...

1. Український режисер і
драматург Лесь Курбас
«Ніхто не може
заперечити, що
театр є потребою
людини, такою самою,
як музика, малярство,
а може ще й більшою.
Ідуть люди в театр і
будуть ходити».

2. «Стара» і «нова драма». Зміни в
драматургії кінця XIX – початку
XX ст. Генрік Ібсен (1828–1906).
Роль Г. Ібсена в розвитку світової
драматургії, його новаторство

3. Мене більше не влаштовує те,
що говорить більшість і про що пишуть
у книгах.
Г. Ібсен
Ібсен є батьком нової драматургії,
яка впритул підійшла до проблеми
сучасної людини та її душі…
Б. Шоу

4. Пам’ятник Г. Ібсену в Осло
Говорять, Ібсен часто
прогулювався зранку біля
свого пам’ятника, що
знаходиться у центрі Осло
біля Національного театру,
та знімав перед ним шляпу.

5. КРАЩІ ТВОРИ Г. ІБСЕНА
В. Шекспір
Мольєр

6. Об’єкт порівняння «Стара» драма «Нова» драма
Трагедія Трагедія в житті
персонажа
Трагедія життя
особистості в
суспільстві
Предмет
зображення
Людина в
незвичайних
ситуаціях
Людина у власноруч
створеній ситуації
Конфлікт Конфлікт персонажів
між собою
Конфлікти духовні,
ідейні, навколо
зіткнення ідеалів
Кінець ХІХ століття став початком розвитку
«нової драми», яка засвідчила справжню
революцію в театрі й системі драматичних
жанрів.

7. Об’єкт порівняння «Стара» драма «Нова» драма
Центр уваги Дії, вчинки персонажів Душевні переживання
людини, морально-
філософські проблеми
епохи, показ трагедії
життя
Жанр Трагедія, комедія,
драма
Синтетичний –
трагікомедія, «драма
ідей»
Герой Узагальнений тип
людини
Герой – неординарна
особистість, «духовний
симптом» епохи
«Нова драма» - це драма сильних
характерів і великих ідей.

8. Персонаж Головні і другорядні,
позитивні й негативні
Усі важливі,
характери
неоднозначні
Глядач Споглядає, отримує
враження
Упізнає себе,
залучається до
«внутрішньої дії»,
переживає й мислить
разом із героями,
дискутує з ними та
про них
Автор
Відтворює дійсність,
повчає, дає власний
висновок
Відтворює духовні
пошуки, не дає
однозначної відповіді
Дія Дію закінчено Відкритий фінал:
продовження
домислює читач
Нова людина «перейшла» зі сцени життя
на сцени театрів.

9. «ФУНДАТОРИ «НОВОЇ ДРАМИ»
«Драма ідей»
Відомі п’єси : «Ляльковий дім», «Пер
Гюнт», «Спілка молоді», «Гедда
Габлер». У творах зображувались не
дивовижні події, а повсякденні
проблеми звичайної людини.
Характерні особливості:
боротьба за внутрішній духовний
світ;
розплата героя за минуле;
зав’язка винесена поза межі дії
драми;
відкритий фінал;
символіка, підтекст.
Генрік Ібсен
(1828 -1906)

10. «Ліро-психологічна драма»
Відомі п’єси: «Чайка», «Три
сестри», «Вишневий сад», «Дядя
Ваня».
Сюжети взяті із буденного життя.
Характерні особливості:
підтекст;
художня деталь;
психологізм;
внутрішній конфлікт;
приховані авторські оцінки.
Антон Павлович Чехов
( 1860 – 1904)
«ФУНДАТОРИ «НОВОЇ ДРАМИ»

11. «Драми-дискусії»
(«Інтелектуальна драма»)
Відомі п’єси: «Пігмаліон», «Професія
місіс Уорен», «Учень диявола».
Характерні особливості:
глядачі як учасники театрального
дійства;
парадокс;
поєднання жанрових ознак драми і
роману;
відкритий фінал;
звернення до актуальних проблем
сучасності.
«ФУНДАТОРИ «НОВОЇ ДРАМИ»
Бернард Шоу
(1856 -1950)

12. Квінтесенція – основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше,
найголовніше.
Ібсенізм – термін, пов’язаний з іменем видатного
драматурга-реформатора Г. Ібсена, відкриття якого мали
величезний вплив на всю подальшу драматургію. Це
особливість художнього мислення, творчого методу, що
полягає в розкритті трагізму життя засобами введення
психологічної колізії та поєднанні зовнішньої й
внутрішньої дії, широкому використанні підтексту,
символіки тощо.
Ключові естетичні засади драматургії
Г. Ібсена були схарактеризовані
англійським письменником Б. Шоу в
статті «Квінтесенція ібсенізму».