1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЇ
Великий поштовх розвитку людських цивілізацій відбувався під час
освоєння людьми різних видів технічної та художньої обробки металів. Недарма
ми маємо назви епох: епоха міді, бронзи, заліза. Однак технологія та розвиток в
цій галузі, поширення різних видів металів у різних народів залежало від ступеня
розвитку народу, від природних умов.
Ковальство розпочалося ще в найдавніші часи. Судячи з грецької міфології
ковальство виникло коли Гефест викував для Прометея цвяхи, щоб розіп’яти його
на кавказькій скелі.
Ще найперший син Адама та Єви, Каїн, має ім’я, яке етимологічно означає
«коваль».
Щодо України, то ще в І тис. до н.е. коли територію степу та лісостепу
(нинішня Україна) заселяли племена скіфів і сарматів, вже тоді вони виготовляли
різного роду знаряддя і ювелірні прикраси з металів. Але це були роботи
невисокого рівня.
Значно сильніше ковальське
мистецтво на сучасній Україні стало
розвиватися при виникненні
Київської Русі. Ім’я Кий,
легендарного засновника міста
Києва, означало «палиця» або
«молот», воно поріднене зі словом
«кувати». Існує древня легенда про
те, як коваль запряг великого змія в
2. плуг та борознив ним землю – так утворилися русла рік, та укріплення навколо
міста – «змієві вали». Так виходить коваль – це не тільки, той хто виготовляє
знаряддя праці, а й створював ландшафти.
Прогресивним для розвитку Київської Русі було прийняття християнства.
Це був час, коли всі найкращі здобутки культури і ремесла Візантії могли
перенятися і наслідуватися нашою країною.
Оскільки київські княжества знаходилися на місцях, які були родовищами
великої кількості високоякісної руди, тому ковалі були забезпечені повсемісно
сировиною.
Тому досить швидко Київська Русь досягла високого рівня розвитку і
почала конкурувати не тільки з різними Європейськими Державами, але й із
самою Візантією. Високою майстерністю відзначалися Київські ковалі, які
виготовляли не тільки побутові речі, але й високого рівня ювелірні вироби,
прикраси, а також культові речі – хрести, литі дзвони, царські ворота, шати ікон,
окуття престолів, також архітектурні предмети і прикраси.
Особливий розвиток ковальство набуло в області виготовлення зброї та
воєнних знарядь. Майстри-зброярі виготовляли мечі, бойові сокири, шаблі, ножі,
колчани із стрілами, кольчуги, щити та шоломи. Виготовлення обладунків та
зброї було пов’язане з особливо ретельною обробкою металу, потребувало
особливих умінь в роботі.
Народне ковальство в основному стосувалося обладнання будівель –
виготовлення дверних клямок, ручок, хрестів, окуття возів, саней, скринь і т.д..
Без прикрас виготовляли знаряддя повсякденного вжитку: серпи, коси, сокири,
підкови, сапи.
В повній мірі художні можливості заліза розкрилися пізніше, особливо в
українському мистецтві XVII-XVIII століть.
Майстри почали виготовляти ажурні ковані решітки на вікна, ковані
3. огорожі та ворота прикрашали парки, сади, маєтки. Розкішно оформлені металеві
двері художньої ковки прикрашали кам’яні замки та храми, побудовою яких
займалися майстри всіх видів ремесел.
Для створення садиби міських особняків, церковних дворів в ХІІІ ст.
широко використовується ковка. Але поступово з нею починає конкурувати
техніка чугунного лиття, яка витісняє ковку, як дорогу роботу. Але зацікавленість
художньою ковкою залишається і в ХІХ ст.
Але вже з ХХ ст.. художня ковка почала спрощуватись, більшою
популярністю користувалися зварені металеві конструкції, пов’язані з розвитком
прокатного та штампового виробництва.
РОЗВИТОК КОВАЛЬСЬКОЇ СПРАВИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
Із здобуттям Україною незалежності значно зріс інтерес до проблем
вітчизняної історії, пробудження свідомості українства, виховання прихильності
до народної традиції у повсякденному житті. Понад десять років тому Україна
отримала від історії шанс, реалізувати який зможе тільки тоді, коли в процеси
державотворення включиться нова генерація молоді, що готова взяти на себе
відповідальність за гідне майбутнє Батьківщини. Саме тому виховання молоді,
повернення її до власної культури, моралі є першорядними в утвердженні та
розбудові української державності. Щоби по-справжньому пізнати свій рідний
народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру
створену талановитими архітекторами, художниками, музикантами, але й ту, що
впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі,
передавалася від покоління до покоління, розвивалася і зберігала свої стійкі риси,
які ставали традиційними. Ця традиційна культура тісно пов’язана з природними
умовами, способом життя, діяльністю.
У наш час народні ремесла та промисли знову відроджуються. Ковальська
справа - це професія, яка втілює в собі силу, міць та творче бачення роботи з
металом.
Навіть у наш час високих технологій важко придумати що-небудь більш
гарне і надійне, ніж ковані решітки, огорожі, сходи і т.д. Основними
інструментами для ручного кування завжди були і залишаються – молот і
ковадло. В даний час популярність кованих виробів зростає.
