Марк Вебер. Освенцім: міфи і факти

513 views
427 views

Published on

Освенцім: міфи і факти

Published in: News & Politics
0 Comments
0 Likes
Statistics
Notes
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

No Downloads
Views
Total views
513
On SlideShare
0
From Embeds
0
Number of Embeds
0
Actions
Shares
0
Downloads
2
Comments
0
Likes
0
Embeds 0
No embeds

No notes for slide

Марк Вебер. Освенцім: міфи і факти

  1. 1. Інститут ревізії історії Марк Вебер Освенцім: міфи і факти Майже кожен чув про Освенцім (на Заході Освенцім називаєтьсяАушвіц - прим. перекл.) - німецький концентраційний табір 2-ї Світової війни,де, як стверджується, у газових камерах були винищені безліч увязнених -здебільшого жидів. В широко поширеній думці Освенцім виображуєтьсянайжахливішим нацистським винищувальним центром. Проте страшнарепутація табору не відповідає фактам. Вчені не згодні з голокостною історією На здивування багатьох все більше і більше істориків і інженерівпіддають сумніву загальновизнану історію Освенціма. Ці вчені-«ревізіоністи»не заперечують той факт, що велику кількість жидів було депортовано в цейтабір, або що багато хто помер там, особливо від висипного тифу та іншиххвороб. Водночас вони представляють переконливі свідчення, які доводять, щоОсвенцім не був винищувальним центром і, що історії про масові вбивства в"газових камерах" є міфом. Табори Освенціма Табірний комплекс Освенцім був створений в 1940 році в центрально- південній частині Польщі. Між 1942 і серединою 1944 років туди було депортовано багато жидів. Головний табір був відомий як Освенцім I. Біркенау або Освенцім II В’язні працюють на заводі в Освенцімі був нібито головним винищувальним центром, аМоновіц або Освенцім III був великим промисловим центром з виробництвабензину з вугілля. Крім того, до них примикали десятки таборів меншогорозміру, що працювали на військову економіку. Чотири мільйони жертв? На післявоєнному Нюрнберзькому трибуналі Союзники стверджували,що німці винищили чотири мільйони людей в Освенцімі. Ця цифра, винайденарадянськими комуністами, некритично приймалася протягом багатьох років.Наприклад, вона часто зявлялася в найбільших американських газетах іжурналах. [1]
  2. 2. Сьогодні жоден серйозний історик, навіть той, хто в цілому сприймаєісторію винищення, не вірить цій цифрі. Ізраїльський історик з голокостуЄгуда Бауер заявив в 1989 році, що настав час, нарешті, визнати, що відомацифра чотири мільйони - є явним міфом. У липні 1990 року Державний музейОсвенціма в Польщі разом з ізраїльським голокостним центром Яд-Вашемраптово оголосили, що загалом там померло, ймовірно, один мільйон людей(жидів і нежидів). Жодна з цих установ не повідомила скільки з них булонасправді вбито, так само як не було названо і можливе число людей нібитовбитих газами. [2] За оцінкою відомого голокостного історика ДжеральдаРейтлінгера в Освенцімі загинуло приблизно 700 000 жидів. Нещодавноголокостний історик Жан-Клод Прессак оцінив що в Освенцімі загинулоблизько 800 000 осіб, з яких 630 000 були жиди. Хоча навіть і такі підправленів бік зменшення цифри продовжують залишатися невірними, вони показують,що історія Освенціма з плином часу зазнала величезних змін. Безглузді розповіді Деякий час найсерйознішим чином стверджувалося, що в Освенцімі жидів систематично вбивали електричним струмом. Американські газети, цитуючи свідчення радянського очевидця зі звільненого Освенціма, в лютому 1945 року В’язень працює в теплицях Освенціму І повідомили своїм читачам, що методичнінімці вбивали там жидів, використовуючи "електричний конвеєр, на якомуодночасно