10 مهارتی که والدین در تربیت فرزند باید یادبگیرندمشاور کودک
ما بهعنوان والدین در طول زندگی تحصیلی خود مطالب علمی زیادی را فراگرفتهایم که احتما لا از آنها در زندگی خانوادگیمان نمیتوانیم استفاده کنیم مثلاا سینوس ایکس ضربدر … کسینوس
Практика студентів на складі одягу H&M у Польщіtetiana1958
Пропонуємо студентам Державного біотехнологічного університету активно поринути у аспекти логістики складу одягу H&M.
Метою практики є не тільки отримання теоретичних знань, а й їх застосування практично.
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
1. Оформлення та техніка складання конспекту
Конспект — слово, запозичене з латинської мови, очевидно, через німецьке
посередництво (нім. «konspékt»); лат. «cōnspectus» («зір», «видіння», «огляд»),
пов'язане здієсловом «cōnspicio» («дивлюсь», «бачу», «спостерігаю»),
утвореним за допомогою префікса «com-» («con-») «з-» від дієслова «spicio»
(«specio») «дивлюсь».
Конспект — письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв'язно
передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.). Це
запис, основуякого становлять план, тези, цитати та виписки (щонайменше два
типи запису). Це спосіб роботи з текстом, мета якого — зафіксувати і
опрацювати його. Конспект — це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у
формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не
лише головні ідеї тексту, що конспектуюють, але й зв'язок між ними. Стиль
написання конспекту має бути наближений до оригіналу.
Конспектування письмового тексту — процес, який складається із
прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору
прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.
Конспектування усного тексту — процес уважного прослуховування і
занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати суть сказаного, хід
думок мовця, логічну послідовність викладу.
План — форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту,
узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті. Може бути простим
(чітка лінійна послідовність пунктів) та складним (розгалужена система,
наявність підпунктів).
Виписки — найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно
відтворює текст.
Тези — форма конспектування, яка являє собою висновки, зроблені на
основі прочитаного. Відокремлюють прості та ускладнені (окрім головних
положень, включають також другорядні) тези.
2. Цитування — формаконспектування, яка використовується, коли передача
думки автора не можлива своїми словами. Цитування — дослівна виписка.
Помітки — форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису,
так як вона являє собою позначки у тексті.
Плановий конспект (план-конспект) — конспект, що створюється на
основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із
заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині
конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він
може подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний конспект — конспект, який має детальну форму викладу,
яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-
джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи
хибність тверджень автора.
Довільний конспект — конспект, який включає декілька способів роботи
над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння
самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.
Схематичний конспект (контекст-схема) — конспект, який має вигляд
плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які
потрібно дати відповідь.
Тематичний конспект — конспект, суть якого полягає в опрацюванні і
висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним
конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах
тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і
хронологічний конспект.
Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у
шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст
інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр,
ключових слів та ін.
3. Зведений конспект — конспект, який створюється в процесі опрацювання
декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до
єдиної конструкції.
Вибірковий конспект — конспект, який має на меті вибрати інформацію із
тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути
вторинною).
Оформлення конспекту
Перш ніж розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які
стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і
місце видання. Під час конспектування допускається скорочення слів,
наприклад: стаття — ст., мільйон — млн.. та ін.. Не допускаються скорочення в
назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам
цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки). У
конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення
проблемних питань, важливих моментів, можуть використовуватись різні
помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться;
«?» — сумніви; «!?» — здивування; «NB» — важливу інформацію; «Y» —
найголовніше у тексті.
Існує два основних способи конспектування — прямий і опосередкований.
Прямий спосіб конспектування — запис інформації, який відбувається під
час її викладу. Цей запис подається у скороченому вигляді. Найбільш
притаманний для записування лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній
формі. Для роботи з друкованими текстами не є підходящим, так як
відбувається механічне переписування матеріалу без процесу його осмислення.
Опосередкований спосіб конспектування — запис матеріалу, який
здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання
тексту-джерела.
Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:
4. зорієнтуватись у загальній композиції тексту: визначити вступ, основну
частину, кінцівку;
вловити логіко-смислову основу повідомлення;
виявити ключові ідеї, слова;
визначити додаткову інформацію;
лаконічно сформулювати головну інформацію.
Техніка складання конспекту
Процес роботи над конспектом — кропітке заняття. Вміння працювати з
текстом завжди буде необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними
вченими та педагогами ще у XVIII–XX ст. Так, Ф. Паульсен писав: «все,
чого досягаєучень своєю власною активністю, краще ним запам'ятовується,
ніж те, що він сприймає пасивно…» В. В. Лермонтов: «уміння
користуватися науковою літературою — ледь не найважливіше із
умінь»[3] Н. В. Кашин вказував, що «учень, під час роботи з книгою,
проводить різноманітну конструктивну працю… Цю раціональну діяльність
особливо треба відмітити: вона має за ціль побудову системи знань»
Виділяють такі основні техніки складання конспекту, як:
первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості матеріалу,
його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;
вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення головного від
другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх у
відповідному порядку;
основний зміст кожного смислового компонента занотовується у вигляді
сконденсованої інформації після найменування теми;
конспект складається не лише з основних положень, але й з фактів,
висновків, спостережень та їх обгрунтувань;
можливе використання реферативного способу викладу (наприклад:
«автор вважає…»);