1. Міжнародная
сяброўства с.7
110 років
з Ісусом с.2
«Веселий
Бамбетель» с.5
Всесвітній день
слідопитів с.4
Угорці
подолали
кордони с.3
«Джерело
любові» с.10
Історія
церкви с.8
Газета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня

2. 2 №9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
В неділю, 15 вересня, в район-
ному будинку культури Церква
адвентистів сьомого дня (ЦАСД),
відзначила 110-ту річницю своєї
присутності на теренах Демидів-
ського району.
З цієї нагоди відбувся урочистий
концерт, на який було запрошено
гурт бандуристів зі Львова «Срібні
струни», церковний хор з міста Дуб-
но, а також духовий оркестр з села
Привітне Волинської області.
Серед запрошених гостей були:
заступник голови районної адміні-
страції Микола Анатолійович Гуса-
ревич, директор історичного архі-
ву ЦАСД у Європі доктор Даніель
Хайнц (м. Фріденсау, НІмеччина),
магістри історії — Валентин Авді-
йович Шевчук та Марек Вальтер
(Польша), а також пастори, які звер-
шували служіння в демидівській
громаді.
Перед районним будинком
культури гостей зустрічав духовий
оркестр з Волині. Початком кон-
цертної програми була молитва
«Отче наш» у виконанні церковно-
го хору.
Порадував відвідувачів програ-
ми спів та гра гурту «Срібні струни».
З історичним оглядом до присутніх
звернулися гості з Польші та Німеч-
чини. А зі словами привітання від
районної адміністрації — заступник
голови райдержадміністрації Ми-
кола Гусаревич. Після його виступу
учениця Демидівської ЗОШ Юлія
Мартинюк виконала пісню «Молит-
ва за Україну».
Присутніх вітали служителі
Церкви, які в останні роки звер-
шували служіння в Демидівській
громаді. Олександр Шумчук, автор
і виконавець власних пісень, заспі-
вав пісню «Роки земні».
Завершив програму словом і
молитвою заступник президента
Церкви АСД в Західній Україні Ми-
кола Михайловський. Він проциту-
вав із Слова Божого текст записа-
ний у книзі Повторення Закону 8:2:
«І будеш пам’ятати всю ту дорогу,
що Господь, Бог твій, вів тебе нею…».
У 2003 році з нагоди сотої річни-
ці було встановлено пам’ятний знак
між поворотом на Вовковиї та с.
Копань. Історичні згадки говорять,
що 1903-го року в німецькій коло-
нії Силоновіце (інша назва Лапауш)
в сім’ї Фрідріха Діко проводились
молитовні зібрання, і більша части-
на колонії були адвентистами. Зго-
дом побудували власний молитов-
ний будинок. Відтак у сусідніх селах
Демидівка, Верба, Рутка, Вовковиї,
було утворено окремі громадки ві-
руючих Церкви адвентистів сьомо-
го дня.
У 1927 році Демидівська гро-
мада адвентистів нараховувала 30
чоловік. 1939 року, за наказом Ра-
дянської влади усі німецькі посе-
ленці повинні були покинути Захід-
ну Україну. Так спорожніла і колонія
Силоновіце — усі мешканці емігру-
вали. Залишились лише українські
громади віруючих, серед яких і гро-
мада у Демидівці.
Адвентистів сьомого дня неза-
лежно від національності об’єднує
спільна віра в Ісуса Христа, який
віддав Своє життя за грішних лю-
дей, і на підставі покаяння дарує
прощення від гріхів.
Спонукані подякою, адвентисти
виконують Десять Заповідей Зако-
ну Божого, в якому четверта запо-
відь закликає святкувати суботу, як
сьомий день тижня. Через це в на-
зві Церкви є слова «сьомого дня».
А слово «Адвентисти» має похо-
дження з латинського, що означає
«Пришестя». Адвентисти готуються
до пришестя Ісуса Христа, який при-
йде на хмарах небесних з ангелами
в славі Божій.
110Сергій Чінко років Адвентистській
громаді у Демидівці

3. 3№9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Роберт Біро
Угорці подолали кордони
П’ятий Угорський «Конгрес без кордонів»
у м. Берегово 7 вересня зібрав майже півтисячі
учасників.
Як і торік Конгрес був організований у літньому те-
атрі на території місцевого парку.
На Конгресі були присутні члени угорських а також
і українських громад Закарпаття, всього близько 400
чоловік, були і гості та музичні колективи з-за кордону:
Угорщини та Румунії.
Урок Суботньої школи проводив Арпад Ковач —
євангеліст з Угорщини, який вже двічі проводив Єван-
гельські програми в Берегово та Тячеві. Проповідь
виголосив Ерно Сас — президент Північно-Трансіль-
ванської Конференції та координатор Відділу націо-
нальних меншин у Румунії. Його проповідь базувалась
на відомих словах Ісуса Христа: «…Жниво справді вели-
ке, та робітників мало; тож благайте Господаря жни-
ва, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» Матфія
9:37,38.
До присутніх на Конгресі з привітаннями та закли-
ками звертались і керівники Західної Конференції (ЗК):
Олександр Антонюк, Валентин Шевчук та Микола Ми-
хайловський, а також Ілля Пірчак — координатор про-
грами по роботі з національними меншинами ЗК. Були
присутні і служителі громад Хуста та Мукачева.
Музичне служіння виконували чоловічий хор з
Румунії в складі 13 чоловік, духовий оркестр з міста
Фегердьормот, Угорщина, а також хор «Емануїл» з м.
Мукачево, який вже неодноразово брав участь у попе-
редніх угорських конгресах. Було багато сольних номе-
рів, дуетів, віршів, духовні гімни виконувались також і
на музичних інструментах.
