что основная
функция концептов – функция заместительства, так
как в процессе мысли концепт способен замещать
великое множество предметов одного и ого же рода
[5].
В соответствии с определением, сформулиро-
ванным З.Д. Поповой и И.А. Стерниным, концепт
представляет собой «дискретное ментальное обра-
зование, являющееся базовой единицей мыслитель-
ного кода человека, обладающее относительно упо-
рядоченной внутренней структурой <…> и несу-
щее в себе энциклопедическую информацию об
отражаемом предмете или явлении…» [6, c. 24].
Исходя из современного подхода к определе-
нию рассматриваемого понятия, концепт есть «опе-
ративная содержательная единица памяти, мен-
тального лексикона, концептуальной системы и
языка мозга» [3, c. 165]
В свою очередь В. Маслова выделяет пять ин-
вариантных признаков понятия “концепт”:
1) минимальная единица человеческого опыта
в его идеальном представлении, вербализующаяся
с помощью слова и имеющая полевую структуру;
2) основная единица обработки, хранения и пе-
редачи знаний;
3) единица, имеющая подвижные границы и
конкретные функции;
4) социальное явление, ассоциативное поле ко-
торого обусловливает его прагматику;
5) основная ячейка культуры [4, c. 46].
Таким образом, несмотря на попытки многих
ученых дать четкое определение понятию “кон-
цепт”, к единому мнению им так прийти и не уда-
лось. Исходя их вышесказанного, можно сделать
вывод, что концепт – это многокомпонентная си-
стема, включающая в себя существенные и несуще-
ственные признаки обозначаемого объекта/пред-
мета/явления, а также те ассоциации, знания, пред-
ставления и переживания, которые эти
объекты/предметы/явления вызывают в сознании
человека. Другими словами, концепт есть средство
отражения рационального и эмоционального вос-
приятия окружающего мира человеком [1, с.5; 2,
с. 4].
Концепты не существуют обособленно. Пред-
ставляя собой сложные многокомпонентные си-
стемы, они, группируясь, образуют еще более

13. The scientific heritage No 43 (2020) 13
сложные системы в человеческом сознании, – кон-
цептуальные, – содержания которых кодируются в
словах при помощи знаков человеческого языка.
В свою очередь системы концептов выступают
элементом, образующим картину мира. Под “кар-
тиной мира” в данном случае следует понимать со-
вокупность представлений человека о самом себе, о
природе, о духовном мире, обществе, вселенной,
которые он черпает из таких составляющих куль-
туры, как язык, литература, искусство, наука, идео-
логия, религия и пр.
Как отмечает большинство ученых, наш мир –
это мир не столько предметов и вещей, сколько
концептов, которые создал человек для удовлетво-
рения своих интеллектуальных, социальных и ду-
ховных потребностей.
Итак, каждый народ и отдельно взятая лич-
ность имеет свои мысли, суждения и взгляды на
окружающую действительность, которые зало-
жены в минимальных единицах – концептах.
В рамках данной работы особое внимание бу-
дет уделено концепту “подвиг” в русской картине
мира, в частности его лингвистической репрезента-
ции.
Следует отметить, что в русской культуре, с
самых ее истоков, категория подвига является од-
ной из самых центральных категорий. Об этом сви-
детельствуют многие исторические, религиозные,
художественные материалы, дошедшие до наших
дней. Русский народ всегда был склонен к актив-
ным действиям и свершениям подвигов. Само по
себе слово подвиг обозначает доблестное, важное
для многих людей действие; героический поступок,
совершенный в трудных условиях.
Языковая картина мира каждого народа имеет
выраженную этнокультурную специфику, обуслов-
ленную культурно-историческими особенностями
жизни этого народа.
В русском языке и русской культуре подвиг ас-
социируется с самопожертвованием ради близкого,
родного человека, Родины; подвиг подразумевает
принятие тяжелого и мучительного решения, так
как подвиг не всегда гарантирует сохранность
жизни человека, идущего на него; совершение по-
двига есть проявление могущественной воли и
силы человека, за что непременно должно быть че-
ловеку вознаграждение и вечная слава.
В подтверждение вышесказанному были ото-
браны свыше 50 русских пословиц и поговорок о
подвигах, анализ которых показал, что в россий-
ской картине мира концепт “подвиг” реализуется
посредством таких понятий, как:
- бой, война (Боевой подвиг воина славит);
- герой, героизм (Пример героя зовет на по-
двиг; в бою не без героя);
- известность, слава, почет (Велик почет без
геройства не живет; герой не многих знает, а имя
его вся страна повторяет; за великими подвигами
следует великая слава);
- смерть врага (Бей врага смертным боем –
станешь героем; герои врагу могилу роют);
- вечная жизнь (Герой никогда не умрет – он
вечно в народе живет);
- отсутствие страха (Герой в бою думает не о
смерти, а о победе; героям страх неведом; где сме-
лость – там победа);
- движение вперед (Подвиг делает тот, кто
вперед идет);
- ум (Головой думай, а силой борись);
- гибель за родину и товарища (Сам погибай,
а товарища выручай; тот герой, кто за Родину го-
рой; не тот герой, кто награду ждет, а тот герой,
кто за народ идет);
- труд (Тяжело в ученье, легко в бою; герои
куют победу).
Как можно отметить, в русских пословицах и
поговорках тема подвига тесно связана с героиз-
мом, т.е. таким положительным качеством лично-
сти, которое делает человека самоотверженным,
способным, превозмогая себя и концентрируя свои
психические, физические и духовные силы, совер-
шать поступки, на первый взгляд кажущиеся невоз-
можными, не по силам человеку, т.е. совершать по-
двиги.
Для русской культуры подвиг и героизм имеют
большую значимость, что отражено в описании со-
бытий многовековой русской истории, а также в
народном литературном творчестве. О героических
подвигах русского народа сложено немало сказок,
пословиц, поговорок, что обусловлено историче-
скими условиями развития нашего государства. С
древних времен на территории современной России
велись многочисленные войны, поэтому герои и по-
двиги занимают особое положение в русской кар-
тине мира. Подвиг для русского человека, в общем
смысле, – это наивысшая степень самопожертвова-
ния, взвешенное бесстрашное решение принять на
себя все тяготы сражения/ невзгоды, ради уничто-
жения врага и спасения своей Родины и близких,
что может унести собственную жизнь, но никогда
не унесет память людскую о героическом поступке,
слава о котором пронесется сквозь века.
Таким образом, в русской картине мира кон-
цепт «подвиг» включает в себя такие понятия и яв-
ления, как героизм, победа, бой, сражение, бес-
страшие, уничтожение/смерть врага, смерть во
имя Родины и товарища и пр., что говорит о жерт-
венной составляющей личности русского человека,
преданности стране и готовности принести себя в
жертву ради спасения других.
Список литературы
1. Алешина Л.Н. Коммуникативная значи-
мость национальных концептов // в сборнике «Со-
временные вопросы науки XXI века». – Тамбов,
2011. С. 5-6.
2. Алешина Л.Н. Ментальная репрезентация
концепта «здоровье» в русской и китайской языко-
вых картинах мира (на материале пословиц и пого-
ворок) // В сборнике «Современные направления
развития гуманитарных наук». – Пекин, 2011. С.3-
7.
3. Жеребило Т.В. Словарь лингвистических
терминов. Изд. 5-е, испр. и доп. – Назрань: ООО
«Пилигрим», 2010. – 486 с.