4. Прикраса будинку, саду, квартири і офісу кованими предметами інтер’єру
стає дуже популярною серед людей. Ніщо не може так перетворити, підкреслити
індивідуальність квартири, будинку, саду, як по-справжньому красиві і стильні
ковані деталі інтер’єру.
В даний час інтерес до художньої ковки постійно зростає. І це не дивно.
Адже ковані вироби є чудовою прикрасою для будь-якої оселі, будинку, саду. Їх
використання – це відмінний спосіб підкреслити свою індивідуальність і
вишуканий смак. Адже ручна художня ковка - справжній витвір мистецтва,
виконаний, як правило, в єдиному екземплярі. Уміле поєднання сучасних
технологій з традиціями, що йдуть з глибини століть, дозволяє добиватися
приголомшливих результатів. І сьогодні ковані вироби є справжніми шедеврами.
НОВОКАХОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ –
КОЛИСКА КОВАЛЬСТВА В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Новокаховський професійний електротехнічний ліцей Херсонської області
також являється осередком ковальської справи.
Поштовхом для відкриття цієї професії стало святкування 300-річчя
Кам'янської Січі (сучасне село Республіканець Херсонської області0 у 2009 році.
Де наш учбовий заклад вперше було представлено майстрами ковальської праці.
Вони виготовили подарункові підкови і ювілейні медалі.
5. Сьогодні матеріально-технічна база професії налічує сучасно об
лаштований кабінет спецтехнології і майстерню ковальської справи. Предмети
професійно-теоретичної підготовки ведуться досвідченим педагогом майстром
своєї справи, викладачем спецдисцисциплін "вищої категорії" - Карпенковим
Олександром Федоровичем.
У нас працюють
справжні професіонали.
Ковальська справа для них є
не просто роботою. Художнє
кування - це улюблене заняття
наших майстрів і учнів. Вони
постійно удосконалюються в
своїй роботі, дбайливо
відбираючи для неї все саме
краще. Даний принцип дає
можливість створювати справжні витвори мистецтва за допомогою художньої
ковки. Всі наші вироби виготовлено за класичною ковальською технологією,
шляхом ручного кування металу молотом з періодичним його нагрівом у горні.
6. Педагоги та учні ліцею з професії "Електрогазозварник. Коваль ручного
кування" постійно приймають участь у заходах обласного та міського рівнів:
"Масляна", "Ярмарок професій", міський ярмарок народних промислів
"Таврійські горизонти", ІІІ Міжнародний туристичний форум "Херсонщина:
відпочинок, лікування, подорожі в екологічних умовах Таврії".
Учні цієї професії дійсно затребувані на сучасному ринку праці і
працевлаштовуються на основні ковальські
підприємства міста і області: ПП "Стефанова
кузня" (м. Херсон), ПП "АРТ - СТУДІЯ"
("ТАНК"), ПП "ГРАЙ" (м. Нова Каховка).
Наші ковалі не втомлюються дивувати
своїми нескінченними ідеями, невичерпною
скарбницею творчості, неперевершеною
майстерністю виробів.
Одним з найкращих виробів учнів
гуртка художнього кування з професії
"Електрогазозварник. Коваль ручного
кування" являється "Скіфське сонце"
(виготували: учні групи №211 - Попенко
Антон та Хлистов Олексій, майстер виробничого навчання Воробчук В.М.).
Знак є брендовим символом усіх переваг і досягнень Херсоншини.
Головним сенсоутворювальним елементом знака є спіраль, яка з найдавніших
часів символізує життєву силу. Спіраль — це схематичний образ еволюції
всесвіту і життя взагалі. Вона пов’язана з символікою центру, початком початків,
звідки починається розвиток, еволюція, рух життя. Як плавна нескінченна лінія
7. спіраль також символізує розвиток, безперервність, доцентровий і відцентровий
рух, ритм дихання і самого життя.
Технологічний процес виготовлення "Скіфського сонця":
1. Задля виготовлення "Скіфського сонця" необхідно, по-перше, підготувати
всі необхідні ковальські інструменти та матеріали.
2. Беремо чотири заготовки металу квадратної форми товщиною 12х12 мм;
довжиною 450 мм.
3. Для того щоб зігнути квадрат необхідного рисунку застосовуємо
кондуктор відповідної форми.
4. Нагріваємо заготовки у горні до білого кольору, тобто до температури
11500
С - 12000
С.
5. Після нагріву виготовляємо завитки згідно форми даного кондуктора.
6. Наступним етапом роботи є з’єднання чотирьох елементів в заданий узор
"Скіфського сонця" за допомогою електродугового ручного зварювання.
7. Для закріплення стразів на завитках виточуємо обойму (4 шт.) під задані
розміри стразів.
8. 8. Приварюємо ці обойми до завитків "Скіфського сонця" в симетричному
порядку.
9. Останньою операцією являється виготовлення металевої підставки під
"Скіфське сонце" у формі «піраміди – кургану» та приварювання її до нижньої
частини виробу.