На початку Конгресу Роберт Біро поділився місі-
онерськими новинами про служіння, яке звершува-
лось протягом попередніх вісімнадцяти місяців серед
угорського населення Закарпаття. Переважно це були
євангельські та медико-місіонерські програми, літера-
турний євангелізм та виховні семінари в школах, а та-
кож молодіжний табір влітку в Карпатських горах.
Угорське населення Закарпатської області налічує
151 533 чоловік (згідно даних перепису населення
2001р.), що складає 12,1% від загального числа меш-
канців. На даний час угорці є найчисельнішою грома-
дою іноземців, яка проживає в 114 населених пунктах
Закарпаття, 78 з яких є майже повністю угорськими.
Проте, на даний час в Берегівському, Виногра-
дівському та Ужгородському районах є багато сіл з
угорським населенням, де ще не побували навіть лі-
тературні євангелісти. Євангельські програми та інше
місіонерське служіння для угорців, до цих пір, прово-
дилось переважно поблизу міст.
Перешкодами для звершення служіння у відда-
лених угорських селах часто є: нестача коштів, книг та
транспорту для місіонерських поїздок, а також недо-
статня кількість угорських служителів-місіонерів.
Саме тому учасників конгресу просили усвідомити
свою відповідальність за кожного жителя Закарпаття,
хто ще не чув Триангельську вістку.
На завершення Конгресу Дьозо Форкош презен-
тував для присутніх угорську сімейно-оздоровчу га-
зету «Життя та здоров’я», яка видається Церквою вже
другий рік поспіль і розповсюджується у 20 угорських
населених пунктах. Він звернувся до присутніх з про-
ханням підтримати видавництво цієї газети, тому що
тираж 5000 примірників є незрівнянно малим у від-
ношенні до кількості угорського населення Закарпаття.
Щоби урочиста програма була зрозуміла і для чи-
сельних україномовних гостей, спільне вивчення уро-
ку Суботньої школи, звернення та проповіді проводи-
лись з перекладом українською мовою, а звернення та
молитви представників ЗК перекладались, відповідно,
угорською. Переклад забезпечували Іван Теремта, лі-
тературний євангеліст для угорського населення на те-
риторії Берегівського і Виноградівського районів та Ро-
берт Біро, місіонер і служитель громади смт. Вишково.
Організаторами конгресу виступили служителі Бе-
регівської громади Дьозо Форкош і Олександр Зібо-
ров, а також члени громади. Фінансову підтримку для
проведення Конгресу та покриття дорожніх витрат на-
дали Західна Конференція та брат Модьор Ондраш з
Угорщини, який і є ініціатором цих зустрічей.
Учасники конгресу дякували Господу за чудову по-
году під час Конгресу, за духовну, надихаючу програ-
му і за можливість зустрітись і знов посвятити себе на
служіння.

4. 4 №9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Закінчився Конгрес проголошенням слів благосло-
вення і спільною домовленістю через рік, з Божої ми-
лості, зустрітись знову. Загалом це була вже 9-та подіб-
на зустріч членів угорських громад Закарпаття.
Олександр Коберник
Всесвітній день слідопита
відзначили у Дубно та
Володимирі-Волинському
Щороку у третю суботу вересня традиційно
відзначають у нашій Церкві всесвітній день
слідопита. Не обминула ця подія і клуби
Західної конференції. Зокрема, спеціальні
служіння були проведені у громадах м. Дубно
та м. Володимира-Волинського.
У суботу 21 вересня на ранковому богослужінні
в у громаді м. Дубно виголосили спеціальну пропо-
відь для слідопитів та членів церкви про посвячення
Христовій справі, показали семихвилинний докумен-
тальний фільм «Покликані Ісусом», про важливість
молодіжного служіння у Церкві. Фільм був спеціально
підготовлений молодіжним відділом Євро-азійського
дивізіону саме для цієї події.
На богослужінні лунали пісні у виконанні місцевого
клубу «Пілігрім» та гостей із Рівненського клубу слідо-
питів «ШОК». Ансамбль скрипалів під керівництвом
Оксани Матвійчук подарував хвилини спілкування зі
світом прекрасного, коли з під смичків злітали чарівні
звуки християнської пісні.
А після обідньої перерви представники клубів «Пі-
лігрім» та «ШОК» вирушили на Волинь до старовин-
ного міста Володимира-Волинського. На вечірньому
богослужіння у місцевій громаді зібралися клуби слі-
допитів з деяких громад Волинської області: Ново-
волинський «ЯСПІС», Ковельські «Воїни Христа», Лю-
бомльський «Ампер», а також слідопити громади смт.
Іваничі.
Ця зустріч була особливою. Окрім відзначення дня
слідопита, гості приїхали привітати слідопитів Володи-
мир-Волинського клубу «АС» з маленьким ювілеєм —
десятиріччям з дня офіційної реєстрації та посвячення
клубу. На богослужінні зі словами духовного підбадьо-
рення до присутніх звернулися керівник Молодіжного
відділу конференції, пастор Віктор Власюк та коорди-
натор слідопитів конференції, пастор Олександр Ко-
берник. Присутні згадували історію перших спроб у за-
провадженні клубної програми ще у дев’яностих роках
20 століття (кервіник клубу Петро Алєксєєв), а також
посвячення та відкриття клубу у 2003 році (директор
клубу Григорій Павлюк).
Хоча становлення клубу було непростим, але за-
вдяки підтримці церковної ради, пасторів, які служили
у ті часи у громаді, а також завдяки посвяченості справі
виховання підлітків наступних директорів клубу «АС»
Григорію Антонюку, Дмитрові Мокрушенку, Світлані
Савіній, — цей відділ церковного служіння розвивав-
ся. Тепер керівництво клубом слідопитів Володимир-
Волинської громади доручено Юрію Романюку.
