Дослідження діяльності підпілля на Краснокутщиніині

1. смт Краснокутськ – 2014
Міністерство освіти і науки України
Департамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації
Харківське територіальне відділення МАН України
Краснокутська гімназія ім. Героя Радянського Союзу І. Н. Нестерова
Краснокутської районної ради Харківської області
Відділення: історії
Секція: історичне краєзнавство
Роботу виконала:
Дубинка Анастасія Миколаївна,
учениця 11-А класу
Науковий керівник:
Краля Тетяна Василівна,
вчитель історії

2. Актуальність дослідження
Обрана тема дає можливість зібрати й порівняти
безліч цінної інформації. Любов до Батьківщини,
захист її інтересів та цілісності території є важливими
і в сьогоденні. На даний час існує багато матеріалу
щодо діяльності підпілля та партизанського руху на
Україні, але сутність проблеми полягає саме в тому,
що узагальнюючих, комплексних досліджень з
даної тематики по Краснокутському району не
проводилось. Було проведене саме таке дослідження
діяльності підпілля та партизанського руху на
Краснокутщині, вивчалися матеріали преси, спога-
ди ветеранів, матеріали архіву та ін.

3. Мета дослідження
 розширити знання про діяльність підпілля та
партизанський рух на території Краснокутського
району шляхом збору інформації;
 дослідити історію появи підпілля та партизанських
загонів на території району, їх діяльність;
 активізувати громадську позицію щодо вивчення
історії рідного краю.

4. Завдання дослідження
 розглянути загальні відомості про діяльність
підпілля та партизанський рух на території
Краснокутського району;
 дослідити діяльність підпільників, членів
партизанських загонів;
 з’ясувати їх вплив на хід воєнних дій;
 прослідкувати ставлення населення краю до
діяльності народних месників.

5. Об’єкт дослідження
Підпілля та партизанський рух.
Предмет дослідження
Діяльність підпілля та партизанський
рух на Краснокутщині.

6. Методи дослідження
 хронологічний;
 логічний;
 синхронний;
 дихронний;
 ретроспективний;
 порівняльний;
 моделювання подій;
 статистичний;
 соціологічний;
 біографічний.

7. Організація партизанських загонів
29 червня 1941 р. Верховним Головнокомандувачем
Збройними Силами СРСР Й. Сталіним була
оприлюднена директива ЦК ВКП(б) про перебудову
всіх організацій, які діяли поряд з лінією фронту на
військовий лад. У цій директиві йшлося про створення
диверсійних груп для розгортання партизанської
війни. 18 липня цю директиву доповнили постановою
ЦК ВКП(б) про організацію руху Опору в тилу ворога.

8. Організація партизанських загонів
В області повинні були діяти 72 партизанських
загони, на зв’язок з радянським командуванням
вийшли лише 34. За звітом обкома партії у лютому
1942 року в області в тилу ворога діяв 21 загін, 24 – на
лінії фронту, і 19 – опинилися в радянському тилу. До
сих пір невідомо, яка ж кількість загонів була створена
до кінця жовтня 1941 року і після окупації частини
Харківської області. Найчастіше в літературі вико-
ристовуються цифри - 94 партизанських загони та
66 диверсійних груп, загальною кількістю 3581
боєць.

9. Організація партизанських загонів
Краснокутський район одним із пер-
ших в області вже на початку жовтня
1941 року був окупований нацистами.
Під керівництвом секретаря райкому
партії О. Г. Корабельщикова та старого
партизана, ще часів громадянської війни,
С. І. Соболя формувалися партизанські
загони та групи опору, що налічували
понад 1000 чоловік з юнаків допри-
зовного віку, звільнених від військової
служби та жінок. Було сформовано бойові
групи і загони з числа активістів району,
створено продовольчі склади. Такі склади
знаходилися у Чернещині, Мурафі,
Козіївці, Костянтинівці, Михайлівці.

10. Діяльність партизанського
загону С. О. Либи
В липні 1941 року Ново-
водолазький райком партії почав
підготовку до боротьби в тилу
ворога. У вересні 1941 року
райком партії організував парти-
занський загін, котрий скла-
дався з 58 осіб. Командиром був
призначений голова колгоспу
ім. Фрунзе С. О. Либа, коміса-
ром – секретар райкому партії
Ю. І. Іванов.