можна було вбити електричним струмом сотні людей, а потімтранспортувати їх у печі. Вони згорали майже миттєво, виробляючи добриводля довколишніх полів, на яких вирощувалася капуста." [4] Крім того, на Нюрнберзькому трибуналі головний обвинувач з бокуСША Роберт Джексон стверджував, що німці використовували "нещодавновинайдений пристрій, що дозволяє миттєво" випарувати "20 000 жидів вОсвенцімі, при цьому від них не залишалося ніякого сліду." [5] Сьогодні жоденвидатний історик не сприймає серйозно подібні вигадані історії. «Визнання» Хесса Ключовим голокостним документом є "визнання" колишньогокоменданта Освенціма Рудольфа Хесса від 5 квітня 1946 року, представленезвинуваченням США на головному Нюрнберзькому процесі. [6]
  3. 3. Хоча воно все ще інколи цитується як безсумнівний доказ того, щоОсвенцім був табором знищення, насправді ж ця заява було неправдивою,отриманою під тортурами. Через багато років після війни офіцер англійської військової розвідкиБернард Кларк розповів як він і пятеро інших англійських солдатів катуваликолишнього коменданта, домагаючись від нього "зізнання". Сам Хесс пояснивсвої страждання наступними словами: "Так, звісно, я підписав заяву, що я вбив2,5 мільйони жидів. Я так само міг сказати, що цих жидів було 5 мільйонів.Існують способи, за допомогою яких можна отримати будь-яке визнання,незалежно від того, правдиве воно чи ні." [7] Навіть історики, які в цілому приймають голокостну історію винищення,сьогодні визнають, що багато тверджень Хесса, дані ним "під присягою", єпримітивною брехнею. Лише через цю єдину причину жоден серйознийісторик-науковець сьогодні не стверджує, що в Освенцімі загинуло 2,5 або 3мільйони чоловік. Крім того в "свідченнях під присягою" Хесса стверджується, що жидивинищувалися газом влітку 1941 року в трьох інших таборах: Бельзеці,Треблінці і Вользеку. Табір "Вользек", згадуваний Хессом, є цілковитоювигадкою. Ніколи такого табору не існувало і його назва вже більше незгадується в голокостній літературі. Більше того, ті, хто вірять в голокостнулегенду, нині вже стверджують, що умертвіння газами жидів почалося вОсвенцімі, Треблінці і Бельзеці лише в 1942 році. Відсутність документальних свідчень Після війни Союзники конфіскували багато тисяч секретних німецькихдокументів, які стосуються Освенціму. У жодному з них не згадується планабо програма винищення. Коли мова заходить про факти, історію винищеннянеможливо узгодити з документальними свідченнями. Непрацездатні жиди- вязні Часто стверджується, що всіх нездатні працювати жидів, в Освенцімі зараз же вбивали. Нібито старих, малолітніх, хворих або ослаблених жидів убивали газом негайно після прибуття, а тих, кого на деякий час залишали жити, виснажували роботою до смерті. Проте, свідчення доводять, що там існувавЖиди-вязні в Освенцімі дуже великий відсоток
  4. 4. непрацездатних жидів-вязнів, яких тим не менше, не вбивали. Наприклад, втелеграмі від 4 вересня 1943 начальника Відділу трудових ресурсів Головногоекономічного та адміністративного управління СС (WVHA) повідомлялося, щоз 25 000 жидів-вязнів в Освенцімі тільки 3581 були здатні працювати, а рештажидів-вязнів - приблизно 21 500 або близько 86% - були непрацездатні. [8] Це також підтверджувалося в секретній доповіді про "заходи безпеки вОсвенцімі" від 5 квітня 1944 р. начальника системи концтаборів СС ОсвальдаПола, направленої керівнику СС Генріху Гіммлеру. Пол повідомляв, що в усьомутабірному комплексі Освенцім перебувало 67 000 увязнених, з яких 18 000були госпіталізовані або непрацездатні. У таборі Освенцім II (Біркенау) - якнас переконують, головному винищувальному