Наприкінці свята було здійснене посвячення групи
нових слідопитів та шукачів пригод. Посвячення слідо-
питів та наставників здійснювали майстри-провідники
Олександр Коберник, Віталій Климчук, Оксана Гуліта,
та наставник шукачів пригод — керівник дитячого від-
ділу конференції Світлана Савіна.
Серед посвячених у слідопити був і керівник мо-
лодіжного відділу конференції Віктор Власюк, який по
особливому вболіває за розвиток клубів у нашій кон-
ференції.
Після богослужіння та вечері пастор Віктор Власюк
поділився враженнями від участі у Всесвітньому мо-
лодіжному конгресі, що відбувся у Південно-Афикан-
ській Республіці.
Наступного дня, у неділю, клуби провели практичні
заняття на природі: закріпили знання з табірних вимог,
готували їжу, розводили вогнище, прокладали марш-
рут, повторили правила орієнтування на місцевості.
До польового виходу долучилися слідопити першої
луцької та підгаєцької громад (директори клубів Павло
Швайковський та Микола Косінчук).

5. 5№9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Людмила Пристай
Церква
потурбувалася про сім’ю
З7по14вереснявгромадім.Стрий відвідувачів
богослужінь закликали обдумувати значення
сім’ї, сімейних та батьківських відносин.
Впродовж молитовного «Тижня сімейної єднос-
ті» брати і сестри громади приділяли особливу увагу
тому, що більш всього бракує нашим сім’ям: спілку-
вання, розв’язання труднощів та проблем, допомога
рідним, відродження сімейного вівтаря. Аби створити
в сім’ї атмосферу доброзичливості і турботи один до
одного ми з покірною молитвою та твердою вірою по-
винні шукати порад у Бога.
Особлива зустріч відбулася у суботу, 14 вересня,
коли на богослужіння завітали гості з третьої львів-
ської громади, з програмою «Ми одна сім’я». Свято
розпочалося з місіонерських вістей про особливі до-
свіди, — як молитва допомагає відновлювати добрі
і теплі стосунки з нашими рідними. Адже молитви за
наші сім’ї — це не одноразова акція, а спосіб христи-
янського життя.
Один брат сказав: «Моя дружина стала мене біль-
ше розуміти та прислуховуватися до мене». «А мій
чоловік, — розповіла інша сестричка, — почав разом
зі мною дивитись телеканал «Надія». День сімейної
єдності був наповнений прославленням Бога: вірша-
ми, співом псалмів, в яких приймали участь діточки, їх
батьки, дідусі та бабусі обох громад. Спілкування за-
вершилось за святковим обідом в щирій доброзичли-
вій атмосфері.
Сьогодні Бог, більш ніж будь-коли, закликає бать-
ків жити освяченим життям та залучати своїх дітей для
участі в місії по спасінню людей. Це чудовий спосіб,
щоб діти стали ближче до Бога. Об’єднавшись з Ісусом
Христом, ми можемо донести вістку Євангелії усьому
світу, але це служіння має розпочатися у нашому домі.
«Улюблені, збудовуйте себе вашою найсвятішою вірою,
моліться у Святому Дусі. Зберігайте себе в Божій любо-
ві, очікуючи милості нашого Господа Ісуса Христа для ві-
чного життя» Юди 20:21.
Анатолій Федорук
Місіонерський конгрес в Іваничах
навчав спілкуватись
Місіонерський конгрес в смт. Іваничі в суботу
14 вересня зібрав в приміщенні молитовного
будинку церкви АСД делегатів з громад сіл
Колона та Мишів, а також міст Володимир і
Нововолинськ.
На урочистому богослужінні в приміщенні дому
молитви були присутні також служителі Микола Ря-
бенко (м. Нововолинськ), Андрій Савін (м. Володимир)
та керівник Відділу глобальної місії і Молодіжного від-
ділу Західної конференції Віктор Власюк.
Разом з місцевим пастором Анатолієм Ярчаком
вони прочитали декілька важливих навчальних семі-
нарів на тему, як донести до людей, що живуть у сучас-
ному світі вістку Євангелії. Також Віктор Власюк провів
тренінг з практичного навчання благовістя. Усі бажаю-
чі приймали активну участь. Їм продемонстрували як
знайомитись і про що говорити при зустрічі з пред-
ставниками різних соціальних груп, щоб зацікавити їх
Словом Божим.
Після урочистої літанії посвячення, якою завер-
шилась перша частина конгресу та святкового обіду,
члени церкви разом із служителями, взявши пакети з
духовною літературою, відправились на місіонерську
роботу в селище Іваничі. Того дня місіонери розповсю-
дили 56 книг «Велика боротьба» та близько 800 газет
«Вічний скарб» і «Світло твого життя».
На завершення конгресу ділилися досвідами і хо-
рошими враженнями, які вони отримали від спілку-
вання з мешканцями Іваничів. Приємно було чути, що
деякі жителі дивляться програми адвентистського те-
леканалу «Надія», а також читають книги та газети ду-
ховного змісту, а дехто навіть запросив благовісників
знову відвідати їхні домівки.
Подібні конгреси є насправді великим стимулом до
духовноїпрацідлякожноговіруючого.
Ольга Ношин
«Веселий Бамбетель» вмістив
аж 18 дітлахів
Дитяче свято зібрало чималий гурт — аж
18 дітлахів віком від 3 до 8 років відвідали
9 вересня розважально-пізнавальну програму
«Веселий Бамбетель».
