1. Українсько-англійські мовні паралелі у педагогічному досвіді
Сучасне суспільство в умовах глобалізації (єдності світу) вимагає від нинішньої
школи формування особистості, яка насамперед усвідомлює свою належність до
рідного народу, сучасної європейської цивілізації та орієнтується в реальному і
майбутньому культурному розвитку соціуму.
На нашу думку, тільки та людина, яка знає й шанує історію, традиції, культуру
рідного краю, своєї батьківщини, здатна толерантно ставитися до духовних надбань
інших народів.
Тому поставлене нами завдання – поєднати уроки з української мови й
літератури з іноземною мовою, спрямовані на формування полікультурної
компетентності учнів із залученням краєзнавчого матеріалу, що має не тільки
пізнавальний характер, але й виховні можливості. А компетентність, як відомо,
базується на знаннях і цінностях, здобутих під час навчання.
Актуальність даного питання полягає в тому, що Україна як розвинена
європейська держава початку третього тисячоліття бачить своє майбутнє у
Євросоюзі, у тісному політичному, економічному та культурному співробітництві з
країнами Європи та цілого світу. Таке співробітництво можливе лише за умови
доброго порозуміння між націями, і тут не останню роль відіграє існування мови (або
мов) міжнародного спілкування. Історично склалося, що такою універсальною мовою
стала англійська мова, якою сьогодні володіють більше мільярда людей на планеті як
рідною, другою або третьою мовою. Англійська мова домінує в науці, бізнесі, мас-
медіа та поп-культурі. Так, скажімо, 80% електронних повідомлень в Інтернеті
передається англійською мовою. Тому не дивно, що жодна освічена людина не може
уявити свого існування у сучасному світі без знання хоч якоїсь іноземної мови.
Проведення мовних паралелей між рідною українською та англійською мовами
починається з молодших класів, коли вчитель пояснює, як вимовляється той чи
інший звук за допомогою порівняння із звуками рідної мови. Здійснюючи такі
фонетичні паралелі, вчителі щоуроку проводять фонетичну „зарядку”, вчать з учнями
римівки, скоромовки, пісні.
Діти знають рідну мову і тому їм легше, коли на уроках спираємося на їх знання
з рідної мови. В українській та англійській мовах є багато спільного, тому ми можемо
провести такі паралелі:
-подібні звуки: V-В, Z-З, L-Л, M-М, N-Н, S-С, F-Ф, U-Ю.
- як в українській, так і в англійській мові велике значення має інтонаційний, або
логічний, наголос, за допомогою якого можна сконцентрувати увагу на різні аспекти,
залежно від значимості у реченні.
В англійській мові, на відміну від української, є два види наголосу: слабкий і
сильний. Слабкий ставиться внизу, а сильний – згори. Пізнавальна активність - це
готовність та бажання учня до вивчення нового матеріалу розширеної тематики, що
стосується вивчення іноземної мови та особливостей країни, мова якої вивчається,
бажання самостійно розширювати знання з даного предмету, виявлення ініціативи в
пошуку цікавої інформації, бажання застосувати набуті знання в повсякденному житті
та при вивченні інших предметів. Для цього необхідно пропонувати дітям вивчення
тем, які безпосередньо стосуються країни, мову якої вони вивчають. Читання книг,

2. журналів та газет, перегляд телепередач, документальних та художніх фільмів на
іноземній мові сприяє розширенню світогляду учнів, їх обізнаності в усіх сферах
життєдіяльності людини. У дітей виникає бажання розповісти про прочитане,
побачене або почуте стосовно подій, що відбуваються у країні, мову якої вони
вивчають.
Також у старших класах, коли ми вчимо про англомовні країни ми не забуваємо
проводити паралель з Україною, більше того є навіть цілі теми присвячені як столиці
України, рідному місту так і Україні вцілому.
Таким чином, спираючись на знання рідної мови, учням набагато легше
оволодівати основами англійської мови.
При вивченні іноземної мови обов'язковим повинно бути передбачене:
- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої
вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство);
- залучення до діалогу культур (іншомовної та рідної);
- усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи розуміння, через яку може
сприйматися дійсність;
- розуміння особливостей свого мислення;
- порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою;
- уміння вчитися (працювати з книгою, підручником, довідковою літературою,
словниками тощо);
Досягнення цих цілей навчання іноземної мови можливе за умов
взаємопов’язаного вивчення мови і культури народу - носія цієї мови, а також
активної комунікативно-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчання.
Отож, кожен з нас усвідомлює, що рідна мова - то душа, то найголовніший
наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема
самостійного народу.
Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.
Мова - це форма нашого життя, життя культурного й національного,це
форма національного організування