10. Немаловажним етапом є слюсарні роботи та оздоблювання: зачистка
(обробка напильником, наждачним папером), фарбування у золотавий колір та
вставляння в обійму стразів.
11. Прикріплюємо до основи «піраміди – кургану» гранітну плитку для
надання металевому виробу закінченого вигляду.
9. Підкова — це залізний профіль, загнутий за формою копита коня. Верхня
сторона підкови, звернена до копита коня, має закот і бухточку (скруглення
ребра). Нижня сторона, дотична до землі,— шпильки: передньої, або зацепної, і
два задніх — шпорових; борозенку для того, що втопило голівок цвяхів і цвяхові
отвори. Окрім цього у підкови розрізняються зовнішні і внутрішні гілки.
Вироблення гладких підков і з
шпильками. З підковного заліза відрубують
брусок завдовжки 30-40 см, в залежності від того,
яку підкову треба зробити. На підкову гладку
відрубують брусок завдовжки близько 30 см, на
підкову з шпильками брусок має бути довший на
4-6 см.
Відрубаний брусок заліза нагрівають, після
чого приступають до виковування підкови.
Кількість нагрівів і час для вироблення підкови
залежать від кваліфікації коваля. Початкуючий коваль виготовляє підкову за 10-
15 нагрівів, а коваль високої кваліфікації робить гладку підкову без шпильок в 2-3
нагріви впродовж 15 хв., підкову ж з п'яточними шпильками виготовляють за 5
нагрівів і витрачають на цю роботу 20-25 хв.
Увесь процес виготовлення підков підрозділяють на декілька прийомів,
виконуваних у вказаній нижче послідовності.
Згинання бруска. Посередині бруска роблять мітку(зубилом або керном) і
занурюють його в горно. При цьому нагрівають 3 його довжини до світло-
червоного каління. Потім виймають нагрітий брусок заліза горновими кліщами і
переносять його на ковадло. Тут, притримуючи брусок ручником, захоплюють
упоперек широкої його площини ручними кліщами поблизу від холодного кінця
бруска і повертають його на ребро. Потім, підводячи холодний кінець бруска
вгору, притискуючи його гарячий кінець до ковадла, і наносять посередні бруска
удари бухтовочной поверхнею ручника до тих пір, поки брусок не зігнеться під
кутом 120°.
Простягання гілки. Зігнутий після нагріву брусок утримують на ковадлі,
і молотобоєць по черзі з ковалем завдають сильних ударів молотком, спочатку по
ребру бруска, а потім по його широкій стороні. Завдаючи таким чином ударів,
виковують гілку до необхідної товщини. Одночасно з цим на зовнішньому ребрі
роблять скіс зверху вниз(під підкову).
Проходження цвяхової доріжки. На правій гілці цей прийом випал
шляховиком, якого встановлюють перпендикулярно до підкови, що
виготовляється, відступивши від кінця гілки залежно від величини підкови на 45-
75 мм і від зовнішнього краю на 5-6 мм. В цьому прийомі виготовлення підкови
10. також бере участь молотобоєць. Спочатку він легкими ударами кувалди по
шляховикові намічає місце проходження цвяхової доріжки (утворюється дрібний
жолобок), а потім сильнішими ударами пробиває доріжку до належних розмірів.
Пробиття цвяхових отворів. Їх пробивають в 2 прийоми. Спочатку
коваль намічає цвяхові отвори пробійником, а потім шпилькою пробиває їх
наскрізь. Під час пробиття отворів необхідно утримувати пробійник і шпильку з
таким нахилом, щоб він відповідав напряму рогової стінки копита. Отримані
таким чином цвяхові отвори в зацепній частині матимуть великий нахил
всередину. У наступних отворах, розташованих ближче до гілок, нахил
зменшуватиметься, і вже перший головний отвір пробивають перпендикулярно, а
другий — з невеликим нахилом назовні. Після пробивання цвяхових отворів на
підкові не повинно залишатися яких-небудь нерівностей і задирок.
Оковку лівої гілки підкови роблять таким же способом, як і правою. Але
на лівій гілці цвяхову доріжку проводять на 20-25 мм від середини(центру)
заготівлі у напрямку до кінця гілки; не доходячи на 45-75 мм до кінця гілки
доріжка повинна сходити нанівець.
Відтягування закота. Після нагріву передньої частини підкови її кладуть
на протилежний від коваля край ковадла і ударами ручника по середині зацепної
частини підкови відтягують закот у вигляді напівкруглої пластини такої товщини,
щоб їй без нагріву можна було надати необхідний нахил.
Підкова та «Скіфське сонце» являються споконвічними символами щастя,
багатства людини та родючості землі. Вони поєднують в собі майстерність, міць
та талановитість українського народу, самобутність його родоводу. А отже, з
розвитком ковальської справи відбувається процес становлення та розквіту
культурної спадщини, традицій і обрядів квітучої України.
Підготували: О.О.Перепелицина,
методист І категорії
О.Ф.Карпенков,
викладач професійно-теоретичних
дисциплін вищої категорії
11. ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
НОВОКАХОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ
ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ
"Ковальська справа -
металевий дзвін душі"
Нова Каховка
2013