Все почалося з Біблійного уроку, де дітки брали
безпосередню участь в оформленні Ноєвого ковчегу і
заповнені його різноманітними тваринками.
Не давали сумувати дітям і креативні конкурси та
цікаві ігри в приміщенні і на вулиці. Крім того, цього
дня там святкували свій День народження троє дітей.
Частування приємно здивувало усіх присутніх, по-
заяк, потрібно було самому вигадати собі веселий
бутерброд, який прикрашали фігурно вирізаними
овочами: квіточками, зірочками, листочками тощо.
Діти швидко зметикували що до чого і організували
«бутербродний потяг» на рейках із «Соломки», а коле-

6. 6 №9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
сами їм слугували колечками нарізані маслини. Потім
всі вагончики «бутербродного потягу» дісталися свого
призначення. А особливу радість у дітлахів викликала
смачна італійська піца і торт.
«Веселий Бамбетель» — один із арт-клубів на базі
арт-кафе «Бамбетель», розташованого в приміщенні
третьої львівської громади.
Організаторами заходу стали члени місцевої гро-
мади: Олександра Тайлер-Мелинь, яка займалась
оформленням та креативною частиною свята, та Ольга
Ношин,якаприготувалачастування.
Ольга Ношин
У Львові вчились розмовляти
мовами любові
Львівське арт-кафе «Бамбетель» продовжує
розвивати програму «Арт-клуби Бамбетля». 15
вересня стартував новий арт-клуб під назвою
«Бамбетельдлядвох».Цейклуборганізований
для молодих сімей.
Зустріч розпочалася зі знайомства: кожна сім’я ко-
ротко розповіла свою «історію кохання», після чого
пастор громади Руслан Вільховий розповів про важли-
вість порозуміння у сімейних відносинах.
Далі всі присутні взяли участь у програмі-тренінгу
під назвою «П’ять мов любові». Існує п’ять основних
мов любові — п’ять способів, за допомогою яких люди
висловлюють і сприймають любов. Емоційна мова лю-
бові чоловіка може відрізнятися від мови любові дру-
жини само як китайська відрізняється від української.
Ми намагаємося говорити нашою основною мо-
вою любові і приходимо в замішання, коли наш чоло-
вік або дружина не розуміють того, що ми прагнемо
висловити. Ми висловлюємо нашу любов, але повідо-
млення не доходить до адресата, оскільки те, про що
ми говоримо, звучить для них іноземною мовою.
Якщо ми хочемо, щоб наше спілкування в любо-
ві було успішним, то повинні хотіти вивчити основну
мову любові нашої половинки.
Щоб зробити це усі подружжя (чоловіки і дружи-
ни) виконали тести на визначення своєї мови любові, і
отримали пам’ятки про те, якою мовою любові «гово-
рить» кожен з них. Слайди і відео сюжети допомогли
краще зрозуміти і розібратись у нюансах «любовної»
лінгвістики.
Програма «П’ять мов любові» основана на одно-
іменній книзі Гері Чапмена.
До уваги присутніх були підготовані і музичні но-
мери — цього разу для них співали Галина Вільхова і
Наталя Сасанчина.
Вечір закінчився частуванням і невимушеним спіл-
куваннямвколідрузівзагорняткомчаю.
Дарина Шевчук
Міжнародная сяброўства
концертувала у Луцьку
Таквбілоруськоюмовоюзвучить«міжнародна
дружба». 21 вересня в молитовному будинку
першої Луцької громади відбувся хоровий
концерт молодіжного хору м. Мінськ.
Вже другий рік поспіль між церквами Луцька та
Мінська утворились дружні відносини. То Луцьк їде в
Мінськ на хоровий фестиваль що на весні, то молодіж-
ний хор з Мінська приїжджає до Луцька з концертною
програмою восени.
Вже у суботу ранком вони прикрасили служіння
хоровим співом, ансамблевим виконанням та сольни-
ми номерами. Почувши їх натхнене прославлення на
ранковому служінні, ще більше зростало очікування
служіння вечірнього, де цей чудовий хор мав виконати
свої твори на славу Богу!
Тому не дивно, що зал молитовного будинку був
повністю зайнятий братами і сестрами котрі прийшли,
щоб через спів хору наблизитись до музики Небесного
царства. І першим твором, що відкрив вечірню про-
граму був «Великий Бог». Твір, що відкриває всемогут-
ність нашого Бога над усіма природніми стихіями.
Далі звучали не менш величні твори, в яких відкри-
валась любов Бога до нас, освітлювались теми скорого
другого пришестя, в піснях віддавалась честь і хвала
Царю Царів. Необхідно підкреслити, що хор співав не
просто гарно і злагоджено, а співав професійно та бо-
гонатхненно.
Зі словом до дітей та молоді, їх батьків та бабусь
і дідусів звернувся пастор з Білорусії Мойсей Остров-
ський. Лейтмотивом його промови став вірш «Не дай-
те себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!».

7. 7№9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Через різні життєві історії, які були наведені пастором,
цей вірш остаточно закарбувався у свідомості всіх хто
слухав це слово.
Завершився концерт виступом двох друзів — зве-
деним хором м. Луцька та м. Мінськ, а акомпанував їм
симфонічний оркестр «Класика». Разом вони викона-
ли три чудових твори, останній з яких оспівував новий
Єрусалим!
Анжела Бронська
Слідопити організували
літній клубний похід
6-7 серпня 2013 року вихованці клубу
слідопитів «Пілігрім» громади міста Дубно
здійснили дводенний похід за маршрутом: с.
Майдан (музей-штаб УПА) — с. Антонівці (гора
Уніас) — с. Мала Іловиця — с. Велика Іловиця —
с. Майдан.
