Українська література 10-й клас. Соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

1. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – перший в
українській літературі соціально-психологічний роман.
Співавторство Панаса Мирного з Іваном Біликом.
Історія написання роману, особливості композиції.

2. Це був перший «роман з народного життя», у якому, за
визначенням І.Франка, «змальовано майже столітню історію
українського села», розкрито тогочасну дійсність у всіх її
складностях і суперечностях.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» академік О. Білецький
назвав «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами,
зробленими неодночасно і не за строгим планом».

3. “… творчих вершин своїх Панас Мирний
досяг у жанрі соціально - психологічного
роману; для нас він передовсім творець
масштабних, сильних своєю
правдивістю монументальних полотен ”
О. Гончар

4. Нàрис — оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому
автор показує помічені ним у житті дійсні факти (реальних
людей, події).
(фр. roman — «романський») —це великий за обсягом,
складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені
життєві події, глибоко розкривається історія формування
характерів багатьох персонажів.
Соціально-психологічний роман — це один із різновидів
романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних
життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв
з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в
контексті соціального середовища.

5. Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мирного від
Полтави до Гадяча. 1874 року у журналі «Правда» письменник опублікував
нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу
майбутнього роману.
Почута від візника розповідь
про «відомого чи не на всю Хата Василя Гнидки
губернію розбишаку» Гнидку,
що був засуджений на
каторжні роботи, зосталася в
пам'яті, «як здоровенний
іржавий цвях, забитий в білу
стіну його споминів».
Найбільше ж дивувало
Панаса Мирного те, що люди
не засуджували вчинків
Гнидки, а навпаки співчували
йому, називали його
нещасним чоловіком.

6. 1872 Під час подорожі до батьків на Великодні свята 14
квітня 1872 р. від візника Панас Мирний почув історію
про Василя Гнидку. Пише нарис “Подоріжжя од Полтави
до Гадячого”
1872 Закінчив повість «Чіпка» — першу редакцію
майбутнього роману, написану на основі нарису.
1875 Брати дописують нові розділи. Робота над текстом
завершена
1876 Виходить Емський указ. Твір не може бути
надрукований
1880 За кордоном, у Женеві, М. Драгоманов видає
роман
1903 Виходить під назвою “Пропаща сила” в журналі
«Киевская старина»

7. Тема роману – зображення на широкому суспільному тлі
життєпис злочинця Чіпки від його народження до
ув’язнення на каторгу; зображення життя та боротьби
українського селянства проти соціального гноблення,
зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під
час реформи 1861 р.
Головна ідея твору криється в його алегоричній назві:
воли – символічний образ уярмленого селянства — не ревли
б, якби було що їсти й пити. Автори намагалися показати
соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку
героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку
дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило
трагедію.

8. • рід і життя Чіпки;
• рід і життя Максима Ґудзя;
• Грицько і його дружина;
• пани Польські;
• історія села Піски.

10. І частина виконує роль експозиції.

11. ІІ частина - передісторія.

12. Зав’язка починається розділом з промовистою назвою «Нема
землі»

13. Кульмінація в епізодах реакції Чіпки на вигнання його із
земства, у його духовному зламі. Розв’язка — винищення
козацької родини Хоменків і арешт головного героя.

14. - народна мораль;
- батьки і діти;
- добро і зло;
- земля й достаток;
- кріпацька неволя;
- «пропаща сила»;
- жінка в сім’ї;
- любов і сімейне щастя.

15. Головні: Чіпка(Нечипір) Варениченко, Грицько
Чупруненко, Максим Ґудзь, Мотря Жуківна (Чіпчина мати).
Другорядні: Іван Вареник (Чіпчин батько), баба Оришка,
Галя, Христя, Явдошка, Василь Порох, пани Польські, Лушня,
Матня, Пацюк, Чижик.

16. І. Філонов. Ілюстрація до роману Панаса
Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як
ясла повні?»

22. 1. Ідилія. З неї починається роман. Знайомство з Чіпкою
відбувається в момент, коли до нього приходить кохання
до «польової царівни» Галі.
2. Душевний занепад. У Чіпки незаконно відсуджують
землю — і він із властивою йому категоричністю вирішує,
що «правди немає!». Після цього Чіпка запиває,
зв’язується з «трійцею» сільських гультіпак і мріє про
помсту кривдникам. Уже тепер він ладен чинити розбій.
Утім, це ще не остаточне спустошення душі.

23. 3. Нова ідилія. «Воскресіння» Чіпки мотивується:
а) його розчаруванням у дружках'гультіпаках;
б) докорами сумління, каяттям перед матір’ю, якій він
завдав страждань;
в) тугою за звичайним людським щастям.
Чіпка стає полотенщиком Никифором Івановичем —
поважною комерційною людиною. Він прагне служити
громаді й навіть балотується до земської управи.
4. Катастрофа. Її причина — комедія з виборами до
управи, ще одна несправедливість, якої Чіпка стерпіти не
в силі. Образа, тяжке почуття пережитої кривди
породжують злість, стають рушієм тотальної помсти. Сам
того не помітивши, Чіпка виходить на розбійницький
шлях, вороття з якого вже немає.

24. • комплекс байстрюка; пережиті дитячі образи, що позначаються
на поведінці й душевній структурі хлопчика (невеселе, вовчкувате,
тихе…);
• суперечливість реакцій і душевних поривів малого Чіпки: він
прагне бути добрим, здатен поетично відчувати красу — і легко
засліплюється якимось почуттям, буває жорстоким (як в епізодах із
горобцями чи з Бозею, зображеним на іконі);
• мимовільна жорстокість, імпульсивність, безоглядність,
притаєна злість — цим рисам Чіпки автори приділяли належну увагу
в «дитячих» розділах роману;
• Чіпка — не такий, як усі; для Грицька він узагалі «парень добрий,
та тільки чудний собі».
Те, що Чіпка випадає із загального ряду, теж зумовило моторошне
перетворення правдошукача на розбійника.