центрі - перебувало 36 000увязнених, переважно жінок, з яких "приблизно 15 000 були непрацездатні". [9] Ці два документи аж ніяк не узгоджуються з історією винищення вОсвенцімі. Свідоцтва доводять, що Освенцім-Біркенау створили головним чиномяк табір для непрацездатних жидів, включаючи хворих і старих, а також длятих, хто чекав відправки в інші табори. До такого висновку прийшов д-р АртурБутц з Північно-Західного університету, який також підтверджує, що саме цеставало там причиною незвично високого рівня смертності. [10] Професор історії Прінстонського університету жид Арно Майєр визнає унедавній книзі про "остаточне вирішення", що в Освенцімі загинуло більшежидів від висипного тифу та інших "природних" причин, ніж було страчено. [11] Анна Франк Можливо найвідомішим увязненим Освенціма була Анна Франк, якастала відомою в всьому світі завдяки своєму знаменитому щоденникові. Однакмало хто знає, що тисячі жидів, включаючи Анну та її батька Отто Франк,"пережили" Освенцім. Ця 15-річна дівчинка та її батько були депортовані з Голландії в Освенцім у вересні 1944 року. Через кілька тижнів, через наступ Радянської армії, Анна разом із багатьма іншими жидами була евакуйована в табір Берген-Бельзен, де вона і померла від висипного тифу в березні 1945 року. Її батько захворів на висипний тиф в Освенцімі і 27 січня 1945 р. радянські війська увійшли в Освенцім був направлений на лікуванняв табірну лікарню. Він був одним з тисяч хворих і ослаблених жидів,
  5. 5. залишеним там німцями, коли вони залишили табір в січні 1945 року,незадовго до його захоплення радянськими військами. Він помер у Швейцаріїв 1980 році. Якби німці планували вбити Анну Франк і її батька, то вони б непережили Освенцім. Їх доля, хоч і трагічна, не може бути узгоджена зісторією винищення. Пропаганда союзників Історії про умертвіння газами в Освенцімі значною мірою засновані наусних заявах колишніх жидів-вязнів, які самі особисто не бачили свідоцтввинищення. Їх твердження цілком зрозумілі, оскільки чутки про умертвіннягазами в Освенцімі були широко поширені. Літаки союзників скидали на Освенцім і прилеглі райони величезнукількість листівок польською і німецькою мовами, в яких стверджувалося, щов цьому таборі людей умертвляють газами. Газова історія Освенціма, яка булаважливою частиною військової пропаганди союзників, також транслюваласяпо радіо на Європу. [12] Показання тих хто вижив Колишні увязнені підтвердили, що вони не бачили свідоцтв винищенняв Освенцімі. Австрійка Марія Фанхерваарден дала свідчення в Окружному суді містаТоронто в березні 1988 року про своє перебування в Освенцімі. Вона булаінтернована в Освенцім-Біркенау в 1942 році за статевий звязок з польським вязнем. Коли її потягом везли в табір, одна циганка сказала їй та іншим, що їх усіх повбивають газами в Освенцімі. Після прибуття Марії та іншим жінкам наказали роздягтися і пройти в просторе бетонне приміщення без вікон і помитися під душем. Уражені жахом жінки думали, що їх зараз убють. У Однак замість газу з мивальники в одному з бараків (блоків) Освенціму душових лійок пішла вода. Марія підтвердила, що Освенцім не був курортом. Вона була свідкомсмерті від хвороб багатьох увязнених, особливо від висипного тифу, деякінавіть закінчували життя самогубством. Але вона не бачила жодних свідчень