У поході взяли участь десять слідопитів та четверо
друзів клубу. Група відвідала музей та заповідник, на
практиці закріпила спеціалізаціі з туризму та життя се-
ред природи. У трьох селах слідопити роздали газети.
Мандрівку, за згодою усієї групи, вирішили про-
вести креативно. О сьомій ранку слідопити вийшли з
маршрутки Дубно-Майдан, звернули на лісову дорогу
і на два дні... «загубились».
Двадцятикілометровий маршрут пролягав лісови-
ми дорогами та стежками. Нас зустріла казково гарна
природа. Цікаво було пройтися місцями, пов’язаними
з історією України. Біля штабу УПА ми здійснили при-
вал, під час якого провели теоретичні заняття. Відпо-
чинок був чудовим. Ми пили чисту й смачну воду з
джерела. Купалися в озері. Грали в ігри.
Пізніше на горі Уніас власноруч облаштували та-
бір. Увечері було спілкування біля вогнища, спільна
молитва та дослідження Бібліі. Кожен ділився своїми
переживаннями, досвідами, новими відкриттями. Це
було просто романтично. Над нами зорі, а навколо ліс
і гори..., а також зустрічі з лісовими мешканцями.
Коли повернулися додому, то звичайно ж були
втомлені. Ноги «гули», спина «нила». Але була і ра-
дість. Адже поряд — друзі, які тебе підтримують, і БОГ,
який тебе ЛЮБИТЬ!
Дарина Шевчук
У Рівному співали для допомоги
Благодійний концерт зібрав для лікування
жінки понад 2000 гривень
Молодь із громад міста Рівного вирішила організу-
вати 14 вересня благодійний концерт. У ньому взяли
участь 13 учасників. Хор, вокалісти, інструментальна
музика, колектив з Кузнецовська та гурт «Філадель-
фія» з Рівного. Звучали поради щодо лікування музи-
кою, говорили про вплив музики на організм людини.
На завершення концертної програми, як поштовх
до допомоги, була показана сценка «Бог створив
руки». Усі присутні того вечора використали свої руки
для матеріальної допомоги.
Зібрані кошти у сумі 2067 грн. були надані для до-
помоги в лікуванні Тетяні Смірновій, члена другої рів-
ненської громади, яка хворіє на діабет та має ампуто-
вану ногу.
Кожного з нас Христос закликає любити один одно-
го: приділяти час, говорити слова підтримки, обіймати
один одного, дарувати подарунки та допомагати. Як
це ви будете робити і кому — обирайте самі але роби-
ти це вартує, бо Ісус говорить: «Бо Я голодував був і не
нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрів-
ником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли
ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви... Тоді
Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки
одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчини-
ли!».

8. 8 №9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Думка католиків про адвентистів
Ми звикли читати і чути неприємні відгуки католи-
ків про адвентистів. Але бувають вийнятки. Саме його
знаходимо в щомісячному видані настоятеля ордену
Францисканців під назвою «Часопис для терціаріїв і
приятелів ордену Францисканців» за №2, 1925 року.
Надіслав його мені один наш служитель.
Адвентисти
«Одного разу я був на святі в лісах Баварії. Міс-
цевий священик розповів нам, що в одному віддале-
ному селищі знаходиться громада адвентистів. Нас
здивувало, яким чином та наука змогла дістатись аж
сюди. Тож священик розповів як це сталося. Дівчина з
тієї місцевосці прислуговувала в місті одній заможній
родині. Там її «навернули» в адвентисти і вона стала
ревною послідовницею тієї науки.
Однак, не можемо закривати очі на той факт, що
не лише найгірші люди долучаються до адвентистів.
Ні! До них долучаються також дуже хороші люди, бо
з поганими і вони не можуть собі дати раду. Та дівчи-
на була дуже вихована, вірна, шляхетна, і господарі її
дуже любили. Коли вона скінчила прислуговувати і по-
вернулась додому, то почала гуртувати довкола себе
таких же людей, робила богослужіння: співали пісні,
читали Святе Письмо; збирали поміж собою кошти із
своїх заощаджень і утворили спільну скарбницю для
релігійних цілей. Таким чином дівчина не струджува-
лась на роботі, здобуваючи потроху нових людей. Так
утворилась громада адвентистів.
Згодом вона вийшла заміж, також за адвентис-
та. Їх сільський будинок став осередком для тих, хто
долучився до нової віри, а був він, відверто кажучи,
гарний, чистий, відкритий дім, де замість жадібності
панувала радість, любов до ближнього, де лунали бо-
гохвалебні пісні, замість вигадок і образ. Чи такий дім
на селі не буде привабливим для інших молодих лю-
дей? Тож незабаром з’явилась групка молоді і, ще раз
зазначу, — не з найгірших, а навпаки з вибраних, котрі
шукали і знайшли там що хотіли. І ми маємо у христи-
янстві такі скарби, тільки не знаємо, де вони заховані.
Але про це згодом.
Священик ще розповідав, що громада адвентистів
настільки згуртована, ніби спаяні між собою сталь і за-
лізо. Коли хто з них захворіє, то інші його відвідують,
а коли зубожіє допомагають як можуть із скарбниці
громади. І взагалі їхня жертовність вражає.
Незаперечним залишається той факт, що ця ново-
утворена громада була наче ковток свіжого повітря, і
швидко здобувала людей. Видно було, що там жили
по-християнськи, в той час як в католицькій релігії,
будьмо щирі, навіть в терціарних будинках християн-
Це не того, що адвентисти мають кра-
щу релігію ніж католики, а того, що адвен-
тисти живуть згідно своєї науки і віру мають не
лише на устах і в свідоцтві про народження,
а й на практиці
Валентин Шевчук Адвентисти очима католиків
на початку ХХ століття
Незвичайна і цікава інформація трапилась мені, коли я переглядав підшивки старих номерів
польського часопису «Слуга збору», який видавали адвентисти у Варшаві. Хочу поділитись з вами.