11. Діяльність партизанського
загону І. Й. Копьонкіна
Загін ім. Будьонного був ство-
рений у Запоріжжі. Копьон-
кіна (див. рис.) призначили
командиром партизанського за-
гону, що повинен був діяти на
землях Харківської та Пол-
тавської областей. Комісар
Колокольцев, начальник штабу
Підкоритов і командир вивчали
топографічні карти, бійці озна-
йомлювались з підривною спра-
вою, вивчали свою і трофейну
зброю.

12. Діяльність партизанського
загону І. Й. Копьонкіна
В січні 1942 року
в лісі біля Мурафи
з’єдналися два за-
гони партизан –
Копьонкіна і Ку-
лішова. Було роз-
роблено план спіль-
них дій по ворожих
тилах.

13. Діяльність партизанського
загону І. Й. Копьонкіна
В Ізюмських лісах група
партизан на чолі з коман-
диром Кузьмою Івановичем
Макарчуком приєдналася
до загону ім. Будьонного.
До складу групи входили
краснокутчани Я. Ковальов,
І. Богуславський, С. В’юн-
ник, Т. Левченко, В. Без-
смертний, П. Петренко,
І. Завгородній, Г. Григоренко.
В бою під Старовірівкою
приєдналося ще декілька
краснокутчан.

14. Спільна діяльність партизанських
загонів С. О. Либи та І. Й. Копьонкіна
23 травня 1942 року в Зміївських
лісах загін І. Й. Копьонкіна
об’єднався з партизанським заго-
ном С. О. Либи. 30 травня 1942
року партизани здійснили напад на
табір військовополонених в с. Лит-
винівці Валківського району, звіль-
нивши 200 чоловік. В червні загін
перебазувався до Краснокутських
лісів. Засідка карателів, котрі
переслідували його, була розбита.
Нацисти зібрали великі сили й
оточили Краснокутський ліс –
Михайлівський, біля с. Сло-
бідка.

15. Спільна діяльність партизанських
загонів С. О. Либи та І. Й. Копьонкіна
Під час бою 9 червня 1942 року від тяжких ран помер
командир Нововодолазького загону С. О. Либа. На його
місце призначили В. І. Бурхача. А поранений Ко-
пьонкін пробирався з товаришами на схід. В цьому бою
одержав поранення в ногу і в руку командир
Мурафського загону К. І. Макарчук. Григорій Йоси-
пович Григоренко, партизан Краснокутського загону,
разом з іншими бійцями приєднався до загону Ко-
пьонкіна. Під час жорстокого бою під Михайлівкою
він був легко поранений, знесилений дістався до
Колонтаєва.

16. Діяльність партизанського
загону Т. С. Мілюхи
В липні 1941 року за завданням
секретаря Харківського обкому
партії було створено кілька
партизанських загонів і груп, в
тому числі і 1-ий Харківський
партизанський загін. Команди-
ром призначили Т. С. Мілюху
(див. рис.). В одному з боїв на
Київщині було поранено коман-
дира загону. Друзі переправили
його в селище Костянтинівку
Краснокутського району.

17. Діяльність партизанського
загону Т. С. Мілюхи
У березні 1942 року було організовано районний
підпільний центр у складі Т. С. Мілюхи, М. А. Котова,
В. Д. Литвиненка, М. П. Горідзе, С. А. Шаркіна,
В. М. Криворучка та Ю. А. Лева. В 1943 році було
утворено штаб партизанських загонів у такому складі:
Т. Мілюха – командир, М. Котов – комісар, Ю. Лев –
начальник штабу.
Про результати бойової діяльності партизан під
керівництвом Т. С. Мілюхи свідчать такі дані: знищено
понад 2000 німецьких солдатів та офіцерів, пущено під
укіс 3 ворожих ешелони, знищено 15 танків, 325
залізничних вагонів, багато автомобілів та військової
техніки.

18. Діяльність
Краснокутського підпілля
У Краснокутську діяла підпільна група, її члени
записували і розповсюджували повідомлення Рад-
інформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких
закликали населення до боротьби. Гітлерівці жорстоко
розправлялись з усіма, хто не підкорявся «новому порядку».
В центрі Краснокутська в листопаді 1941 року було
повішено І. С. Солонецького, П. М. Наливайка,
А. В. Нетіпу, І. Л. Муковоза. У травні 1942 року нацисти
хотіли схопити комуніста О. П. Завгороднього, але він
відстрілювався і останній патрон залишив для себе. Через
деякий час його донька Ганна була схоплена гітлерівцями.
Її піддали жорстоким тортурам, перебили руки й ноги, але
нацисти нічого не дізналися.