  6. 6. ані масових убивств, ані вбивства газами, ані свідчень здійснення будь-якогоплану винищення. [13] Єврейка на імя Маріка Франк прибула в Освенцім-Біркенау з Угорщинив липні 1944 року, коли, як стверджують, щоденно умертвляли газом іспалювали 25000 жидів. Вона також дала свідчення після війни, що вона небачила і нічого не чула про "газові камери" в той час, коли вона тамперебувала. Вона почула "газові" історії лише пізніше. [14] Звільнені вязні Увязнені Освенціма, які відбули свої терміни, звільнялися і поверталисядо своїх рідних країн. Якби Освенцім насправді був таємним винищувальнимцентром, то німці, без сумніву, не звільняли б увязнених, які "знали", щовідбувається в таборі. [15] Гіммлер наказує зменшити смертність У відповідь на збільшення смертності серед увязнених в результатіхвороб, особливо від висипного тифу, відповідальна за табори німецька владавжила жорсткі заходи боротьби з хворобами. Начальник Управління таборами СС направив директиву від 28 грудня1942 року в Освенцім і інші концентраційні табори. У ній різко критикуваласявисока смертність увязнених внаслідок хвороб і наказувалося, що "табірнілікарі повинні використовувати всі можливі засоби для зниження рівнясмертності в таборах." Більше того, директивою передбачалося: Табірні лікарі повинні частіше, ніж це мало місце в минулому,перевіряти харчування увязнених і, спільно з адміністрацією, представлятирекомендації комендантам таборів ... Табірні лікарі повинні простежити затим, щоб умови роботи і робочі місця були поліпшені, наскільки це можливо. Нарешті, директива підкреслила, що "Рейхсфюрер СС [Генріх Гіммлер]наказав повністю знизити рівень смертності". [16] Правила внутрішнього розпорядку німецьких таборів Офіційні правила внутрішнього розпорядку німецьких таборівбезсумнівно показують, що Освенцім не був винищувальним центром. У цихправилах передбачалися такі положення: [17] Прибулі до табору повинні пройти ретельне медичне обстеження, і вразі сумнівів [щодо їхнього здоровя] спрямовуються в карантин дляспостереження. Увязнені, що скаржаться на нездужання, повинні бути того ж дняобстежені табірним лікарем. У разі необхідності лікар повинен поміститиув’язненого в лікарню для професійного лікування.
  7. 7. Табірний лікар повинен регулярно інспектувати кухню з метоюперевірки приготування їжі та якості продуктів. Про будь помічені недолікидоповідати коменданту табору. Особливу увагу слід приділяти лікуванню постраждалих при аваріях щобне знижувалася продуктивна здатність увязнених. Увязнених, які підлягають звільненню та переведенню, спочаткуповинен обстежити табірний лікар. Аерофотозйомки У 1979 році ЦРУ опублікувало детальні фотографії Освенціма- Біркенау, зроблені протягом декількох днів під час повітряної розвідки в 1944 році (у розпал гаданого там винищення). На цих фотографіях не виявлено жодних ані гір трупів, ані димлячих труб крематоріїв, ані натовпів жидів, які очікують смерті - всього того, що там нібито відбувалося. Якби Освенцім був винищувальним центром, як це стверджувалося, то всі ці ознаки винищення були б чітко видно на Освенцім, фото з повітря, 1944 рік фотографіях. [18] Абсурдні твердження щодо кремації Фахівці з кремації підтвердили, що тисячі трупів не могли бутикремовані щодня в Освенцімі протягом весни і літа 1944 року, як це зазвичайзатверджується. Наприклад, Іван Лагас, директор крупного крематорію в Калгарі(Канада) показав у суді в квітні 1988 року, що історії про кремацію вОсвенцімі технічно нездійсненні. Твердження, що 10 000 або навіть 20 000трупів щодня спалювалися в Освенцімі в крематоріях і відкритих ровах влітку1944 року, є просто "абсурдними" і "абсолютно нереальними", заявив він підприсягою. [19] Спеціаліст з газових камер спростовує історію винищення Провідний американський експерт з газових камер, інженер з БостонаФред Лейхтер (Fred Leuchter) ретельно обстежив уявні "газові камери" у

×