Сподіваюсь, що цей такий «давній» матеріал по-новому прозвучить для сучасних адвентистів.
Нажаль автор статті не вказаний, як і той, хто розмістив її в часописі. Головним редактором
на той час був Теодор Віль, тож можна припустити, що це був він.
Далі до вашої уваги стаття, як вона була розміщена у часописі «Слуга збору» у перекладі
українською мовою
Терціарії — Третій регулярний орден Святого Франциска (lat. — Tertius Ordo Regularis Sancti
Francisci) інститут посвяченного життя (монаший орден) Католицької церкви. Утворився, як третій
підрозділ (першою вважається чоловіча гілка ордену, другою — жіноча) в ордені Францисканців.
З 1447 року став окремим жебракуючим орденом канонічно незалежним від них. Ще має назву
Терціани або Брати Епітим’ї.
Терціарії призначені для людей, які хочуть дати обітниці і жити відповідно до духовності даного
ордену, але не покидати світ. Вони носять одяг схожий на одяг ордену, але зі спеціальними
ознаками, які сповіщають про належність до третього ордену. Ймовірно, деякі світські терціарії,
які в багатьох випадках зустрічалися у власних домах, поступово виходили повністю зі світу. Таким
чином формувалися релігійні громади, але без трьох істотних обітниць чернечих орденів.

9. 9№9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
ство лише показне. Якби терціарії жили так, як пови-
нні, їхнє життя у світі було б суцільною проповіддю.
Щиро віруючих людей необхідно шанувати за їх
стиль життя і старатись привести до єдиної істини.
Якби всі християни жили згідно віри, напевно не шу-
кали б у адвентистів того, що на їх думку відсутнє у
християнстві.
Таким життям віри відома одна католицька роди-
на. Один молодий хлопчина з тієї сім’ї, під час війни,
познайомився з адвентистами і став послідовником
тієї науки. З того часу він дуже змінився. Раніше він був
жорстокий, легковажний, розпущений, і вкрай неслух-
няний батькам. А потому він став скромним, чемним,
милосердним і добрим сином. Ця зміна так вплинула
на його брата, що він теж став адвентистом, на розпач
його матері.
Одного разу мати сварила їх за те, що відпали від
правдивої віри. Замість того, щоб розізлитись старший
брат так відповів: «Мамо, ми знаємо що це тобі не
подобається. Але глянь які ми щасливі, і як ми зміни-
лися, ми стали зовсім іншими людьми. Чи не так?». Зі
сльозами на очах мати змушена була визнати правду.
«Можеш гніватись на нас, можеш нас навіть відлупцю-
вати, ти по-своєму права. Ми все від тебе приймемо,
без слова осудження, але переконань наших не змі-
нимо» - сказав він. Така поведінка хлопця, про якого
вона мені розповідала особисто, заслуговує на повагу.
Він покірно прийняв би навіть тілесне покарання. Це
дивовижно, і не дивуймося, що такі приклади притя-
гують молодь.
А все це не того, що адвентисти мають кращу релі-
гію ніж католики, а того, що адвентисти живуть згідно
своєї науки і віру мають не лише на устах і в свідоцтві
про народження, а й на практиці. Коли інші христи-
яни почнуть жити згідно правил християнства, тоді
побачимо щось неочікуване і несподіване. Християн-
ство здобуде в щоденному житті нової енергії і нових
сил. «Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого
всі люди знають і читають!» - сказав апостол Павло до
Коринтян, «не на таблицях камінних, але на тілесних
таблицях серця».
Нехай усі адвентисти так живуть, щоб про усіх мож-
на було так сказати. Релігія не повинна проявлятись у
словах, а у діях. Рим заздрить нам за таке християн-
ство, позаяк воно не походить з Риму а народжене в
небі від Ісуса Христа. Ми повинні бути листом написа-
ним не на кам’яних таблицях, а на серці».
Часопис «Слуга збору» №2, 1928 рік, Варшава с. 16-17
переклад Ольги Ношин
Коли інші християни почнуть жити згідно
правил християнства, тоді побачимо щось нео-
чікуване і несподіване. Християнство здобуде в що-
денному житті нової енергії і нових сил
З сумом і жалем повідомляємо, що 21 вересня
на 39 році життя, після тривалої хвороби,
упокоївся в Господі пастор Ігор Леонідович
Рубін.
Адміністрація Західної конференції та редакція
газети вислювлюють щирі співчуття дружині
Оксані, донечці Даніелі, батькам та близьким
Ігора. Нехай добрий Господь стане для вас
підтримкою і потіхою у ці важкі часи.
«Дорога в очах Господа смерть богобійних
Його!» (Пс.116:15).
НЕКРОЛОГ
Ігор Рубін народився у 1974 році у м. Торчин, Во-
линської області в сім’ї службовців. У 1995 одружив-
ся з дружиною Оксаною. Подружжя виховувало одну
доньку — Даніелу.
Освіта: Закінчив Державну агро-екологічну акаде-
мію в м. Житомирі. Заочно навчався у Заокській духо-
вній академії. Потім — Національний університет Ост-
розька академія, магістр філософії (релігієзнавства).
Викладав в УГІ філософські дисципліни.
у 1994 році прийняв хрещення після євангельської
програми, яка проходила в Житомирі наприкінці 1993
року.
З 1996 почав служіння у першій громаді м. Жито-
мира, як пастор-початківець і звершував його до 1998
року.