19. Діяльність
Пархомівського підпілля
У Пархомівці загинули підпільники К. М. Веприцький,
А. М. Троценко, С. В. Муковоз, І. Л. Муковоз, В. Л. Ски-
бенко, Дмитро і Раїса Охтирченки, Павло Сало та юний
патріот Віталій Муковоз. Молодий юнак Юрій Кисельов
змайстрував ламповий радіоприймач і вночі слухав
зведення Радінформбюро, потім передавав їх сусідам, а ті –
іншим. Комсомолець Михайло Друзь вивісив червоний
прапор на заводській 75-метровій трубі на честь
1 Травня. Німецькі снайпери так і не зуміли збити червоний
прапор, який майорів у вишині до самого визволення села і
першим зустрів воїнів Червоної армії 11 вересня 1943 року.

20. Діяльність
Костянтинівського підпілля
В селі Костянтинівка комсомольці Ананьївського
цукрового заводу і місцеві старшокласники на початку
листопада 1941 року створили комсомольсько-
-молодіжну групу, керівником якої стала Тамара
Василівна Котляр. В групу ввійшли брати Барто-
лецькі, Тетяна Боровська, Микола Крутилін, Семен
Вельможний, Надія Пікуль, дванадцятирічний Владик
Дерега та сімнадцятирічний юнак Віктор Слухай, який
самотужки змайстрував радіоприймач, щоб слухати
повідомлення Радінформбюро.

21. Віктор Микитович Яцина
23 червня 1941 року В. М. Яцину
прийняли кандидатом в члени партії,
а потім направили в підпільну
групу, що складалася з 4 чоловік -
випускників Пархомівської школи:
Миколи Тарновського, Григорія
Довгополого, Михайла Науменка
та Івана Охтирченка. Пізніше до
групи приєдналися Микола Вак,
Олег Сорочан, Борис Сорочан і
Тарас Мисик. Комуніст Павло
Масенко допоміг зв’язатися з ра-
дисткою Є. Кисельовою, що дало їм
можливість систематично одержувати
повідомлення радянського інформ-
бюро та поширювати їх серед насе-
лення.

22. Ельза Яківна Сербінова
Широко відома діяльність гру-
пи колонтаївських медичних
працівників, яку очолювала
Е. Я. Сербінова. Ці патріоти, що-
разу наражаючись на небезпеку,
рятували поранених червоно-
армійців, а потім, вилікувавши,
направляли за лінію фронту або в
партизанський загін Т. С. Мілюхи.
Е. Я. Сербінова врятувала десят-
ки юнаків і дівчат, яких мали
примусово вивезти на роботи в
Німеччину. Всього було врято-
вано життя 52 народним мес-
никам.

23. Лідія Тимофіївна Середа
Закінчила Краснокутську середню школу,
інститут іноземних мов ім. Н. Крупської та
курси викладачів німецької мови. У вересні
1941 року нацисти запропонували Лідії бути
перекладачем у коменданта Краснокутська
фон Бляшка. Дівчина погодилась, адже саме це
потрібно було зробити згідно з особливим
завданням підпільного обкому партії та
штабу Харківського гарнізону.

24. Петро Федорович Єрмаков
Його сім’я проживала в селищі Красно-
кутськ. 27 червня 1941 року його
призвали до лав Червоної армії. З
перших днів війни був командиром
відділення 57-го гвардійського полку
зв’язку 61-ої армії. В грудні 1941 року
його було поранено, і він потрапив у
полон. Але на початку березня 1942 року
втік з полону і потрапив у парти-
занський загін Сидора Ковпака. Там
його прийняли до лав партії, призначили
командиром розвідників, а також осо-
бистим зв’язківцем Ковпака із збирання
розвідувальних даних на окупованій
території, в тому числі у Краснокутсь-
кому районі. Зв’язок тримав через Лідію
Середу.

25. Результати дослідження
Проведена наукова робота має як теоретичне, так і практичне
значення. Було проведене узагальнююче, комплексне
дослідження діяльності підпілля та партизанського руху на
Краснокутщині. Даний матеріал може бути використаний на
уроках курсу «Харківщинознавство» з теми «Харківщина в
період Другої світової війни» та на уроках історії України з теми
«Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)». Також була
проведена низка заходів, які активізують і спонукають молодь
до вивчення історії рідного краю. Серед них: публікація в
місцевій газеті «Промінь», зустріч учнівської громади з
ветеранами Другої світової війни, випуск і розповсюдження
інформаційних брошур та передача екземпляру цієї роботи
Краснокутській центральній районній бібліотеці як спосіб
привернення уваги громадськості до проблеми вивчення історії
рідного краю.