Наприкінці 98-го був скерований у Вінницьку обл.,
селище Оратів де на той час було троє членів грома-
ди. Після євангельської програми громада була заре-
єстрована у кількості 13 членів. На початок 1999 року
громада налічувала вже 15 членів і троє готувались до
хрещення.
У тому ж році був запрошений звершувати слу-
жіння в громадах Західної конференції: 1999-2000 рр.
Іваничі, Мишів, Колона; 2001-2004 рр. Пожарки, Ро-
жище; 2004-2009 рр. Стрий, Дрогобич; 2009-2011 рр.
Луцьк-2, Ківерці.
За час служіння провів більше 15 євангельських
програм.
На сьомому з’їзді Західної конференції у травні
2011 року був обраний на відповідальне служіння се-
кретаря конференції.
У червні 2012 року Ігор був госпіталізований у 8-му
клінічну лікарню м. Львова з діагнозом геморагічний
інсульт. Після тривалої і важкої хвороби він упокоївся
в Господі 21 вересня 2013 року.

10. 10 №9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
Табірна команда заїхала швид-
ше, щоб підготувати програму та
територію табору до приїзду відпо-
чиваючих. У команді можна було
помітити надзвичайну єдність,
вони підтримували один одного,
плакали та сміялися разом, раділи
від того, що Бог подарував їм таку
дружну команду.
Зоряне містечко
110 дітей відпочивало в табо-
рі під назвою «Зоряне містечко» з
8 по 18 липня. Тут відпочивали 14
діток з дитячого будинку, які при-
їхали в табір не вперше, а також
хлопці та дівчата, які не належать
до Церкви АСД.
В перший день маленькі лабо-
ранти розселились в обсерваторі-
ях, пройшли спеціальну підготовку
і вступили до «Зоряної Академії», а
потім отримали браслети з особли-
вим кольором своєї команди.
Головними героями табору ста-
ли координатори, яких жартома на-
зивали GPS-навігатори: Вася Крупка
і Ангеліна Кормош. Вони вміло все
організовували, щоб табір пройшов
якнайкраще.
На ранковому богослужінні ді-
вчата і хлопці із задоволенням слу-
хали історію про роботу місіонерів
в країнах, далеких від цивілізації,
яку розповідав духовний наставник
— Сергій Антонюк. Відпочинок був
насичений різноманітними захода-
ми: для дітей проводилися спор-
тивні естафети та турніри, також
вони розважалися на батуті.
Найбільше запам’ятався діткам
екстремальний похід, всі вони по-
вернулися дуже змученими, але
водночас радісними і задоволени-
ми. Особливо учасниками сподо-
балися майстер-класи з музики та
рукоділля, переправа та загально-
табірні ігри.
Одна з найзахоплюючих ігор
мала назву «Дикий Марс». Діти шу-
кали «золото», під час гри всі діяли
дружньо і злагоджено. Лаборанти
обирали собі сферу діяльності в тій
чи іншій галузі, а потім щовечора
представляли завдання дня і отри-
мували за це подарунки.
Особливе задоволення учасни-
ки табору отримували тоді, коли
бачили себе під час фоторепортажу
дня. В останній вечір всі були за-
смученими, адже час пролетів так
швидко…
Все просто 4удоВО
Молодіжний заїзд відбувся з 22
липняпо 1 серпня.На цейтабір при-
їхали молоді люди з цілої України, а
також з Азербайджану і Білорусії.
Всі вони мали змогу проживати і
відпочивати у сучасних комфорт-
них наметах, харчувались само-
стійно — смачною їжею чотири
рази на день, а також насоло-
джувались чудовою атмосферою
яка панувала навкруги.
Молодь поринула в епоху
ССТР (Світовий Союз Табірних
Республік), вони вивчали Біблій-
ні уроки під загальною назвою
«Все просто 4удоВО».
Кожна команда вибрала собі
сферу діяльності, у якій працюва-
Джерело любові
переповнило серця
Даніела Саксон
Закарпатська молодіжна рада Церкви АСД ініціювала низку відпочинкових наметових таборів
у мальовничому с. Климовиця Іршавського району Закарпатської області під загальною назвою
«Джерело любові». З 8 липня по 8 серпня їх відвідали діти, молодь та сім’ї, щоб відпочити,
оздоровитись та збагатитись духовно.

11. 11№9 (109) жовтень 2013Надії
Голос
ла всі 10 днів і потім кожного разу
на вечірньому служінні показувала
свої креативні завдання дня. Після
служіння молодь могла спілкувати-
ся з духовним наставником — Ми-
хайлом Проданюком, та задавати
йому питання і обговорювати акту-
альні, хвилюючі молоде покоління,
теми. Вечорами спілкувалися біля
вогнища, насолоджувалися гарним
співом і самі співали під гітару хрис-
тиянські пісні.
Кожен ранок розпочинався мо-
литвою та співом гімну. Дівчата та
хлопці активно відпочивали: спор-
тивні естафети, плавання в озері,
турніри з волейболу, футболу та на-
стільного тенісу. Також різноманітні
розваги, переправа та похід на вер-
шину Дехманов, де вони провели
Біблійний урок, відпочили і підкрі-
пилися, щоб з новими силами дійти
до табору.
Молодь їздила в село: вони
розносили газети, співали духовні
гімни, допомагали стареньким по
господарству, тому богослужіння
відвідували місцеві жителі.
Цього року особливим чином
молоді сподобались загальнота-
бірні ігри, одна з яких проводилась
вночі і тривала до 5 години ранку.
Мета гри полягала в тому, щоб від-
шукати дорогоцінні Біблійні вірші,
проходячи через труднощі, пере-
живання і небезпеку, до того ж зро-
бити це так щоб охоронці не забра-
ли жодного сувою і ніхто з команди
не зазнав втрат.
Також одного вечора більшість
людей з табору пішли в нічний по-
хід, який залишив незабутні спога-
ди.
Головний результат всього цьо-
го табору — вечір п’ятниці, коли
багато молодих людей зробили ви-
бір у своєму житті на користь Ісуса
Христа. У Суботу четверо молодих
людей прийняли хрещення, вони
молились і просили, щоб Ісус став
їхнім Спасителем. Деякі з них уже
впродовж певного часу були при-
ятелями нашої церкви і ось тепер
вони нарешті стали братами та се-
страми. Це дуже велика радість.
Після завершення обряду хре-
щення в основному наметі було
організовано особливе служіння,
новохрещеним сестрам і брату вру-
чили свідоцтва про хрещення, а
також подарували квіти. Потім роз-
почався музичний фестиваль, на
якому всі бажаючі могли показати
свої таланти і прославити Небесно-
го Отця.
Логічне завершення
З 2 по 8 серпня проходив сімей-
ний заїзд. 30 людей приїхало в на-
метове містечко.
Тут на них чекала захоплююча
програма: різноманітні екскурсії
та походи в туристичні місця За-
карпаття. Сім’ї відвідали Мукачів-
ський замок та побачили чудові
краєвиди.
Щодня вони мали можливість
відвідувати надихаючі богослужін-
ня, слухати проповіді і роздумувати
над різними питаннями. Сім’ї діли-
лися досвідами та молилися одина
за одну. Ходили у похід, щоб підко-
рити вершину і повернулися дуже
задоволеними. Також грали у вод-
ний волейбол на озері, що справи-
ло на всіх яскраве враження.
Впродовж усіх трьох заїздів
була гарна сонячна погода, якщо
навіть і були дощі то короткочасні,
негативних наслідків після них не
було. Слава Богу за це!
Організатори табору запрошу-
ють всіх бажаючих відпочити в та-
борі нанаступного року: «Ми щиро
вдячні Богу за його роботу, до якої
ми змогли приєднатися і віримо,
що наступного року ми знову зу-
стрінемось».

12. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого
дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про
реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор
Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна
верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,
Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників
Місіонерські конгреси
5 жовтня
• Свалява – Мукачево-2 – Мукачево-3 –
Ракошино – Чомонін
12 жовтня
• Підвиноградово – Виноградово – Бере-
гово – Береги – Мужієво – Дротинці
26 жовтня
• Кузнєцовськ – Сарни – Берестя – Тин-
не – Рокитне
2 листопада
• Ковель-1 – Дроздні – Любомль – Шацьк
13-17.10 Похід по вершинах Карпатських
гір. Реєстрація до 5 жовтня за тел.:
(093) 399 75 77 Михайло Староста
9.11 Молодіжний місіонерський конгрес
«В Його ритмі». Довідки за тел.:
(093) 399 75 77 Михайло Староста
13-15.12 Молодіжний уїк-енд. «Сонячні
Карпати». Реєстрація (098) 780 17 81
Ангеліна
будуть покладені печатки» (Ко-
ментар АСД ЄГУ на Об’явлення
5:11, с.967).
93. Чи зустрінемо ми
наших ангелів-охорон-
ців?
«Кожен спасенний познайо-
миться із служінням ангелів в
його особистому житті. Ангел,
який був охоронцем з пер-
ших моментів його життя; ан-
гел, який охороняв його кроки
і укривав його голову у часи
небезпеки; ангел, який був із
ним у долині смертної темряви
і який відмітив місце його спо-
чинку; який одним із перших
вітав його в ранок воскресін-
ня, — о, якою радісною буде
ця розмова! Він розповість про
своє божественне посередни-
цтво в його особистому житті;
про небесне керівництво у кож-
ному кроці людини» (Вихован-
ня с.305).
А ви знаєте, що...
... Останні п’ятнадцять років
життя вона провела в своєму
домі в Елмсхевені, поблизу са-
наторія святої Єлени в Каліфор-
нії.
13 лютого 1915 року вона впала
в своєму домі і пошкодила ліве
стегно.
Елен Уайт померла 16 лип-
ня 1915 року у віці 87 років.
Її останніми словами були: «Я
знаю, в Кого я повірила».
Похоронна процесія проходила
24 липня в молитовному будин-
ку міста Батл-Крик, штат Мічи-
ган, де були присутніми тисячі
людей.
91. Чи можемо ми бачи-
ти ангелів?
«Ангели насправді відвідують
наш світ. Але ми не завжди ба-
чимо їх. Вони приховують свій
ангельський образ і приходять
у вигляді людей, розмовляючи
з ними і навчаючи їх» (Моє жит-
тя сьогодні с.304).
92. Що деякі ангели ро-
блять зараз?
«Ангели оточують наш світ, не
визнаючи претензій сатани на
панування, хоча його прибіч-
ники численні. Ми не чуємо їх
(ангелів) голосів, наші очі не
помічають їх дій, але вони не-
устанно, тісно пов’язані між со-
бою, звершують велику роботу,
стримуючи сатанинські сили
доки на чола дітей Божих не
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому
ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви
може отримати вичерпну відповідь на запитання які
вас турбують. Надсилайте їх за адресою:
babiy-rus@ukr.net
“Біблія — наш найбільший авторитет і
правило віри... Свідоцтва не применшують
значення Слова Божого, але навпаки
підносять Його і приваблюють свідомість
людей до Нього...” Елен Уайт
На обкладинці — делегати місіонерського конгресу у Іваничах
перед виходом у на місіонерську роботу.